Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/5342/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Розірвання договорів (правочинів); оренди; комунального та державного майна.
Надіслано для оприлюднення: 24.04.2019. Зареєстровано: 24.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 25.04.2019.
Дата набрання законної сили: 18.04.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"18" квітня 2019 р.                                     Справа№ 910/5342/18
		Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Агрикової  О.В.
		суддів:            Чорної Л.В. 
		          Чорногуза М.Г. 
		 
		при секретарі судового засідання Мельничук О.С.
		прокуратура Дергунов Д.С. 
		позивач Власенко І.І. 
		відповідач Балабон В.О. 
		третя особа Шадура А.М. 
		розглянувши матеріали апеляційної скарги                              
		Заступника прокурора міста Києва
		на рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2019(повний текст рішення складено 20.02.2019
		у справі №910/5342/18 (суддя Курдельчук І.Д.)
		за позовом   Керівника Київської місцевої прокуратури №5 в інтересах держави
		в особі   Київської міської ради            
		до   Приватного підприємства "Продмарт"
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
		про   розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки, -
		ВСТАНОВИВ:
		Керівник Київської місцевої прокуратури № 5 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради до приватного підприємства "Продмарт" про розірвання договору оренди від 05.04.2007 № б/н та зобов'язання повернути земельну ділянку, загальною площею 20,94 га (кадастровий номер НОМЕР_1) по АДРЕСА_1.
		В  обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення умов Договору, зокрема пункту 8.4 Договору, а саме відповідач не завершив будівництво протягом трьох років з моменту державної реєстрації Договору і як наслідок Київська міська рада немає змоги раціонально використовувати земельну ділянку, належно врегулювати відносини у сфері розвитку соціальної інфраструктури міста на що розраховувала при укладанні Договору оренди.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.02.2019 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
		Ухвалюючи зазначене рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач належним чином виконував обов'язок з оплати орендних платежів, що не оспорюється, іншими учасниками процесу. Крім того, з моменту укладення Договору та станом на день вирішення даного господарського спору Київська міська рада не зазнає негативних наслідків в частині отримання грошових коштів за користування земельною ділянкою Підприємством.
		Щодо не завершення будівництва до 16.04.2010, суд зазначив, що станом на день судового розгляду, відповідачем доведено наявність поважних обставин, які унеможливили виконання ним обов'язку завершити будівництво у строки визначені Договором.
		Не погоджуючись з прийнятим рішенням Заступника прокурора міста Києва звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2019 року у справі №910/5342/18 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
		Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що позивачем не було дотримано встановленого пунктом 8.4 Договору строку забудови земельної ділянки. Так, апелянт зазначає, що судом першої інстанції помилково не застосовано до спірних правовідносин ст. 416 ЦК України та ст. 102-1 Земельного кодексу України.
		Згідно з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2019 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорна Л.В., Чорногуз М.Г.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2019 апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі, розгляд справи призначено на 18.04.2019.
		15.04.2019 від прокуратури через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшли пояснення по справі.
		В судовому засіданні 18.04.2019 року представник позивача, третьої особи та прокурор надали усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду, просили задовольнити апеляційну скаргу. Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити без змін оскаржуване рішення.
		Статтями   269   ГПК України   встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Рішенням Київської міської ради від 22.02.2007 №189/850 було передано у довгострокову оренду земельну ділянку Підприємству для будівництва, обслуговування та експлуатації малоповерхових житлових будинків з об'єктами соціальної сфери та інженерно-транспортної інфраструктури на АДРЕСА_1 в Оболонському районі м. Києва строком на 15 років.
		Пунктом 5 вказаного рішення зобов'язано відповідача виконувати обов'язки землекористувача відповідно до вимог статті 96 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), а пунктом 8 попереджено землекористувача, що використання землі не за цільовим призначенням тягне за собою припинення права користування земельною ділянкою відповідно до вимог статей 141, 143 ЗК України.
		На підставі вказаного рішення 05.04.2007, між Київською міською радою (орендодавець) та Підприємством (орендар) було укладено Договір, за умовами якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 22.02.2007 № 189/850, за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку (пункт 1.1 Договору).
		Відповідно до п. 3.1 Договору об'єктом оренди відповідно до Договору є земельна ділянка по АДРЕСА_1 в Оболонському районі м. Києва, площею 209376 кв.м., з цільовим призначенням - для будівництва, обслуговування та експлуатації малоповерхових житлових будинків з об'єктами соціальної сфери та інженерно-транспортної інфраструктури, кадастровий номер НОМЕР_1.
