Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 206/5712/18 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано судом: 16.04.2019. Зареєстровано: 17.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 18.04.2019.
Дата набрання законної сили: 10.04.2019
Номер судового провадження: 11-кп/803/813/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017040700000439

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 11-кп/803/813/19 Справа № 206/5712/18   Суддя у 1-й інстанції -  ОСОБА_1  Суддя у 2-й інстанції -                 ОСОБА_2 
		 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10 квітня 2019 року                                м. Дніпро
		   Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
		головуючого судді         ОСОБА_2 ,
		суддів      ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		   
		за участю секретаря судового засідання         ОСОБА_5 ,
		прокурора         ОСОБА_6 ,
		потерпілої     ОСОБА_7 ,
		захисника     ОСОБА_8 , 
		обвинуваченого         ОСОБА_9 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12017040700000439 за апеляційними скаргамиобвинуваченого ОСОБА_9 та потерпілої ОСОБА_10 на вирокСамарського районногосуду м.Дніпропетровська від19грудня 2018року щодо
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Дніпропетровськ, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України,
		ВСТАНОВИЛА:
		В апеляційнійскарзі обвинувачений просить вирок суду змінити, у зв`язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, перекваліфікувати його дії з ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України на ч.1 ст.121 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнити його від відбуття призначеного покарання з іспитовим строком на 3 роки.
		Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що він вину свою не визнає, оскільки в нього не було умислу на вбивство потерпілої, адже, в процесі скандалу, він умисно спричинив потерпілій ОСОБА_10 тяжкі тілесні ушкодження, а тому його дії мають кваліфікуватися за ч.1 ст.121 КК України.
		Вказує на те, що він раніше не судимий, характеризується посередньо, самостійно викликав на місце пригоди поліцію, потерпіла не має до мене претензій будь-якого характеру, крім того він з потерпілою мають намір одружитися.
		В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_10  просить вирок суду змінити, у зв`язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, перекваліфікувати дії обвинуваченого з ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України на ч.1 ст.122 КК України, та призначити останньому покарання за ч.1 ст.122 КК України у виді 1 року позбавлення волі, за ч.1 ст.121 КК України покарання у виді 5 років позбавлення волі; на підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі; на підставі ст.75 КК України звільнити  ОСОБА_9 від відбуття призначеного покарання з іспитовим строком на 3 роки.
		Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що суд першої інстанції формально дійшов висновку, що обвинувачений діяв з прямим умислом при нанесенні їй тілесних ушкоджень з метою позбавлення її життя, оскільки обвинувачений не виказував того, що бажає таких наслідків, а в процесі скандалу причиняв їй умисно невизначені ним тілесні ушкодження, які за наслідками є середньої тяжкості та тяжкими, а тому дії ОСОБА_9 підпадають під кваліфікацію ч.1 ст.121, ч.1 ст.122 КК України.
		Факт того, що у обвинуваченого не було прямого умислу на її вбивство підтверджуються показами самого обвинуваченого та його діями після скоєння злочину.
		Однак суд першої інстанції в мотивувальній частині вироку не вирішив питання про направленість умислу обвинуваченого.
		Крім того, відсутність умислу на вбивство підтверджується тим, що через 20 хв. після скоєних обвинуваченим дій, останній пішов до сусідки та попрохав її викликати поліцію, оскільки в нього не було телефону, швидку допомогу викликали співробітники поліції.
		Також вказує на те, що обвинувачений раніше не судимий, характеризується посередньо, самостійно викликав на місце пригоди поліцію, а також, що вона не має до  ОСОБА_9 претензій будь-якого характеру, крім того, вони мають намір одружитися.
		Зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що відповідно до ст.17 КК України, у ОСОБА_9 явно була добровільна відмова від злочину, оскільки він усвідомлював, що вона жива, в нього знаходиться знаряддя злочину, але він остаточно припинив злочинні дії, хоча мав об`єктивну можливість доведення їх до кінця.
		Крім того, прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області, який приймав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, подано заперечення на апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_9 , в якій він просить вирок суду залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого - без задоволення. 
