Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 509/4916/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано для оприлюднення: 08.05.2019. Зареєстровано: 09.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 10.05.2019.
Дата набрання законної сили: 29.09.2021
Результат оскарження 29.09.2021 Одеський апеляційний суд: закриття апеляційного розгляду у зв`язку з відмовою апелянта від своїх вимог
Номер судового провадження: 1-кп/521/21/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12014160380002001

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                Справа № 509/4916/17
		 
		                            Пр-ня по справі № 1кп/521/602/18 
		В И Р О К
		 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		 
		 
		08 травня 2019 року                              м. Одеса
		 
		Малиновський районний суд м. Одеси у складі колегії суддів: 
		головуючого судді  ОСОБА_1 
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3     
		з секретарем  ОСОБА_4 
		за участю прокурора  ОСОБА_5 
		потерпілої  ОСОБА_6 
		обвинуваченого  ОСОБА_7 
		захисника, адвоката  ОСОБА_8 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі кримінальне провадження за обвинуваченням: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, маючого середньо  спеціальну освіту, офіційно не працюючого, не одруженого, проживаючого в АДРЕСА_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_2 , раніше не судимого, у скоєні злочину, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		   
		    ОСОБА_7 15 серпня 2014 року приблизно о 13 годині 30 хвилин знаходячись за місцем мешкання ОСОБА_9 , у будинку АДРЕСА_3 , на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків, внаслідок сварки, що відбулася між ним та ОСОБА_9 під час з`ясування питань щодо подальших відносин між ними, з помсти, виник умисел на вбивство ОСОБА_9 , тобто на умисне протиправне заподіяння смерті останній поєднане з особливою жорстокістю. 
		   Реалізуючи свій злочинний намір, знаходячись у приміщенні вказаного будинку, ОСОБА_7 , з помсти, діючи умисно, з прямим умислом, з метою протиправного заподіяння смерті потерпілій з особливою жорстокістю, взявши рукою за шию ОСОБА_9 , почав її душити та наніс один удар стисненою в кулак рукою в область нижньої щелепи, після чого взяв кухонний ніж, який знаходився в приміщенні будинку та умисно наніс ним не менше тридцяти колото-різаних ушкоджень в життєво важливий орган  передню частину шиї. Заподіюючи потерпілій велику кількість тілесних ушкоджень (тридцять ударів ножом в шию), ОСОБА_7 усвідомлював жорстокість своїх умисних протиправних дій, а також те, що своїми діями спричиняє ОСОБА_9 страждання, муки та нестерпний біль. 
		   Впевнившись у настанні смерті ОСОБА_9 , ОСОБА_7 використовуючи ніж, на передній поверхні живота та грудної клітини тильною стороною леза на шкірі потерпілої викарбував слово «Шлюха», таким чином наглумився над трупом. 
		   Відповідно у ОСОБА_9 виявлені тілесні ушкодження: 1) голова і шия: синець нижньої щелепи ліворуч по зовнішній поверхні шиї, який опускається вниз до лівого плечового суглобу та праворуч доходить до кута нижньої щелепи справа і опускається по зовнішній поверхні шиї до кута нижньої щелепи справа і опускається по зовнішній поверхні шиї до правого плечового суглоба, в центрі якого є 30 колото-різаних пошкоджень передньо  бічних поверхонь шиї зліва і справа, середньої та нижньої третини; 20 колотих ушкоджень внутрішньої поверхні 3-7 шийних хребців і першого грудного хребця; перелом нижньої щелепи зліва в області кута зі зміщенням уламків; крововилив в м`які тканини поблизу кореня язика в бічних відділах зліва; 20 колотих ушкоджень хрящів гортані та стравоходу; 2) грудна клітина і живіт: на передній поверхні живота і грудей наявне осадіння у формі слова «Шляха»; 3) права верхня кінцівка: садно правого ліктьового суглоба; синець на задній поверхні правого передпліччя; 4) ліва нижня кінцівка: садно на лівому колінному суглобі; чотири синця на лівій гомілці; 5) права нижня кінцівка: два садна на правому колінному суглобі; тринадцять синців на лівій гомілці. 
		   Численні колото-різані ушкодження шиї, гортані, стравоходу, шийного відділу хребта могли утворитися від дії плоского колото-ріжучого предмета, типу ножа, що має обушок і лезо з максимальною шириною клинка на рівні занурення не більше 2.0 см.
		   Численні колото-різані ушкодження шиї, хрящів гортані, стравоходу, шийного відділу хребта, а також перелом нижньої щелепи зліва в області кута із зміщення відламків, крововилив в м`які тканини поблизу кореня язика в бічних відділах зліва, згідно п. 2.1.3 «і» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння. Між отриманими ушкодженнями і смертю потерпілої є прямий причинний зв`язок. 
		   Смерть ОСОБА_9 настала внаслідок численних колото-різаних пошкоджень шиї, хрящів гортані, стравоходу, шийного відділу хребта, а також перелому нижньої щелепи зліва в області кута із зміщенням відламків крововиливів у м`які тканини поблизу кореня язика в бічних відділах зліва, що ускладнилися гострою крововтратою. 
		 