		Згідно з п. 3.1 Договору останній Договір укладено на 15 років.
		Умови збереження стану об'єкта оренди: на земельній ділянці не дозволяється діяльність, не пов'язана з цільовим призначенням земельної ділянки (пункт 5.1 Договору).
		Відповідно до пункту 8.4 Договору орендар зобов'язаний: приступати до використання земельної ділянки в строк встановлений Договором та після підписання Договору та акта приймання-передачі земельної ділянки та державної реєстрації Договору; завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше ніж через 3 роки з моменту державної реєстрації Договору; використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення; своєчасно вносити орендну плату, тощо.
		Договір може бути розірваний: за взаємною згодою сторін; за рішенням суду, в порядку, встановленому законом, в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, із звільненням орендодавця від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, в разі, коли орендар використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично (протягом півроку) не сплачує орендну плату, порушення строків завершення забудови земельної ділянки, встановлених п. 8.4 договору, здійснення без згоди орендодавця передачі або відчуження права користування земельною ділянкою третім особам (пункт 11.4 Договору);
		Згідно з п. 11.5 Договору останній може бути достроково розірваний у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов'язків, визначених у пунктах 5.1 та 8.4 Договору.
		Договір підписано уповноваженими особами, а саме, від позивача - міським головою Київської міської ради Одаричем С.О., який діяв на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", від відповідача - директором Кудрявцевим Д.А., який діяв на підставі статуту та скріплено печатками.
		Договір у встановленому порядку не оспорено, не визнано недійсним. 
		Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
		На виконання умов Договору позивачем земельна ділянка була передана в оренду відповідачу 16.04.2007, що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки (т.1 а.с. 25).
		Місцевим господарським судом встановлено, що ПП "Архітектурна майстерня" було розроблено на замовлення Підприємства Проект будівництва малоповерхових житлових будинків з об'єктами соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури за адресою: АДРЕСА_1, м. Київ, який отримав позитивний висновок спеціальної державної організації "Київська міська служба Української інвестиційної експертизи" від 05.05.2008 (т.1 а.с. 76-77).
		Відповідачем було отримано дозвіл на виконання будівельних робіт з об'єктами соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури за адресою: АДРЕСА_1, в Оболонському районі м. Київ, від 15.05.2008 № 0333-Об/Р, виданий Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначає, що Договір має бути розірваний у судовому порядку, а земельна ділянка повернута Київській міській раді.
		За змістом   статті 12 Земельного кодексу України   до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього   Кодексу.
		Статтею 116 Земельного кодексу України   (в редакції, що діяла на момент передачі земельної ділянки в користування відповідачу) визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права      власності      та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
		Згідно з частиною першою   статті 124 Земельного кодексу України   у відповідній редакції передача в оренду      земельних      ділянок,      що      перебувають      у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
		Відповідно до частини першої   статті 93 Земельного кодексу України   та   статті 1 Закону України «Про оренду землі»   право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
		Статтею 13 Закону України «Про оренду землі»   встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
		Статтями   18,   20 Закону України «Про оренду землі»    встановлено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.
		Згідно з частиною другою   статті 125 Земельного кодексу України   у відповідній редакції право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
		Як вбачається з матеріалів справи, 16.04.2007 договір від 05.04.2007 було зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис за № 78-6-00434 у книзі записів державної реєстрації договорів. 
		За приписами   статті 626 Цивільного кодексу України   договором є домовленість сторін, що виражає узгоджену волю сторін, яка спрямована на досягнення конкретної мети, тобто договір це юридичний факт, на підставі якого виникають цивільні права та обов'язки.
		За загальним правилом, встановленим частиною 1   статті 651 Цивільного кодексу України   зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. Разом з цим, частиною 3 наведеної статті у разі односторонньої відмови від договору повністю або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
		Статтею 32 Закону України «Про оренду землі»   передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями   24   і   25   цього   Закону   та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених   Земельним кодексом України   та іншими законами України.
		19.02.2015 Київською міською радою прийнято рішення № 157/1022 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та Приватним підприємством "Продмарт" від 16.04.2007 № 78-6-00434 на підставі рішення Київської міської ради від 22.02.2007 № 189/850".
		Господарським судом міста Києва розглядалась справа №910/9190/15 за позовом Підприємства до Київської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 19.02.2015 № 157/1022 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та Приватним підприємством "Продмарт" від 16.04.2007 № 78-6-00434 на підставі рішення Київської міської ради від 22.02.2007 № 189/850".
