Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 752/2337/16-ц : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); У порядку процесуального законодавства; В порядку ЦПК України.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 29.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 30.05.2019.
Дата набрання законної сили: 17.04.2019
Номер судового провадження: 61-33645ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                                         
		Іменем України
		 
		17 квітня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 752/2337/16-ц
		провадження № 61-33645 св 18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		головуючого - Стрільчука В. А.,
		суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
		 
		учасники справи:
		 
		позивач - ОСОБА_1 , яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_2 ,
		представник позивача - ОСОБА_3 ,
		 
		відповідач - ОСОБА_4 ,
		представник відповідача - ОСОБА_5 , 
		 
		третя особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 квітня 2017 року у складі судді Ладиченко С. В. та рішення Апеляційного суду м. Києва від 18 вересня 
		2017 року у складі колегії суддів: Волошиної В. М., Панченко М. М., Слюсар Т. А.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У червні 2009 року ОСОБА_1 від імені та в інтересах ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 , третя особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві (далі Відділ ДРАЦС Голосіївського РУЮ у м. Києві), про визнання шлюбу фіктивним. 
		 
		На обгрунтування позовних вимог зазначала, що після розірвання шлюбу з ОСОБА_6 за їх неповнолітньою дитиною - ОСОБА_2 зберігалось право користування квартирою, де було зареєстровано місце її проживання. 25 липня 2007 року Відділом ДРАЦС Голосіївського РУЮ у м. Києві зареєстровано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , на наступний день після подання заяви про реєстрацію. На заяві відсутній підпис відповідальної особи Відділу ДРАЦС Голосіївського РУЮ у м. Києві. Заява про реєстрацію шлюбу із скороченням місячного терміну написана тільки відповідачем і не підписана ОСОБА_6 , документи на підтвердження поважності причин для скорочення строку реєстрації шлюбу до Відділу ДРАЦС Голосіївського РУЮ у м. Києві надані не були. Крім того, на момент реєстрації шлюбу ОСОБА_6 тяжко хворів, постійно перебував на стаціонарному лікуванні у Київській протитуберкульозній лікарні № 2 у смт. Гостомель. Відповідач його в лікарні не навідувала, похованням ОСОБА_6 не займалась, після реєстрації шлюбу проживала разом з 
		ОСОБА_7 , від якого у 2005 році народила дитину. Наведені обставини, на її думку, свідчать про те, що укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 шлюб є фіктивним, зареєстрований без наміру створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя. Метою укладення шлюбу ОСОБА_4 було заволодіння квартирою, в якій мешкав ОСОБА_6 , оскільки після реєстрації шлюбу вона разом з ОСОБА_6 приватизували квартиру, скасувавши перед цим реєстрацію місця проживання в ній неповнолітньої ОСОБА_2 
		 
		Посилаючись на те, що реєстрація шлюбу між відповідачем та ОСОБА_6 порушує права на зазначену квартиру неповнолітньої ОСОБА_2 , як спадкоємця після смерті ОСОБА_6 , з урахуванням уточнення позовної заяви, просила визнати фіктивним з моменту укладення шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , зареєстрований 25 липня 2007 року, про що Відділом ДРАЦС Голосіївського РУЮ у м. Києві зроблено актовий запис № 710, та зобов`язати Відділ ДРАЦС Голосіївського РУЮ у м. Києві видати відповідне свідоцтво. 
		 
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.
		 
		Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 22 червня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено.
		 
		Визнано недійсним шлюб між  ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , зареєстрований 25 липня 2007 року, про що Відділом ДРАЦС Голосіївського РУЮ у м. Києві в Книзі реєстрації шлюбів зроблено актовий запис № 710.
		 
		Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 23 вересня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення Голосіївського районного суду 
		м. Києва від 22 червня 2015 року залишено без змін. 
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 лютого 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 
		22 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 23 вересня 
		2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		 
		Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 03 квітня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.
		 
		Визнано недійсним шлюб між  ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , зареєстрований 25 липня 2007 року, про що Відділом ДРАЦС Голосіївського РУЮ у м. Києві в Книзі реєстрації шлюбів зроблено актовий запис № 710.
		 
