Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-10542/09/2670 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 15.05.2010. Зареєстровано: 20.03.2010. Забезпечено надання загального доступу: 15.09.2010.
Дата набрання законної сили: 04.11.2010
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
			 
			ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
			01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 
				 
			
			Вн. № 8/987
			П О С Т А Н О В А
			І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
			 м. Київ
			08 лютого 2010 року           09 год. 45 хв.           № 2а-10542/09/2670
			 Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Ісаковій Є.К.
			За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи
			 
			За позовомЗакритого акціонерного товариства «Компанія Катран» 
			До Територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку у м. Києві  
			Провизнання незаконними та скасування постанов від 13.08.2009 р. № 422-КУ, № 423-КУ, 424-КУ та зобов’язання вчинити певні дії  
				 
			
			За участю представників сторін
			від позивача: Юхненко Н.О. за дов. від 21.09.2009 р.
			від відповідача: Трушківський Я.В. за дов. № 3-КУ від 11.01.2010 р.
			 ВСТАНОВИВ:
			          Закрите акціонерне товариство «Компанія Катран»звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовними вимогами до Територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку у м. Києві про визнання незаконними та скасування постанов № 422-КУ про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів від 13.08.2009 р., № 423-КУ про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів від 13.08.2009 р., № 424-КУ про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів від 13.08.2009 р. та зобов’язання винести постанови про закриття вищевказаних справ про правопорушення в зв’язку із закінченням строку накладення санкції.
			          Представник позивача адміністративний позов підтримав, просив вимоги задовольнити, в останньому судовому засіданні сказав, що не заперечує факту вчинення правопорушення, але вважає, що відповідач при виявленні порушень мав керуватися п. 2 Розділу ІІІ «Правил розгляду справ про правопорушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій», згідно якого справи підлягають закриттю в зв’язку із закінченням строків, передбачених у п. 10 Розділу І цих Правил, а саме двох місяців з моменту виявлення триваючого правопорушення.
			          Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, просив у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції здійснює посилання на Закони України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», «Про цінні папери та фондовий ринок», «Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів», затвердженого рішенням ДКЦПФР від 19.12.2006 р. № 1591 та зареєстрованого в Мін’юсті від 05.02.2007 р. за № 97/13364.
			Проаналізувавши матеріали справи та пояснення учасників судового процесу, суд приходить до наступних висновків. 
			          
