Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 9901/617/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а також справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України; оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради юстиції.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 27.05.2019.
Дата набрання законної сили: 16.05.2019
Номер судового провадження: 11-25заі19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П О С Т А Н О В А 
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16 травня 2019 року
		м. Київ
		 
		Справа № 9901/617/18
		Провадження № 11-25заі19
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		головуючого Князєва В. С.,
		судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
		суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н .  П . , Рогач Л. І. , Саприкіної І. В ., Ситнік О . М ., Уркевича В.  Ю ., Яновської О. Г., 
		за участю секретаря судового засідання Ключник А. Ю.,
		представник відповідача - Ліходій О. О.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом  ОСОБА_6 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання протиправним і скасування рішення
		за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 грудня 2018 року (судді Гімон М. М., Берназюк Я. О., Гриців М. І., Мороз Л. Л., Коваленко Н. В.).
		УСТАНОВИЛА:
		У червні 2018 року ОСОБА_6 звернувся до Верховного Суду із позовом про визнання протиправним і скасування рішення ВРП від 10 травня 2018 року № 1362/0/15-18 «Про звільнення ОСОБА_6 з посади судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України» (далі - Рішення ВРП).
		Обґрунтовуючи позовні вимоги,  ОСОБА_6 послався на те, що оспорюване Рішення ВРП є незаконним і підлягає скасуванню, оскільки відповідачем застосовано до нього найсуворіше дисциплінарне стягнення (звільнення) за вчинення адміністративного проступку, яке не було пов`язано зі здійсненням правосуддя і є непропорційним до скоєного. Крім того, позивач вважає, що відповідач, застосовуючи щодо нього дисциплінарне стягнення, порушив принцип юридичної визначеності.
		Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 10 грудня 2018 року відмовив у задоволенні позову  ОСОБА_6 , при цьому, перевіривши Рішення ВРП за встановленими статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) критеріями, дійшов висновку, що це рішення ґрунтується на законі, крім того, немає й обов`язкових підстав для його скасування. 
		Не погодившись із таким судовим рішенням з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, 15 січня 2019 року  ОСОБА_6 надіслав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу про скасування рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 грудня 2018 року.
		Обґрунтовуючи свої доводи,  ОСОБА_6 зазначив, що рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 грудня 2018 року необґрунтоване і підлягає скасуванню, оскільки судом здійснено поверхове дослідження обставин справи та проігноровано принцип пропорційності застосування стягнення, що призвело до грубого порушення прав позивача.
		ВРП у відзиві на апеляційну скаргу проситьу задоволенні апеляційної скарги  ОСОБА_6 відмовити, оскільки вважає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду прийняв оскаржуване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. 
		ОСОБА_6 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, до суду не з`явився, подав заяву про його перенесення з підстави неможливості забезпечення явки свого представника. Судове засідання, призначене на 4 квітня 2019 року було перенесено на 16 травня 2019 року. Однак 13 травня 2019 року ОСОБА_6 подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, а також у відсутність і його представника. 
		Дослідивши клопотання позивача, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про можливість розгляду цієї справи за відсутності позивача та його представника.
		Представник ВРП - Ліходій О. О. заперечила проти задоволення апеляційної скарги з мотивів, викладених у відзиві та наведених під час судового засідання.
		Дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані на противагу їм аргументи ВРП, перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду встановила таке.
		Указом Президента України від 20 жовтня 2009 року № 842/2009 ОСОБА_6 призначений на посаду судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області строком на п`ять років.
		16 грудня 2016 року до Вищої ради юстиції, правонаступником якої є ВРП, надійшла скарга прокурора Закарпатської області Гаврилюка В. О. щодо дисциплінарного проступку судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_6 У скарзі зазначено, що вказаний суддя неодноразово вчиняв адміністративні правопорушення, пов`язані з керуванням транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.
		За результатами попередньої перевірки ухвалою Другої Дисциплінарної палати ВРП від 8 лютого 2017 року відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_6
		2 жовтня 2017 року Друга дисциплінарна палата ВРП розглянула дисциплінарну справу стосовно судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_6 , яка була відкрита за скаргою прокурора Закарпатської області, та прийняла рішення № 3075/2дп/15-17, відповідно до якого позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді внесення подання до ВРП про звільнення його з посади.
