Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 800/525/16 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо оскарження актів чи діянь ВРУ, Президента, ВРП, ВККС, рішень чи діянь органів, що обирають, звільняють, оцінюють ВРП, рішень чи діянь суб’єктів призначення КСУ та Дорадчої групи експертів у процесі відбору на посаду судді КСУ, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 23.04.2019. Зареєстровано: 25.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 25.04.2019.
Дата набрання законної сили: 22.10.2019
Номер судового провадження: П/9901/205/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		22 квітня 2019 року 
		Київ
		справа №800/525/16
		адміністративне провадження №П/9901/205/18
		 
		Верховний Cуд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		головуючого судді - Ханової Р.Ф., 
		суддів Бевзенка В.М., Васильєвої І.А. Гончарової І.А., Олендера І.Я., 
		при секретарі судового засідання Статілко Ю.С.
		 
		за участю сторін, їх представників:
		від позивача - Подосінова А.О. на підставі ордера від 18 лютого 2019 року серії КВ            № 736761,
		від відповідача - Романюка Т.В.- на підставі довіреності від 29 грудня 2018 року              № 572
		від третьої особи - Белінської О.В. на підставі довіреності від 27 грудня 2018 року             № 50119/0/9-18
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_5 до Верховної Ради України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Вища рада правосуддя, про визнання протиправною та скасування постанови про звільнення з посади судді у зв'язку з порушенням присяги
		 
		У С Т А Н О В И В :
		І. ПРОЦЕДУРА І АРГУМЕНТИ СТОРІН У СПРАВІ
		У вересні 2016 ОСОБА_5 (далі - позивач у справі) звернулася до Вищого адміністративного суду України з позовом до Верховної Ради України (далі - відповідач у справі, парламент), у якому з урахування уточнень, поданих 27 жовтня 2016 року адвокатом Подосіновим А.О., просила визнати протиправною та скасувати постанову Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року № 1624-VIII про звільнення ОСОБА_5 з посади судді Солом'янського районного суду міста Києва у зв'язку з порушенням присяги судді відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України.
		 
		Позов обґрунтувала тим, що спірна постанова є протиправною, оскільки прийнята з порушенням порядку її прийняття. Зокрема, всупереч вимог частин третьої, четвертої, п'ятої і шостої статті 216-1 Регламенту Верховної Ради України на пленарному засіданні Верховної Ради України головуючим не оголошувалось подання Вищої ради юстиції про звільнення ОСОБА_5, про розгляд питання про її звільнення не була повідомлена за три дні, отже позивач не мала можливості скористатись правом на участь, захист та виступ. Крім того, постанова Верховної Ради України про звільнення позивача прийнята у період її тимчасової непрацездатності. 
		 
		08 листопада 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито провадження у справі № 800/525/16 після усунення недоліків позовної заяви, визначених ухвалою цього суду від 06 жовтня 2016 року.
		 
		28 листопада 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшли  заперечення проти адміністративного позову, в яких представник відповідача просить  відмовити в задоволенні адміністративного позову. Вважає, що приймаючи спірну постанову Верховна Рада України діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		 
		Свою позицію відповідач обґрунтовує положеннями частини другої статті 19, статті 75, статті 83, пункту 26 частини першої статті 85, пункту 2 частини другої статті 88 частини п'ятої статті 126, статті 131 Конституції України, статті 111, частин першої-третьої, п'ятої статті 116, статті 122 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI (зі змінами та доповненнями), статей 1, 3, частини першої статті 32 Закону України "Про Вищу раду юстиції" від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР (зі змінами та доповненнями), частини восьмої статті 19, статті 26, частини першої статті 56, статей 216, 216-1 Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України від 10 лютого 2010 року № 1861-VI (із змінами і доповненнями).
		 
