Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 400/2735/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших зборів.
Надіслано для оприлюднення: 28.05.2019. Зареєстровано: 29.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 30.05.2019.
Дата набрання законної сили: 28.05.2019
Номер судового провадження: 854/2163/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   
		 
		П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		 
		 
		___________________________________________________________________________________
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
		 
		28 травня 2019 р.м.ОдесаСправа № 400/2735/18Головуючий в 1 інстанції: Фульга А. П.
		          
		 
		 
		П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		головуючого судді - доповідача - Потапчука В.О.
		суддів                                            -  Семенюк Г.В.
		                           -   Шляхтицький О.І.
		розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2019 року, прийнятого у порядку письмового позовного провадження (суддя Фульга А.П.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання недійсною та скасування вимоги від 03.10.2018 року № Ф-60744, -
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Короткий зміст позовних вимог.
		 
		В листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області та просив  визнати недійсною та скасувати вимоги Головного управління ДФС у Миколаївській області № Ф-60744-17 від 03.10.2018 року.
		Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що у випадку, коли адвокат зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа-підприємець і є платником єдиного податку, то він має право платити виключно єдиний податок, як і інші суб`єкти підприємницької діяльності - фізичні особи-підприємці, залежно від групи, до якої його відносить  Податковий кодекс України. Позивач вказує на те, що він постійно здійснює сплату єдиного внеску як фізична особа-підприємець.    Отже, вимога ГУ ДФС щодо сплати боргу (недоїмки) є протиправною та підлягає скасуванню.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
		 
		Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2019 року позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Миколаївській області задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Миколаївській області № Ф-60744-17 від 03.10.2018 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області  на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).
		 
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
		 
		Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління ДФС у Миколаївській області звернулось до суду з апеляційною скаргою, у якій зазначено, що рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим скаржник просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. 
		Зокрема, скаржник зазначив, що судом при винесені рішення не враховано, що з 01 січня 2017 року особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та не отримує дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року від такої діяльності, зобов`язана визначити базу нарахування єдиного внеску,незважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем.
		Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року відкрито апеляційне провадження у справі.
		Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Згідно приписів ст. 311 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
		 
		Обставини справи.
		 
		02.02.2018 року ФОП ОСОБА_1 подано Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік на суму 8448,00 грн. (по 704,00 грн. щомісячно) та податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік, в якій задекларовано дохід від провадження незалежної професійної діяльності (діяльність у сфері права 69.10).
		Згідно квитанцій, наданих позивачем до матеріалів справи, ОСОБА_1 повністю сплачено суму єдиного внеску.
		03.10.2018 року ГУ ДФС винесено вимогу за № Ф-60744-17 щодо сплати ОСОБА_1 недоїмки з у розмірі 4183,66 грн.
		Як вказується із самої вимоги, її винесено у відповідності до  ст. 25 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»  (далі - Закон України № 2464) та на підставі даних Інформаційної системи органу доходів і зборів.
		Не погоджуючись з вимогою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
		 
		 
		Висновок суду першої інстанції.
		 
		Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що діяльність адвоката підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, оподаткування доходів від отримання якої регулюється  ст. 178 ПК України, лише у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства.
		Оскільки, позивач, який перебуває на обліку в органі державної податкової служби як фізична особа-підприємець не потребує додаткової реєстрації як самозайнята особа, а його доходи, отримані від адвокатської діяльності в період перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, в силу вимог п.  297.1  ст.  297 ПК України  звільняються від оподаткування податком на доходи фізичних осіб.
		 
		Джерела права й акти їх застосування.
		 
		Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Згідно вимог ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
		Відповідно до вимог ст.19 Конституції України Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
		Згідно з частинами 2, 3    статті 9 вказаного Закону, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього        Закону        нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим    Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього        Закону        нараховується єдиний внесок.
		Відповідно до частини 8 вказаної статті    Закону №2464-VІ    платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої    статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої    статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи. Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої    статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.
		Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої    статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
		Відповідно до пп. 2 п. 1 ст. 7    Закону № 2464-VІ  єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої        статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
		Водночас, перелік платників та особливості сплати єдиного внеску в залежності від категорії унормовано    статтею 4 Закону № 2464-VІ.
		Так, особи, які провадять, у тому числі адвокатську діяльність, та отримують дохід від цієї діяльності, віднесені згідно з п. 5 ч. 1    ст. 4 Закону № 2464-VІ    до платників єдиного внеску.
		Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.
		За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
		 
		Оцінка суду.
		 
		Дослідивши матеріали справи, колегією суддів встановлено, що Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch) та матеріалів справи, позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець 15.09.2005 року, основним видом діяльності якої є діяльність у сфері права (Код КВЕД 69.10) та перебуває на спрощеній системі оподаткування.
		Таким чином, в даному випадку відсутні підстави вважати підприємницьку діяльність позивача відмінною від незалежної професійної діяльності.
		Відповідно до п.19 розділу IV Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого    наказом Міністерства фінансів України № 435 від 14.04.2015 року, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, отримують дохід від цієї діяльності та одночасно є фізичними особами-підприємцями, формують та подають до органів доходів і зборів окремі Звіти відповідно до виду діяльності та обраної системи оподаткування.
		Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що аналіз змісту даної норми у розрізі положень    ПК України    дає підстави вважати, що необхідність подачі окремих Звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування виникає лише у разі якщо особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та одночасно є фізичною особою-підприємцем здійснює відмінні види діяльності.
		Відповідно до п.п.    2    п.    297.1    ст.    297 ПК України    платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об`єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - третьої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з цією главою.
		З огляду на те, що види діяльності позивача як фізичної особи-підприємця та особи, яка провадить незалежну професійну діяльність співпадають, то він не має обов`язку подання звітності як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, оскільки у такому випадку        буде мати місце подвійний облік ідентичної господарської діяльності, а відповідно і подвійне оподаткування, що суперечить принципам податкового законодавства.
		Відповідно до п.2 ч.1    ст. 1 Закону України № 2464-VI від 08.07.2010 року «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»    (далі - Закон №2464) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування;
		Згідно п.4, п.5 ч.1    ст. 4 Закону України № 2464    платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності
		Судом першої інстанції вірно зазначено, що порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності    Законом України № 2464    не передбачений.
		Враховуючи все вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що законодавець при внесенні змін до п. 2 ч. 1 ст. 7  Закону України    № 2464  не вніс аналогічні зміни до п. 5 ч. 1 ст. 4 даного  закону, яким дотепер поняття платника єдиного внеску пов`язане не тільки із фактом     здійснення діяльності, але й з необхідністю отримання доходу від цієї діяльності.
		Практика Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків, слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява № 39766/05), «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та №37943/06), які відповідно до    ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»    підлягають застосуванню судами як джерела права.
		Також дана позиція суду апеляційної інстанції підтверджується практикою Вищого адміністративного суду України, зокрема, постановою від 21.01.2016 року у справі №808/7758/13-а, в якій суд дійшов висновку, що особа, яка перебуває на обліку в органі державної податкової служби як фізична особа-підприємець не потребує додаткової реєстрації як самозайнята особа.
		Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні та не можуть бути підставою для його скасування.
		Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України        та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання недійсною та скасування вимоги від 03.10.2018 року № Ф-60744.
		Згідно ч.1-2 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. 
		Згідно п.2 ч.1 ст.315  КАС України  , за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
		Так, стаття 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Згідно ч.4 ст.243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
		Згідно ч. 5 ст.250 КАС України  датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
		Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
		Розподіл судових витрат згідно вимог ст.139 КАС України не підлягає.
		Керуючись ст.ст. 250,311,316, 322, 325 КАС України, суд,-
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області - залишити без задоволення.
		Рішення  Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2019 року - залишити без змін.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		Повний текс судового рішення складений та підписаний 28 травня  2019 року.
		 
		 
		 
		Головуючий суддя  Потапчук В.О.Судді    Шляхтицький О.І.    Семенюк Г.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...