		   Обвинувачений ОСОБА_7 свою вину в інкримінованому йому злочині не визнав повністю. Від дачі будь-яких показів відмовився.     
		   Незважаючи на повне не визнання своєї вини, вина обвинуваченого ОСОБА_7 в інкримінованому йому злочині повністю доказана і підтверджується зібраними по кримінальному провадженню, в порядку ст. ст. 84-86, 91-93 КПК України доказами.
		   Показами потерпілої ОСОБА_6 , яка допитана в судовому засіданні показала, що до подій злочину обвинуваченого не знала. В день вбивства, ОСОБА_6 прийшла в обід додому за адресою АДРЕСА_3 . Двері будинку були відкриті навстіж. Двері у кімнату також були відкриті навстіж. Одразу ж вона побачила на підлозі свою доньку ОСОБА_9 непритомну. Підійшовши до неї, вона встановила, що донька мертва і вже майже холодна. В подальшому вона викликала швидку медичну допомогу та поліцію. 
		   Показами свідка ОСОБА_10 , який будучи допитаний в судовому засіданні показав, що у 2014 році працював керівником Громадської організації «Самооборони майдану» м. Одеси. ОСОБА_7 був членом вказаної громадської організації. Приблизно у серпні 2014 року йому зателефонував черговий громадської організації, який повідомив про вторгнення невідомих осіб у квартиру ОСОБА_7 . Одразу ж він, з іншими членами організації виїхали за місцем мешкання ОСОБА_7 , де встановили, що до квартири намагаються зайти співробітники Овідіопольського РВ ГУМВС України в Одеській області. Після спілкування з оперативниками, ОСОБА_10 стало відомо, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні умисного вбивства дівчини в смт. Великодолинське, Овідіопольського району, Одеської області. ОСОБА_10 спільно з співробітниками міліції зайшов до квартири ОСОБА_7 , за добровільною згодою його матері, та знаходячись в квартирі побачив у дуже пригніченому стані останнього. Оскільки, в їх організації між її членами дуже високий рівень довіри та відкритість у спілкуванні, ОСОБА_10 вивів ОСОБА_7 у іншу кімнату та прямо запитав про те чи скоював він умисне вбивство дівчини, в якому зараз його підозрюють співробітники міліції. ОСОБА_7 прямо та без зволікань відповів, що він дійсно скоїв вказаний злочин. Незважаючи на таку шокуючу інформацію, ОСОБА_10 одразу ж запропонував йому щиросердно зізнатись у вчиненому, що ОСОБА_7 одразу ж і зробив. В подальшому вони спільно направились до Овідіопольського РВ де почали проводити слідчі дії з ОСОБА_7 . В його присутності жодного фізичного та психічного примусу на ОСОБА_7 не вчинялось. Будь-яких обставин правопорушення ОСОБА_7 свідку ОСОБА_10 не повідомляв. 
		   Крім того, вина ОСОБА_7 повністю підтверджується письмовими доказами наявними в матеріалах кримінального провадження і які судом дослідженні в порядку ст. 358 КПК України.
		   Протоколом огляду місця події від 15.08.2014 року та фототаблицею до протоколу, який проведений слідчим СВ Овідіопольського РВ ГУМВС України в Одеській області, в присутності понятих, за участю спеціалістів СМЕ, з 15 години 10 хвилин до 18 години 20 хвилин, яким були зафіксовані відомості щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, а саме: місце скоєння злочину і обстановка злочину, а також виявлені сліди злочину. Так, згідно протоколу, було оглянуто домоволодіння за адресою АДРЕСА_3 . У домоволодінні виявлений труп потерпілої ОСОБА_9 з ознаками насильницької смерті. 
		   Протоколом огляду трупу від 16.08.2014 року, відповідно до якого слідчим СВ Овідіопольського РВ ГУМВС України в Одеській області, в присутності понятих, за участю спеціаліста СМЕ, у період часу з 12 години 45 хвилин до 13 години 25 хвилин в приміщенні моргу на території Овідіопольської ЦРЛ проведений огляд трупу потерпілої ОСОБА_9 під час огляду спеціалістом судово-медичної експертизи виявлені відповідні тілесні ушкодження на трупі та вилучені відповідні експертні зразки від трупу для проведення судово-медичних експертиз. 
		   Протоколом слідчого експерименту від 21.08.2014 року та відеозаписом здійсненним під час проведення слідчого експерименту, відповідно до якого слідчий СВ Овідіопольського РВ ГУМВС України в Одеській області у період часу з 12 години 25 хвилин до 15 години 05 хвилин у присутності понятих, за участю підозрюваного ОСОБА_7 , його захисника  адвоката ОСОБА_11 , спеціаліста ОСОБА_12 , статиста ОСОБА_13 з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення провів слідчий експеримент, шляхом відтворення дій, обстановки, обставин кримінального правопорушення, передбаченого ст. 115 КК України, під час якого підозрюваний ОСОБА_7 на місці скоєння злочину, у домоволодінні АДРЕСА_3 показав, як та за яких обставин 15.08.2014 року приблизно о 13 годині 30 хвилин він під час сварки з ОСОБА_9 наніс останній множені тілесні ушкодження ножом по потерпілій в область тіла та шиї, від яких остання померла на місці злочину. При цьому підозрюваний детально показав, як розпочався його день 15.08.2014 року, як він домовлявся про зустріч з потерпілою ОСОБА_9 , як він з нею спілкувався та сперечався, мотиви конфлікту, свої дії під час конфлікту та фактично детально описав свої дії при нанесені тілесних ушкоджень потерпілій в різні частини тіла. 
		   Досліджений під час судового засідання відеозапис проведеного слідчого експерименту, на думку суду свідчить про неупередженість в показах підозрюваного, його вільність у розповіді подій правопорушення та обставин які стались до і після злочину. Оцінку вказаному доказу суд вважає за необхідне надати нижче у вироку суду, оскільки він є одним з ключових доказів у провадженні. 
		 