		Представник відповідача зазначає, що звільнення судді з посади на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України за порушення суддею присяги здійснює Верховна Рада України за поданням Вищої ради юстиції. Повноваження встановлювати факти, що свідчать про таке порушення на час вирішення цього питання належали до повноважень Вищої ради юстиції. Верховна Рада України, розглядаючи подання Вищої ради юстиції про звільнення з посади судді, не є органом державної влади, що здійснює правосуддя, не збирає доказів, не встановлює фактів, не допитує свідків, не проводить експертиз, а на підставі конституційних повноважень виконує адміністративну процедуру звільнення судді з посади.
		 
		Доводить, що позивач належним чином повідомлена про розгляд питання про її звільнення, оскільки Розпорядження Голови Верховної Ради України від 27 вересня 2016 року № 352 про скликання позачергового пленарного засідання Верховної Ради України 29 вересня 2016 на вимогу Президента України опубліковане на офіційному веб-сайті Верховної Ради України. На виконання цього розпорядження у той же день позивачу надіслана урядова телеграма про розгляд на позачерговому засіданні Верховної Ради України подання про звільнення її з посади судді у зв'язку з порушенням присяги.
		 
		Відповідач посилається на практику Європейського суду з прав людини, зокрема, на рішення від 23 червня 1981 у справі Ле Конт (Le Compte), Ван Левен (Van Leven), Де Мейер (De Meyere) проти Бельгії, рішення у справі Savino and Others v.Italy, рішення у справі Sramek v.Austria (8790/79). 
		 
		26 червня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України зупинено провадження у справі № 800/525/16 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № П/800/421/16 за позовом ОСОБА_5 до Вищої ради юстиції про визнання протиправним та скасування рішення.
		 
		Відповідно до підпункту 5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України позовні заяви та апеляційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, які подані до Вищого адміністративного суду України як суду першої або апеляційної інстанції та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		10 січня 2018 року ухвалою Верховного Суду адміністративну справу №800/525/16 прийнято до провадження Верховного Суду. 
		 
		21 грудня 2018 року ухвалою Верховного Суду поновлено провадження в адміністративній справі № 800/525/16 за позовом ОСОБА_5 до Верховної Ради України про визнання протиправною та скасування постанови від 29 вересня 2016 року № 1624-VIII про звільнення з посади судді у зв'язку з порушенням присяги. 
		 
		14 лютого 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просить відмовити в задоволені позовних вимог ОСОБА_5. Мотиви обґрунтовує доводами аналогічними зазначеним у запереченні на позовну заяву.
		 
		21 лютого 2019 року у Верховному Суді зареєстровано відповідь на відзив, у якому представник позивача просить задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на порушення процедури звільнення позивача з посади судді.
		 
		18 березня 2019 року ухвалою Верховного Суду залучено Вищу раду правосуддя до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
		 
		22 квітня 2019 року у судовому засіданні представник Вищої ради правосуддя надав пояснення до позову, в яких зазначив, що рішення Вищої ради юстиції від 18 грудня 2015 року, яке стало підставою для прийняття спірної постанови Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року № 1624-VIII, є чинним, у зв'язку з чим просив відмовити ОСОБА_5 в задоволенні позову.
		 
		У судовому засіданні сторони підтримали свої доводи та аргументи, висловлені в заявах по суті справи.
		 
		ІІ. ВСТАНОВЛЕНІ У СПРАВІ ОБСТАВИНИ
		Суд, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи позовної заяви, встановив наступне.
		 
		25 квітня 2002 року Указом Президента України №383/2002 ОСОБА_5 призначено на посаду судді Солом'янського районного суду міста Києва.
		 
		20 березня 2008 року  постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів»              № 240-VI ОСОБА_5 обрана суддею Солом'янського районного суду міста Києва безстроково. 
		 
		18 грудня 2015 року Вища рада юстиції оголосила про прийняття рішення щодо внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_5 з посади судді Солом'янського районного суду міста Києва у зв'язку з порушенням присяги судді. 
		 
		Вказане рішення від 18 грудня 2015 року оскаржено до Вищого адміністративного суду України (справа №800/421/16).
		 