		Зобов`язано Відділ ДРАЦС Голосіївського РУЮ у м. Києві внести відповідний запис про визнання недійсним за рішенням суду шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_6  в Книгу реєстрації шлюбів 2007 року.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів поважності причин скорочення місячного строку для реєстрації шлюбу. Ураховуючи нетривалі відносини відповідача та ОСОБА_6 , відсутність доказів їх стосунків до шлюбу, спільного проживання як чоловіка та дружини, створення сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги, у сукупності з даними про те, що відповідач не відвідувала ОСОБА_6 у лікарні, не цікавилась його долею, з приводу видачі їй тіла покійного ОСОБА_6 та лікарського свідоцтва про смерть не зверталась, а також те, що відповідач спільно проживала з ОСОБА_7 , від якого у 2005 році народила дитину, суд дійшов висновку, що шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 був укладений без наміру створити сім`ю.
		 
		Додатковим рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 05 травня 2017 року вирішено питання про розподіл судових витрат. 
		 
		Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 18 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 квітня 2017 року в частині зобов`язання Відділу ДРАЦС Голосіївського РУЮ у м. Києві внести відповідний запис про визнання недійсним за рішенням суду шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_6  в Книзі реєстрації шлюбів 2007 року скасовано, та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог.
		 
		Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що зареєстрований 25 липня 
		2007 року за скороченим терміном шлюб між ОСОБА_6 та 
		ОСОБА_4 не носив довгострокового характеру, під час та після реєстрації шлюбу ОСОБА_6 перебував на стаціонарному лікуванні, при цьому за час шлюбу було знято з реєстрації місця проживання неповнолітню дитину ОСОБА_6 - ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано в цій квартирі місце проживання відповідача, а в подальшому приватизовано та продано зазначену квартиру. Докази спільного проживання та ведення спільного побуту відповідача з ОСОБА_6 в матеріалах справи відсутні. Відповідач не цікавилась станом здоров`я 
		ОСОБА_6 , не відвідувала його у лікарні, не займалась його похованням. Крім того, при зверненні до суду в інших справах відповідач зазначає адресою свого місця проживання АДРЕСА_2 яка є й адресою місця проживання ОСОБА_7 , від якого у 2005 році вона народила дитину. ОСОБА_7 представляв інтереси ОСОБА_6 на підставі довіреності, в тому числі з питань приватизації квартири. З урахуванням наведених обставин, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання недійсним шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 . Скасовуючи рішення першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання Відділу ДРАЦС Голосіївського РУЮ у м. Києві внести відповідний запис про визнання недійсним за рішенням суду шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 в Книгу реєстрації шлюбів 2007 року та ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову у їх задоволенні, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Відділ ДРАЦС Голосіївського РУЮ у м. Києві у даній справі є третьою стороною, а тому на нього не можуть покладені такі обов`язки. 
		 
		Узагальнені вимоги та доводи касаційної скарги
		 
		У жовтні 2017 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , у якій він, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 квітня 2017 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 18 вересня 2017 року, і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. 
		 
		Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про фіктивність укладеного шлюбу між 
		ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , не надали належної оцінки доводам відповідача про те, що відносини між відповідачем та ОСОБА_6 мали тривалий характер і з 2005 року вони проживали однією сім`єю, у 2007 році вільно та свідомо уклали шлюб, після чого підтримували подружні стосунки, вели спільне господарство та спільно опікувалися майновими питаннями. 
		ОСОБА_6 не оспорював дійсності укладеного з відповідачем шлюбу та договору купівлі-продажу квартири. Посилання судів на те, що батьком дитини ОСОБА_4 є ОСОБА_7 , який виступав представником ОСОБА_6 з питань усунення перешкод у користуванні квартирою, та те, що ОСОБА_6 не був зареєстрований у квартирі своєї дружини після продажу власного житла, як і інші обставини, на які посилаються суди попередніх інстанцій, не можуть свідчити про фіктивність оспорюваного шлюбу. Суди не звернули увагу на відсутність порушення прав неповнолітньої ОСОБА_2 у зв`язку з реєстрацією шлюбу між відповідачем та ОСОБА_6 , що є підставою для відмови у задоволенні позову. Крім того, звернення з позовом про визнання оспорюваного шлюбу фіктивним не відповідає визначеним у статті 18 Сімейного кодексу України (далі СК України) способам захисту сімейних прав та інтересів. 
		 
		Узагальнені вимоги та доводи відзиву на касаційну скаргу
		 
		У листопаді 2017 року до суду касаційної  інстанції надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , у якому вона зазначила, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно з`ясували обставини справи, правильно застосували норми матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.
		 
