Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 308/13559/16-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них.
Надіслано для оприлюднення: 30.05.2019. Зареєстровано: 02.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 03.06.2019.
Дата набрання законної сили: 30.05.2019
Номер судового провадження: К/9901/22092/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		30 травня 2019 року 
		м. Київ
		справа №308/13559/16-а
		адміністративне провадження №К/9901/22092/18, К/9901/22089/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Мороз Л.Л.,
		суддів: Бучик А.Ю.,  Рибачука А.І., 
		розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 308/13559/16-а
		за позовом ОСОБА_1 до Ужгородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (далі - Ужгородське ОУ ПФУ) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
		за касаційними скаргами Ужгородського ОУ ПФУ  на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 березня 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Монич О.В. та 
		постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року, ухвалену у складі колегій суддів: головуючого судді Качмара В.Я., суддів Багрія В.М. та Ніколіна В.В., 
		та ОСОБА_1 
		на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року, ухвалену у складі колегій суддів: головуючого судді Качмара В.Я., суддів Багрія В.М. та Ніколіна В.В., - 
		ВСТАНОВИВ:
		27 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив:
		- визнати неправомірними дії відповідача щодо визначення розміру призначеного позивачу щомісячного довічного грошового утримання у 80% грошового утримання судді, здійснення обмеження розміру щомісячного довічного грошового утримання в період з листопада 2015 року по червень 2016 року та відмови у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді;
		- зобов`язати Ужгородське ОУ ПФУ здійснити перерахунок та виплату різниці раніше призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання відповідно до вимог частини третьої статті 141 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій та статус суддів» (далі - Закон №2453-VI) в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року №192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - Закон №192-VIII), з визначенням його у розмірі 84% від заробітної плати судді, що працює на відповідній посаді, без обмеження максимальним розміром, а саме: за період з 20 листопада 2015 по 30 квітня 2016 включно в розмірі 19   099 грн 08 коп. на місяць (84% від 22 737 грн), за період з 01 травня  по 30 листопада 2016 року  включно в розмірі 20 097 грн на місяць (84% від 23 925 грн), з 01 грудня 2016 по день ухвалення рішення в розмірі 22176 грн на місяць (84% від 26400грн). В подальшому у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, зобов`язати відповідача самостійно здійснювати перерахунок раніше призначеного позивачу щомісячного довічного грошового утримання;
		- встановити в резолютивній частині постанови строк для подання відповідачем до суду звіту про виконання постанови та допустити негайне виконання судового рішення.
		В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 12 листопада 2015 на підставі постанови Верховної Ради України (далі - ВРУ) «Про звільнення суддів» №788-VIII (далі - Постанова №788-VIII) він був звільнений з посади судді Апеляційного суду Закарпатської області у зв`язку з поданням заяви про відставку. З 20 листопада 2015 позивач набув право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, однак, яке згідно Розпорядження №810789 (далі - Розпорядження) було йому призначено лише  29 липня 2016 року. При цьому при нарахуванні такого грошового утримання, на переконання ОСОБА_1 , відповідач невірно у відсотковому вигляді зазначив його стаж роботи, що відповідно призвело до зменшення розміру належного останньому щомісячного довічного грошового утримання. Більше того, пенсійний орган безпідставно за період з листопада 2015 року по червень 2016 року обмежило розмір призначеної виплати, певною грошовою сумою коштів, посилаючись на те, що на момент виникнення права на таке призначення діяли норми Законів згідно з якими, зокрема розміри пенсії/щомісячного грошового утримання суддів обмежувались максимальним розміром.
		Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області постановою від 10 березня 2017 року задовольнив позовні вимоги:
		- визнав неправомірними дії Ужгородського ОУ ПФУ щодо призначення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 80 % грошового утримання судді; щодо здійснення обмеження розміру щомісячного довічного грошового утримання в період з 20 листопада 2015 року по червень 2016 року та щодо відмови у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання внаслідок зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді;
		- зобов`язав Ужгородське ОУ ПФУ здійснити перерахунок раніше призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання та виплатити різницю між нарахованим і фактично отриманим грошовим утриманням. Розмір щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 визначити - 84% (вісімдесят чотири відсотки) від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження максимальним розміром;
		- період з 20 листопада 2015 року по 30 квітня 2016 року включно розмір щомісячного довічного грошового утримання встановити 19   099 грн 08 коп. на місяць (84% від 22 737 грн.);
		- період з 01 травня по 30 листопада 2016 року включно розмір щомісячного довічного грошового утримання встановити 20   097 грн на місяць (84% від 23   925 грн.);
		- з 01 грудня 2016 року по день наступної зміни грошового утримання судді, що працює на відповідній посаді розмір щомісячного довічного грошового утримання встановити 22   176 грн на місяць (84% від 26 400 грн.).
		- в подальшому у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, зобов`язати відповідача самостійно здійснювати перерахунок раніше призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання.
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 84% грошового утримання судді, без обмеження граничного розміру такого утримання з листопада 2015 року, оскільки, на момент його фактичного призначення (29 червня 2016 року) норми Законів, що встановлювали обмеження такої виплати визначеним максимальним розміром коштів, не застосовувались, у зв`язку з їх невідповідністю Конституції України.
		Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 04 липня 2017 року скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове, яким частково задовольнив позовні вимоги:
		- визнав неправомірними дії Ужгородського ОУ ПФУ щодо призначення з 20 листопада 2015 року ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 80% грошового утримання судді;
