Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 814/1564/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:; податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість).
Надіслано судом: 15.04.2019. Зареєстровано: 16.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 17.04.2019.
Дата набрання законної сили: 11.04.2019
Номер судового провадження: 854/1145/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   
		 
		П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		 
		  
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
		 
		11 квітня 2019 р.м. ОдесаСправа № 814/1564/18
		Категорія: 8.3.3                                                                                    Головуючий в І інстанції: Лісовська Н.В.
		                                                                            Дата та місце ухвалення рішення: 23.10.2018 р. м. Миколаїв
		          
		                             П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
		 
		                                                 судді-доповідача - Шеметенко Л.П.
		                                                                   судді - Стас Л.В.
		                                                                   судді - Турецької І.О.
		 
		                                               за участю секретаря - Колеснікова-Горобець І.О.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року по справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У липні 2018 року Державне підприємство «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, в якому позивач просив: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 06.04.2018 року №№ 0001334914, 0001344914. 
		Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 06.04.2018 року №№ 0001334914, 0001344914. 
		Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні заявленого позову, наголошуючи на неповному з'ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, та порушення норм матеріального права.
		Представником позивача поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін. 
		Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. 
		Судом першої інстанції встановлено, що в період з 21.02.2018 року по                      14.03.2018 року, відповідно до наказу від 19.02.2018 року № 233, на підставі пп. 78.1.8 п. 78.1    ст. 78 Податкового кодексу України, посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» з питань законності декларування від'ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. за грудень 2017 року.
		Відповідно до висновків зазначено акту перевіркою встановлено порушення позивачем абз. «а» п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, п. 200.1, абз. «б», «в» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, пп. 1 п. 4 р. 5 Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26.01.2016 року № 21, в результаті чого завищено: суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку податкової декларації за грудень 2017 року на суму 154228 грн.; суму від'ємного значення за грудень 2017 року, що зараховується до податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 20896 грн.
		На підставі наведеного акту перевірки, відповідачем 06.04.2018 року винесені податкові повідомлення - рішення: № 0001334914, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 154228 грн. за податковою декларацією за грудень 2017 року та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 77114 грн.;              № 0001344914, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 20896 грн. за податковою декларацією за грудень 2017 року.
		Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом. 
		Вирішуючи справу та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що під час перевірки відповідачу були надані усі первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій позивача з його контрагентами-постачальниками, зазначені первинні документи описані в акті перевірки, жодних заперечень щодо їх недійсності або дефектності в акті перевірки не наведено.
		Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на викладене. 
		Як вбачається з акту перевірки та поданої апеляційної скарги, підставою для виставлення позивачу оскаржуваних податкових повідомлень - рішень стали господарські операції позивача з ТОВ «ВО «Укрспецкомплект», ТОВ «Авиатехкомплект», ТОВ «Імпера Груп», ПП «Барклейс», ТОВ «Промелектроніка», ТОВ «Фалкон-Авіа», ТОВ «КС Електро Груп», ТОВ «Авіа-Комплект», ТОВ «НВП «Спецсервіс».
		При цьому, виставляючи наведені податкові повідомлення - рішення, відповідач послався на вставлені порушення з боку позивача при здійсненні господарських операцій із вказаними контрагентами наступних положень: абз. «а» п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, п. 200.1, абз. «б», «в» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, пп. 1 п. 4 р. 5 Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26.01.2016 року № 21.
		Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
		Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, у вказаній редакції, передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
		Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
		Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
		Пунктом 198.6 статті 198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
		У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
		Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
		Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
		Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства. При цьому, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Водночас, наявність податкової накладної за відсутності здійснення господарської операції позбавляє покупця права на формування податкового кредиту.
		На підтвердження фактичності здійснення господарських операцій з ТОВ «ВО «Укрспецкомплект», ТОВ «Авиатехкомплект», ТОВ «Імпера Груп», ПП «Барклейс»,                          ТОВ «Промелектроніка», ТОВ «Фалкон-Авіа», ТОВ «КС Електро Груп», ТОВ «Авіа-Комплект», ТОВ «НВП «Спецсервіс» та відповідно правомірності формування податкового кредиту/від'ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2017 року позивачем, як до перевірки, так і до суду, надані договори на постачання продукції, укладені з вказаними контрагентами, за умовами яких постачальник зобов'язується поставити продукцію - авіаційні комплектуючи та авіаційні запчастини, гумову суміш, профілі герметизації з резинової суміші, трафарети та наклейки на самоклеючих плівках, радіо та електрокомплектуючі, металопрокат, а покупець оплати і прийняти замовлену ним продукцію за ціною, у кількості й асортименті, зазначених у специфікаціях, що є невід'ємними частинами договорів (т.1 а.с.139-181, т.2 а.с.1-229, т.3 а.с.1-213). 
