Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 686/1701/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з них:.
Надіслано судом: 11.05.2019. Зареєстровано: 12.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 13.05.2019.
Дата набрання законної сили: 04.06.2019
Номер судового провадження: 2-о/686/87/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 686/1701/19 
		           
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		19 квітня 2019 року Хмельницький міськрайонний суд 
		                                                               Хмельницької області 
		в складі: головуючої- судді Козак О.В.,
		при секретарі - Слободянюк А.Ю.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Хмельницькому цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація про встановлення факту, що має юридичне значення,
		встановив:
		ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме просили встановити факт, що їх вимушене переселення у жовтні 2014 року з окупованої території Донецької області України відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Донецької області України.
		В обгрунтування заяви заявники вказали, що вони разом зі своєю дружиною були зареєстровані та до жовтня 2014 року проживали у АДРЕСА_2 . На праві приватної власності він ОСОБА_1 володіє 1/3 часткою квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 . В жовтні 2014 року вони були вимушені переміститись з місця їх постійного проживання на тимчасово окупованій території Донецької області України до АДРЕСА_7 де зараз проживають, а отже дана адреса є їх фактичним місцем проживання. 
		Як загальновідомо, у кінці лютого - на початку березня 2014 року перекинуті з Російської Федерації війська без розпізнавальних знаків окупували Кримський півострів і з цього моменту фактично розпочалась військова агресія Російської Федерації проти України.
		Згідно з постановою Верховної Ради України Про Заяву Верховної Ради України "Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків" від 21.04.2015 року №337-VIII, зазначені події розвивались за таким сценарієм: 
		Збройна агресія Російської Федерації проти України розпочалася 20.02.2014 року, коли були зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами Російської Федерації порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання нею своїх військових формувань, дислокованих у Криму відповідно до Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28.05.1997 року, для блокування українських військових частин. На початковій стадії агресії особовий склад окремих російських збройних формувань не мав розпізнавальних знаків.
		27.02.2014 року збройні підрозділи спеціального призначення Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації захопили будівлі Ради Міністрів та Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Водночас відбулося створення і озброєння іррегулярних збройних формувань найманців з числа місцевих жителів, якими керували офіцери спецслужб і Збройних Сил Російської Федерації, а Чорноморський флот Російської Федерації заблокував українські порти, де знаходились кораблі Військово-Морських Сил України. За цих обставин лідер партії "Русскоє единство" ОСОБА_3 у незаконний спосіб проголосив себе головою Ради Міністрів Автономної Республіки Крим та закликав Президента Російської Федерації "забезпечити мир та спокій у Криму". У відповідь на цей заклик Президент Російської Федерації, порушуючи як міжнародне право, так і чинну українсько-російську договірно-правову базу, а також положення Будапештського меморандуму, звернувся до Ради Федерації Федеральних зборів Російської Федерації, яка своєю постановою від 01 березня 2014 року, протиправно легалізуючи ці порушення, надала згоду на використання на території України Збройних Сил Російської Федерації. Як наслідок, це призвело до збройного захоплення і воєнної окупації невід`ємної частини України - Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
		Нелегітимно сформована в умовах російської воєнної окупації виконавча влада Автономної Республіки Крим 16 березня 2014 року провела референдум про входження Автономної Республіки Крим до складу Російської Федерації, однак результати цього «референдуму» не були визнані жодною країною світу, крім Російської Федерації, що підтверджується Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 68/262 від 27 березня 2014 року «Територіальна цілісність України».
		17 березня 2014 року Верховна Рада Автономної Республіки Крим, розпущена постановою Верховної Ради України, всупереч цьому проголосила Крим незалежною державою. 18 березня 2014 року самозвані представники Верховної Ради Автономної Республіки Крим підписали з президентом Російської Федерації Володимиром Путіним «Договір про прийняття до Російської Федерації Республіки Крим і створення у складі Російської Федерації нових суб`єктів». 21 березня 2014 року прийнято Федеральний конституційний закон "О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя".
		Верховною Радою України з метою забезпечення додержання прав і свобод людини і громадянина, захист інтересів держави, державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах окупації прийнято Закон України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15 квітня 2014 року № 1207-VII. Цей Закон визначив статус частини території України, як тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановив особливий правовий режим на цій території, визначив особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб. Також визначено дату початку тимчасової окупації - 20 лютого 2014 року.
