Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 540/2645/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 27.05.2019. Зареєстровано: 28.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 28.05.2019.
Дата набрання законної сили: 03.09.2019
Результат оскарження 03.09.2019 П'ятий апеляційний адміністративний суд: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		___________________________________________________________________
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15 травня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/2645/18
		Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді: Дубровної В.А.,
		при секретарі: Мельник О.О.,   
		за участю позивача: ОСОБА_1 
		представників
		позивача: Харченко Д.М.
		відповідача 1 - Зеленіної С.М.
		відповідача 2 - Плотнікової М.О.   
		розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Херсонського міського голови Миколаєнка Володимира Васильовича,  Управління транспортної, дорожньої інфраструктури і зв`язку Херсонської міської ради про визнання протиправним і скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
		 
		встановив:
		 
		26 грудня 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), від імені якої діє адвокат Харченко Д.М., звернулася до суду з позовом до Херсонського міського голови Миколаєнко Володимира Васильовича (далі - відповідач 1), Управління транспортної, дорожньої інфраструктури і зв`язку Херсонської міської ради (далі - відповідач 2), у якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 19.04.2019 р., просить:
		- визнати протиправним та скасувати розпорядження міського голови № 810-к від 04.12.2018 р. "Про звільнення ОСОБА_1 ";
		- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника управління транспортної дорожньої інфраструктури і зв`язку Херсонської міської ради;
		- стягнути з Управління транспортної, дорожньої інфраструктури і зв`язку Херсонської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05.12.2018 р. по день ухвалення рішення суду по суті заявлених позовних вимог;
		- стягнути з  Херсонського міського голови ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 100,00 грн. 
		Відповідно до змісту позовної заяви та відповіді на відзив від 05.03.2019 р., вказані вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 01.08.2017 р. по 05.12.2018 р. вона займала посаду начальника Управління транспортної, дорожньої інфраструктури і зв`язку Херсонської міської ради. 04.12.2018 р. розпорядженням міського голови за № 810-к звільнено позивача з вказаної посади за угодою сторін, яке вважає протиправним, а саме її звільнення незаконним. Так, позивач вказує, що під час її перебування на стаціонарному лікуванні у  Херсонській міській клінічній лікарні, 19.11.2018 р. у сесійній залі Херсонської міської ради відбувся мітинг мешканців м. Херсона щодо незгоди з прийняттям рішення про підвищення цін за проїзд, у зв`язку з чим позивача викликали до міської ради. Під час вказаного заходу,   ОСОБА_1 , маючи погане самопочуття та під тиском громадськості написала заяву про звільнення за угодою сторін, проте, наступного дня, 20.11.2018 р. звернулась до Херсонського міського голови з заявою про її відкликання. Проте, 30.11.2018 р. нею була отримана відповідь міського голови про те, що чинним законодавством не передбачено відкликання заяви  про звільнення за угодою сторін, у зв`язку з чим 04.12.2018 р. позивач повторно звернулася до міського голови із заявою, у якій наголосила про відсутність у неї наміру звільнятися та зазначила, що заява про звільнення від 19.11.2018 р. була написана нею під тиском, без її вільного волевиявлення, а тому є нікчемною. Всупереч вказаним доводам позивача відповідачем -1 видано оскаржуване розпорядження про її звільнення. Позивач вказує , що істотною умовою домовленості між власником або уповноваженим ним органом та працівником про звільнення останнього за угодою сторін являється дата такого звільнення, проте, її заява про звільнення не містила конкретну дату припинення трудових відносин, що думку ОСОБА_1 , не може вважатися домовленістю про звільнення за угодою сторін. При цьому, на думку позивача, до трудових правовідносин не може бути застосований принцип мовчазної згоди. Крім того, позивач вважає порушеною процедуру її звільнення, оскільки заяву про звільнення до відділу кадрової роботи не подавала, візи у першого заступника не отримувала, міському голові не вручала, що не відповідає п. 8.2.20 Регламенту виконавчих органів Херсонської міської ради. При цьому, за позицією позивача вказане підтверджується наданим до суду відеодоказом, що її заяву про звільнення вихопив один з активістів і передав міському голові для резолюції, подальша доля заяви їй невідома. З огляду на вказані обставини та враховуючи протиправність розпорядження міського голови № 810-к від 04.12.2018 р. про звільнення ОСОБА_1 , позивач просить поновити її на посаді начальника управління транспортної, дорожньої інфраструктури та зв`язку Херсонської міської ради та стягнути з відповідача 2 середній заробіток за час вимушеного прогулу, виходячи з розміру її середньоденної заробітної плати 501,04 грн. Крім того, посилаючись на те, що внаслідок протиправного звільнення позивач зазнала серйозних моральних страждань, остання просить стягнути з відповідача 1 на її користь моральну шкоду у розмірі 100 грн.  
