Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 628/662/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин; Спори, що виникають із сімейних правовідносин про стягнення аліментів.
Надіслано для оприлюднення: 13.05.2019. Зареєстровано: 14.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 14.05.2019.
Дата набрання законної сили: 13.05.2019
Номер судового провадження: 22-ц/818/1872/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		__________________________________________________________________
		Постанова
		Іменем України
		Справа № 628/662/18
		Провадження № 22-ц/818/1872/19
		13 травня 2019 року 
		м. Харків
		Харківський апеляційний суд у складі колегії:
		головуючого         - Сащенко І.С.
		суддів          - Коваленко І.П., Овсяннікової А.І.,
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		розглянув в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 
		на заочне рішення Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 22 листопада 2018 року (суддя Литвинов А.В.) 
		по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на аліменти на дитину у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно,-
		встановив:
		В березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив суд припинити права на аліменти на дитину у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно.
		В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 06 червня 2003 року між позивачем, ОСОБА_1 , та відповідачем, ОСОБА_2 - укладено шлюб, який зареєстрований у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 581. Від даного шлюбу у подружжя народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		11 січня 2017 року рішенням Куп`янського міськрайонного суду Харківської області по справі №628/3302/16-ц вказаний шлюб було розірвано.
		13 січня  2017  року рішенням Куп`янського  міськрайонного суду Харківської області по справі №628/4356/16-ц присуджено стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
		З метою урегулювати взаємовідносини щодо обов`язку із утримання сина, сторони дійшли згоди про припинення права на аліменти на дитину у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно та уклали договір про припинення права на аліменти на дитину, який посвідчено приватним нотаріусом Куп`янського міського нотаріального округу Харківської області Черняєвою А.О. та зареєстровано в реєстрі за №2382. Відповідно до вказаного договору, позивач ОСОБА_1 з метою припинення обов`язку із сплати аліментів на користь малолітнього сина ОСОБА_4 , передав у власність належні йому на праві приватної спільної часткової власності Ѕ частку у праві власності на житловий будинок з надвірними будівлями і Ѕ частку у праві власності на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_2 прийняла зазначену нерухомість для малолітнього сина ОСОБА_4 , котрий залишається проживати разом з нею у житловому будинку, частка у праві власності на який є предметом вказаного договору та зобов`язалася самостійно утримувати малолітнього сина, ОСОБА_4 , який залишається проживати разом з нею.
		Відповідно до п.5 вказаного договору, батьки малолітнього ОСОБА_4 домовились про те, що після передачі нерухомості, право на аліменти на дитину, які мають сплачуватися позивачем ОСОБА_1 , в інтересах малолітнього сина ОСОБА_4 вважається припиненим.
		Згідно  витягів з Державного реєстру  речових прав   на нерухоме  майно про реєстрацію  права  власності   на Ѕ  частки  у праві   власності на земельну  ділянку та Ѕ  частки  у праві  власності  на  житловий  будинок  з надвірними  будівлями  що знаходиться за адресою:  АДРЕСА_1 ,  з 27 грудня 2017 року належить  ОСОБА_4  як приватна  спільна  часткова   власність  на підставі договору  про припинення  права на аліменти  на дитину, серії та  номер: 2382  від 27 грудня 2017 року. З зв`язку з  чим передача  позивачем нерухомого майна  з метою  припинення права   на аліменти  виконано повністю, з 27 грудня 2017 року право  на аліменти  вважаються припиненим. 
		Однак, з позивача  на підставі виконавчого листа   провадяться  відрахування  з  заробітної плати і після  укладеного  вказаного вище  договору. 
		               Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. 
		Представник позивача  у судовому засіданні позов підтримала. 
		Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася.
		Заочним рішенням Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 22 листопада 2018 року позов задоволено. Постановлено припинити право на аліменти, що стягуються на підставі рішення Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 13.01.2017 року (№628/4356/16-ц) з усіх видів доходів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв`язку із укладенням між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору від 27.12.2017 р., посвідченого приватним нотаріусом Куп`янського міського нотаріального округу Харківської області Черняєвою А.О. (р. №2382) про припинення права на аліменти на дитину у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно; припинити стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліментів на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв`язку з передачею останньому права власності на Ѕ частку у праві власності на земельну ділянку та Ѕ частку у праві власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , звільнивши ОСОБА_1 від сплати присуджених за рішенням Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 13.01.2017 року щомісячних платежів у розмірі ј частини всіх доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до повноліття дитини.
		Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Скарга мотивована порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що вона не була належним чином повідомлена про час та місце судового засідання; судом при ухваленні оскаржуваного рішення було враховано право батьків на укладення договору про припинення права на аліменти та залишено поза увагою обов`язок батьків щодо утримання дитини. При цьому помилково надано перевагу договору над діючим судовим рішенням про стягнення аліментів, яке скасовано не було. Також вважає, що до даного спору мають бути застосовані норми ч.2 ст.255 ЦПК України про закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю спору, оскільки уклавши договір про звільнення від сплати аліментів до подання позову сторонами було вирішено вказане питання. 