		- визнав неправомірними дії Ужгородського ОУ ПФУ щодо відмови у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 згідно довідок Апеляційного суду Закарпатської області про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 16 серпня 2016 року №17196/5.29/16, 06 грудня 2016 року №24814/5.29/16;
		- зобов`язав Ужгородське ОУ ПФУ здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 призначеного щомісячного довічного грошового утримання, з урахуванням раніше проведених виплат з:
		·          20 листопада по 31 грудня 2015 року включно в розмірі 84% грошового утримання судді, але не більше десяти прожиткових мінімумів установлених, для осіб, які втратили працездатність;
		·          01 січня 2016 року по 07 червня 2016 року включно в розмірі 84% грошового утримання судді, що не може перевищувати 10 740 гривень;
		·          08 червня 2016 року в розмірі 84% грошового утримання судді без обмеження граничного розміру;
		- зобов`язати Ужгородське ОУ ПФУ  здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання з 01 червня 2016 року на підставі довідки Апеляційного суду Закарпатської області про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 16 серпня 2016 року №17196/5.29/16, а з 01 січня 2017 року на підставі довідки Апеляційного суду Закарпатської області про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 06 грудня 2016 року №2484/5.29/16.
		В задоволенні решти позовних вимог - відмовив.
		Ухвалюючи таке рішення суд апеляційної інстанції керувався тим, що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом №2453-VI, було передбачено право судді на зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів, календарного періоду проходження строкової військової служби, а також часу роботи на посадах прокурорів і слідчих. Тому, з 20 листопада 2015 призначення щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 мало би бути здійснено у розмірі 84% грошового утримання судді. При цьому, призначене з 20 листопада 2015 року грошове утримання, має бути перераховано та виплачено по 31 грудня 2015 включно з розрахунку 84% грошового утримання судді, але не більше десяти прожиткових мінімумів установлених, для осіб, які втратили працездатність, з 01 січня по 07 червня 2016 включно в тому самому відсотковому розмірі, що не може перевищувати 10740 гривень, а з 08 червня 2016 без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше виплачених сум, оскільки на час набуття права на подібну виплату, положення Законів, що встановлювали обмежувальний розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, скасованими та визнаними неконституційними не були, а норма ж вказаної статті в редакції Закону №192-VIII, яка передбачала виплату щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничного розміру підлягає застосуванню лише з 08 червня 2016.
		19 липня 2017 року Ужгородське ОУ ПФУ звернулось до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 березня 2017 року та Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року, ухвалити нове рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог.
		Касаційну скаргу пенсійний орган, зокрема, мотивував тим що період проходження строкової військової служби і половина строку навчання у юридичному вузі не зараховується до стажу роботи судді в розумінні статті 135 Закону № 2453-VI у відповідній редакції.
		24 липня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського  апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року скасувати в частині вказівки суду провести перерахунок грошового утримання з 20 листопада по 31 грудня 2015 року включно в розмірі 84% грошового утримання судді, але не більше десяти прожиткових мінімумів установлених, для осіб, які втратили працездатність та з 01 січня 2016 року по 07 червня 2016 року включно в розмірі 84% грошового утримання судді, що не може перевищувати 10 740 гривень 2016 року, та в частині відмови у задоволенні вимоги про зобов`язання відповідача в подальшому самостійно здійснювати перерахунок грошового утримання, і в цій частині залишити в силі постанову Ужгородського міськрайонного суду від 10 березня 2017 року.
		Вищий адміністративний суд України ухвалами від 26 та 28 липня 2017 року відкрив касаційні провадження за вказаними касаційними скаргами та витребував матеріали справи першою ухвалою.
		15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
		Пунктом 4 частини першої розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).
		Касаційний адміністративний суд заслухав у попередньому судовому засіданні доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційних скарг без задоволення, а оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції - без змін, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
		У справі, яка розглядається, суди встановили, що ОСОБА_1 починаючи з 16 вересня 1994 року по 24 червня 1997 року працював суддею Закарпатського обласного суду, з 25 червня 1997 по 15 січня 2001 року обіймав посаду судді Іршавського районного суду Закарпатської області та з 01 жовтня 2003 року по 19 листопада 2015 працював на посаді судді Апеляційного суду Закарпатської області. 19 листопада 2015 наказом голови Апеляційного суду Закарпатської області «Про звільнення та відрахування з штату суду судді ОСОБА_1 » №6.3.1-389 (далі - Наказ) позивач виключений зі штату цього суду відповідно до Постанови №788-VIII (а.с.9-12).
		У зв`язку із набуттям позивачем статусу судді у відставці такий звертався до управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області (далі - УПФ; правонаступник - Ужгородського ОУ ПФУ) із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання, у якому йому було відмовлено.
		Проте, постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 березня 2016 року у справі № 308/1231/16-а вказана відмова пенсійного органу  була визнана протиправною та зобов`язано відповідача призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 таке утримання, починаючи з 20 листопада 2015 року (а.с.14-18).
		Згідно Розпорядження пенсійного органу від 29 липня 2016 року № 810789 позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання судді з 20 листопада 2015 року. Із змісту вказаного Розпорядження вбачається, що щомісячне довічне грошове утримання позивачу встановлювалось у розмірі 80% грошового утримання судді, крім цього у період з листопада 2015 по червень 2016 років його розмір не повинен був перевищувати десяти прожиткових мінімумів встановлених для осіб, які втратили працездатність, та у відповідний період не мав би перевищувати 10740 грн. При цьому, з 08 червня 2016 така виплата проводилась без обмеження граничного розміру (а.с.25).
		 
