Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 0308/9191/12 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти волі, честі та гідності особи; Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини.
Надіслано для оприлюднення: 03.05.2019. Зареєстровано: 05.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 06.05.2019.
Дата набрання законної сили: 19.04.2019
Номер судового провадження: 11/802/2/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 0308/9191/12  Провадження №11/802/2/19 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1  Категорія: ч.3 ст.149 КК України Доповідач:                 ОСОБА_2 
		 
		ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		19 квітня 2019 року                                 місто Луцьк
		Волинський апеляційний суд в складі:
		головуючого судді  ОСОБА_2 ,
		суддів  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		за прокурора  ОСОБА_5 ,
		обвинувачених  ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
		захисників  ОСОБА_8 ОСОБА_9 ,
		розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 лютого 2019 року, якою справу щодо
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Колона Іваничівського району Волинської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з професійно - технічною освітою, одруженого, не працює, інваліда III групи, раніше не судимого,
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_2 , громадянки України, українки з професійно - технічною освітою, розлученої, не працює, раніше не судимої,
		обвинувачених у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.149 КК України повернуто прокурору Волинської області на додаткове розслідування.
		Запобіжний захід щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишено попередній  підписку про невиїзд.
		ОСОБА_6 органами досудового слідства обвинувачується в тому,що він, діючи з корисливих мотивів і керуючись метою збагачення, на початку 2009 року вступив в злочинну змову з громадянином Республіки Польща ОСОБА_10 та невстановленою особою на ім`я ОСОБА_11 , з якими домовився про створення стійкої злочинної групи, яка б на постійній основі займалася вербуванням, переміщенням через державний кордон України на територію Республіки Польща, передачею та отриманням молодих жінок привабливої зовнішності з метою їх сексуальної експлуатації.
		Для досягнення єдиного злочинного умислу ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , невстановлена особа на ім`я ОСОБА_11 розробили загальний план вчинення злочину, згідно якого вказані особи повинні були підшуковувати на території Волинської області молодих жінок віком від 18 до 30 років привабливої зовнішності, які були матеріально незабезпеченими.
		Вподальшому, як самостійно, так і за сприянням своїх знайомих, у тому числі осіб, котрі раніше ними ж були вивезені і передані в Республіці Польща для зайняття проституцією та повернулися до України, обманним шляхом, повідомляючи неправдиві відомості про вид діяльності і оплату, що виразилося в замовчуванні дійсних умов праці, характеру діяльності який полягав у наданні жінками оплатних сексуальних послуг, а навпаки, пропонуючи нібито легальну роботу прибиральниці в готелі, стриптизера в нічному клубі чи роботу на будівництві та повідомляючи вигідні умови праці і високі заробітки, а також використовуючи уразливий стан потерпілих, який був викликаний скрутним матеріальним становищем, схиляти їх до поїздки в Республіку Польща.
		Отримавши згоду жінок на поїздку, з метою отримання контролю над завербованими жінками та змусити працювати їх на вигідних їм умовах, під приводом повного матеріального забезпечення проїзду до місця роботи, працевлаштування та безкоштовного проживання, схиляли жінок не брати в поїздку власних грошових коштів, чим вводили останніх в повну матеріальну залежність.
		Після цього, легально переправляли їх через державний кордон України на територію Республіки Польща, де в борделі, який був завуальований під нічний клуб "Міленіум" та знаходився по вул. Гожовська, 102 у м. Костшин над Одра Республіки Польща, залучали до зайняття проституцією, що приносило значні кримінальні прибутки, які розподілялися між членами злочинного угрупування, а також створювало можливість тривалий час безкарно займатися протиправною діяльністю.
		Для полегшення вчинення злочинів ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , та невстановлена особа на ім`я ОСОБА_11 розподілили між собою ролі, відповідно до яких керівництво новоствореною групою та вчиненням злочинів було покладено на ОСОБА_6 , а ОСОБА_10 та невстановлена особа на ім`я ОСОБА_11 свідомо взяли на себе роль активних її членів.
