Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 369/11847/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із земельних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 15.05.2019. Зареєстровано: 16.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 20.05.2019.

Номер судового провадження: 2/369/1688/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 369/11847/17
		Провадження № 2/369/1688/19
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		20.02.2019 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі
		головуючої судді Ковальчук Л.М.,
		при секретарі Бугайовій М.В.,
		за участю:
		прокурора Буцмака А.Ю.,
		представника позивача Білана М.І.,
		представника відповідача Лукашенка Є.О.,
		представника відповідача ОСОБА_3,
		представника третьої особи ОСОБА_4,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Національної академії аграрних наук України, Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_8, Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, Товариство з обмеженою відповідальністю «КП Білоцерківський ДБК», про визнання недійсними наказів і рішення, витребування земельних ділянок із незаконного володіння,
		 
		     В С Т А Н О В И В:
		 
		У жовтні 2017 року Перший заступник прокурора Київської області звернувся до суду з вищевказаним позовом, мотивуючи його тим, що Прокуратурою Київської області встановлено порушення вимог земельного законодавства при розпорядженні землями державної власності на території Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району.
		На підставі Державного акта на право постійного користування землею від 30.12.2003 серії НОМЕР_8 у користуванні Державного підприємства «Дослідне господарство «Новосілки» Інституту садівництва Української академії аграрних наук перебувало 177,07 га земель для ведення сільськогосподарського виробництва в межах Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області.
		Постановою Президії УААН від 18.04.2007 (протокол № 7) погоджено спільне будівництво житлового комплексу ДП «ДГ «Новосілки» Інституту садівництва УААН з колективним підприємством «Білоцерківський домобудівельний комбінат «Української державної будівельної корпорації «Укрбуд» та надано згоду на вилучення із землекористування державного підприємства на користь колективного підприємства земельної ділянки площею 9,8 га з включенням у межі с. Новосілки Києво-Святошинського району.
		У подальшому за погодженням з УААН між ДП «ДГ «Новосілки» Інституту садівництва УААН та КП «Білоцерківський ДБК» 11.05.2007 укладено договір № 5-Н часткової участі в будівництві житла на вищевказаній земельні ділянці.
		Указом Президента України від 06.01.2010 № 8/2010 Українську академію аграрних наук перейменовано в Національну академію аграрних наук України.
		На виконання договору часткової участі в будівництві житла від 11.05.2007 № 5-Н постановою НААН України від 10.11.2010 (протокол № 17) надано згоду на вилучення із землекористування ДГІ «ДГ «Новосілки» Інституту садівництва НААН земельної ділянки площею 9,8 га.
		До Києво-Святошинської районної державної адміністрації 29.11.2012 надійшов лист директора ДП «ДГ «Новосілки» Інституту садівництва НААН ОСОБА_16 від 17.11.2011 №282 про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 9,8 га, за результатами розгляду якого Києво-Святошинською районною державною адміністрацією надано відповідь від 26.12.2012 № 07-23/7039 про неможливість розгляду порушеного у листі питання.
		Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський ДБК» надіслало заяву від 08.08.2014 № 1/05-316 до ДП «ДГ «Новосілки» Інституту садівництва НААН та просило державне підприємство надати згоду Головному управлінню Держземагентства у Київській області на припинення права постійного користування зазначеною земельною ділянкою. Однак, директор ДП «ДГ «Новосілки» Інституту садівництва НААН ОСОБА_17 надав відповідь (лист від 11.11.2014 № 339) про неможливість припинення права користування землею. 
		Водночас, до Києво-Святошииської районної державної адміністрації 07.11.2014 надійшов лист директора ДП «ДГ «Новосілки» Інституту садівництва НААН ОСОБА_16 від 17.11.2011 № 282 про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 9,8 та, що знаходиться в адміністративних межах Чабанівської селищної ради на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії НОМЕР_8, який райдержадміністрацією скеровано за належністю до Головного управління Держземагентства у Київській області.
		Першим заступником начальника Головного управління Держземагентства у Київській області ОСОБА_18, розглянувши лист Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 13.11.2014 та заяву директора ДГІ «ДГ «Новосілки» Інституту садівництва НААН ОСОБА_16 від 17.11.2011 № 282, прийнято наказ від 17.11.2014 № 10-10956, яким припинено право постійного користування землею ДН «ДГ «Новосілки» Інституту садівництва НААН площею 9,8 га, що посвідчене державним актом на право постійного користування землею серії НОМЕР_8, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 583 від 30.12.2003 в адміністративних межах Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області, та віднесено земельну ділянку до складу земель сільськогосподарського призначення державної власності.
		У подальшому за рахунок зазначених земель наказами Головного управління Держземагентства у Київській області від 19.12.2014 № 10- *12679/15-14-сг, № 10-12680/15-14-сг, № 10-12682/15-14-сг, № 10-12678/15-14-сг та № 10-12681/15-14-сг затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано у власність ОСОБА_19 земельну ділянку площею 1,96 га з кадастровим номером НОМЕР_5, ОСОБА_11 земельну ділянку площею 1,96 га з кадастровим номером НОМЕР_6, ОСОБА_12 земельну ділянку площею 1,96 га з кадастровим номером НОМЕР_7, ОСОБА_13 земельну ділянку площею 1,96 га з кадастровим номером НОМЕР_3, ОСОБА_14 земельну ділянку площею 1,96 га з кадастровим номером НОМЕР_4 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовані на території Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району.
		На підставі вказаних наказів Головного управління Держземагентства у Київській області за ОСОБА_21, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 реєстраційною службою Києво-Святошинського районного управління юстиції 23.12.2014 зареєстровано право власності на передані у власність земельні ділянки.
		У свою чергу, ОСОБА_20, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 належні їм земельні ділянки на підставі договорів купівлі-продажу від 30.12.2014 відчужили їх ТОВ «КГІ Білоцерківський ДБК», яке на підставі рішення Чабанівської селищної ради від 23.03.2017 № 556 змінило цільове призначення земель для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків та за договорами купівлі-продажу від 06.04.2017, 23.06.2017 продало їх ОСОБА_8, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		Встановлено, що зазначені накази Головного управління Держземагентства у Київській області прийнято з порушенням вимог закону, внаслідок чого вони є незаконними та мають бути визнані недійсними.
		Так, відповідно до ст.ст. 13, 14 Конституції України, ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
		Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		За приписами ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
		Частиною 5 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
		Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою, вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.
		 
		Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
		 
		Главою 3 Земельного кодексу України визначено повноваження органів виконавчої влади в галузі земельних відносин.
		 
		Статтями 13 Земельного кодексу України та 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» передбачено, що до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин, серед іншого, належить розпорядження землями державної власності, реалізація державної політики у галузі використання та охорони земель, організація ведення державного земельного кадастру, державного контролю за використанням і охороною земель та здійснення землеустрою.
		 
		Кабінет Міністрів України відповідно до наданих йому законом повноважень у сфері земельних правовідносин своєю постановою від 02.06.2010 № 439 утворив Комісію з контролю за використанням і відчуженням земель оборони та інших земель державної власності і затвердив Положення про неї (надалі - Положення).
		Згідно з п. 3 Положення Комісія подає Кабінету Міністрів України пропозиції та рекомендації щодо погодження добровільної відмови або згоди на вилучення або відчуження земельних ділянок згідно з пропозиціями Міноборони, МВС, НС, Адміністрації Держприкордонслужби, ДПтС, інших центральних органів виконавчої влади.
		Водночас, відповідно до п. 4 розпорядження від 11.02.2010 № 318-р «Деякі питання збереження обєктів державної власності» Кабінет Міністрів України заборонив Державному комітету із земельних ресурсів разом із заінтересованими центральними органами виконавчої влади та іншими субєктами управління обєктами державної власності, у тому числі Національними та галузевими академіями наук, погодження документів, прийняття рішень, на підставі яких може здійснюватися відчуження з державної власності земельних ділянок, наданих у постійне користування державним підприємствам, установам та організаціям.
		Тобто, виходячи з аналізу зазначених правових актів, відповідно до встановленої процедури погодження Кабінету Міністрів України добровільної відмови, згода на вилучення або відчуження земельних ділянок з державної власності, наданих у постійне користування державним підприємствам, установам та організаціям, на момент припинення ДП «ДГ «Новосілки» Інституту садівництва НААН була обовязковою.
		Однак, Кабінетом Міністрів України відповідні рішення щодо припинення права постійного користування земельними ділянками ДП «ДГ «Новосілки» Інституту садівництва НА АН не приймались.
		Таким чином, припинення права постійного користування землею ДП «ДГ «Новосілки» Інституту садівництва НААН відбулося в порушення вимог ст.ст. 13, 141, 142 Земельного кодексу України, ст. 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», п. 3 Положення про Комісію з контролю за використанням і відчуженням земель оборони та інших земель державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2010 № 439, та п. 4 розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.02.2010 № 318-р «Деякі питання збереження обєктів державної власності».
		Крім того, з аналізу положень ст. ст. 141, 142 Земельного кодексу України вбачається, що ініціатива щодо добровільної відмови від права користування земельною ділянкою шляхом подання відповідної заяви до власника землі має виходити саме від землекористувача.
		Спірна земельна ділянка площею 9,8 га перебувала у постійному користуванні ДП «ДГ «Новосілки» Інституту садівництва НААН на підставі державного акта на право постійного користування землею від 30.12.2003 
		серії 1-КВ № 001208.     
		Так, пунктами 4.3, 4.6 Статуту ДП «ДГ «Новосілки» Інституту садівництва НААН, затвердженого 01.02.2011 Президентом НААН, передбачено, що земельні ділянки, які надані в постійне користування Господарству для розміщення його обєктів, здійснення науково-дослідної та господарської діяльності, виробництва оригінального, елітного та репродуктивного насіння, вирощування садивного матеріалу сільськогосподарських культур, кормів для племінних тварин і пропаганди ведення товарного сільськогосподарського виробництва, визначених Статутом Академії та цим Статутом, є державною власністю.
		Вилучення земельних ділянок Господарства може здійснюватися лише за згодою Президії Академії відповідно до Земельного кодексу України.
		Господарство здійснює користування землею і іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та чинного законодавства.
		Відповідно до ч. 1 ст. 60 Господарського кодексу України підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
		Згідно ч. 5 ст. 66 Господарського кодексу України володіння і користування природними ресурсами підприємство здійснює в установленому законодавством порядку за плату, а у випадках, передбачених законом, на пільгових умовах.
		За приписами статті 65 Господарського кодексу України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.
		Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.
		Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.
		Аналогічні положення щодо управління державним підприємством та його майном закріплено в п. 6.6 Статуту ДП «ДГ «Новосілки» Інституту садівництва НААН, згідно якого директор, діючи від імені Господарства та в його інтересах, відповідно до законодавства та в межах цього Статуту і контракту, самостійно вирішує питання діяльності Господарства, за винятком тих, що віднесені до компетенції наукової установи, Академії і трудового колективу Господарства.
		Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 17.11.201 1, яка є датою реєстрації листа ДП «ДГ «Новосілки» Інституту садівництва МАЛИ на адресу Києво-Святошинської райдержадміністрації про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 9,8 га, директором державного підприємства був ОСОБА_16, призначений на посаду наказом Інституту садівництва від 10.06.2005 № 105-к.
		У подальшому наказом Інституту садівництва НААН від 11.01.2012 .4» 4-к ОСОБА_16, звільнено з посади директора ДП «ДГ «Новосілки» Інституту садівництва НААН та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 1 1.05.2012 змінено відомості про керівника юридичної особи, яким на підставі зазначеного наказу Інституту садівництва І1ААІІ призначено ОСОБА_17
		Однак, незважаючи на відкритий доступ до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, розміщеного на веб-сайті Міністерства юстиції України, Головним управлінням Держземагентства у Київській області при розгляді у листопаді 2014 року отриманого від Києво-Святошинської районної державної адміністрації трирічної давності листа ДП «ДГ «Новосілки» Інституту садівництва НААН від 17.11.2011 № 282 за підписом директора ОСОБА_16, повноваження на управління державним підприємством якого припинено на підставі наказу Інституту садівництва НААН від 11.01.2012 № 4-к про звільнення з посади директора, та за відсутності волі дійсного землекористувача в особі повноважного директора ДП «ДГ «Новосілки» Інституту садівництва НААН ОСОБА_17 на відмову від земель державного підприємства, всупереч положенням ст. ст. 65, 66 Господарського кодексу України прийнято наказ про припинення права постійного користування землею ДП «ДГ «Новосілки» Інституту садівництва НААН площею 9,8 га, що посвідчене державним актом на право постійного користування землею серії НОМЕР_8, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 583 від 30.12.2003 в адміністративних межах Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області.