		Вимоги у запереченні прокурор обгрунтовує тим, що судом враховано характер, послідовність і динамічність дій ОСОБА_9 , його поведінка до, під час і після вчинення злочину, локалізація тілесних ушкоджень у потерпілої та механізм їх спричинення, які збігаються з ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.115 КК України і свідчать про те, що останній у цьому випадку діяв з прямим умислом на позбавлення життя потерпілої та вчинив для цього всі необхідні дії, які були для нього завідомо такими, що потягнуть її смерть, однак смертельний наслідок не настав лише через обставини, які не залежали від його волі.
		Таким чином, кваліфікація злочинних дій ОСОБА_9 за ч.2 ст.15 ч.2 ст.115 КК України є правильною та повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а доводи обвинуваченого є безпідставними.
		Вироком Самарського районногосуду м.Дніпропетровська від19грудня 2018року ОСОБА_9  визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років; також вирішено питання щодо речових доказів.
		Згідно вироку суду, ОСОБА_9 , 16.04.2017 року приблизно о 17 годині 55 хвилин, знаходячись за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , у приміщені літньої кухні, разом із своєю співмешканкою ОСОБА_10 .. Будучи у стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин ОСОБА_9 вчинив сварку зі своєю співмешканкою ОСОБА_10 , в ході якої у останнього раптово виник злочинний умисел на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_10 ..
		Перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, у вказаному місці у вказаний час, на ґрунті неприязних відносин, керуючись раптово виниклим злочинним умислом, направленим на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, а саме ОСОБА_10 , та реалізуючи його, ОСОБА_9 схопив кувалду, що знаходилася в першій кімнаті літньої кухні та утримуючи її у правій руці, швидким кроком наблизився до ОСОБА_10 , яка в цей час знаходилася в дальній кімнаті літньої кухні. Далі, ОСОБА_9 знаходячись у безпосередній близькості, на відстані витягнутої руки від стоячої до нього обличчям потерпілої, тримаючи кувалду у правій руці заніс її над собою та наніс не менше одного удару зверху вниз в область життєвого важливого органу - голови, переважно ліворуч.
		Однак, ОСОБА_10 намагаючись уникнути удару в голову, здійснила спробу захиститися та виставила перед собою ліву руку зігнуту у ліктьовому суглобі, у зв`язку з чим удар кувалдою прийшовся частково в область лівого передпліччя лівої руки останньої та в область голови ліворуч. Від вказаного удару ОСОБА_10 впала на коліна біля ліжка.
		Далі, ОСОБА_9 лівою рукою схопив ОСОБА_10 за праву руку та кинув останню на ліжко, що знаходилося у вказаній кімнаті, внаслідок чого остання впала обличчям до низу. Після чого, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел направлений на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, тримаючи кувалду у правій руці, наніс потерпілій ще не менше двох ударів зверху вниз в область життєво важливого органу - голови ліворуч.
		Потім, ОСОБА_9 викинув кувалду та бажаючи довести свій злочинний умисел направлений на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_10 до кінця, в той же час та місці, правою рукою підняв поряд стоячу біля стіни сокиру та утримуючи її у правій руці усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого суспільно небезпечного діяння, передбачаючи та бажаючи смерті потерпілої, обухом сокири наніс близько трьох  чотирьох ударів зверху вниз в область життєво важливого органу  голову, переважно ліворуч.
		Вважаючи свої дії доведеними до кінця ОСОБА_9 залишив непритомну потерпілу ОСОБА_10 на ліжку, а сам ліг спати поруч.
		В результаті умисних злочинних дій ОСОБА_9 відповідно до висновку судово-медичної експертизи №1810е від 08.06.2017 року потерпілій ОСОБА_10 , були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: відкритої проникаючої черепно-мозкової травми, забою головного мозку 3-го ступеню, гострої субдуральної гематоми ліворуч, дислокаційного синдрому (зміщення речовини головного мозку та стиснення лівого бічного шлуночка) втисненого перелому лобно-тім`яної кістки ліворуч та перелому лобної кістки праворуч, численних забійних ран голови (в лобній області ліворуч з переходом на волосисту частину голови та далі у ліву скронево-тім`яну область з подальшим переходом в тім`яно-потиличну область ліворуч, в тім`яній області по центру), які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння згідно п.2.1.3д «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. №6.
