Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 140/2116/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти волі, честі та гідності особи; Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини.
Надіслано для оприлюднення: 26.04.2019. Зареєстровано: 28.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 03.05.2019.
Дата набрання законної сили: 20.06.2019
Результат оскарження 20.06.2019 Апеляційний суд Вінницької області: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/127/1427/17
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017020000000014

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 140/2116/17
		Провадження № 1-кп/127/1427/17 
		 
		                           
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		26.04.2019 м. Вінниця
		 
		 
		Вінницький міський суд Вінницької області
		в складі судді-доповідача ОСОБА_1 ,
		суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		секретаря ОСОБА_4 , 
		за участю прокурора ОСОБА_5 , 
		обвинуваченого ОСОБА_6 ,
		захисника обвинуваченого ОСОБА_7 ,
		обвинуваченої ОСОБА_8 ,
		захисника обвинуваченої ОСОБА_9 ,
		потерпілої ОСОБА_10 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вінниці кримінальне провадження № 12017020000000014 по обвинуваченню
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Любашівка Одеської області, громадянина України, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
		13.08.2007 Немирівським районним судом Вінницької області за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі, звільненого від відбування покарання з випробування строком на 1 рік, 
		15.06.2009 Немирівським районним судом Вінницької області за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі, звільненого від відбування покарання з випробування строком на 2 років 6 місяців,
		20.09.2011Немирівським районнимсудом Вінницькоїобласті зач.1ст.187,71КК України до покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі, 22.08.2017Немирівським районнимсудом Вінницькоїобласті зач.1ст.296КК України до покарання у виді 2 років обмеження волі,
		03.10.2017Любашівським районнимсудом Одеськоїобласті зач.2ст.15ч.3ст.185КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі, звільненого від відбування покарання з випробування строком на 2 роки,
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України,
		по обвинуваченню 
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка міста Тюмень Тюменської області Російської Федерації, громадянки України, не одруженої, має на утриманні 4 неповнолітніх дітей, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 та проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 , в силу ст. 89 КК України є особою раніше не судимою,
		у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 149, ч. 1 ст. 190 КК України, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_8 , умисно та з корисливих мотивів, у період часу з 20.05.2016 року по 11.01.2017 року вчинили вербування, переміщення та переховування з метою експлуатації потерпілої ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка перебувала в уразливому стані. Зокрема, уразливий стан потерпілої викликаний встановленою їй 2-ою групою інвалідності, зумовленою синдромом ОСОБА_12 , а також збігом тяжких особистих та сімейних обставин, відсутністю власного житла та джерел доходів. Вербування, переміщення, переховування з метою експлуатації потерпілої ОСОБА_11 , обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_8 здійснювали погрожуючи застосуванням та застосовуючи насильство, яке не було небезпечним для її життя та здоров`я, при цьому незаконно утримуючи проти волі матері малолітню доньку потерпілої  ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Експлуатацію потерпілої ОСОБА_11 обвинувачені здійснювали шляхом примушування її до систематичного жебракування, тобто випрошування грошей, речей, інших матеріальних цінностей у сторонніх осіб на території Вінницької та Одеської областей України. 
		Крім цього, ОСОБА_8 в період часу з липня 2016 року по березень 2017 року, діючи умисно, керуючись жагою наживи та маючі на меті заволодіти чужим майном шляхом зловживання довірою, під приводом надання допомоги при оформленні грошової допомоги на дитину, вмовила ОСОБА_11 передати їй усі наявні документи, а саме: свідоцтво про народження малолітньої ОСОБА_13 , медичні документи з пологового будинку, паспорт громадянина України та картку з реєстраційним номером платника податків. Після цього, використовуючи вищевказані документи, ОСОБА_8 разом з ОСОБА_11 оформили картковий рахунок у ПАТ «Ощадбанк» на ім`я останньої, отримали банківську картку, на яку перераховувались грошові кошти у виді державної допомоги при народженні дитини. Зазначену банківську картку ОСОБА_8 переконала ОСОБА_11 одразу ж передати їй, а нараховані на картку кошти використовувала на власний розсуд. 
		Так, ОСОБА_11 у травні 2016 року, разом із малолітньою донькою ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та своїм співмешканцем ОСОБА_14 , який також є інвалідом 2-ої групи у зв`язку із психічним захворюванням, внаслідок відсутності у них власного житла чи іншого постійного місця проживання, погодившись на пропозицію раніше знайомої їй ОСОБА_8 та її співмешканця ОСОБА_6 , приїхали до останніх та почали у них проживати за адресою: АДРЕСА_1 .
		Під приводом надання допомоги при оформленні державної грошової допомоги при народженні дитини, маючи на меті заволодіння чужим майном, зловживаючи довірою потерпілої ОСОБА_11 , ОСОБА_8 вмовила останню передати їй всі наявні у неї документи, зокрема: свідоцтво про народження дитини ОСОБА_13 , медичні документи з пологового будинку про народження дитини, паспорт громадянина України, картку із реєстраційним номером платника податків. Після цього, використовуючи вищевказані документи, ОСОБА_8 разом з ОСОБА_11 оформили у ПАТ «Ощадбанк» картковий рахунок № НОМЕР_1 та отримали банківську картку, на яку в подальшому перераховувались грошові кошти у виді державної допомоги при народженні дитини. Зазначену картку ОСОБА_8 , зловживаючи довірою потерпілої, умовила передати їй разом з пін-кодом. 
		Таким чином, позбавивши потерпілу єдиного джерела доходів, забравши особисті документи її та малолітньої дитини, використовуючи її уразливий стан, викликаний інвалідністю, а також незаконно утримуючи у своєму помешканні проти волі матері малолітню ОСОБА_13 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 створили умови, за яких потерпіла ОСОБА_11 опинилась у цілковитій матеріальній та фізичній залежності від них. 
