Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1340/4945/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування, зокрема зі спорів у сфері:; містобудування; планування і забудови територій; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 20.05.2019. Зареєстровано: 20.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 21.05.2019.
Дата набрання законної сили: 16.05.2019
Номер судового провадження: П/1340/5364/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		Справа №1340/4945/18
		 
		У Х В А Л А
		про закриття провадження в адміністративній справі
		16 травня 2019 року
		Львівський окружний адміністративний суд у складі:
		Головуючого-судді Сподарик Н.І.,
		за участю секретаря судового засідання Карпи А.В.,
		представника позивача Копик Л.Є.,
		представника відповідача  та третьої особи 2 Шаровського Р.М.,
		представника третьої особи Полюга З.М.
		розглянувши у судовому засіданні у порядку загального позовного провадження  питання про закриття провадження в адміністративній справі №1340/4945/18 за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» до Брюховицької селищної ради, третіх осіб, які    не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Державне підприємство Державний інститут проектування міст «Містопроект» м.Львів, виконавчого комітету Брюховицької селищної ради про визнання протиправним та нечинним рішення,
		                                                                      
		                                                      встановив:
		 
		на розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» до Брюховицької селищної ради про визнання протиправним та нечинним рішення XXV сесії VII скликання Брюховицької селищної ради від 26.04.2018 року №567 «Про затвердження проекту коригування Генерального плану смт. Брюховичі». 
		Ухвалою суду від 29.10.2018 року відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка    не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державне підприємство Державний інститут проектування міст «Містопроект» м.Львів (79044, м.Львів, вул.Генерала Чупринки, 71).
		Згідно ухвали суду від 29.10.2018 року витребувано в Брюховицької селищної ради належним чином завірену копію Генерального плану смт.Брюховичі, затвердженого рішенням сесії Брюховицької селищної ради № 226 від 26.12.2003 року (текстові та графічні матеріали) та рішення про його затвердження. 
		Протокольною ухвалою від 20.11.2018 року до участі у справі було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору- Виконавчий комітет Брюховицької селищної ради.
		Ухвалою суду від 28.02.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду; зобов`язано Брюховицьку селищну раду опублікувати оголошення про оскарження рішення XXV сесії VII скликання Брюховицької селищної ради від 26.04.2018 року №567 «Про затвердження проекту коригування Генерального плану смт.Брюховичі» у виданні, в якому цей акт був/мав бути офіційно оприлюднений, відповідно до вимог      ст.264 КАС України. Призначити судовий розгляд на 04.04.2019 року. 
		18.04.2019 року за вх. № 13421 представником відповідача подано відзив та ряд  додатків. Представник позивача 06.05.2019 року подав відповідь на відзив.
		Суд, оглянувши та дослідивши докази подані відповідачем до відзиву від 18.04.2019 року, поставив на обговорення питання щодо закриття  провадження у справі. 
		Представник відповідача  не заперечував, просив суд закрити провадження у справі. Мотивував тим, що спір у цій справі не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку відповідача, а стосується захисту його цивільного права, щодо усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою шляхом визнання протиправним рішення. Вважає, що такий спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Відповідно до п.1ч.1 ст.238 КАС України просить суд закрити провадження у справі.
		Представник позивача заперечує щодо закриття провадження в справі, оскільки прийняте Брюховицькою селищною радою рішення  не має наслідком припинення права користування земельною ділянкою в розумінні ст.141 Земельного кодексу України та не є підставою виникнення в Брюховицької селищної ради права власності чи будь якого іншого речового права,  похідного від права власності, на зазначену земельну ділянку. Правовідносини, які склалися стосуються оскарження законності рішення, яке має ознаки нормативно-правового акта органу місцевого самоврядування. Зазначає, що питання щодо законності та обгрунтованості цього рішення належить до компетентності адміністративних судів. 
		Представник третьої особи - Державне підприємство Державний інститут проектування міст «Містопроект» м.Львів  поклався на розсуд суду. 
		Перевіривши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
		Відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Згідно з п. 7 ч. 1   ст. 4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
		Пунктом 1  частиною 1 ст. 19 КАС України    встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
		Термін «публічно-правовий спір», відповідно до п.2 ч.1 ст.4 КАС України, означає спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
		Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
		Відповідно до п.7 ч.1 ст.4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
		Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні публічно-владних управлінських функцій.
		Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії  не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справи адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати у зв`язку з чим виник спір та на захист яких прав особа звернулася до суду.
		Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
		За правилами п.6 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
