Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/10323/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:; проходження служби.
Надіслано для оприлюднення: 22.05.2019. Зареєстровано: 23.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 23.05.2019.
Дата набрання законної сили: 13.05.2019
Номер судового провадження: А/855/8024/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/10323/16                                                                  Суддя (судді) першої інстанції: Каракашьян С.К.
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		  13 травня 2019 року                                                                                            м. Київ
		          
		 
		Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: 
		                       головуючого - судді:                        Собківа Я.М.,    
		                                           суддів:                        Степанюка А.Г., Файдюка В.В.
		                 за участю секретаря:                        Рагімової Т.О.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 , Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02   листопада 2018   року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Студія права» до Державної фіскальної служби України, третя особа: ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-
		ВСТАНОВИВ:
		Позивач в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Студія права» звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, третя особа: ОСОБА_1 , в якому просив:
		-          визнати дії Державної фіскальної служби України, що виразилися у наданні завідомо неправдивої інформації з висновком про достовірність відомостей декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2014 рік ОСОБА_1 , з урахуванням уточненої декларації від 31 березня 2015 року, та не перешкоджання цих відомостей зайняттю посади директора Національного антикорупційного бюро України, неправомірними;
		-    зобов`язати Державну фіскальну службу України направити повідомлення до Національного агентства України з питань державної служби, про спростування інформації про достовірність відомостей декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2014 рік ОСОБА_1 з урахуванням уточненої декларації від 31 березня 2015 року, та не перешкоджання цих відомостей зайняттю посади директора Національного антикорупційного бюро України;
		-    зобов`язати Державну фіскальну службу України направити повідомлення до Адміністрації Президента України про спростування інформації про достовірність відомостей декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2014 рік ОСОБА_1 з урахуванням уточненої декларації від 31 березня 2015 року, та не перешкоджання цих відомостей зайняттю посади директора Національного антикорупційного бюро України;
		-        зобов`язати Державну фіскальну службу України направити повідомлення до Комісії з проведення конкурсу на зайняття посади Директора Національного антикорупційного бюро України про спростування інформації про достовірність відомостей декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2014 рік ОСОБА_1 з урахуванням уточненої декларації від 31 березня 2015 року, та не перешкоджання цих відомостей зайняттю посади директора Національного антикорупційного бюро України;
		-  зобов`язати Державну фіскальну службу України направити до Генеральної прокуратури України повідомлення за результатами контролю декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру ОСОБА_1 , у зв`язку із недостовірністю даних вказаних ОСОБА_1 як кандидатом на посаду Директора Національного антикорупційного бюро України в Декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2014 рік, з урахуванням уточненої декларації від 31 березня 2015 року.
		Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02   листопада 2018   року позовні вимоги задоволено частково.
		Визнано протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо направлення листом №222 від 1 квітня 2015 року інформації про результати спеціальної перевірки ОСОБА_1 , в порушення пункту 12 Порядку проведення спеціальної перевірки відомостей щодо осіб, які претендують на зайняття посад, пов`язаних із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого   Указом Президента України від 25.01.2012р. №33/2012.
		В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Відповідач - Державна фіскальна служба України та третя особа - ОСОБА_1 звернулися з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02   листопада 2018   року в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
		Позивач подав відзиви на апеляційні скарги Відповідача - Державної фіскальної служби України та третьої особи - ОСОБА_1 , в яких просить відмовити у їх задоволенні.
		Третя особа - ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу Позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Студія права», в якому  просить відмовити у її задоволенні. 
		Відповідно до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)   суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Виходячи з положень ч. 1 ст. 308 КАС України колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає за необхідне здійснювати апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг ОСОБА_1 та Державної фіскальної служби України, в яких скаржники просять скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02   листопада 2018   року в частині задоволення позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Студія права». 
		Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_1 та Державної фіскальної служби України підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
		Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів даної справи, на виконання вимог    Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України»   Президентом України, Кабінетом Міністрів України та Верховною Радою України було сформовано Комісію з проведення конкурсу на зайняття посади Директора Національного антикорупційного бюро України (далі - Конкурсна комісія).
		12 січня 2015 року на офіційному веб-сайті Президента України та 15 січня 2015 року в загальнодержавному друкованому засобі масової інформації «Урядовий кур`єр» Конкурсною комісією розміщено оголошення про проведення конкурсу на посаду Директора Національного антикорупційного бюро України.