			Позовні вимоги заявлено про визнання незаконними та скасування постанов № 422-КУ про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів від 13.08.2009 р., № 423-КУ про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів від 13.08.2009 р., № 424-КУ про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів від 13.08.2009 р. та зобов’язання винести постанови про закриття вищевказаних справ про правопорушення в зв’язку із закінченням строку накладення санкції.
			Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно –правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.
			Згідно ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. 
			Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
			Згідно з ч.1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.
			Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. 
			Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб’єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
			В Акті про правопорушення на ринку цінних паперів від 30.07.2009 р. за № 479-КУ було зафіксовано факт порушення ЗАТ «Компанія «Катран»вимог ст. 41 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»та п.1 Глави ІІІ Розділу 2 «Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів», затвердженого рішенням ДКЦПФР від 19.12.2006 р. № 1591 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.02.2007 за № 97/13364 (далі –Положення), а саме: нерозміщення у термін, визначений чинним законодавством, ЗАТ «Компанія «Катран», особливої інформації про одержання позики, що перевищує 25% активів емітента до територіального управління Комісії за місцезнаходженням товариства в електронній та паперовій формах.
			Так, розкриття особливої інформації має здійснюватись у такі строки: у стрічці новин протягом 2-х робочих днів з дати вчинення дії, але не пізніше 10-00 години третього робочого дня, після дня вчинення дії; в офіційному друкованому виданні протягом 5 робочих днів, з дати вчинення дії; подання до Комісії протягом 10 днів з дати вчинення дії (інформацію розміщено 30.01.2009 р. дата вчинення дії 26.11.2007 р.; інформацію розміщено 30.01.2009 р. дата вчинення дії 21.02.2008 р.; інформацію розміщено 30.01.2009 р. дата вчинення дії 05.10.2007 р.; інформацію розміщено 30.01.2009 р. дата вчинення дії 23.08.2007 р.; інформацію розміщено 30.01.2009 р. дата вчинення дії 28.10.2008 р.).
			ЗАТ «Компанія «Катран» розмістило особливу інформацію про одержання позики, що перевищує 25 % активів емітента 30.01.2009 р., а дати вчинення дій: 26.11.2007 р., 21.02.2008 р., 30.10.2007 р., 05.10.2007 р., 23.08.2007 р., 28.10.2008 р., що свідчить про нерозміщення особливої інформації у термін визначений чинним законодавством, за що статтею 11 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»передбачена відповідальність юридичних осіб.
			13.08.2009 р. Комісією було винесено у відношенні позивача Постанову № 422-КУ про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів, згідно якої на позивача за не опублікування інформації було накладено штраф у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян –1700 грн.
			Відповідно до Акта про правопорушення на ринку цінних паперів від 30.07.2009 р. № 480-КУ встановлено факт порушення ЗАТ «Компанія «Катран»вимог ст. 41 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»та п.1 Глави ІІІ Розділу 2 Положення, а саме: не опублікування у термін, визначений чинним законодавством, ЗАТ «Компанія «Катран», особливої інформації про одержання позики, що перевищує 25% активів емітента до територіального управління Комісії за місцезнаходженням товариства в електронній та паперовій формах.
			Розкриття особливої інформації має здійснюватись у такі строки: у стрічці новин протягом 2-х робочих днів з дати вчинення дії, але не пізніше 10-00 години третього робочого дня, після дня вчинення дії; в офіційному друкованому виданні протягом 5 робочих днів, з дати вчинення дії; подання до Комісії протягом 10 днів з дати вчинення дії (інформацію опубліковано 06.02.2009 р. дата вчинення дії 23.08.2007 р.; інформацію опубліковано 06.02.2009 р. дата вчинення дії 05.10.2007 р.; інформацію опубліковано 06.02.2009 р. дата вчинення дії 21.02.2008 р.; інформацію опубліковано 06.02.2009 р. дата вчинення дії 30.10.2008 р.; інформацію опубліковано 06.02.2009 р. дата вчинення дії 26.11.2007 р.; інформацію опубліковано 06.02.2009 р. дата вчинення дії 28.10.2008 р.), що свідчить про неподання особливої інформації у термін визначений чинним законодавством.
			ЗАТ «Компанія «Катран»опублікувало особливу інформацію про одержання позики, що перевищує 25% активів емітента 06.02.2009 р., а дати вчинення дій: 23.08.2007 р., 05.10.2007 р., 30.10.2007 р., 21.02.2008 р., 26.11.2007 р., 28.10.2008 р., що свідчить про неподання особливої інформації у термін визначений чинним законодавством.
			13.08.2009 р. Комісією було винесено у відношенні позивача Постанову № 423-КУ про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів, згідно якої на позивача за не опублікування інформації було накладено штраф у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян –1700 грн.
			Актом про правопорушення на ринку цінних паперів від 30.07.2009 р. № 481-КУ було зафіксовано порушення ЗАТ «Компанія «Катран»вимог ст. 41 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»та п.1 Глави ІІІ Розділу 2 Положення, а саме: неподання у термін, визначений чинним законодавством, ЗАТ «Компанія «Катран», особливої інформації про одержання позики, що перевищує 25% активів емітента до територіального управління Комісії за місцезнаходженням товариства в електронній та паперовій формах.
			Розкриття особливої інформації має здійснюватись у такі строки: у стрічці новин протягом 2-х робочих днів з дати вчинення дії, але не пізніше 10-00 години третього робочого дня, після дня вчинення дії; в офіційному друкованому виданні протягом 5 робочих днів, з дати вчинення дії; подання до Комісії протягом 10 днів з дати вчинення дії (інформацію подано 10.02.2009 р. дата вчинення дії 23.08.2007 р.; інформацію подано 10.02.2009 р. дата вчинення дії 05.10.2007 р.; інформацію подано 10.02.2009 р. дата вчинення дії 05.10.2007 р.; інформацію подано 10.02.2009 р. дата вчинення дії 30.10.2007 р.; інформацію подано 10.02.2009 р. дата вчинення дії 21.02.2008 р.; інформацію подано 10.02.2009 р. дата вчинення дії 26.11.2007 р.; інформацію подано 10.02.2009 р. дата вчинення дії 28.10.2008 р.).
			ЗАТ «Компанія «Катран»надало особливу інформацію про одержання позики, що перевищує 25% активів емітента 10.02.2009 р., а дати вчинення дій: 05.10.2007 р., 30.10.2007 р., 21.02.2008 р., 26.11.2007 р., 28.10.2008 р., що свідчить про неподання особливої інформації у термін визначений чинним законодавством.