		Відповідно до статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня 
		2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
		 
		01 червня 2018 року справа передана до Верховного Суду.
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» 
		ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		За змістом частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Касаційна скарга не містить доводів щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права в частині вирішення позовних вимог про зобов`язання Відділу ДРАЦС Голосіївського РУЮ у м. Києві внести запис про визнання недійсним за рішенням суду шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 в Книгу реєстрації шлюбів 2007 року, а тому рішення апеляційного суду в цій частині у касаційному порядку не переглядається.
		 
		Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
		 
		Установлені судами фактичні обставини справи
		 
		ОСОБА_6 є батьком неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка була зареєстрована за місцем проживання батька за адресою: АДРЕСА_1 .
		 
		24 липня 2007 року ОСОБА_4 та ОСОБА_6 звернулися до Відділу ДРАЦС Голосіївського РУЮ у м. Києві із заявою про реєстрацію шлюбу, у зв`язку з довгостроковим відрядженням нареченої просили його зареєструвати 
		25 липня 2007 року. 
		 
		25 липня 2007 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 зареєстровано шлюб, про що Відділом ДРАЦС Голосіївського РУЮ у м. Києві зроблено актовий запис № 710. 
		 
		Згідно з висновком експертного дослідження Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 24 лютого 2011 року №1527/11-11, підписи від імені ОСОБА_6 , зображення яких містяться в графі «Наречений» після слів «підписи осіб, що зареєстрували шлюб», та праворуч зображення відбитку гербової печатки в актовому записі про шлюб від 25 липня 2007 року № 710, та підпис, електрофотографічне зображення якого міститься в графі «Він» після слова « ОСОБА_8 » на звороті електрофотокопії заяви про реєстрацію шлюбу від 
		24 лютого 2007 року, виконані різними особами.
		 
		Відповідно до висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 14 квітня 2014 року № 808/14-32/809/810/14-33 за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи документів, підписи від імені ОСОБА_6 , які містяться в актовому записі про шлюб від 25 липня 2007 року № 710 у рядку 10 підписи від імені ОСОБА_6 які містяться в графі «Наречений» після слів: «Підписи осіб, що зареєстрували шлюб» та праворуч зображення відбитку гербової печатки в актовому записі про шлюб від 25 липня 2007 року № 710 виконані однією особою - ОСОБА_6 
		 
		Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 25 вересня 2007 року задоволено позов ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, скасовано реєстрацію ОСОБА_2 за адресою:  АДРЕСА_1 . Представництво інтересів ОСОБА_6 під час судового розгляду даної справи здійснював ОСОБА_7 
		 
		Після реєстрації шлюбу ОСОБА_4 була зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 , яку вона та ОСОБА_6 приватизували. 06 лютого 2008 року зазначена квартира була відчужена за договором купівлі-продажу. 
		 
		Відповідно до повідомлення Київської міської туберкульозної лікарні № 2, 
		ОСОБА_6 з 03 квітня 2007 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 безперервно перебував на стаціонарному лікуванні з правобічною казеозною пневмонією, помер від прогресування туберкульозу ІНФОРМАЦІЯ_2. 
		 
		У період лікування з 05 квітня 2007 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 систематично відвідував ОСОБА_7 , якому видано лікарське свідоцтво про смерть та тіло ОСОБА_6 після смерті.
		 
		У жовтні 2005 року ОСОБА_4 народила дитину, батьком якої є 
		ОСОБА_7 , з яким з 11 червня 2015 року вона перебуває у зареєстрованому шлюбі. 
		 
		Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
		 
		Згідно частини першої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
		 
		Частиною першою статті 24 СК України шлюб грунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
		 
		Відповідно до статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. Шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією і законами України.
		 
		Підставою недійсності шлюбу є порушення вимог, встановлених статтями 22, 24 - 26 СК України (стаття 38 цього Кодексу). 
		 
		Відповідно до частини другої статті 40 СК України шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя.
		 
		За рішенням суду шлюб обов`язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності.
		 
		Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», причини реєстрації фіктивного шлюбу можуть бути різними, як правило вони пояснюються та обумовлюються бажанням отримати певні права, підставою виникнення яких самостійно чи у складі інших юридичних фактів є шлюб, наприклад, отримання спадщини, житлової площі тощо. У випадку встановлення фіктивності шлюбу намір визначається стосовно речей неправового характеру - бажання проживати разом, вести спільне господарство, дбати про добробут та моральний стан сім`ї тощо. Саме по речах не правового характеру, що супроводжують відносини осіб після реєстрації шлюбу, можна визначити намір осіб щодо шлюбу.
		 
