Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 490/6060/15-ц : Окремі процесуальні питання; Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 24.04.2019.
Дата набрання законної сили: 17.04.2019
Номер судового провадження: 61-28343ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		17 квітня  2019 року
		м. Київ
		справа №490/6060/15-ц
		провадження №61-28343св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),
		суддів: Лесько А. О.,  Пророка В. В., Сімоненко В. М., Фаловської І. М., 
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання майна спільним сумісним подружжя та поділ спільного майна подружжя за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 листопада 2017 року у складі судді  Гуденко О. А., та постанову апеляційного суду Миколаївської області від 12 березня 2018 року у складі колегії суддів: Крамаренко Т. В., Бондаренко Т. З., Темнікової В. І.,
		 
		учасники справи:
		 
		позивач - ОСОБА_1,
		відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
		 
		ОПИСОВА ЧАСТИНА 
		 
		Короткий зміст позовних вимог 
		 
		1.       У червні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до 
		ОСОБА_2, ОСОБА_3, у якому просила: встановити факт спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 
		ОСОБА_2 в період з 21 грудня 2007 року до 03 січня 2015 року; визнати об'єктом права спільної сумісної власності 51/100 частки квартири АДРЕСА_1; визнати за нею право власності на половину частки від 51/100 частки вказаної квартири, що складає 51/200 частки в порядку поділу спільного сумісного майна; визнати недійсним свідоцтво про право власності від 30 вересня 2013 року, видане Реєстраційною Службою Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області на ім'я ОСОБА_3 на зазначену квартиру.
		2.       Позовна заява мотивована тим, що з 21 грудня 2007 року до 03 січня 2015 року вона із ОСОБА_2 проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу в орендованій квартирі АДРЕСА_1, де вели спільне господарство, мали взаємні права та обов'язки, спільний сімейний бюджет.
		3.       Під час проживання однією сім'єю з відповідачем 04 серпня 2008 року було укладено договір про відступлення права вимоги щодо участі у Фонді фінансування будівництва для придбання однокімнатної квартири, за умовами якого було сплачено грошові кошти у розмірі 150 951 грн за 31 кв. м. Договір оформлений на ім'я відповідача ОСОБА_2 за ініціативою його самого, хоча придбання квартири відбувалося за їх спільні кошти, а частково - за її власні гроші.
		4.       У 2012 році ОСОБА_2 без згоди позивача уклав договір про відступлення права вимоги за договором участі у Фонді фінансування будівництва, за яким його мати ОСОБА_3 набула права та обов'язки довірителя, у зв'язку з чим сплатила 141 338,40 грн, а 30 вересня 
		2013 року - отримала свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1.
		5.       Посилаючись на те, що придбання спірної квартири відбувалося в період спільного проживання за їх спільні з ОСОБА_2 кошти, а частково - за гроші позивачки, просила позов задовольнити.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		6.       Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва 
		від 13 листопада 2017 року позов задоволено частково. 
		Встановлено факт спільного проживання однією сім'єю у фактично шлюбних відносинах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в період з 21 грудня 2007 року до 03 січня 2015 року. Визнано об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 51/100 частки квартири АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 51/200 частки квартири АДРЕСА_1. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
		7.       Рішення суду першої інстанції мотивоване доведеністю того, що в період з грудня 2007 року до 03 січня 2015 року ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, між ними склалися усталених відносини, що притаманні подружжю. При визнанні 51/100 частки спірної квартири спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суд виходив із того, що дане майно набуте ними за час спільного проживання в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти, тому є спільною сумісною власністю подружжя і належить їм у рівних частках.
		8.       Суд першої інстанції  також дійшов висновку про те, що наявність свідоцтва про право власності на спірну квартиру, видане на ім'я ОСОБА_3 не порушує майнових прав позивача, а за наявності перешкод у здійсненні її прав власника остання не позбавлена права звернутися за захистом свого порушеного права у передбачений законом спосіб та за належним способом захисту.
		 