		Використовуючи уразливий стан ОСОБА_11 та її повну залежність від них, обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_6 примусили потерпілу до жебракування, тобто систематичного випрошування грошей, речей, інших матеріальних цінностей у сторонніх осіб, яким для виклику співчуття, ОСОБА_11 змушували показувати копії медичних документів про її захворювання та встановлену групу інвалідності. З метою недопущення звернення ОСОБА_11 за допомогою до правоохоронних органів чи сторонніх осіб, ОСОБА_6 , виконуючи спільний з ОСОБА_8 умисел, привозив потерпілу на місце жебракування власним автомобілем, здійснював систематичний контроль за її діями та переміщеннями, після чого знову забирав додому, де спільно з ОСОБА_8 забирали у неї всі отримані грошові кошти. У випадках, коли ОСОБА_11 відмовлялась займатись жебракуванням або намагалась разом з дитиною залишити помешкання ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , останній застосовував до потерпілої фізичне та психічне насильство, що проявлялось у нанесенні побоїв та погрозах назавжди відібрати дитину, примушуючи її таким чином продовжувати жебракувати. 
		З метою приховати свою злочинну діяльність від сторонніх осіб, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 протягом часу з травня 2016 року по січень 2017 року неодноразово змінювали своє місце проживання в межах Немирівського, Іллінецького, Липовецького районів Вінницької області, Любашівського району Одеської області, змушуючи переїздити з собою потерпілу ОСОБА_11 , її дитину та співмешканця ОСОБА_14 . 
		Вищезазначені дії ОСОБА_8 та ОСОБА_6 були припинені працівниками поліції 11.01.2017 року, які за місцем проживання знайомих ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_4 , розшукали та повернули малолітню доньку потерпілій ОСОБА_11 . 
		Крім того ОСОБА_8 , маючи умисел на заволодіння грошовим коштами потерпілої, після періодичного надходження на відкритий на ім`я ОСОБА_11 банківський рахунок належних останній грошових коштів у виді державної допомоги при народженні дитини, використовуючи отриману у потерпілої банківську картку з пін-кодом, знімала дані кошти у різних банківських терміналах на території Немирівського району Вінницької області та у м. Вінниці, повідомивши при цьому ОСОБА_11 неправдиву інформацію про те, що оформити допомогу не вдалось. 
		Отримані таким чином грошові кошти ОСОБА_8 використовувала на власний розсуд. Зокрема, у січні 2017 року, перебуваючи у м. Тульчин Вінницької області, ОСОБА_8 передала вказану банківську картку з пін-кодом ОСОБА_15 , дозволивши йому розпоряджатись грошовими коштами, що надходитимуть на неї в рахунок погашення свого боргу. При цьому ОСОБА_8 не повідомила ОСОБА_15 про те, що картка здобута нею злочинним шляхом та їй не належить. Внаслідок вказаних дій ОСОБА_8 , ОСОБА_15 протягом лютого  березня 2017 року зняв у банківських терміналах ПАТ «Ощадбанк» за допомогою даної банківської картки з пін-кодом на ім`я ОСОБА_11 грошові кошти на загальну суму 1540,00 грн., які використав на свій розсуд. 
		Отже, ОСОБА_8 шахрайським шляхом заволоділа грошовими коштами ОСОБА_11 на загальну суму 35444,70 грн., яким розпорядилась на власний розсуд, чим завдала потерпілій матеріальної шкоди на відповідну вказану суму. 
		Таким чином, ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_8 , умисно завербували, переміщували, переховували потерпілу ОСОБА_11 з метою її експлуатації, використовуючи уразливий стан останньої та застосовуючи до неї насильство, яке не було небезпечним для її життя та здоров`я. 
		Також ОСОБА_8 умисно, зловживаючи довірою ОСОБА_11 , заволоділа майном останньої, а саме грошовими коштами на загальну суму 35444,70 грн., чим завдала їй матеріальної шкоди у відповідному розмірі. 
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6  вину у скоєнні інкримінованого йому злочину не визнав та надав наступні пояснення, згідно яких потерпіла ОСОБА_11 , разом зі своєю новонародженою дитиною та співмешканцем ОСОБА_14 , приїхала до нього у помешкання у м. Брацлаві на запрошення його співмешканки ОСОБА_8 . У його помешканні ОСОБА_11 разом із дитиною проживала орієнтовно з травня 2016 року до січня 2017 року. В цей період часу ОСОБА_14 добровільно допомагав йому по домогосподарству та виконував, у тому числі, хатню роботу, доглядав за дітьми. ОСОБА_11 у цей час займалась жебрацтвом, однак вони із ОСОБА_8 її до цього не змушували. Іноді ОСОБА_11 телефонувала йому аби він приїхав на своєму автомобілі та забрав її, що він і робив, а остання частково відшкодовувала йому вартість витраченого пального. Кілька разів ОСОБА_11 просила їх підвезти її на автомобілі, коли вони їхали до своїх родичів у м. Іллінці Вінницької області чи с. Любашівку Одеської області, що вони і робили. Після приїзду у вказані населені пункти, ОСОБА_11 виходила, а через деякий час поверталась до них. Весь вказаний період, поки ОСОБА_11 жила зі своєю дитиною у них, він її не бив, не погрожував застосуванням насилля, жебракувати її не змушував, хоча і знав чим вона займається. Коштів за проживання у його будинку з неї не вимагав. У кого знаходяться документи ОСОБА_11 та її дитини він не знав, у себе їх не тримав. Про наявність у ОСОБА_11 фізичної вади чи хронічних хвороб достеменно він не знав, хоча здогадувався, що остання є інвалідом. З приводу заволодіння його співмешканкою ОСОБА_8 банківською карткою ОСОБА_11 та привласнення грошових коштів він нічого не знає. 
		Цивільний позов потерпілої ОСОБА_11 про відшкодування моральної шкоди не визнав. 
