Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 212/1475/13-ц : Окремі процесуальні питання; Заява про ухвалення додаткового рішення.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 15.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 15.05.2019.
Дата набрання законної сили: 24.04.2019
Номер судового провадження: 61-9390ск18

<!DOCTYPE html PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//EN">
<html><head><title>Єдиний державний реєстр судових рішень</title>
<meta http-equiv="Content-Type" content="text/html; charset=utf-8">
<meta http-equiv="Content-Style-Type" content="text/css">
<style type="text/css"></style>
</head>
<body>
 
Постанова
Іменем України
 
24 квітня 2019 року
місто Київ
 
справа № 212/1475/13-ц
провадження № 61-9390св18
 
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Кузнєцова В. О., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2016 року у складі колегії суддів: Митрофанової Л. В., Бондар Я. М., Соколан Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У лютому 2013 року Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», банк) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним.
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що з листа Криворізького відділення державної автомобільної інспекції від 30 серпня 2011 року банку стало відомо, що між ОСОБА_2 , від імені якого діяв ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 укладена угода купівлі-продажу автомобіля Мерседес Бенц GL 450, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 . Проданий автомобіль переданий ОСОБА_2 в заставу банку за договором застави від 30 серпня 2007 року № 014/08/11-04/052/07. Згаданий договір застави забезпечує зобов'язання ОСОБА_2 за кредитним договором від 30 серпня 2007 року № 014/3836/34933/082 в розмірі 40 000, 00 дол. США строком на 60 місяців. Відомості про заставу внесені до Державного реєстру обтяжень рухомого майна відповідно до витягу від 03 вересня 2007 року № 14217034 під час оформлення застави і до цього часу обтяження з майна заставодержателем не знімалось. Заборгованість ОСОБА_2 перед банком не погашена і станом на 01 лютого 2013 року складала 35 526, 91 дол. США. Пунктом 2.9 договору застави від 30 серпня 2007 року передбачено, що заставодавець ОСОБА_2 не мав права розпоряджатись заставленим майном та відчужувати його без попередньої згоди на це заставодержателя. Незважаючи на це, ОСОБА_2 уклав з ОСОБА_1 угоду купівлі-продажу автомобіля, після чого були вчинені дії щодо перереєстрації придбаного автомобіля у зв'язку зі зміною власника, на цей час автомобіль має державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
23 грудня 2013 року Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ухвалено заочне рішення, яким задоволено позов, проте 04 липня 2014 року до Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від ОСОБА_1 надійшла заява про перегляд заочного рішення суду.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 серпня 2014 року зазначене заочне рішення скасовано, а справу призначено до судового розгляду у загальному порядку.
Представник позивача в остаточній редакції уточненої позовної заяви 
від 08 лютого 2016 року просив: визнати поважною причину пропуску строку позовної давності для визнання недійним біржового контракту купівлі-продажу транспортного засобу від 09 жовтня 2008 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , та поновити цей строк; визнати недійсним біржовий контракт купівлі-продажу транспортного засобу від 09 жовтня 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , предметом якого є автомобіль марки «Мерседес Бенц» GL 450, 2007 року випуску, колір - чорний, номер кузова: НОМЕР_3 ; скасувати державну реєстрацію транспортного засобу Мерседес Бенц GL 450, 2007 року випуску; судові витрати покласти на відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 
Стислий виклад позиції відповідачів
Відповідач ОСОБА_2 вимоги позову визнав, проти задоволення позову не заперечував.
Відповідач ОСОБА_1 вимоги позову не визнала, просила відмовити у його задоволенні. 
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 квітня 2016 року у складі судді Чайкіна І. Б. позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним біржовий контракт купівлі-продажу транспортного засобу від 09 жовтня 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , предметом якого є автомобіль Мерседес Бенц GL 450, 2007 року випуску, колір - чорний, номер кузова НОМЕР_3 . Скасовано державну реєстрацію транспортного засобу Мерседес Бенц GL 450, 2007 року випуску. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи, отже, на неї може бути звернено стягнення з підстав, передбачених статтями 25, 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». Суд не вважав позовну давність пропущеною, оскільки позивач дізнався про укладення спірного договору з листа від 30 серпня 2011 року, а з позовом банк звернувся 18 лютого 2013 року.