Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 635/6172/17 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження.
Надіслано для оприлюднення: 26.04.2019. Зареєстровано: 28.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 02.05.2019.
Дата набрання законної сили: 28.05.2019
Номер судового провадження: 2/635/823/2019

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа №635/6172/17
		Провадження по справі № 2/635/823/2019
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24 квітня 2019 рокусел. Покотилівка Харківського району Харківської області 
		Харківський районний суд Харківської області у складі:
		головуючого судді - Бобко Т.В.,
		секретар судового засідання  Ус Ю.В.,
		учасники справи:
		позивач  ОСОБА_1,
		представник позивача  ОСОБА_2,
		відповідач  ОСОБА_3 Україна в особі Кабінету Міністрів України,
		представник відповідача ОСОБА_4,
		відповідач  ОСОБА_3 казначейська служба України,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 України в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи,
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		Позивач звернувся до суду шляхом подання позовної заяви до ОСОБА_3 України в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України, в якій просив стягнути з ОСОБА_3 України в особі Кабінету Міністрів України на його користь за рахунок коштів Державного бюджету України моральну шкоду, заподіяну терористичним актом, що призвів до загибелі матері, у розмірі 1000000 гривень шляхом стягенння з Державної казначейської служби України. 
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 12 березня 2015 року внаслідок скоєння терористичного акту в сел. Красний Партизан Ясинуватського району Донецької області загинула його мати - ОСОБА_5 Факт родинних відносин між позивачем та ОСОБА_5 підтверджується рішенням Харківського районного суду Харківської області від 25 березня 2016 року. Причиною смерті ОСОБА_5 згідно лікарського свідоцтва про смерть №1216 від 13 березня 2015 року була множинна вибухова травма тіла внаслідок бойових дій. Оскільки жодних відомостей від правоохоронних органів щодо розслідування смерті матері позивач не отримував, 12 липня 2017 року він надіслав заяву до Управління СБУ в Донецькій області, після чого 29 липня 2017 року СВ УСБУ в Донецькій області були внесені відомості в ЄРДР за №22017050000000244 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 258 КК України (терористичний акт, який призвів до загибелі людини). Зазначає, що виходячи з вимог Європейської конвенції з прав людини, Женевських конвенцій 1949 року, ст. 19 ЗУ «Про боротьбу з тероризмом», Конституції України та ЦК України, має право на відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок загибелі його матері. Відсутність відповідного закону не може бути перешкодою у захисті прав позивача. Таким чином, позивач вважає, що відповідач зобовязаний виплатити спричинену йому моральну шкоду, яка полягала у незворотніх моральних стражданнях та хвилюваннях, спричинених загибеллю матері внаслідок терористичного акту, а також незабезпеченням відповідачем права на життя, гарантованого ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 27 Конституції України. З урахуванням характеру, обсягу та глибини заподіяних позивачу моральних страждань та їх негативних наслідків, виходячи з засад розумності, виваженості і справедливості, позивач оцінює розмір спричиненої моральної шкоди в 1000000 гривень з огляду на те, що загибла була його матір'ю,з якою він підтримував близькі родинні та дружні стосунки. Спілкування з нею відбувалося під час особистих зустрічей (дуже часто), а також щоденних телефонних розмов. Втрата матері для позивача є довічною та непоправною, призвела до суттєвої негативної зміни життя позивача, а саме: порушення його психологічного стану та соціального функціонування, що, в свою чергу, відобразилось на погіршенні здоровя позивача. Крім того, спосіб отримання інформації про загибель матері та обставини, які були повязані з її похованням (під час похорон позивач піддавав ризику своє життя) є критеріями, у даному випадку, які підтримують позовні вимоги позивача. 
		Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 02 листопада 2017 року провадження у справі відкрито. 
		Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 23 квітня 2018 року у задоволенні клопотання представника відповідача Державної казначейської служби України про залучення у якості співвідповідачів Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України відмовлено.
		За наслідками повторного автоматичного розподілу справ автоматизованої системи документообігу, який було здійснено згідно Розпорядження в.о. керівника апарату Харківського районного суду Харківської області ОСОБА_6 №01-02/85 від 03 вересня 2018 року у звязку з розглядом Вищою радою правосуддя 14 серпня 2018 року заяви про відставку судді Полєхіна А.Ю. та відповідно до наказу в.о. голови Харківського районного суду Харківської області від 20 серпня 2018 року №05-05/88 «Про відрахування судді Полєхіна А.Ю.», зазначена справа була передана в провадження судді Харківського районного суду Харківської області Бобко Т.В.
		Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 06 вересня 2018 року справу прийнято до провадження судді Харківського районного суду Харківської області Бобко Т.В., розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. 
		Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 06 листопада 2018 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи. 
		Позивач у судовому засіданні 07 грудня 2018 року підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, пояснив про обставини викладені вище, а також зазначив, що він чекав в гості свою матір, через деякий проміжок часу, не дочекавшись її, він почав дзвонити на мобільний телефон, з телефона матері відбулася його розмова з незнайомим чоловіком, який повідомив, що його мати разом з іншими людьми їхала в автомобілі, який потрапив на міну та вибухнув, внаслідок чого його мати загинула. Позивач зазначив, що мав близькі та теплі відносини з матірю, її втрата негативно вплинула на його психічний та емоційний стан, через що змінився уклад життя останнього, а також погіршилися стосунки в сімї. Крім того, необхідність організації та участь у процесі поховання ОСОБА_5 ставили під загрозу життя позивача ОСОБА_1, оскільки вказані дії відбувалися на території проведення бойових дій. У подальшому позивач надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
		Представник позивача ОСОБА_2, яка діє на підставі ордеру, виданого відповідно до вимог Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити, з підстав, викладених в позовній заяві.
		Представник відповідача Державної казначейської служби України у судове засідання не зявився, суду надана заява про розгляд справи за відсутності представника служби. 05 грудня 2017 року представником Державної казначейської служби України ОСОБА_7 наданий відзив на позовну заяву, в якому вона зазначила, що Казначейство жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачеві не завдавало, а тому, виходячи із вимог Конституції України, ЦК України та інших актів законодавства, не може нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу діями інших субєктів. Для можливості відшкодування шкоди на підставі заподіяної громадянам терористичним актом за рахунок коштів державного бюджету, необхідна наявність відповідного законодавчого регулювання механізму та порядку такого відшкодування. Натомість, на теперішній час такий механізм та порядок законодавчо не визначено, як і не встановлено державний орган, на який покладено обовязок здійснювати таке відшкодування, а також механізм визначення розміру відшкодування. Для реалізації положень ст. 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» необхідною та обовязковою умовою є визнання винними певного кола конкретно визначених осіб у скоєнні злочину, тобто у скоєнні терористичного акту, з яких саме у подальшому необхідно стягувати суми відшкодування, як з осіб, якими безпосередньо заподіяно таку шкоду. Оскільки терористичний акт є злочинне та каране діяння на підставі ст. 258 КК України, наявність якого визначається обвинувальним вироком суду у кримінальній справі, то обовязковою умовою застосування положень ст. 19 зазначеного закону є наявність обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, бо без визначення наявності злочину, у встановлений законом порядок, підстав для проведення відшкодування шкоди немає. Крім того, звертає увагу на те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» не передбачено загальнодержавних видатків на відшкодування шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом. Отже, Казначейство не має правових підстав здійснювати відшкодування зазначеної у позовній заяві шкоди, а тому такі вимоги є необґрунтованими та такими, що не відповідають встановленому законом способу захисту порушеного права. Позивач не надав доказів, які б підтверджували факт заподіяння йому моральних та фізичних страждань, а також доказів на підтвердження наявності причинного звязку між шкодою та протиправними діями відповідачів, вини останніх в заподіянні такої шкоди. Також позивачем не обґрунтовано з чого він виходив при оцінці заподіяної шкоди, стягнення суми у розмірі 1000000 гривень призведе до економічно необґрунтованих збитків державного бюджету
		Представник відповідача ОСОБА_3 України в особі Кабінету Міністрів України ОСОБА_4, яка діє на підставі довіреності, у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог та просила відмовити в їх задоволенні. Крім того, 26 грудня 2017 року представником Кабінету Міністрів України ОСОБА_4, яка діє на підставі довіреності, наданий відзив на позов, в якому вона окрім обставин, викладених представником відповідача Державної казначейської служби України у відзиві на позов, зазначила наступне. Кабінет Міністрів України відповідно до Закону здійснює організацію боротьби з тероризмом, а не відшкодування моральної шкоди, а тому не може бути відповідачем у даній справі. З викладених у позові обставин не вбачається наявності елементів цивільного правопорушення, які вчинені КМУ відносно позивача та могли б спричинити моральні страждання останнього. Представник відповідача зазначає, що експертне дослідження №1/9/17 від 03 жовтня 2017 року не може бути прийнятий судом до уваги як доказ, оскільки не відповідає вимогам ст. 102 ЦПК України. Такий висновок може розцінюватися лише як письмовий доказ, який підлягає дослідженню в судовому засіданні та відповідній оцінці. Виходячи з положень ст. 110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими ст. 89 ЦПК України. Вважає вимоги позивача про стягнення моральної шкоди безпідставними та необґрунтованими, такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки КМУ діє відповідно до наданих повноважень і в межах компетенції та у спосіб, передбачений чинним законодавством. КМУ не є тим органом, до повноважень якого чинним законодавством віднесено поновлення порушених прав, які є предметом розгляду даної справи.