		27 вересня 2016 року Голова Верховної Ради України Парубій А. у зв'язку з вимогою Президента України про скликання позачергового пленарного засідання Верховної Ради України та відповідно до частини восьмої статті 19 Регламенту Верховної Ради України видав розпорядження № 352 про скликання позачергового пленарного засідання восьмого скликання на 10 годину 29 вересня 2016 року,  до якого включив розгляд питання про звільнення суддів. Копія розпорядження наявна в матеріалах справи.
		 
		27 вересня 2016 року на офіційному-веб сайті Верховної Ради України опубліковано Розпорядження № 352 про скликання позачергового пленарного засідання Верховної Ради України восьмого скликання на 10 годину 29 вересня 2016 року. 
		 
		Інформація про розгляд питання саме стосовно звільнення ОСОБА_5 опублікована прес-службою на офіційному сайті Верховної Ради України о                           19 год.15 хв. 27 вересня 2016 року.
		 
		28 вересня 2016 в Апараті Верховної Ради зареєстровано проект постанови Верховної Ради України "Про звільнення судді" № 3581-25, внесений Головою Верховної Ради України Парубієм А. Копія цього проекту наявна в матеріалах справи.
		 
		Судом встановлено, що з 28 вересня 2016 року по 11 жовтня 2016 року                ОСОБА_5 перебувала на стаціонарному лікуванні у Київській клінічній лікарні на залізничному транспорті №2, що підтверджується листком непрацездатності серії АДА № 358737, копія якого додана до матеріалів справи. 
		 
		29 вересня 2016 року постановою Верховної Ради України № 1624-VIII                   ОСОБА_5 звільнено з посади судді Солом'янського районного суду міста Києва у зв'язку з порушенням присяги судді відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України. 
		 
		При цьому, Судом встановлено, що 21 березня 2016 року постановою Вищого адміністративного суду України задоволено позов ОСОБА_5 у справі П/800/421/16 (800/39/16), визнано незаконним та скасовано рішення Вищої ради юстиції від 18 грудня 2015 року про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_5 з посади судді Солом'янського районного суду міста Києва у зв'язку з порушенням присяги судді. 
		 
		06 липня 2016 року постановою Верховного Суду України скасовано постанову Вищого адміністративного суду України від 21 березня 2016 року, справу направлено на новий розгляд до цього ж суду.   
		 
		14 липня 2017 року постановою Вищого адміністративного суду України відмовлено в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_5 
		 
		17 вересня 2018 року постановою Верховного Суду відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_5 про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 14 липня 2017 року.
		 
		ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА І ОЦІНКА СУДУ
		 
		Предметом спору у цій справі є правомірність винесення спірної постанови відповідача про звільнення позивача з посади судді у зв'язку з порушенням присяги. 
		 
		Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		 
		Процедура розгляду парламентом питання про звільнення позивача з посади судді відбувалась відповідно до Конституції України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI (далі - Закон №2453) та Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України від 10 лютого 2010 року №1861-VI (далі - Регламент Верховної Ради України), на підставі внесеного Вищою радою юстиції відповідного подання.
		 
		Згідно з пунктом 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі порушення суддею присяги. 
		 
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 27 Закону України "Про Вищу раду юстиції" Вища рада юстиції приймає такі акти як подання про звільнення суддів з посади.
		 
		Відповідно до частини першої і другої статті 122 Закону №2453 порядок розгляду питання та прийняття Верховною Радою України рішення про звільнення з посади судді, обраного безстроково, визначається цим Законом та Регламентом Верховної Ради України. Питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок.
		 
		Згідно з частинами п'ятою і дев'ятою статті 83 Конституції України порядок роботи Верховної Ради України встановлюється Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України. Засади формування, організації діяльності та припинення діяльності коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України встановлюються Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України.
		 
		Згідно з пунктом 2 частини другої статті 88 Конституції України Голова Верховної Ради України організовує роботу Верховної Ради України, координує діяльність її органів.
		 