		В грудні 2009 року, ОСОБА_12 , отримавши від ОСОБА_7 , котру в серпні 2009 року обманним шляхом вивіз в Республіку Польща та передав ОСОБА_10 для зайняття проституцією, інформацію про те, що громадянин Республіки Польща ОСОБА_13 , котрий є власником нічного клубу "Сімона", що розташований в селі Ошінов Дольний, підшуковує молодих жінок для зайняття проституцією в його клубі, залучив останнього та ОСОБА_7 до складу керованої ним групи, яка тривалий час займалася торгівлею людьми.
		Роль ОСОБА_6 як організатора та керівника злочинного угрупування полягала у вчиненні дій по підбору та залученню нових членів злочинної групи, керуванні їх діями, в координації їх дій під час вчинення злочинів, шляхом обману та обіцянок великих заробітків і вигідних умов праці вербуванні майбутніх проституток, перевезенні цих жінок на місце зустрічі та передачі власникам нічних клубів, укладанні з покупцями незаконних угод купівлі-продажу людей, розподілі отриманих доходів між учасниками вчинення злочинів, а також скоєння інших дій, спрямованих на досягнення бажаного спільного злочинного результату.
		Роль ОСОБА_7 , як активного члена злочинної групи полягала у вербуванні майбутніх проституток до поїздки в Республіку Польща в нічні клуби "Сімона" та "Міленіум", у тому числі повідомляючи неправдиві відомості про вид діяльності і оплату, що виразилося в замовчуванні дійсних умов праці, характеру діяльності який полягав у наданні жінками оплатних сексуальних послуг, а навпаки, пропонуючи нібито легальну роботу не пов`язану із сексуальною експлуатацією, наданні керівнику групи ОСОБА_6 інформації про завербованих осіб, яких останній мав вивезти до вищевказаних нічних клубів для зайняття проституцією, отриманні доходів від цієї діяльності та вчиненні інших дій, спрямованих на досягнення бажаного спільного злочинного результату.
		Роль ОСОБА_10 та ОСОБА_13 , як членів організованої групи, полягала в укладенні усних угод купівлі-продажу людей, отриманні жінок, в організації надання ними сексуальних послуг, експлуатації їх діяльності, залучення на території Республіки Польща інших учасників злочину, які сприяли їм в забезпеченні діяльності проституток, отриманні від цього кримінальних доходів та вчиненні інших дій, спрямованих на досягнення бажаного спільного злочинного результату та забезпечення безпеки їх діяльності в Республіці Польща.
		Виконуючи відведену йому роль ОСОБА_13 приблизно на початку 2010 року залучив до складу вказаного злочинного угрупування невстановлених осіб на ім`я ОСОБА_14 і ОСОБА_15 , при цьому роль останніх, так як і роль невстановленої особи на ім`я ОСОБА_11 , полягала в забезпеченні діяльності проституцією жінок шляхом здійснення безпосереднього контролю за їх «роботою», слідкуванні за додержанням ними часу на який було здійснено замовлення проститутки, отриманні від клієнта винагороди за надані сексуальні послуги, передачі цих грошей ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , отриманні своєї частки прибутків від діяльності цих жінок, а також вчиненні інших дій, спрямованих на досягнення бажаного спільного злочинного результату.
		Крім того, ОСОБА_6 , будучи керівником вказаного злочинного угрупування, у лютому 2010 року намагався залучити до складу очолюваної ним організованої групи ОСОБА_18 , схиливши його на початку лютого 2010 року перевезти за обумовлену грошову винагороду до Республіки Польща підшуканих ним жінок для їх послідуючої передачі ОСОБА_10 та ОСОБА_13 для сексуальної експлуатації, однак після учинення цього злочину останній не погодився здійснювати спільну злочинну діяльність із ОСОБА_6 та іншими, відмовившись увійти до складу зазначеної злочинної групи.
		Провівши всі дії організаційного характеру, реалізовуючи єдиний злочинний умисел, організована група в складі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , невстановлених осіб на ім`я ОСОБА_11 , ОСОБА_14 і Яшу, в період з лютого 2009 року по лютий 2011 року систематично займалася торгівлею людьми, отримуючи від цієї діяльності значні кримінальні прибутки.
		1. Зокрема, в лютому 2009 року ОСОБА_6 , діючи в складі організованої групи, підшукав громадянку України ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , котрі перебували в скрутному матеріальному становищі та з метою його покращення виїжджали на тимчасові заробітки в Республіку Польща, обманним шляхом, повідомивши неправдиві відомості про характер майбутньої діяльності, схилив зазначених громадян до поїздки в Республіку Польща на роботу не пов`язану з сексуальною експлуатацією.
