Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 703/4329/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Окреме провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Надіслано для оприлюднення: 28.05.2019. Зареєстровано: 29.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 30.05.2019.
Дата набрання законної сили: 24.06.2019
Номер судового провадження: 2-о/703/30/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 703/4329/18 
		2-о/703/30/19 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20 травня 2019 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
		   
		головуючого судді        Прилуцького В.О.
		секретар судововго засідання Бондаренко А.І. 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація про встановлення факту, що має юридичне значення,-
		встановив:
		ОСОБА_1 звернувся до суду із вище вказаною заявою, в якій просив встановити юридичний факт його поранення, що трапилося 16 жовтня 2014 року при виконанні обов`язків військової служби в районі Міжнародного аеропорту «Донецьк» імені Сергія Прокоф`єва Донецької області України області внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		В обгрунтування вимог вказав, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Аврамівка, Монастирищенського району, Черкаської області, зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 . 21 липня 2014 року він був призваний на військову службу, звання сержант, посада номер обслуги зенітно  артилерійського взводу 1 аеромобільного  десантного батальйону. Службу проходив з 1 серпня 2014 року по 9 лютого 2015 року. Крім того, в період з 27 серпня 2014 року по 26 вересня 2014 року та з 8 жовтня 2014 року по 30 жовтня 2014 року він був залучений та брав безпосередню участь в бойових діях на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні їх проведення і захисті незалежності цілісності України. Він перебував у складі військової частини польова пошта НОМЕР_1 (79- та та окрема десантно  штурмова бригада ЗСУ) та станом на 16 жовтня 2014 року їх підрозділ був дислокований в районі Міжнародного аеропорту «Донецьк» імені ОСОБА_2 . 
		Як вбачається з коментаря радника Президента та помічника Міністра оборони з питань речового забезпечення Збройних Сил України, статтей «Українські кіборги», розміщеній на сайті «Цензор.нет», статті «Терористи продовжують бомбити Донецький аеропорт» опублікованій на сайті «Сьогодні» та низки інших статтей ситуація в районі проведення бойових дій на території Донецького аеропорту була складною. При цьому, російськими військовими 15 жовтня було здійснено п`ять спроб штурму Донецького аеропорту та 16 жовтня 2014 року  чотири.
		16 жовтня 2014 року він, разом із 20 іншими військовослужбовцями ЗСУ охороняли Диспетчерську вежу Донецького аеропорту. Між 09 год. та 12 год. незаконними збройними формуваннями та російськими найманцями було вчинено потужний обстій вежі зі стрілецької зброї, артилерії і мінометів, внаслідок чого під час виконання бойового завдання він отримав вибухову травму. Медичну допомогу йому було надано в хірургічному відділенні військової частини НОМЕР_2 . Після лікування рішенням госпітальної ВЛК була надана відпустка за станом здоров`я на 30 календарних днів. З 13 січня 2015 року по 20 січня 2015 року він знову перебував на обстеженні і лікуванні в хірургічному відділенні Миколаївського військового госпіталю (військова частина НОМЕР_2 ). 
		Довідкою військово  лікарської комісії військової частини НОМЕР_2 від 4 грудня 2014 року № 850 встановлено: «Стан після вибухової травми: гострого акубаротравматичного ураження обох вух без пошкодження барабанних перетинок. Після травматична повна глухота на праве вухо, лівобічнанейросенсорна туговухість при сприйнятті шепітної мови 1 м, розмовної мови 5м, Травма ТАК, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби». Після проведеного лікування шкоду здоровю усунуто не було та 26 квітня 2016 року його було визнано інвалідом 2 ї групи безтерміново.
		Крім того, на підставі наказу командира військової частини  польова пошта НОМЕР_1 від 9 лютого 2015 року № 42 в зв`язку з отриманою травмою ОСОБА_1 було звільнено з військової служби, виключено із списків особового складу військової частии та всих видів забезпечення.
		Отже, саме в результаті збройної агресії та воєнного конфлікту, який був розпочатий Російською Федерацією проти України він отримав поранення 16 жовтня 2014 року в районі міжнародного аеропорту «Донецьк» імені ОСОБА_2 . 
