Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 525/1225/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів найму (оренди).
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 24.05.2019.
Дата набрання законної сили: 24.04.2019
Номер судового провадження: 14-6цс19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		24 квітня 2019року
		м. Київ
		 
		Справа № 525/1225/15-ц
		Провадження № 14-6цс19
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Ситнік О. М.,
		 
		суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Князєва  В. С. , Лобойка Л. М. , Лященко Н. П. , Прокопенка О. Б. , Саприкіної І. В. , Ткачука О. С. , Уркевича В . Ю., Яновської  О . Г., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_9 ,
		відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Полтавській області), ОСОБА_10 ,
		 
		розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_9 
		 
		на рішення Апеляційного суду Полтавської області від 31 жовтня 2017 року у складі колегії суддів Пилипчук Л. І., Бутенко С. Б., Прядкіної О. В.
		 
		у цивільній справі за позовом ОСОБА_9 до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_10 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, скасування державної реєстрації договору оренди, зобов`язання вчинити певні дії, та
		 
		УСТАНОВИЛА:
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У листопаді 2015 року ОСОБА_9 звернувся до суду з позовом, у якому зазначав, що 27 травня 2014 року за його клопотанням та на підставі наказу Головного управління Держземагентства у Полтавській області (далі - ГУ Держземагентства у Полтавській області) від 09 липня 2014 року № 1509-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою», відповідно до статей 15-1, 122, 123, 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), йому надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 55,10 га із цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, розташованої в адміністративних межах Корнієнківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області (далі - Корнієнківська сільрада). Проти відведення йому даної земельної ділянки не заперечувала і Корнієнківська сільрада, що підтверджується рішенням виконкому сільської ради від 14 листопада 2014 року № 43.
		 
		10 березня 2015 року ОСОБА_9 звернувся до ГУ Держземагентства у Полтавській області з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки в оренду та про передачу цієї земельної ділянки йому в оренду строком на 49 років. 
		 
		13 березня 2015 року ГУ Держземагентства у Полтавській області листом № 31-16-04-2815/2-15 за підписом начальника управління Шила О. Г. повернуло позивачу проект землеустрою для усунення недоліків.
		 
		Позивач указував, що 24 березня 2015 року ним було усунуто зазначені у листі недоліки та подано повторне клопотання до ГУ Держземагентства у Полтавській області, проте на порушення частин шостої та тринадцятої статті 123 ЗК України управління без прийняття відповідного рішення (наказу, розпорядження), а лише листом від 21 квітня 2015 року повідомило його, що із громадянином ОСОБА_10 вже укладено договір оренди вказаної земельної ділянки, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за номером 9119793. Тобто у ОСОБА_10 виникло право оренди спірної земельної ділянки, тому передача ОСОБА_9 цієї земельної ділянки в оренду неможлива.
		 
		ОСОБА_9 вважав, що за його клопотанням 09 липня 2014 року видано наказ ГУ Держземагентства у Полтавській області № 1509-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою», тому він має пріоритетне право на укладання договору оренди спірної земельної ділянки.
		Крім того, Корнієнківська сільрада у листі від 03 лютого 2015 року № 04-12/40 заперечувала щодо задоволення клопотання ОСОБА_10 про надання останньому спірної земельної ділянки в оренду, оскільки на цю земельну ділянку наданий дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства на ім`я ОСОБА_9 
		 
		Уточнивши позовні вимоги, посилаючись на вимоги статей 228, 236 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позивач просив:
		 
		? визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 19 березня 2015 року, укладений між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області (колишня назва - ГУ Держземагентства у Полтавській області) та ОСОБА_10 , предметом якого є оренда земельної ділянки площею 55,10 га, що передана у строкове платне користування строком на 21 рік, кадастровий номер НОМЕР_1 , для ведення фермерського господарства, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Корнієнківської сільради;
		 
		? скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 19 березня 2015 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
		 
		? зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Полтавської області прийняти та розглянути його клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення в оренду ОСОБА_9 земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 55,10 га із цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, розташованої в адміністративних межах Корнієнківської сільради, та зобов`язати укласти з ним договір оренди земельної ділянки.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Справа переглядалася судами неодноразово.
		 
		Рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 29 червня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_9 відмовлено.
		 
		Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 27 вересня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_9 відхилено, рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 29 червня 2016 року залишено без змін.
		 
		Судові рішення мотивовано тим, що видача 09 липня 2014 року заступником начальника ГУ Держземагентства у Полтавській області наказу № 1509-СГ про надання дозволу ОСОБА_9 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 55,10 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, розташованої в адміністративних межах Корнієнківської сільради, не давало позивачеві пріоритетного права на першочергове оформлення договору оренди.
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 лютого 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_9 задоволено. Рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 29 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 27 вересня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Ухвалу суду мотивовано тим, що ГУ Держземагентства у Полтавській області неправомірно відмовило позивачу у затвердженні та поверненні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, що встановлено постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року.
		 
		Рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 04 серпня 2017 року позов ОСОБА_9 задоволено частково. Визнано договір оренди земельної ділянки від 19 березня 2015 року, укладений між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_10 , предметом якого є оренда земельної ділянки площею 55,10 га, що передана у строкове платне користування, строк оренди 21 рік, для ведення фермерського господарства, кадастровий номер НОМЕР_1 , яка знаходиться за межами населених пунктів на території Корнієнківської сільради, недійсним. Скасовано державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) від 19 березня 2015 року, укладеного між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_10 Зобов`язано ГУ Держгеокадастру у Полтавській області прийняти та розглянути клопотання ОСОБА_9 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення в оренду ОСОБА_9 земельної ділянки загальною площею 55,10 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, розташованої в адміністративних межах Корнієнківської сільради. В інший частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ГУ Держземагентства у Полтавській області порушило пріоритетність розгляду клопотань щодо надання в оренду земельної ділянки та порушило конституційні права позивача, оскільки на момент звернення відповідача до ГУ Держземагентства в Полтавській області останнім вже був наданий дозвіл на розробку проекту відведення ОСОБА_9 , а тому оспорюваний договір оренди земельної ділянки є таким, що порушує публічний порядок і є недійсним на підставі статті 228 ЦК України. 
		 
		Також суд зробив висновок, що відновлення порушеного права позивача можливе шляхом зобов`язання ГУ Держегеокадастру в Полтавській області прийняття та розгляду клопотання ОСОБА_9 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки в оренду. 
		 
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Полтавській області укласти з ОСОБА_9 договір оренди спірної земельної ділянки, суд керувався тим, що ця вимога порушує встановлений статтею 186-1, частиною десятою статті 123 ЗК України порядок розгляду клопотань про затвердження проекту землеустрою, а суд не наділений повноваженнями розгляду клопотання про затвердження проекту землеустрою, що, у свою чергу, є обов`язковим для укладення договору оренди землі.
		 
		Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 31 жовтня 2017 року апеляційні скарги ГУ Держеогадастру у Полтавській області, ОСОБА_10 задоволено частково. Рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 04 серпня 2017 року в частині задоволення позовних вимог скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_9 до ГУ Держгеокадастру в Полтавській області, ОСОБА_10 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації відмовлено. Провадження у справі за позовом ОСОБА_9 до ГУ Держгеокадастру в Полтавській області, ОСОБА_10 про зобов`язання вчинити певні дії закрито. Роз`яснено позивачу право звернутися з відповідним позовом до суду в порядку адміністративного судочинства. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		 
		Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що на момент прийняття ГУ Держземагентства у Полтавській області наказу від 19 березня 2015 року №1163-00 у позивача не виникло право на спірну земельну ділянку, а чинним законодавством не передбачена пріоритетність права особи у наданні їй конкретної земельної ділянки залежно від черговості за часом звернення з відповідним клопотанням, тому затвердження проекту землеустрою та передача в оренду земельної ділянки відповідачу ОСОБА_10 здійснена з дотриманням норм ЗК України і не порушує права позивача.
		 