		У період з 12 лютого 2015 року по 05 березня 2015 року Конкурсною комісією було розглянуто документи, які були подані особами для участі в конкурсі, проведено співбесіди із особами відібраними із загального числа кандидатів та 06 березня 2015 року визначено чотирьох кандидатів на посаду директора Національного антикорупційного бюро України, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , для подальшого проведення щодо вказаних осіб спеціальної перевірки, передбаченої Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції».
		При цьому, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 до документів, поданих для участі у конкурсі, було долучено, зокрема, декларацію про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2014 рік від 29 січня 2015 року.
		Водночас, 25 березня 2015 року Відповідачем було складено лист №210/1/999917050212, яким повідомлялось про окремі розбіжності даних, наведених в поданій ОСОБА_1 декларації, з наявною податковою інформацією.
		У зв`язку з зазначеним, ОСОБА_1 31 березня 2015 року було подано уточнюючу декларацію про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2014 рік, в якій були враховані всі розбіжності, вказані у листі ДФС України від 25 березня 2015 року                       № 210/1/999917050212.
		В своєму позові позивач вказує на відсутність нормативно-правового акту, який би визначав порядок здійснення перевірки достовірності відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, у період, коли об`єктом такої перевірки була декларація про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2014 рік ОСОБА_1 з урахуванням уточненої декларації від 31 березня 2015 року, що, на думку позивача, свідчить про протиправність надання відповідачем висновку про достовірність зазначених у такій декларації відомостей.
		Позивач також зазначає про окремі розбіжності у площі земельної ділянки та площі квартири, що були зазначені у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2014 рік ОСОБА_1 у порівнянні з декларацією, поданою за 2015 рік.
		Крім того, позивач вказує на помилковість дати заповнення декларації, а саме, ОСОБА_1 зазначено в якості дати подання декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2014 рік « 31.03.2014 року», в той час як вона була подана у 2015 році.
		Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи та наявним у справі доказам, колегія суддів зважає на наступне. 
		Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до   ст. 38 Конституції України   громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
		Громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.
		Правові основи організації та діяльності Національного антикорупційного бюро України визначаються Законом України «Про Національне антикорупційне бюро України»   (з наступними змінами і доповненнями).
		За приписами пункту 6 частини 1 статті 13 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України»   (тут і далі нормативно-правові акти наведені в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), особа не може бути призначена на посаду в Національному бюро, якщо вона не пройшла спеціальну перевірку.
		Указом Президента України від 25 січня 2012 року № 33/2012   був затверджений Порядок проведення спеціальної перевірки відомостей щодо осіб, які претендують на зайняття посад, пов`язаних із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування (в редакції що діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок № 33/2012).
		Відповідно до пункту 2 Порядку № 33/2012,  організація проведення спеціальної перевірки покладається на керівника (заступника керівника) відповідного органу державної влади (державного органу) чи органу місцевого самоврядування, на зайняття посади якому претендує кандидат, крім випадків, установлених законом. 
		Підпунктом 3 пункту 7 Порядку № 33/2012 встановлено, що спеціальна перевірка проводиться, зокрема Державною фіскальною службою України - щодо достовірності відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за минулий рік. 
		За приписами пункту 9 Порядку № 33/2012, запит про проведення спеціальної перевірки відомостей щодо кандидатів на зайняття посад Прем`єр-міністра України, Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України, а також посад, призначення на які здійснюється Президентом України, надсилається не пізніше наступного робочого дня після одержання згоди кандидата до органів (підрозділів), зазначених у пункті 7 цього Порядку, або до їх територіальних органів чи підрозділів (за наявності) Главою Адміністрації Президента України (його заступником чи іншою визначеною ним посадовою особою Адміністрації Президента України), а щодо кандидатів на зайняття посад інших членів Кабінету Міністрів України та керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, - Міністром Кабінету Міністрів України (його заступником чи іншою визначеною ним посадовою особою Секретаріату Кабінету Міністрів України). Такий запит надсилається через Національне агентство України з питань державної служби (форма 2, додається).
		Водночас, згідно із пунктом 12 Порядку № 33/2012, інформація про результати спеціальної перевірки відомостей щодо кандидатів, зазначених у пункті 9 цього Порядку, підписана керівником органу (підрозділу), що проводив спеціальну перевірку, а в разі його відсутності - особою, яка виконує його обов`язки, або заступником керівника цього органу (підрозділу) відповідно до розподілу функціональних обов`язків, не пізніше семи днів із дати надходження запиту подається   до Національного агентства України з питань державної служби,   яке у триденний строк із дня одержання такої інформації здійснює її узагальнення та надсилає відповідно до Адміністрації Президента України або Секретаріату Кабінету Міністрів України.
		Орган, що проводить перевірку, зобов`язаний надати інформацію, яка містить висновок щодо того, чи є відомості, що стали предметом перевірки, достовірними або недостовірними та чи перешкоджають або не перешкоджають ці відомості зайняттю претендентом відповідної посади.
		Так, у відповідності до положень пункту 12 Порядку № 33/2012,  Державною фіскальною службою України на запит Адміністрації Президента України було надано відповідну інформацію про результати спеціальної перевірки стосовно кандидата на зайняття посади Директора Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_1 
		Відповідно до пункту 13 Порядку № 33/2012, кадрова служба (інший підрозділ) органу, який надіслав запит, на підставі інформації, зазначеної в абзаці першому пункту 12 цього Порядку, готує довідку про результати спеціальної перевірки (форма 3, додається), яка підписується її керівником. 