			Відповідачем 13.08.2009 р. було винесено у відношенні позивача Постанову № 424-КУ про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів, згідно якої на позивача за не подання інформації було накладено штраф у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян –1700 грн.
			Позивач визнав факт вчинення правопорушення та у своїх листах від 29.07.2009 р. за № № 9575/09-20, 9576/09-20, 9577/09-20 просив відповідача керуватися п. 2 Розділу ІІІ «Правил розгляду справ про правопорушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій», згідно якого справи підлягають закриттю в зв’язку із закінченням строків, передбачених у п. 10 Розділу І цих Правил, а саме двох місяців з моменту виявлення триваючого правопорушення, адже позивач вважає, що його правопорушення було триваючим.
			Не погодившись з позицією Комісії, позивач звернувся до суду про оскарження постанов.
			Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову належить відмовити виходячи з наступних підстав.
			Одним із основних завдань Комісії, згідно ст. 7 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», є здійснення державного регулювання та контролю за випуском та обігом цінних паперів, захист прав інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень.
			Відповідно до п. 10 ст. 8 зазначеного Закону, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право надсилати емітентам, особам, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, фондовим біржам та саморегулівним організаціям обов’язкові для виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери та вимагати надання необхідних документів відповідно до чинного законодавства.
			Відповідно до ст. 41 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», особлива інформація про емітента - інформація про будь-які дії, що можуть вплинути на фінансово-господарський стан емітента та призвести до значної зміни вартості його цінних паперів.
			Відповідно до п.1 Глави ІІІ Розділу 2 Положення, розкриття особливої інформації має здійснюватись шляхом оприлюднення у стрічці новин –протягом двох робочих днів з дати вчинення дії, але не пізніше 10.00 години третього робочого дня; в офіційному друкованому виданні –протягом п’яти робочих днів з дати вчинення дії; подання до Комісії –протягом десяти робочих днів з дати вчинення дії.
			Як вже було зазначено вище, позивачем не було розміщено у визначений чинним законодавством термін особливої інформації та не було подано інформації (постанова № 424-КУ).
			Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право накладати адміністративні стягнення, штрафні та інші санкції за порушення чинного законодавства на юридичних осіб та їх співробітників, аж до анулювання ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів (п. 14 ст. 8 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»).
			Відповідно до ст. 11 вказаного Закону, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку застосовує до юридичних осіб фінансові санкції за: неопублікування, опублікування не в повному обсязі інформації та/або опублікування недостовірної інформації - у розмірі до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За ті самі дії, вчинені повторно протягом року, - у розмірі від тисячі до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; нерозміщення, розміщення не в повному обсязі інформації та/або розміщення недостовірної інформації у загальнодоступній інформаційній базі даних Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про ринок цінних паперів - у розмірі до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За ті самі дії, вчинені повторно протягом року, - у розмірі від тисячі до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; неподання, подання не в повному обсязі інформації та/або подання недостовірної інформації до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку - у розмірі до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За ті самі дії, вчинені повторно протягом року, - у розмірі від тисячі до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
			Відповідно до положення п. 10 Розділу І «Правил розгляду справ про правопорушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій», юридична особа може бути притягнена до відповідальності за вчинення правопорушення не пізніше трьох років з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні –не пізніше двох місяців з дня його виявлення.
			Позивач вважає, що вчинене ним правопорушення є триваючим і відповідач мав вчасно притягнути його до відповідальності, а саме при триваючому правопорушенні –не пізніше двох місяців з дня його виявлення.
			Триваюче правопорушення —пов'язане з довгостроковим і безперервним невиконанням обов'язків, що передбачені у нормах права.
			Продовжуване правопорушення —це ряд ідентичних проступків, які вчиняються неодноразово, із загальною метою, формою вини, тими ж суб'єктами, засобами дії і в своїй сукупності становлять єдине правопорушення.
			З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинено продовжуване правопорушення, а Комісією цілком правомірно були застосовані норми чинного законодавства при притягненні до відповідальності позивача, а саме накладенні штрафних санкцій на останнього за не опублікування та не подання інформації.
			Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
			Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача, адже відповідач як суб’єкт владних повноважень відповідно до покладених на нього завдань та обов’язків, приймаючи оскаржувані постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені нормами чинного законодавства України. 
			Акт державного чи іншого органу –це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. 
			Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, тому у адміністративного суду немає правових підстав для задоволення позову.
			Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
			Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем підтверджують обставини, на які позивач посилається на їх обґрунтування.
			Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 КАС України). 
			Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
			Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що позивачем у позовній заяві не були наведені обставини, які б підтверджувались достатніми доказами, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, та були спростовані доводами відповідача.
			Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову належить відмовити,
			На підставі ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
			Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва –
			 
			ПостановиВ:
			 В задоволенні адміністративного позову відмовити.
			 Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
			Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. 
			 
				 
				СуддяО.Є. Пилипенко 
					 
						 
					
					Дата підписання повного тексту постанови: 12.02.2010 р.

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...