		Отримавши згоду жінок на поїздку в Республіку Польща, ОСОБА_6 , створюючи сприятливі умови залучення ОСОБА_19 та ОСОБА_20 до діяльності, що полягала в наданні сексуальних послуг на вигідних йому умовах, мотивуючи, що проїзд до місця роботи, проживання та харчування буде здійснюватися за рахунок роботодавця, умовив останніх не брати із собою в поїздку будь-яких грошових коштів, чим поставив їх в повну матеріальну залежність від себе.
		Реалізовуючи єдиний злочинний умисел, ОСОБА_6 , 04 лютого 2009 року належним йому автомобілем "Mercedes-Benz Sprinter", 1997 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 перемістив гр. ОСОБА_19 та ОСОБА_20 через пропускний пункт "Устилуг" державного кордону України на територію Республіки Польща, де в місті в м. Костшин над Одра передав членам очолюваної ним організованої групи ОСОБА_10 та невстановленій особі на ім`я ОСОБА_11 для сексуальної експлуатації.
		Однак ОСОБА_10 та особа на ім`я ОСОБА_11 не змогли залучити останніх до зайняття проституцією, оскільки дізнавшись про дійсний характер праці, ОСОБА_19 та ОСОБА_20 відмовилися надавати сексуальні послуги та під погрозами звернутися в поліцію і повідомити про дійсну діяльність ОСОБА_6 , ОСОБА_10 та інших, змусили останніх повернути їх на Україну.
		2. Крім того, ОСОБА_6 , діючи з корисливих мотивів і керуючись метою збагачення, в складі організованої групи, в серпні 2009 року підшукав громадянку України ОСОБА_7 для працевлаштування на території Республіки Польща в якості проститутки і обманним шляхом, повідомивши неправдиві відомості про характер майбутньої діяльності, схилив її до поїздки в Республіку Польща на роботу не пов`язану з наданням сексуальних послуг.
		Отримавши згоду жінки на поїздку в Республіку Польща, ОСОБА_6 , створюючи сприятливі умови залучення ОСОБА_7 до діяльності, що полягала в наданні сексуальних послуг на вигідних їм умовах, мотивуючи, що проїзд до місця роботи, проживання та харчування буде здійснюватися за рахунок роботодавця, умовив останню не брати із собою в поїздку будь-яких грошових коштів, чим поставив її у повну матеріальну залежність від себе.
		Реалізовуючи єдиний злочинний умисел ОСОБА_6 , 26 серпня 2009 року особисто, власним автомобілем "Mercedes-Benz Sprinter", 1997 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , перемістив гр. ОСОБА_7 через пропускний пункт "Устилуг" державного кордону України на територію Республіки Польща, де в м. Костшин над Одра за винагороду передав членам очолюваної ним організованої групи ОСОБА_10 та невстановленій особі на ім`я ОСОБА_11 для сексуальної експлуатації .
		В свою чергу ОСОБА_10 , отримавши для сексуальної експлуатації ОСОБА_7 , використав відсутність у неї грошових коштів, змусив її займатися проституцією і забезпечив надання нею сексуальних послуг в нічному клубі "Міленіум", що розміщений по вул. Гожовська, 102, у м. Костшин над Одра Республіки Польща, а значну частину грошей отриманих від її діяльності привласнював та розподіляв між учасниками злочинного угрупування, отримуючи значні прибутки від діяльності іншої особи.
		3. Крім того, ОСОБА_6 , в січні 2010 року, діючи в складі організованої групи підшукав та обманним шляхом, повідомивши неправдиву інформацію про характер та умови праці, схилив громадянку України ОСОБА_21 до поїздки в Республіку Польща на роботу не пов`язану з наданням сексуальних послуг.
		Одночасно ОСОБА_6 , залучивши до складу організованої ним групи ОСОБА_7 , яка ним же була в серпні 2009 року обманним шляхом вивезена на територію Республіки Польща і передана для сексуальної експлуатації ОСОБА_22 і яка повернулась на Україну, дав їй вказівку схилити до поїздки в Республіку Польща займатися проституцією громадянку України ОСОБА_23 , котра, як йому було відомо, з метою покращення матеріального становища виїжджала на заробітки в Республіку Польща на роботу не пов`язану з наданням сексуальних послуг.