		Крім того, позивач не довів, що сторони оспорюваного правочину чи одна із сторін мали умисел на порушення публічного порядку при укладенні договору, зокрема, на порушення його прав і свобод. 
		 
		Також апеляційний суд вказав, що спір у частині позовних вимог про зобов`язання ГУ Держегеокадастру в Полтавській області прийняти та розглянути клопотання ОСОБА_9 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки йому в оренду не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки такі вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У листопаді 2017 року ОСОБА_9 звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що відмовляючи у задоволенні клопотання про затвердження проекту землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства, ГУ Держземагентства у Полтавській області порушило норми ЗК України, пункти 2.1, 2.3 рішення Колегії Держземагентства України від 14 жовтня 2014 року, принципи розсудливості; оскаржуваний договір оренди земельної ділянки порушує публічний порядок, тому в силу вимог частини другої статті 228 ЦК України є нікчемним; відносини, пов`язані з набуттям та реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими. 
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
		 
		15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України) викладено в новій редакції.
		 
		Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України в редакції цього Закону провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 грудня 2018 року справу призначено до судового розгляду, а ухвалою від 19 грудня 2018 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
		 
		Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2019 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.
		 
		Позиція Великої Палати Верховного Суду
		 
		Велика Палата Верховного Суду, заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
		 
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. 
		 
		Перевіряючи законність визначення апеляційним судом юрисдикції вказаної справи, Велика Палата Верховного Суду зазначає наступне.
		 
		Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
		 
		Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
		 
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. 
		 
		У статті 124 Конституції України закріплено, щоправосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		 
		У статті 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. 
		 
		За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016року № 1402-VIII«Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
		 
		З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
		 
		Відповідно до частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом та розгляду судами першої й апеляційної інстанцій) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. 
		 
		Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 цього Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. 
		 
		Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України у зазначеній редакції). 
		 
		Аналогічні положення закріплено у частині першій статті 19 та пункті 7 частини першої статті 4 КАС України у редакціївід 03 жовтня 2017 року.
		 
		З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відносяться справи, які виникають зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, у разі якщо один з його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
		 
		За загальним правилом, передбаченим у пунктах 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом та розгляду судами першої й апеляційної інстанцій), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
		 
		Частиною першою статті 19 ЦПКУкраїни в редакції від 03 жовтня 2017 року визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
		 
		Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.
		 
		При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
		 
		Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.
		 
		У порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
		 
		Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
		 
		За положеннями статті 16 ЦПК України у редакції, чинній на момент вирішення питання про відкриття провадження судом першої інстанції, не допускалося об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.
		 
		Разом з тим згідно із частиною другою статті 118 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду, позивач мав право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою.
		 
		Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_9 просив:
		 
		? визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 19 березня 2015 року, укладений між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області (колишня назва - ГУ Держземагентства у Полтавській області) та ОСОБА_10 , предметом якого є оренда земельної ділянки площею 55,10 га, що передана у строкове платне користування строком на 21 рік, кадастровий номер НОМЕР_1 , для ведення фермерського господарства, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Корнієнківської сільради;
		 
		? скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 19 березня 2015 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
		 
		? зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Полтавської області прийняти та розглянути його клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення в оренду ОСОБА_9 земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 55,10 га із цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, розташованої в адміністративних межах Корнієнківської сільради, та зобов`язати укласти з ним договір оренди земельної ділянки.
		 
		Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
		 
		Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично-значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного і обґрунтованого рішення.
		 
		Якщо позовні вимоги однорідні, нерозривно пов`язані між собою та від вирішення однієї з них залежить вирішення інших вимог, то такі вимоги мають розглядатися в одному провадженні.
		 