		Відсутні повноваження були і у першого заступника начальника Головного управління Держземагентства у Київській області ОСОБА_18 на прийняття наказу про припинення права постійного користування землею ДП «ДГ «Новосілки» Інституту садівництва НААН площею 9,8 га.
		Так, відповідно до п. 4.29 Положення про Головне управління Держземагентства у Київській області, затвердженого наказом Голови Держземагентства України від 06.06.2013 № 242, останнє відповідно до покладених на нього завдань передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області.
		Згідно з п. п. 10, 11.1, 11.11 Положення Головне управління очолює начальник, який призначається на посаду Головою Держземагентства України за погодженням з Міністром і головою відповідної місцевої державної адміністрації та звільняється з посади Головою Держземагентства України.
		Начальник здійснює керівництво Головним управлінням, несе персональну відповідальність за організацію та результати його діяльності, підписує накази Головного управління.
		Таким чином, відповідно до вимог законодавства та Положення про Головне управління Держземагентства у Київській області повноваження щодо підписання наказів з покладених на Головне управління завдань, у тому числі щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності відноситься до виключної компетенції начальника Головного управління Держземагентства у Київській області.
		Крім того, наказом Головного управління Держземагентства у Київській області припинено право постійного користування ДІЇ «ДГ «Новосілки» Інституту садівництва ПЛАН земельною ділянкою площею 9,8 га за відсутності розробленої документації із землеустрою.
		Так, частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України передбачено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
		Відповідно до положень ч. 1 ст. 20 Закону України «Про землеустрій» у разі надання, вилучення, викупу, організації нових і впорядкуванні існуючих обєктів землеустрій проводиться обовязково.
		Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою розробляється у вигляді програм, схем, проектів, спеціальних тематичних карт, атласів, технічної документації, які відповідно до ст. 30 цього Закону мають бути погоджені та затверджені в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом та іншими законами України.
		Однак, Головним управлінням Держземагентства у Київській області припинено право користування земельною ділянкою площею 9,8 га за відсутності розробленої та погодженої в установленому законом порядку відповідної землевпорядної документації щодо визначення меж, місця розташування, прав на земельну ділянку, яка перебувала у складі земель площею 177,07 га ДП «ДГ «Новосілки» Інституту садівництва НААН відповідно до державного акта на право постійного користування землею від 30.12.2003 серії НОМЕР_8.
		Таким чином, наказ Головного управління Держземагентства у Київській області про припинення права постійного користування землею ДП «ДГ «Новосілки» Інституту садівництва НААН площею 9,8 га, що посвідчене державним актом на право постійного користування землею серії НОМЕР_8, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 583 від 30.12.2003 в адміністративних межах Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області, прийнято з порушенням ст. ст. 13, 19 Конституції України, ст. ст. 141, 142 Земельного кодексу України, ст. ст. 65, 66 Господарського кодексу України, ст. 20 Закону України «Про землеустрій», ст. 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», п. 3 Положення про Комісію з контролю за використанням і відчуженням земель оборони та інших земель державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2010 № 439, розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 № 610-р «Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками».
		При цьому, оскільки в даному випадку припинення права користування ДП «ДГ «Новосілки» Інституту садівництва НААН земельними ділянками здійснено поза волею землекористувача та з порушенням установленого законом порядку, оскаржуваний наказ по своїй суті є незаконним, а отже всі подальші рішення Головного управління Держземагентства у Київській області стосовно відведення земельних ділянок у приватну власність і рішення Чабанівської селищної ради про зміну їх цільового призначення є протиправними та підлягають визнанню недійсними.
		На підставі вищевикладеного, Перший заступник прокурора Київської області просив суд визнати недійсним наказ Головного управління Держземагентства у Київській області від 17.11.2014 № 10-10956 про припинення права постійного користування землею ДП «ДГ «Новосілки» Інституту садівництва ПЛАН площею 9,8 га, що посвідчене державним актом на право постійного користування землею серії НОМЕР_8, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 583 від 30.12.2003 в адміністративних межах Чабанівської селищної ради Києво- Святошинського району Київської області, визнати недійсними накази Головного управління Держземагентства у Київській області від 19.12.2014 № 10-12679/15-14-сг, № 10-12680/15-14-сг, № 10-12682/15-14-сг, №10-12678/15-14-сг та №10-12681/15-14-сг про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання у власність ОСОБА_21 земельної ділянки площею 1,96 га з кадастровим номером НОМЕР_5, ОСОБА_11 земельної ділянки площею 1,96 га з кадастровим номером НОМЕР_6, ОСОБА_12 земельної ділянки площею 1,96 га з кадастровим номером НОМЕР_7, ОСОБА_13 земельної ділянки площею 1,96 га з кадастровим номером НОМЕР_3, ОСОБА_14 земельної ділянки площею 1,96 га з кадастровим номером НОМЕР_4 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовані на території Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області, визнати недійсним рішення Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області від 23.03.2017 № 556 «Про затвердження ТОВ «КП Білоцерківський ДБК» проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок», витребувати на користь держави в особі Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України з незаконного володіння ОСОБА_8 земельні ділянки площею 1,96 га з кадастровим номером НОМЕР_5, площею 1,96 га з кадастровим номером НОМЕР_6, площею 1,96 га з кадастровим номером НОМЕР_7, площею 1,96 га з кадастровим номером НОМЕР_3, площею 1,96 га з кадастровим номером НОМЕР_4, загальною вартістю 210499,79 грн, розташовані в адміністративних межах Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області, стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати.
		В судовому засіданні прокурор позов підтримав у повному обсязі і просив його задовольнити.
		Представник позивача Національної академії аграрних наук України в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі і просив його задовольнити.
		Представник позивача Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України в судове засідання не зявився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав на адресу суду пояснення, в яких позов підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.
		В судовому засіданні представники відповідачів ОСОБА_8, Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області позов не визнали і заперечували проти його задоволення.
		В судовому засіданні представник третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «КП Білоцерківський ДБК» позов не підтримав.
		В судове засідання треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, не з»явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду невідомі.
		 
		Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з»ясувавши дійсні обставини справи та дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		З матеріалів справи вбачається, що, як вказано прокурором, Прокуратурою Київської області встановлено порушення вимог земельного законодавства при розпорядженні землями державної власності на території Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області, а саме: прокурор вважав, що припинення права постійного користування землею ДП «ДГ «Новосілки» Інститут садівництва НААН відбулося в порушення вимог ст.ст. 13, 141, 142 Земельного кодексу України, ст. 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», п. З Положення про Комісію з контролю за використанням і відчуженням земельно оборони та інших земель державної власності, затвердженого постановою КМУ від 02.06.2010 року №439, та п. 4 розпорядження КМУ від 11.02.2010 року №318-р «Деякі питання збереження обєктів державної власності», і також вважав, що відмова від земель державного підприємства відбулася за відсутності волі за дійсного землекористувача з особі директора ДП «ДГ «Новосілки» Інститут садівництва НААН, і також вважав, що повноваження були відсутні і у першого заступника начальника Головного управління Держземагентства у Київській області ОСОБА_18 на прийняття наказу про припинення права постійного користування землею ДП «ДГ «Новосілки» Інституту садівництва НААН площею 9,8 га, і на основі вищезазначеного вважав накази Головного управління Держземагентства у Київській області від 17.11.2014 року №10-10956, від 19.12.2014 року №10-12679/15-14- сг, №10-12680/15-14-сг, №10-12682/15-14-сг, №10-12678/15-14-сг та №10-12681/15-14-сг - недійними, та вважав що витребування земельних ділянок з приватної власності у державну власність безумовно становить суспільний інтерес, і просив витребувати на користь держави в особі Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України з незаконного володіння земельних ділянок громадян.
		На підставі Державного акта на право постійного користування землею від 30.12.2003 року серії НОМЕР_8 у користуванні Державного підприємства «Дослідне господарство «Новосілки» Інституту садівництва Української академії аграрних наук перебувало 177,07 га земель для ведення сільськогосподарського виробництва в межах Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області.
		Указом Президента України від 06.01.2010 року №8/2010 Українську академію аграрних наук перейменовано в Національну академію аграрних наук України.
		10.11.2010 року Постановою Президії Національної академії аграрних наук України (Протокол №17) «Про вилучення землі із землекористування Державного підприємства «Дослідне господарство «Новосілки» Інституту садівництва НААН» було надано згоду на вилучення із землекористування Державного підприємства «Дослідне господарство «Новосілки» Інституту садівництва НААН» земельної ділянки площею 9,8 га. 
		07.11.2014 року до Києво-Святошинської районної державної адміністрації надійшов лист директора ДП «ДГ «Новосілки» Інституту садівництва НААН ОСОБА_16 від 17.11.2011 р. №282 про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 9,8 га, що знаходиться в адміністративних межах Чабанівської селищної ради на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії НОМЕР_8, який райдержадміністрацією скеровано за належністю до Головного управління Держземагентства у Київській області.
		Першим заступником начальника Головного управління Держземагентства у Київській області ОСОБА_18 було розглянуто лист Києво-Святошинської РДА від 13.11.2014 року
		р. та заяву директора ДП «ДГ «Новосілки» Інституту садівництва НААН ОСОБА_16 від 17.11.2011 р. №282, та прийнято наказ від 17.11.2014 р. №10-10956, яким припинено право постійного користування землею ДП «ДГ «Новосілки» Інституту садівництва НААН площею 9,8 га.
		19 грудня 2014 року наказами Головного управління Держземагентства у Київській області №10-12679/15-14-сг, №10-12680/15-14-сг, №10-12682/15-14-сг, №10-12678/15-14- сг та №10-12681/15-14-сг затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано у власність ОСОБА_10 земельну ділянку площею 1,96 га з кадастровим номером НОМЕР_5, ОСОБА_11 земельну ділянку площею 1,96 га з кадастровим номером НОМЕР_6, ОСОБА_12 земельну ділянку площею 1,96 га з кадастровим номером НОМЕР_7, ОСОБА_13 земельна ділянка площею 1,96 га з кадастровим номером НОМЕР_3, ОСОБА_14 земельну ділянку площею 1,96 га з кадастровим номером НОМЕР_4 для ведення особистого селянського господарства.
		У свою чергу, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 належні їм земельні ділянки на підставі договорів купівлі-продажу від 30.12.2014 р. відчужили ТОВ «КП Білоцерківський ДБК».
		Відповідно до ст. 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від такого права, вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом тощо.
		Частинами 3, 4 ст. 142 ЗК України передбачено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
		Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Статтею 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
		Згідно статті 13 ЗК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом. 
		Відповідно до норм ЗК України не вбачається повноважень Кабінету Міністрів України щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення та погодження відмови підприємства від права постійного користування земельними ділянками.
		У відповідності до вимог пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення Комісії з контролю за використанням і відчуженням земель оборони та інших земель державної власності» основними завданнями Комісії є: проведення аналізу законності прийняття зазначеними органами, органами місцевого самоврядування, окремими посадовими особами рішень про відчуження земельних ділянок, які перебували (перебувають) у користуванні військових частин, військово-навчальних закладів, підприємств, установ та організацій Збройних Сил, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, органів і підрозділів цивільного захисту, а також інших земельних ділянок державної власності, подання Кабінетові Міністрів України пропозицій та рекомендацій щодо погодження добровільної відмови або згоди на вилучення або відчуження земельних ділянок згідно з пропозиціями Міноборони, МВС, МНС, Адміністрації Держприкордонслужби, ДПтС, інших центральних органів виконавчої влади. До повноважень комісії з контролю за використанням і відчуженням земель оборони та інших земель державної власності не відноситься право надавати погодження на відчуження або відмови від земельної ділянки. Вказана комісія має право надавати лише пропозиції Кабінету Міністрів України стосовно вказаних питань. 
