Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/794/15-ц : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); У порядку процесуального законодавства; В порядку ЦПК України.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 03.05.2019.
Дата набрання законної сили: 25.04.2019
Номер судового провадження: 61-13789ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		25 квітня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 761/794/15-ц
		провадження № 61-13789св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:  
		Штелик С. П. (суддя-доповідач), Лесько А. О., Мартєва С. Ю.
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_4, правонаступником якої є                                ОСОБА_5,          
		відповідач: ОСОБА_6, 
		треті особи: Перша київська державна нотаріальна контора, Одинадцята київська державна нотаріальна контора, 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, правонаступником якої є ОСОБА_5, на рішення апеляційного суду м. Києва від 21 квітня 2016 року у складі суддів: Немировської О В., Чобіток А. О.,                 Ящук Т. І., 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У січні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до                    ОСОБА_6, треті особи: Перша київська державна нотаріальна контора, Одинадцята київська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину, надання додаткового строку для прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно.
		Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року померла рідна сестра              ОСОБА_4 - ОСОБА_9, про що вона випадково дізналась лише у серпні 2014 року. Після смерті ОСОБА_9 відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1. На день її смерті спадкоємцями були рідні сестри - позивач ОСОБА_4 та ОСОБА_10,  оскільки спадкоємців першої черги та заповіту не було. У зв'язку з тим, що позивач не знала про смерть спадкодавця, у строк визначений для прийняття спадщини до нотаріуса вона не зверталась, тому строк на звернення із заявою про прийняття спадщини пропущено з поважних причин. 
		Проте, інша сестра ОСОБА_10, знаючи про факт смерті сестри та не повідомивши позивача про це, звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та отримала 26 вересня 2013 року свідоцтво про право на спадщину за законом на вищевказану квартиру. ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_10 померла та єдиною спадкоємицею після неї є дочка - відповідач ОСОБА_6, яка має право на Ѕ частину спадкового майна. З огляду на те, що мати відповідача ОСОБА_10, звертаючись до державного нотаріуса із заявою про отримання спадкового майна після смерті ОСОБА_9, свідомо не повідомила його про наявність іншого спадкоємця - ОСОБА_4 та прийняла спадщину, оформивши на себе право власності на усе спадкове майно, видане на її ім'я свідоцтво про право                  на спадщину за законом має бути визнане судом недійсним, а отримане відповідачем свідоцтво про право на спадщину за законом підлягає частковому визнанню недійсним. Відповідно до вимог статтей 1272, 1280 ЦК України спадщина підлягає перерозподілу між спадкоємцями шляхом визнання за позивачем права власності на Ѕ частину вищевказаної квартири. 
		Посилаючись на викладені обставини, з урахуванням уточнень, просила визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину від 26 вересня 2013 року, видане на ім'я ОСОБА_10 на нерухоме майно - квартиру                 АДРЕСА_2; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 02 квітня                     2015 року, видане на ім'я ОСОБА_6 на нерухоме майно - квартиру                АДРЕСА_2; надати                    ОСОБА_4 додатковий строк для прийняття спадщини після ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року; перерозподілити спадкове майно, визнавши за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину вказаної квартири, зменшивши частку ОСОБА_10 в спадковому майні щодо вказаної квартири до Ѕ її частини.      
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 листопада                  2015 року позов задоволено частково. Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 26 вересня 2013 року, видане на ім'я ОСОБА_10 державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Марцинкевич Л. А., на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1. 
		Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом                            від 02 квітня 2015 року, видане на ім'я ОСОБА_6 державним нотаріусом Одинадцятої київської державної нотаріальної контори                     ТютюнІ. М., на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1. 
		Перерозподілено спадкове майно, визнавши за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за законом на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, зменшивши частку                ОСОБА_10 в спадковому майні щодо квартири АДРЕСА_1 до Ѕ її частини. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. 
		Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Києва                          від 17 лютого 2016 року стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 141 грн. 20 коп.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що через хворобу позивача,               її похилий вік та обмежені фізичні можливості, недобросовісні дії ОСОБА_6 та ОСОБА_10, вона була необізнана про смерть спадкодавця, а тому не подала у встановлений законом строк заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9, що є підставою для визнання свідоцтв про право на спадщину недійсними, перерозподілу спадщини та визнання за позивачем права власності на Ѕ частину квартири.
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		Рішенням апеляційного суду м. Києва від 21 квітня 2016 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 листопада 2015 року та додаткове рішення цього суду від 17 лютого 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову ОСОБА_4 у задоволенні позову.   
		Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позивачем не доведено поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки наведені обставини не є об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для вчинення цих дій. 
		Висновки суду першої інстанції про поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, а саме посилання позивача на те, що про смерть рідної сестри їй стало відомо лише через півтора року після               цього - у серпні 2014 року, оскільки вона з нею не спілкувалася протягом тривалого часу, є помилковими та не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки сам по собі факт необізнаності про смерть спадкодавця не свідчить про наявність істотних труднощів для спадкоємця для звернення з відповідною заявою до нотаріальної контори і не є причиною, пов'язаною з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		 
		(1)Доводи касаційної скарги ОСОБА_4, правонаступником якої є                        ОСОБА_5  
		У касаційній скарзі, поданій у травні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4              просила скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом № 296/5 Міністерства юстиції України                     від 22 лютого 2012 року, мати відповідача мала повідомити нотаріусу про існування іншого спадкоємця при поданні заяви про прийняття спадщини після ОСОБА_9, проте свідомо приховала даний факт. Крім того, висновок апеляційного суду про недоведеність поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини не відповідає дійсним обставинам справи. Позивачем надано належні докази того, що через похилий вік та отриману у 2012 році травму вона обмежена в пересуванні, тому була позбавлена можливості вчасно звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.  
		 