		Такий висновок неодноразово висловлювався Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 03 квітня 2018 року у справі 761/33504/14-а (провадження № 11-99апп18), від 15 квітня 2018 року у справі № 809/739/17 (провадження  № 11-252апп18), від 24 квітня 2018 року у справі № 825/478/17(провадження№ 11-230цс18), від 25 квітня 2018 року у справі № 552/9255/15-а (провадження № 11-168апп18), від 20 червня 2018 року у справі № 802/307/17-а (провадження № 11-320апп18), від 20 червня 2018 року у справі № 750/3322/17 (провадження № 14-110цс18) та від 21 листопада 2018 року у справі № 530/212/17 (провадження № 14-330цс18).
		У даному випадку рішення суб`єкта владних повноважень реалізовано, оскільки відповідачами укладено договір оренди, тобто виникли взаємні майнові права і обов`язки, що притаманне для цивільних правовідносин.
		 
		Позовні вимоги  ОСОБА_9 про зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Полтавської області прийняти та розглянути його клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки також підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки вимога пов`язана спільним предметом - правом на земельну ділянку, який є предметом спору ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, та результат розгляду цього спору прямо залежить від розгляду попередніх вимог (про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_10 ; скасування державної реєстрації договору оренди).
		 
		Розгляд одних і тих же вимог та надання правової оцінки одним і тим же доказам у різних справах різних юрисдикцій протирічить завданню правосуддя щодо вирішення спору.
		 
		Апеляційний суд зробив помилковий висновок, що спір у частині позовних вимог про зобов`язання ГУ Держегеокадастру в Полтавській області прийняти та розглянути клопотання ОСОБА_9 про затвердження проекту щодо відведення земельної ділянки йому в оренду не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки у даному випадку у відповідача виникло майнове право на земельну ділянку, на яку заявляє свої права і позивач.
		 
		Велика Палата Верховного Суду вважає, що оскільки позовні вимоги у справі однорідні, нерозривно пов`язані між собою та від вирішення однієї з них залежить вирішення інших вимог, то такі вимоги мають розглядатися в одному провадженні, а саме за правилами цивільного судочинства, тому помилковим є висновок апеляційного суду про закриття провадження у справі в частині позовних вимог з підстав, що ці вимоги мають розглядатися за правилами КАС України.
		 
		Разом з тим матеріалами справи підтверджено, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року, яка набрала законної сили, визнано протиправними дії ГУ Держземагентства у Полтавській області щодо відмови у затвердженні та поверненні листом від 13 березня 2015 року № 31-16-0.4-2815/2-15 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_9 загальною площею 55,10 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, розташованої в адміністративних межах Корнієнківської сільради. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_9 про передачу йому зазначеної земельної ділянки в оренду строком на 49 років відмовлено (т. 3, а. с. 111?118).
		 
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв`язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
		 
		Оскільки Полтавським окружним адміністративним судом зазначеною постановою від 13 серпня 2015 року вирішено позовні вимоги ОСОБА_9 про зобов`язання ГУ Держегеокадастру в Полтавській області прийняти та розглянути клопотання про затвердження проекту щодо відведення земельної ділянки йому в оренду, зазначене рішення набрало законної сили, то суд апеляційної інстанції мав закрити провадження у цій частині позовних вимог з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 205 ЦПК України.
		 
		Щодо розгляду справи апеляційним судом по суті, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.
		 
		Суди установили, що 09 липня 2014 року наказом заступника начальника ГУ Держземагентства у Полтавській області № 1509-СГ на підставі статей 15-1, 122, 123, 124 ЗК України надано дозвіл громадянину ОСОБА_9 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 55,10 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, розташованої в адміністративних межах Корнієнківської сільради. У пунктах 2, 3 наказу вказано, що розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки необхідно погодити відповідно до вимог статті 186-1 ЗК України, начальнику відділу Держземагентства у Великобагачанському районі при наданні даного проекту необхідно забезпечити в установленому законодавством порядку: погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі (т. 2, а. с. 66).
		 