		   Висновком судово-медичної експертизи № 249 від 15.09.2014 року, за фактом смерті ОСОБА_9 відповідно до якої: При дослідженні трупа ОСОБА_9 , 19 років виявлені наступні тілесні ушкодження: - Голова і шия: синець нижньої щелепи зліва по зовнішній поверхні шиї, опускається вниз до лівого плечового суглобу, праворуч доходить до кута нижньої щелепи праворуч і опускається по зовнішній поверхні шиї до правого плечового суглоба, в центрі якого є 30 колото різаних ушкоджень передньобокових поверхонь шиї зліва і справа, середньої і нижньої третини; 20 колотих ушкоджень внутрішньої поверхні 3-7 шийних хребців і першого грудного хребця; перелом нижньої щелепи зліва в облакових відділах зліва; 20 колотих ушкоджень хрящів гортані і стравоходу; - Грудна клітина і живіт: на передній поверхні живота і грудей є оссаднення в формі слова "Шлюха"; - Права верхня кінцівка: садно правого ліктьового суглоба; синець задньої поверхні правого передпліччя; - Ліва нижня кінцівка: садно лівого колінного суглоба; чотири синця лівої гомілки; - Права нижня кінцівка: дві садна правого колінного суглоба; тринадцять синців лівої гомілки.
		Множинні колото-різані ушкодження шиї, гортані, стравоходу, шийного відділу хребта могли утворитися від дії плоского колюче-ріжучого предмета, типу ножа, що має обушок і лезо, з максимальною шириною клинка на рівні занурення не більше 2.0 см.
		Множинні колото різані ушкодження шиї, хрящів гортані, стравоходу, шийного відділу хребта, а також перелом нижньої щелепи зліва в ділянці кута зі зміщенням уламків, крововилив в м`які тканини поблизу кореня язика в бічних відділах зліва, згідно п.2.1.3, «і» «Правил судово медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (1995 р.) мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент заподіяння. Між отриманими ушкодженнями і смертю потерпілої є прямий причинний зв`язок.
		Напрямок ранових каналів спереду- назад. Довжина ранових каналів-від 2 до 4.5см. Локалізація і спрямованість ушкоджень свідчать про недоступність їх заподіяння власною рукою.
		Садно правого ліктьового суглоба; синець задньої поверхні правого передпліччя; садно лівого колінного суглоба; чотири синця лівої гомілки; дві садна правого колінного суглоба; тринадцять синців лівої гомілки, що не були небезпечними для життя в момент заподіяння, і при звичайному перебігу у живих осіб призводять до скороминущих наслідків, тривалістю не більше 6-ти днів, за цим критерієм, згідно п.2.3.5. «Правил судово медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (1995 гр), мають ознаки легких тілесних ушкоджень.
		Дані тілесні ушкодження були заподіяні при впливі тупого (тупих) предмета, конструктивні особливості якого (яких) в пошкодженнях не відобразилися, однак не виключено їх виникнення руками, а також при падінні на шорстку площину з положення стоячи або близько до такого.
		На передній поверхні живота і грудей є оссаднення в формі слова "ШЛЮХА" - згідно акту судово гістологічного дослідження (лаб. Акт №2331 / 249 від 19.08.2014 року, отриманого 06.09.2014 року). Оссаднення в шкірі живота посмертного походження.
		Беручи до уваги характер і локалізацію тілесних ушкоджень, можна висловитися, що вони могли бути заподіяні незадовго до настання смерті, тобто ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Беручи до уваги характер і локалізацію тілесних ушкоджень, а також напрямок ранових каналів можна висловитися, що в момент заподіяння колото-різаних ран шиї потерпіла перебувала в горизонтальному положенні, а нападник у вертикальному, або близько до такого.
		З огляду на те, що пошкодження заподіювалися в одному напрямку, можна висловитися, що положення потерпілої в момент заподіяння не змінювалося.
		Ступінь вираженості трупних явищ під час дослідження (ознаки гниття не виражені; шкірний покрив на дотик теплий; трупне задубіння добре виражено у всіх групах досліджуваних м`язів; трупні плями синюшно-фіолетові, не обільні, островчаті, розташовані на задньо-бічних поверхнях тіла; при дозованому тиску на них з силою 2 кг на см. кв, зникають і відновлюються через 03 хвилини; при ударі по середній третині лівого плеча утворюється м`язовий валик висотою до 1 см. (ідіомускулярна пухлина) свідчать про те, що з моменту смерті до початку дослідження трупа пройшло 04-06 годин, і таким чином смерть ОСОБА_9 , могла настати орієнтовно в період часу з 15.08.2014 року 13 годин 00 хвилин  15 годин 00 хвилин.
		Смерть ОСОБА_9 , 19 років, настала в результаті множинних колото різаних ушкоджень шиї, хрящів гортані, стравоходу, шийного відділу хребта, а також перелому нижньої щелепи зліва в ділянці кута зі зміщенням уламків, крововиливи в м`які тканини поблизу кореня язика в бічних відділах зліва, що ускладнилися гострою крововтратою. Даний висновок підтверджується результатами дослідження трупа і результатами судово гістологічного дослідження (лаб. Акт №2331 / 249 від 19.08.2014 року, отриманого 06.09.2014 року). Осередковий крововилив в м`яких тканинах шиї без вираженої перифокальної клітинної реакції. Нерівномірне кровонаповнення внутрішніх органів, порушення гемодинаміки мікроциркулярного русла. 
		Після заподіяння тілесних ушкоджень, ОСОБА_9 , не могла здійснювати самостійні, цілеспрямовані дії, тобто рухатися, розмовляти, чинити опір та інше. На тілі потерпілої ОСОБА_9 немає пошкоджень, характерних для боротьби і самооборони. Згідно акту судово-токсикологічного дослідження (лаб. Акт №4888/249 від 26.08.2014 року, отриманого 06.09.2014 року). У крові від трупа ОСОБА_9 , етиловий спирт не виявлений. Беручи до уваги тяжкість травми отриманої ОСОБА_9 , слід вважати, що за умови своєчасного надання кваліфікованої медичної допомоги, вона була-б не ефективна.
		Згідно акту судово-імунологічного дослідження (лаб Акт №933 / 249 від 19.08.2014 року, отриманого 06.09.2014 року). Кров трупа ОСОБА_9 , 1995 року народження відноситься до групи О (П) з ізогемагглютініном анти-В за системою АВО. Згідно акту судово-імунологічного дослідження (лаб Акт №104 / 249 від 19.08.2014 року, отриманого 06.09.2014 року). У двох мазках і тампоні з вмістом піхви, і в 2-х тампонах з вмістом ротової порожнини і ануса трупа ОСОБА_9 , 1995 р.н., сперматозоїди не виявлено.
		   