		Виконуючи відведену їй роль, ОСОБА_7 , будучи обізнаною про скрутне матеріальне становище ОСОБА_23 , використовуючи її уразливий стан, схилила зазначену громадянку до поїздки в Республіку Польща для зайняття проституцією, повідомляючи при цьому завідомо неправдиву інформацію про умови праці та її високу оплату.
		Отримавши згоду жінок на поїздку в Республіку Польща на вищевказану роботу, ОСОБА_6 , спільно ОСОБА_7 , діючи узгоджено між собою, замовчуючи перед ОСОБА_21 дійсні умови праці та її оплати, автомобілем "Mercedes-Benz Sprinter", 1997 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_18 , який був обізнаний про злочинні дії ОСОБА_6 , однак до складу очолюваної останнім організованої групи не входив, 03 лютого 2010 року перемістили через пропускний пункт "Устилуг" державного кордону України на територію Республіки Польща, громадян України ОСОБА_23 та ОСОБА_21 , де на виїзді з міста Костшин над Одра передали Пловяку Маріушу Аркадіушу для сексуальної експлуатації.
		В свою чергу ОСОБА_13 , отримавши для сексуальної експлуатації зазначених жінок, спільно з невстановленими особами на ім`я ОСОБА_14 і ОСОБА_15 забезпечив надання ними сексуальних послуг в нічному клубі "Сімона", що розміщений в селі Ошінов Дольний Республіки Польща, а значну частину грошей отриманих від її діяльності привласнював та розподіляв між учасниками злочинного угрупування, отримуючи значні прибутки від діяльності іншої особи.
		4. Крім того, в березні 2010 року ОСОБА_6 , діючи в складі організованої групи, підшукав громадян України ОСОБА_24 та ОСОБА_25 , котрі були матеріально незабезпеченими і неодноразово виїжджали на тимчасові заробітки в Республіку Польща, для працевлаштування на території Республіки Польща в якості проститутки.
		Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_6 узгодивши час і місце передачі вказаних осіб з ОСОБА_13 , доручив іншому члену керованої ним групи ОСОБА_7 бути присутньою під час передачі жінок гр. ОСОБА_13 і схилити їх до зайняття проституцією на вигідних їм умовах.
		Реалізовуючи єдиний злочинний умисел, ОСОБА_6 , обманним шляхом, скриваючи дійсні свої наміри та умовчуючи дійсний характер майбутньої праці, схилив ОСОБА_24 та ОСОБА_25 до поїздки в Республіку Польща на роботу не пов`язану з наданням сексуальних послуг.
		Отримавши згоду жінок на поїздку в Республіку Польща на вищевказану роботу, ОСОБА_6 , діючи узгоджено з ОСОБА_7 та ОСОБА_13 , власним автомобілем "Mercedes-Benz Sprinter", 1997 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 19 березня 2010 року перемістив через пропускний пункт "Устилуг" державного кордону України на територію Республіки Польща, громадян ОСОБА_24 та ОСОБА_25 , де на виїзді з міста Костшин над Одра передав ОСОБА_13 та ОСОБА_7 для сексуальної експлуатації.
		В свою чергу, ОСОБА_7 , виконуючи відведену їй роль, скриваючи дійсний характер праці, намагалась схилити ОСОБА_24 та ОСОБА_25 до зайняття проституцією, однак не змогла цього здійснити, оскільки жінки зрозумівши дійсних характер праці в категоричній формі відмовилися займатися цією діяльністю і повернулися на Україну.
		5. Крім того, повторно, в липні 2010 року громадянин ОСОБА_6 , діючи в складі організованої групи, підшукав громадянку України ОСОБА_26 , котра перебувала в скрутному матеріальному становищі та з метою його покращення виїжджала на заробітки в Республіку Польща, що на його думку повинно було сприяти у її вербуванні та послідуючому продажі для сексуальної експлуатації на території вищезазначеної держави.