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Рішення апеляційного суду обґрунтовувалось тим, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції не взяв до уваги того, що банк не був стороною правочину, а правочин, вчинений під впливом омани, може бути визнаний судом недійсним лише за позовом сторони правочину, яка вчинила його під впливом омани. Також апеляційний суд зазначив, що відповідно до статті 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» право витребувати майно у добросовісного набувача надане власнику майна, яким ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» не є. Частиною третьою статті 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено право обтяжувача майна, яким є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», якщо його права порушені внаслідок дій боржника (відчуження майна без згоди заставодержателя), на відшкодування завданих збитків. Законом не передбачено право заставодержателя (обтяжувача майна) вимагати визнання договору купівлі-продажу заставленого майна недійсним.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги 
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» просило скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що укладення відповідачами договору купівлі-продажу автомобіля від 09 жовтня 2008 року позбавило банк можливості звернути стягнення на предмет застави відповідно до положень статей 18-20 Закону України «Про заставу» та статей 589, 590 ЦК України.
На переконання заявника, апеляційний суд помилково зазначив, що банк не був стороною правочину, а правочин, вчинений під впливом обману, може бути визнаний судом недійсним лише за позовом сторони правочину, яка вчинила його під впливом обману.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі, ухвалою від 30 січня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у лютому 2018 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 30 серпня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 014/3836/34933/082, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримав від банку кредитні кошти у сумі 40 000, 00 дол. США, строком на 60 місяців під 18 % річних.
З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 укладено договір застави транспортного засобу від 30 серпня 2007 року № 014/08/11-04/052/07, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передав у заставу автомобіль марки «Мерседес Бенц» GL 450, 2007 року випуску, номер НОМЕР_1 .
Відомості про заставу внесені до Державного реєстру обтяжень рухомого майна відповідно до витягу від 03 вересня 2007 року № 14217034 під час оформлення застави і до цього часу обтяження з майна заставодержателем не знімалось.
У зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенською І. Р. вчинено виконавчий напис від 25 липня 2011 року про звернення стягнення на заставлене майно - автомобіль Мерседес Бенц GL 450, 2007 року випуску, номер НОМЕР_1 .
Виконавчий напис передано на виконання до Жовтневого ВДВС Криворізького МУЮ, державним виконавцем автомобіль марки «Мерседес Бенц» GL 450, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , оголошено у розшук. Листом від 30 серпня 2011 року Криворізьке відділення РЕР ДАІ повідомило відділ державної виконавчої служби про те, що зазначений автомобіль за ОСОБА_2 на праві власності не зареєстрований.
Судами встановлено, що між ОСОБА_2 , від імені якого за довіреністю діяв ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 укладено на товарній біржі контракт купівлі-продажу транспортного засобу від 09 жовтня 2008 року, відповідно до якого ОСОБА_2 відчужив на користь ОСОБА_1 заставлений автомобіль Мерседес Бенц GL 450, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом частини першої, пункту 2 частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.
Частиною першою статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 ЦК України). 
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За змістом частин першої - третьої, п'ятої та шостої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 572 ЦК України).
Згідно із частиною другою статті 586 ЦК України заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором або законом.
У Законі України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено правовий режим обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.
Пунктом 1 частини першої статті 21 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» до забезпечувальних обтяжень належить застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 ЦК України, що виникає на підставі договору.
За змістом статті 22 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяження може забезпечувати виконання боржником дійсної існуючої вимоги або вимоги, яка може виникнути в майбутньому. За рахунок предмета обтяження обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій договором. Розмір забезпеченої обтяженням вимоги визначається на момент її задоволення і включає: 1) відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги і зверненням стягнення на предмет обтяження; 2) сплату процентів і неустойки; 3) сплату основної суми боргу; 
4) відшкодування збитків, завданих порушенням боржником забезпеченого зобов'язання або умов обтяження; 5) відшкодування витрат на утримання і збереження предмета обтяження.
Згідно із частиною першою статті 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