		Також, в результаті умисних злочинних дій ОСОБА_9 відповідно до висновку судово-медичної експертизи №1810е від 08.06.2017 року потерпілій ОСОБА_10 , спричинені тілесні ушкодження у вигляді: закритого косого перелому лівої ліктьової кістки у верхній третині зі зміщенням уламків та підшкірною гематомою м`яких тканин і закритого поперечного перелому основної фаланги 3-го пальця лівої кисті, які за своїм характером відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що зумовило тривалий розлад здоров`я строком понад 3 тижні згідно п.2.1.3д «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. №6.
		Прокинувшись за місцем свого мешкання та усвідомивши що накоїв ОСОБА_9 приблизно о 18.30 годині того ж дня прийшов до сусіднього будинку АДРЕСА_2 та розповів сусідці ОСОБА_11 , що в ході сварки між ним і його співмешканкою ОСОБА_10 стався конфлікт, в ході якого він вбив свою співмешканку та прохав викликати поліцію, у зв`язку з чим сусідка так і зробила, а поліція у свою чергу викликала швидку.
		В подальшому потерпілу ОСОБА_10 було госпіталізовано до лікувальної установи та завдяки вчасно наданій медичної допомоги остання вижила.
		Таким чином, ОСОБА_9 здійснив замах на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_10 , однак, не зміг довести свій злочинний намір до кінця з незалежних від нього причин, оскільки ОСОБА_10 , після отриманих тілесних ушкоджень, будучи своєчасно доставленою та госпіталізованою до КЗ «Дніпропетровська міська клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова», залишилася живою.
		Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого та його захисника, потерпілу, які підтримали апеляційні скарги обвинуваченого та потерпілої, просили їх задовольнити, прокурора, яка не підтримала апеляційні скарги, та заперечувала проти їх задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого та потерпілої не підлягають задоволенню з таких підстав.
		У відповідності до ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
		Згідно із ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Судовий розгляд кримінального провадження проведено з дотриманням вимог кримінального процесуального закону.
		Висновок суду про доведеність винуватості обвинуваченого  ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, за обставин, викладених у вироку, відповідає фактичним обставинам провадження, підтверджується дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами.
		Вина обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, підтверджується наведеними у вироку доказами, зокрема поясненнями самого ОСОБА_9 , який в судовому засіданні визнав себе винуватим у тому, що під час сварки з потерпілою ОСОБА_10 , він взяв кувалду та почав наносити їй три удари, яка від удару впала на коліна, він взяв сокиру та наніс останній удар, потім, наніс ще два удари сокирою. Коли наносив потерпілій удари сокирою думав, що б`є її по капюшону, який був одягнутий на останній. Що з ним відбувалося в момент, коли він наносив удари потерпілій не може пояснити, оскільки був в нетверезому стані. Після скоєного він ліг поряд з потерпілою на ліжко. Весь цей час вона стогнала та була в крові. Приблизно через 20 хвилин, він пішов до сусідки та попрохав її викликати поліцію, оскільки в нього не було телефону. Швидку допомогу потерпілій викликали співробітники поліції.
		Також потерпіла ОСОБА_10 в судовому засіданні підтвердила, що ОСОБА_9 побив її, про що вона дізналася від своїх дітей, оскільки вони разом з обвинуваченим ОСОБА_9 випили пляшку вина, а потім ще пляшку горілки, та як прийшли додому вона не пам`ятає, а також не пам`ятає і того, як обвинувачений її бив, коли вона прокинулася, то вже знаходилась у лікарні, та в результаті отриманих тілесних ушкоджень вона отримала ІІІ групу інвалідності. 