		Обвинувачена ОСОБА_8  в судовому засіданні свою вину у скоєнні інкримінованих їй злочинів не визнала та надала суду наступні показання. Із ОСОБА_11 вона познайомилась орієнтовно у 2012 році, коли остання близько одного місяця прожила у неї в будинку, потім поїхала. У травні 2016 року ОСОБА_11 сама їй зателефонувала, після чого вона запропонувала переїхати та пожити у неї. ОСОБА_11 приїхала зі своєю дитиною та співмешканцем ОСОБА_14 . Про наявні у ОСОБА_11 хвороби та її інвалідність вона знала ще раніше. ОСОБА_11 проживала з дитиною та співмешканцем у неї дома, але в окремій кімнаті. Співмешканець добровільно виконував роботи по домогосподарству та доглядав за дитиною, а ОСОБА_11 займалась жебракуванням, однак ні вона, ні ОСОБА_6 не змушували її цим займатись. ОСОБА_6 не застосовував до ОСОБА_11 фізичного чи психологічного насилля, хоча іноді між ними виникали конфлікти на побутовому рівні. Також обвинувачена ОСОБА_8 пояснила, що всі документи ОСОБА_11 та її дитини знаходились у неї на зберіганні, однак вони лежали у шафі із вільним доступом, і ОСОБА_11 знаючи про це, в разі потреби могла їх забрати. Крім цього ОСОБА_8 повідомила, що вона допомагала ОСОБА_11 оформити необхідні документи для отримання державної грошової допомоги при народженні дитини, а згодом допомагала оформити та отримати банківську картку на ім`я потерпілої. Банківську картку у ОСОБА_11 вона не забирала, а лише була іноді присутньою, коди остання знімала гроші через банківські термінали і саме тоді вона дізналась пін-код до вказаної банківської картки. ОСОБА_11 коли знімала гроші через банкомат сама давала їх частину обвинуваченій для придбання необхідних речей для дитини. В той же час ОСОБА_8 підтвердила, що передала громадянину ОСОБА_15 банківську картку ОСОБА_11 як заставу в зв`язку із наявною у неї грошовою заборгованістю, однак не знає чи знімав він грошові кошти з картки. 
		Обвинувачена повідомила, що потерпілій ОСОБА_11 відшкодовано матеріальну шкоду у обсязі, заявленому в цивільному позові. 
		Незважаючи на невизнання вини обвинуваченими, їх вина у вчиненні інкримінованих їм злочинів повністю знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду та підтверджується показаннями потерпілої, свідків, а також письмовими та іншими доказами, дослідженими безпосередньо у судовому засіданні.
		Зокрема, потерпіла ОСОБА_11  суду пояснила, що вона випадково познайомилась із ОСОБА_8 приблизно у 2013 році на автобусному вокзалі у м. Бершаді Вінницької області, куди приїздила у справах. Власного житла чи будь-якого постійного місця проживання на той час потерпіла не мала, оскільки вона сирота. Вони з ОСОБА_8 обмінялись номерами мобільних телефонів, а остання запропонувала їй працевлаштування на сільськогосподарських роботах. Через деякий час потерпіла приїхала до м. Брацлав Вінницької області, де прийнявши запрошення ОСОБА_8 , почала жити у неї в будинку, виконуючи натомість роботи по господарству. Того ж року вони разом з ОСОБА_8 переїхали до с. Любашівки Одеської області, де її вперше змусили жебракувати, а отримані грошові кошти у неї забирала ОСОБА_8 . Приблизно через 6 місяців потерпіла спромоглась втекти від ОСОБА_8 до свого знайомого ОСОБА_14 , який проживав у с. Володарка Поліського району Київської області. У 2016 році в неї народилась донька ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Потерпіла хотіла оформити у місцевій сільській раді грошову допомогу при народженні дитини, однак їй відмовили, а тому вона разом з донькою та ОСОБА_14 змушені були шукати іншого місця проживання. Приблизно в цей час їй зателефонувала ОСОБА_8 та запропонувала переїхати до неї, пообіцявши при цьому допомогу у оформленні соціальних виплат при народженні дитини, на що потерпіла змушена була погодитись. Починаючи з травня 2016 року потерпіла ОСОБА_11 разом зі своєю донькою, співмешканцем ОСОБА_14 почала проживати у ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 . Всі свої документи та документи дитини, зокрема паспорт громадянина України, картку платника податків, свідоцтво про народження та медичну довідку з пологового будинку, потерпіла передала ОСОБА_8 , оскільки остання пообіцяла допомогти оформити соціальну допомогу при народженні дитини. Згодом ОСОБА_8 відмовилась повернути вказані документи пояснивши, що залишила їх у себе на "зберігання". Після оформлення державної допомоги при народженні дитини та відповідного банківського рахунку у ПАТ "Ощадбанк", ОСОБА_8 забрала у потерпілої банківську картку з пін-кодом. Через деякий час вона повідомила потерпілу, що отримати допомогу не вдалось, а тому необхідно заробляти на життя жебракуванням. Оскільки вона почала відмовлятись, ОСОБА_8 разом зі своїм чоловіком ОСОБА_6 примусили її погрозами фізичного та психологічного насильства жебракувати, при цьому не віддавали потерпілій її малолітню доньку ОСОБА_13 .
		В подальшому ОСОБА_6 привозив її власним автомобілем до місць, де вона повинна була жебракувати, залишав її, а сам знаходився неподалік, слідкуючи аби вона не втекла. Обвинувачені змушували потерпілу жебракуючи, показувати людям копії її медичних документів про встановлену 2-гу групу інвалідності із синдромом ОСОБА_12 , мотивуючи необхідністю зібрання коштів на операцію. В кінці дня ОСОБА_6 забирав потерпілу додому, відбирав всі грошові кошти, сума яких часто становила в межах 500  800 грн. Іноді обшукував її, змушуючи роздягатись догола, аби вона не сховала частину коштів і не могла в подальшому поїхати від них самостійно. Часто ОСОБА_6 застосовував до неї фізичне насильство, завдаючи їй побоїв, постійно психологічно принижував. Протягом цього часу її співмешканець ОСОБА_14 , до якого ОСОБА_6 також застосовував фізичне насильство, проживав спільно з нею у ОСОБА_8 та виконував у них роботи по домогосподарству, доглядаючи при цьому за малолітньою донькою ОСОБА_13 . Потерпіла кілька разів намагалась звернутись до сторонніх людей по допомогу, однак кожного разу ОСОБА_6 завдавав їй сильних побоїв. Займатись жебракуванням потерпіла була змушена протягом періоду з травня 2016 року до січня 2017 року, періодично змінюючи на вимогу обвинувачених разом з ними місце проживання, а саме переїжджали від одних їх родичів до інших в межах Немирівського, Іллінецького районів Вінницької області та Любашівського району Одеської області. У січні 2017 року ОСОБА_6 привіз її для жебракування до м. Липовець Вінницької області, висадив з автомобіля, а сам як завжди знаходився неподалік. Потерпіла зайшла до приміщення магазину, де почала просити гроші. До неї підійшла раніше не знайома їй жінка, яка запропонувала свою допомогу. Оскільки потерпіла дуже боялась ОСОБА_6 , вказана жінка закрила її у своєму робочому кабінеті, а саме викликала поліцію, яка після приїзду забрала потерпілу до поліцейського відділку. Згодом працівники поліції поїхали до сестри ОСОБА_6  ОСОБА_16 , у якої на той час перебували ОСОБА_14 та її малолітня донька ОСОБА_13 та повернули дитину матері. Всі відібрані обвинуваченими документи потерпілій працівники поліції повернули лише через кілька днів, оскільки вони були вилучені у ОСОБА_8 , яка на той час перебувала у с. Любашівка Одеської області. 