		За частиною першою статті 216 Регламенту Верховної Ради України Верховна Рада України звільняє з посад суддів Конституційного Суду України, призначених Верховною Радою, та суддів, обраних безстроково, відповідно до частин п'ятої, шостої статті 126 Конституції України, статті 23 Закону України "Про Конституційний Суд України" та Закону №2453.
		 
		За змістом пункту 2 частини першої статті 216-1 Регламенту Верховної Ради України відповідно до статті 126 Конституції України, Закону №2453 Верховна Рада звільняє суддів, обраних Верховною Радою безстроково.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 216-1 Регламенту Верховної Ради України подання про звільнення судді, обраного Верховною Радою України безстроково, вноситься до Верховної Ради України Вищою радою юстиції. До подання додаються документи, що підтверджують підстави звільнення, передбачені частиною п'ятою статті 126 Конституції України.
		 
		Відповідно до частини першої статті 11 Регламенту Верховної Ради України позачергові сесії Верховної Ради, із зазначенням порядку денного, скликаються Головою Верховної Ради України відповідно до частини другої статті 83 Конституції України. 
		 
		Згідно з частиною восьмою статті 19 Регламенту Верховної Ради України у невідкладних випадках у період між пленарними засіданнями під час сесії Верховної Ради України на вмотивовану вимогу осіб, які згідно з Конституцією України мають право вимагати скликання позачергової сесії Верховної Ради України, а також за пропозицією Погоджувальної ради (пункт 4 частини чотирнадцятої статті 73 цього Регламенту) Голова Верховної Ради України не пізніш як у триденний строк скликає позачергове пленарне засідання Верховної Ради України. До порядку денного такого засідання включаються лише питання, розгляд яких визначено у пропозиціях про скликання такого засідання.
		 
		За змістом пункту 4 частини першої статті 20 Регламенту Верховної Ради України до порядку денного сесії Верховної Ради України включаються позачергово без голосування питання, розгляд яких є виключним правом Верховної Ради України у випадках, передбачених Конституцією України та законами України, зокрема, про звільнення з посад.
		 
		Відповідно до частин першої та п'ятої статті 3 Регламенту Верховної Ради України засідання Верховної Ради є відкритими і гласними, крім випадків, установлених Конституцією України та цим Регламентом. Гласність засідань Верховної Ради України  забезпечується шляхом, зокрема,  розміщення інформації на офіційному веб-сайті Верховної Ради. 
		 
		Відповідно до пункту 3 Положення "Про веб-ресурси Верховної Ради України", затвердженого розпорядженням Голови Верховної Ради України від 19 травня 2015 року №699, веб-ресурси Верховної Ради України є офіційним джерелом інформації Верховної Ради України, що забезпечують висвітлення діяльності Верховної Ради України, парламентських органів та Апарату Верховної Ради України, сприяють обміну інформацією з іншими органами державної влади та органами місцевого самоврядування, інформаційній взаємодії з урядовими і неурядовими організаціями інших країн, із громадськістю.
		 
		Згідно з пунктом 6 цього Положення веб-ресурси Верховної Ради України поділяються за призначенням: для користувачів глобальної мережі Інтернет; для користувачів локальної мережі Верховної Ради України Інтернет.
		 
		За пунктом 12 цього Положення основні інформаційні ресурси веб-сайту Верховної Ради України містять інформацію, зокрема, про пленарні засідання Верховної Ради України та парламентські слухання.
		 
		Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 216-1 Регламенту Верховної Ради України обговорення питання про звільнення судді, обраного Верховною Радою України безстроково, на пленарному засіданні Верховної Ради України починається з оголошення головуючим на пленарному засіданні Верховної Ради України подання Вищої ради юстиції.
		 
		Відповідно до частини п'ятої статті 216-1 Регламенту Верховної Ради України після доповіді суддя, питання стосовно якого розглядається, має право на виступ. При звільненні судді на підставі пунктів 4, 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України присутність судді є обов'язковою. Такому судді має бути повідомлено про розгляд питання про його звільнення не пізніше ніж за три дні до дня проведення засідання Верховної Ради України, на якому розглядатиметься це питання. Такий суддя має право на представника. У разі повторного неприбуття судді, щодо якого розглядається питання про звільнення, на засідання Верховної Ради України, за умови повідомлення йому про розгляд питання про його звільнення у строк, передбачений цією частиною, таке питання може бути розглянуто за його відсутності.
		 