		Таким чином, вказана Комісія вправі надавати рекомендації з питань, які належать до компетенції Кабінету Міністрів України. Також Комісія займається вивченням питань відчуження земельних ділянок, розпорядження якими здійснює Кабінет Міністрів України, а саме земельних ділянок, які перебували (перебувають) у користуванні військових частин, військово-навчальних закладів, підприємств, установ та організацій Збройних Сил, інших військових формувань, утворених відповідно до Законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, органів і підрозділів цивільного захисту.
		Згідно вимог ч. 4 ст. 142 ЗК України власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
		Відповідно до ч. 7 ст. 122 ЗК України (на час виникнення спірних правовідносин) Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтями 149, 150 цього Кодексу.
		За правилами ч. 9 ст. 149 ЗК України (на час виникнення спірних правовідносин) Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного,     оздоровчого, рекреаційного     призначення та     суб'єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв'язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених ст. 150 цього Кодексу.
		В ч. 2 ст. 150 ЗК України (на час виникнення спірних правовідносин) вказано, що земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися (викуплятися) за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України.
		З врахуванням наведеного, слід дійти висновку, що Кабінет Міністрів України не наділений правом розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення, а тому не має право як уповноважений орган власника - держави, приймати рішення про припинення права користування земельною ділянкою, таким же правом не наділена і Комісія з контролю за використанням і відчуженням земель оборони та інших земель державної власності, яка є постійно діючим робочим органом Кабінету Міністрів України. 
		Враховуючи вищевказане, припинення права на постійне користування ДП «ДГ «Новосілки» Інституту садівництва НААН не потребувало погодження з Комісією з контролю за використанням і відчуженням земель оборони та інших земель державної власності, яка і не могла надати відповідне погодження в силу відсутності відповідних повноважень. 
		Крім вказаного, земельним законодавством України не передбачено при добровільній відмові від земельної ділянки погодження жодної комісії.
		Згідно п. 4 розпорядження Кабінету Міністрів України «Деякі питання збереження об'єктів державної власності» від 11 лютого 2010 року №318-р визначено, що Державному комітетові із земельних ресурсів разом із заінтересованими центральними органами виконавчої влади та іншими суб'єктами управління об'єктами державної власності, у тому числі Національними та галузевими академіями наук, не допускати погодження документів, прийняття рішень, на підставі яких може здійснюватися відчуження з державної власності земельних ділянок, наданих у постійне користування державним підприємствам, установам та організаціям (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, що підлягають приватизації, та земельних ділянок, відчуження яких здійснюється для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності), до законодавчого врегулювання питання щодо визначення порядку їх відчуження.
		Відповідно до положень ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
		З огляду на наведене, вказане розпорядження має рекомендаційний характер, а при прийнятті спірного наказу Головне управління Держгеокадастру в Київській області діяло в межах чинного законодавства України.
		В Ухвалі ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ по справі № 6-22639СК15 від 10 лютого 2016 року було вказано, що: «Дія вказаного розпорядження суперечить нормам ст. 19 Конституції України, статей 141, 142 ЗК України, ст. 6 Закону України "Про державні місцеві адміністрації", які мають вищу юридичну силу. Крім того, мова в розпорядженні йде про заборону погодження документів на відчуження з державної власності земельних ділянок, наданих у постійне користування державним підприємствам, в той час як оспорюваними розпорядженнями Києво-Святошинської районної державної адміністрації вирішувалось питання про припинення права постійного користування ДП "НДВА "Пуща Водиця" земельними ділянками, а не відчуження, коли відбувається зміна власника. Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо того, що вказане розпорядження N 318-р має рекомендаційний характер, а відповідач при прийнятті спірних розпоряджень діяв у чіткій відповідності до вимог чинного законодавства, отже висновок суду першої інстанції є правомірним».
		Відповідно до вимог п. «а» ст. 141 ЗК України (в редакції станом на час припинення права користування) підставами припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою. 
		Слід зазначити, що ДП «ДГ «Новосілки» Інституту садівництва НААН здійснювало відмову від права постійного користування і не здійснювало відчуження земельної ділянки.
		Частинами 3-4 ст. 142 ЗК України передбачено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
		Отже, розглянувши лист Києво-Святошинської РДА Київської області від 13.11.2014 року