		   Висновком судово-медичної експертизи № 562 від 05.09.2014 року, лоскута кожи шиї, за фактом спричинення колото-різаних пошкоджень громадянці ОСОБА_9 відповідно до якої: Множинні колото-різані ушкодження на лоскуті шкіри шиї могли утворитися від дії плоского колюче-ріжучого предмету, типу ножа, що має обушок і лезо, з максимальною шириною клинка на рівні занурення не більше 2,0 см. У колото-різаних ушкодженнях на шиї у потерпілої відбилися групові ознаки травмуючого предмета. Індивідуальні ознаки не визначаються.
		 
		   Висновком судово-медичної експертизи № 564 від 04.09.2014 року, одягу (футболки, шортів, і трусів), за фактом спричинення колото-різаних пошкоджень громадянці ОСОБА_9 відповідно до якої: На блузці у правого плечового шва розташовуються дві групи пошкоджень: - на передній поверхні вгорі пошкодження "1", "1а", "16", "1в" і "2"; - на задній вгорі пошкодження "3"-"10". Дані пошкодження мають ознаки колото-різаних та могли утворитися від дії колючо-ріжучого предмета, типу ножа, що має обушок і лезо. Довжина ушкоджень коливається в межах від 0,3 до 0,7 см. На передній поверхні блузки розташовується праворуч у вирізі горловини в 25 см донизу від правого бокового шва горизонтальне наскрізне, щелевидне пошкодження «11» завдовжки 19 см, яке могло утворитися від надмірного перерозтягнення тканини по розривному типу. Не виключається утворення даного пошкодження в процесі боротьби. Пошкодження «12» вертикальне, розташовується в нижніх відділах передньої поверхні блузки і відходить від пошкодження «11» і представляє собою різане пошкодження, довжиною 36 см, яке могло утворитись від дії травмуючого предмета, що має ріжучу кромку. 
		На передній поверхні шорт зліва через пояс проходить вертикальний не суцільний розріз, довжиною 32,6 см, який переривається в нижніх відділах
		На трусиках зліва проходить лінія вертикального розриву тканини з нерівними розволокненими краями з витягнутими крайовими нитками, довжиною 10 см, який міг утворитися від надмірного перерозтягнения тканини по розривному типу, можливо в ході боротьби.
		 
		   Висновком судово-медичної імунологічної експертизи № 694 від 15.09.2014 року, змиву речовини бурого кольору біля трупу ОСОБА_9 , наволочки, підодіяльника вилучених з місця події, відповідно до якої: 3.1Кров потерпілої ОСОБА_9 відноситься до групи А з ізогемагглютініном анти-В по ізосерологичній системі АВО. 3.2. Кров підозрюваного ОСОБА_7 відноситься до групи В з ізогемагглютініном анти-А по ізосерологичною системі АВО. 3.3. У змиві речовини бурого кольору біля трупа ОСОБА_9 (Об`єкт №1 - маркування відділення), на наволочці (об`єкт №2), підодіяльнику (об`єкт №3), вилучених з місця події, виявлена ??кров людини, в об`єктах № 2,3 - з домішкою поту. При визначенні групової приналежності крові в об`єкті №1 - кров людини групи А з ізогемагглютініном анти-В по ізосерологичній системі АВО, що не виключає її походження від потерпілої ОСОБА_9 , носія даної групового властивості; в об`єктах № 2,3 - виявлені антигени А і В, властиві групі крові АВ. З огляду на групові характеристики підекспертних, не виключається походження антигену А за рахунок крові самої потерпілої ОСОБА_9 , носія даної групової властивості. Виявлення антигену В не виключається за рахунок поту і крові (за умови наявності кровоточивих пошкоджень на момент події) будь якої особи, носія даного групової властивості, у тому числі підозрюваного ОСОБА_7 . 
		 
		   Висновком судово-медичної імунологічної експертизи № 689 від 15.09.2014 року, футболки, шортів та пари кросівок, які належать підозрюваному ОСОБА_7 , відповідно до якої: 3.1. Кров потерпілої ОСОБА_9 відноситься до групи А з ізогемагглютініном анти-В по ізосерологичної системи АВО. 3.2. Кров підозрюваного ОСОБА_7 відноситься до групи В з ізогемагглютініном анти-А по ізосерологичній системі АВО. 3.3. На футболці (об`єкт №1), шортах (об`єкти №2-4) і правом кросівці (об`єкти №5-6), що належать підозрюваному ОСОБА_7 , виявлена ??кров людини, при дослідженні якої на групову приналежність виявлено: в об`єкті №1 - антиген В, властивий групі крові В з ізогемагглютініном анти-А; а в об`єктах №2-6 - антиген А, властивий крові групи А з ізогемагглютініном анти-В за системою АВО.
		Таким чином, в об`єкті №1 (на футболці) кров могла статися від самого підозрюваного ОСОБА_7 , а в об`єктах №2-6 не можна виключити можливість походження крові від потерпілої ОСОБА_9 .
		3.4. На лівому кросівку, що належить підозрюваному ОСОБА_7 , кров не виявлено.
		 
		   Висновком судово-медичної експертизи № 402 від 18.08.2014 року, громадянина ОСОБА_14 відповідно до якої: У гр. ОСОБА_7 , 23 роки, є наступні тілесні ушкодження: чотири паралельні садна в області піднесення V-го пальця правої кісті долонної поверхні, садна правої голені. Чотири паралельні садни в області піднесення V-го пальця правої кісті долонної поверхні утворились від чотирьохкратного впливу тупого (тупих) предмета (предметів), довгастої форми, не виключено їх заподіяння ножом. Садна правої голені відтворились від однократного впливу тупого (тупих) предмета (предметів), групові та індивідуальні особливості якого в пошкодженні не відобразились, однак не виключено її виникнення при падінні на площину з положення стоячи, або близько до такого. Садна були небезпечними для життя в момент заподіяння, мають незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше 6 днів, і за цим критерієм, згідно п.2.3.5. «Правил судово медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (1995 р.), відносяться до легких тілесних ушкоджень. З огляду на морфологічні особливості ушкоджень (садна під щільною бурою скоринкою, розташованої вище рівня навколишньої тканини, що відшаровується по периферії), вони були заподіяні близько 3-5-ти діб до моменту огляду, тобто можуть відноситись до періоду 15.08.2014 року. Не виключено виникнення саден правої кісті при впливі ножа затиснутого в руці.
		 