		За частиною шостою статті 216-1 Регламенту Верховної Ради України кожний народний депутат має право ставити запитання доповідачу та безпосередньо судді чи його представнику, висловлювати свою думку, надавати письмові матеріали.
		 
		Згідно з частиною сьомою статті 216-1 Регламенту Верховної Ради України за наявності зауважень до подання про звільнення судді, що потребують додаткової перевірки органом, що вніс таке подання, голосування щодо звільнення судді не проводиться. Повторний розгляд такого подання здійснюється за умов перевірки органом, що вніс подання, обставин, щодо яких висловлено зауваження, і повідомлення цим органом про результати такої перевірки та невідкликання внесеного подання.
		 
		Відповідно до частини восьмої статті 216-1 Регламенту Верховної Ради України рішення про звільнення судді приймається відкритим поіменним голосуванням і оформлюється постановою Верховної Ради України. Голосування про звільнення суддів може проводитися списком, а з підстав, передбачених пунктами 4, 5, 6 частини п'ятої статті 126 Конституції України, - щодо кожного судді окремо.
		 
		За частиною дев'ятою статті 216-1 Регламенту Верховної Ради України у разі неодержання необхідної для прийняття рішення кількості голосів народних депутатів за звільнення з посади судді, обраного безстроково, з підстав, передбачених пунктами 4, 5, 6 частини п'ятої статті 126 Конституції України, проводиться повторне голосування.
		 
		Відповідно до частини першої статті 56  Регламенту Верховної Ради України протокол, стенограма, стенографічний бюлетень пленарного засідання Верховної Ради є офіційними документами, що підтверджують процес обговорення і прийняття рішень Верховною Радою України. Вони надаються народним депутатам для ознайомлення за їх письмовими зверненнями до керівника Апарату Верховної Ради України.
		 
		Згідно з частиною другою статті 105 Регламенту Верховної Ради законопроект вважається відкликаним, якщо до його прийняття в першому читанні повноваження народного депутата - ініціатора його внесення достроково припинено. 
		 
		Відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 89 Регламенту Верховної Ради України право законодавчої ініціативи здійснюється шляхом внесення до Верховної Ради проектів законів, постанов. 
		 
		Оцінюючи аргументи сторін щодо порушення чи дотримання Верховною Радою України процедури звільнення з посади судді, зокрема, щодо повідомлення чи неповідомлення позивача про проведення засідання та розгляду питання про звільнення з посади судді за його відсутності, Суд зазначає наступне.
		 
		Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у  справах щодо оскарження дій та рішень Верховної Ради України суд перевіряє чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
		 
		Таким чином, установлення невідповідності діяльності органу державної влади хоча б одному із визначених у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критерію може бути підставою для задоволення позову щодо оскарження відповідних дій чи рішення, якщо така діяльність порушує права, свободи та інтереси позивача. 
		 
		Критерій щодо прийняття рішення з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення випливає з принципу гласності прийняття рішень. Верховна Рада України як орган державної влади зобов'язана застосовувати цей критерій у процесі прийняття рішення, особливо, якщо це рішення матиме несприятливі наслідки для особи. Особа, щодо якої приймається рішення, має право бути вислуханою, наводити доводи та докази на їх підтвердження. 
		 
		Аналіз положень статті 216-1 Регламенту Верховної Ради України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) дає суду підстави для висновку про те, що присутність судді при першому розгляді подання про його звільнення є обов'язковою умовою розгляду Верховною Радою України цього питання. Такому судді має бути повідомлено про розгляд питання про його звільнення не пізніше ніж за три дні до дня проведення засідання. Лише повторне неприбуття належно повідомленого судді дозволяє Верховній Раді України розглянути питання про його звільнення за його відсутності. Жодних виключень щодо терміновості або особливого порядку та характеру скликання засідання закон не встановлює.
		 