		Довідка про результати проведення спеціальної перевірки відомостей щодо кандидатів, зазначених у пункті 9 цього Порядку (форма 3, додається), готується відповідним структурним підрозділом Адміністрації Президента України або Секретаріату Кабінету Міністрів України на підставі інформації, зазначеної в абзаці другому цього Порядку, наданої Національним агентством України з питань державної служби. 
		Задовольняючи даний позов в частині вимог про визнання протиправними дій Державної фіскальної служби України щодо направлення листом №222 від 1 квітня 2015 року інформації про результати спеціальної перевірки ОСОБА_1 , в порушення пункту 12 Порядку проведення спеціальної перевірки відомостей щодо осіб, які претендують на зайняття посад, пов`язаних із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого   Указом Президента України від 25.01.2012р. №33/2012, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки Відповідач за умовами пункту 7 Порядку № 33/2012 є органом, що проводить перевірку щодо достовірності відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за минулий рік, то саме Державна фіскальна служба України законодавчо зобов`язана була надати за результатами проведеної перевірки інформацію, яка має містити чітко визначений пунктом 12 Порядку № 33/2012 висновок про те, чи є відомості, що стали предметом перевірки, достовірними або недостовірними та чи перешкоджають або не перешкоджають ці відомості зайняттю претендентом відповідної посади.
		Проте, на думку колегії суддів, суд першої інстанції не взяв до уваги норму частини сьомої статті 11 Закону України від 7 квітня 2011 року № 3206-VI «Про засади запобігання і протидії корупції» (чинного на час виникнення спірних правовідносин), де передбачалося, що інформація про результати спеціальної перевірки та документи щодо її проведення є конфіденційними, якщо вони не містять відомостей, що становлять державну таємницю. Такі документи зберігаються в порядку, встановленому відповідно до Закону.  
		Крім того, за приписами абзацу 4 частини 3 статті 11 вказаного Закону, що  кореспондується з нормами пункту 15 Порядку № 33/2012, у разі встановлення за результатами спеціальної перевірки факту розбіжностей у поданих претендентом на посаду автобіографії та/або декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за минулий рік посадовою особою (органом), яка (який) проводить спеціальну перевірку, надається можливість претенденту на посаду протягом п`яти робочих днів надати письмове пояснення за таким фактом та/або виправити таку розбіжність. 
		Зважаючи на конфіденційність інформації про результати спеціальної перевірки ОСОБА_1 , як то було визначено нормою частини сьомої статті 11 Закону України від 7 квітня 2011 року № 3206-VI «Про засади запобігання і протидії корупції» (що був чинний на час виникнення спірних правовідносин), колегія суддів приходить до висновку про безпідставність вимог даного позову в частині вимог про визнання протиправними дій Державної фіскальної служби України щодо направлення листом №222 від 1 квітня 2015 року інформації про результати спеціальної перевірки ОСОБА_1 , в порушення пункту 12 Порядку проведення спеціальної перевірки відомостей щодо осіб, які претендують на зайняття посад, пов`язаних із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого Указом Президента України від 25.01.2012р. №33/2012.
		Разом з тим, згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Приписи ч. ч. 1, 2 ст. 5 КАС України   визначають, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
		Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		У   рішенні від 01.12.2004 року № 18-рп/2004 Конституційний Суд України   зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать   Конституції   і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
		   Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
		У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
		Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у   законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави   (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005.
		Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
		Зважаючи на те, що інформація про результати спеціальної перевірки ОСОБА_1  містить конфіденційний характер та стосувалася на час виникнення спірних правовідносин виключно кандидата, зазначеного у пункті 9 Порядку № 33/2012, колегія суддів виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наявних у справі доказів, приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог даного позову, оскільки Позивач не навів жодних обставин та не надав жодного належного та допустимого доказу, які свідчать про порушення Відповідачем його прав та інтересів.
		Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
		Відтак, доводи апеляційних скарг ОСОБА_1 та Державної фіскальної служби України спростовують висновки суду першої інстанції.
		Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України   за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
		У відповідності до ч. 1 ст. 317 КАС України   підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції не повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому, у відповідності до   ст.317 КАС України, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2018 року підлягає скасуванню.
		Керуючись ст.ст.   308,   310,   315,   317,   321,   322,   325,   328,   329 КАС України, суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Державної фіскальної служби України задовольнити.
		Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02   листопада 2018    року скасувати в частині визнання протиправними дій Державної фіскальної служби України щодо направлення листом №222 від 1 квітня 2015 року інформації про результати спеціальної перевірки ОСОБА_1 , в порушення пункту 12 Порядку проведення спеціальної перевірки відомостей щодо осіб, які претендують на зайняття посад, пов`язаних із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого Указом Президента України від 25.01.2012р. №33/2012 та ухвалити в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Студія права" відмовити повністю. 
		В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2018   року - залишити без змін. 
		Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                                              Собків Я.М.
		 
		             
		Суддя                                                                                                                    Степанюк А.Г.
		 
		 
		Суддя                                                                                                                    Файдюк В.В.
		 
		              
		 
		Повний текст постанови виготовлено - 20.05.2019р.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...