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.06.15 у справі №910/9190/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.15 та постановою Вищого господарського суду від 03.12.2017 позов задоволено.
		Судами у справі №910/9190/15 встановлено, що позивачем не доведено обставин, з якими сторони пов'язали      можливість розірвання договору за ініціативою однієї зі сторін, зокрема зміст допущеного відповідачем порушення та докази його істотності, настання випадків, передбачених відповідним пунктом договору, нормою законодавства. Так матеріали справи не містять доказів того, що будівництво на спірній ділянці не проводиться, зокрема актів перевірки дотримання позивачем вимог земельного законодавства, актів про не проведення будівельних робіт на земельній ділянці, складених Державною архітектурно-будівельною інспекцією.
		Як встановлено господарськими судами під час розгляду справи №910/9190/15 відповідач отримав дозвіл на виконання будівельних робіт з об'єктами соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури за адресою: АДРЕСА_1, в Оболонському районі м. Київ, від 15.05.2008 № 0333-Об/Р, виданий Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві.
		Матеріали справи містять Акти обстеження земельної ділянки від 01.11.2017, від 18.04.2018 від 20.06.2018 №18-0915-05, від 27.02.2018 №18-0959-05.
		Місцевим господарським судом встановлено, що Акти обстеження земельної ділянки від 01.11.2017 та від 18.04.2018 подані з позовом та акти обстеження від 20.06.2018 №18-0915-05, від 27.02.2018 №18-0959-05, подані в підготовчому провадженні були оскаржені відповідачем шляхом подання адміністративного позову до Окружному адміністративному суді міста Києва.
		Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2018 у справі № 826/9342/18 визнано протиправними дії посадових осіб Департаменту щодо призначення та порядку проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства Підприємством, за наслідками якої складено акти обстеження земельної ділянки від 01.11.2017 №17-1825-05, від 18.04.2018 №18-0549-05, від 20.06.2018 №18-0915-05, від 27.06.2018 №18-0959-05.
		Також, місцевим господарським судом встановлено, що при складенні акта обстеження земельної ділянки від 14.01.2019 № 19-0018-05  Департаментом були допущені ті ж самі порушення законодавства, що й при складенні попередніх актів обстеження, - зокрема не повідомлено посадових осіб відповідача про проведення перевірки, не дотримано порядку проведення перевірки, складено акт обстеження, а не акт перевірки.
		Таким чином, місцевий господарський дійшов висновку, що зазначені акти не є належними доказами у справі. 
		Крім того, суд зазначив, що Протокол огляду місця події (земельної ділянки) від 09.01.2019 по кримінальному провадженню від 02.08.2016 №4201610105000012 не може бути доказом у господарській справі, оскільки в силу приписів статті 75 Господарського процесуального кодексу України з матеріалів кримінальної справи може бути доказом лише судове рішення.
		Також, судом встановлено, що Підприємство сплачує орендну плату, продовжило дозвіл на виконання будівельних робіт, відповідачем укладено договори на виконання робіт з розробки проектної документації та на виконання інженерно-геодезичних вишукувань для проекту будівництва, що є необхідними для забезпечення будівництва на земельній ділянці.
		Відтак, місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідач вчиняє всі залежні від нього заходи для виконання умов Договору та проведення будівельних робіт, в зв'язку з чим відмовив в позові. 
		Колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, з огляду на наступне.
		Відповідно до п. 8.4 Договору відповідач зобов'язався завершити забудову земельної ділянки в строки встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору. Слід зазначити, що державна реєстрація була проведена 16.04.2007, а тому трирічний строку, визначений п. 8.4 Договору сплинув 16.04.2010. Пунктом 11.4 Договору сторони погодили можливість розірвати в односторонньому порядку договір за ініціативи орендодавця у разі, зокрема, порушення строків завершення забудови земельної ділянки в строку встановлений п. 8.4 Договору.
		Таким чином, умовами Договору чітко встановлено право орендодавця в односторонньому порядку ініціювати розірвання договору оренди земельної ділянки саме з підстав не забудови земельної ділянки протягом трьох років з моменту державної реєстрації договору (п.11.4).