		Установлені судом на підставі наявних в матеріалах справи доказів обставини про те, що позивач у період з 28 вересня 2016 року по 11 жовтня 2016 року перебувала на стаціонарному лікуванні у Київській клінічній лікарні на залізничному транспорті №2, що підтверджується листком непрацездатності серії АДА № 358737, і в цей період була відсутня за місцем проживання та місцем роботи, на адресу якої (місця роботи) 27 вересня 2016 року направлено урядову телеграму про розгляд подання про звільнення з посади судді, свідчать, що позивач не повідомлена належним чином про розгляд питання про її звільнення. 
		 
		Цими обставинами спростовуються довід відповідача про належне повідомлення позивача про розгляд питання про її звільнення, який відповідач мотивує тим, що позивач працює і проживає у місті Києві і не потребує тривалого часу, щоб дістатись приміщення парламенту.
		 
		Доводи відповідача про те, що 27 вересня 2016 року на офіційному веб-сайті Верховної Ради України опубліковано розпорядження Голови Верховної Ради України від 27 вересня 2016 року № 352 про скликання позачергового пленарного засідання Верховної Ради України 29 вересня 2016 року, на якому розглядатимуться питання про звільнення суддів, у тому числі позивача, і позивач могла бути обізнаною з цією інформацією, суд знаходить непереконливим з огляду на таке. 
		 
		Закон зобов'язує відповідача повідомити суддю про розгляд питання про його звільнення не пізніше ніж за три дні до дня засідання. Позачергове пленарне засідання Верховної Ради України скликано за розпорядженням Голови Верховної Ради України 27 вересня 2016 року, відповідне розпорядження розміщено на офіційному веб-сайті Верховної Ради України в цей же день, що виключає висновок про повідомлення позивача не пізніше ніж за три дні до дня засідання. 
		 
		Установлені судом обставини свідчать, що урядова телеграма про розгляд питання про звільнення надіслана судді Солом'янського районного суду міста Києва Калініченко О.Б. на адресу місця роботи та вручена секретарю Марченко 28 вересня 2016 року. Докази тому, що керівник Солом'янського районного суду міста Києва чи секретар сповістив суддю Калініченко О.Б. про розгляд питання про її звільнення відсутні. 
		 
		Суд зазначає, що невиконання відповідачем вимог частини п'ятої статті 216-1 Регламенту Верховної Ради про обов'язкове повідомлення особисто судді про проведення засідання, на якому розглядатиметься питання про звільнення цього судді, не пізніше ніж за три дні до дня засідання, призвело до порушення права позивача на участь у процесі прийняття рішення.
		 
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		 
		Щодо доводів відповідача про те, що позивач належним чином повідомлена про розгляд питання про її звільнення, оскільки Розпорядження Голови Верховної Ради України від 27 вересня 2016 року № 352 про скликання позачергового пленарного засідання Верховної Ради України 29 вересня 2016 на вимогу Президента України опубліковане на офіційному веб-сайті Верховної Ради України і на виконання цього розпорядження у той же день позивачу надіслана урядова телеграма про розгляд на позачерговому засіданні Верховної Ради України подання про звільнення її з посади судді у зв'язку з порушенням присяги, Суд зазначає наступне.
		 
		Сторони повинні мати можливість висловити свої аргументи під час публічного слухання справи. Право на змагальний процес означає можливість для сторін знати та висловити свої міркування щодо усіх наданих у справі доказів чи пояснень (рішення ЄСПЛ від 23 червня 1993 року у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» (Ruiz-Mateos v. Spain), заява № 12952/87).
		 
		Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» (заява №   29979/04) наголосив, зокрема, що на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і якість їхніх дій, мінімізують ризик помилки. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. рішення у справі «Лелас проти Хорватії», заява №   55555/08, п.   74).
		 