		Заявник вважає, що саме внаслідок військової агресії Російської Федерації на території Донецької області України було порушено його право на життя і здоров`я, передбачене статтею 27 Конституції України, ст.2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, тому просить встановити юридичний факт, що він отримав поранення 16 жовтня 2014 року при виконані обов`язків військової служби в районі Міжнародного аеропорту «Донецьк» імені ОСОБА_2 внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		Заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав вимоги заяви та пояснив, що він дійсно 21 липня 2014 року був призваний на військову службу, звання сержант, посада номер обслуги зенітно  артилерійського взводу 1 аеромобільного  десантного батальйону. Службу проходив з 1 серпня 2014 року по 9 лютого 2015 року. Крім того, в період з 27 серпня 2014 року по 26 вересня 2014 року та з 8 жовтня 2014 року по 30 жовтня 2014 року він був залучений та брав безпосередню участь в бойових діях на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні їх проведення і захисті незалежності цілісності України. 16 жовтня 2014 року він, разом із іншими військовослужбовцями ЗСУ охороняли Диспетчерську вежу Донецького аеропорту. Між 09 год. та 12 год. незаконними збройними формуваннями та російськими найманцями було вчинено потужний обстій вежі зі стрілецької зброї, артилерії і мінометів, внаслідок чого під час виконання бойового завдання він отримав вибухову травму. Медичну допомогу йому було надано в хірургічному відділенні військової частини НОМЕР_2 . Після чого він неодноразово проходив лікування в різних медичних закладах.
		Йому було встановлено діагноз: «стан після вибухової травми: гострого акубаротравматичного ураження обох вух без пошкодження барабанних перетинок. Після травматична повна глухота на праве вухо, лівобічнанейросенсорна туговухість при сприйнятті шепітної мови 1 м, розмовної мови 5м, Травма ТАК, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби». Після чого він отримав ІІ  гу групу інвалідності безтерміново. 
		В зв`язку з вказаними обставинами просить суд встановити факт отримання ним бойового поранення 16 жовтня 2014 року в районі Міжнародного аеропорту «Донецьк» імені Сергія Прокофєва Донецької області України внасьлідок збройної агресії Російської Федерації проти України. Встановлення вказаного факту йому необхідне для набуття ним статусу жертви міжнародного збройного конфлікту, як особи, яка перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, яка ратифікована україною 3 липня 1954 року, що обумовлює виникнення прав та обов`язків, передбачених цією Конвенцією, іншими нормами національного міжнародного права. Встановлення вказаного факту надаватиме йому право, як жертві міжнародного збройного конфлікту на лікування в міжнародних організаціях та отримання безкоштовної реабілітації.
		Представник заявника ОСОБА_3 в судовому засіданні також підтримала вимоги заяви та просила їх задовільнити.
		Міністерство соціальної політики України в судове засідання представника не направило, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, причини неявки суд не повідомили.
		Представник Російської Федерації до суду не з`явився, через Посольство вказаної держави, був повідомлений належним чином про розгляд справи, про причини неявки суд не повідомили.
		Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
		Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серія НОМЕР_3 виданий 9 вересня 1996 року Смілянським МРВ УМВС України в Черкаській області (а.с.11-12).
		Також, судом встановлено, що ОСОБА_1 під час часткової мобілізації 1 серпня 2014 року був призваний Смілянсько  Кам`янським об`єднаним міським військовим комісаріатом Черкаської області в Збройні Сили України на виконання Указу Президента України від 21 липня 2014 року № 607/2014 «Про часткову мобілізацію», що підтверджується копією довідки виданої Смілянсько  Кам`янським об`єднаним міським військовим комісаріатом № 14 від 1 серпня 2014 року (а.с.13).
		Як вбачається з копії військового квитка НОМЕР_4 (а.с.14-17) ОСОБА_1 брав участь в зоні АТО з 27 серпня 2014 року по 26 вересня 2014 року та з 8 жовтня 2014 року по 30 жовтня 2014 року у складі військової частини польова пошта НОМЕР_1 (79- та окрема десантно  штурмова бригада ЗСУ) на посаді номер обслуги зенітно артилерійського взводу 1 аеромобліьного батальйону. Окрім того проходження ОСОБА_1 військової служби та його безпосередньої участі в антитерористичній операції Донецької та Луганської областей з 27 серпня 2014 року по 26 вересня 2014 року та з 8 жовтня 2014 року по 30 жовтня 2014 року підтверджується копією довідки Смілянського об`єднаного міського військового комісаріату Черкаської області № 132 від 31 березня 2016 року (а.с.13 зворот).