		Одночасно у відповідності до   статті 416 Цивільного кодексу України      право користування земельною ділянкою для забудови припиняється у разі: 1) поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача; 2) спливу строку права користування; 3) відмови землекористувача від права користування; 4) невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд. Відповідно до частини 2   статті 416 Цивільного кодексу України   право користування земельною ділянкою для забудови може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом. Отже, вказана стаття   Цивільного кодексу України   встановлює чотири випадки, у яких право землекористування припиняється автоматично, та містить посилання на можливість припинення права землекористування у судовому порядку в інших випадках.
		Аналогічна за змістом норма міститься у   статті 102-1 Земельного кодексу України, у відповідності до якої право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) припиняються в разі, зокрема, невикористання земельної ділянки для забудови в разі користування чужою земельною ділянкою для забудови протягом трьох років.
		Отже, вказані статті передбачають автоматичне припинення права землекористування у випадку невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.
		В той же час, ані   стаття 416 Цивільного кодексу України, ані   стаття 102-1 Земельного кодексу України   не вказують момент, з якого необхідно обраховувати початок спливу трьохрічного строку невикористання земельної ділянки для забудови.
		Вказані обставини свідчать про те, що право землекористування відповідача припинилось автоматично, в силу положень закону, зокрема   статті 416 Цивільного кодексу України   та   статті 102-1 Земельного кодексу України. Оскільки моменту, з якого необхідно обраховувати початок спливу трьохрічного строку невикористання земельної ділянки для забудови, законом не встановлено, то навіть у випадку розширеного тлумачення цих норм, а саме - момент спливу вказаного строку починається з моменту отримання дозволу на виконання будівельних робіт, а не з моменту реєстрації права користування земельною ділянкою - право землекористування позивача припинилось 15 травня 2011 року (дозвіл отримано 15.05.2008).
		   Статтею 32 Закону України «Про оренду землі»   встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями   24   і   25   цього   Закону   та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених   Земельним кодексом України   та іншими законами України. Таким чином, в даному випадку, право землекористування позивача припинилось автоматично в силу закону.
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду 21 березня 2018 року у справі №910/5963/17.
		Положеннями ст. 34 Закону України «Про оренду землі» та п. 11.8 договору оренди передбачено обов'язок орендаря у разі припинення або розірвання договору оренди земельної ділянки повернути її орендодавцю, на умовах визначених договором.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про розірвання договору оренди 05.04.2007 № б/н є обґрунтованими та правомірними.
		В той же час, відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлено про застосування наслідків пропуску строків позовної давності, для звернення з даним позовом.
		Відповідно до   статті 256 ЦК України   позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки за положенням   статті 257 ЦК України.
		Згідно з вимогами частини першої   статті 261 ЦК України   перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідалася про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Таким чином згідно з положеннями наведеної норми у визначенні початку перебігу строку позовної давності має значення не лише встановлення, коли саме особа, яка звертається за захистом свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу, довідалася про порушення цього права або про особу, яка його порушила, а й коли ця особа об'єктивно могла дізнатись про порушення цього права або про особу, яка його порушила. При цьому перебіг позовної давності у справах за позовами, заявленими прокурором в інтересах держави в особі її органів, починається від дня коли про порушене право довідався або міг довідатися саме такий державний орган, а не прокурор, який звернувся з позовом до суду. Зазначена правова позиція відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду України від 27.05.2014 у справі №3-23гс14, від 23.12.2014 у справі №3-194гс14, від 23.03.2015 у справі №3-21гс15, від 01.07.2015 у справі №6-178цс15. Водночас, початок обліку строку позовної давності у справах за позовами прокурора з моменту, коли відповідний орган, в інтересах держави в особі якого прокурор звертається до суду свідчить про те, що зазначені норми закону щодо позовної давності, встановлені для особи, права або інтереси якої порушені, поширюються й на звернення прокурора до суду з заявою про захист державних інтересів. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №      922/1084/17.
		Обґрунтовуючи позивні вимоги прокурор посилається на порушення відповідачем умов Договору, зокрема пункту 8.4 Договору, а саме відповідач не завершив будівництво протягом трьох років з моменту державної реєстрації Договору і як наслідок Київська міська рада немає змоги раціонально використовувати земельну ділянку, належно врегулювати відносини у сфері розвитку соціальної інфраструктури міста на що розраховувала при укладанні Договору оренди.
		Зі змісту Договору вбачається, що відповідач зобов'язався завершити будівництво не пізніше ніж через три роки після державної реєстрації Договору.
		Як вбачається з матеріалів справи, державна реєстрація була проведена 16.04.2007, а тому трирічний строк, визначений пунктом 8.4 Договору сплинув 16.04.2010.