		Інших заяв та клопотань від сторін не надійшло.
		Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.
		Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 25 березня 2016 року встановлено, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідною матірю позивача ОСОБА_1, а також встановлений факт смерті ОСОБА_5 12 березня 2015 року у селищі Красний Партизан Ясинуватського району Донецької області.
		25 березня 2016 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Харківського районного управління юстиції у Харківській області видане свідоцтво про смерть ОСОБА_5 12 березня 2015 року у сел. Красний Партизан Ясинуватського району Донецької області серії І-ВЛ №534072.
		Відповідно до змісту лікарського свідоцтва про смерть №1216 від 13 березня 2015 року, причиною смерті ОСОБА_5 стали множинні вибухові травми тіла внаслідок бойових дій.
		Як вбачається з висновку психологічного експертного дослідження №1/9/17 від 03 жовтня 2017 року, досліджувана ситуація призвела до суттєвої негативної зміни життя ОСОБА_1 В результаті смерті його матері (ОСОБА_5С.) у результаті нещасного випадку, який стався 12 березня 2015 року біля селища ОСОБА_8, був значно порушений його психологічний стан та соціальне функціонування. Поганий психологічний стан, в свою чергу, відобразився на погіршенні його здоровя. Враховуючи позицію досліджуваного відносно суми відшкодування його моральних страждань, обставини справи та особливості конкретного випадку, сума грошового еквіваленту моральних страждань, спричинених ОСОБА_1 складає від 500 000 до 1 000 000 гривень.
		Судом встановлено, що позивач звертався до психотерапевта та невропатолога після загибелі матері за вищевказаних обставин, про що свідчить запис в медичній карті амбулаторного хворого ОСОБА_1 відповідно від 26 та 27 липня 2017 року. Психотерапевтом був постановлений діагноз: порушення сну з астеноневратичним синдромом, неврологом - астеноневратичний синдром, призначене відповідне лікування. 
		Допитана у судовому засіданні 05 березня 2019 року у якості свідка ОСОБА_9 пояснила, що є дружиною позивача та може підтвердити, що 12 березня 2015 року її чоловік чекав у гості свою матір ОСОБА_5, яка мешкає на непідконтрольній Україні території, після численних спроб ОСОБА_1 додзвонитися матері, на телефонний дзвінок відповів невідомий чоловік, який повідомив, що ОСОБА_5 разом з іншими особами їхала в автомобілі, який вибухнув, в результаті чого вона померла. Свідок зазначила, що відносини між її чоловіком та матірю були дуже близькими. Після її загибелі ОСОБА_1 дуже нервував, відчував сильне душевне хвилювання, в результаті чого погіршилися відносини у сімї.
		Суд на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин та досліджених в судовому засіданні наданих доказів прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного. 
		Судом встановлено, що ОСОБА_5 отримала множинні вибухові травми тіла внаслідок бойових дій під час проведення антитерористичної операції, від яких померла 12 березня 2015 року у селищі Красний Партизан Ясинуватського району Донецької області, що є тимчасово окупованою територією. Зазначені обставини не заперечувалися сторонами під час судового розгляду та не спростовані відповідачами жодними доказами. Факт загибелі ОСОБА_5 в результаті бойових дій також підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження №22017050000000244 відповідно до якого, 29 липня 2017 року слідчим відділу УСБУ в Донецькій області ОСОБА_10 внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про те, що 12 березня 2015 року внаслідок обстрілу з боку незаконних збройних формувань терористичної організації «Донецька народна республіка» селища ОСОБА_8 Партизан Ясинуватського району Донецької області, загинула ОСОБА_5
		Відповідно до ч. 1ст. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Згідно з ч. 1ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Відповідно до ч. 1ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		За змістом ст. 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Відповідно до вимог статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		Відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоровя, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україіні найвищою соціальною цінністю.