		Ухвалою суду від 16.01.2019 р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 13.02.2019 р.
		07.02.2019 р. представником відповідача 1 подано до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позову. Так, відповідач стверджує, що 19.11.2018 р. в до відділу кадрової роботи надійшла заява ОСОБА_1 від 19.11.2018 про її звільнення із займаної посади за угодою сторін, з резолюцією міського голови щодо підготовки проекту розпорядження. При цьому, 20.11.2018 р. працівники відділу кадрової роботи намагалися зв`язатися із ОСОБА_1 для досягнення домовленості та з`ясування дати її звільнення, однак на телефонні дзвінки вона не відповідала, на робочому місці не з`являлася, інформація про її фактичне відбуття у навчальну відпустку також була відсутня. Наступного дня 21.11.2018 р. на ім`я міського голови надійшла заява ОСОБА_1 про відкликання заяви про звільнення та додатково інформувала про свою тимчасову непрацездатність з 14.11.2018 р. У відповідь на вказану заяву позивача,  міським головою підготовлено письмову відповідь з пропозицією ОСОБА_1 вважати датою припинення трудових відносин 05.12.2018 (перший робочий день після закінчення наданої їй відпустки у зв`язку з навчанням) та поінформовано, що у разі ненадання нею пропозицій щодо іншої дати звільнення письмово до 04.12.2018, датою звільнення вважатиметься 05.12.2018 (за мовчазною згодою). Враховуючи, що від ОСОБА_1 не надійшло жодних заяв, міський голова видав розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника управління транспортної, дорожньої інфраструктури і зв`язку Херсонської міської ради за угодою сторін, згідно з пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України, 05 грудня 2018 року (у перший робочий день після закінчення відпустки у зв`язку з навчанням). Отже, відповідач 1 вважає, що між ним та позивачем було досягнуто згоди щодо звільнення позивача за угодою сторін, а також ним було вжито всіх можливих заходів щодо погодження дати звільнення. Крім того, відповідач 1 звертає увагу на те, що Верховний Суд України у своїй постанові від 15 жовтня 2013 року (справа № 21-320а13) зазначив, що анулювання домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим органом щодо звільнення працівника з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 36 КЗпП, можливе при взаємній згоді власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу і працівника. Щодо доводу позивача про написання нею заяви про звільнення під тиском громадськості, то відповідач 1 вказує на те, що позивачем не надано жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження вказаних обставин. Щодо посилання позивача на те, що факт тиску на неї підтверджується публікаціями в Інтернеті відповідач 1 вважає, що роздруківки з мережі Інтернет не є належними та допустимими доказами у даній справі, оскільки їх дійсність неможливо перевірити. Щодо вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, то відповідач 1 зазначає, що позивачем не доведена вина та протиправна поведінка відповідача 1, не зазначено, у зв`язку з яким порушеним правом він вимагає моральну шкоду та не надано доказів на підтвердження фізичних та душевних страждань, погіршення його здібностей, не можливо простежити причинно-наслідковий зв`язок між діями Відповідача та завданою моральною шкодою, а також встановити саму наявність такої шкоди, її розмір. 
		07.02.2019 р. представником Управління транспортної, дорожньої інфраструктури і зв`язку Херсонської міської ради подано до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечує щодо вимоги позивача про стягнення у середнього заробітку за час вимушеного прогулу виходячи із розрахунку середньоденної заробітної плати позивача 522,46 грн., оскільки згідно із бухгалтерською довідкою за розрахунком, позивач за період обліку (жовтень - листопад 2018 року) мала фактично 19 відпрацьованих робочих днів, з яких у жовтні - 10 робочих днів, а в листопаді - 9 робочих днів, а тому заробітна плата за 2 місяці (жовтень - листопад 2018 року) складає 8 899,78 грн., а середньоденна заробітна плата позивача, згідно розрахункам, становить 482,50 грн.