		Також, позивачем надані додатки до вказаних договорів та специфікації до цих договорів, у яких визначено найменування поставляємого товару, одиниці його виміру, ціну (т.1 а.с.139-181, т.2 а.с.1-229, т.3 а.с.1-213).
		Крім того, факт отримання вказаного товару позивачем від наведених контрагентів                  ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» підтверджено видатковими накладними, прибутковими накладними та експрес накладними, товарно-транспортними накладними щодо транспортування товару (т.1 а.с.139-181, т.2 а.с.1-229, т.3 а.с.1-213).
		На підтвердження оплати придбаного товару позивачем надані платіжні доручення, рахунки на оплату товару (т.1 а.с.139-181, т.2 а.с.1-229, т.3 а.с.1-213).
		Окрім викладеного, позивачем, як до перевірки, так і до суду, надані податкові накладні, на підставі яких останнім сформований податковий кредит за перевіряємий період (т.1 а.с.139-181, т.2 а.с.1-229, т.3 а.с.1-213).
		Оприбуткування придбаного товару та подальше використання його у власній господарській діяльності позивачем підтверджено наданими накладними на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів та лімітними відомостями на відпуск матеріалів для виконання робіт (т.1 а.с.139-181, т.2 а.с.1-229, т.3 а.с.1-213).
		Таким чином, укладені договори між позивачем та його контрагентами повністю узгодженні, є логічними та відповідають тому виду діяльності, яким займається позивач.
		Також, як вбачається зі змісту акту оскаржуваної перевірки, при її проведенні відповідачем були досліджені наведені первинно - бухгалтерські документи позивача щодо господарських операцій з ТОВ «ВО «Укрспецкомплект», ТОВ «Авиатехкомплект», ТОВ «Імпера Груп»,                    ПП «Барклейс», ТОВ «Промелектроніка», ТОВ «Фалкон-Авіа», ТОВ «КС Електро Груп»,              ТОВ «Авіа-Комплект», ТОВ «НВП «Спецсервіс» та відповідач не заперечує, що первинні документи, в тому числі, податкові накладні, на підставі яких позивачем сформований податковий кредит за перевіряємий період щодо господарських операцій з вказаними контрагентами належним чином оформлені, суми податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним включені до податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, а також відповідають даним податкових декларацій. 
		Тобто, вбачається, що під час проведення спірної перевірки до наявної у позивача первинної документації по операціям з його контрагентами у податкового органу не виникло жодних претензій, як і до правильності її оформлення, так і до відображення у бухгалтерському та податковому обліку.
		Як відображено в акті спірної перевірки та поданій апеляційній скарзі, висновки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, що стали підставою для виставлення позивачу оскаржуваних податкових повідомлень - рішень ґрунтуються виключно на наведеній в акті перевірки податковій інформації щодо підприємств, що мали взаємовідносини з контрагентами позивача.
		Однак, колегія суддів вважає недостатніми для висновків акту перевірки про порушення позивачем податкового законодавства посилання в ньому на податкову інформацію щодо підприємств, що мали взаємовідносини з контрагентами позивача.
		Колегія суддів зазначає, що відповідно до абз. 11 ст. 1, ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи - документи, які містять відомості про господарську операцію.
		Відповідно до ч. 2 ст. 3 вказаного Закону на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності.
		Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.
		За таких обставин, при проведенні документальної перевірки позивача та посилаючись на порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту та від'ємного значення по господарських операціях з ТОВ «ВО «Укрспецкомплект»,                         ТОВ «Авиатехкомплект», ТОВ «Імпера Груп», ПП «Барклейс», ТОВ «Промелектроніка»,                  ТОВ «Фалкон-Авіа», ТОВ «КС Електро Груп», ТОВ «Авіа-Комплект», ТОВ «НВП «Спецсервіс» відповідач зобов'язаний був визначити в акті перевірки в чому полягає невідповідність договорів позивача з його контрагентами, їх виконання, з посиланням на первинні документи. В свою чергу, за відсутності такого визначення, висновок відповідача про порушення позивачем податкового законодавства при формуванні податкового кредиту та від'ємного значення по господарських операціях з вказаними контрагентами є необґрунтованим і не може бути підставою для прийняття рішень про донарахування податкових зобов'язань. 
		На думку колегії суддів, такого роду обґрунтування, взагалі не припустимі в офіційних документах суб'єктів владних повноважень, на підставі яких приймаються акти індивідуальної дії, на зразок оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки, по-перше, приписами                   ч. 2 ст. 19 Конституції України чітко визначено, що органи державної влади та їх посадові особи можуть діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто, роблячи висновок про допущення будь-яким суб'єктом правовідносин порушення діючого законодавства, орган державної влади зобов'язаний чітко встановити склад такого порушення, зазначивши, в якій саме події воно полягає та якими саме фактичними даними (доказами) це підтверджується, та жодним чином не викладати припущення щодо порушення законодавства за відсутності належних доказів на підтвердження їх вчинення. По-друге, суб'єкт владних повноважень повинен бути здатним підтвердити правомірність зроблених ним висновків у законодавчо визначеному порядку.
		Більш того, колегія суддів наголошує, що в акті оскаржуваної перевірки відповідачем переліковуються підприємства, що мали взаємовідносини з контрагентами позивача, а також відповідач аналізуючи зміст операцій цих підприємств за грудень 2017 року робить висновок, що останні не здійснювали у цьому місяці постачання товарів контрагентам позивача, які за номенклатурою придбало у них ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП».