		Кожна людина має невідємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. 
		Крім того, обовязок держави на належну охорону права особи на життя передбачений ст.2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Більше того, усталена практика Європейського суду з прав людини чітко визначає, що стаття 2 Конвенції зобов'язує державу не лише утримуватися від умисного чи незаконного позбавлення життя, а й вживати належних заходів для того, щоб захистити життя тих, хто знаходиться під її юрисдикцією (п.32 рішення у справі "Горовенки та Бугара проти України").
		Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, крім іншого, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
		Відповідно до ст. 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», відшкодування шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом, провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до закону і з наступним стягненням суми цього відшкодування з осіб, якими заподіяно шкоду, в порядку, встановленому законом.
		Тобто, обов'язок відшкодувати завдану шкоду покладається на державу незалежно від її вини та до держави, яка відшкодувала шкоду фізичній особі, переходить право вимоги до винної особи.
		Дана підстава відповідальності держави за завдану моральну шкоду незалежно від її вини також кореспондується із положеннями Цивільного кодексу України, зокрема - п. 3 ч.2 ст. 1167 ЦК (з огляду на наявність ст. 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом»).
		При таких обставинах та, виходячи із системного аналізу статей 1, 11 та 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», встановлення осіб, які вчинили терористичний акт, які здійснювали терористичну діяльність, наявність щодо них обвинувального вироку суду, не є умовою відшкодування шкоди державою на підставі статті 19 зазначеного Закону.
		Обов'язковою умовою для задоволення позовних вимог про відшкодування за рахунок держави шкоди, завданої під час проведення АТО, є завдання такої шкоди на території АТО та внаслідок АТО.
		Аналогічної позиції дійшов Верховний Суд в постановах від 20 вересня 2018 року усправі № 243/8302/16-ц та в постанові від 11 липня 2018 року у справі №219/11736/16-ц.
		Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 розпочата антитерористична операція.
		Територія проведення АТО охоплює територію України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку відповідно до вищевказаного Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
		Розпорядженням КабінетуМіністрів Українивід 02грудня 2015року №1275затверджений перелікнаселених пунктів,на територіїяких здійснюваласяАТО.У перелікзазначених населенихпунктів включенотакож  м. Ясинувата (Ясинуватська міська рада).
		Як вже зазначалося вище, факт загибелі матері позивача ОСОБА_5 внаслідок отримання вибухових травм під час бойових дій при проведенні антитерористичної операції у селищі Красний Партизан Ясинуватського району Донецької області, що є тимчасово окупованою територією у повній мірі підтверджується матеріалами справи та не заперечується учасниками справи.
		Загальновідомим є факт, що в період проведення антитерористичної операції сталася серія вибухів, внаслідок чого позбавлені життя мирні жителі.
		Факт наявності душевних страждань позивача, яких він зазнав у зв'язку зі смертю своєї матері за вищевказаних обставин, також у повній мірі підтверджується матеріалами справи, поясненнями свідка ОСОБА_9, та не заперечується учасниками справи.
		При таких обставинах, факт спричинення ОСОБА_1 моральної шкоди внаслідок смерті матері також є таким, що встановлений, належним чином доведений та не оспорюється учасниками справи.
		Посилання представників відповідачів на те, що в Україні не прийнятий відповідний закон, як це передбачено статтею 19 Закону України Про боротьбу з тероризмом, на підставі якого передбачається процедура виплати компенсації моральної шкоди родичам загиблих від терористичних актів, не є обґрунтованим.
		Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на ефективний засіб юридичного захисту та закріплено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
		При цьому у п.82 рішення ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України» зазначено, що ст. 13 Конвенції гарантує наявність на національному рівні засобу юридичного захисту для забезпечення дотримання суті конвенційних прав і свобод, у якій би формі вони не закріплювалися в національному правопорядку. Особа на практиці повинна мати можливість скористатись ефективними засобами захисту, тобто засобами, які б запобігли вчиненню порушень чи їх продовженню або забезпечили заявнику відповідне відшкодування.