		З метою правової протидії агресору Верховною Радою України також був прийнятий Закон України "Про санкції" від 14 серпня 2014 року № 1644-VII, яким визначено механізм впровадження спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів щодо Російської Федерації.
		На виконання зазначеного Закону України "Про санкції" Кабінет Міністрів України видав розпорядження від 11 вересня 2014 року №829-р "Про пропозиції щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів" саме у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації.
		У цілісній сукупності усі наведені в хронологічній послідовності нормативно-правові акти відтворюють обставини, що відбувались на частині території України - Автономної Республіки Крим та вказують на військову агресію Російської Федерації по відношенню до України, наслідком якої стала повна окупація та подальша незаконна анексія території Автономної Республіки Крим, яка засуджена міжнародними інстанціями.
		Незаконно анексувавши Автономну Республіку Крим, Російська Федерація продовжила свою військову агресію по відношенню до України.
		Друга фаза збройної агресії Російської Федерації проти України розпочалася у квітні 2014 року, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами Російської Федерації озброєні бандитські формування проголосили створення "Донецької народної республіки" (7 квітня 2014 року) та "Луганської народної республіки" (27 квітня 2014 року).
		Протягом травня 2014 року самозвані лідери «ДНР» та «ЛНР», серед яких було багато громадян Російської Федерації, у неконституційний спосіб провели фіктивні референдуми про відокремлення цих нелегітимних утворень від України. Під приводом і з метою їхньої підтримки на територію України були заслані розвідувально-диверсійні групи, які очолювали кадрові офіцери Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації, парамілітарні формування російського козацтва та укомплектований чеченцями - громадянами Російської Федерації батальйон «Восток», а також задіяні такі озброєні групи найманців як «Русский сектор» та «Оплот». За їхньої участі відбулися захоплення адміністративних будівель у багатьох населених пунктах Донецької та Луганської областей, здійснено збройні напади на частини українських Сухопутних військ та літаки Повітряних сил Збройних Сил України.
		11 травня 2014 року на окупованій території Донецької та Луганської області відбувся референдум щодо самовизначення в Луганському та Донецькому регіонах з погано прихованою метою відокремлення та проголошення так званих «Луганської Народної Республіки» та «Донецької Народної Республіки». Показово, що ані самі референдуми, ані проголошені ними утворення так і не були визнані міжнародною спільнотою.
		23 серпня 2014 року почалося масове вторгнення на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів Збройних Сил Російської Федерації, зокрема, військовослужбовців 9-ї окремої мотострілецької бригади, 76-ї та 98-ї дивізій повітряно-десантних військ Збройних Сил Російської Федерації. Задіяння регулярних Збройних Сил Російської Федерації у збройній агресії проти України супроводжувалося поширенням серед населення України агітаційних листівок, в яких, зокрема, був такий заклик: "За жодних обставин не чиніть перепон пересуванню російських військ (техніка та особовий склад)".
		На засіданні Ради Безпеки ООН, яке відбулосся 29 серпня 2014р., делегація України заявила: "Росія розпочала безпосереднє воєнне вторгнення на материкову частину України із застосуванням своїх регулярних зброєних сил". Після надзвичайного засідання комісії Україна - НАТО, скликанного 29 серпня 2014 року на прохання України, Генеральний секретар НАТО А. Расмуссен кваліфікував вторгнення Збройних Сил Російської Федерації через східний і південно-східний українсько-російський державний кордон як «серйозну ескалацію збройної агресії Росії проти України».
		Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» від 18.01.2018 року визначено, що Російська Федерація чинить злочин агресії протии України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань Російської Федерації, що складаються з регулярних з`єднань і підрозділів, підпорядкованих іншим силовим відомствам Російської Федерації, їхніх радників, інструкторів та іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією. 
