Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 201/11696/16 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 19.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 22.04.2019.
Дата набрання законної сили: 10.04.2019
Номер судового провадження: 61-26838ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		10 квітня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 201/11696/16-ц
		провадження № 61-26838св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є.,
		суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Коротуна В.М.,               Крата В. І.,          
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_3,
		представник позивача - ОСОБА_4,
		відповідач - акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк», 
		третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 02 жовтня 2017 року у складі судді Антонюк О. А. та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Деркач Н. М., Петешенкової М. Ю.,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		У серпні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ «КБ «ПриватБанк») про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
		Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 26 травня 2006 року між нею та АТ «КБ «ПриватБанк» укладений кредитний договір, відповідно до якого вона отримала кошти у розмірі 15 000,00 грн на ремонт будинку зі сплатою 2,00 % на місяць за користування ним та терміном повернення до 25 лютого                    2015 року.
		У зв'язку з неналежним виконанням нею кредитних зобов'язань, за заявою банківської установи 03 квітня 2015 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. вчинено виконавчий напис № 138794 за кредитним договором від 26 травня                      2006 року про стягнення з неї (позивача) заборгованості у розмірі                             208 308,67 грн.
		На підставі виконавчого напису нотаріуса 23 березня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про арешт її майна та оголошено заборону на його відчуження.
		Зазначала, що при вчиненні оспорюваного виконавчого напису приватним нотаріусом порушено вимоги статті 88 Закону України «Про нотаріат», так як сума заборгованості не була безспірною, письмову вимогу від банку про усунення порушень вона не отримувала.
		За відсутності підтвердження її ознайомлення з обчисленим банком розміром боргу, у нотаріуса не було визначених законодавством підстав для вчинення виконавчого напису, у зв'язку з чим просила позов задовольнити.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська                                    від 02 жовтня  2017 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено. 
		Суд першої інстанції виходив із недоведеності позивачем позовних вимог та ненадання нею доказів, які б свідчили про те, що виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 лютого                      2018 року рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська                                 від 02 жовтня 2017 року залишено без змін.
		Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про вчинення оскаржуваного виконавчого напису з дотриманням передбаченої законодавством процедури. 
		Короткий зміст касаційної скарги
		ОСОБА_3 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, праву направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.
		Суди не звернули увагу на те, що розмір заборгованості, який відповідачем запропоновано їй погасити, відрізняється від розміру заборгованості, зазначеного у заяві на вчинення виконавчого напису та виконавчому написі нотаріуса, тобто вказані суми не узгоджувались із нею, як з боржником, та не є безспірними.
		Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 29 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
		Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2019 вищевказану справу призначено до розгляду.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Суди попередніх інстанцій встановили, що 26 травня 2006 року між АТ «КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, відповідно до якого остання отримала кошти у розмірі 15 000,00 грн на ремонт будинку з терміном повернення до 25 лютого 2015 року та сплатою 2,00 % на місяць за користування кредитом.
		03 квітня 2015 року за заявою банківської установи приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. вчинений виконавчий напис № 138794, за яким з ОСОБА_3 на користь АТ «КБ «ПриватБанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором                                від 26 травня 2006 року у розмірі 208 308,67 грн, з яких: залишок заборгованості за кредитом - 8 607,02 грн, заборгованість за відсотками - 65 600,61 грн, комісія - 1 075,00 грн, пеня - 131 325,14 грн,  витрати, по'вязані з вчиненням виконавчого напису - 1 700,00 грн.
		Стягнення здійснюється за період з 26 травня 2006 року до 25 лютого                     2015 року (за вісім років вісім місяців тридцять днів).
		На підставі виконавчого напису нотаріуса 23 березня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошено заборону на його відчуження.
		Позиція Верховного Суду
		Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги та скасування постанови апеляційного суду.
		Суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції. Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не повністю відповідає.
		Мотивувальна частина
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норм права
		За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
		При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
		Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України           «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі -  Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).
		Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
		Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
		Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
		У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
		Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
		Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України                   від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. Цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій, а лише їх конкретизує.
		Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
		За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти таких висновків.
		Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов'язання боржником.
		Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість боржника перед стягувачем.
		Безспірність заборгованості боржника, у тому числі і внаслідок цивільно-правової відповідальності, - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). 
		Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої вимоги боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
		З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
		Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.
		Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. 
		Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
		Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.  
		Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду  України від 05 липня 2017 року № 6-887цс17. 
		Погоджуючись із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що оскаржуваний виконавчий напис був вчинений згідно вимог чинного законодавства, його складання не суперечить нормам ЦК України та іншим актам цивільного законодавства і підстави для визнання його незаконним та таким, що не підлягає до виконання, відсутні.
		При цьому, не звернув увагу на те, що нотаріус вчинив виконавчий напис через три дні після того, як банк направив боржнику письмову вимогу щодо усунення порушень за кредитною угодою, не дотримавшись при цьому                     30-денного строку, встановленого підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, та не врахував, що недотриманням приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. вказаних вимог Порядку порушено права ОСОБА_3 на спростування розміру заборгованості.
		Заслуговують на увагу й доводи касаційної скарги про те, що розмір заборгованості, який відповідачем запропоновано позивачу погасити у письмовій вимозі від 26 травня 2006 року (207 108,67 грн), відрізняється від розміру заборгованості, зазначеного у заяві на вчинення виконавчого напису та виконавчому написі нотаріуса (206 608,67 грн).
		Крім того, суд не надав оцінки й доводам відповідача про відсутність у неї заборгованості перед АТ «КБ «ПриватБанк» з огляду на надану банківською установою довідку від 23 вересня 2016 року.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		За таких обставин, судове рішення апеляційного суду не може вважатись законним і обґрунтованим та підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, під час розгляду якої суду належить урахувати викладене та ухвалити судове рішення відповідно до установлених обставин і вимог закону.
		Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
		Постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 лютого               2018 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		ГоловуючийМ. Є. Червинська    Судді:Н. О. Антоненко     В. І. Журавель     В. М. Коротун     В. І. Крат

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...