		Крім того, потерпіла згодом дізналась, що державна допомога при народженні дитини була їй призначена та частково виплачена на загальну суму 35 444,70 грн., шляхом перерахування на її банківську картку, яку в неї забрала разом з пін-кодом та не повертала ОСОБА_8 . Належними їй грошовими коштами ОСОБА_8 розпоряджалась на власний розсуд, не повідомивши про це потерпілу.
		Потерпіла повідомила суду, що матеріальну шкоду завдану злочином їй відшкодовано в повному обсязі, а саме в розмірі 35500 гривень.
		В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_11 відмовилася від заявлених нею позовних вимог про стягнення на її користь з ОСОБА_8 та ОСОБА_6 50000,00 грн. моральної шкоди. 
		Також просила суд, при призначенні покарання обвинуваченим, покарати їх не суворо та не застосовувати до ОСОБА_8 реальне позбавлення волі. 
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснив суду, що потерпілу ОСОБА_11 він знає давно, а з 2014 року вони проживали разом у нього в будинку, за адресою: Київська область, Поліський район, с. Володарка. У 2016 році вони разом з потерпілою та її малолітньою донькою ОСОБА_13 поїхали на запрошення ОСОБА_8 до смт Брацлав Немирівського району Вінницької області, яка пообіцяла їм допомогу, оскільки за своїм попереднім місцем проживання вони не могли оформити державну допомогу при народженні дитини, а місцева служба у справах дітей погрожувала їм відібрати у них дитину.
		Через кілька місяців вони переїхали разом з потерпілою, її донькою, на вимогу ОСОБА_8 до родичів останньої у с. Любашівку Одеської області. Свідок був змушений працювати у них по домогосподарству, а ОСОБА_6 часто наносив йому побої. Обвинувачені змусили ОСОБА_11 жебракувати та показувати при цьому копії медичних документів, випрошуючи у людей гроші начебто на операцію. Спочатку потерпілу контролювала ОСОБА_8 , а потім почав ОСОБА_6 , який повідомляв їй наступне місце для жебракування та возив її на автомобілі, слідкував аби вона не втекла. Коли потерпіла поверталась після жебракування, ОСОБА_6 забирав усі гроші та обшукував її, побоюючись, щоб у неї не залишалось власних грошей. З цією метою змушував її роздягатись. ОСОБА_8 забрала у потерпілої всі її документи, та документи дитини, залишивши лише копії медичних довідок про інвалідність, з якими ОСОБА_11 змушували жебракувати. Свідок повідомив, що коли потерпіла періодично відмовлялась жебракувати, ОСОБА_6 наносив їй побої руками та ногами в ділянки обличчя та тулубу. Втекти свідок та потерпіла не могли, оскільки за ними весь час спостерігали або самі обвинувачені, яких вони дуже боялись внаслідок постійного застосування з їх боку фізичного та психологічного насильства, або хтось з їх родини. Крім того, у них перебувала малолітня донька потерпілої  ОСОБА_13 , а також всі її документи. 
		Крім того свідок повідомив, що він безпосередньо чув та бачив, як ОСОБА_8 разом із ОСОБА_11 їздили до с. Любашівка Одеської області з метою оформити на потерпілу виплати матеріальної допомоги при народженні дитини. Після отримання вказаної допомоги ОСОБА_8 , забрала банківську картку з пін-кодом у потерпілої та в подальшому користувалась даними грошовими коштам на власний розсуд. Він особисто бачив, як ОСОБА_8 знімала з даної картки гроші, а на запитання про їх походження, повідомляла свідку та потерпілій, що начебто знайомий повернув їй борг шляхом зарахування коштів саме на цей рахунок. 
		В січні 2017 року ОСОБА_6 вчергове посадив потерпілу у своє авто та повіз її жебракувати до м. Липовця, а свідку сказав із дитиною ОСОБА_13 заїхати до його сестри ОСОБА_16 у с. Райки Іллінецького району, що він і змушений був зробити. Саме за цією адресою його з дитиною і знайшли працівники поліції. 
		Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_17  суду пояснила, що раніше не знала ні потерпілу ОСОБА_11 , ні обвинувачених у даному кримінальному провадженні. У січні 2017 року вона знаходилась на своєму робочому місці у кабінеті в буд. № 53 по вул. Липківського у м. Липовці Вінницької області, оскільки вона є головою громадської організації по захисту дітей-інвалідів. До неї у кабінет зайшла молода дівчина, якою як потім з`ясувалось, була ОСОБА_11 . Дівчина була одягнена неохайно у старий, брудний одяг та попросила у неї допомоги у виді грошових коштів, при собі мала лише старі копії медичних документів про діагностоване у неї захворювання та встановлену інвалідність. Свідок почала розпитувати дівчину про характер необхідної їй допомоги, на що остання розплакалась та повідомила, що змушена жити у родині ромів, які примушують її жебракувати та випрошувати гроші начебто на операцію, а потім все забирають. Вона також повідомила, що ці люди чекають її на вулиці та утримують в себе її малолітню дитину. Повідомила також, що вона робила спроби втекти, але її повертали та били, показувала синці на тілі та вибиті зуби. Дівчина віддала їй свій мобільний телефон, на який зателефонував якийсь чоловік та розшукував ОСОБА_18 , намагаючись визначити її місцезнаходження. Свідок зачинила дівчину у своєму кабінеті на ключ та вийшла на вулицю, де неподалік побачила двох чоловіків ромської національності, один з яких був схожий на ОСОБА_6 . Свідку здалось, що вказані чоловіки когось розшукували серед перехожих. В подальшому свідок викликала працівників поліції, а коли ті приїхали, передала їм дівчину та повідомила всі відомі їй обставини справи. 
		Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_19  надала суду пояснення, згідно яких у січні 2017 року вона працювала продавцем у магазині по вул. Липківського у м. Липовці Вінницької області. До приміщення магазину зайшла молода худорлява дівчина у брудному та неохайному одязі та попросила покликати власницю магазину. Свідок провела її до ОСОБА_17 , яка на той час була на робочому місці. Дівчина повідомила у її присутності, що вона живе у родині ромів, які змушують її жебракувати, утримуючи при цьому в себе її малолітню дитину та чоловіка, а також постійно наносять їй побої. Також повідомила, що на даний час ці люди перебувають на вулиці неподалік та чекають на неї. Свідок виходила на вулицю, де побачила двох чоловіків ромської національності, які ходили поряд та на її думку, когось розшукували серед перехожих. Свідок зазначила, що того ж дня на вулиці, тільки раніше, вона вже бачила вказаних чоловіків поряд із потерпілою, яку вони кудись вели. 
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_15  суду пояснив, що раніше знав ОСОБА_8 , оскільки остання кілька разів позичала у нього гроші на загальну суму 8000,00 грн. Приблизно на початку 2017 року на його вимогу про повернення позичених коштів, ОСОБА_8 передала йому банківську картку ПАТ «Ощадбанк», пояснивши що це її картка, на яку вона періодично отримує «дитячі» кошти. ОСОБА_8 також повідомила йому пін-код до картки та запропонувала таким чином погасити свою заборгованість, а саме дочекатись, коли на картці буде накопичена необхідна суму та зняти її і повернути картку. При цьому свідок безпосередньо бачив як ОСОБА_8 при ньому кілька разів отримувала у банківському терміналі ПАТ «Ощадбанк» за допомогою даної картки грошові кошти готівкою по 200,00 грн. Ніяких застережень з приводу користування карткою ОСОБА_8 не повідомляла свідку, наголосивши що це її картка. Через деякий час ОСОБА_8 зателефонувала свідку та повідомила, аби він не користувався карткою, оскільки у неї виникли проблеми із поліцією. 
		Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_16  надала суду покази, згідно яких вона є рідною сестрою обвинуваченого ОСОБА_6 повідомила, що потерпілу ОСОБА_11 вона знає давно, оскільки остання разом зі своєю малолітньою донькою та чоловіком тривалий час жила в родині її брата у їх будинку. Брат ОСОБА_6 та його дружина ОСОБА_8 потерпілу не ображали, не примушували до примусової праці чи жебракування, про яке вона ніколи нечула, а навпаки  допомагали доглядати за її дитиною. В той же час зазначила, що після укладення шлюбу, вона з 2016 року фактично проживала у с. Райки Іллінецького району Вінницької області, а в м. Брацлав Немирівського району лише іноді заїжджала у гості до родичів. 
		Свідок сторони захисту ОСОБА_20 в судовому засіданні повідомила суду, що вона є секретарем Любашівської сільської ради Одеської області, а тому знала раніше обвинувачену ОСОБА_8 , яка неодноразово зверталась для вирішення питань, які віднесенні до компетенції органів місцевого самоврядування. Також зазначила, що приблизно у 2016 році до них звернулась із усною заявою потерпіла ОСОБА_11 , яка хотіла оформити державну соціальну допомогу при народженні дитини. Оформити допомогу їй допомагала ОСОБА_8 , оскільки у ОСОБА_11 при собі не було ніяких документів. Також свідок повідомила, що до неї звертався працівник фельдшерсько-акушерського пункту, який повідомив, що ним при обтеженні побутових умов в родині ОСОБА_8 було виявлено перебування чужої малолітньої дитини без документів, мати якої, зі слів ОСОБА_8 , поїхала десь на лікування. З даного приводу свідок ніяких додаткових дій не вживала.
		Свідок ОСОБА_21 повідомила суду, що вона є сусідкою ОСОБА_8 , потерпілу бачила кілька разів влітку та на початку осені 2016 року на території домоволодіння ОСОБА_8 . Знала, що у ОСОБА_8 проживає дитина потерпілої, оскільки остання часто на тривалий час їздила до м. Вінниці, однак у яких справах вона не знає. Повідомила також, що вона не бачила та ні від кого не чула, щоб потерпілу хтось бив чи застосовував до неї якийсь інший фізичний чи психічний примус. 
		Свідок ОСОБА_22 повідомила суду, що вона є працівником Служби у справах дітей Любашівської сільської ради Одеської області. Зазначила, що на початку осені 2016 року, точної дати не пам`ятає, працівник їх фельдшерсько-акушерського пункту повідомив, що у будинку ОСОБА_8 проживає чужа малолітня дитина, мати якої зі слів ОСОБА_8 , тимчасово відсутня, ніяких документів у неї не було. 
		Показання даних свідків суд оцінює критично та вважає, що їх свідчення не можуть бути беззаперечним доказом невинуватості ОСОБА_6 та ОСОБА_8 у скоєнні інкримінованих їм злочинів, оскільки вони зацікавлені в уникненні обвинуваченими відповідальності. 