		та заяву директора ДП «ДГ «Новосілки» Інституту садівництва НААН ОСОБА_16 від 17.11.2011 р. №282 про добровільну відмову від права постійного користування земельними ділянками загальною площею 9,8 га, якою користуються на підставі державного акта на право постійного користування землею НОМЕР_8 в адміністративних межах Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області, відповідно до Постанови президії Національної академії аграрних наук України протокол №17 від 10.11.2010 року, ДП «ДГ «Новосілки» Інституту садівництва НААН добровільно відмовилось від користування вищевказаними земельними ділянками, що також додатково підтверджується наявним погодженням Президії Національної академії аграрних наук України (Протокол №17) «Про вилучення землі із землекористування Державного підприємства «Дослідне господарство «Новосілки» Інституту садівництва НААН» та у свою чергу звернувшись до Києво-Святошинської РДА, яка перенаправила заяву від 17.11.2011 р. №282 за належністю до Головного управління Держземагентства у Київській області, як до власника земельної ділянки, відповідно до Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 р. №445 на момент звернення, а та, у свою чергу, на підставі заяви прийняла наказ про припинення права користування земельною ділянкою.
		В Постанові ВГСУ по справі №5023/3246/12 від 15.04.2013 року вказано, що добровільна відмова від земельної ділянки чи її частки є однією з підстав припинення права користування нею і може відбуватися виключно за згодою власника або землекористувача».
		Припинення права постійного користування не може вважатись відчуженням, так як власник земельної ділянки не змінюється, а сама земельна ділянка залишається у власності держави. Отже, Головне управління Держземагентства у Київській області при вирішенні питання про припинення права користування земельними ділянками діяв у межах наданих йому повноважень.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 60 ГК України підприємство - самостійний субєкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими субєктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
		Згідно ч. 5 ст. 66 ГК України володіння і користування природними ресурсами підприємство здійснює в установленому законодавством порядку за плату, а у випадках, передбачених законом, на пільгових умовах.
		Згідно статті 65 ГК України, управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.
		Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.
		Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядові раді. Керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (урзі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи.
		Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.
		Аналогічні положення щодо управління державним підприємством та його майном закріплено в п. 6.6. Статуту ДП «ДГ «Новосілки» Інституту садівництва НААН, згідно якого директор, діючи від імені Господарства та в його інтересах, відповідно до законодавства та в межах цього Статуту і контракту, самостійно вирішує питання діяльності Господарства, за винятком тих, що віднесені до компетенції наукової установи. Академії і трудового колективу Господарства.
		10.06.2005 року ОСОБА_16 був призначений на посаду директора ДП «ДГ «Новосілки» Інституту садівництва НААН, відповідно до наказу №105-К. 
		Заявою від 17.11.2011 року № 282 землекористувачем було здійснено добровільну відмову щодо користування земельною ділянкою площею 9,8 га. ОСОБА_16 відповідно до наказу №105-К був директором ДП «ДГ «Новосілки» Інституту садівництва НААН. У вищезазначеній заяві відсутній термін її дії. Більше того, відповідна заява не є скасованою та не оспорювалась, у свою чергу приймалася в межах повноважень особи, яка в силу п. 6.6. Статуту ДП «ДГ «Новосілки» Інституту садівництва НААН та ч. 3-4 ст. 142 ЗК України мала на це відповідні повноваження та перебувала у трудових відносинах з організацією землекористувача.
		Відповідно до п. 1 Положення про Головне управління Держземагентства в області, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10.05.2012
		року №258 Головне управління Держземагентства в області є територіальним органом Державного агентства земельних ресурсів України та йому підпорядковане.
		Пунктом 2 Наказу №258 передбачено, що Головне управління у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, дорученнями Прем'єр-міністра України, наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України, дорученнями Міністра аграрної політики та продовольства України, наказами Держземагентства України, дорученнями Голови Держземагентства України та його заступників, актами місцевої державної адміністрації та органів місцевого самоврядування, а також цим Положенням.
		Згідно п. 3 Наказу № 258 завданням Головного управління є реалізація повноважень Держземагентства України на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
		Пунктом 10 Наказу №258 передбачено, що Головне управління очолює начальник, який призначається на посаду Головою Держземагентства України за погодженням з Міністром і головою відповідної місцевої державної адміністрації та звільняється з посади Головою Держземагентства України. Начальник Головного управління має заступників, у тому числі одного першого, які призначаються на посади Головою Держземагентства України за погодженням з Міністром та звільняються з посад Головою Держземагентства України.
		Відповідно до п. 11.12. Наказу №258 Начальник Головного управління розподіляє за погодженням з Головою Держземагентства України обов'язки між своїми заступниками.
		Так як наказ Головного управління Держземагентства у Київській області від 17.11.2014 року №10-10956 про припинення права постійного користування землею ДП «ДГ «Новосілки» Інституту садівництва НААН площею 9,8 га був підписаний заступником начальника Головного управління Держземагентства у Київській області ОСОБА_18, відповідне свідчить про розподілення обовязків між своїми заступниками таким начальником, що підтверджується відсутністю в матеріалах справи доказів скасування такого наказу за підписом заступника та заперечень начальника Головного управління.
		Прокурор стверджував, що заступник начальника Головного управління Держземагенства у Київській області ОСОБА_18 діяв з перевищенням своїх повноважень, а тому слід скасувати накази, які ним були прийняті. 
		Відповідно до вимог ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