		З копії довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 437 за вих. № 2850 від 18 листопада 2014 року виданої ВЧ НОМЕР_5 (а.с.33) вбачається, що сержант ОСОБА_1 , 1964 року народження, 16 жовтня 2014 року одержав вибухову травму, лівосторонню гостру після травматичну нейросенсорну туговухість. Глухоту на праве вухо, за обставин: при викоанні бойового завдання (АТО). Підстава: акт розслідування від 13 листопада 2014 року № 1876 проведеного згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_5 від 12 листопада 2014 року № 1869.
		Як вбачається з копії свідоцтва про хворобу № 10 виданого ВЧ НОМЕР_2 за вих. № 5 від 27 січня 2015 року після проведення спеціальних досліджень ОСОБА_1 встановлено такий діагноз: «Наслідки перенесеної вибухової травми (16.10.14) акубаротравматичного ураження обох вух без пошкодження барабанних перетинок. Після травматична повна глухота на праве вухо, лівобічнанейросенсорна туговухість при сприйнятті шепітної мови 1 м, розмовної мови 5.5 м. травма ТАК пов`язана з виконанням обов`язку військової служби». Факт лікування сержанта за призовом ОСОБА_1 підтверджується і копією виписного епікризу від 20 січня 2015 року (а.с.35) виданий Миколаївським військовим госпіталем. Копією виписного епікризу виданого Смілянською районною лікарнею ім.. Софії Бобринської (а.с.38), копією виписного епікризу виданий тією ж лікарнею (а.с.39), копією консультативного висновку спеціаліста виданий Черкаською обласною лікарнею (а.с.40), консультативним висновком від 6 листопада 2015 року, виданим КЗ «Обласна лікарня - центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Черкаської обласної ради (а.с.41), консультативним висновком від 1 березня 2016 року, виданим тієї ж лікарні (а.с.42).
		Згідно довідки військово-лікарської комісії (а.с.37), сержанту за призовом ОСОБА_1 , 1964 року народження, ВЧ НОМЕР_5 , призваний на військову службу смілянським РВК Черкаської області у ЗС з серпня 2014 року, навідник було проведено медичний огляд госпітальною ВЛК в/ч НОМЕР_2 4 грудня 2014 року. Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Стан після вибухової травми: гострого акубаротравматичного ураження обох вух (16.10.14) без пошкодження барабанних перетинок. Після травматична повна глухота на праве вухо, лівобічна нейросенсорна туговухість при сприйнятті шепітної мови 1 м, розмовної 5 м. травма ТАК, пов`язана з виконанням обов`язків військовї служби.
		Також, на підставі вище вказаної довідки, після прведеного ВЛК огляду старшому сержанту ОСОБА_1 було вказано на те, що він потребує відпустки за станом здоров`я на 30 календарних днів. 
		Згідно копії довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого виданої Міністрерством охорони здоров`я України серії 10 ААА № 012888 від 28 квітня 2016 року (а.с. 43) ОСОБА_1 визначено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках: 80 (вісімдесят).
		Як вбачається з довідки до акту медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА № 203103 від 28 квітня 2016 року ОСОБА_1 має другу групу інвалідності з 20 квітня 2016 року, травма повязана з виконанням обовязків військової служби.
		28 травня 2016 року ОСОБА_1 отримав посвідчення серії НОМЕР_6 інваліда ІІ групи (а.с. 44 зворот).
		21 червня 2016 року ОСОБА_1 отримав посвідчення серії НОМЕР_7 ветерана військової служби (а.с.44).
		15 грудня 2014 року ОСОБА_1 був нагороджений пам`ятним знаком «За воїнську доблесть» (а.с.45).
		20 серпня 2015 року ОСОБА_1 нагороджено меблюю «Захиснику вітчизни» (а.с.45 зворот).
		При вирішенні справи суд виходить з наступного.
		Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.
		Як роз`яснено в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів, встановлення яких віднесено до компетенції відповідних органів виконавчої влади.
		Положенням ст. 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
		Відповідно до ст. 27 Конституції України кожна людина має невід`ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави - захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань.
		Отже, Конституцією України зобов`язано державу за будь-яких обставин захищати життя людей і цей обов`язок не залежить від встановлення тих чи інших юридичних фактів.
