Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 209/4456/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 29.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 31.05.2019.
Дата набрання законної сили: 18.12.2018
Номер судового провадження: 61-17562ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18 грудня 2018 року
		м. Київ
		справа № 209/4456/16
		провадження № 61-17562св18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - судді Стрільчука В. А., 
		суддів: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Кузнєцова В. О., Ступак О. В., Усика Г. І.
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Комунальне підприємство Кам`янської міської ради «Тепломережі»,
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 6 червня 2017 року, ухвалене колегією у складі суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Максюти Ж. І.,
		ВСТАНОВИВ:
		У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулась із позовом до Комунального підприємства Кам`янської міської ради «Тепломережі» (далі - КП КМР «Тепломережі») про захист прав споживачів.
		Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 30 червня 2016 року, є власником 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 . Після придбання квартири та її реєстрації у встановленому законом порядку їй стало відомо про заборгованість попереднього власника цієї квартири за теплопостачання.
		Вказувала, що 12 липня 2016 року вона звернулася до відповідача із письмовою заявою про відкриття особового рахунку на неї без нарахування заборгованості за теплопостачання, яка виникла за вказаною адресою до моменту набуття нею права власності на квартиру, а саме до 30 червня 2016 року.
		3 серпня 2016 року вона отримала відповідь КП КМР «Тепломережі», згідно якої відповідач відмовив їй у переоформленні особового рахунку із виключенням суми заборгованості попередніх власників квартири.
		Зазначала, що станом на 1 серпня 2016 року заборгованість за послуги теплопостачання становить 13 806,07 грн.
		Вважає, що відповідач неправомірно перешкоджає їй у переоформленні особового рахунку, зараховуючи на цей рахунок суму заборгованості за послуги теплопостачання за період до 30 червня 2016 року, оскільки до цього часу послуги вона не отримувала та жодних договорів не укладала.
		За таких обставин просила зобов`язати відповідача виключити із суми заборгованості за послуги теплопостачання належної їй квартири АДРЕСА_1 заборгованість попередніх власників, що виникла до 30 червня 2016 року.
		Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26 грудня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено.
		Зобов`язано КП КМР «Тепломережі» виключити із суми заборгованості ОСОБА_1 за послуги теплопостачання належної їй квартири АДРЕСА_1 заборгованість попередніх власників, що виникла до 30 червня 2016 року.
		Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що до придбання 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 позивач не була власником квартири та не споживала послуги, які надавало КП КМР «Тепломережі» по теплопостачанню цієї квартири. Позивач не вчиняла правочинів щодо прийняття боргу по оплаті послуг за теплопостачання попередніх власників (наймачів) вказаної квартири.
		Суд першої інстанції вважав, що діючим законодавством не передбачено обов`язку покупця квартири сплачувати борги попередніх власників (наймачів) квартири за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо це прямо не визначено у договорі купівлі-продажу. На позивача не може бути покладено обов`язок по сплаті заборгованості за надані послуги теплопостачання в період часу до 30 червня 2016 року, тобто до укладення нею договору купівлі-продажу цієї квартири.
		Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 6 червня 2017 року рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26 грудня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.
		Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що пред`явлення позову про зобов`язання відповідача виключити із суми заборгованості по сплаті послуг за теплопостачання попереднього власника квартири, без зазначення конкретних порушень при нарахуванні такої заборгованості та надання доказів на її спростування, не передбачено діючим законодавством як спосіб захисту прав, а саме по собі нарахування відповідачем заборгованості за спожиту теплову енергію не встановлює для позивача будь-яких обов`язків. 
		Також апеляційний суд вважав безпідставними посилання ОСОБА_1 на норми статей 1, 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до вимог яких перерахунок розміру плати за житлово-комунальні послуги здійснюється у разі їх ненадання.
		Крім того, апеляційний суд зазначив, що позивачем не надано доказів заперечення нею умов договору купівлі-продажу від 30 червня 2016 року, пунктом 1.4 якого сторони посвідчили, що жодних обтяжень та заборгованостей на квартирі немає.
		У липні 2017 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 6 червня 2017 року та залишити в силі рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26 грудня 2016 року.
		Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відсутність порушення відповідачем прав позивача, оскільки до придбання 1/2 частки квартири вона не була її власником, не споживала послуги, надані відповідачем, та не вчиняла правочину щодо прийняття боргу попередніх власників, тому на неї не може бути покладено обов`язок щодо сплати заборгованості за надані послуги теплопостачання квартири до набуття квартири у власність.
		Вказує, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку з обранням нею неправильного способу захисту порушеного права, оскільки частинами першою та третьою статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом, у визначених законом випадках.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
		У серпні 2017 року представник КП КМР «Тепломережі» - Миткалик Є. В. подав заперечення на касаційну скаргу, у яких, посилаючись на безпідставність її доводів та відповідність висновків апеляційного суду нормам матеріального та процесуального права, просив касаційну скаргу відхилити.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.
		Відповідно до пункту шостого розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
		15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за якими судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
		Відповідно до підпункту четвертого пункту першого розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
		Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		Судами встановлено, що з 30 червня 2016 року ОСОБА_1 разом зі своїм чоловіком ОСОБА_3 є власниками квартири АДРЕСА_1 , яка раніше належала ОСОБА_4 
		КП КМР «Теломережі» на звернення позивача відмовлено у відкритті нового особового рахунку на сплату послуг теплопостачання у квартирі АДРЕСА_1 з посиланням на те, що питання стягнення боргу з попереднього власника їй необхідно вирішувати безпосередньо з попереднім власником.
		Суди встановили, що заборгованість за надані послуги теплопостачання, яка нарахована за особовим рахунком квартири позивача, станом на 1 серпня 2016 року, складає 13 806,07 грн.
		Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
		Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов`язання.
		Відповідно до статті 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.
		Частиною першою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. При цьому такими учасниками є: споживач, виробник, виконавець. Виробник може бути одночасно і виконавцем.
		Згідно з частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
		Споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (пункт 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
		Відповідно до пункту 6 частини другої статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець (підприємство, яке надає житлово-комунальні послуги) зобов`язаний проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання.
		Власність, відповідно до частини четвертої статті 319 ЦК України, зобов`язує; зокрема, за статтею 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Встановивши, що позивач набула у власність квартиру 30 червня 2016 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що на неї не може бути покладено обов`язок по сплаті заборгованості за послуги теплопостачання надані попереднім власникам, що нараховані до 30 червня 2016 року.
		Переглядаючи в апеляційному порядку справу, суд апеляційної інстанції виходив з обрання позивачем належного способу захисту права.
		З вказаним висновком апеляційного суду погодитись не можна, виходячи з наступного.
		Звертаючись із позовом, позивач просила зобов`язати КП КМР «Тепломережі» вчинити певні дії, а саме виключити із суми заборгованості за послуги теплопостачання належної їй квартири АДРЕСА_1 заборгованість попередніх власників, що виникла до 30 червня 2016 року.
		Відмовляючи у задоволенні позову у зв`язку з невірно обраним способом захисту права, апеляційний суд не звернув уваги на те, що позов про зобов`язання відповідача вчинити дії щодо виключення суми із загальної заборгованості узгоджується із частиною другою статті 16 ЦК України, яка передбачає можливість захисту цивільного права або інтересу іншим способом.
		Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
		Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. Тому у випадку порушення юридичною особою законодавства при нарахуванні плати за постачання централізованого опалення споживач має право оскаржити в судовому порядку такі його дії та вимагати здійснення відповідного перерахунку.
		Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 12 червня 2013 року в справі № 6-32цс13.
		За таких обставин апеляційний суд, не визначившись у достатній мірі із характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню до них, не встановив, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, та необґрунтовано відмовив у задоволенні позову з підстав невірно обраного способу захисту цивільного права.
		Суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову.
		Оскільки судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням рішення суду першої інстанції в силі з підстав, передбачених статтею 413 ЦПК України.
		Керуючись статтями 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 6 червня 2017 року скасувати, залишити в силі рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26 грудня 2016 року.
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                                В. А. Стрільчук
		Судді:                                                                                                            С. О. Карпенко 
		В. О. Кузнєцов
		О. В. Ступак 
		Г. І. Усик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...