Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 352/484/16-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Крадіжка.
Надіслано судом: 16.04.2019. Зареєстровано: 17.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 18.04.2019.
Дата набрання законної сили: 15.04.2019
Номер судового провадження: 11-кп/4808/109/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12016090010000645

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 352/484/16-к 
		Провадження № 11-кп/4808/109/19 
		Категорія ст. 185 ч.3 КК України 
		Головуючий у 1 інстанції  ОСОБА_1  
		Суддя-доповідач  ОСОБА_2  
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15 квітня 2019 року м. Івано-Франківськ
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано  Франківського апеляційного суду в складі: 
		 головуючого судді ОСОБА_3 , 
		 суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		 секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
		 з участю прокурора ОСОБА_7 ,
		 обвинуваченого ОСОБА_8 ,
		 захисника ОСОБА_9 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції ОСОБА_10 , обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_9 на вирок Тисменицького районного суду Івано  Франківської області від 26 грудня 2018 року, відносно ОСОБА_8 за ст. 185 ч.3, ст. 259 ч.1 КК України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Березівка, Тисменицького району, Івано  Франківської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, не одруженого, раніше неодноразово судимого, останній раз 11.11.2012 р. Тисменицьким районним судом Івано-Франківської області за ст. 185 ч.2, ст. 185 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі, 12.06.2014 р. умовно-достроково звільненого від відбуття покарання із не відбутою частиною покарання 4 місяці 24 дні,- 
		в с т а н о в и л а :
		В апеляційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, ОСОБА_10 вважає, вирок Тисменицького районного суду від 26.12.2018 року щодо ОСОБА_8 незаконним з підстав невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості. Зазначає, що при призначенні обвинуваченому покарання судом першої інстанції не враховано те, що він вшосте притягується до кримінальної відповідальності, має стійку злочину спрямованість, оскільки після оголошення повідомлення йому 29.03.2016 року про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ст. 259 ч.1 КК України, та скерування обвинувального акту для розгляду по суті до районного суду він 16.10.2016 року та 13.03.2017 року вчинив ще два тяжкі злочини. 
		Просить вирок Тисменицького районного суду від 26.12.2018 року про засудження ОСОБА_8 за ст. 259 ч.1, ст. 185 ч.3 КК України  скасувати з підстав невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м`якості. 
		Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання : за ст. 259 ч.1 КК України  позбавлення волі на строк 3 роки; за ст. 185 ч.3 КК України  позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.
		На підставі ст. 70 ч.1 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців. 
		Захисник ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 в поданій апеляційній скарзі вважає, що вирок Тисменицького районного суду від 26.12.2018 року ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом допущено невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Зазначає, що судом першої інстанції належним чином не враховані при призначенні покарання обставини, які пом`якшують покарання, а саме те, що ОСОБА_8 свою вину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому та активно сприяв розкриттю злочину, потерпілі до нього не мають жодних претензій, а також те, що обвинувачений з дитинства страждає на захворювання у зв`язку з чим перебуває на обліку з 1995 року в ОПНЛ №3.
		Просить змінити вирок Тисменицького районного суду від 26.12.2018 року щодо ОСОБА_8 та пом`якшити призначене йому покарання, застосувати положення ст. 69 КК України та обрати покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ст. 185 ч.3 КК України  два роки позбавлення волі і остаточно визначити покарання за правилами ст. 70 КК України  два роки позбавлення волі.
		В поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 зазначає, що не згідний з вироком Тисменицького районного суду від 26.12.2018 року в частині призначеної йому міри покарання, оскільки вважає її надто суворою. Вказує, що суд першої інстанції при призначенні йому покарання належним чином не врахував те, що він повністю визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому, потерпілі до нього не мають жодних претензій, а також його стан здоров`я.
		Просить змінити вирок Тисменицького районного суду від 26.12.2018 року в частині призначеного йому покарання та обрати менш суворе покарання, обмежившись відбутим.
		 Вироком Тисменицького районного суду від 26 грудня 2018 року ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. 185 ч.3, ст. 259 ч.1 КК України та призначено йому покарання: за ст. 185 ч.3 КК України  три роки позбавлення волі; за ст. 259 ч.1 КК України  два роки позбавлення волі. 
		Згідно ст. 70 КК України, остаточно визначено покарання обвинуваченому ОСОБА_8 за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням  три роки позбавлення волі. 
		Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу обвинуваченому ОСОБА_8 залишено без змін тримання під вартою, а строк відбуття покарання вказано обчислювати з моменту фактичного затримання з 12 год. 25 хв. 22.12.2017 року, зараховано при цьому термін його попереднього ув`язнення в строк відбуття покарання, виходячи з розрахунку у відповідності до вимог ст. 72 ч.5 КК України ( в редакції Закону України № 838- VIII від 26.11.2015 року та Постанови Великої палати Верховного Суду від 29.08.2018 року по справі № 663/537/17), що одному дню попереднього ув`язнення відповідає два дні позбавлення волі.
		Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави  2201 грн. судових витрат за проведення судових дактилоскопічних експертиз. № 1.3 -876/16 від 24.10.2016 року та № 1.3 -146/17 від 28.03.2017 року.
		Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_8 , повторно вчинив таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням в приміщення. Крім того, обвинувачений ОСОБА_8 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, вчинив завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, підпалу або інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками, за наступних обставин.
		17.02.2016 року приблизно о 14 год. обвинувачений ОСОБА_8 в центральній частині с. Ганусівка, Тисменицького району, Івано-Франківської області, зустрівся із своїми знайомими односельчанами ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , після чого неподалік від продуктового магазину спільно розпили один літр горілки. Під час перекуру, приблизно о 15 год. 30 хв., ОСОБА_8 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, посягаючи на громадську безпеку, в частині надання інформації про загрозу злочинних посягань, свідомо знаючи про те, що його повідомлення є неправдивим, із свого мобільного телефону анонімно здійснив дзвінок на лінію екстреного виклику «102» Тисменицького ВП ГУ НП в Івано-Франківській області, та повідомив працівникам поліції завідомо неправдиву інформацію про загрозу вибуху через замінування «Вокзалу», що знаходиться за адресою : м. Івано-Франківськ, вул. Площа Привокзальна, 1.
		Внаслідок своїх неправомірних дій, обвинувачений ОСОБА_8 створив обстановку загального страху, невпевненості, паніку, загрозу нормальному ритму життя, загибелі людей, дезорганізував функціонування ВП «Вокзал ст. Івано-Франківськ» регіональної філії «Львівська залізниця», а тим самим порушив безпеку суспільства, безпідставно відволік сили і засоби спеціальних служб для перевірки вказаного повідомлення. 
		Продовжуючи свої неправомірні дії, обвинувачений ОСОБА_8 маючи попередні незняті та непогашені у встановленому Законом порядку судимості за скоєння корисливих злочинів, 16.10.2016 року приблизно о 23 год., з метою повторного таємного викрадення чужого майна, прибув до території новозбудованого будинку, який належить ОСОБА_13 та розташований в АДРЕСА_2 .
		Діючи умисно, переслідуючи корисливий мотив, прагнучи незаконно збагатитись, ОСОБА_8 переконавшись в тому, що за його протиправними діями ніхто не спостерігає, скориставшись тим, що огорожа присадибної ділянки ОСОБА_13 відсутня, незаконно проник на територію подвір`я вищезгаданого незавершеного будівництвом житлового будинку, де продовжуючи свої неправомірні дії, спрямовані на заволодіння чужим майном та бажаючи довести свій злочинний умисел до кінця, із застосуванням фізичної сили руками відчинив рухому частину вікна і через утворений отвір незаконно проник в середину приміщення даної новобудови.
		Перебуваючи в середині приміщенні новобудови ОСОБА_13  обвинувачений ОСОБА_8 в гаражному приміщенні виявив матеріальні цінності, які належали потерпілому ОСОБА_14 , а саме: алмазний диск для розпилювання бетону, вартістю 210,50 грн, електричну болгарку, вартістю 870,75 грн., перфоратор, вартістю 1650 грн., торцева пили, вартістю 3578,45 грн, а всього чужого майна на загальну суму 6309,7 грн., яке поскладав у мішок, який взяв із собою з дому заздалегідь, після чого з викраденим майном місця події скрився.
		Викрадене майно ОСОБА_8 переніс по місцю свого постійного проживання в АДРЕСА_1 , після чого перевіз в м. Івано  Франківськ де продав його ОСОБА_15 , який не був обізнаний у його злочинному походженні за гроші в сумі 600 грн., які ОСОБА_8 витратив на власні потреби, спричинивши у такий спосіб потерпілому ОСОБА_14 матеріальну шкоду в розмірі 6309,7 грн.
		Продовжуючи свої неправомірні дії, обвинувачений ОСОБА_8 у ніч з 13.03.2017 р. на 14.03.2017 р. вирішив повторно вчинити крадіжку чужого майна з приміщення будинку Ганусівської сільської ради, що розташована по вул. Незалежності, 10, Тисменицького району.
		Реалізуючи свій злочинний задум, ОСОБА_8 , діючи умисно, переслідуючи корисливий мотив, прагнучи незаконно збагатитись, переконавшись в тому, що за його протиправними діями ніхто не спостерігає, скориставшись підручними засобами, розбив скло вікна будівлі сільської ради та через утворений отвір незаконно проник до середини її приміщення.
		Перебуваючи у приміщенні кабінету голови Ганнусівської сільської ради ОСОБА_16 , ОСОБА_8 відшукав у його робочому столі та викрав належний останньому на праві власності ноутбук марки «Dell Inspirіon» 1545 (PP41L) без акумуляторної батареї із зарядним пристроєм, загальною вартістю 3000 грн. 
		Викрадене майно ОСОБА_8 переніс по місцю свого постійного проживання в АДРЕСА_1 , де і залишив його на зберігання.