		Протокольними ухвалами суду від 13.02.2019 р. та 13.03.2019 р. оголошено перерви в підготовчому судовому засіданні, продовжено строк підготовчого провадження.
		Ухвалою суду від 19.04.2019 р. закрито підготовче провадження у справі та розпочато розгляд справи по суті.
		Протокольною ухвалою суду від 19.04.2019 р. оголошено перерву в судовому засіданні до 15.05.2019 року. 
		Дослідивши подані сторонами документи, заслухавши пояснення позивача, представників сторін та свідків, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вказує наступне.
		Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на момент виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 перебувала на посаді начальника управління транспортної, дорожньої інфраструктури і зв`язку Херсонської міської ради, що не заперечується сторонами. 
		Розпорядженням міського голови Херсонської міської ради від 14.11.2018 р. № 1048-в "Про відпустку у зв`язку із навчанням ОСОБА_1 " позивачу надано додаткову оплачувану відпустку на період настановних занять, складання сесії як студенту 1 курсу заочної форми навчання у Херсонському національному технічному університеті на 15 календарних днів, з 20 листопад до 04 грудня 2018 року. 
		При цьому, у період з 14 по 26 листопада 2018 р. позивач перебувала на стаціонарному лікуванні, а з 27 по 30 листопада 2018 р. на амбулаторному лікуванні у КЗ "Херсонська міська клінічна лікарня", що підтверджується листками непрацездатності серії АДЛ № 717263 від 26.11.2018 р. та серії АДЛ № 714690 від 27.11.2018 р.
		19 листопада 2018 року заступником начальника Відділу кадрової роботи та з питань служби в органах місцевого самоврядування ОСОБА_3 отримана заява ОСОБА_1  (за вх. № 1939) про її звільнення за угодою сторін, з ухвальною резолюцією Херсонського міського голови ОСОБА_2 
		21.11.2018 р. до виконавчого комітету Херсонської міської ради надійшла заява ОСОБА_1 від 20.11.2018 р. про відкликання заяви про звільнення, у якій остання повідомляє, що її заява про звільнення була написана без вільного волевиявлення, а саме під тиском активістів. У зв`язку з цим просить відкликати її заяву про звільнення від 19.11.2018 р. та не розглядати її, зазначаючи про те, що не бажає припиняти трудові відносини. Додатково позивач повідомила, що перебуває на стаціонарному лікуванні у Херсонській клінічній лікарні. 
		30.11.2018 р. листом - відповіддю № 8-12562-5/12 відповід-1 повідомив позивача про те, що відповідно до чинного трудового законодавства України, при розірванні трудового договору відповідно до п.1 ч.1 ст. 36 КЗпП України, за угодою сторін, коли з пропозицією однієї сторони про припинення трудового договору погоджується друга сторона, вважається, що згоди про припинення трудового договору досягнуто. При звільненні "за угодою сторін" відкликання заяви про звільнення чинним законодавством України не передбачено. У зв`язку з тим, що у заяві про звільнення від 19.11.2018 р. не досягнуто згоди про дату звільнення, відповідачем 1 запропоновано вважати датою припинення трудових відносин 05.12.2018 р., а також запропоновано позивачу надати письмово до 04.12.2018 р.  пропозиції стосовно дати звільнення та зазначено, що ненадання пропозицій у зазначений строк вважатиметься згодою із запропонованою датою. 
		04 грудня 2018 року ОСОБА_1 повторно звернулася до міського голови Миколаєнка В . В. з заявою, у якій повторно зазначила, що не має наміру припиняти трудові відносини, оскільки її заява про звільнення від 19.11.2018 р. написана під тиском, без її волевиявлення та визначення строку припинення трудових відносин. Додатково позивач зазначила, що чинне законодавство України не містить норм, які б прямо забороняли писати і подавати заяви про відкликання заяви про звільнення, а відповідно до приписів цивільного законодавства, особи вільні в укладанні будь-яких договорів, написанні будь-яких заяв, навіть тоді, коли це прямо не передбачено законодавством. 