		Водночас слід мати на увазі, що відсутність наміру створити сім`ю у момент укладення шлюбу може бути цілком компенсовано його появою після реєстрації шлюбу, коли за всіма об`єктивними обставинами можна стверджувати, що у особи з`явився намір створити сім`ю, наприклад коли після реєстрації шлюбу, який мав ознаки фіктивності, особи почали разом проживати, вести спільне господарство, дружина завагітніла або у подружжя народилися діти, батько піклується про дружину та дітей, подружжя запрошує до себе своїх батьків та друзів, підтримують інтимні стосунки, разом відпочивають та відвідують своїх рідних та близьких тощо.
		 
		Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_6 з 03 квітня 2007 року безперервно перебував на лікуванні у Київській міській туберкульозній лікарні № 2, при цьому ОСОБА_4 не цікавилася станом його здоров`я, не відвідувала хворого у лікарні (що підтверджується повідомленням Київської міської туберкульозної лікарні № 2), не займалася його похованням, належних та допустимих доказів на підтвердження спільного проживання сторін та ведення ними спільного побуту, як до, так і після укладення шлюбу, не надала. 
		 
		За нетривалий строк перебування у шлюбі (9 місяців) було скасовано реєстрацію місця проживання неповнолітньої ОСОБА_2 за місцем проживання її батьката зареєстровано у цій квартирі ОСОБА_4 , яка в подальшому була приватизована та відчужена третім особам. При цьому весь цей час, в тому числі і день укладення шлюбу, ОСОБА_6 безперервно перебував на стаціонарному лікуванні в Київській міській туберкульозній лікарні № 2, 
		а його інтереси при вирішенні питань щодо скасування реєстрації місця проживання неповнолітньої ОСОБА_2 , приватизації квартири та її продажу від імені ОСОБА_6 здійснювались ОСОБА_7 (від якого в жовтні 2005 року ОСОБА_4 народила дитину, з яким із 11 червня 2015 року перебуває у зареєстрованому шлюбі) та ОСОБА_4 на підставі довіреностей. 
		 
		Сукупність зазначених обставин, встановлених судами попередніх інстанцій,  свідчить про обгрунтованість висновків судів попередніх інстанцій про те, що у ОСОБА_4 не було реального наміру створити сім`ю з ОСОБА_6 , проживати з ним разом, набути права та обов`язки подружжя, дбати про добробут, здоров`я та моральний стан чоловіка, а тому шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 є фіктивним. 
		 
		Посилання заявника на те, що реєстрація шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 не порушує прав неповнолітньої ОСОБА_2 є безпідставними, оскільки суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що внаслідок укладення зазначеного шлюбу порушуються спадкові права ОСОБА_2 , зокрема зменшився обсяг спадкового майна, яке вона могла б успадкувати після смерті свого батька - ОСОБА_6 
		 
		Доводи касаційної скарги щодо невідповідності пред`явленого позову про визнання шлюбу фіктивним, визначеним у статті 18 СК України способам захисту сімейних прав і інтересів, є неспроможними, оскільки визнання недійсним укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 . шлюбу тягне анулювання сімейного правовідношення, що є одним із способів захисту сімейних прав та інтересів, визначених пунктом 3 частини 2 статті 18 СК України. 
		 
		Висновки Верховного Суду за результатами касаційного розгляду
		 
		Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій правильно встановили обставини справи і застосували норми матеріального права, надали відповідно до вимог статей 57-60, 212 ЦПК України 2004 року належну оцінку зібраним у справі доказам, та дійшли обгрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 
		 
		Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Щодо поновлення виконання судового рішення
		 
		Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
		 
		Ураховуючи, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 жовтня 2017 року зупинено виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 квітня 2017 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 18 вересня 2017 року до закінчення касаційного провадження у справі, виконання цих судових рішень підлягає поновленню. 
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 415, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 квітня 2017 року в незміненій після апеляційного перегляду частині та рішення Апеляційного суду м. Києва від 18 вересня 2017 року залишити без змін.
		 
		Поновити виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 
		03 квітня 2017 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 18 вересня 
		2017 року.
		 
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                   В. А. Стрільчук
		Судді:                                                                                              С. О. Карпенко
		В. О. Кузнєцов
		А. С. Олійник
		Г. І. Усик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...