Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 804/15369/13-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у тому числі прав на земельні ділянки).
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 15.05.2019.
Дата набрання законної сили: 26.03.2019
Номер судового провадження: 11-283апп19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Окрема думка
		суддів Великої Палати Верховного Суду Бакуліної С. В., Гудими Д. А., Кібенко О. Р., Уркевича В. Ю.
		у справі № 804/15369/13-а
		провадження № 11-283апп19
		26 березня 2019 року 
		 
		1.  На розгляд Великої Палати Верховного Суду надійшла справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - ПАТ «Ощадбанк», позивач) до відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області про скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно про відмову у внесенні змін до запису та зобов`язання вчинити дії.
		2.  Позовні вимоги ПАТ «Ощадбанк» мотивував тим, що оспорюваним рішенням відмовлено у внесенні до запису про нерухоме майно змін щодо форми власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з «державної» на «приватну» стосовно нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Павлоград, вул. Сташкова, 7 а (далі - нежитлове приміщення). Позивач вважає таке рішення необґрунтованим і неправомірним, оскільки ПАТ «Ощадбанк»відповідно до статуту, змін до нього, статті 325 Цивільного кодексу  України (далі - ЦК України), а також статті 5 Закону України «Про банки і банківську діяльність» має право самостійно володіти та розпоряджатися майном, яке перебуває у його власності, у зв`язку із чим нежитлове приміщення, придбане банком за договором купівлі-продажу № 7843 від 25 грудня 2012 року, має належати йому на праві приватної власності.
		3.  Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 04 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2015 року, у задоволенні позову відмовив.
		4.  Суди попередніх інстанції вважали, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктів 16, 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (далі - Порядок № 703), у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.
		5.  Крім того, суди попередніх інстанцій зазначили, що пункт 26 Порядку № 703 передбачає, що для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.
		6.  У поданій у червні 2018 року до Вищого адміністративного суду України касаційній скарзі ПАТ «Ощадбанк» просило скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2015 року й ухвалити нове рішення про задоволення позову.
		7.  Касаційну скаргу мотивувало тим, що нежитлове приміщення є не державною власністю, а власністю юридичної особи (господарського товариства), отже, є об`єктом права приватної власності. Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2003 року № 261«Деякі питання діяльності публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» затверджено Статут ПАТ «Ощадбанк», у якому передбачено, що воно є правонаступником Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України, зареєстрованого Національним банком України 31 грудня 1991 року; засновником є держава в особі Кабінету Міністрів України; держава здійснює та реалізує повноваження власника щодо акцій, які належать у статутному капіталі банку, через його органи управління; банк є юридичною особою, має відокремлене майно, може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав, у тому числі вчиняти правочини (договори, контракти), бути позивачем і відповідачем (учасником судового розгляду) у судах загальної юрисдикції або третейських судах; майно (майнові права), набуте банком у результаті правонаступництва, є власністю банку; банк провадить свою діяльність на комерційній основі, володіє, користується та розпоряджається майном, у тому числі будівлями, спорудами, устаткуванням, інвентарем, фондами та коштами, які належать йому на правах власності, відповідно до законодавства; банк може мати у власності нерухоме майно.
		8.  У додаткових поясненнях до касаційної скарги ПАТ «Ощадбанк»зазначило, що постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 року № 659затверджено Статут ПАТ «Ощадбанк» у новій редакції. Згідно з пунктом 6 нової редакції цього Статуту банк є юридичною особою приватного права, що, на думку ПАТ «Ощадбанк», повністю узгоджується з твердженнями, якими обґрунтовані позовні вимоги.
		9.  На підставі частини п`ятої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалою від 15 березня 2019 року колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передала справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		10. Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що у цій справі є виключна правова проблема та є очевидною необхідність формування єдиної правозастосовної практики у такій категорії справ, оскільки відсутні чіткі законодавчі положення щодо визначення правового режиму майна акціонерних товариств, 100 % акцій яких перебуває у державній власності, висновку Верховного Суду з цього приводу немає і ця правова проблема може виникати у невизначеній кількості справ щодо майна таких акціонерних товариств.
		11. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 26 березня 2019 року повернула цю справу для розгляду колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, вважаючи, що поставлене питання може бути вирішене Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду як належним судом, а справа не відповідає кількісному та якісному критеріям наявності у ній виключної правової проблеми, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
		12. Вважаємо, що цю справу Велика Палата Верховного Суду мала прийняти до розгляду з огляду на таке.