		Крім того, Конституцією України визначено, що Президент України як глава держави, гарант державного суверенітету, територіальної цілісності України забезпечує державну незалежність, національну безпеку держави, є Головнокомандувачем Збройних Сил України; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави; вносить до Верховної ради України подання про оголошення стану війни та у разі збройної агресії проти України приймає рішення про використання Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України (стаття 106 Конституції України).
		До повноважень Верховної ради України, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 85 Конституції України, належить оголошення за поданням Президента України стану війни і укладення миру, схвалення рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України.
		Згідно зі статтею 1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року №1932-ХІІ, збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь - яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.
		Відповідно до статті 4 цього закону у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його до Верховної Ради України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної України подання про оголошення стану війни. Органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії. З моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни.
		Наведене підтверджується прийнятими Верховною Радою України та Президентом України актами, якими фактично встановлено факт збройної агресії Російської Федерації проти України.
		Постановою Верховної Ради України "Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» №337-VIII від 21 квітня 2015 року було схвалено текст Заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків». З аналізу даної заяви вбачається, що 20 лютого 2014 року були зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами Російської Федерації порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання підрозділів збройних сил Російської Федерації, розташованих в Криму, що знаходились там відповідно до Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28 травня 1997 року, для блокування українських військових частин.
		В квітні 2014 року внаслідок збройної агресії проти України, контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами Російської Федерації, озброєні бандитські формування проголосили створення «Донецької народної республіки" (07 квітня 2014 року) та "Луганської народної республіки" (27 квітня 2014 року).
		Згідно з постановою Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків»», від 21.04.2015 №337-VIII зазначені події на сході України відбувалися за певним сценарієм.
		Підтвердженням окупації Російською Федерацією, як країною агресором, частини території Луганської і Донецької областей, є факти здійснення нею активних дій щодо організації збройних нападів, участі в них та постачання для цього на територію України зброї та особового складу військ Російської Федерації.
		Як підсумок, Україною, за наслідками збройної агресії Російської Федерації, Верховною Радою України, яка діє як представницький орган Українського народу, який є єдиним джерелом влади в Україні та має виключне право визначати і змінювати конституційний лад України, 27 січня 2015 року було прийнято Закон України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території " (далі - Закон № 1207-VII) згідно якого встановила, що тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України і встановила, що датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року (ст. 1 названого Закону зі змінами та доповненнями).
		Також, прийнято постанову Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 254-VІІІ "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями", якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.
		Постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року № 129-VIII законодавчий орган України затвердив Звернення до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Ради Європи, Парламентської асамблеї НАТО, Парламентської Ради ОБСЄ, Парламентської Ради ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором.
		Крім того, військові дії Російської Федерації на території України були фактично визнані та засуджені рядом міжнародних інстанцій.
		Так, 15 січня 2015 року Європейський парламент затвердив резолюцію щодо України, в якій вказано: «Європарламент рішуче засуджує агресивну і експансіоністську політику Росії, що є загрозою єдності та незалежності України і створює потенційну загрозу для самого Європейського союзу, в тому числі засуджує незаконну анексію Криму і неоголошену гібридну війну проти України, яка включає в себе інформаційну війну з елементами кібер -війни, використання регулярних і нерегулярних сил, пропаганду, енергетичний шантаж, економічний тиск, дипломатичну та політичну дестабілізацію; підкреслює, що ці дії є порушенням міжнародного права».
		Резолюція Парламентської Ради Європи «Зниклі особи під час конфлікту в Україні» від 25 червня 2015 року визнає, що військові дії на частині територій Донецької та Луганської областей України є агресією зі сторони Російської Федерації.
		Аналізуючи наведені обставини та докази, що містяться у досліджених судом нормах міжнародного та національного законодавства, суд приходить до висновку, що наслідком саме збройної агресії Російської Федерації стала окупація частини території України, а саме Автономної Республіки Крим, м. Севастополь, частини Луганської та Донецької областей.
		Зважаючи на викладене, суд вважає вірним констатувати, що наслідком саме збройної агресії Російської Федерації відносно України (обставини, що є загальновідомими, не потребують доказування за нормами ч. 3ст. 82 ЦПК України), стала окупація частини території України, в тому числі Міжнародного аеропорту «Донецьк» імені Сергія Прокоф`єва Донецької області України, де отримав поранення (травму) заявник. 
		Російська Федерація, здійснивши збройну агресію відносно України, та відповідно окупувавши частину території України, а саме Автономної Республіки Крим, м. Севастополь, та частину Донецької та Луганської областей, порушила норми та принципи Статуту ООН, Загальної декларації прав людини, Будапештського меморандуму, Гельсінського заключного акту наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01 серпня 1975 р. та Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією.