		Отже, суд приходить до висновку, що відсутність на національному рівні ефективного засобу юридичного захисту для забезпечення дотримання суті конвенційних прав не може бути перешкодою у реалізації особою таких прав та свобод.
		Іншими словами, відсутність відповідного «процедурного» закону не може бути перешкодою у захисті прав позивача щодо отримання відшкодування моральної шкоди від держави на підставі ст. 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом».
		Крім того, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
		Так, у рішеннях у справі «Кечко проти України» та у справі «Бурдов проти Росії» ЄСПЛ зазначив, що суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань
		Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерело права.
		Суд вважає необхідним також звернути увагу, що при розгляді справи з подібними правовідносинами, у рішенні від 08 січня 2004 року у справі «ОСОБА_6 та інші проти Туреччини» (Ayder and Others v. Turkey) Європейський суд з прав людини вказав, що відповідальність держави носить абсолютний характер і має обєктивну природу, засновану на теорії соціального ризику (social risk). Таким чином, держава може бути притягнута до відповідальності з метою компенсації шкоди тим, хто постраждав від дій не встановлених осіб або терористів, коли держава визнає свою нездатність підтримувати громадський порядок і безпеку або захищати життя людей і власність (п. 70).
		Посилання ж на достатність дій держави щодо належної підтримки громадського порядку і безпеки та захисту життя людей є безпідставними, оскільки прямо спростовуються фактичними обставинами, що є предметом розгляду цього цивільного спору.
		Щодо розміру моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, суд зазначає наступне.
		Згідно з вимогами ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Відповідно до роз'яснень, викладених в абз. 2 п. 5, п. 9постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Тобто, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
		Внаслідок подій 12 березня 2015 року ОСОБА_1 втратив свою матір ОСОБА_5, після чого у позивача відбулися зміни в його емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню його як особистості. Ця втрата є довічною та непоправною. За результатами психологічного дослідження ОСОБА_1 встановлено, що після повідомлення про смерть матері, він відчував сильну та руйнівну душевну біль, яка суттєво змінила його життя, дуже негативно позначилася на його психологічному стані. Фактором, посилюючим руйнівну силу впливу смерті матері на особистість ОСОБА_1 є його дуже близькі стосунки з матірю. Його фізичні страждання відносяться до легких (порушення нервової системи), але його моральні страждання є дуже тяжкими. З приватних критеріїв, у даному випадку, які підтримують позовні вимоги ОСОБА_1 необхідно вказати: 1) ступінь близькості позивача та його матері, дружні відносини між ними, дуже добре та любляче ставлення ОСОБА_1 до своєї матері; 2) спосіб отримання інформації про загибель матері та обставини, які були повязані з похованням матері (під час похорон позивач піддавав ризику своє життя). Зазначені обставини встановлені судом на підставі психологічного експертного дослідження №1/9/17 від 03 жовтня 2017 року та пояснень допитаної в ході судового розгляду в якості свідка ОСОБА_1
		Разом із тим, висновок вказаного психологічного експертного дослідження щодо розміру грошового еквіваленту моральних страждань, спричинених ОСОБА_1 (моральної шкоди), у сумі від 500000 до 1000000 гривень є попереднім, орієнтовним (про що зазначено і у самому висновку) та на думку суду, не у повній мірі відповідає обставинам справи.
		Враховуючі вимоги обєктивності, розумності й справедливості, а також обставини справи щодо визначення розміру моральної шкоди, суд вважає достатнім визначити розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 300000 гривень.
		Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК Українисудовий збір компенсується за рахунок держави.
		На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд, -
		 
		В И Р І Ш И В :
		 
		Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 України в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи  задовольнити частково.
		Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок смерті фізичної особи 300000 (триста тисяч) гривень.
		У задоволенні позовних вимог про стягнення на відшкодування моральної шкоди 700000 гривень  відмовити.
		Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
		До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Позивач  ОСОБА_1, ідентифікаціний номер НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2.
		Відповідач  ОСОБА_3 Україна в особі Кабінету Міністрів України, місцезнаходження: 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2.
		Відповідач  ОСОБА_3 казначейська служба України, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна,6.
		Повне рішення складено 26 квітня 2019 року.
		 
		 
		 
		Суддя                         Т.В. Бобко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...