		При цьому Друга Дисциплінарна палата ВРП установила, що постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 листопада 2016 року встановлено, що 17 серпня 2016 року суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_6 поблизу м. Мукачевого Закарпатської області керував транспортним засобом марки «BMW», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Також цією постановою суд закрив провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_6 на підставі частини першої статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
		Постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 листопада 2016 року ОСОБА_6 не оскаржував. 
		Окрім того, Мукачівський районний суд Закарпатської області постановою від 31 січня 2017 року у справі № 308/13202/16-п, яка залишена без змін постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 27 червня 2017 року, застосував до ОСОБА_6 адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 1222 КУпАП. У цих постановах судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що 9 грудня 2016 року ОСОБА_6 , керуючи автомобілем марки «BMW», модель X5, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , у м. Ужгороді, рухаючись по вул. Собранецькій, не виконав вимоги працівника поліції про зупинку транспортного засобу, завчасно поданої за допомогою гучномовця, та був зупинений шляхом переслідування на патрульному автомобілі в с. Геївці Ужгородського району, чим порушив вимоги пункту 2.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
		На підставі зазначених обставин Друга Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновків, що суддя ОСОБА_6 проігнорував етичні норми та стандарти поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, та вчинив адміністративний проступок, несумісний зі статусом судді. За позицією Другої Дисциплінарної палати ВРП скаржник знехтував установленими законодавством правилами та умисно вчинив проступок, який порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, тобто вчинив дії, які є несумісними зі статусом судді і вкрай негативно впливають на ступінь довіри суспільства до судової влади в цілому.
		27 березня 2018 року ВРП розглянула скаргу судді ОСОБА_6 та залишила без змін рішення її Другої Дисциплінарної палати від 2 жовтня 2017 року № 3075/2дп/15-17 «Про притягнення судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_6 . до дисциплінарної відповідальності».
		Рішення ВРП від 27 березня 2018 року № 906/0/5-18 ОСОБА_6 оскаржив до Великої Палати Верховного Суду.
		Постановою Великої Палати Верховного Суду від 5 липня 2018 року скаргу ОСОБА_6 залишено без задоволення, рішення ВРП від 27 березня 2018 року «Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 2 жовтня 2017 року про притягнення судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_6 до дисциплінарної відповідальності» залишено без змін.
		10 травня 2018 року ВРП прийняла рішення № 1362/0/15-18, яким позивача звільнено з посади судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
		Не погодившись із Рішенням ВРП № 1362/0/15-18, позивач звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
		Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача, Велика Палата Верховного Суду вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_6 не підлягає задоволенню з таких підстав. 
		Підстави та порядок притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності визначено Конституцією України, законами України від 2 червня 2016 року 
		№ 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) та від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII).
		Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції Українипідставою для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
		Статтею 108 Закону № 1402-VIII установлено, що дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати ВРП у порядку, визначеному Законом 
		№ 1798-VIII, з урахуванням вимог цього Закону.
		Зокрема, відповідно до пункту 6 частини першої та пункту 1 частини восьмої статті 109 Закону № 1402-VIII одним із видів дисциплінарного стягнення, який може бути застосований до судді, є подання про звільнення судді з посади, який застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді. 
		Статтею 112 Закону № 1402-VIII визначено, що суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України.
		Конституцією України встановлено, що відповідно до закону в системі правосуддя утворюються органи та установи для забезпечення, зокрема, розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів і прокурорів (частина десята статті 131).
		Так, держава гарантує контроль за належним виконанням суддями своїх професійних обов`язків шляхом створення єдиного органу - ВРП, який приймає рішення за наслідком розгляду дисциплінарних скарг щодо суддів. 
		Відповідно до частини третьої статті 56 Закону № 1798-VIII питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України, ВРП розглядає на підставі подання Дисциплінарної палати про звільнення судді.
		Приписами частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII передбачено, що рішення ВРП про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
		1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;
		2) рішення не підписано будь-ким із складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;
		3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
		Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов`язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції». У рамках скарги за статтею 6 Конвенції для того, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі фактори, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, в який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (пункт 123 рішення ЄСПЛ від 9 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України»).
		Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
		Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
		Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року 
		№ 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
		Ураховуючи висновки ЄСПЛ та положення Конвенції, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне перевірити оскаржуване рішення ВРП, у тому числі на предмет його відповідності вимогам частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII.
		ВРП складається з двадцяти одного члена. Її засідання у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП або Дисциплінарної палати відповідно(частина перша статті 5, частина друга статті 30 Закону 
		№ 1798-VIII).
		Як убачається з витягу з протоколу № 33 засідання ВРП від 10 травня 2018 року, на засіданні були присутніми 17 її членів, тобто більшість від складу, які більшістю проголосували «за» звільнення позивача з посади судді. Наявна в матеріалах справи копія оскаржуваного рішення ВРП свідчить про те, що воно підписане всіма членами ВРП, які брали участь в його ухваленні. Отже, спірне рішення ухвалено повноважним складом ВРП та підписано всіма її членами, які брали участь в його ухваленні, що відповідає вимогам частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII.
		Велика Палата Верховного Суду погоджується і з доводами суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення ВРП від 10 травня 2018 року № 1362/0/15-18 є вмотивованим та містить конкретну підставу звільнення позивача, визначену законом.
		Зокрема, Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду правильно встановлено, що підставою для звільнення ОСОБА_6 з посади судді стало рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 2 жовтня 2017 року, яке залишене без змін рішенням ВРП від 27 березня 2018 року, про притягнення ОСОБА_6 до дисциплінарної відповідальності шляхом застосування дисциплінарного стягнення у виді внесення подання ВРП про звільнення його з посади судді.
		Крім того, зазначене рішення дисциплінарного органу ВРП було предметом судового розгляду в порядку, визначеному частиною сьомою статті 266 КАС, і Велика Палата Верховного Суду постановою від 5 липня 2018 року у задоволенні скарги ОСОБА_6 . відмовила (справа № 11-530сап18). Рішення суду мотивовано тим, що суддею ОСОБА_6 допущено поведінку, яка порочить звання судді, та вчинено дії, що мали суттєві негативні наслідки для авторитету судової влади в Україні. Зважаючи на характер правопорушень, допущених скаржником, а також на зухвалість проступку та його негативні наслідки, ВРП та її Другою Дисциплінарною палатою правильно застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення його з посади судді, що є пропорційним вчиненому та виправданим, а тому позитивна характеристика ОСОБА_6 не мала вирішального значення для прийняття спірного рішення. Це судове рішення набуло законної сили і є чинним.
		Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС обставини, встановлені рішенням у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Отже, факт вчинення позивачем істотного дисциплінарного проступку та, як наслідок, правомірність рішень ВРП та її дисциплінарного органу про застосування до ОСОБА_6 дисциплінарного стягнення у виді подання про його звільнення з посади доказування не потребує.
		З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду погоджується з твердженням суду першої інстанції про безпідставність доводів позивача щодо відсутності в рішеннях ВРП та її дисциплінарного органу мотивів для застосування до нього такого дисциплінарного стягнення, як подання про звільнення з посади судді.
		Таким чином, рішення ВРП від 10 травня 2018 року № 1362/0/15-18 про звільнення ОСОБА_6 з посади судді прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, підстав для скасування вказаного рішення, відповідно до частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII, немає.
		З огляду на зазначене вище Велика Палата Верховного Суду не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правові висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду скаржником не спростовані.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315, частини першої статті 316 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись статтями 250, 266, 292, 310, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду
		ПОСТАНОВИЛА:
		1. Апеляційну скаргу  ОСОБА_6 залишити без задоволення.
		2. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 грудня 2018 року залишити без змін.
		Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий Суддя-доповідач                                       В. С. Князєв                                        О. Б. ПрокопенкоСудді                                        Н. О. Антонюк                                       Н. П. Лященко                                                  С. В. Бакуліна                                       Л. І. Рогач                                                  В.  В . Британчук                                       І . В . Саприкіна                                                  О. С . Золотніков                                       О  . М . Ситнік                                                  О .  Р. Кібенко                                                   Л. М. Лобойко                                       В. Ю. Уркевич                                        О. Г. Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...