		Зокрема, пунктом 1 Будапештського меморандуму передбачено, що Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують Україні їх зобов`язання згідно з принципами Гельсінського заключного акту Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01 серпня 1975 р. поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України.
		Пункт 2 Будапештського меморандуму говорить, що Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують їх зобов`язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об`єднаних Націй.
		Згідно із Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01 серпня 1975 р. суверенні права держави мають узгоджуватись із міжнародним правом, зокрема Статутом ООН, Загальною декларації прав людини та Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01 серпня 1975р., які визначають права та законні інтереси людини як найвищу суспільну цінність, гарантують людині право жити в мирі та безпеці.
		Виходячи із викладеного, держава, яка грубо порушує гарантовані нормами міжнародного права основні свободи та права людини, не може використовувати імунітет від судового переслідування іноземними судами, як гарантію уникнення відповідальності за вчинені проти життя та здоров`я людини злочини.
		Порушивши Статут ООН, Загальну декларацію прав людини, Будапештський меморандум, Гельсінський заключний акт наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01 серпня 1975 року, Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією, Договір між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон, Російська Федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих статтею 2 Статуту ООН, а тому суд вважає її державою-агресором, що, в свою чергу, свідчить про відсутність у неї судового імунітету.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтею 8 Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.
		При вирішенні даної справи суд констатує, що факти збройної (військової) агресії Російської Федерації відносно України є загальновідомими, а тому не підлягають доказуванню згідно приписами ч. 3 ст. 82 ЦПК України.
		Факт отримання ОСОБА_1 поранення, при виконанні обов`язку військової служби 16 жовтня 2014 року саме в районі Міжнраодного аеропорту «Донецьк» імені Сергія Прокоф`єва Донецької області України підтверджується актом проведення спеціального розслідування поранення від 13 листопада 2014 року  відповідно до якого визнано, що поранення військовослужбовця військової служби, за мобілізацією сержанта ОСОБА_1 , номера обслуги зенітного артилерійського взводу 1 аеромобільно  десантного батальйону військової частини  польова пошта НОМЕР_1 було ортимано під час виконання бойового завдання в рамках антитерористичної операції, а також письмовими показами свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , відповідно до яких  вони разом із ОСОБА_1 проходили разом військову службу в районі Міжнраодного аеропорту «Донецьк» імені Сергія Прокоф`єва Донецької області України, 16 жовтня 2014 року військовослужбовцями Російської Федерації було проведено збройний напад на вежу аеропорту, де безпосередньо вони несли службу та під час обстрілу ОСОБА_1 отримав контузію вибуховою хвилею. Після чого він залишився перебувати на території аеропорту до закінчення служби, а потім його було направлено на лікування та в подальшому його було комісовано. 
		Враховуючи викладене, а також те, що встановлення юридичного факту отримання поранення 16 жовтня 2019 року при виконані обов`язків військової служби в районі Міжнародного аеропорту «Донецьк» імені Сергія Прокоф`єва Донецької області України внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України необхідно заявнику з метою породження юридичних наслідків, а саме набуття статусу жертви міжнародного збройного конфлікту, як особи, яка перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, яка ратифікована Україною 03 липня 1954 року, що обумовлює виникнення прав та обовязків, передбачених цією Конвенцією, іншими нормами національного та міжнародного права, суд вважає, що подана заява підлягає до задоволення.
		Керуючись Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ст. ст.259, 263-265, 273, 293, 315-319, 354, 355 ЦПК України, суд,-
		вирішив:
		Заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого по АДРЕСА_1 , заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України (код ЄДРПОУ: 37567866, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Еспланадна, 8/10), Російська Федерація (адреса Посольства в Україні: 03049, м. Київ, Повітрянофлотський проспект,27) про встановлення факту, що має юридичне значення,- задоволити повністю. 
		Встановити юридичний факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 отримав поранення 16 жовтня 2014 року при виконані обов`язків військової служби в районі Міжнародного аеропорту «Донецьк» імені Сергія Прокоф`єва Донецької області України внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області через Смілянський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного рішення. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційногоперегляду.
		 
		 
		 
		Повний текст рішення складено 24 травня 2019 року 
		 
		Головуючий:                            В. О. Прилуцький

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...