		В.о. начальника Головного управління Держземагенства у Київській області 19.12.2014 року схвалив дії першого заступника начальника ОСОБА_18 та прийняв їх до виконання, затвердив своїми наказами технічну документацію щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства фізичним особам.
		«Прийняття рішення про передачу в приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже правовідносини, повязані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.» (Постанова Верховного суду України судової палати у цивільних справах від 29.06.2016 року по справі №6-1376ц16).
		Відповідно до вимог ч. 4 ст. 122 ЗК України Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
		Головне управління Держземагентства у Київській області є територіальним органом Державного агентства земельних ресурсів України та йому підпорядковане. Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
		Виходячи з норм ч. 4 ст. 122 ЗК України, Головне управління Держземагентства у Київській області вправі розпоряджатися землями, які знаходяться за межами населених пунктів.
		Статтею 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів.
		За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачі у справі скористалися своїм правом та отримали безоплатно у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства (в адміністративних межах Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області) у відповідності до ст. 121 ЗК України.
		Правовідносини, пов»язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.
		Прокурором не доведено суспільний інтерес, який потрібно було б захищати при витребуванні земельних ділянок.
		23 березня 2017 року рішенням №556 Чабанівської селищної ради було затверджено проект землеустрою ТОВ КП «Білоцерківський ДБК» щодо зміни цільового призначення земельних ділянок в межах вулиць Новосілківська та Садова в с. Новосілки Києво-Святошинського району Київської області.
		Відповідно до положень ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», норми яких вимагають та зобовязують органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Генеральний план населеного пункту, с. Новосілки був затверджений 11 серпня 2016 року рішенням Чабанівської селищної ради № 299.
		Згідно ст. ст. 1,17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року, генеральний план є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
		В основу перспективного розвитку населеного пункту с. Новосілки покладено розміщення нової житлової та громадської забудови. Чабанівською селищною радою запропоновано під розвиток населеного пункту залучити території, які розміщені на південь від території села за рахунок території, які надані для ведення садівництва, території, що знаходяться у приватній власності громадян та підприємств, частково земель ДГ «Новосілки» площею 32 га.
		Територія проектування, на яку розроблено детальний план, знаходиться відповідно до генерального плану с. Новосілки у житловому кварталі багатоквартирної забудови, між вулицями Новосілківська та Садова.
		У відповідності до ст. 39 ЗК України, використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.
		Також ст. 2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року передбачено, що планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням.
		Отже, з наведених вище актів законодавства України чітко випливає, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється у відповідності до генерального плану міста та іншої містобудівної документації, яка є підставою для визначення цільового призначення земельної ділянки та їх функціонального розподілу.
		Виключно генеральний план міста, який має спеціально встановлену ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» процедуру його розроблення та затвердження селищною радою, яка включає відповідні пропозиції громадськості щодо використання території міста та погодження його з цілою низкою державних інституцій, є підставою для встановлення цільового та функціонального призначення земельних ділянок житлової та громадської забудови і гарантує подальше неухильне дотримання генерального плану під час використання території селищною радою, в тому числі на випадок відведення нової земельної ділянки у власність чи користування фізичним або ж юридичним особам для потреб селища.
		Згідно ч. 3 ст. 123 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
		Водночас, якщо земельна ділянка, виділена під ОСГ, перейшла у власність громадян України внаслідок надання її за рішенням відповідних органів влади, або придбана у власність на підставі цивільно-правових правочинів (купівля-продаж, міна, дарування тощо), то відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб», вони мають право ініціювати зміну цільового призначення своєї земельної ділянки.
		Отже органом місцевого самоврядування Чабанівською селищною радою було прийняте рішення №556 від 23.03.2017 року «Про затвердження ТОВ «КП Білоцерківський ДБК» проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок».
		У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом».
		Як вбачається з постанови Президії НААУ мало місце волевиявлення НААУ, інституту садівництва НААУ.
		В подальшому директор ДП «Дослідного господарство «Новосілки» Інституту садівництва НААУ ОСОБА_16 направив відповідного листа про відмову від користування земельною ділянкою. 
		Прокурор не оскаржував правомірність прийняття відповідних рішень президією НААУ, ДП «Дослідного господарство «Новосілки», Інститутом садівництва НААУ.
		До спірних правовідносин про витребування земельних ділянок із володіння набувача та повернення їх у власність держави підлягає застосуванню стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
		Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержало.
		Прийняття рішення про передачу в приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. 
		Таким чином, правовідносини, пов»язані з вибуттям із земель державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.
		У зв»язку з викладеним та враховуючи практику Європейського суду з прав людини, прокурором не доведено, що втручання держави в право особи на володіння майном є законним та направлено на захист «громадського», «суспільного» інтересу, і що дана міра є пропорційною визначеним цілям. 
		 