		При цьому, як зазначалось вище, початок спливу трьохрічного строку невикористання земельної ділянки для забудови,  може обраховувати з моменту отримання дозволу на виконання будівельних робіт, а саме 15 травня 2008 року. Відтак, право землекористування позивача припинилось 15 травня 2011 року а трирічний строк на звернення до суду за захистом своїх цивільних прав закінчився 15.05.2014.
		При цьому, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, Господарським судом міста Києва розглядалась справа №41/228 за позовом Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Продмарт", в якій просило визнати недійсним з моменту прийняття рішення Київської міської ради від 22.07.2007 року № 189/850 "Про передачу у довгострокову оренду земельної ділянки приватному підприємству "Продмарт" для будівництва, обслуговування та експлуатації малоповерхових житлових будинків з об'єктами соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури на АДРЕСА_1", визнати недійсним укладений між Київською міською радою та Приватним підприємством "Продмарт" договір оренди земельної ділянки від 05.04.2007 року, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 16.04.2007 року за №78-6-00434, визнати відсутнім у ПП "Продмарт" право користування земельною ділянкою та зобов'язати ПП "Продмарт" повернути Київській міській раді земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1, площею 20,9 га, кадастровий номер НОМЕР_1, вартістю за нормативно-грошовою оцінкою    33   489   403,81 грн.
		З вищезазначеною позовною заявою прокурор звернувся у липні 2011 року, тобто прокуратурі  було відомо про укладання договору оренди земельної ділянки від 05.04.2007 року та його умови, в тому числі про закінчення строку для будівництва. 
		Крім того, місцевим господарським судом встановлено, що 19.02.2015 Київською міською радою прийнято рішення № 157/1022 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та Приватним підприємством "Продмарт" від 16.04.2007 № 78-6-00434 на підставі рішення Київської міської ради від 22.02.2007 № 189/850". При прийнятті рішення від 19.02.2015 року № 157/1022      Київська міська рада керувалась   ст. 32 Закону України «Про оренду землі»   та пунктами 8.4, 11.4 договору.
		Рішенням Господарського суду міста Києва 19.06.15 у справі 910/9190/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.15 та постановою Вищого господарського суду України  від 03.12.2015 визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради від 19.02.2015 № 157/1022 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та Приватним підприємством   "Продмарт" від 16.04.2007 № 78-6-00434 на підставі рішення Київської міської ради від 22.02.2007 № 189/850".
		Таким чином, колегія суддів підкреслює, що позивачу було беззаперечно ще у 2015 відомо про неналежне виконання відповідачем умов Договору, в частині забудови.
		Позаяк, прокурор з даною позовною заявою звернувся 27.04.2018, та не зазначив коли останній дізнався про існування порушеного права, а також про причини пропуску строку позовної давності. Так, стосовно пропущення прокурором строків позовної давності для звернення до суду, прокурор лише вказав, що порушення умов договору є триваючими, отже власник може пред'явити позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення.
		Проте, колегія суддів не погоджується з таким твердженням прокурора, оскільки в даному випадку судом встановлено, що право землекористування позивача припинилось 15 травня 2011 року, в зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору, зокрема пункту 8.4 Договору (відповідач не завершив будівництво протягом трьох років) і саме з цього моменту слід обраховувати початок перебігу строку позовної давності.
		Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що      Товариство порушило умови Договору, проте, пропущення строків позовної давності є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
		Згідно з ч. 2   ст. 275 ГПК України   суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
		Відповідно до ч.1   ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		Згідно з ч.4 ст.277 ГПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
		З огляду на встановлені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни мотивувальної частини рішення суду першої інстанції та відмову в позові, в зв'язку з пропуском строку позовної давності.
		Враховуючи вимоги      ст. 129 ГПК України, судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на прокуратуру.
		Керуючись ст.ст.      129,      269, п. 2 ч. 1 ст.      275,   277,   282,      284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		1.Апеляційну скаргу Керівника Київської місцевої прокуратури №5 в інтересах держави, в особі   Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2019 у справі №910/5342/18 залишити без задоволення.
		2.Рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2019 у справі №910/5342/18 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2019.
		3. Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2019 у справі №910/5342/18  залишити без змін.
		4.Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5342/18.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
		Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст.   287 -   289 ГПК України.
		      Повний текст постанови складено 23.04.2019 року.
		Головуючий суддя                                                            О.В.  Агрикова 
		 
		Судді                                                                                Л.В. Чорна
		 
		                                                                                М.Г. Чорногуз

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...