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції 
		 
		9.       Постановою апеляційного суду Миколаївської області від 12 березня 
		2018 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення суду першої інстанції в частині встановлення факту спільного проживання однією сім'єю у фактичних шлюбних відносинах 
		ОСОБА_1 та ОСОБА_2 змінено в частині періоду спільного проживання, зазначено період з 28 грудня 2007 року до 03 січня 
		2015 року.
		Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 листопада 2017 року в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право власності скасовано, у цій частині ухвалено нове рішення про часткове задоволення вимог. Визнано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, видане на ім'я ОСОБА_3 Реєстраційною Службою Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області 
		30 вересня 2013 року, в частині 51/200 часток недійсним. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		10.   Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що 51/100 часток квартири АДРЕСА_1 набуті за час проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім'єю без укладення шлюбу з визнанням 51/200 частин у праві власності на це майно за ОСОБА_1, як співвласницею.
		11.   Проте, суд апеляційної інстанції не погодився з визначеним місцевим судом періодом спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2, вказавши, що до 27 грудня 2007 року ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі, а тому факт спільного проживання з 
		ОСОБА_1 слід встановити не з 27 грудня 2007 року, а з 28 грудня 2007 року до 03 січня 2015 року.
		12.   Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що видача свідоцтва про право власності на ім'я ОСОБА_3 на спірну квартиру в цілому порушує права позивачки, як власниці 51/200 частин квартири, а тому в цій частині свідоцтво про право власності підлягає визнанню недійсним.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		13.   У касаційній скарзі, поданій у квітні 2018 року,  ОСОБА_2 просить  скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та постанову апеляційного суду в повному обсязі, у справі ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		14.   Касаційна скарга мотивована тим, що факт спільного проживання ОСОБА_6 з ОСОБА_1 без реєстрації шлюбу, суд установив без належних доказів, висновки суду ґрунтуються на припущеннях. Суд безпідставно взяв до уваги покази свідків, оскільки вони точно не зазначили ні дати початку спільного проживання, ні фактичну дату закінчення стосунків, а укладення договору споживчого кредиту на придбання побутової техніки ОСОБА_6, на який посилався суд, мало місце 21 квітня 2007 року у період офіційного шлюбу з іншою жінкою.
		15.   Касаційна скарга також містить посилання на те, що суд визнав об'єктом права спільної сумісної власності майна, яке на праві власності ніколи не належало жодному із подружжя, чим фактично позбавив ОСОБА_3 належного їй майна. Договір про відступлення права вимоги позивач не оскаржувала, він діє і є дійсним.
		16.   Аргументом касаційної скарги також указано те, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі апеляційної скарги і скасував рішення суду першої інстанції в частині відмови у визнанні недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, проте рішення в цій частині не було оскаржено.
		 
