Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/9763/17 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 22.04.2019.
Дата набрання законної сили: 10.04.2019
Номер судового провадження: 61-3212ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова  
		Іменем України 
		 
		10 квітня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 522/9763/17-ц
		 
		провадження № 61-3212 св 19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Луспеника Д. Д.,
		суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Черняк Ю. В., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_3;
		відповідач - Одеський національний університет імені І. І. Мечникова;
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Апеляційного суду Одеської області у складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М.,     Заїкіна А. П., від 18 грудня 2018 року, 
		ВСТАНОВИВ:
		1.     Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		У травні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до       Одеського національного університету імені І. І. Мечникова (далі - ОНУ імені І. І. Мечникова) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
		Позовна заява мотивована тим, що з 01 квітня 2001 року він працював                     на посаді електромонтера ботанічного саду ОНУ імені І. І. Мечникова та                    у лютому 2007 року звільнився, а згодом знову звернувся до ректора ОНУ імені І. І. Мечникова із заявою від 16 лютого 2007 року про зарахування                його на посаду електромонтера ботанічного саду шляхом укладення безстрокового трудового договору, яка була задоволена. 
		Наказом ректора ОНУ імені І. І. Мечникова від 10 грудня 2015 року № 3377-18 «Про звільнення» його було звільнено з 31 грудня 2015 року з посади електромонтера 3-го розряду експлуатаційно-технічного відділу (ботанічний сад) ОНУ імені І. І. Мечникова у зв'язку із закінченням строку трудового договору. 
		Позивач вважав, що його звільнення є незаконним, так як у 2007 році між ним та ОНУ імені І. І. Мечникова було укладено безстроковий трудовий договір,     а тому підстав, передбачених положеннями статті 36 КЗпП України, для припинення трудового договору станом на 10 грудня 2015 року у відповідача не було.
		Посилаючись на викладене, ОСОБА_3 просив суд поновити його на посаді електромонтера ботанічного саду ОНУ імені І. І.Мечникова та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		Рішенням Приморського районного суду м. Одеси у складі судді                      Науменко А. В. від 12 червня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами укладений строковий трудовий договір, який недійсним не визнавався, а тому позивача було звільнено у зв'язку із закінченням строку дії трудового договору на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України із дотриманням вимог трудового законодавства. Інші вимоги є похідними і безпідставними. 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції 
		Постановою Апеляційного суду Одеської області від 18 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишено без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 червня 2018 року - без змін. 
		Погоджуючись із висновком районного суду, апеляційний суд також вказав, що між сторонами було укладено саме строковий трудовий договір, а не безстроковий, як вважав позивач, оскільки у заяві від 26 листопада 2014 року ОСОБА_3 просив укласти трудовий договір строком на один рік, а                 у наказі від 26 листопада 2014 року № 3341-18 «Про переукладання трудового договору» вказано, що строковий трудовий договір з ОСОБА_3 переукладається у період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Приморського районного суду м. Одеси.
		У березні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду. 
		Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2019 року справу за позовом ОСОБА_3 до Одеського національного університету імені І. І. Мечникова про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу призначено до судового розгляду. 
		Аргументи учасників справи 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки належними чином не дослідив усіх обставин справи; не врахував, що за його заявою від 16 лютого 2007 року про зарахування на посаду електромонтера ботанічного саду між ним та університетом було укладено безстроковий трудовий договір, а тому підстав, передбачених положеннями статті 36 КЗпП України, для припинення трудового договору станом на 10 грудня 2015 року у відповідача були відсутні. Підстав, передбачених для укладання строкового трудового договору, не було. Положення статті 40 КЗпП України регламентують порядок звільнення працівників з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, які працюють за трудовим договором, що укладений на невизначений строк, а також строковим трудовим договором до закінчення строку його чинності. Наказ ректора ОНУ імені І. І.Мечникова від 10 грудня 2015 року № 3377-18 про звільнення його з роботи не містить підстав для звільнення, що передбачені у статті 40 КЗпП України. Таким чином, відповідач звільнив його без законної на те підстави, а тому відповідно до положень статті 235 КЗпП України зобов'язаний поновити його на попередній роботі та виплатити за весь час вимушеного прогулу середній заробіток. 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		У березні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОНУ імені                                І. І. Мечникова на касаційну скаргу ОСОБА_3, в якому зазначено,                       що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, а доводи касаційної скарги - безпідставними. У зв'язку                з скороченням фінансування ОНУ імені І.