		У рішенні від 19 січня 2017 року у справі «Куликов та інші проти України» Європейським судом з прав людини визнано порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв'язку з недотриманням принципів незалежності та неупередженості під час звільнення заявників з посад суддів національних судів. 
		 
		Щодо доводів відповідача про те, що Верховна Рада України розглядаючи подання Вищої ради юстиції про звільнення з посади судді не є органом державної влади, що здійснює правосуддя, не збирає доказів, не встановлює фактів, не допитує свідків, не проводить експертиз, а на підставі конституційних повноважень виконує адміністративну процедуру звільнення судді з посади,  Суд визнає їх неприйнятними з огляду на те, що у межах спірних відносин відповідач діяв не як орган правосуддя, а як орган законодавчої влади, до виключних повноважень якого на день ухвалення спірної постанови належало вирішення питання про звільнення судді за порушення присяги. 
		 
		Верховна Рада України як орган державної влади зобов'язана діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
		 
		Застосовані судом норми абзацу другого частини четвертої, частин п'ятої - восьмої статті 216-1 Регламенту Верховної Ради України передбачають, що вирішення Верховної Радою України питання про звільнення судді, обраного Верховною Радою безстроково, на пленарному засіданні Верховної Ради здійснюється за обов'язковою участю судді, питання стосовно якого розглядається. Вирішення цього питання передбачає процедуру обов'язкового обговорення. Головуючий оголошує подання Вищої ради юстиції про звільнення судді, заслуховується доповідь, після якої суддя, його представник має право на виступ. Кожний народний депутат має право ставити запитання доповідачу та безпосередньо судді чи його представнику, висловлювати свою думку, надавати письмові матеріали.
		 
		При звільненні судді на підставі пунктів 4, 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України присутність судді є обов'язковою. Такий суддя має право на представника. У разі повторного неприбуття судді, щодо якого розглядається питання про звільнення, на засідання Верховної Ради, за умови повідомлення йому про розгляд питання про його звільнення у строк, передбачений цією частиною, таке питання може бути розглянуто за його відсутності. У разі наявності зауважень до подання про звільнення судді, що потребують додаткової перевірки органом, що вніс таке подання, голосування щодо звільнення судді не проводиться. Повторний розгляд такого подання здійснюється лише за умови перевірки органом, що вніс подання, обставин, щодо яких висловлено зауваження, і повідомлення цим органом про результати такої перевірки та невідкликання внесеного подання.
		 
		Аналіз наведених положень законів свідчить, що функції парламенту при вирішенні питання про звільнення судді з посади не є суто процедурними (адміністративними). Суд зазначає, що рішення парламенту за результатами розгляду такого питання має бути обґрунтованим, тобто прийнятим з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що забезпечується виконанням передбаченої у законі процедури вирішення такого питання: оголошення подання про звільнення судді, доповідь, обговорення, виступ судді або/та його представника, запитання до них народних депутатів, не голосування у разі наявності зауважень до подання. Задля забезпечення критерію обґрунтованості рішення відповідач має ретельно досліджувати наявні матеріали, може збирати додаткові документи, пояснення осіб тощо. 
		 
		Таким чином, Суд дійшов висновку, що відповідач допустив порушення принципів адміністративної процедури, визначених у пунктах 1, 3, 9 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, що полягали у вчиненні дій з розгляду питання про звільнення позивача з посади судді та прийнятті постанови про звільнення позивача з посади судді не в межах закону, зокрема, статті 216-1 Регламенту Верховної Ради України, необґрунтовано, та без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішень. Порушення відповідачем цих принципів виключає висновок про правомірність вирішення відповідачем питання про звільнення позивача з посади судді та законність прийнятої постанови про звільнення позивача з посади судді. 
		 
		Доводи позивача про порушення відповідачем вимог частини четвертої статті 216-1 Регламенту Верховної Ради України, якими передбачено, що обговорення питання про звільнення судді, обраного Верховною Радою України безстроково, на пленарному засіданні Верховної Ради України починається з оголошення головуючим на пленарному засіданні Верховної Ради України подання Вищої ради юстиції, підтверджуються витягом зі стенограми позачергового засідання від 29 вересня 2016 року, наявним в матеріалах справи. 
		 