		   Відповідно до висновку повторної стаціонарної комісійної комплексної психолого-психіатричної експертизи № 39 від 21.02.2017 року у відношенні обвинуваченого ОСОБА_7 : 1.У теперішній час у ОСОБА_7 не виявлено ознак психічного розладу. За своїм психічним станом у теперішній час ОСОБА_7 може усвідомлювати свої дії та керувати ними. 2.У період правопорушення, у скоєнні якого ОСОБА_7 обвинувачується (15.08.2014 року) він не страждав психічним розладом та за своїм психічним станом у зазначений період міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. 3.У теперішній час ОСОБА_7 не потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру. 4.У період правопорушення 15.08.2014 року ОСОБА_7 не знаходився в стані фізіологічного афекту, а також в іншому емоційному стані, який суттєво вплинув на його свідомість та діяльність.
		   Під час досудового розслідування та судового розгляду в іншому складі суду, обвинуваченому ОСОБА_7 тричі призначалась та проводилась психолого-психіатрична експертиза /комплексна амбулаторна, стаціонарна, комісійна/. Відповідно до висновків стаціонарної комплексної психолого-психіатричної експертизи№ 13 від 02.02.2016 року та стаціонарної комісійної комплексної психолого-психіатричної експертизи № 222 від 29.04.2016 року - ОСОБА_7 у період скоєння інкримінованого йому злочину знаходився у стані фізіологічного афекту. 
		   Висновки вказаних експертиз фактично спростовані останньою повторною стаціонарною комісійною комплексною психолого-психіатричною експертизою в частині знаходження обвинуваченого ОСОБА_7 в стані фізіологічного афекту. 
		   Так, на думку суду, є обґрунтованими висновки про той факт, що ситуація, яка передувала агресивним діям ОСОБА_7 по відношенню до потерпілої (конфлікт з нею) не була для нього безвихідною, такою, що загрожувала його життю та здоров`ю, а тому не вимагала від нього будь-яких надмірних, не властивих йому раніше засобів її вирішення. Під час дослідження, підекспертний не описує в себе характерної для надзвичайних емоційних станів динаміки емоційного напруження у зв`язку з будь-якими діями чи висловлюваннями потерпілої. Перехід до агресивних дій по відношенню до потерпілої він зв`язує не з особистими емоційними переживаннями вибухового характеру, а з бажанням спочатку «ее успокоить», а потім  рішенням «с ней покончить».
		   Агресивні дії підекспертного відрізнялися за способом нанесення тілесних ушкоджень, мали двохетапний характер: спочатку нанесення тілесних ушкоджень, втому числі від яких настала смерть потерпілої, другий етап  наніс ножом напис «Шлюха» на тілі. Мотивований характер дій ОСОБА_7 , різноманітний спосіб нанесення ушкоджень на першому етапі події не дозволяє кваліфікувати дії ОСОБА_7 як автоматизовані та стереотипні, такі, що мають неконтрольований характер. 
		   Дії підекспертного у період написів на тілі потерпілої теж не можуть бути кваліфіковані, як автоматизовані та стереотипні, такі, що здійсненні у стані звуженої свідомості, тому, що здійснення напису, - це складний психологічний акт, який потребує збережених функцій пам`яті, уваги, мислення, виникнення відповідного мотиву та цілеспрямованих дій для його втілення. 
		   Після здійснення правопорушення у ОСОБА_7 не відмічалося ознак фізичної та психічної астенії. Його подальша поведінка була активною, цілеспрямованою, послідовною, супроводжувалася емоційними переживаннями хвилювання та страху, що він відмічає у всіх своїх свідченнях. 
		   З експертизи також вбачається, що у ході досудового розслідування та судових засідань ОСОБА_7 змінював свої свідчення, посилався на забування періоду нанесення тілесних ушкоджень та подальшої поведінки. У період проведення даної експертизи ОСОБА_7 заявив, що після нанесення йому потерпілою декількох ударів по голові він взагалі не пам`ятає подальших дій. 
		   Такі висловлювання підекспертного суперечать його первинним свідченням, об`єктивним матеріалам провадження, кваліфікуючим ознакам протікання надзвичайних емоційних станів, тому їх можна розцінювати, як особистісно-захисні. Тотальне забування періоду нанесення тілесних ушкоджень та подальших подій не є характерним для фізіологічно нормальних емоційних станів, до якого відноситься фізіологічний афект /аркуші справи Експертизи 35-36/.
		   Вина обвинуваченого також підтверджується речовими доказами які були оглянуті в судовому засіданні за участю всіх учасників судового провадження, а саме: речами обвинуваченого ОСОБА_7 , що вилучені у останнього та в яких він був в день правопорушення за місцем мешкання потерпілої ОСОБА_9 (футболка, шорти, кросівки). Вказані речові докази, підтверджують наявність на них слідів крові, потерпілої ОСОБА_9 .
		 