		Також суд зазначає, що 20 лютого 2019 року прокурором в судовому засіданні були надані письмові пояснення з долученням копії Наказу Головного управління Держземагентства у Київській області «Про припинення права користування земельною ділянкою» від 17.11.2014 № 10-10956/15-14-сг.
		Із змісту позовних вимог вбачається, що прокурор просив визнати недійсним наказ Головного управління Держземагентства у Київській області від 17.11.2014 № 10-10956.
		 
		Відповідно до вимог ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
		Згідно вимог ч. 4 ст. 83 ЦПК України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об»єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано, причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк, докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
		Відповідно до вимог ч. 10 ст. 83 ЦПК України докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.
		 
		Згідно ж вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
		 
		Прокурор не звертався до суду із відповідним клопотанням про приєднання їх до матеріалів справи відповідно до вищевказаних вимог ст. 83 ЦПК України, а натомість зазначив у поясненнях від 20 лютого 2019 року, що при підготовці позовної заяви прокурором допущено технічну помилку та просив вважати вірними реквізити наказу Головного управління Держземагентства у Київській області від 17.11.2014-№ 10-10956/15-14-сг. 
		Враховуючи вищевикладене, суд, з»ясувавши дійсні обставини, заслухавши пояснення осіб. які брали участь у розгляді справи, дослідивши письмові докази, не вбачає підстав для задоволення позову, оскільки прокурор не довів заявлених позовних вимог, і тому у задоволенні позову слід відмовити.
		 
		Оскільки судом відмовлено у задоволенні позову, то підлягають скасуванню заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою суду від 05 жовтня 2018 року відповідно до вимог ст. 158 ЦПК України.
		 
		Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 388 ЦК України, ст. ст. 39, 121, 122, 123, 141, 142, 149, 150 Земельного кодексу України, ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 1, 2, 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. ст. ст. ст. 2, 4, 13. 77, 78, 79, 80, 81,82, 83, 89, 133, 141, 158, 259, 264, 265, 268, 417 ЦПК України, суд,-
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		У задоволенні позову Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Національної академії аграрних наук України, Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_8, Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, Товариство з обмеженою відповідальністю «КП Білоцерківський ДБК», про визнання недійсними наказів і рішення, витребування земельних ділянок із незаконного володіння відмовити.
		 
		Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 жовтня 2018 року, якою накладено арешт на земельну ділянку площею 1,96 га з кадастровим номером НОМЕР_5 по АДРЕСА_7; земельну ділянку площею 1,96 га з кадастровим номером НОМЕР_6 по АДРЕСА_8, земельну ділянку площею 1,96 га з кадастровим номером НОМЕР_7 по АДРЕСА_9, земельну ділянку площею 1,96 газ кадастровим номером НОМЕР_3 по АДРЕСА_10; земельну ділянку площею 1,96 га з кадастровим номером НОМЕР_4 по АДРЕСА_11, які належать на праві приватної власності ОСОБА_8.
		 
		Інформація про Першого заступника прокурора Київської області: код ЄДРПОУ 02909996, адреса: м. Київ: бульвар Лесі Українки, 27/2.
		Інформація про позивача Національної академії аграрних наук України: місцезнаходження: м. Київ вул. Михайла Омеляновича-Павленка, 9.
		Інформація про позивача Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України: місцезнаходження: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Новосілки, вул. Садова, 23.
		Інформація про відповідача Головного управління Держгеокадастру у Київській області: місцезнаходження: м. Київ, вул. Серпова, буд. 3/14.
		Інформація про відповідача ОСОБА_8: ІПН НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий 01 грудня 2012 року Фастівським ВР УДМС України в Київській області, місце проживання: АДРЕСА_6.
		Інформація про відповідача Чабанівську селищну раду Києво-Святошинського району, Київської області: місцезнаходження: Київська область, Києво-Святошинський район, вул. Машинобудівників, 14.
		Інформація про третю особу ОСОБА_10: місце проживання: АДРЕСА_3.
		Інформація про третю особу ОСОБА_11: АДРЕСА_1.
		Інформація про третю особу ОСОБА_12: АДРЕСА_2.
		Інформація про третю особу ОСОБА_13: місце проживання: АДРЕСА_4.
		Інформація про третю особу ОСОБА_14: місце проживання: АДРЕСА_5.
		Інформація про третю особу Товариство з обмеженою відповідальністю «КП Білоцерківський ДБК»: місцезнаходження: Київська область, Васильківський район, смт. Глеваха, вул. Вокзальна, 53.
		 
		Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення суду.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя            Ковальчук Л.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...