		29 червня 2016 року незалежна неурядова правозахисна організація Міжнародне партнерство за права людини разом із ОСОБА_4 Комітетом та Українською ОСОБА_5 представила Звіт "Звідки відкрили вогонь? Розслідування транскордонних атак на сході України". Відповідно до Звіту, перетини кордону та напади на українські території були організовані за допомогою військових підрозділів Російської Федерації. Покинуті речі персонального вжитку та сліди переміщення військової техніки; рух російських військових підрозділів на території Російської Федерації і через кордон України; факти нелегальних перетинів українського кордону комбатантами з Російської Федерації, які згодом здійснювали напади на об`єкти військової інфраструктури, державні прикордонні частини та цивільні об`єкти; здійснення атак з локацій військових частин регулярних Збройних Сил Російської Федерації слугують цьому підтвердженням. Крім того, проаналізовані у звіті докази прямого втручання російських збройних сил, служб безпеки, осіб, які прямо пов`язані з військовими підрозділами Російської Федерації, а також аналіз атак на населені пункти Луганської області влітку 2014 року доводять наявність міжнародного характеру збройного конфлікту на Донбасі . 
		Незважаючи на укладення Мінських домовленостей, з моменту підписання 05.09.2014 року Мінського протоколу Збройні Сили Російської Федерації та іррегулярні підрозділи російських найманців захопили Донецький аеропорт, м.Дебальцеве та інші населені пункти, розширивши контрольовану ними територію України у Донецькій та Луганській областях більше ніж на 500 квадратних кілометрів. Постачання російських окупаційних сил відбувається зокрема, за допомогою так званих «гуманітарних конвоїв», які регулярно скеровуються Російською Федерацією на територію України шляхом несанкціонованого перетинання українсько-російського державного кордону.
		Україною за наслідками збройної агресії Російської Федерації прийнято постанову Верховної Ради України від 17 березня 2015 року №254-VІІІ «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України. 
		Постановою Верховної Ради України від 27.01.2015 року №129-VІІІ законодавчий орган України затвердив звернення до ООН, Європейського парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЕ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою - агресором.
		Результатом такого звернення стало визнання міжнародним співтовариством через схвалення 08.07.2015 року переважною більшістю членів Парламентської Асамблеї ОБСЄ двох резолюцій, зокрема Резолюції "Продовження очевидних грубих і невиправданих порушень Російською Федерацією міжнародних норм і принципів ОБСЄ" та резолюції "Викрадені і незаконно утримувані громадяни України на території Російської Федерації", які засвідчили факт здійснення Російською Федерацією збройної агресії проти держави України та факт протиправності утримання українських політичних в`язнів в Російській Федерації.
		Отже, наслідком саме збройної агресії Російської Федерації стала окупація частини території України, яка засуджена як на національному рівні, так і міжнародною спільнотою.
		Російська Федерація неодноразово порушувала права громадян України, передбачені та гарантовані Конвенцією про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 року під час збройного конфлікту. Про наявність цих порушень свідчить аналіз наступної інформації.
		Із статті «Колона танків з прапорами РФ вже в Донецьку-очевидці», яку опублікував Інтернет-ресурс «ТСН» 13.06.2014 року вбачається, що на Схід України вторглися російські танки, переміщення яких було зафіксовано в Сніжному, Горлівці, Слов`янську, Макіївці, Торезі. Крім того, за даними розвідки, у безпосередній близькості від кордону на російській території зосереджені додаткові потужні сили, говорять про дві механізовані бригади, які мають бронітехніку і реактивні системи залпового вогню «Град». Очевидці повідомляють, що важка техніка з російськими прапорами вже дісталася Донецька (http://tsn.ua/ukrayina/kolona-tankiv-z-praporami-rf-vzhe-v-donecku-ochevidci-354307.html).
		За повідомленням Інтернет-порталу «Сегодня.ua" в статті «Макіївка та Донецьк у небезпеці: бойовики заряджають «Гради» - РНБО від 04.09.2014 року розповідається, що з території Росії кількість обстрілів значно зросла. Так, із системи «Смерч» були обстріляні українські позиції в населених пунктах, розташованих на півночі від Луганська та з системи «Град» позиції в Донецькому напрямку - Дебальцево, Красна Талівка, Дебальцево. Неподалік гарматних установок розташувалися знімальні групи російських телеканалів щоб зняти черговий провокаційний матеріал. Також повідомляється, що декілька установок «Град» і ще одна мінометна батарея готують обстріли в північному напрямку, де розташовані житлові квартали Макіївки (http://ukr.segodnya.ua/regions/donetsk/makeevka-i-donetsk-v-opasnosti-boeviki-zaryazhayut-grady-snbo-549610.html).