		17 жовтня 2014 року ОСОБА_9 звернувся до Корнієнківської сільради з клопотанням про погодження на отримання в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства орієнтовною площею 55 га на адміністративній території Корнієнківської сільради згідно з наказом, виданим на його ім`я ГУ Держземагентства у Полтавській області від 09 липня 2014 року №1509-СГ (т. 1, а. с. 266).
		 
		Згідно з рішенням 14 листопада 2014 року № 43 виконавчий комітет Корнієнківської сільради не заперечував щодо задоволення клопотання ОСОБА_9 про можливість надання земельної ділянки орієнтовною площею 55,00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності на адміністративній території Корнієнківської сільради для ведення фермерського господарства (т. 1, а. с. 7).
		 
		Згідно з довідкою виконавчого комітету Корнієнківської сільради від 08 грудня 2015 року № 02-21/497 земельна ділянка площею 55,10 га за наявною земельно-обліковою інформацією по формі 6-зем знаходиться на адміністративній території Корнієнківської сільради за межами населених пунктів і станом на 17 жовтня 2014 року перебувала у землях запасу.
		 
		03 лютого 2015 року у ГУ Держземагентства у Полтавській області зареєстровано клопотання ОСОБА_10 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 50 га для ведення фермерського господарства на умовах оренди за межами населених пунктів на території Корнієнківської сільради строком на 21 рік (т. 2, а. с. 21).
		 
		На запит відділу Держземагентства у Великобагачанському районі від 03 лютого 2015 року №01-01-19/79 виконком Корнієнківської сільради листом від 03 лютого 2015 року №04-12/40 повідомив, що він має заперечення щодо задоволення клопотання ОСОБА_10 щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності на території Корнієнківської сільради (50,00 га), оскільки на спірну земельну ділянку наданий дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства на ім`я ОСОБА_9 згідно з наказом ГУ Держземагентства у Полтавській області від 09 липня 2014 року № 1509-СГ (т. 1, а. с. 9).
		 
		06 лютого 2015 року наказом ГУ Держземагентства у Полтавській області № 256-СГ надано дозвіл ОСОБА_10 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 50,00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Корнієнківської сільради. Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погодити відповідно до вимог статті 186-1 ЗК України, начальнику відділу Держземагентства у Великобагачанському районі при наданні даного проекту необхідно забезпечити в установленому законодавством порядку: погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі (т. 2, а. с. 20).
		 
		За замовленням ОСОБА_9 за договором від 09 лютого 2015 року № 1517990300037 Полтавською регіональною філією Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» виготовлено проект землеустрою щодо відведення в оренду ОСОБА_9 земельної ділянки загальною площею 55,10 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, розташованої в адміністративних межах Корнієнківської сільради.
		 
		10 березня 2015 року ОСОБА_9 звернувся до ГУ Держземагентства у Полтавській області з клопотанням, в якому просив затвердити проект землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки загальною площею 55,10 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, розташованої в адміністративних межах Корнієнківської сільради, та передати йому земельну ділянку в оренду строком на 49 років. До клопотання додано: проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_9  загальною площею 55,10 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, розташованої в адміністративних межах Корнієнківської сільради, та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (т. 1, а. с. 267).
		 
		10 березня 2015 року ОСОБА_10 звернувся до начальника ГУ Держземагентства у Полтавській області з клопотанням про внесення змін до наказу від 06 лютого 2015 року № 256-СГ, а саме: збільшити площу відведеної в оренду земельної ділянки до 55,10 га та вважати, що вказана земельна ділянка знаходиться поза межами Корнієнківської сільради (т. 2, а. с. 22).
		 
		12 березня 2015 року наказом ГУ Держземагентства у Полтавській області № 890-СГ внесено зміни до наказу від 06 лютого 2015 року № 256-СГ, а саме: замінено словосполучення «орієнтовною площею 50,00 га» на «орієнтовною площею 55,10 га» (т. 2, а. с. 23). 
		 