		(2) Позиція ОСОБА_6 - відповідача у справі 
		У запереченні на касаційну скаргу представник ОСОБА_6 - ОСОБА_13, зазначив про те, що касаційна скарга є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. В судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_14 було підтверджено про те, що останній разом із ОСОБА_10 приїжджав до ОСОБА_4 за місцем її проживання, та повідомили останню про похорони її рідної сетри ОСОБА_9 Всі учасники справи є родичами та проживали у місті Києві, тому позивач не могла не знати про смерть рідної сестри, проте із власних міркувань свідомо не звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Посилання позивача на неможливість подати заяву через похилий вік та хворобу не підтверджені належними доказами та вказані обставини обґрунтовано спростовані рішенням апеляційного суду.   
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 листопада 2016 року касаційне провадження у справі було зупинено до залучення до участі у справі правонаступника                  ОСОБА_4, яка померла 06 липня 2016 року.    
		 
		15 березня 2018 року справу передано до Верховного Суду. 
		 
		Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2019 року відновлено касаційне провадження у справі та залучено правонаступника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 до участі у справі, яка переглядається. 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
		Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. 
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
		Суди установили, що позивач ОСОБА_4 (дівоче прізвище - ОСОБА_9) була донькою батьків ОСОБА_15 та ОСОБА_20. Від шлюбу також у цих батьків народились інші діти: ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_9,                 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується довідкою Козичанської сільської ради Макарівського району Київської області від 28 серпня 2014 року. 
		ІНФОРМАЦІЯ_3 року померла ОСОБА_9, після смерті якої відкрилась спадщина на майно, а саме - квартиру АДРЕСА_1, яка належала останній на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 14 квітня 2009 року, розпорядження № 11164. 
		Спадкоємцями після померлої ОСОБА_9 були її рідні сестри: ОСОБА_4 та та ОСОБА_21., оскільки спадкоємці першої черги у померлої відсутні, а заповіт вона не складала.
		Згідно спадкової справи № 429/2013, відкритої Першою київською державною нотаріальною конторою 19 квітня 2013 року щодо майна                 ОСОБА_9 - її сестра ОСОБА_10, яка є матір'ю відповідача - ОСОБА_6, звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, а заявою від 26 вересня 2013 року повідомила про відсутність інших спадкоємців за законом. 
		26 вересня 2013 року Першою київською державною нотаріальною конторою було оформлено свідоцтво про право на спадщину за законом на вищевказане нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_3 на ОСОБА_10, про що були внесені відомості до спадкового реєстру та право власності було зареєстровано за нею в реєстрі речових прав на нерухоме майно. 
		ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_10 померла.
		Згідно спадкової справи № 1203/2014, заведеної щодо майна ОСОБА_10, до складу якого входить спірна квартира, спадщину прийняла її дочка - ОСОБА_6 
		02 квітня 2015 року відповідач отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після померлої матері ОСОБА_10 на квартиру АДРЕСА_4, що належала спадкодавці на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Першою київською державною нотаріальною конторою 26 вересня 2013 року за реєстровим                № 17-216. 
		Нормативно-правове обґрунтування
		Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
		Згідно з частиною першою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
		Відповідно до частини першою статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини.
		Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
		Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