		З статті, розміщеної на інтернет-порталі «Bigmir)net» 16.05.2014 року йдеться про те, що в так званій «ДНР» сформовано вищий законодавчий орган «Верховный Совет», що складається з 150 депутатів, на першому засіданні котрого прийняте рішення про формування Ради безпеки та проект Конституційного акту та визначено, що головою держави буде голова президії Верховного Совета, якого обиратимуть депутати Совета. Пізніше стало відомо, що головою уряду «ДНР» обрано громадянина РФ ОСОБА_8 (http://ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_1 --DNR--formiruet-vlast---sobiraet-armiju-i-otkryvaet-granicy).
		24.05.2014 оку «ДНР» та «ЛНР» підписали документ про об`єднання в складі єдиної держави Новоросія. З боку «ДНР» угоду підписав прем`єр міністр О.Бородай, а з боку «ЛНР» «Республіканських зборів» О.Карякін. Вказані відомості містяться на сторінці інтернет видання «lenta.ru" в статті «Донецкая и Луганская народная республіки объединились в Новороссию» від 24.05.2014 року (http://lenta.ru/news/2014/05/24/novorossia/).
		25.06.2014 року на блокпосту поблизу Макіївки бойовики «ДНР» силою захопили в полон п`ятьох українських військових, які їхали в автомобілі ВАЗ-2108 та не мали зброї . Серед затриманих двоє офіцерів (капітан та молодший лейтенант), а також троє рядових, про що повідомив Інтернет-ресурс «kriminal.tv" в статті «В Макеевке террористы взяли в плен пятерых украинских военных» від 25.06.2014 року (http:/ІНФОРМАЦІЯ_7).
		За повідомленням інтернет-порталу «Корреспондент.net" в статті «У Макіївці прихильники ДНР захопили будівлю податкової» від 10.11.2014 року розповідається, що у м.Макіївці, Донецької області прихильники самопроголошеної «ДНР» захопили адміністративну будівлю державної податкової інспекції та приміщення, де залишилася вся оргтехніка опечатано (http://ІНФОРМАЦІЯ_8).
		В статті «Бойовики ввели в Донецьку воєнний стан і комендантську годину» від 16.07.2014 року, яка опублікована в Інтернет-порталі «zn.ua", вказано, що згідно з наказом ватажка бойовиків ОСОБА_9 , в Донецьку було введено воєнний стан і комендантську годину. Повідомляється, що режим комендантської години для жителів Донецька діє з 23:00 до 06:00 (http://ІНФОРМАЦІЯ_9), та іншими публікаціями.
		Масовість таких порушень призвела до того, що в результаті збройної російської агресії на території Донецької та Луганської областей та на території Автономної Республіки Крим понад 921 000 осіб були переміщені в межах України станом на 23 січня 2015 року, що підтверджується резолюцією Парламентської Асамблеї Ради Європи "Гуманітарна ситуація українських біженців і переміщених осіб" № 2028 від 27 січня 2015 року.
		Більше 2 000 000 осіб залишаються в районах, контрольованих проросійськими бойовиками, схильними до нестабільності, серйозних порушень прав людини і створення неадекватних умов життя. За даними УВКБ ООН (UNHCR Ukraine) станом на 14 серпня 2015 року 1 438 000 осіб були змушені покинути свої домівки внаслідок збройної агресії Російської Федерації на території України.
		Крім цього, відповідно до Заяви Міністерства закордонних справ України щодо виконання Мінських домовленостей від 01 березня 2016 року з моменту початку агресії загинуло понад 2600 українських військовослужбовців та понад 9000 було поранено.
		Заявник також зазначає, що було порушено безпосередньо їх, гарантовані Конвенціями права, а саме: до початку збройної агресії Російської Федерації та подальшої окупації частини території Донецької області вони з дружиною вели розмірений спосіб життя, вільно ропоряджалися власним майном, почували себе повноцінними громадянами держави, будували своє життя, мали все необхідне, жили в оточені близьких родичів, добрих сусідів і їх друзів, завжди допомагали один одному, будували плани на майбутнє, але війна на рідній землі зруйнувала все їх життя.