		Такі показання відповідають протоколу огляду місця події від 17 квітня 217 року із фототаблицею до нього, відповідно до якого було встановлено, що під час проведення огляду домоволодіння за адресою; АДРЕСА_1 , знайдені кувалда з дерев`яною рукояткою на якій виявлені сліди з плямами бурого кольору, також на підлозі лежала сокира з дерев`яною рукояткою, під вікном знаходилось ліжко, біля якого на дерев`яній підлозі, виявлені плями бурого кольору, різних форм та розмірів, приблизно 30 см., на ліжку знаходився матрац, на якому біля голів`я ліжка є сліди бурого кольору діаметром приблизно 20 см., а також складений одяг зі слідами бурого кольору, біля голів`я ліжка на побіленій стіні виявлені бризки бурого кольору.
		Крім того, причетність обвинуваченого до вчинення ним інкримінованого йому злочину підтверджується проведеними слідчими експериментами від 19 квітня 2017 року та 12 червня 2017 року з фото таблицями до них за участю ОСОБА_9 та потерпілої ОСОБА_10 , де обвинувачений розповів, як відбувались події 16 квітня 2017 року, після чого вказав на місце конфлікту з потерпілою ОСОБА_10 , показавши механізм нанесення потерпілій ударів кувалдою та сокирою і подальші дії (а. к. п. 55-69, 189-202 т. 1).
		Виявлені у ОСОБА_10 тілесні ушкодження в області голови, грудної клітини та лівої верхньої кінцівки, спричинені від не однократної механічної дії тупого твердого предмету (предметів) з обмеженою жорсткою контактуючою поверхнею, що діяв (діяли) в область голови та грудної клітини ліворуч та в область лівої верхньої кінцівки, яким міг бути і молоток або інші предмети з аналогічними властивостями, що встановлено в результаті проведеного висновку судово-медичної експертизи за № 1810/е від 25 травня 2017 року (а.к. п. 97-101 т. 1). 
		Так, вина обвинуваченого ОСОБА_9 підтверджується також протоколами огляду від 17 квітня 2017 року відповідно до яких, на речах потерпілої та ОСОБА_9 виявлені сліди речовини бурого кольору (а. к. п. 17-19 т. 1), та іншими доказами, зазначеними у вироку, та взятими судом до уваги.
		Колегія суддів вважає, що покази обвинуваченого та потерпілої узгоджуються між собою, підтверджуються письмовими доказами, зокрема, слідчими експериментами від 19 квітня 2017 року та 12 червня 2017 року за участю обвинуваченого та потерпілої, відповідно до яких, ОСОБА_9 розповів про обставини події 16 квітня 2017 року та показав механізм нанесення тілесних ушкоджень потерпілій.
		При цьому, механізм нанесення тілесних ушкоджень потерпілій обвинуваченим ОСОБА_9 узгоджується з протоколом огляду від 17 квітня 2017 року, відповідно до якого, на речах потерпілої та ОСОБА_9 виявлені сліди речовини бурого кольору та висновком судово-медичної експертизи за № 1810/е від 25 травня 2017 року, з якого вбачається, що тілесні ушкодження у потерпілої ОСОБА_10 могли бути спричинені від не однократної механічної дії тупого твердого предмету (предметів) з обмеженою жорсткою контактуючою поверхнею.
		Враховуючи зазначене, твердження обвинуваченого та потерпілої про необхідність перекваліфікації дій обвинуваченого з ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 121 КК України є не переконливими, оскільки, як встановлено судом, ОСОБА_9 діяв з прямим умислом на позбавлення життя потерпілої та вчинив для цього усі необхідні дії, які були для нього завідомо такими, що потягнуть її смерть, однак смертельний наслідок не настав лише через обставини, які не залежали від його волі, що не свідчить про його намір спричинити потерпілій лише тяжкі тілесні ушкодження.