		13 березня 2015 року листом заступника ГУ Держземагентства у Полтавській області № 31-16-0.4-2815/2-15 ОСОБА_9 повернуто проект відведення земельної ділянки та витяг з Державного земельного кадастру і запропоновано усунути вказані у даному листі недоліки (витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку не містив інформації щодо форми власності на вказану земельну ділянку) (т. 1, а. с. 8).
		 
		24 березня 2015 року ОСОБА_9 звернувся до ГУ Держземагентства у Полтавській області з клопотанням, в якому просив затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки йому в оренду загальною площею 55,10 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, розташованої в адміністративних межах Корнієнківської сільради, та передати йому земельну ділянку в оренду терміном на 49 років. До клопотання додано: проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_9 загальною площею 55,10 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, розташованої в адміністративних межах Корнієнківської сільради; витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку; рішення виконкому Корнієнківської сільради від 14 листопада 2014 року № 43. Заявником зазначено, що зауваження, вказані у листі від 13 березня 2015 року № 31-16-0.4-2815/2-15, виправлено. Вказане клопотання зареєстровано у ГУ Держземагентства у Полтавській області 24 березня 2015 року за № 31-3416/0/15 (т. 2, а. с. 16).
		 
		21 квітня 2015 року листом виконуючого обов`язки начальника ГУ Держземагентства у Полтавській області № 31-16-0.4-4380/2-15 ОСОБА_9 повідомлено, що договір оренди земельної ділянки площею 55,10 га вже укладено з громадянином ОСОБА_10 , договір зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, номер запису 9119793 (т. 2, а. с. 15).
		 
		Встановлено, що 19 березня 2015 року між ГУ Держземагентства у Полтавській області (орендодавець) та ОСОБА_10 (орендар) на підставі наказу ГУ Держземагентства у Полтавській області від 19 березня 2015 року № 1163-СГ укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1 ) для ведення фермерського господарства, що знаходиться на території Корнієнківської сільради, загальною площею 55,10 га, строком на 21 рік (т. 2, а. с. 7?13, 17).
		 
		20 березня 2015 року державним реєстратором реєстраційної служби Великобагачанського району Полтавської області Садошенко В. М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію за ОСОБА_10 іншого речового права-про інше речове право: 9119793 - право оренди земельної ділянки площею 55,10 га, що на території Корнієнківської сільради, кадастровий номер НОМЕР_1 , з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства (т. 2, а. с. 14).
		 
		За змістом статті 22 ЗК України (тут і далі - у редакції на час виникнення спірних правовідносин) землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. 
		 
		Статтею 31 ЗК України передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).
		 
		Відповідно до частини першої статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.
		 
		За змістом статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. 
		 
		Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. 
		 
		Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
		 
		Згідно з частиною другою статті 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), зокрема, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.
		 
		Відповідно до частини другої, третьої статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
		 
		У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. 
		 
		Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
		 
		Отже, стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.
		 
		Разом із тим відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, Законом України від 19 червня 2003 року № 973-IV «Про фермерське господарство» (далі - Закон № 973-IV)та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). 
		 
		У спірних правовідносинах Закон № 973-IV є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України - загальним.
		 
		Відповідно до частин першої, другої статті 1 Закону № 973-IV (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.
		 
		Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 Закону № 973-IV).
		 
		Згідно з частиною першою статті 7 Закону № 973-IV для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.
		 
		У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.
		 
		Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом (частини друга, четверта статті 7 Закону № 973-IV).
		 
		Таким чином, спеціальний Закон № 973-IV визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, у заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.
		 
		Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 ЗК України) та меті регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає у створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання й охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону № 973-IV).
		 
		Отже, при вирішенні вимог про законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягає порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, визначений статтею 7 Закону № 973-IVяк спеціального по відношенню до статті 123 ЗК України.
		 