		З березня 2014 року ситуація в м.Макіївка, Донецької облсті змінилася. Так, проросійськими силами були влаштовані акції протесту, направлені на зміну територіальної цілісності держави. Вони відкрито пропонували створити нову державу - «Новоросію» і в подальшому приєднатися до Російської Федерації. На зупинках та ринках м.Макіївки були встановлені невеликі намети, де записували всіх бажаючих в ряди так званих «народних ополченців». В їх розумінні це були незаконні воєнізовані угрупування. Їх характерною візуальною особливістю бла російська символіка на одязі. На фасадах будівель були розвішені антиукраїнські плакати.
		В кінці березня 2014 року на вул.Капітальній м.Макіївка з`явились облаштовані проросійськими найманцями блокпости. На початку квітня 2014 року проросійські найманці та активісти почали захоплювати адміністративні будівлі Макіївки та сусіднього Донецька. На захоплених будівлях зривали українські прапори і вивішували російські. Описані події, а також посилення російської пропаганди в засобах масової інформації вселяли страх за їх життя. В кінці квітня 2014 року він ОСОБА_1 ,особисто бачив, як в місто Донецьк переміщалися автобуси з молодими людьми з російськими прапорами і плакатами. На початку липня 2014 року Макіївка вже перебувала під обстрілами з реактивних систем залпового вогню російської системи «Град», артилерійської зброї та мінометів, що змушувало їх з дружиною постійно прокидатись вночі від грохоту снарядів та систематичних вибухів, вони не знали куди бігти і що робити. Це призвело до неможливості подальшого проживання в місті Макіївка, а тому в жовтні 2014 року вони вирішили виїхати з окупованої Російською Федерацією частини території Донецької області до Хмельницької області аби мати змогу жити і не турбуватись за свою безпеку, не жити у вічному страху, під обстрілами і бомбардуванням. Наразі вони орендують житло в Хмельницькій області за останні кошти. Зважаючи на те, що він ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи, повноцінно працювати не може, якість життя у порівнянні з довоєнним періодом (до 2014 року) в них суттєво погіршилась. Допоки в м.Макіївка перебуває під тимчасовою окупацією Російської Федерації повернутися додому вони не мають можливості. 
		Вважають, що внаслідок саме збройної агресії Російської Федерації на території Донецької області та окупації Російською Федерацією частини території Донецької області України було порушено низку їх прав і свобод, передбачених Конвенцією "Про захист прав людини та основоположних свобод» від 04.11.1950 року, Протоколом (Перший протокол) до цієї Конвенції від 20.03.1952 року та Протоколом №4 до цієї Конвенції від 16.09.1963 року, зокрема: право на життя, право на свободу та повагу до честі і гідності, право на свободу і особисту недоторканість, право на повагу до приватного і сімейного життя, право на свободу думки, совісті і релігії. 
		Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року №1706-VII, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
		За змістом ч.1 ст.4, ч.1 ст.5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року № 1706-VII, факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 pоку №509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» з наступними змінами і доповненнями було затверджено Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, додаток до якого визначає форму довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
		Однак, дана форма не передбачає внесення відомостей про конкретну причину (підставу), яка змусила залишити або покинути своє місце проживання внутрішньо переміщену особу (ч. 1 ст. ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року №1706-VII).
		Отримані ними довідки про взяття на облік внутрішньо-переміщених осіб від 21.10.2014 року №6816000015, №6816000014 Управління соціального захисту населення Хмельницької райдержадміністрації Хмельницької області на ім`я ОСОБА_1 , ОСОБА_2 посвідчують лише факт їх вимушеного переселення з м.Макіївки, Донецької області до с.Іванківці, Хмельницького району і не містить в собі зазначення причини такого переселення, оскільки даний орган не має таких повноважень.
		Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 pоку №1706-V1I не визначає порядку підтвердження і встановлення факту наявності збройного конфлікту та/або тимчасової окупації території України, та не виключає можливості звернення внутрішньо переміщеної особи до суду для встановлення конкретної причини внутрішнього переміщення.
		Їх звернення до суду обумовлено тим, що вони мають на меті визначити свій статус, як осіб,які перебувають під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 року, що обумовлює виникнення прав та обов`язків, передбачених цією Конвенцією, іншими нормами національного та міжнародного права. Враховуючи вищевказане, завники просять їх заяву задоволити.