		Крім показань потерпілої, свідків, вина обвинувачених у скоєнні інкримінованих їм злочинів підтверджується також наступними, дослідженими безпосередньо у судовому засіданні, письмовими доказами:
		- даними протоколу прийняття заяви від ОСОБА_11 про вчинене відносно неї кримінальне правопорушення від 11.01.2017, відповідно до якого ОСОБА_8 та її чоловік ОСОБА_6 незаконно утримували її дитину та змушували заявницю жебракувати, застосовуючи до неї фізичне насильство;
		- формою індивідуальної програми реабілітації дитини-інваліда № 473, виданої 03.11.2011 ВОДКЛ, згідно якої ОСОБА_11 , 1994 р. н., має 2-гу групу інвалідності з дитинства і їй встановлено діагнози « ОСОБА_23 », пролапс мітрального клапана, вроджена лейкоподібна деформація грудної клітини, складний далекозорий астигматизм обох очей та інші;
		- даними протоколу огляду місця події від 11.01.2017, згідно якого в ході огляду домогосподарства АДРЕСА_4 , належного ОСОБА_24 , в будинку було виявлено гр. ОСОБА_14 з малолітньою ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та медичну картку останньої, а також ухвалою від 12.01.2017 слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області, якою було надано дозвіл на проведення попереднього огляду будинковолодіння від 11.01.2017;
		- даними висновку судово-медичної експертизи № 49 від 12.01.2017, складеної Вінницьким обласним бюро судмедекспертизи, згідно якої у ОСОБА_11 наявні легкі тілесні ушкодження у виді синця в проекції кута нижньої щелепи зліва, можливою давністю утворення 10.01.2017;
		- даними протоколу огляду від 10.03.2017 з фото таблицями, згідно якого ОСОБА_8 в приміщенні Любашівського ВП ГУНП у Одеській області, згідно якого остання добровільно видала працівникам поліції паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_11 , картку платника податків № НОМЕР_3 на її ж ім`я, свідоцтво про народження ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , серії НОМЕР_4 , а також чек, виданий ПАТ «Ощадбанк» від 29.06.2016 року;
		- даними протоколу огляду місця події від 14.03.2017 з фото таблицями, згідно якого під час проведення огляду поблизу території АЗС «Тілік-Оіл» за адресою: Вінницька область, м. Іллінці вул. Залізнодорожна, 59-а де знаходився ОСОБА_25 , який добровільно видав паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , серія НОМЕР_5 у темній обкладинці. В даному паспорті за обкладинкою наявна картка фізичної особи-платника податків на ім`я ОСОБА_14 № НОМЕР_6 , видана 26.03.2010;
		- даними довідки Козятинської районної державної адміністрації №1 від 01.03.2017, згідно якої ОСОБА_11 встановлено статус особи, яка постраждала від торгівля людьми. Дата видачі 01.03.2017, дійсна до 23.02.2019;
		- даними наданої ГУ з обслуговування клієнтів ПАТ «Ощадбанк» виписки по картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому на ім`я ОСОБА_11 за період з 16.06.2016 року по 20.03.2017 року;
		- даними протоколу тимчасового доступу до речей та документів від 11.05.2017;
		-даними аналітичної довідки ГУНП у Вінницькій області № 901/18/02-2017 від 22.05.2017, згідно якої наявна вибірка з`єднань абонентського номеру НОМЕР_7 в період часу з 00.00 год. 20.05.2016 по 00.00. год. 11.04.2017 із зазначенням типу з`єднань, дати, часу, тривалості та адрес базових станцій;
		-даними довідки ПАТ «Ощадбанк» №107.29-10/1896 від 17.07.2017 з фотоматеріалами, згідно яких надано фото фіксації особи, яка 11.02.2017 та 03.03.17 проводила операцію з банківською платіжною карткою АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_8 (рахунок АТМ №А НОМЕР_9 ), що належить ОСОБА_11 з використанням АТМ №А 0100051 за адресою: м. Тульчин, вул. Леонтовича, 47; 
		-даними довідки ПАТ «Ощадбанк» №107.29-10/1847 від 06.07.2017, згідно якої банківську платіжну картку АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_8 , що належить ОСОБА_11 , вилучена банкоматом АТ «Ощадбанк» НОМЕР_10 (м. Тульчин, вул. М. Леонтовича, 106) в квітні 2017 року.
		-даними протоколу від 23.06.2017 року про результати зняття інформації з транспортної телекомунікаційної мережі з абонентського номеру НОМЕР_7 , яким користується ОСОБА_8 , за період з 08.03.2017 року по 17.04.2017 року, відповідно до якого обвинувачена в ході розмов з ОСОБА_6 та ОСОБА_11 підтвердила викладені у обвинувальному акті обставини про те, що вона відібрала у потерпілої ОСОБА_11 всі її документи та документи дитини, за допомогою яких оформила державну допомогу при народженні дитини на ім`я ОСОБА_11 , а отримані кошти вони з ОСОБА_6 використовували на власний розсуд, не повідомляючи про це потерпілу, застосовуючи до останньої фізичне та психологічне насильство.
		Провівши аналіз показань обвинувачених, які вину у вчиненні інкримінованих їм злочинів не визнали, показання потерпілої, свідків, дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність у повному обсязі в ході судового розгляду вини ОСОБА_6 та ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих злочинів, а відтак суд кваліфікує дії ОСОБА_6 та ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 149 КК України як торгівля людьми, тобто вербування, переміщення, переховування людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням уразливого стану особи, за попередньою змовою групою осіб, поєднані з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, а також суд кваліфікує дії ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 190 КК України, як шахрайство, вчинене шляхом зловживання довірою. 
		Суд прийшов до такого висновку, оскільки в ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_8 , умисно та з корисливих мотивів, у період часу з 20.05.2016 року по 11.01.2017 року вчинили вербування, переміщення та переховування з метою експлуатації потерпілої ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка перебувала в уразливому стані. Зокрема, уразливий стан потерпілої викликаний встановленою їй 2-ою групою інвалідності, зумовленою синдромом ОСОБА_12 , а також збігом тяжких особистих та сімейних обставин, відсутністю власного житла та джерел доходів. Вербування, переміщення, переховування з метою експлуатації потерпілої ОСОБА_11 , обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_8 здійснювали погрожуючи застосуванням та застосовуючи насильство, яке не було небезпечним для її життя та здоров`я, при цьому незаконно утримуючи проти волі матері малолітню доньку потерпілої  ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Експлуатацію потерпілої ОСОБА_11 обвинувачені здійснювали шляхом примушування її до систематичного жебракування, тобто випрошування грошей, речей, інших матеріальних цінностей у сторонніх осіб на території Вінницької та Одеської областей України. 
		Крім цього, ОСОБА_8 в період часу з липня 2016 року по березень 2017 року, діючи умисно, керуючись жагою наживи та маючі на меті заволодіти чужим майном шляхом зловживання довірою, під приводом надання допомоги при оформленні грошової допомоги на дитину, вмовила ОСОБА_11 передати їй усі наявні документи, а саме: свідоцтво про народження малолітньої ОСОБА_13 , медичні документи з пологового будинку, паспорт громадянина України та картку з реєстраційним номером платника податків. Після цього, використовуючи вищевказані документи, ОСОБА_8 разом з ОСОБА_11 оформили картковий рахунок у ПАТ «Ощадбанк» на ім`я останньої, отримали банківську картку, на яку перераховувались грошові кошти у виді державної допомоги при народженні дитини. Зазначену банківську картку ОСОБА_8 переконала ОСОБА_11 одразу ж передати їй, а нараховані на картку кошти використовувала на власний розсуд, заволодівши таким чином належними останній коштами на загальну суму 35 444,70 грн.