		Використовуючи уразливий стан ОСОБА_26 , обманним шляхом, повідомивши неправдиві відомості про характер майбутньої діяльності, ОСОБА_6 запропонував їй поїхати прибиральницею в готель його знайомого ОСОБА_10 , маючи намір передати її останньому з метою сексуальної експлуатації.
		Побачивши вагання прийняти його пропозицію, ОСОБА_6 , реалізовуючи єдиний злочинний умисел, щоб створити у ОСОБА_26 уявлення добропорядності своїх намірів щодо сприяння в працевлаштуванні на роботу не пов`язану з наданням сексуальних послуг, зв`язався по телефону з ОСОБА_10 і надав можливість спілкуватися ОСОБА_26 з останнім.
		В свою чергу, ОСОБА_10 , виконуючи відведену йому роль, по телефону шляхом переконань та пропозицій схиляв ОСОБА_26 прийняти їх пропозицію, маючи намір залучити її до зайняття проституцією на вигідних їм умовах, чим вчинили вербування громадянки ОСОБА_26 з метою сексуальної експлуатації з використанням обману та уразливого стану особи. В подальшому гр. ОСОБА_26 , обміркувавши вищевказану пропозицію, відмовилась від поїздки до Республіки Польща.
		6. Крім того, повторно, ОСОБА_6 , в жовтні 2010 року, діючи в складі організованої групи, будучи її організатором і керівником, підшукав громадянку України ОСОБА_27 , котра знаходилась в скрутному матеріальному становищі і з метою його покращення виїжджала на заробітки в Республіку Польща, що на його думку повинно було сприяти у її вербуванні та послідуючому продажі для сексуальної експлуатації на території вищезазначеної держави.
		Продовжуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_6 , використовуючи уразливий стан ОСОБА_27 , а також шляхом обману, повідомляючи неправдиву інформацію про характер і умови праці, в жовтні 2010 року схилив останню до поїздки в Республіку Польща на роботу не пов`язану з наданням сексуальних послуг.
		Отримавши згоду ОСОБА_27 до поїздки в Республіку Польща, ОСОБА_6 власним автомобілем "Mercedes-Benz Sprinter", 1997 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 16 жовтня 2010 року перемістив її через пропускний пункт "Устилуг" державного кордону України на територію Республіки Польща, де в місті Костшин над Одра передав членам очолюваної ним злочинної групи ОСОБА_10 та невстановленій особі на ім`я ОСОБА_11 для сексуальної експлуатації.
		Останні в свою чергу, виконуючи відведену їм роль, залучили ОСОБА_27 до зайняття проституцією, а частину прибутків одержаних від її діяльності спільно з ОСОБА_6 привласнювали і розподіляли між учасниками злочину.
		7. Крім того, повторно, ОСОБА_6 , в жовтні 2010 року, діючи в складі організованої групи, будучи її організатором і керівником, підшукав громадянку України ОСОБА_28 , котра знаходилась в скрутному матеріальному становищі і періодично виїжджала на тимчасові роботи в Республіку Польща, що на його думку повинно було сприяти у її вербуванні та послідуючому продажі для сексуальної експлуатації на території вищезазначеної держави.
		Використовуючи уразливий стан ОСОБА_29 , ОСОБА_6 з відому ОСОБА_10 , шляхом пропозиції та умовлянь, повідомляючи неправдиві відомості про вид діяльності і оплату, що виразилося в замовчуванні дійсних умов праці, характеру діяльності який полягав у наданні жінками оплатних сексуальних послуг, а навпаки, пропонуючи нібито легальну роботу не пов`язану із сексуальною експлуатацією, схиляв останню до поїздки в Республіку Польща, маючи намір передати її ОСОБА_10 для сексуальної експлуатації в нічному клубі «Міленіум» у місті Костшин над Одра Республіки Польща.
		Однак ОСОБА_28 запідозривши дійсні наміри останніх не погодилася на їх пропозицію та відмовилася виїхати до Республіки Польща.
		Вказані умисні дії ОСОБА_6 та ОСОБА_7 органами досудового слідства кваліфіковано, як вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.149 КК України,які виразились у торгівлі людьми, а так само вербуванні, переміщенні, передачі людини, вчиненими з метою сексуальної експлуатації, з використанням обману та уразливого стану особи, вчиненими щодо кількох осіб, повторно, за попередньою змовою групою осіб, вчиненими організованою групою.