		   Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_7 за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, за кваліфікуючими ознаками: умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене з особливою жорстокістю. 
		   Вирішуючи питання, щодо направлення умислу ОСОБА_7 , а також мотивів та мети злочину у відношенні потерпілої ОСОБА_9 , суд виходить з сукупності всіх обставин злочину, які встановлені в судовому засіданні.
		   Так, в судовому засіданні об`єктивно встановлено, що 15.08.2014 року приблизно о 13.30 годин, обвинувачений ОСОБА_7 знаходячись у будинку АДРЕСА_3 вступивши в певний словесний конфлікт з потерпілою ОСОБА_9 , раптово для останньої, з метою позбавлення її життя, схопив за шию та подолавши будь-який опір з її сторони кухонним ножом наніс численні удари в різні частини шиї. Нанесення ударів ножом, в життєво важливий орган людини очевидно свідчить про намір позбавити життя людину. При цьому їх кількість лише об`єктивно підтверджує цільність наміру і не дає можливість трактувати такі дії по іншому. 
		   Кількість тілесних ушкоджень, їх характер, тяжкість та локалізація очевидно свідчать про те, що обвинувачений бажав позбавити життя потерпілу ОСОБА_9 та ясно виявляють зв`язок між діянням і розумом (метою) обвинуваченого.
		   Даючи оцінку доводам сторони захисту, судом встановлено наступне. Так, зазначені адвокатом певні процедурні порушення з боку суду (головуючого судді в іншому складі суду - 30.08.2016 року) при призначенні останньої за часом повторної стаціонарної комісійної комплексної психолого-психіатричної експертизи (№ 39 від 21.02.2017 року) у Київському міському центрі судово-психіатричної експертизи не можуть вплинути на законність, достовірність та саме головне допустимість як доказу висновків експертів, оскільки є очевидним, що вони не вплинули на неупередженість та об`єктивність змісту висновків судових експертів. Методика використана судовими експертами та професійні медичні методи, на думку суду дозволили не тільки оцінити підекспертного ОСОБА_7 як здатного відповідати за свої вчинки, дії та висловлювання але й достатньо змістовно надали аналіз його поведінці під час знаходження в експертній установі та надали ґрунтовний опис емоційному, психологічному та фізіологічному стану особи. 
		   Відповідно, суд не погоджується з твердженням сторони захисту про не належність вказаного доказу. Підстав ставити під сумнів висновок вказаної експертизи у суду не має. 
		   Суд не погоджується з твердженням захисника ОСОБА_8 , щодо не роз`яснення ОСОБА_7 як підозрюваному його прав під час проведення слідчого експерименту, оскільки протокол проведення слідчого експерименту від 21.08.2014 року, як основний засіб фіксації слідчої дії, містить підпис ОСОБА_7 у графі роз`яснення його прав передбачених ст. 42 КПК України. Окрім того, під час слідчої дії був присутній захисник ОСОБА_11 , який здійснював на думку суду захист підозрюваного належним чином. 
		   Доводи захисника, щодо незаконності проведеного огляду місця події 15.08.2014 року, взагалі не витримують жодної критики, оскільки огляд проводився за місцем мешкання загиблої потерпілої ОСОБА_9 , за адресою АДРЕСА_3 . Власником домоволодіння, відповідно була її мати ОСОБА_6 , яка в той же день, 15.08.2014 року надала на ім`я начальника Овідіопольського РВ ГУМВС України в Одеській області заяву, відповідно до якої не заперечувала проти огляду її будинку співробітниками міліції. Заяву прийняв слідчий. 
		   Доводи захисника, про відсутність кваліфікуючої ознаки в діях обвинуваченого - вчинення умисного вбивства з особливою жорстокістю, також не відповідає фактичним обставинам, оскільки є очевидним, що про особливу жорстокість може свідчити сам спосіб вчинення вбивства. Вчиненим з особливою жорстокістю є вбивство, здійснене способом, особливо болісним для вбитого. На думку суду, у даному випадку, нанесення потерпілій 30 колото-різаних поранень передньо-бокової поверхні шиї та 20 колотих пошкоджень внутрішньої поверхні 3-7 шийних хребців свідчать про усвідомлення обвинуваченим ОСОБА_7 що він завдає ОСОБА_9 особливих фізичних страждань, які завдавали потерпілій очевидно нестерпний біль. А здійснення осаднення на тілі потерпілої принизливого та образливого слова «Шлюха» є очевидним глумлінням над трупом потерпілої. 
		   Даючи аналіз правовій позиції сторони захисту, яка висвітлена в тому числі в промові захисника, судом встановлено, що фактично обставини події правопорушення обвинуваченим та захисником не спростовуються. Головними аргументами закриття кримінального провадження в зв`язку з недоведеністю вини ОСОБА_7 є неналежність та недопустимість доказів сторони обвинувачення. Натомість жодних обґрунтованих спростувань недоведеності вини, стороною захисту під час судового розгляду не зазначено. 
		   Відповідно суд сприймає вказану позицію, лише як спосіб створити певні штучні процесуальні порушення, які б допомогли обвинуваченому уникнути кримінальної відповідальності. 
		   Обставини злочину та вина обвинуваченого у вчиненні особливо тяжкого злочину об`єктивно підтверджуються рядом прямих доказів, які викладені вище у вироку суду.
		   Даючи оцінку показам свідка ОСОБА_10 судом встановлено, що вказані покази є ґрунтовні, виразні, обдумані проте не продумані, які не тільки підтверджуються обставинами встановленими під час судового розгляду, однак і повністю співвідносяться між собою. Хоча, обставини події мали місце у 2014 році, свідок досить докладно передав зовнішню обстановку подій які з ним відбулись та розмову з ОСОБА_7 , який зізнався у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_9 . 
		   Вказані покази є об`єктивними доказами у вказаному провадженні, оскільки свідок є незацікавленим у будь-якому вирішенні провадження, наданий подією затримання ОСОБА_7 , яку він сам спостерігав і яка була змістом його показань. Довільність показів та їх послідовність при викладені фактів, а також гідна поведінка свідка в судовому засіданні, яка виразилася в спокійному викладі подій очевидцями яких він був, на думку суду свідчить про їх правдивість.
		   Суд також оцінює покази свідка за їх внутрішнім достоїнством. Оскільки покази надані невимушено, без стороннього тиску, викладені свідком зі своїми особливостями та повністю співвідноситься з обставинами провадження, суд вважає за необхідне визнати їх достовірними. 
		   Окрім того, обвинувачений жодним чином не спростував вказані покази, які його повністю викривають у вчиненому злочині. Якщо не повага до істини, то почуття самозбереження повинні були змусити його розсіяти виниклу підозру щодо нього. Відверте і задовільне пояснення обставин, що представляють причини підозри, завжди сильно діють на користь обвинуваченого і формують до нього довіру, якщо навіть в правдивості його пояснень і важко переконатися.
		   Натомість, обвинувачений як під час допиту свідка не спростував дуже важливих показів свідка проти себе, так і в подальшому під час судового розгляду відмовився надавати будь-які покази щодо обставин правопорушення, які йому інкримінуються.
		   Таким чином, підстав ставити під сумнів покази свідка у суду не має. 
		   Суд враховує протокол слідчого експерименту та відеозапису до протоколу, як документ, спеціально створений відповідно до ст. 99 КПК України з метою збереження інформації, а саме відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Оскільки слідчий експеримент був проведений з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин правопорушення, відтворення дій, обстановки, обставин умисного вбивства ОСОБА_9 , суд враховує відомості викладені в протоколі як доказ винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 .
		   При цьому, суд враховує не зізнання обвинуваченого як самостійне джерело доказу, а загальні, зовнішні обставини в яких проводився слідчий експеримент, в тому числі поведінку обвинуваченого, його фізичний стан, мову, рухи, емоційну складову у висловлюваннях, реакції на запитання, інтонацію у відповідях. Суд також враховує дії та висловлювання інших учасників слідчої дії, слідчого, оперативних співробітників, захисника, понятих, спеціаліста. Відповідно судом не встановлено будь-якого впливу на обвинуваченого з боку слідчого та оперативних співробітників. Дії захисника не можна назвати пасивними та такими, що позбавляли належного захисту обвинуваченого. Поняті об`єктивно та неупереджено фіксували своєю присутністю проведення слідчої дії. 