		13. Правовий режим майна акціонерних товариств, 100 % акцій яких належить державі, чітко не визначений у чинному законодавстві.
		14. Відповідно до статті 22 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання державного сектора економіки є суб`єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб`єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує 50 % чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб`єктів. Держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб`єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління. Отже, всі суб`єкти державного сектора економіки мають діяти на праві господарського відання чи оперативного управління.
		15. Вказане суперечить іншим положенням Господарського кодексу України (абзацу другому частини другої статті 66) та Цивільного кодексу України (пункту 1 частини першої статті 115), які передбачають, що господарське товариство є власником майна, переданого йому до статутного капіталу та набутого іншими законними способами. У статті 12 Закону України «Про господарські товариства», яка діяла щодо акціонерних товариств до вступу в дію Закону України «Про акціонерні товариства»,також закріплено, що товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу, продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.
		16. Закон України «Про управління об`єктами державної власності» передбачає, що об`єктами державної власності є корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій(абзац п`ятий частини першої статті 3), а не належне їм майно. 
		17. Держава може мати частки у статутному капіталі акціонерних товариств, створених у процесі приватизації на підставі Закону України «Про приватизацію державного майна» або корпоратизації на підставі Указу Президента України від 15 червня 1993 року № 210/93 «Про корпоратизацію підприємств», у державних холдингових компаніях, створених відповідно до Закону України «Про холдингові компанії в Україні», у національних акціонерних компаніях і в державних акціонерних компаніях, створених на підставі постанов Кабінету Міністрів України й указів Президента України про поіменовані компанії, а також у статутному капіталі банків, акції яких були набуті державою відповідно до Законів України «Про банки і банківську діяльність» та «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
		18. У роз`ясненнях Міністерства юстиції України від 4 травня 2018 року щодо деяких питань, пов`язаних з правовим режимом майна публічних акціонерних товариств, зокрема стосовно питання державної реєстрації належного їм майна на праві приватної чи державної власності, визнано наявність протилежних підходів до вирішення питання щодо власника майна, яке передане акціонерним товариствам, 100 % акцій яких належать державі. Зазначено, що питання про те, у якому правовому режимі (державної власності, господарського відання, приватної власності) має проводитися державна реєстрація майна акціонерного товариства, засновником і власником 100 % акцій якого є держава, має вирішуватись окремо у кожному конкретному випадку щодо конкретного майна, навіть з урахуванням того, що товариство може бути наділене майном у кількох правових режимах.
		19. Судова практика з цього питання є неоднозначною. 
		20. У постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 9 жовтня 2018 року у справі № 826/11262/15 зазначено, що засновники акціонерного товариства з моменту передання товариству майнових внесків перестають бути власниками майна, що становить їх внески, здобуваючи у власність замість цього майна акції, емітовані товариством, і відповідно корпоративні права щодо цього товариства. Держава, набувши корпоративні права, має право брати участь в управлінні товариством, в якому 100 % акцій перебувають у державній власності, тоді як власником майна, переданого до статутного капіталу, є саме це товариство, а не держава.
		21. У справі №910/14671/16, в якій Вищий господарський суд України прийняв постанову 19 квітня 2017 року, товариство, яке вважало себе власником нерухомого майна, звернулося з позовом до засновника цього товариства про визнання права власності на це нерухоме майно у зв`язку з його переданням до статутного капіталу під час корпоратизації цього підприємства. Вищий господарський суд України зазначив, що передання нерухомого майна до статутного капіталу позивача не свідчить про автоматичне виникнення у нього майнових прав, зокрема, права власності на спірний об`єкт нерухомості. Суд дійшов висновку, що позивач не навів правові підстави для звернення з відповідним позовом, зважаючи на те, що 100 % акцій його статутного капіталу належать державі, а спірне майно є державною власністю.
		22. У постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 24 січня 2019 року у справі  №916/648/18 зроблено висновок, про те, що зміна правового режиму державного майна може бути здійснена лише в процесі приватизації, проведеної відповідно до законодавства за відповідним рішенням власника майна. Рішення власника щодо приватизації майна державної форми власності та рішення власника щодо реорганізації підприємства державної форми власності шляхом його перетворення у публічне акціонерне товариство, 100 % акцій якого належить державі, не є одним і тим же актом. А тому в результаті процесу перетворення підприємства не може відбуватись зміна правового режиму державного майна.
