Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 161/15312/17 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 31.05.2019. Зареєстровано: 04.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 06.06.2019.
Дата набрання законної сили: 27.05.2019
Номер судового провадження: 22-ц/802/524/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 161/15312/17 Головуючий у 1 інстанції: Хвіц Г. Й. Провадження № 22-ц/802/524/19  Категорія: 41      Доповідач: Киця  С. I.
		 
		 
		 
		ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		       
		27 травня 2019 року                                                  місто Луцьк
		               
		Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючого - судді Киці С.І.,
		суддів Данилюк В.А., Карпук А.К.
		секретар судового засідання Савчук О.В.
		за участю: представника відповідача ОСОБА_1 .,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Турійського районного суду Волинської області від 28 січня 2019 року,
		В С Т А Н О В И В:
		В жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди. Позов мотивує тим, що він та відповідач є депутатами Волинської обласної ради. ІНФОРМАЦІЯ_1 на пленарному засіданні чергової п`ятнадцятої сесії Волинської обласної ради сьомого скликання під час обговорення питання подальшої діяльності державного підприємства «Волиньторф» щодо видобутку торфу, ним коротко було озвучено запит щодо перевірки законності видобутку торфу на території Турійського району Волинської області. А саме, було сказано, що «в червні 2017 року фермерське господарство «Аміла» отримало в суборенду земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Новодвірської сільської ради Турійського району Волинської області, та відповідно отримано від Новодвірської сільської ради погодження на видобування корисних копалин місцевого значення - торфу із застосуванням спеціальних технічних засобів: "Як за межами населеного пункту сільська рада надає дозвіл? Фермерському господарству «Аміла» можна, а комунальному підприємству «Волиньприродресурс» не можна?». Після цих слів слово було надано депутату ОСОБА_3 , який сказав, що жодне слово депутата ОСОБА_2 не відповідає дійсності і тому він змушений назвати його з цієї трибуни «чистим брехуном». Зазначає, що відповідач міг би спростувати неправдиву інформацію, якщо б вона не відповідала дійсності, іншим чином, а не оголошенням вищезазначеного висловлювання у присутності людей, чия думка для нього має важливе значення. Крім того, під час засідання сесії проводилася відеофіксація місцевими телеканалами і дане відео набуло широкого поширення як по телебаченню, так і в мережі Інтернет. Він є депутатом Волинської обласної ради, керівником комунального підприємства «Волиньприродресурс» та, крім того, займається підприємницькою діяльністю, а відповідно є публічною особою. Вважає, що висловлюванням відповідача про те, що він є «чистий брехун», принижено його честь, гідність та ділову репутацію, завдано йому душевні страждання й тим самим спричинено йому моральну шкоду.
		Просив визнати висловлювання депутата Волинської обласної ради ОСОБА_3 про те, що він є «чистий брехун», таким, що принижує його честь, гідність та завдає шкоди його діловій репутації. Стягнути з ОСОБА_3 в його користь моральну шкоду в сумі 100000 гривень та понесені по справі судові витрати.
		Рішенням Турійського районного суду Волинської області від 28 січня 2019 року в позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди відмовлено.
		Позивач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на вказане рішення суду першої інстанції. Вважає його незаконним і необгрунтованим, суд неповно з`ясував обставини справи, не надав доказам належної правової оцінки. Суд не проаналізував поширену відповідачем інформацію на предмет розрізнення оціночних суджень від тверджень про факти. Аналізуючи вислів "Чистий брехун" та враховуючи його лексичне значення, можна зробити висновок про те, що відповідач мав на меті навмисно викликати у слухачів негативні асоціації щодо позивача. Даний вислів є фактичним твердженням, спрямованим на приниження честі, гідності та ділової репутації позивача. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
		Позивач ОСОБА_2 та його представники ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в судове засідання не з`явились, були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі. Від представника ОСОБА_5 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з його зайнятістю в іншому процесі.
		Колегія суддів ухвалила про розгляд справи у відсутності позивача та його представників; неявку представника позивача ОСОБА_5 вважати неповажною, оскільки при відкладенні розгляду справи 14 травня 2019 року за його ж клопотанням з тих самих причин було враховано дні його зайнятості в інших процесах відповідно до наданої ним інформації. Позивач не просив про відкладення розгляду справи і його інтереси міг представляти інший представник ОСОБА_4 
		Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні не визнав апеляційну скаргу, просив відмовити у її задоволенні.
		Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з таких підстав.
		Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги не підтверджені належними та допустимими доказами, факт порушення особистого немайнового права позивача не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні, висловлена відповідачем інформація є оціночним судженням, фактичною критикою публічної діяльності та не спрямована на приниження честі, гідності та ділової репутації позивача.
		Такі висновки суду є правильними, відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального права. 
		Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 є депутатами Волинської обласної ради та, відповідно, публічними особами.