		   Викладені обставини судом оцінюються з точки зору достатності та взаємозв`язку. Тобто обставини викладені в протоколі слідчого експерименту об`єктивно підтверджуються показами свідка ОСОБА_10 , речовими доказами дослідженими в судовому засіданні (одежею ОСОБА_7 з ознаками крові потерпілої) та висновком повторної стаціонарної комісійної комплексної психолого-психіатричної експертизи № 39 від 21.02.2017 року у відношенні обвинуваченого ОСОБА_7 . Неодноразова зміна обвинуваченим своєї правової позиції у вказаному кримінальному провадженні, очевидно свідчить про нещирість, певну лукавість та у загальному висновку як намір ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин. Звичайний людський страх перед значним покаранням є тою рушійною силою, яка направляла обвинуваченого не визнавати обставини правопорушення та відмовитись від дачі показів, з тим, щоб позбавити правосуддя можливості оцінити покази останнього у сукупності з іншими дослідженими в суді доказами. 
		   На думку суду не можна ігнорувати пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 які надані під час його дослідження судовими експертами психіатрами та психологом Київського міського центру судово-психіатричної експертизи під час проведення повторної стаціонарної комісійної комплексної психолого-психіатричної експертизи № 39 від 21.02.2017 року. У сукупності з показом свідка ОСОБА_10 , речовими доказами та слідчим експериментом, вказаний доказ об`єктивно підтверджує винність обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину, оскільки є очевидним, що пояснення ОСОБА_7 надані судовому експерту не допускають двох тлумачень, щодо безпосередніх дій обвинуваченого в момент спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 . 
		   Суд не обґрунтовує вирок суду показами свідка ОСОБА_15 , оскільки очевидцем події правопорушення вона не була. З показів свідка вбачається, що вона працює продавцем в магазині «Парус», який розташований в селищі міського типу Великодолинське Овідіопольского району Одеської області. Про злочин дізналась випадково від людей. Потерпілу ОСОБА_6 та загиблу ОСОБА_9 вона знає, виключно як клієнтів магазину. Дату подій вона не пам`ятає. В один із днів до магазину «Парус» зайшли хлопець та дівчина, які купили певний товар і вийшли. Вони були у дуже доброму настрої. Чи знаходились вони у стані алкогольного сп`яніння вона не пам`ятає. Хто був вказаний хлопець, вона не пам`ятає, оскільки пройшло багато часу. В той же день дізналась про вказаний злочин. 
		   Суд також виключає з числа документів доказів  «Заяву» гр. ОСОБА_7 , яка надана останнім 16.08.2014 року на ім`я Начальника Овідіопольського РВ ГУМВС України в Одеській області, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. 
		   Вказана заява на думку суду є такою, що отримана в порушення КПК України, відповідно не може бути використана як доказ вини обвинуваченого, оскільки є недопустимим доказом. Недопустимість доказу пов`язана як з процедурою отримання заяви (без захисника, без роз`яснення прав) так і з прямою забороною Закону на використання її як доказу. 
		   Суд вважає, що органом досудового розслідування у повному обсязі проведено досудове слідство, внаслідок якого, зібрані усі докази які викривають обвинуваченого у вчиненому злочині.
		   При визначені виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, його вік та соціальне положення, характер, мотиви та обставини вчинених злочинів, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		   Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого є добровільне часткове відшкодування шкоди потерпілій, а саме відшкодування в повному обсязі матеріальної шкоди (вказаний факт в судовому засіданні підтвердили всі сторони судового процесу).
		   Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 судом також не встановлено. 
		   Призначаючи покарання ОСОБА_7 , та встановлюючи ступінь його вини у вказаних злочинах, суд дає оцінку не окремому вчинку обвинуваченого, а і його особистості, наскільки вона проявилася у злочинних діях, наскільки він має нахили до скоєння правопорушень. Відомості про поведінку обвинуваченого до скоєння злочину, його зв`язках та способі життя, дають можливість суду призначити покарання достатнє та необхідне для винної особи. 
		   Даючи оцінку особистості обвинуваченого, судом встановлено, що ОСОБА_7 виховувався в повноцінній сім`ї. Раніше судимих в сім`ї не має. На обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебував. Має середньо-спеціальну освіту. Останній час, до затримання, не офіційно працював вантажником на ринку 7-км. Особисте життя не влаштував. 
		   Таким чином, не вихованість, не розуміння соціальної цінності життя, цинічне та байдуже ставлення до невід`ємного права кожної особи на життя, а також небажання змінити своє ставлення до особистого життя, на думку суду привели обвинуваченого до скоєння особливого тяжкого злочину.
		   Суд вважає, що обставини встановлені під час судового розгляду, його зухвала поведінка під час вчинення злочину, непристойні та цинічні написи на людині, свідчать, що  ОСОБА_7 є особою суспільно небезпечною, до якого необхідно застосувати відповідні заходи примусу, що буде полягати у обмеженнях прав і свобод обвинуваченого. 
		   Злочин вчинений обвинуваченим ОСОБА_7 є суспільно небезпечним, оскільки посягає на найвищу соціальну цінність людини  життя. Враховуючи наявність обставин які пом`якшують та обтяжують покарання, суд вважає, що необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_7 та попередження нових злочинів, повинно бути призначено покарання у межах, встановлених у санкції статі, зв`язане з позбавленням волі.     
		   Призначення вказаного покарання, буде відповідати загальним засадам кримінального провадження, тяжкості скоєних злочинів, їх обставинам, особі обвинуваченого, а також не тільки меті покарання передбаченого ст. 50 КК України, а й меті правосуддя, невід`ємною частиною якого є справедливість та верховенство права. 
		   При ухвалені вироку, суд враховує вимоги ч. 5 ст. 72 КК України, та вважає за необхідне зарахувати обвинуваченому ОСОБА_7 у строк покарання строк попереднього ув`язнення із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		   При вирішенні цивільного позову суд керується вимогами ст. ст. 128, 129 КПК України, ст. 11 ЦПК України і ст. ст. 1166, 1167, 1168 ЦК України.
		   Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		   Судом встановлено, що шкода майновим та немайновим правам потерпілої ОСОБА_6 заподіяна обвинуваченим ОСОБА_7 , у зв`язку з чим позов заявлений потерпілою виключно до обвинуваченого, як до особи що заподіяла його.
		   Заподіяння матеріальної шкоди потерпілій ОСОБА_6 підтверджується доказами наданими потерпілої, а саме витратами на поховання загиблої доньки ОСОБА_9 у сумі 3505 гривень /рахунок  фактура наявний в матеріалах судової справи/.
		   Разом з тим, судом встановлено, що на рахунок потерпілої ОСОБА_6 зі сторони обвинуваченого було перераховано 5000 гривень у рахунок відшкодування матеріальної шкоди. 
		   Відповідно в частині стягнення матеріальної шкоди, цивільний позов потерпілої не підлягає задоволенню. 
		   Згідно ч. 1 ст. 11 ГПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як по зверненню фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
		   Суд вважає за необхідне стягнути моральну шкоду, заподіяну потерпілій ОСОБА_6 на підставі вимог ст. ст. 23, 1167, 1168 ЦК України і загальних принципів цивільного законодавства справедливості і розумності. При цьому суд виходить з того, що потерпіла ОСОБА_6 знаходячись у віці - 45 років (на момент злочину) втратила єдину дитину. Обставини злочину, особисте виявлення трупу доньки, а також особливі специфічні наслідки злочину, на думку суду свідчать про значні душевні та моральні страждання. Розуміння того, що родина втратила частину себе, плід спільної любові подружжя очевидно є виключною формою страждання будь-якої людини. Після втрати дитини в потерпілої, як у матері порушився її звичайний спосіб життя, з`явилось почуття самотності, тривоги, страху, в тому числі за майбутнє. Пригнічений стан не покидає її й досі, в тому числі в зв`язку з тривалим судовим розглядом вказаного кримінального провадження. 
		   Таким чином, при стягненні моральної шкоди, суд враховує характер злочину, глибину фізичних і душевних страждань потерпілої ОСОБА_6 , поведінку обвинуваченого під час вчинення злочину і після нього, в зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення 300 000 гривен моральної шкоди суд задовольняє повністю, вважаючи, що дана сума може лише частково заповнити моральні страждання які зазнала потерпіла. 
		   На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 370, 373, 374-376 КПК України,
		СУД, -
		У Х В А Л И В:
		 