		04 грудня 2018 року міським головою Херсонської міської ради ОСОБА_2 видано розпорядження № 810-к "Про звільнення ОСОБА_1 ", яким керуючись пунктом 20 ч. 4 ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", звільнено ОСОБА_1 з посади начальника управління транспортної, дорожньої інфраструктури і зв`язку Херсонської міської ради 05 грудня 2018 року, за угодою сторін, згідно з пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України. 
		Вважаючи вказане розпорядження міського голови протиправним, а своє звільнення незаконним, позивач звернулася до суду з даним позовом.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне. 
		Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Стаття 43 Конституції України передбачає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
		Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування визначені Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування" № 2493-ІІІ від 07.06.2001 року.  (далі - Закон № 2493-ІІІ)
		Відповідно до ст. 1 цього Закону служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
		Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. (ч. 1 ст. 2 Закону № 2493-ІІІ)
		Посадами в органах місцевого самоврядування є, серед іншого, посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України. (абз. 4 ст. 3 Закону № 2493-ІІІ)
		Частиною першою статті 20 Закону № 2493-ІІІ передбачені підстави припинення служби в органах місцевого самоврядування, які можуть бути загальними, тобто передбаченими Кодексом законів про працю України, та спеціальними, які наведені в цьому Законі.
		Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 року № 322-VIII (надалі також   КЗпП України).
		За приписами ч. 1 ст. 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
		Статтею 5-1 Кодексу законів про працю України визначено, що працездатним громадянам, які постійно проживають на території України гарантовано правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи. 
		Частиною 6 статті 43 Кодексу законів про працю України передбачено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
		Загальні підстави припинення трудового договору визначені приписами статті 36 КЗпП України, пунктом 1 частини першої якої передбачено, що підставою припинення трудового договору є, зокрема, угода сторін.
		При звільненні особи з публічної служби за загальними підставами, передбаченими  КЗпП України, на цю особу поширюються гарантії, передбачені цим Кодексом, якщо інше прямо не визначено спеціальним законом.
		Статтею 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівнику заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
		В пункті 8 постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз`яснено, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП України (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника. Сама по собі згода власника або уповноваженого ним органу задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення строку попередження не означає, що трудовий договір припинено за пунктом 1 статті 36 КЗпП України, якщо не було домовленості сторін про цю підставу припинення трудового договору. В останньому випадку звільнення вважається проведеним з ініціативи працівника (стаття 38 КЗпП України).
		Таким чином, основними умовами угоди про припинення трудового договору за п.1 ч.1  ст.36 КЗпП України, щодо яких сторони трудового договору повинні дійти згоди, є підстава припинення трудового договору та строк, з якого договір припиняється. Визначення ж дати звільнення за згодою сторін є обов`язковою умовою такого звільнення, оскільки сприяє свідомому волевиявленню працівника щодо звільнення з підстав, передбачених п.1  ст.36 КЗпП України, відсутність належного волевиявлення не дає підстав вважати наявність наміру працівника звільнитись саме за згодою сторін, а сама по собі проста згода роботодавця задовольнити прохання працівника про звільнення, також не означає наявність угоди про припинення трудового договору за п.1  ст.36 КЗпП України (за угодою сторін).
		Крім того, згідно п. 18 вищезазначеної постанови Пленуму, при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням), і перевіряти їх відповідність законові. Суд не вправі визнати звільнення правильним виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов`язували звільнення. Таким чином, у справах, в яких оспорюється незаконне звільнення, саме роботодавець повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.
		Судом встановлено, що 19.11.2018 року позивачем під час перебування на лікарняному власноруч написано заяву про звільнення її з посади начальника Управління транспортної, дорожньої інфраструктури і зв`язку Херсонської міської ради за угодою сторін, що не заперечувалось сторонами під час розгляду справи. 
		При цьому, вказана заява за своїм змістом не містить строку, з якого трудовий договір припиняється за взаємною згодою сторін, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що між сторонами  у даному випадку не  досягнуто згоди про звільнення позивача з підстав  ст. 36 п.1 КЗпП України.