		Аналізуючи показання обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_8 про те, що потерпіла ОСОБА_11 разом зі своєю дитиною проживала у них на добровільних засадах, вони її не утримували в себе насильно, не примушували займатись жебракуванням, не застосовували до неї фізичного та психологічного насильства, не забирали документи та банківську картку, а грошові кошти вона сама їм передавала, суд розцінює як природну захисну реакцію та намагання обвинувачених уникнути відповідальності за скоєння інкримінованих їм злочинів, оскільки такі їх показання спростовуються показаннями потерпілої, свідків та іншими дослідженими безпосередньо у судовому засіданні доказами. Зокрема та в тому числі, записами з камер спостереження банкоматів, проколами НСРД, що легалізовані судом. 
		Вирішуючи питання про призначення обвинуваченим покарання, суд керується вимогами ст. ст. 65  67 КК України та приймає до уваги роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. 
		При обраннівиду таміри покаранняобвинуваченому ОСОБА_6 у відповідностідо ст.65КК України,суд враховуєхарактер таступінь суспільноїнебезпеки вчиненихзлочинів,які відноситьсядо категоріїособливо тяжкихзлочинів,та особиобвинуваченого ОСОБА_6 є ранішене одноразовосудимим. Згідно вироку 22.08.2017 Немирівського районного суду Вінницької області ОСОБА_6 засуджено за ч. 1ст. 296 КК України до двох років обмеження волі. Однак ОСОБА_6 на шлях виправлення не став знову скоїв умисний злочин та 03.10.2017 вироком Любашівського районного суду Одеської області був засуджений ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі, звільненого від відбування покарання з випробування строком на 2 роки.
		Відповідно до довідки-характеристика виконавчого комітету Брацлавської селищної ради №149 від 13.01.2017 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого в АДРЕСА_1 . Проживає за рахунок тимчасових заробітків. Жителі смт. Брацлав неодноразово звертались в усній формі зі скаргами на громадянина ОСОБА_6 до селищної ради. Зарекомендував себе з негативної сторони. 
		Згідно довідки б/н та дати видачі Немирівської центральної районної лікарні ОСОБА_6 на диспансерному наркологічному обліку у лікаря психіатра не перебуває. На обліку у лікаря нарколога перебуває з 2009 року з приводу: Розлади психіки та поведінки, внаслідок вживання невстановлених речовин.
		Згідно довідки №651 від 16.03.2017 КЗ ВОНД «Соціотерапія» ОСОБА_6 на диспансерному наркологічному обліку в даному закладі не перебуває. 
		Відповідно до довідки КЗ «ВОПНЛ ім. акад. О.І. Ющенка» №20/1016 від 16.03.2017 вбачається, що ОСОБА_6 за даними архіву та картотеки диспансерного відділення станом на 14.03.2017 року не значиться. 
		Також судом враховано наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 згідно ст. 66 КК України судом не встановлено. 
		Обставин,що обтяжуютьпокарання обвинуваченого ОСОБА_6 згідно ст.67КК України  рецидив злочинів.
		При обранні виду та міри покарання обвинуваченій ОСОБА_8 у відповідності до ст. 65 КК України, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених злочинів, які відноситься до категорії злочину середньої тяжкості та особливо тяжкого злочину, та особи обвинуваченої. 
		Відповідно до довідки-характеристика виконавчого комітету Іллінецької міської ради №02.24-585 від 14.03.2017 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована в АДРЕСА_2 . За період проживання на території міської ради компрометуючі матеріали відносно останньої до Іллінецької міської ради не надходили.
		Згідно довідки №01-35/587 від 15.03.2017 року Іллінецької центральної районної лікарні ОСОБА_8 на диспансерному наркологічному обліку не перебуває, за допомогою до лікаря психіатра не зверталася. 
		Відповідно до довідки КЗ «ВОПНЛ ім. акад. О.І. Ющенка» №20/1015 від 16.03.2017 вбачається, що ОСОБА_8 за даними архіву та картотеки диспансерного відділення станом на 14.03.2017 року не значиться. 
		Згідно висновку ВОНД «Соціотерапія» №650 від 16.03.2017 року ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на диспансерному наркологічному обліку не перебуває.
		Згідно характеристики б/н секретаря Любашівської селищної ради та довідки №1177 від 16.03.2017 виконавчого комітету Любашівської селищної ради Любашівського району Одеської області, вказано, що ОСОБА_8 фактично проживає за адресою АДРЕСА_3 . Незаміжня. Мати-одиначка,виховує дитину, що знаходиться під піклуванням: ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , сина ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , сина ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , сина ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_9 . На час видачі довідки не працююча. Скарг на ОСОБА_8 до селищної ради не надходило. 
		Згідно довідки Любашівської центральної районної лікарні Одеської області б/н та дати видачі ОСОБА_8 на обліку у лікаря-психіатра та лікаря нарколога не перебуває.
		Згідно довідки про склад сім`ї виконавчого комітету Брацлавської селищної ради Немирівського району Вінницької області №239 від 15.02.2017, до складу сім`ї ОСОБА_8 , яка проживає без реєстрації за адресою АДРЕСА_1 , входить син ОСОБА_27 , син ОСОБА_28 , син ОСОБА_27 , співмешканець ОСОБА_6 . 
		Згідно наявнихв матеріалахсправи свідоцтв,а самевідповідно досвідоцтва пронародження серія НОМЕР_11  ОСОБА_8 являється матір`ю  ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Згідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_12 ОСОБА_8 являється матір`ю ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ;
		А також згідно розпорядження Любашівської районної державної адміністрації Одеської області № 185/Ад-2015 від 29.04.2015 ОСОБА_8 призначена опікуном ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . 
		Також судом враховано наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_8 згідно ст. 66 КК України судом встановлено добровільне відшкодування шкоди. 
		Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 згідно ст. 67 КК України судом не встановлено.
		На підставі викладеного, з урахуванням обставин справи, особи обвинуваченого ОСОБА_6 , який раніше судимий за корисливі злочини, вину не визнав, на шлях виправлення не став, знову вчинив корисливий злочин та злочин проти волі, честі та гідності особи, тому суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 та його перевиховання не можливе без ізоляції від суспільства, а покаранням, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, буде покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк.