		З установлених судом фактичних обставин справи вбачається, що спір виник щодо правомірності рішення від 26.04.2018 року Брюховицькою селищною радою XXV сесії VII скликання № 567 «Про затвердження проекту коригування Генерального плану смт. Брюховичі». В позовній заяві зазначено та  поясненнями представника позивача не заперечується, що згідно з оскаржуваним рішенням смуга відведення Залізниці згідно затвердженого коригування Генерального плану смт. Брюховичі складає 15 м.  А саме, зменшено смугу відведення позивача чим порушено його право на постійне користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній власності. 
		Тобто позивач оспорює правомірність зменшення розміру земельної ділянки оскаржуваним рішенням, яка перебуває в державній власності у постійному користуванні позивача. При цьому, суд враховує, що позивач, оскаржуючи рішення відповідача, переслідує мету захистити майнові права, зокрема право користування земельною ділянкою.
		Суд звертає увагу, що позивачем не надано суду підтвердження належного користування землями, які належать до смуги відведення Залізниці. Натомість у матеріалах справи наявні витяги з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що засвідчують право власності на земельні ділянки:
		з кадастровим номером НОМЕР_1 , площею 0,1013 га, цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Вказана земельна ділянка перебуває в комунальній власності територіальної громади смт.  Брюховичі в особі Брюховицької селищної ради та надана в оренду ТзОВ «Галіція-Буд» (а.с.116 том ІІ);
		з кадастровим номером НОМЕР_2 , площею 0,1595 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства. Вказана земельна ділянка перебуває в приватній власності ОСОБА_2 (а.с.117 том ІІ);
		з кадастровим номером НОМЕР_2 , площею 0,0193 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства. Вказана земельна ділянка перебуває в приватній власності ОСОБА_3 (а.с.118 том ІІ);
		з кадастровим номером НОМЕР_2 , площею 0,414 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства. Вказана земельна ділянка перебуває в приватній власності ТОВ «Офісний центр «К-59» (а.с.119 том ІІ).
		Таким чином, виникає спір про  право, і подальше оспорювання права власності на спірну земельну ділянку не має вирішуватися за правилами адміністративного судочинства, адже адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей встановлювати (визнавати) належність права власності на земельні ділянки.
		Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору.
		Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 05.06.2018 року (справа №826/13628/16), у разі прийняття суб`єктом владних повноважень ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації, оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки, а також правомірності надання іншій особі дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.
		Отже, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2018 року у справі №536/233/16-ц).
		В той же час, суд звертає увагу, що   відповідно до  ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод  від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		  У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у ч.1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».
		  Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
		  Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні ч. 1 ст. 6 Конвенції.
		Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
		Зважаючи на характер спірних правовідносин та склад учасників справи, суд приходить висновку, що даний спір носить приватно-правовий характер, не містить ознак публічно-правового спору, тому не може бути розглянутий в порядку адміністративного судочинства, а підлягає розгляду у порядку господарського судочинства чи цивільного судочинства.
		Враховуючи викладені положення, суд приходить до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю, на підставі п.1 ч.1 ст. 238 КАС України  .
		Частиною другою  статті 238 КАС України  визначено, що суд, закриваючи провадження у справі, також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина друга  статті 132 КАС України). Відповідно до частини першої  статті 7 Закону України «Про судовий збір»  закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом) є підставою для повернення судового збору. Отже, сплачений за подання цього позову судовий збір слід повернути платнику.
		Керуючись ст.ст. 238, 241, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		                                                          ухвалив:
		 
		Закрити провадження в адміністративній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» до Брюховицької селищної ради, третіх осіб, які    не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Державне підприємство Державний інститут проектування міст «Містопроект» м.Львів, виконавчого комітету Брюховицької селищної ради про визнання протиправним та нечинним рішення.
		Повернути Публічному акціонерному товариству «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» (03680, м. Київ, вул.Твердська,5, код ЄДРПОУ 40075815) з Державного бюджету України сплачений ним судовий збір у сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні згідно квитанцій № 1298993 від 23.10.2018 року.
		Роз`яснити позивачу, що справа має розглядатись в порядку цивільного/господарського судочинства.
		Попередити позивача, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
		Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені    ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України    та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції порядку та в строки, передбачені ст.ст.295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Суддя                                                                Сподарик Н.І.
		Повний текст ухвали виготовлено та підписано 20 травня 2019 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...