І. Мечникова його працівники, у тому числі й позивач, працювали на умовах строкових трудових договорів строком на один рік. Посилання позивача, що згідно із його заяви про прийняття на роботу від 16 лютого 2007 року із ним було укладено безстроковий трудовий договір не відповідає дійсності. Так, 31 січня            2007 року ОСОБА_3написав заяву про його звільнення, а 16 лютого     2007 року подав на ім'я ректора університету заяву про прийняття його             на роботу електриком ботанічного саду університету з 05 березня 2007 року. 02 березня 2007 року наказом університету ОСОБА_3 зараховано на роботу електриком 3-го розряду з 05 березня 2007 року по 31 грудня                 2007 року, тобто між сторонами було укладено саме строковий трудовий договір. При цьому ОСОБА_3 був згодний з цим, оскільки 31 грудня            2007 року він написав чергову заяву про зарахування його на роботу з                01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року. Також у кінці кожного року, аж до кінця 2015 року, позивач писав заяви про укладання із ним строкового трудового договору строком на один рік. 
		Фактичні обставини справи 
		ОСОБА_3 з квітня 2001 року працював в ОНУ імені І. І. Мечникова               за строковим трудовим договором як працівник, зайнятим ремонтом та обслуговуванням технологічного обладнання та електрообладнання. 
		У кінці кожного року ОСОБА_3 подавав заяви про укладення із ним трудового договору наступного року. Так, згідно заяви від 26 листопада     2014 року ОСОБА_3 просив укласти трудовий договір на посаді електромонтера на 2015 рік. 
		Наказом ОНУ імені І. І. Мечникова від 10 грудня 2015 року № 3377-18 «Про звільнення» ОСОБА_3 було звільнено з посади з 31 грудня 2015 року           у зв'язку із закінченням строкового трудового договору. Із зазначеним наказом ОСОБА_3 був ознайомлений, але відмовився його підписати і отримати трудову книжку.
		2.     Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду 
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає. 
		Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що між сторонами укладено строковий трудовий договір, який у судовому порядку недійсним не визнавався, а тому позивача правильно звільнено у зв'язку із закінченням строку, на який він укладався. 
		Разом з тим, апеляційний суд не звернув уваги на те, що предмет і підстава позову, які відповідно до статей 4, 12, 13, 175 ЦПК України визначає позивач, не передбачали необхідності оскарження укладеного між сторонами трудового договору, так як ОСОБА_3 посилався на те, що заяву про укладення строкового трудового договору він не подавав, а умови, за якими він працював, свідчать про безстроковість трудового договору. 
		Зазначені обставини позову апеляційним судом не перевірено. 
		Згідно з частиною другою статті 23 КЗпП України, на яку посилався позивач, строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
		Отже, строковий трудовий договір може бути укладено лише у випадку, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк.
		Таким чином, умовами укладення строкового трудового договору є: 1) характер виконуваної роботи; 2) умови виконання роботи; 3) інтереси працівника; 4) інші випадки, передбачені законодавчими актами.
		Замість дослідження цих умов, про що зазначалось у позовній заяві, апеляційний суд формально послався лише на те, що позивач трудовий договір не оспорював, а строк його дії закінчився. 
		Проте, для правильного вирішення справи, суду необхідно було встановити: чи дійсно характер роботи позивача не передбачав укладення безстрокового трудового договору та чи виконувана ним робота не може бути постійною;     чи були якісь умови виконання цієї роботи, що передбачали укладення саме строкового трудового договору; чи враховувались інтереси працівника. 
		При цьому апеляційний суд не звернув уваги на те, що у заяві про зарахування на посаду електромонтера від 16 лютого 2007 року позивач не зазначав про строк дії трудового договору, про особисті чи сімейні обставини, які би зумовлювали необхідність укладення з ним саме строкового трудового договору (а. с. 16). 
		Крім того, суд встановив, що між сторонами неодноразово переукладався строковий трудовий договір. 
		Апеляційний суд, пославшись на положення статті 39-1 КЗпП України, але без дослідження вищенаведених фактичних обставин, дійшов до передчасного висновку, оскільки застосував лише частину першу цієї статті.
		Разом з тим, згідно з частиною другою статті 39-1 КЗпП України трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.
		Отже, з урахуванням вищенаведеного, апеляційному суду слід дослідити         та оцінити твердження позивача про відсутність підстав, передбачених частиною другою статті 23 КЗпП України, для укладення строкового трудового договору. 
		За таких обставин судове рішення апеляційного суду не може вважатись законним й обґрунтованим, тому відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України воно підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
		Постанову Апеляційного суду Одеської області від 18 грудня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                    Д. Д. Луспеник
		 
		Судді:                                                                                               О. В. Білоконь 
		 
		Б. І. Гулько
		 
		Є. В. Синельников
		 
		Ю. В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...