		В судове засідання заявники не з`явились, подали до суду заяву про розгляд справи без їх участі. 
		Представники заінтересованих осіб в судове засідання не з`явились, про час та місце слухання справи повідомлялись у встановленому законом пордку.
		Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у совхозі Бешевському, Старобешевського району, Донецької області, разом зі своєю дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 були зареєстровані та до жовтня 2014 року проживали в м.Макіївка, Донецької області, що підтверджується: копіями паспортів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ; свідоцтвом про право власності на житло від 10.08.1994 року; свідоцтвом про шлюб від 23.10.2006 року.
		В жовтні 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були вимушені переміститись з місця їх постійного проживання на тимчасово окупованій території Донецької області в АДРЕСА_6 , де зараз проживають, про що свідчить довідки про взяття на облік внутрішньо-переміщених осіб №6816000015, №6816000014 від 21.10.2014 року.
		Судом також встановлено, що 15 квітня 2014 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" № 1207-VII, який визначив статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації та встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб. Датою початку тимчасової окупації визначено 20 лютого 2014 року.
		Для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: 1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій; 2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; 3) повітряний простір над територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини.
		14 серпня 2014 року виходячи з положень Конституції України, Декларації про державний суверенітет України та загальновизнаних міжнародних норм і правил, заявляючи, що пряме або опосередковане втручання у внутрішні і зовнішні справи України під будь-яким приводом є неприпустимим, усвідомлюючи потребу невідкладного та ефективного реагування на наявні і потенційні загрози національним інтересам і національній безпеці України, включаючи ворожі дії, збройний напад інших держав чи недержавних утворень, завдання шкоди життю та здоров`ю населення, захоплення заручників, експропріацію власності держави, фізичних та юридичних осіб, завдання майнових втрат та створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод Верховною Радою України також був прийнятий Закон України "Про санкції" № 1644-VII, яким визначено механізм впровадження спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів. 
		Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про санкції" 11 вересня 2014 року Кабінет Міністрів України видав розпорядження №829-р "Про пропозиції щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів", а саме у зв`язку з агресією Російської Федерації проти України у військовій, економічній, енергетичній та інформаційній сфері, окупацією частини території України, сприянням терористичній діяльності на території України, порушенням прав і свобод громадян України, інтересів суспільства та держави, що створюють реальні та потенційні загрози національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України.
		Постановою Верховної Ради України «Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором» від 27.01.2015 року №129-VІІ встановлено, що Україна залишається об`єктом воєнної агресії з боку Російської Федерації, яку вона здійснює, серед іншого, і через підтримку та забезпечення масштабних терористичних атак (абзац 1 Звернення); Верховна Рада України визнає Російську Федерацію державою-агресором та закликає міжнародних партнерів України - визнати Російську Федерацію державою-агресором, що всебічно підтримує тероризм та блокує діяльність Ради Безпеки ООН, чим ставить під загрозу міжнародний мир і безпеку, а так звані "ДНР" і "ЛНР" визнати терористичними організаціями (абзаци 6 та 8 Звернення); міжнародне співтовариство закликано визнати факт агресії проти України, окупації її території і посилити вимоги щодо повернення до міжнародно визнаних кордонів України, запобігши створенню небезпечного прецеденту у вигляді грубого порушення світового порядку та системи безпеки, що склалися після Другої світової війни (абзац 12 Звернення).
		Також Верховна Рада України Постановою від 21 квітня 2015 року №337-VIII схвалила текст Заяви Верховної Ради України "Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків", у абзаці першому пункту 1 якої констатовано, що агресія Російської Федерації проти України розпочалася 20 лютого 2014 року, коли були зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами Російської Федерації всупереч міжнародно-правовим зобов`язанням Російської Федерації порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання нею своїх військових формувань, дислокованих у Криму відповідно до Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28 травня 1997 року, для блокування українських військових частин. На початковій стадії агресії особовий склад окремих російських збройних формувань не мав розпізнавальних знаків.