		Крім того, суд бере до уваги, що 20.11.2018 року та 04.12.2018 року позивачем подано Херсонському міському голові Миколаєнко В.В. заяви про відкликання заяв "про звільнення за угодою сторін", у яких позивач зазначала про відсутність її волевиявлення щодо звільнення з займаної посади за угодою сторін, а також повідомляє про відсутність з її боку наміру на розірвання трудових відносин та звільнення з посади начальника Управління  транспортної, дорожньої інфраструктури і зв`язку Херсонської міської ради.
		При цьому, суд погоджується з доводом відповідача 1 про те, що право на відкликання заяви про звільнення є безумовним правом працівника, але лише у разі, якщо звільнення відбувається з його ініціативи. Якщо ж роботодавець і працівник домовились про певну дату припинення трудового договору, працівник не має права відкликати свою заяву про звільнення. Відмовитись від домовленості про розірвання трудового договору за угодою сторін можна лише за згоди всіх сторін, тобто працівника та роботодавця.
		Проте, суд вважає, що хоча факт подання позивачем відповідних заяв і не має юридичних наслідків, однак свідчить про відсутність свідомого волевиявлення працівника щодо звільнення з підстави, передбаченої пунктом 1   статті 36 КЗпП України, що, в свою чергу, також свідчить про відсутність між працівником та роботодавцем домовленості щодо звільнення за угодою сторін. 
		Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 року у справі №820/243/16.
		Щодо доводу позивача про написання нею заяви про звільнення за угодою сторін під тиском громадськості, то суд вказує наступне.
		У ході розгляду справи судом з метою з`ясування дійсних обставин справи було досліджено електронний доказ за місцем його знаходження, а саме, відеозапис під назвою "Как в мэрии Херсона маршруточный бунт чиновницу ОСОБА_7 увольнял", оригінал якого знаходиться в мережі Інтернет за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1. 
		Внаслідок дослідження вказаного відеодоказу судом встановлено, що 19 листопада 2018 року у сесійній залі Херсонської міської ради представники громадськості вимагали звільнити ОСОБА_1 При цьому, один з представників громадськості (особа не встановлена) роз`яснював мітингувальникам необхідність дотримання меж правового поля при вирішенні питання щодо звільнення ОСОБА_1 , оскільки порушення процедури спричинить поновлення ОСОБА_1 на посаді в судовому порядку.
		Крім того, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що на момент виникнення спірних правовідносин від займав посаду заступника начальника управління, начальника відділу транспорту управління транспортної, дорожньої інфраструктури і зв`язку Херсонської міської ради. Свідок пояснив, що він був присутній на мітингу 19.11.2018 року, який розпочався перед будівлею Херсонської міської ради, а потім перемістився до приміщення сесійної зали, а також підтвердив, що на момент проведення мітингу ОСОБА_1 перебувала у відпустці та на лікарняному, проте прибула до сесійної зали, і під гучні вигуки громадськості та виявлення значного тиску написала заяву про звільнення. 
		Також допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив суду, що працюючи виконуючим обов`язки директора ПП "МИС", він був присутнім на мітингу в сесійній залі Херсонської міської ради 19.11.2018 року. Свідок підтвердив, що була повна зала мітингувальників, які здійснювали тиск на ОСОБА_1 , наполягали на написанні нею заяви про звільнення, фактично змусивши її вчинити такі дії. Проте, як позивач писала таку заяву свідок особисто не бачив.
		Таким чином, проаналізувавши зібрані докази по справі та заслухавши показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 суд дійшов висновку про наявність підстав вважати заяву ОСОБА_1 про звільнення від 19.11.2018 р. такою, що написана під тиском сторонніх осіб, що виключає таку її кваліфікуючу ознаку, як незалежне волевиявлення особи. 
		Крім того, суд зазначає, що рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради від 20.01.2015 р. № 3 затверджено Регламент виконавчих органів Херсонської міської ради, пунктом 8.2.20 якого визначено, що особа, яка звільняється, повинна подати заяву до відділу кадрової роботи з відповідними візами керівника виконавчого органу та заступника міського голови за розподілом обов`язків у терміни, визначені чинним законодавством. 