		Отримавши 24 листопада 2016 року копію вказаного Розпорядження та інших доданих до нього документів, не погоджуючись із розміром щомісячного довічного грошового утримання, ОСОБА_4 13 грудня 2016 року звернувся до відповідача із заявою про перерахунок такого утримання, у якій просив: провести перерахунок вищезазначеної виплати з 20 листопада 2015 року у розмірі 84% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, врахувавши його стаж на посаді судді - 22 повних роки, оскільки, як видно із розрахунку стажу останнього, такий із врахуванням календарного періоду проходження строкової військової служби та половини строку навчання за денною формою у вищих навчальних юридичних закладах становить 22 роки 10 місяців та 2 дні, а отже у відсотковому відношенні призначене щомісячне довічне грошове утримання мало би становити 84% грошового утримання судді.
		Крім цього, просив: провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 20 листопада 2015 року по теперішній час, без обмеження його розміру та у зв`язку із зміною розміру грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснити перерахунок з травня та грудня 2016 року (а.с.32-33).
		У задоволенні зазначеної заяви було відмовлено у зв`язку з чим позивач звернувся до суду із цим позовом. 
		Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.
		Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		На час виходу позивача у відставку був чинним Закон № 2453-VI, статтею 120 якого передбачено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
		Відповідно до положень частини першої статті 135 Закону № 2453-VI, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
		Частиною третьою статті 141 Закону № 2453-VI в редакції Закону № 192-VIII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року №1-8/2016, визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
		Пунктом 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
		До набрання чинності Законом №2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі - Закон № 2862-ХІІ).
		Відповідно до частини першої статті 43 Закону №   2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень.
		Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
		Згідно з частиною четвертою статті 43 Закону № 2453-VI, судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді.
		Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу», час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
		Згідно із частиною першої статті 25 Конституційного Договору від 08 червня 1995 року №   1к/95-ВР між Верховною Радою України та Президентом України «Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України» Президент України в межах своїх повноважень видає укази і розпорядження, які є обов`язковими для виконання на всій території України, дає їх тлумачення (зазначений Договір був чинний на момент видання Президентом України указу Президента України від 10 липня 1995 року N 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» та втратив чинність із набранням чинності Конституції України 28 червня 1996 року).
		Відповідно до пункту 1 Розділу XV Перехідних  положень Конституції України закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України.
		Згідно частини третьої статті 106 Конституції України Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов`язковими до виконання на території України.
		Відповідно до частини першої статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.
		Згідно із статтею 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року N 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» (стаття втратила чинність 20 березня 2008 року), чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
		Крім того, згідно з абзацом 2 пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №    865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (яка діяла одночасно із Законом № 2862-ХІІ; втратила чинність 01 січня 2012 року), доповненим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 року № 545, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
		Враховуючи викладене вище, Суд зазначає, що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом № 2453-VI, було передбачено право судді на зарахування до стажу, яке дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та  календарного періоду проходження строкової військової служби.
		Це підтверджується також положеннями Закону України від 21 грудня 2016 року №1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя», яким були внесені зміни в Закон України «Про судоустрій і статус суддів", зокрема, пункт 34 Прикінцевих та перехідних положень доповнено абзацом четвертим такого змісту: «Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання)».