		Згідно з положеннями статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
		За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.
		За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
		З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
		Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови від 30 травня                     2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
		В обґрунтування поважності причин пропущення строку для подання заяви про прийняття спадщини ОСОБА_4, правонаступником якої є ОСОБА_5, зазначила, що не була обізнана про смерть сестри. 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, на підставі встановлених обставин справи та належним чином оцінених судами доказів, керуючись положеннями статей 1222, 1220, 1269, 1270, 1272 ЦК України про порядок прийняття спадщини, правильно виходив із того, що причини, на які посилалась ОСОБА_4, правонаступником якої є ОСОБА_5, як на підставу для визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини, а саме: незнання про смерть сестри, не можуть бути визнані поважними, тому дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. 
		Суд апеляційної інстанції правильно виходив із того, що позивачем не доведено поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки наведені обставини не є об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для вчинення цих дій.
		Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини немає.
		Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду України                         від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12 та від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15.
		При цьому апеляційний суд виходив із того, що дані про хворобу позивача, які  були подані 01 липня 2015 року в додатку до заперечень на дії головуючого, зокрема, виписка з медичної картки та висновок про обстеження, відносяться до 2015 року.
		Також, до суду апеляційної інстанції були надані довідки                                              від 17 червня 2012 року та 22 червня 2012 року, в яких вказано діагноз                   ОСОБА_4 - перелам шийки лівої стегнової кістки зі зміщенням уламків, рекомендовано гіпсові іммобілізацію терміном до шести тижнів та лікарські засоби При цьому апеляційним судом установлено, що всі заяви до суду підписувала особисто ОСОБА_4, даних про встановлення опіки над позивачем матеріали справи не містять, довіреність на право представляти її інтереси в суді було підписано позивачем 23 грудня 2014 року в приміщенні у нотаріуса ОСОБА_19, який посвідчував довіреність, а заяву від 29 червня 2015 року тим же нотаріусом було посвідчено вдома за місцем проживання позивача. Таким чином, суд апеляційної інстанції правильно виходив із того, що даних про нездатність ОСОБА_4 на вчинення свідомих дій,                          зокрема подання заяви про прийняття спадщини, через хворобу протягом березня-вересня 2013 року, що можливо було б розглядати як перешкоду для подання заяви про прийняття спадщини, матеріали справи не містять.
		Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків апеляційного суду та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку не допускається.
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
		З урахуванням викладеного та керуючись статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_4, правонаступником якої є ОСОБА_5, залишити без задоволення. 
		 
		Рішення апеляційного суду м. Києва від 21 квітня 2016 року залишити без змін. 
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. 
		 
		Судді:                                                                                                          С. П. Штелик 
		 
		                                                                                                               А.О. Лесько   
		 
		                                                                                                               С. Ю. Мартєв

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...