		Дослідивши зміст заяви ОСОБА_1 від 19.11.2018 про звільнення її з посади за згодою сторін судом встановлено, що вона містить візу "до проекту розпорядження" від 19.11.2019 року, а також відмітку про її отримання Відділом кадрової роботи та з питань служби в органах місцевого самоврядування.
		Позивач в судовому засіданні заперечила той факт, що заява про звільнення нею особисто була подана до Відділу кадрової роботи та з питань служби в органах місцевого самоврядування, а представник відповідача 1 в судовому засіданні пояснила, що їй невідомо, яким чином заява ОСОБА_1 від 19.11.2018 р. потрапила до відділу кадрової роботи. 
		При цьому, внаслідок дослідження вказаного вище електронного доказу судом встановлено, що після написання ОСОБА_1 заяви про звільнення за угодою сторін, вона була висмикнута з рук позивача одним з представників громадськості, подальшу долю вказаної заяви з даного відеодоказу встановити неможливо. 
		Таким чином, вказані обставини, на думку суду, також є порушенням процедури звільнення позивача, що, в свою чергу, дає підстави вважати його незаконним. 
		Підсумовуючи вищевказане, суд дійшов висновку, що між ОСОБА_1 та Херсонським міським головою ОСОБА_2 не було досягнуто угода сторін про звільнення позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України, заява про звільнення від 19.11.2018 року написана позивачем під тиском сторонніх осіб, порушено процедуру її подання, а відтак оскаржуване розпорядження міського голови Херсонської міської ради № 810-к від 04.12.2018 р. "Про звільнення ОСОБА_1 " є протиправним та підлягає скасуванню.
		Щодо вимоги позивача про поновлення на роботі, суд зазначає наступне.
		Згідно з частиною 1 статті 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
		Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 28 жовтня 2014 року (№ рішення у ЄДРСР 41602330), у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.
		Отже, суд дійшов висновку, що порушене Херсонським міським головою право позивача на проходження служби в органах місцевого самоврядування підлягає відновленню шляхом її поновлення на посаді начальника управління транспортної, дорожньої інфраструктури і зв`язку Херсонської міської ради з 06 грудня 2018 року.
		Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.
		Відповідно до вимог частини 2 статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік.
		Пунктом 10.4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі" зазначено, що задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати, період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати.
		Середній заробіток працівника згідно з частиною першою статті 27 Закону України "Про оплату праці" визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 ( далі - Порядок № 100).
		Відповідно до пункту 5 цього Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.
		Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку № 100).
		Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 14  січня 2014 року у справі №21-395а13.
		Згідно бухгалтерської довідки Управління транспортної, дорожньої інфраструктури і зв`язку Херсонської міської ради від 31 січня 2019 року № 96/01-24 середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за період з жовтня по листопад 2018 р. складає 482,50 грн. (обчислена відповідачем виходячи з суми заробітної плати позивача за останні два місяці перед звільненням та з урахуванням середньої норми премії). 
		Виходячи із поняття вимушеного прогулу, кількість днів вимушеного прогулу визначається з дня звільнення та до винесення судом рішення про поновлення на роботі незаконного звільненого працівника, в даному випадку з 06 грудня 2018 р. по 15 травня 2019 р., що становить 107 робочих днів.
		При обчисленні середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу суд виходить з наступних розрахунків: середньоденна заробітна плата (482,50 грн.) помножена на кількість робочих днів з дня незаконного звільнення по день ухвалення судового рішення (107робочих днів), що складає 51 627,50 грн. 
		Таким чином, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з з 06 грудня 2018 р. по 15 травня 2019 р. включно, яка підлягає стягненню з Управління транспортної, дорожньої інфраструктури і зв`язку Херсонської міської ради на користь ОСОБА_1 складає 51 627,50 грн., яка визначена без утримання податків та інших обов`язкових платежів.