		Разом з цим, відсутність постачання вказаними підприємствами у грудні 2017 року контрагентам позивача товару, що був поставлений позивачу у цьому місяці, жодним чином не свідчить про відсутність у цих підприємств такого товару. Колегія суддів зазначає, що контрагенти контрагентів позивача (іменовані відповідачем перший ланцюг) не обов'язково мали придбати товар, що був постановлений позивачу у грудні 2017 року, саме у цьому місяці. Більш того, договори між позивачем та його контрагентами були укладені не у грудні 2017 року. В свою чергу, відповідачем діяльність ТОВ «ВО «Укрспецкомплект», ТОВ «Авиатехкомплект», ТОВ «Імпера Груп», ПП «Барклейс», ТОВ «Промелектроніка», ТОВ «Фалкон-Авіа», ТОВ «КС Електро Груп», ТОВ «Авіа-Комплект», ТОВ «НВП «Спецсервіс», діяльність контрагентів цих підприємств, перелік який наведений відповідачем, за інші місяці, ніж грудень 2017 року, не досліджувалась взагалі.
		За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновок відповідача, за відсутності дослідження діяльності ТОВ «ВО «Укрспецкомплект», ТОВ «Авиатехкомплект», ТОВ «Імпера Груп», ПП «Барклейс», ТОВ «Промелектроніка», ТОВ «Фалкон-Авіа», ТОВ «КС Електро Груп», ТОВ «Авіа-Комплект», ТОВ «НВП «Спецсервіс», діяльності контрагентів цих підприємств (іменовані відповідачем перший ланцюг), за інші місяці, ніж грудень 2017 року, про не підтвердження взаємовідносин позивача та вказаних контрагентів згідно аналізу інформації стосовно постачальників цих підприємств є безпідставним та необґрунтованим. 
		Фактично доводи відповідача про відсутність придбаного позивачем товару на першій ланці його постачання ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені жодними доказами з боку відповідача під час судового розгляду справи. 
		Крім того, колегія суддів зазначає, що Податковий кодекс України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов'язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов'язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбанні товару (послуги) не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товарів (послуг), який у складі вартості проданого товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов'язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника. Відповідно, несплата податку на додану вартість постачальником сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту зазначеного податку товариству, яке віднесло до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену в ціні товару.
		Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
		Можливі ж порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача при здійсненні господарських операцій в ланцюзі постачання з третіми особами для зниження об'єкту оподаткування, доказів чого податковим органом до суду надано не було, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність фактичного здійснення цими суб'єктами господарювання господарських операцій для позивача та відсутність у позивача, як покупця товару, права на податковий кредит, а тому не можуть бути підставою для позбавлення позивача права формувати такий податковий кредит по господарських операціях з цими контрагентами. 
		Також, колегія суддів зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями та їх постачальниками, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.
		Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, позивач та його контрагенти на момент укладання та виконання спірних операцій були зареєстровані в ЄДР, знаходились на податковому обліку в ДПІ, мали свідоцтва платника податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем, а також відображено в акті оскаржуваної перевірки.
		Таким чином, оскільки під час розгляду справи, встановлений рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, та зв'язок між фактом придбання позивачем товарів, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку, колегія суддів приходить до висновку про фактичність господарських операцій щодо придбання позивачем товару від своїх контрагентів за перевіряємий період, а також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.
		В свою чергу, в акті перевірки висновки відповідача щодо відсутності фактичності поставки товару від контрагентів позивача за перевіряємий період, які покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, на думку колегії суддів, ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені жодними документами та доказами з боку відповідача. Більш того, припущення, висновки відповідача в акті перевірки, не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту по господарським операціям з його контрагентами.
		На підставі наведеного у сукупності, враховуючи надану позивачем первинно-бухгалтерську документацію щодо операцій з його контрагентами, з огляду на те, що усі доводи відповідача, що наведені ним в акті оскаржуваної перевірки та поданій апеляційній скарзі, в обґрунтування правомірності винесення податкових повідомлень - рішень та відповідно в обґрунтування висновків про безпідставність формування позивачем податкового кредиту за перевіряємий період спростовані матеріалами справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заявленого позову та скасування оскаржуваних податкових повідомлень - рішень. 
		Доводи апеляційної скарги спростовуються наведеними висновками суду апеляційної інстанції та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
		Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін. 
		Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби - залишити без задоволення. 
		Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року - залишити без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. 
		 
		Судове рішення складено у повному обсязі 15.04.2019 р.
		 
		 
		        Суддя-доповідач:                                                                      Л.П. Шеметенко
		 
		 
		         Суддя:                                                                                        Л.В. Стас  
		 
		 
		         Суддя:                                                                                        І.О. Турецька

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...