		Суд вважає, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру, а доводами касаційної скарги пенсійного органу зазначене не спростовується.
		Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 06 березня 2018 року у справі №   308/6953/17, від 19 червня 2018 року у справі №   243/4448/17, від 11 вересня 2018 року у справі №   428/4671/17, від 01 жовтня 2018 року у справі №   541/503/17, від 17 жовтня 2018 року у справі №   140/263/17, від 23 жовтня 2018 року у справі №   686/10100/15-а. 
		У свою чергу, потрібно звернути увагу, на наступні приписи норм статті141 Закону №2453-VI, яка регулює питання щодо виплати щомісячного довічного грошового утримання у редакціях, чинних на час виникнення права на таку виплату та на час, виникнення спірних відносин.
		Частинами третьою та п`ятою зазначеної вище статті Закону №2453-VI, у редакції Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон №213-VIII) передбачалось, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 60 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
		Тимчасово, у період з 01 квітня по 31 грудня 2015 року: максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України (частина п`ята статті 141 Закону №2453-VI ).
		Згодом, Законом України від 24 грудня 2015 року №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №911-VIII), який набрав чинності 01 січня 2016 року, наведені положення частини п`ятої статті 141 Закону №2453-VI, в частині максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання судді, були викладені у такій редакції «Тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень».
		На час же фактичного призначення ОСОБА_1 з 20 листопада 2015 року  щомісячного довічного грошового утримання (29 липня 2016 року) частина третя статті 141 Закону №2453-VI (в редакції, Закону №192-VIII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року №1-8/2016) визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
		Таким чином нарахування позивачу належного останньому, як судді у відставці довічного грошового утримання у відповідності до Законів, що були чинними у відповідний період, в межах відповідних розмірів, є підставними та правомірними.
		В той же час здійснення ним такого нарахування у меншому відсотковому розмірі, який визначається залежно від стажу на відповідній посаді, до якого, як уже було зазначено, пенсійним органом не зараховано певні періоди навчання на юридичному факультеті та військової служби, є неправомірним, з огляду на те, що позивач ще задовго до набуття статусу судді у відставці набув права на зарахування таких періодів до стажу роботи судді.
		Разом з тим, посилання позивача на те, що оскільки фактичне призначення належної йому виплати було здійснено відповідачем уже після визнання Конституційним Судом України положень статті 141 Закону №2453-VI, у редакції Законів № №213-VIII, 911-VIII, в частині обмеження щомісячного довічного грошового утримання певним розміром, такими, що не відповідають Конституції України, то відповідно призначення та виплата такого утримання, має здійснюватись без обмеження граничного розміру, є помилковими, оскільки на час набуття права на подібну виплату, положення Законів, що встановлювали обмежувальний розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, скасованими та визнаними неконституційними не були, а норма ж вказаної статті в редакції Закону №192-VIII, яка передбачала виплату щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничного розміру підлягає застосуванню лише з 08 червня 2016 року (що і фактично було здійснено відповідачем  при призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді позивачу).
		Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог. 
		Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Касаційний адміністративний суд виходить з такого, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційних скаргах  не зазначено.
		Як зазначено у частині четвертій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
		Враховуючи наведене, Касаційний адміністративний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судом апеляційної інстанції і погоджується з його висновками у справі, якими доводи скаржників відхилено.
		Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. 
		Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційні скарги ОСОБА_1 та Ужгородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області залишити без задоволення.
		Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року у справі № 308/13559/16-а - залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
		 
		 
		 
		...........................
		 
		 
		 
		...........................
		 
		 
		 
		...........................
		 
		Л.Л. Мороз
		А.Ю. Бучик 
		 А.І. Рибачук ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...