		В попередньому судовому засіданні захисники ОСОБА_9 та ОСОБА_8 подали письмові клопотання про направлення даної кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 149 КК України на додаткове розслідування з підстав, передбачених ст. 246 КПК України (в редакції 1960 року), оскільки під час досудового розслідування допущені такі порушення вимог КПК України, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду.
		Своє клопотання захисник ОСОБА_9 мотивувала тим, що 02 квітня 2011 року ОСОБА_7 власноручно написала явку з повинною, де фактично визнала вину в пред`явленому їй пізніше обвинуваченні. Того ж дня та повторно 05 квітня 2011 року її допитано в якості підозрюваної, однак їй не було забезпечено право на захист. 02 квітня 2011 року та 05 квітня 2011 року в протоколах допиту підозрюваної не зазначено її відмову в участі або у залученні їй захисника. 30 червня 2011 року винесено постанову про притягнення як обвинувачену ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 149 КК України, тобто у вчиненні особливо тяжкого злочину.
		Крім того, визнавальні покази ОСОБА_7 надані нею за відсутності захисника та за обставин, які дають підстави підозрювати, що відмову від захисника, а так само і визнавальні показання, отримано всупереч її волі, які вподальшому можуть бути використані як докази, на підставі яких вона може бути засуджена судом.
		Отже, ОСОБА_7 зазнала обмеження права на доступ до захисника, яке підірвало загальну справедливість провадження у її справі. ОСОБА_7 не роз`яснено, що в разі відсутності коштів, слідчий призначає захисника у встановленому Законом порядку, через адвокатське об`єднання, тобто безкоштовно.
		Окрім того, захисники ОСОБА_9 та ОСОБА_8 в поданих клопотання вказували також на те, що 17 травня 2011 року ОСОБА_7 в межах даного провадження допитано в якості потерпілої, а пізніше слідчий в порядку ст. 26 КПК України (в редакції 1960 року) об`єднано справи, в яких ОСОБА_7 являється одночасно обвинуваченою та потерпілою. У такому ж випадку порушено право потерпілої, так як ОСОБА_7 в якості потерпілої свідчила проти особи, а саме ОСОБА_6 , яка відповідно до обвинувального висновку діяла разом з ним, тільки вже в якості обвинуваченої у складі організованої групи, створеної та очолюваної ОСОБА_6 для систематичного зайняття торгівлею людьми, а тому просили повернути кримінальну справу прокурору, в тому числі, з цих підстав на додаткове розслідування.
		Постановою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.02.2019 року клопотання захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 задоволено частково, а кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.149 КК України постановлено повернути прокурору Волинської області на додаткове розслідування.
		Не погодившись з постановою суду, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції подав апеляцію, в якій просив постанову про повернення справи прокурору Волинської області на додаткове розслідування скасувати як незаконну та необґрунтовану, справу повернути на новий судовий розгляд. Зазначає, що висновок суду першої інстанції про порушення права обвинуваченої ОСОБА_7 на захист є передчасною. Вважає, що органом досудового розслідування та прокурором не порушено право обвинуваченої на захист, оскільки відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.45 КПК України (в редакції 1960 року) участь захисника є обов`язковою, коли санкція статті за якою кваліфікується злочин, передбачає довічне ув`язнення. Крім того, п.2 ч.3 ст.47 КПК України (в редакції 1960 року) передбачено, що захисник призначається, коли підозрюваний, обвинувачений бажає запросити захисника, але за відсутності коштів, чи з інших об`єктивних причин не може цього зробити. Санкція статті, за якою обвинувачується ОСОБА_7 не передбачає довічного ув`язнення, обвинувачена є повнолітньою, фізіологічних чи психічних вад, які б слугували б умовою обов`язкової участі захисника немає, виявила бажання свої права та інтереси під час досудового слідства захищати самостійно. Крім того, звертає увагу на порушення судом першої інстанції вимог ч.1 ст.375 КПК України (в редакції 1960 року), а саме, суд першої інстанції розпочав розгляд справи зі стадії попереднього розгляду, а не судового, як це передбачено зазначеними нормами Закону.