		Відповідно до ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині КК України.
		Вчинення злочину з корисливих мотивів у чинному законодавстві про кримінальну відповідальність розуміється бажання винного одержати внаслідок вчинення злочину матеріальні блага для себе чи інших осіб, одержати або зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат, досягти іншої матеріальної вигоди, тощо.
		З огляду на наведене, приймаючи до уваги, що ОСОБА_6 визнаний винним у вчиненні особливо тяжкого злочину, за вчинення яких законом передбачено додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, враховуючи обставини його вчинення, а також приймаючи до уваги, що обвинувачений був засуджений за інші корисливі злочини, суд приходить до висновку про необхідність застосування додаткового покарання у вигляді конфіскації майна.
		Згідно положення ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII від 26.11.2015, із врахуванням правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2018 року у справі № 663/537/17, суд вважає за необхідне зарахувати обвинуваченому ОСОБА_6 в строк покарання строк тримання під вартою під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі за період з 31.05.2017 року по дату набрання вироком законної сили.
		На підставі викладеного, з урахуванням обставин справи, особи обвинуваченої ОСОБА_8 , яка раніше не судима, вчинила корисливий злочин та злочин проти волі, честі та гідності особи, суд дійшов висновку, що з метою виправлення обвинуваченої ОСОБА_8 та її перевиховання в подальшому покаранням, необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів, буде покарання в межах санкцій статей Особливої частини КК України.
		Частиною 1 статті 75 КК України передбачено, що якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Суд приходить до переконання, що обвинувачена не становить на даний час великої суспільної загрози і враховуючи її вік, позитивну характеристику, а також її сімейні обставини, а саме те, що вона сама виховує чотирьох неповнолітніх дітей, та дитину яка перебуває на її піклування, а тому суд вважає, що її виправлення можливе без ізоляції від суспільства.
		Таким чином, на підставі ст. 75 КК України суд приходить до висновку про можливість звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком та покладенням обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України.
		Відповідно до положень статті 77 КК України, у випадку призначення покарання з випробуванням, призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна виключається. 
		Потерпілою ОСОБА_11 у порядку ст. ст. 127-129 КПК України в межах даного кримінального провадження заявлено цивільний позов з урахуванням уточнення в частині відмови від стягнення з обвинувачених моральної шкоди до ОСОБА_6 та ОСОБА_8 про стягнення на її користь завданої злочином матеріальної шкоди у розмірі 35 444,70 грн.
		Суд приймає до уваги положення ст. 128 КПК України, ст. 1177 ЦК України, відповідно до яких особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та моральної шкоди, має право пред`явити цивільний позов до обвинуваченого, а також те, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. 
		Судом встановлено, що потерпілій ОСОБА_11 обвинуваченою ОСОБА_8 відшкодовано матеріальну шкоду в повному обсязі, що підтверджується розпискою про отримання грошових коштів в розмірі 30000 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди від 03.04.2019 та розпискою про отримання грошових коштів в сумі 1500 грн. від 25.04.2019.
		Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України прописує, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
		Відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
		За даних обставин, суд вважає за можливе прийняти відмову позивача від позову та закрити провадження у справі. 
		Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
		З метою забезпечення виконання вироку запобіжний захід у виді тримання під вартою, обраний обвинуваченому ОСОБА_6 , продовжити на 60 днів, з 26.04.2019 року по 24.06.2019 року включно.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст.368,370,374 КПК Українитаст. 50, 65-67, 75  77, 149, 190 КК України, суд 
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Визнати винуватим  ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України та призначити йому покарання у виді шести років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
		На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, з урахуванням вироку Немирівського районного суду Вінницької області від 22.08.2017, яким ОСОБА_6 засуджено за ч. 1ст. 296 КК України до покарання у виді 2 років обмеження волі, призначити ОСОБА_6 остаточне покарання у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
		Вирок Любашівського районного суду Одеської області від 03.10.2017, яким ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі, звільненого від відбування покарання з випробування строком на 2 роки, виконувати самостійно.
		Відповідно доположень ч.5ст.72КК України(вредакції Закону№ 838-VIIIвід 26.11.2015), ОСОБА_6 строктримання підвартою підчас досудовогорозслідування тасудового розглядукримінального провадженнязарахувати устрок покаранняз розрахункуодин деньтримання підвартою задва дніпозбавлення волі з 31.05.2017 року по дату набрання вироком законної сили.
		Запобіжний захід у виді тримання під вартою, обраний обвинуваченому ОСОБА_6 , продовжити на 60 днів, з 26.04.2019 року по 24.06.2019 року включно.
		Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з 31.05.2017 року. 
		Визнати винуватою  ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 149, ч. 1 ст. 190 КК України та призначити їй покарання:
		-за ч. 1 ст. 190 КК України у виді обмеження волі на строк 2 роки;
		-за ч. 2 ст. 149 КК України у виді п`яти років позбавлення волі без конфіскації майна.
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
		Відповідно до ст. 75 КК України, звільнити засуджену ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо вона протягом іспитового строку терміном 3 (три) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов`язки.
		Згідно вимог п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, зобов`язати засуджену ОСОБА_8 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
		Прийняти відмову потерпілої ОСОБА_11 від позову.
		Закрити провадження в справі за позовною заявою ОСОБА_11 до ОСОБА_6 , ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином.
		Речові докази по кримінальному провадженню № 12017020000000014, а саме:
		-паспорт громадянина України серії НОМЕР_13 , виданий 10.06.2010 Немирівським РВ та реєстраційний номер облікової картки платника податків видані на ім`я ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , свідоцтво про народження ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , серії НОМЕР_14 , які були передані ОСОБА_11 на відповідальне зберігання  залишити останній,
		-чек «Ощадбанку» від 29.06.2016  залишити при матеріалах кримінального провадження; 
		-паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , серія НОМЕР_5 у темній обкладинці, картка фізичної особи-платника податків на ім`я ОСОБА_14 № НОМЕР_6 , видана 26.03.2010  повернути власнику.
		Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Не пізніше наступного дня після ухвалення, копію вироку направити учасникам судового провадження, які не були присутні у судовому засіданні. 
		 
		Суддя-доповідач: 
		 
		Суддя:
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...