		Своїм правом на подання відзиву позивач не скоритався.
		Згідно зі ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
		Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
		Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
		Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Встановлено, що  ОСОБА_1   та ОСОБА_2  перебували у шлюбі з 06.06.2003 року. Від шлюбу сторони мають малолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Рішенням Куп`янського  міськрайонного суду Харківської області від 11 .01.2017 року шлюб між сторонами розірвано.
		Рішенням Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 13 січня 2017 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ј частини з усіх видів його доходів, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 19.12.2016 року до досягнення дитиною повноліття.
		27.12.2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка діє в інтересах дитини ОСОБА_4 , укладено договір про припинення права на аліменти на дитину у зв`язку з передачею права приватної спільної часткової власності на нерухоме майно, посвідчений приватним нотаріусом Куп`янського міського нотаріального округу Харківської області Черняєвою А.О. за реєстровим №2382.
		Згідно до п.5 вказаного договору, з урахуванням особливостей цього договору, батьки малолітнього ОСОБА_4 домовились про те, що після передачі нерухомості, право на аліменти на дитину, які мають сплачуватися ОСОБА_1 , в інтересах малолітнього сина ОСОБА_4 вважається припиненим. ОСОБА_2 взяла на себе зобов`язання самостійно утримувати малолітнього сина.
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із наявності підстав для припинення обов`язку відповідача щодо сплати аліментів на утримання дитини на підставі ч.1 ст.190 СК України
		Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступних підстав.
		Відповідно до частин першої, другої, статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
		Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
		Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
		За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
		Частиною 1 ст. 190 СК України передбачено, що той із батьків, з ким проживає дитина, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо).Такий договір нотаріально посвідчується і підлягає державній реєстрації.
		Згідно положень абзацу 2 пункту 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» 15.05.2006 N 3, батьки мають право з дозволу органу опіки та піклування укласти між собою договір про припинення права на аліменти для дитини у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо), який підлягає нотаріальному посвідченню й державній реєстрації (ст. 190 СК ( 2947-14 ). Укладення такого договору не звільняє того з батьків, хто проживає окремо від дитини, від обов`язку брати участь у додаткових витратах на неї, викликаних особливими обставинами (ст. 185 СК ( 2947-14 ).
		При цьому під час укладення договору в порядку ст. 190 СК України потрібно чітко дотримуватись законодавчо встановленого порядку, а саме відповідності його, як загальним вимогам чинності правочину, встановленим Цивільним кодексом України, так і спеціальним, визначеним Сімейним кодексом, а саме: укладення договору за волевиявленням обох батьків; отримання від органу опіки та піклування дозволу на укладення договору в порядку, визначеному пунктами 65-68 Постанови КМУ України №866 від 24.09.2008 року; нотаріального посвідчення договору; державної реєстрації права власності на нерухоме майно відповідно до закону за дитиною або дитиною і тим із батьків, з ким вона проживає.
		Із матеріалів справи вбачається, що при укладенні зазначеного договору сторонами було дотримано усіх вимог діючого законодавства та є альтернативою сплати відповідачем аліметів, присуджених судом.
		За таких обставин підстав вважати, що укладений договір суперечить інтересам дитини, немає.
		Крім того, відповідач в такому випадку не звільняється від обов`язку брати участь у додаткових витратах на дитину, викликаних особливими обставинами за умови їх доведеності.
		Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про існування рішення про стягнення аліментів, яке суперечитеме заочному рішенню, прийнятому судом першої інстанції.
		Згідно з ч.4 ст.273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
		Отже, у разі, якщо між сторонами було укладено договір про припинення права на аліменти у порядку, встановленому ст. 190 СК України, то особа, яка на підставі цього договору звільняється від їхньої сплати, та щодо якої є чинне рішення суду про стягнення аліментів, може звернутися до суду на підставі ч. 4 ст. 273 ЦПК України, вимагаючи припинення стягнення аліментів шляхом звільнення від сплати присуджених періодичних платежів, що і було зроблено позивачем.
		За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не можуть бути підставою для скасування судового рішення. 
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 5 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, №23, ЄСПЛ, від 18 липня 2007 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
		Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам, доводи апеляційної скарги, матеріали справи, зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішення суду першої інстанції. 
		За приписами ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1. ч.1 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд 
		постановив:
		Апеляційну скаргу  ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
		Заочне рішення Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 22 листопада 2018 року - залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		 
		Головуючий                                                                        І.С.Сащенко
		 
		 
		Судді                                                                                 А.І. Овсяннікова 
		 
		 
		       І.П.Коваленко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...