		Доводи інших учасників справи
		 
		Інші учасники справи не скористалися правом подання до суду відзиву на касаційну скаргу, письмових заперечень щодо її вимог і змісту, до суду не направили.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		17.   04 лютого 2008 року ОСОБА_1 відкрила депозитний рахунок у ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та внесла на депозитний рахунок суму в розмірі 10 000 доларів США. 
		18.   У подальшому, 29 лютого 2008 року, 26 квітня 2008 року та 04 червня 2008 року ОСОБА_1 уклала додаткові угоди до цього договору про банківський строковий вклад (депозит) про внесення сум у 3 000 доларів США, 4 000 доларів США та 3 000 доларів США. 
		19.   Загальна сума грошових коштів на депозитному рахунку становила 
		20 000 доларів США.
		20.   17 липня 2008 року ОСОБА_2 уклав договір на відкриття та ведення поточного рахунку у АКБ "Київ" і в той же день вніс на рахунок 22 000 грн.
		21.   Згідно заяви про видачу готівки від 04 серпня 2008 року ОСОБА_1 отримала зі свого депозитного рахунку 20 000 доларів США, що еквівалентно було 96 902 грн, та проценти по депозиту у розмірі 
		789,43 долари США, що еквівалентно 3 824,87 грн. 
		22.   Загальна сума виплати становила 100 726,87 грн. 
		23.   У той же день - 04 серпня 2008 року на поточний рахунок 
		ОСОБА_2 в АКБ «Київ» було внесено 96 776 грн. 
		24.   04 серпня 2008 року між ТОВ «М-Інвест-Буд» (первісний кредитор) та ОСОБА_2 (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого новий кредитор набув право вимоги на отримання у власність квартир АДРЕСА_1. 
		25.   Згідно додаткової угоди до договору відступлення від 04 серпня 
		2008 року від10 квітня 2012 року мало місце корегування проектної документації об'єкта  будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1.
		26.   04 серпня 2008 року на виконання умов наведеного вище договору про відступлення права вимоги ОСОБА_2 було сплачено 118 776 грн від загальної вартості майнових прав на квартиру.
		27.   02 грудня 2008 року на виконання умов договору про відступлення права вимоги від 04 серпня 2008 року ОСОБА_2 було сплачено 
		32 175 грн (за 6,5 кв. м).
		28.   19 листопада 2012 року між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та 
		ПАТ «АКБ «Київ» було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого ОСОБА_3 набуває право на отримання у власність однокімнатної АДРЕСА_1 загальною площею 60,3 кв. м на 2 поверсі, секція №2 в житловому будинку за адресою: 
		АДРЕСА_1. 
		29.   У пункті 5 наведеного договору про відступлення права вимоги первісний кредитор ОСОБА_2 гарантував, що обов'язок щодо оплати вартості об'єкту інвестування за основним зобов'язанням виконаний в 100% розмірі.
		30.   Відповідно до меморіального ордеру від 19 грудня 2012 року 
		ОСОБА_3, згідно договору  від 19 листопада 2012 року, було сплачено суму у розмірі 141 383,40 грн за майнові права за квартиру АДРЕСА_1.
		31.   30 вересня 2013 року ОСОБА_3 отримала свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 60, 3 кв. м, житловою 
		площею 24,1 кв. м.
		 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		32.   Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		33.   Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		34.   Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
		35.   Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		36.   Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		37.   Відповідно до статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
		38.   Згідно зі статтею 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
		39.   На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
		40.   Отже, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.
		41.   Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім'єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов'язків.
		42.   Згідно із частиною четвертою статті 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
		43.   Ураховуючи викладене, особам, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.
		44.   Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди зазвичай встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов'язків, з'ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте),а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.
		45.   Рішення обґрунтовують належними і допустимими доказами, про що зазначають у мотивах прийнятого рішення з посиланням на конкретні факти.
		46.   У статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		47.   Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
		48.   Суд проаналізував фотокартки, диск з відеозаписами, покази свідків, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного з наданих сторонами доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності, та вважав встановленим факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу в період з грудня 2007 року до 03 січня 2015 року.
		49.   Відповідач вказані обставини не спростував, тому доводи касаційної скарги у цій частині є безпідставними.
		50.   До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб (частина четверта статті 65 СК України).
		51.   Відповідно до вимог статті 65 СК України дружина чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
		52.   При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним, як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
		53.   Стаття 57 СК України дає визначення майна, яке належить до особистої приватної власності кожного з подружжя.
		54.   Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя (тобто перелік юридичних фактів, які складають підстави виникнення права спільної сумісної власності на майно подружжя) визначені у статті 60 СК України. 
		55.   За змістом цієї норми майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності. 
		56.   Відповідно до частини першої статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
		57.   З обставин справи, встановлених судом, слідує, що договір про відступлення права вимоги між ТОВ «М-Інвест-Буд» та ОСОБА_2, за яким останній набув право вимоги на отримання у власність квартир АДРЕСА_1, було укладено під час його спільного проживання з ОСОБА_1 Кошти за цим договором вносились безпосередньо ОСОБА_2 
		58.   Загальна вартість спірної  квартири, площею 60,3 кв. м. становить 292 289,40 грн, із яких: 150 951 грн (за 31 кв. м), сплатила ОСОБА_1 з ОСОБА_2 під час проживання однією сім'єю, що становить 
		51/100 частин указаної квартири: 141 338,40 грн (за 29,3 кв. м) сплатила 
		ОСОБА_3, тобто 49/100 частин квартири.
		59.   Доводи касаційної скарги в цій частині позовних вимог висновків суду не спростовують не спростовують, на законність судових рішень не впливають та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно з вимогами статті 400 ЦПК України.
		 
		Щодо визнання недійсним свідоцтва про право власності на спірну квартиру, видане на ім'я ОСОБА_3 в частині 51/200 часток.
		 
		60.   За положеннями частини першої та четвертої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог апеляційної скарги.
		61.   Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		62.   На вказані норми зіслався апеляційний суд при визначені меж розгляду справи судом апеляційної інстанції.
		ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГ
		63.   Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		64.   При вирішенні даної справи суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, ухвалені судові рішення відповідають критеріям законності і обґрунтованості.
		Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Касаційну скаргу ОСОБА_2залишити без задоволення.
		2. Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 листопада 2017 року у незміненій частина та постанову апеляційного суду Миколаївської області від 12 березня 2018 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                         В. С. Висоцька
		 
		А.О. Лесько
		 
		 
		В. В.Пророк
		 
		 
		В. М.Сімоненко
		 
		 
		І. М.Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...