		ІНФОРМАЦІЯ_1 на пленарному засіданні чергової п`ятнадцятої сесії Волинської обласної ради сьомого скликання під час обговорення питання видобутку торфу у Волинській області, в ході дискусії, яка виникла між позивачем та відповідачем, депутатами обласної ради, відповідач ОСОБА_3 висловив інформацію наступного змісту (дослівно): «шановні депутати, мій товариш і депутат ОСОБА_2 тільки що не сказав жодного слова, яке відповідає дійсності. Є таке підприємство «Новодвірське», яке створене мною. Ці земельні ділянки були куплені на аукціоні з правом оренди спільним підприємством мною і «Новодвірське», яке представляє сільська рада. А ділянка в суборенду взята фермерським господарством «Аміла», головою якого я є, для ведення сільськогосподарських робіт. Ніякого дозволу ні сільська рада, ніхто не надавав для видобутку торфу. А на цій ділянці, згідно з законодавством, можна добувати торф в межах глибини до двох метрів для власних потреб без застосування спеціальної техніки. ОСОБА_2, то я Вас називаю «чистим брехуном» отут на трибуні», що підтверджується відтворенням відповідно до вимог статті 238 ЦПК України електронного доказу - компакт - диску з уривком відеозапису пленарного засідання п`ятнадцятої сесії Волинської обласної ради сьомого скликання. 
		Згідно положень статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Відповідно до статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
		Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
		Відповідно до змісту статей 11, 15 ЦК України цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.
		Відповідно до частини першої статті 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.
		Частиною 1 статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		Згідно з ст. 280 ЦК України якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.
		Відповідно до пункту 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці ЄСПЛ при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (зокрема, пункту 46 рішення ЄСПЛ від 08 липня 1986 року у справі «Лінгенс проти Австрії»).
		Свобода преси дає громадськості одну з найкращих можливостей дізнатися про ідеї та позиції політичних лідерів і сформувати свій погляд на них. У більш загальному плані свобода політичних дискусій лежить в самій основі концепції демократичного суспільства, якою пройнята вся Конвенція. Відповідно, межі допустимої критики є ширшими, коли вона стосується власне політика, а не приватної особи. На відміну від останньої, перший неминуче і свідомо відкривається для прискіпливого аналізу кожного свого слова і вчинку як з боку журналістів, так і громадського загалу і, як наслідок, повинен виявляти до цього більше терпимості. Безсумнівно, пункт 2 статті 10 дає можливість захищати репутацію інших осіб, тобто всіх людей, і цей захист поширюється і на політиків також, навіть коли вони не виступають як приватні особи; але в цьому разі вимоги такого захисту мають розглядатися у зв`язку з інтересами відкритого обговорення політичних питань (рішення ЄСПЛ від 08 липня 1986 року у справі «Лінгенс проти Австрії»).
		Згідно частини першої статті 30 Закону України «Про інформацію», ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Частиною другої даної статті встановлено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Даною нормою також встановлено, що якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.
		Відповідно до п. 15 пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» до відомостей, що порочать особу, слід відносити ті з них, які принижують честь і гідність громадянина або організації в громадській думці чи думці окремих громадян з точки зору додержання законів, загальновизнаних правил співіснування та принципів людської моралі.
		Відповідно до п. 19 цієї ж постанови "Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції".
		Європейський суд з прав людини у своєму рішенні (п.41) по справі «Сірик проти України» від 30 червня 2011 року відзначив, що «Суд у кількох справах зазначав, що може виникнути необхідність захисту державних службовців від агресивних, образливих і дискредитуючих нападів, які розраховані на те, щоб чинити на них вплив при виконанні ними своїх обов`язків і підірвати довіру громадськості до них і до посади, яку вони обіймають (див. рішення у справі «Яновскі проти Польщі» (Janowski v. Poland) [ВП], заява № 25716/94, п. 33, ECHR 1999-I). Ступінь захисту, який може вважатися необхідним, залежить від конкретних обставин справи.»
		Згідно ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
		Спірний вислів є оціночним судженням, яке не підлягає спростуванню та доведенню на правдивість, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо свободи вирішення поглядів.
		Доводи апеляційної скарги про те, що судом не проаналізовано поширену відповідачем інформацію на предмет розрізнення оціночних суджень від тверджень про факти спростовуються наведеними доводами в рішенні суду першої інстанції, місцевий суд дав правильну юридичну оцінку висловленій відповідачем інформації. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції і, вважає за необхідне зазначити, що словосполучення «чистий брехун» було застосовано ОСОБА_3 у зв`язку з його особистою незгодою з висловленою позивачем ОСОБА_2 думкою щодо діяльності по видобутку корисних копалин в межах Новодвірської сільської ради Турійського району, яку він сприйняв як неправильну, надуману, тобто відповідачем було висловлено суб`єктивну думку щодо сприйнятої ним інформації.
		Ця думка не була висловлена в принизливій, образливій формі.
		Висловлення оціночних суджень відповідачем ОСОБА_3 в конкретному випадку, не може бути визнано проявом його неправомірної поведінки, в тому числі відносно позивача ОСОБА_2 , а тому це висловлювання не є таким, що порочить честь, гідність і ділову репутацію позивача.
		Рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.
		Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 , суд, -
		                             ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2  залишити без задоволення.
		Рішення Турійського районного суду Волинської області від 28 січня 2019 року в даній справі залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
		 
		Головуючий
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...