Відповідно до частини першої статті 590 ЦК Українизвернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом статті 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.
У частині першій статті 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.
Частинами першою, третьою статті 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» установлено порядок звернення стягнення на предмет застави. Зокрема, звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.
За змістом частин першої-другої статті 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» предмет обтяження, право власності на який належить боржнику, може бути відчужений останнім, якщо інше не встановлено законом або договором. Якщо законом або договором передбачена згода обтяжувача на відчуження боржником рухомого майна, яке є предметом обтяження, така згода не вимагається в разі переходу права власності на рухоме майно в порядку спадкування, правонаступництва або виділення частки у спільному майні. У разі відчуження предмета обтяження боржником він зобов'язаний негайно письмово повідомити про це обтяжувача, який протягом п'яти днів з дня отримання цього повідомлення повинен зареєструвати відповідні зміни у відомостях про обтяження згідно зі статтею 13 цього Закону.
У справі, що переглядається, на момент відчуження ОСОБА_2 предмета застави без згоди банка було чинним та діяло зареєстроване у встановленому законом порядку обтяження рухомого майна у виді заборони відчуження, а відтак спірний правочин суперечить вимогам закону, оскільки заставодержатель не надав своєї згоди на його відчуження.
Оцінка права позивача на позов в матеріальному сенсі
Сингулярне правонаступництво у цивільних відносинах має місце, коли сторона поступається правом вимоги, чи здійснює переведення боргу, або приймає борг іншої особи на себе, а так само в разі набуття права кредитором на звернення стягнення на предмет застави.
Верховний Суд дійшов висновку, що у правовідносинах між банком та заставодавцем, який продав заставний автомобіль, за участі покупця відбулось сингулярне правонаступництво, за яким банк як заставодержатель набув права безпосередньо на спірний автомобіль, зокрема щодо права оспорювання спірного договору з метою поновлення своїх порушених прав (реституції).
У спірних правовідносинах банк як кредитор замінює особу колишнього власника предмета застави з набуттям прав на застосування усіх способів захисту його порушених цивільних прав, зокрема й тих, що належали колишньому власникові цього майна.
Скасовуючи законне по суті рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції безпідставно виходив з того, що законом не передбачено право заставодержателя (обтяжувача майна) вимагати визнання договору купівлі-продажу заставленого майна недійсним, а належним способом захисту порушеного права у цьому випадку є відшкодування боржником завданих банку збитків відповідно до частини третьої статті 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».
Висновки за наслідком розгляду касаційної скарги
За змістом пункту 4 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Верховний Суд встановив, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи нове рішення у справі про відмову у задоволенні позовних вимог, скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, повною мірою відповідає принципу змагальності сторін та диспозитивності цивільного процесу.
Враховуючи наведене, Верховний Суд зробив висновок, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення апеляційного суду скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Розподіл судових витрат
Згідно з підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Враховуючи, що Верховний Суд зробив висновок про задоволення вимог касаційної скарги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, витрати, понесені банкому зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають відшкодуванню відповідачами у рівних частинах на користь заявника, по 137, 64 грн кожним.
Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити.
Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2016 року скасувати, залишити в силі рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 квітня 2016 року.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, у розмірі 137, 64 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, у розмірі 137, 64 грн.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
 
 
Головуючий                                                                                               В. А. Стрільчук
 
Судді                                                                                                            В. О. Кузнєцов
 
                                                                                                                      С. О. Погрібний
 
                                                                                                                      О. В. Ступак
 
                                                                                                                      Г. І. Усик 
</body></html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...