		В подальшому, а саме 14.03.2017 р. приблизно о 08 год., ОСОБА_8 викрадений ноутбук без акумуляторної батареї із зарядним пристроєм привіз в м. Івано-Франківськ на ринок вживаної техніки, що розташований по вул. Тичини, де розпорядився ним на власний розсуд, а саме видавши за власний збув невстановленій слідством особі за що отримав грошову винагороду в сумі 200 грн., які в подальшому витратив на особисті потреби. Внаслідок неправомірних дій обвинуваченого ОСОБА_8 потерпілому ОСОБА_16 було заподіяно матеріальну шкоду в розмірі 3000 грн.
		В порядку ст. 345 КПК України головуючим суддею було з`ясовано чи вручена обвинуваченому ОСОБА_8 пам`ятка про його права і обов`язки, чи зрозуміло йому їх зміст, та чи є необхідність у їх роз`ясненні. 
		Під час апеляційного розгляду: 
		 - прокурор підтримав свою апеляційну скаргу просив її задовольнити, щодо поданих апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_9 заперечив;
		 - обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_9 підтримали подані апеляційні скарзі просили їх задовольнити, щодо апеляційної скарги поданої прокурором заперечили.
		Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вирок суду слід залишити без змін, з наступних підстав.
		Ухвалений вирок судом першої інстанції в силу ст. 370 КПК України є законним, обґрунтованим і вмотивованим, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду, і відповідає вимогам ст. 374 КПК України. 
		Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини кримінального провадження і його висновок про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 259 ч.1, ст. 185 ч.3 КК України, ґрунтується на зібраних і досліджених належних і допустимих доказах, яким дано обґрунтовану правову оцінку.
		 Прокурор в апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції призначив ОСОБА_8 надто м`яке покарання, яке суперечить тяжкості скоєних ним кримінальних правопорушень, у відповідності до вимог ст. 12 КК України.
		Однак, на думку колегії суддів призначаючи покарання обвинуваченому суд першої інстанції, врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання в силу ст. 66, 67 КК України, тобто дотримався вимог ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання. 
		При цьому, як вбачається з вироку, судом враховано характер і ступінь суспільної небезпечності вчинених злочинів, особу обвинуваченого, який по місцю проживання характеризується негативно, ніде не працює, раніше неодноразово судимий, на обліку в Івано  Франківському обласному наркотичному диспансері не перебуває, однак неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні в ОПН №3 з діагнозом : «Легка розумова відсталість з емоційно  вольовою нестійкою та соціально  трудовою дезадаптацією ». 
		Також судом визнано обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 в силу ст. 66 КК України : повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданих потерпілому збитків. 
		Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого відповідно до ст. 67 КК України є вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння. 
		Окрім цього, судом першої інстанції було враховано висновок судово  психіатричної експертизи № 176/2016 від 01.06.2016 року (Т.4 а.с. 37-41) відповідно до якого, встановлено, що ОСОБА_8 з дитинства виявляє ознаки легкої розумової відсталості. На період часу, що відноситься до інкримінованого йому злочину ОСОБА_8 перебував в стані і перебуває на даний час, при якому здатний в повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. 
		Стаття 65 КК України передбачає, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. 
		У ст. 17 Закону від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі  Суд) передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права». 
		У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи». 
		Виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що призначене покарання обвинуваченому ОСОБА_8  є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а також справедливим щодо досягнення мети покарання виходячи з вимог ст. 50 КК України, тому доцільності в призначенні більш суворого покарання колегія не вбачає.
		Отже, доводи апеляційної скарги прокурора з приводу невідповідності призначеного судом покарання тяжкості злочинів та особі обвинуваченого в наслідок м`якості спростовуються висновками наведеними у вироку суду першої інстанції.
		Таким чином, під час апеляційного розгляду не встановлено апеляційних підстав передбачених ст. 409 КПК України для скасування вироку суду та постановлення нового, а тому подана апеляційна скарга прокурора, ОСОБА_10 , є необґрунтованою, а покарання судом першої інстанції призначене без порушень кримінального та кримінального процесуального закону.
		Щодо доводів наведених в апеляційних скаргах обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_9 з приводу того, що судом першої інстанції при призначенні обвинуваченому покарання належним чином не враховані пом`якшуючі обставини справи, а саме повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння в розкритті злочинів, негативне ставлення до вчиненого, добровільне відшкодування потерпілому завданих злочином збитків, які давали суду підстави для застосування вимог ст. 69 КК України та призначення ОСОБА_8 покарання нижчого від найнижчої межі передбаченої в санкції ст. 185 ч.3 КК України, на думку колегії суддів є безпідставними.
		Так як перелічені вище обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 були враховані судом першої інстанції при призначенні йому покарання.
		 З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції ОСОБА_10 , обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_9 , слід залишити без задоволення, а вирок Тисменицького районного суду Івано  Франківської області від 26 грудня 2018 року без змін.
		 Керуючись ст.ст. 376, 404, 405,407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
		 
		п о с т а н о в и л а :
		Апеляційні скарги прокурора, обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_9 залишити - без задоволення, а вирок Тисменицького районного суду Івано  Франківської області від 26 грудня 2018 року про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 185 ч.3, ст. 259 ч.1 КК України  без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, засудженим у той же строк з дня вручення йому копії ухвали.
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий ОСОБА_3 
		Судді: ОСОБА_4 
		 ОСОБА_5

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...