		Також обґрунтовано судом враховано характер, локалізацію та кількість спричинених обвинуваченим тілесних ушкоджень потерпілій в ході сварки, під час якої обвинувачений наносив удари знаряддями з підвищеними травмуючими властивостями - спочатку кувалдою, а потім, не зупинившись, обухом сокири в область лівого предпліччя та лівої кисті, а також в область грудної клітини та голови, тобто в життєво важливі органи в кількості не менше як дев`яти механічних дій, а саме: шість механічних дій в область голови переважно ліворуч, одної механічної дії в область задньої поверхні грудної клітини ліворуч, дві механічні дії в область верхньої третини лівого предпліччя та в область лівої кисті, що вказує на наявність в нього умислу на позбавлення життя потерпілої, а тому судом правильно кваліфіковано дії ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст.115 КК України.
		Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає не обґрунтованими доводи обвинуваченого ОСОБА_9 та потерпілої про те, що обвинувачений не бажав смерті потерпілої, оскільки їх твердження спростовуються обставинами кримінального провадження, які переконливо свідчать про усвідомлення обвинуваченим суспільно-небезпечного характеру своїх дій, передбачення їх суспільно-небезпечних наслідків і бажання їх настання, що підтверджується спричиненням тілесних ушкоджень потерпілій.
		Згідно із правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах № 5-32кс12 від 31.01.2012, №5  26кс13 від 04.07.2013, №5-46кс13 від 14.11.2013, №5-10кс14 від 26.06.2014, №5-32кс14 від 11.12.2014 неодноразово висловлювала правову позицію про те, що замах, безпосередньо спрямований на вчинення злочину, є його стадією і становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення і наміру вчинити злочин, а тому він є актом, який виконується виключно з прямим умислом, при наявності мети досягнення суспільно небезпечного результату. Наслідки, які не настали, інкримінуються особі у тому разі, якщо вони були включені в мету його діяння і досягнення такої мети було б неможливе без таких наслідків. Якщо ж особа не мала наміру досягти певних наслідків, вона не могла й вчиняти замаху на їх досягнення. 
		Такий висновок також узгоджується із правовою позицією, висловленою пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду від 07.02.2003 № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи», в якій зазначено, якщо винна особа відмовилась від убивства потерпілого вже після вчинення дій, які вважала за необхідне виконати для доведення злочину до кінця, але його не було закінчено з причин, що не залежали від її волі, діяння належить кваліфікувати відповідно до ч. 2 ст. 15 КК як закінчений замах на умисне вбивство, яке може бути вчинено лише з прямим умислом.
		Доводи апеляційної скарги потерпілої про те, що ОСОБА_9 не висказував погроз на її адресу, та про те, що вона стогнала і була в крові суперечать її поясненням в суді першої інстанції, відповідно до яких обставин нанесення їй ударів вона не пам`ятає. 
		Те, що була відсутня речова реакція у потерпілої підтверджується висновком експерта № 1810е від 25 травня 2017 року, яким було встановлено, що на момент доставлення ОСОБА_10 в Комунальний заклад Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І.Мечнікова хвора перебувала у тяжкому стані, в стані - коми (а. п. 97-100).
		Доводи щодо неправильної кваліфікації дій обвинуваченого, оскільки мала місце відмова від вчинення злочину, тому як ОСОБА_9 усвідомлював, що потерпіла була жива та мав змогу довести свій умисел до кінця, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що обвинувачений одразу не вжив жодних заходів щодо надання медичної допомоги потерпілій, хоча мав для цього реальну можливість, пішов до сусідки через 20 хвилин, а викликали швидку допомогу вже співробітники поліції, що підтверджується відомостями в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчиненні кримінальні правопорушення та інші події Самарського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 16 квітня 2017 року за № 5517 (а. п. 7 т. 1).
		Посилання обвинуваченого на те, що коли потерпіла впала на коліна, на ній був капюшон, у зв`язку з чим він був впевнений, що б`є по капюшону, не заслуговують на увагу, та не спростовують наміру обвинуваченого на заподіяння смерті потерпілої, оскільки наявність капюшона на голові останньої ніяким чином не захищає від нанесення ударів кувалдою і сокирою у життєво важливий орган - голову.
		На підставі викладеного, суд першої інстанції правильно встановив вину у формі умислу, що підтверджує наявність субєктивної сторони складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, та дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_9 у інкримінованому йому злочині за ознаками ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України. 