		При цьому, суд відхиляє доводи позивача щодо обчислення її середньоденної заробітної плати виходячи з розрахунку 501,04 грн. (без урахування середньої норми премії), викладені у заяві про уточнення розміру позовних вимог від 13.03.2019 р., оскільки відповідно до приписів пункту 3 Порядку № 100 у разі, коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано    не   повністю,   премії,   винагороди   та   інші заохочувальні  виплати  під  час  обчислення  середньої заробітної плати  за  останні  два календарні місяці враховуються пропорційно часу,  відпрацьованому  в  розрахунковому  періоді.
		Отже, враховуючи, що ОСОБА_1 кількість робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, тому премія за жовтень 2018 року враховується не в повному обсязі, а пропорційно відпрацьованому часу, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про правильність розрахунків відповідача 1 щодо обчислення середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 з урахуванням середньої норми премії.
		Також суд відхиляє доводи представника відповідача 2, викладені у письмових поясненнях від 14.05.2019 р., щодо врахування при виплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, фактично виплачені ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 23 301,52 грн., в якості допомоги по тимчасовій непрацездатності за період з 04.12.2018 р. по 01.02.2019 р., оскільки суду незрозумілі підстави їх виплати позивачу після фактичного припинення трудових правовідносин з Херсонською міською радою, законність яких є предметом розгляду у даній справі.
		Відповідно до п. 2 та п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
		Відтак, постанова суду в частині поновлення позивача на службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.
		Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 моральної шкоди у сумі 100,00 грн., то суд зазначає наступне. 
		Відповідно до ч.1 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Згідно з роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
		Таким чином, обов`язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що позивається із таким позовом.
		Позивачем не надано до суду жодних переконливих доказів на підтвердження причинного зв`язку між діями відповідача 1 та завданням їй моральної шкоди, а також не зазначено, на яких критеріях розрахунку базується заявлена позивачем до відшкодування сума моральної шкоди.
		Разом з тим, суд критично сприймає доводи позивача щодо того факту, що з 04.12.18 р. по 17.12.18 р. вона знаходилася на стаціонарному лікуванні в Обласному кардіологічному диспансері, що підтверджується копією листка непрацездатності серії АДЛ № 690071 від 17.12.2018 року, оскільки позивач звільнена з посади начальника Управління транспортної, дорожньої інфраструктури і зв`язку Херсонської міської ради з 05.12.2018 року, тобто вже після госпіталізації.
		Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з Херсонського міського голови ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 100,00 грн. задоволенню не підлягають. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Згідно з ч. 2  ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов позивача підлягає частковому задоволенню.
		Керуючись ст.ст.9, 14, 72-78, 143, 194, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -  
		 
		вирішив:
		 
		Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Херсонського міського голови Миколаєнко Володимира Васильовича (місце знаходження 73000, м. Херсон, пр . Ушакова, буд. 37),  Управління транспортної, дорожньої інфраструктури і зв`язку Херсонської міської ради (місце знаходження 73000, м. Херсон, вул. Залізнична, буд. 8, код ЄДРПОУ 26472400)  про визнання протиправним та скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - задовольнити частково.
		Визнати протиправним та скасувати розпорядження міського голови Херсонської міської ради № 810-к від 04.12.2018 р. "Про звільнення ОСОБА_1 "
		Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Управління транспортної, дорожньої інфраструктури і зв`язку Херсонської міської ради з 06 грудня 2018 року.
		Стягнути з Управління транспортної, дорожньої інфраструктури і зв`язку Херсонської міської ради (місце знаходження 73000, м. Херсон, вул. Залізнична, буд. 8, код ЄДРПОУ 26472400) на користь ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06.12.2018 р. по 15.05.2019 р. у сумі 51 627,50 грн. (п`ятдесят одна тисяча шістсот двадцять сім грн. 50 коп.), яка визначена без утримання податків та інших обов`язкових платежів.
		В іншій частині позовних вимог відмовити.
		Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Управління транспортної, дорожньої інфраструктури і зв`язку Херсонської міської ради та стягнення суми середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць - підлягає негайному виконанню.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.   
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була  подана  у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили  після закінчення апеляційного розгляду справи.
		Повний текст рішення виготовлений та підписаний  25 травня 2019 р. 
		 
		Суддя                                                                                                                  Дубровна В.А. 
		 
		кат.  106030000

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...