		23. Підходи науковців щодо вирішення зазначеної проблеми також різняться:
		23.1.   Одні вважають, що положення нормативно-правових актів, які стосуються приватизації державного майна, дають підстави зробити висновок, що зміна державної форми власності може відбуватися виключно шляхом приватизації. Закон України «Про приватизацію державного майна» не відносить до способів приватизації передання такого майна державою до статутного фонду (капіталу) акціонерного товариства, створеного шляхом корпоратизації державного унітарного підприємства. Тому державне майно, що передане державою до статутного фонду (капіталу) державного унітарного підприємства, корпоратизованого у акціонерне товариство, 100 % акцій якого залишається у власності держави, до моменту завершення процедури приватизації (продажу у приватну власність належних державі акцій такого акціонерного товариства) є державною власністю [ ДзераЮ.М.  Особливості правового режиму майна, переданого державою до статутного фонду (капіталу) акціонерного товариства у результаті корпоратизації державного унітарного підприємства // Юридична Україна. 2010. № 4. С. 59-63].
		23.2.   Інші вчені (І. В.  Спасибо-Фатєєва , В .  М.  Кравчук , І. А.  Селіванова , О. Р. Кібенко тощо) констатують, що акціонерне товариство, створене у процесі корпоратизації, є власником майна, переданого йому засновником до статутного капіталу, а держава є власником акцій таких товариств до їх відчуження в установленому законодавством порядку [Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар (пояснення, тлумачення, рекомендації з використанням позицій вищих судових інстанцій, Міністерства юстиції науковців, фахівців). Т.3 : Юридична особа / за ред. проф. І. В. Спасибо-Фатєєвої. Харків: Страйд, 2009. С. 600;  Спасибо - Фатєєва І.В . Про юридичні особи публічного і приватного права // Щорічник українського права. 2017. №9. С. 176-185; СелівановаІ.А . Проблеми правового статусу акціонерних товариств, в яких держава є акціонером // Вісник Верховного Суду України. 2009. № 9 (109). С. 44-48;  СелівановаІ.А . Про різновиди акціонерних компаній, створених за участю держави // Університетські наукові записки. 2007. № 2. С. 214-219; Кібенко  О.  Р. Організаційно-правові форми державного підприємства та державного акціонерного товариства: порівняльно-правовий аналіз // Право та інноваційне суспільство. 2013. № 1. С. 125-140]. А. М. Захарченко зазначає, що приватизація є не єдиним способом відчуження державного майна. Зважаючи на те, що законодавчі акти, які містять загальні положення про правовий статус господарських товариств, передбачають набуття господарським товариством права власності на майно, передане йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного капіталу, передання державного майна у власність акціонерному товариству може розглядатись як окремий спосіб відчуження такого майна (поряд із приватизацією й іншими) [ ЗахарченкоА.М . Щодо правового режиму об`єктів державної власності у складі майна державних акціонерних товариств та їх дочірніх підприємств // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Юридичні науки. 2016. Вип. 2(1). С. 124-129].
		24. Дискусійним у юридичній науці є й питання про те, чи може товариство одночасно мати майно на різних правових режимах - праві господарського відання та праві власності. Якщо так, то чи впливає правовий режим майна, переданого до статутного капіталу, на правовий режим майна, самостійно набутого акціонерним товариством у процесі здійснення ним господарської діяльності.
		25. Отже, наявність у судовій практиці та юридичній науці різних підходів до вирішення питання, переданого на розгляд Великої Палати Верховного Суду, вказує на наявність виключної правової проблеми. А оскільки відповідно до звіту Фонду державного майна України за 2018 рік станом на 1 січня 2019 року в Україні існувало 468 господарських організацій з корпоративними правами держави, вирішення цієї проблеми має велике значення для функціонування відповідного сектора економіки.
		26. З огляду на викладені вище висновки Великій Палаті Верховного Суду слід було прийняти справу № 804/15369/13-а до розгляду.
		 
		Судді:О. Р. Кібенко С. В. Бакуліна   Д. А. ГудимаВ. Ю. Уркевич

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...