		Заслухавши доповідача, думку прокурора, який просив задовольнити апеляцію, обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які просили відмовити в задоволенні апеляції, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року апеляцію засудженого ОСОБА_6 задоволено повністю, апеляцію прокурора  частково. Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 липня 2017 року відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_7  скасовано, призначено новий судовий розгляд кримінальної справи в суді першої інстанції.
		Відповідно вимог до вимог ч.1 ст. 357 КПК України (в редакції 1960 року) після скасування вироку (постанови) апеляційним судом суд першої інстанції розглядає справу у відповідності з вимогами глав 25-28 цього Кодексу.
		Главами 25-28 КПК України (в редакції 1960 року) передбачений судовий розгляд справи в суді першої інстанції.
		Призначивши справу до підготовчого засідання суд першої інстанції порушив зазначені вимоги закону.
		Відповідно доч.1ст.45КПК України(вредакції 1960року)участь захисникапри провадженнідізнання,досудового слідстваі врозгляді кримінальноїсправи всуді першоїінстанції єобов`язковою: 1) у справах осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину у віці до 18 років, - з моменту визнання особи підозрюваною чи пред`явлення їй обвинувачення; 2) у справах про злочини осіб, які через свої фізичні або психічні вади (німі, глухі, сліпі тощо) не можуть самі реалізувати своє право на захист, - з моменту затримання особи чи пред`явлення їй обвинувачення або з моменту встановлення цих вад; 3) у справах осіб, які не володіють мовою, якою ведеться судочинство - з моменту затримання особи чи пред`явлення їй обвинувачення; 4) коли санкція статті, за якою кваліфікується злочин, передбачає довічне ув`язнення - з моменту затримання особи чи пред`явлення їй обвинувачення; 5) при провадженні справи про застосування примусових заходів медичного характеру - з моменту встановлення факту наявності у особи душевної хвороби; 6) при провадженні справи про застосування примусових заходів виховного характеру - з моменту першого допиту неповнолітнього.
		Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, обвинувачена ОСОБА_7 будучи повнолітньою особою, не маючи психічних чи фізіологічних вад, володіючи державною мовою, якою ведеться судочинство, санкція статті, за якою вона обвинувачується не передбачає довічне позбавлення волі, під час досудового слідства послідовно заявляла, що свої права та інтереси на досудовому слідстві захищатиме самостійно і це не пов`язано з її матеріальним становищем, зокрема під час застосування до неї запобіжного заходу, у протоколі ознайомлення підозрюваного (обвинуваченого) з його правом на захист від 29 червня 2011 року, обвинувачена власноруч написала відмову від послуг захисника (а.с.124 т.7), в подальшому 30 червня 2011 року також відмовилась від послуг захисника (а.с.192 т.7). Крім того, у протоколі про оголошення обвинуваченій про закінчення досудового слідства від 04 липня 2011 року вона власноруч написала, що з матеріалами кримінальної справи буде знайомитись самостійно (а.с.64 т.8).
		З протоколу судового засідання Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 жовтня 2011 року (а.с.33 т.9) вбачається, що суддею, підсудній ОСОБА_7 роз`яснено її права, передбачені ст.263 КПК України (в редакції 1960 року), зокрема і право мати захисника.
		Враховуючи вищенаведене, твердження прокурора про безпідставність висновків суду про порушення права на захист ОСОБА_7 через непризначення їй захисника у зв`язку з тяжкістю пред`явленого останній обвинувачення, а також не роз`яснення останній органом досудового розслідування права мати захисника за відсутності коштів для залучення останнього знайшло своє підтвердження в суді апеляційної інстанції.
		Враховуючи викладене, на думку апеляційного суду, відсутні передбачені законом підстави для повернення зазначеної справи на додаткове розслідування, а тому постанова суду підлягає скасуванню, а справа поверненню на новий судовий розгляд.
		Керуючись ст.ст.365, 366 КПК 1960 року, п.10 розділу ХІ «Перехідних положень» КПК України, апеляційний суд,
		У Х В А Л И В:
		Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції задовольнити.
		Постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 лютого 2019 року, якою кримінальну справу про обвинувачення  ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.149 КК України повернуто прокурору Волинської області на додаткове розслідування - скасувати.
		Справу направити на новий судовий розгляд до Луцького міськрайонного суду Волинської області.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		Головуючий:
		 
		 
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...