		   Визнати ОСОБА_7 , винним у скоєні злочину, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України та призначити йому покарання, у вигляді позбавлення волі на строк 14 (чотирнадцять) років.
		   Початок строку відбування покарання обвинуваченому обчислювати з моменту законного затримання, тобто з 16.08.2014 року. 
		   Зарахувати обвинуваченому ОСОБА_7 до строку покарання, строк попереднього ув`язнення, а саме знаходження під вартою під час досудового розслідування та судового розгляду за цим кримінальним провадженням, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону від 26.11.2015 року) з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі за період з 16.08.2014 року по день набрання вироком суду законної сили.
		   З урахуванням вимог п. 1 ч. 4 ст. 374, ч. 1 ст. 534 КПК України, запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили, у вигляді тримання під вартою  вважати продовженим. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою припиняє свою дію, у випадку набрання вироком суду законної сили.
		   На підставі ч. 2 ст. 534 КПК України, вирок суду в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному та безумовному виконанню.
		   Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6  задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 300000 (триста тисяч) гривень моральної шкоди. В іншій частині (в частині стягнення матеріальної шкоди) в задоволенні цивільного позову  відмовити. 
		   Речові докази по кримінальному провадженні: наволочку з нашаруванням речовини бурого кольору, підодіяльник з нашаруванням речовини бурого кольору, простирадло з нашаруванням речовини бурого кольору, змив з речовини бурого кольору, об`єкт схожий на волосся, три пластикові картки від сім-карток; речі потерпілої ОСОБА_9 (футболка, труси, шорти з пошкодженнями та нашаруванням речовини бурого кольору)  знищити; три зошити, ноутбук, дві сум-картки «Київстар», книжку з гарантійним талоном «Нокіа» - повернути потерпілій ОСОБА_6 ; одяг підозрюваного ОСОБА_7 (футболка, шорти, пара спортивних кедів синього кольору з нашаруванням речовини бурого кольору, шорти бежевого кольору з світло-сірими плямами з нашаруванням речовини бурого кольору; футболка темного кольору)  повернути обвинуваченому ОСОБА_7 .
		   Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
		   Апеляційна скарга на вирок суду, може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення, через суд, який ухвалив вирок. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
		   Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору та не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		 
		    Головуючий суддя: ОСОБА_1 
		 
		               
		           Судді:                      ОСОБА_2 
		 
		                                                                                    ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...