		Що стосується виду та розміру призначеного обвинуваченому ОСОБА_9 покарання за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі, то при його призначенні судом першої інстанції були в повній мірі дотримані вимоги статей 50, 65 КК України, враховані: тяжкість скоєного обвинуваченим злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином; особа винного, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває; обставину, що пом`якшує покарання  щире каяття, наявність обставини, що обтяжує покарання  вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, що дає підстави колегії суддів вважати обґрунтованим призначення судом першої інстанції покарання ОСОБА_9 у виді позбавлення волі строком на 7 років, що є мінімальним відповідно до санкції ч. 1 ст. 115 КК України, та є необхідним і достатнім для його виправлення.
		Посилання обвинуваченогота потерпілоїщодо застосуваннядо ОСОБА_9 положень ст.75КК Українине єслушним,оскільки заположеннями зазначеноїнорми підлягаєврахуванню такожтяжкість злочину,особа винногота іншіобставини справи,а томуколегія суддівприймає доуваги те,що злочинє особливотяжким,внаслідок якогопотерпіла отрималатяжкі тілесніушкодження,обвинувачений характеризуєтьсяпосередньо,а томуне знаходитьпідстав длязастосування  положень ст. 75 КК України, у зв`язку з чим доводи апеляційних скарг обвинуваченого тапотерпілої не підлягають задоволенню.
		Також при призначенні покарання не заслуговують на увагу твердження потерпілої про те, що вона не має претензій до обвинуваченого, та вже вони є однією сім`єю, що підтверджується наданою до суду апеляційної інстанції копією свідоцтва про шлюб, зареєстрованого 07 березня 2019 року за відповідним актовим записом № 182 Чечелівським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, серії І-КИ № 454775, оскільки судом першої інстанції вже було враховано думку потерпілої, а перебування обвинуваченого і потерпілого у шлюбі не є підставою для пом`якшення покарання, враховуючи що тяжкість вчиненого обвинуваченим злочину відноситься до особливо тяжких злочинів, та те, що за встановленими судом обставинами злочин було вчинено в стані алкогольного сп`яніння, а тому не вбачається невідповідності призначеного покарання за ознакою його суворості. 
		Отже, колегія суддів дійшла висновку, що призначене обвинуваченому  ОСОБА_9 покарання є не тільки справедливим, але й необхідним і достатнім для його виправлення та не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційних скарг, вважаючи доводи обвинуваченого та потерпілої не обґрунтованими.
		Крім того, судом першої інстанції у вироку зазначено, що строк відбування покарання ОСОБА_9 рахувати з моменту його затримання, тобто з 10 жовтня 2018 року.
		Постановою Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року передбачено, що якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув`язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом № 2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		Відповідно до матеріалів кримінального провадження № 12017040700000439  ОСОБА_9 вчинив злочин 16 квітня 2017 року, тобто до 20 червня 2017 року, крім того, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_9 залишено до набрання вироком законної сили.
		Тому колегія суддів вважає за необхідне здійснити зарахування ОСОБА_9 всього терміну попереднього ув`язнення з 10жовтня 2018року по10квітня 2019 року включно у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		Істотних порушень норм кримінального процесуального законодавства, які є безумовною підставою для скасування або зміни вироку в матеріалах кримінального провадження не встановлено.
		Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
		ПОСТАНОВИЛА:
		Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_9 та потерпілої ОСОБА_10 на вирокСамарського районногосуду м.Дніпропетровська від19грудня 2018року  залишити без задоволення.
		Вирок Самарського районногосуду м.Дніпропетровська від19грудня 2018року щодо  ОСОБА_9  залишити без змін.
		Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати  ОСОБА_9 в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення в межах цього кримінального провадження з 10 жовтня 2018 року по 10 квітня 2019року включно зрозрахунку:один деньпопереднього ув`язненняза двадні позбавленняволі. 
		Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Кримінального касаційного суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а обвинуваченим, який тримається під вартою, - з моменту отримання копії судового рішення.
		 
		Судді:
		 
		_____________                _________             __________
		ОСОБА_2              ОСОБА_3 ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...