		Таким чином, за змістом статей 1, 7, 8 Закону № 973-IVзаява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною першою статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, у тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.
		 
		За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Разом з тим відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.
		 
		Із матеріалів справи вбачається, щопозивач першим за відповідача ОСОБА_10 звернувся до суб`єкта владних повноважень за отриманням в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства. У позовній заяві зазначав, що мав правомірні очікування на розгляд його клопотання про надання в оренду земельної ділянки та отримання позитивного рішення з цього питання (т. 1, а. с. 2-6).
		 
		Разом з тим як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі ОСОБА_10 звертав увагу судів, що на час звернення ОСОБА_9 до ГУ Держземагентства у Полтавській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства позивач був засновником Фермерського господарства «Сапфир» (далі - ФГ «Сапфир»), що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, дата та номер запису у реєстрі - 15 лютого 2008 року, 15591020000000325 (т. 1, а. с. 228?230). 
		 
		Для створення зазначеного фермерського господарства ОСОБА_9 одержав в оренду земельну ділянку загальною площею 7,00 га строком на 20 років на території Якимівської сільської ради Великобагачанського району Полтавськоїобласті. Вид діяльності - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур - насіння олійних культур (розпорядження голови районної державної адміністрації Полтавської області від 17 серпня 2007 року № 271; договір оренди земельної ділянки від 03 вересня 2007 року) (т. 1, а. с. 224?227).
		 
		З урахуванням вимог статей 7, 12 Закону № 973-IV, статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах. 
		 
		Враховуючи, що ОСОБА_9 є засновником ФГ «Сапфир», який отримав земельну ділянку для створення фермерського господарства у 2007 році, його звернення у 2014 році до ГУ Держземагенства у Полтавській області з клопотанням про відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства на позаконкурсній основі суперечить зазначеним правовим нормам.
		 
		За змістом статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
		 
		Якщо із заявою про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства звернулася фізична особа, яка раніше отримала земельну ділянку для ведення фермерського господарства і створила таке фермерське господарство до звернення із цією заявою, то підстави для ототожнення такої фізичної особи з раніше створеним фермерським господарством відсутні. Отже, відсутні і підстави вважати суб`єктом спірних правовідносин раніше створене фермерське господарство. Такий висновок узгоджується і з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 376/331/16-ц (провадження № 14-79цс19).
		 
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд. 
		 
		Згідно з вимогами частин першої, четвертої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
		 
		Велика Палата Верховного Суду вважає, що рішення суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених статтею 412 ЦПК України, необхідно змінити, відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_9 до ГУ Держгеокадастру в Полтавській області, ОСОБА_10 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації, а також закрити провадження у справі у частині позовних вимог ОСОБА_9 до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області про зобов`язання прийняти та розглянути клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки з зазначених вище мотивів.
		 
		У такому випадкупитання про розподіл судових витрат не вирішується, оскільки висновки суду, викладені у резолютивній частині, не змінюються.
		 
		Керуючись статтями 258, 259, 400, 402, 403, 409, 412, 415, 416, 419ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду 
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_9  задовольнити частково.
		 
		Рішення Апеляційного суду Полтавської області від 31 жовтня 2017 року у частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_9 до Головного   управління    Держгеокадастру    у   Полтавській    області,      
		 
		ОСОБА_10 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, скасування державної реєстрації договору оренди, а також у частині закриття провадження у справі у частині позовних вимог ОСОБА_9 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про зобов`язання прийняти та розглянути клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки - змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                    О. М. Ситнік
		Судді:                                    Н. О. Антонюк                                        Н. П. Лященко 
		С. В. Бакуліна                                          О. Б. Прокопенко  
		Д. А. Гудима                                            І. В. 
		Саприкіна В. І . Данішевська О. С . 
		Ткачук О. С . Золотніков В. Ю . 
		Уркевич В. С . Князєв                                            О. Г. Яновська
		                                              Л. М. Лобойко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...