		Згідно з витягом із стенограми позачергового засідання Верховної Ради України 29 вересня 2016 року головуючий на позачерговому пленарному засіданні Верховної Ради України 29 вересня 2016 року повідомив про надходження подання Вищої ради юстиції про звільнення суддів за порушення присяги, надав слово голові Комітету з питань правової політики та правосуддя Князевичу Р.П. та Голові Вищої ради юстиції Бенедисюку І.М.
		 
		Голова Комітету з питань правової політики та правосуддя Князевич Р.П., зокрема, звернув увагу на те, що «згідно з Регламентом присутність судді на засіданні парламенту є обов'язковою. Якщо суддя повторно не з'являється на засідання, тоді можна розглядати подання щодо його звільнення без нього. Ті, які зараз присутні на засіданні, мають отримати право оскаржувати рішення, але й ті, які не з'явилися, також оскаржуватимуть».
		 
		Голова Вищої ради юстиції Бенедисюк І.М., серед іншого, звернув увагу на те, що «на сьогодні рішення Вищої ради юстиції про пропозицію звільнити суддів за порушення присяги є чинними і жодних застережень, щоб Верховна Рада України їх не голосувала, немає». 
		 
		При цьому  стенограма не містить інформації про початок обговорення питання про звільнення судді Калініченко О.Б., обраного Верховною Радою України безстроково, з оголошення головуючим на пленарному засіданні Верховної Ради України подання Вищої ради юстиції про його звільнення. 
		 
		Доводи позивача щодо порушення відповідачем процедури голосування народними депутатами суд відхиляє з огляду на відсутність достатніх доказів, які у своїй сукупності дали б змогу суду дійти беззаперечного висновку про такі порушення. 
		 
		Допущені відповідачем порушення процедури звільнення позивача з посади судді у зв'язку з порушенням присяги на пленарному засіданні п'ятої сесії Верховної Ради України восьмого скликання 29 вересня 2016 року, які встановив Суд, свідчать про те, що Верховною Радою України порушений спосіб реалізації владних управлінських функцій, прийнята за таких порушень постанова про звільнення позивача з посади судді у зв'язку з порушенням присяги є протиправною і порушені права позивача підлягають захисту.
		 
		За наведених обставин позов підлягає задоволенню.  
		 
		Одночасно при поданні позовної заяви ОСОБА_5 просила стягнути судовий збір на її користь.
		 
		Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		 
		Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 551,21   грн за подання до суду адміністративного позову (платіжне доручення від 29 вересня 2016 року №   Р24А144359634А25773). 
		 
		Отже судові витрати, понесені ОСОБА_5 на оплату судового збору за подання до суду адміністративного позову має бути присуджений на її користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, а саме Верховної Ради України.
		 
		Керуючись статтями 2, 22, 139, 194, 241, 243, 246 255, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд 
		 
		ВИРІШИВ:
		Позов ОСОБА_5 задовольнити. 
		 
		Визнати протиправною та скасувати постанову Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року № 1624-VIII  про звільнення ОСОБА_5 з посади судді Солом'янського районного суду міста Києва у зв'язку з порушенням присяги судді. 
		 
		Стягнути на користь ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, (АДРЕСА_1, паспорт НОМЕР_2, РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Верховної Ради України (вул. Грушевського, 5, м. Київ, 03113) судові витрати в розмірі 551,21 грн (п'ятсот п'ятдесят одна гривня  двадцять одна копійок). 
		 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.          
		 
		Рішення може бути оскаржено до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.  
		 
		Дата складання повного тексту рішення суду 23 квітня 2019 року 
		 
		Головуючий:                                                                                   Р.Ф.Ханова
		Судді:                                                                                                       В.М. Бевзенко
		 І.А.Васильєва
		                                                                         І.А. Гончарова
		                                                                                                       І.Я. Олендер

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...