		Друга фаза збройної агресії Російської Федерації проти України розпочалася у квітні 2014 року, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами Російської Федерації озброєні бандитські формування проголосили створення "Донецької народної республіки" (7 квітня 2014 року) та "Луганської народної республіки" (27 квітня 2014 року). Протягом травня 2014 року самозвані лідери "ДНР" та "ЛНР", серед яких було багато громадян Російської Федерації, у неконституційний спосіб провели фіктивні референдуми про відокремлення цих нелегітимних утворень від України.
		У вказаній Заяві Парламенту також вказано, що і фактично, і юридично збройна агресія Російської Федерації проти України триватиме до повного відведення з території України всіх підрозділів Збройних Сил Російської Федерації, включно з підтримуваними нею найманцями, та повного відновлення територіальної цілісності України (абзац 3 пункту 4 Заяви), та наведено численні факти порушень Російською Федерацією своїх міжнародних зобов`язань, посягань на територіальну цілісність України.
		Верховною Радою України за наслідками збройної агресії Російської Федерації також прийнято постанову від 17 березня 2015 року №254-VIII "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями", якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України. 
		Резолюцією Парламентської Асамблеї Ради Європи 2067 (2015) «Зниклі особи під час конфлікту в Україні» асамблея висловила серйозну стурбованість зростаючою кількістю випадків осіб, що зникли безвісті у зонах військових дій в окремих частинах Донецької та Луганської областях України, а також в окупованому Криму. Асамблея також висловила жаль стосовно рішень Президента Російської Федерації утаємничувати дані щодо втрат серед особового складу збройних сил Російської Федерації під час спецоперації у мирний час. 
		З огляду на викладене факт збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Донецької області України є загальновідомим і не підлягає доведенню.
		Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 р. №1706-VII, що містить визначення поняття внутрішньо переміщеної особи, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
		За змістом ч.1 ст.4, ч.1 ст.5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII, факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 p. №509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» з наступними змінами і доповненнями було затверджено Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, додаток до якого визначає форму довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
		Однак, дана форма не передбачає внесення відомостей про конкретну причину (підставу), яка змусила залишити або покинути своє місце проживання внутрішньо переміщену особу (ч.1 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року №1706-VII).
		Отримані заявниками довідки про взяття на облік внутрішньо-переміщених осіб №6816000015, №6816000014 від 21.10.2014 року, видані відповідно на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Управління соціального захисту населення Хмельницької райдержадміністрації Хмельницької області посвідчують лише факт їх вимушеного переселення з м.Макіївка, Донецької області в с.Іванківці, Хмельницького району, Хмельницької області і не містить в собі зазначення причини такого переселення, оскільки даний орган не має таких повноважень.
		Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 p. №1706-V1I не виключає можливості звернення внутрішньо переміщеної особи до суду для встановлення конкретної причини внутрішнього переміщення. 
		Женевська Конвенція «Про захист цивільного населення під час війни» від 12.08.1949 року застосовується до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни. Конвенція також застосовується до всіх випадків часткової або цілковитої окупації Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив. 
		Особами, що перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є (ст. 4 Конвенції).
		Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.
		Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що слід встановити факт, що: вимушене переселення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у жовтні 2014 року з окупованої території Донецької області України відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Донецької області України; вимушене переселення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у жовтні 2014 року з окупованої території Донецької області України відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Донецької області України.
		Керуючись ст. 8, ст. 21-68 Конституції України, ст.ст. 247, 315-319, 264-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
		 
		 вирішив:
		        Заяву задовольнити.
		Встановити факт, що вимушене переселення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у жовтні 2014 року з окупованої території Донецької області України відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Донецької області України.
		Встановити факт, що вимушене переселення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у жовтні 2014 року з окупованої території Донецької області України відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Донецької області України.
		На рішення суду  може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду через Хмельницький міськрайонний суд.
		В разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
		       Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Заявники: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , житель: АДРЕСА_7 , адреса для листування: АДРЕСА_8 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителька: АДРЕСА_7 , адреса для листування: АДРЕСА_9).
		Заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України (код ЄДРПОУ: 37567866, поштовий індекс: 01601, м.Київ, вул.Еспланадна, 8/10), Російська Федерація (Посольство Російської Федерації в Україні, пошт.індекс: 03049, м.Київ, Повітрофлотський проспект, 27).
		 Дата складання повного тексту рішення суду 02.05.2019 року.
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...