Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 308/701/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 04.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 05.06.2019.
Дата набрання законної сили: 22.05.2019
Номер судового провадження: 61-6002ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		22 травня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 308/701/18
		 
		провадження № 61-6002св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., 
		Червинської М. Є.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Закарпатський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр Міністерства Внутрішніх Справ України, директор науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України Федотов Олександр Анатолійович,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 17 січня 2019 року у складі колегії суддів: Кожух О. А., Куштана Б. П., Фазикош Г. В., 
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог:
		 
		У січні 2018 року  ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Закарпатського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства Внутрішніх Справ України (далі - Закарпатський НДЕКЦ МВС України), директора НДЕКЦ МВС України Федотова О. А. про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що 06 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до директора НДЕКЦ МВС України із заявою про звільнення за власним бажанням, та 08 вересня 2017 року видано наказ № 83ЕС о/с «По особовому складу» про звільнення його з посади.
		 
		В передостанній попереджувальний день, а саме 19 вересня 2017 року, ОСОБА_1 відкликав заяву про звільнення та зазначив, що у випадку заміщення його посади іншою особою, не заперечує проти призначення його на посаду завідувача сектору технічних досліджень документів та почерку відділу криміналістичних видів дослідження Закарпатського НДЕКЦ МВС України або головного експерта цього сектору.
		 
		09 листопада 2017 року позивач отримав лист від директора НДЕКЦ МВС України від 01 листопада 2017 року № 19/3 у якому зазначено, що 08 вересня 2017 року його звільнено з роботи наказом № 83ЕС о/с та у день звільнення отримав трудову книжку та повний розрахунок, а заява від 19 вересня 
		2017 року надійшла після проведення звільнення.
		 
		Оскаржуваний наказ про звільнення є незаконним і таким, що не відповідає чинному законодавству та грубо порушує трудові права ОСОБА_1 , оскільки його було звільнено до закінчення строку попередження про звільнення.
		 
		ОСОБА_1 просив визнати протиправним та скасувати наказ експертної служби Міністерства Внутрішніх Справ від 08 вересня 2017 року 
		№ 83ЕС о/с «По особовому складу» про його звільнення із займаної посади заступника директора - завідувача відділу криміналістичних видів досліджень Закарпатського НДЕКЦ МВС України; поновити його на посаді заступника директора - завідувача відділу криміналістичних видів досліджень Закарпатського НДЕКЦ МВС України; стягнути із Закарпатського НДЕКЦ МВС України в Закарпатській області на його користь суму середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
		 
		Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області 
		від 17 квітня 2018 року позовні вимоги задоволено частково.
		 
		Визнано протиправним та скасовано наказ експертної служби Міністерства Внутрішніх Справ від 08 вересня 2017 року № 83ЕС о/с «По особовому складу» про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади заступника директора - завідувача відділу криміналістичних видів досліджень Закарпатського НДЕКЦ МВС України.
		 
		Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора - завідувача відділу криміналістичних видів досліджень Закарпатського НДЕКЦ МВС України.
		 
		Стягнуто із Закарпатського НДЕКЦ МВС України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 суму середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у період з 08 вересня 2017 року по 17 квітня 2018 року у розмірі 
		22 168,00 грн, з урахуванням суми податків, страхових та інших обов`язкових платежів. 
		 
		Стягнуто з Закарпатського НДЕКЦ МВС України в Закарпатській області на користь держави судовий збір у розмірі 1 762,00 грн.
		 
		Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць допущено до негайного виконання.
		 
		Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив із того, що оскаржуваний наказ про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади був прийнятий до закінчення двотижневого строку попередження про звільнення, та вважав доведеними доводи позивача щодо порушення його трудових прав, оскільки додаткових підстав для звільнення позивача не було.
		 
		Постановою Закарпатського апеляційного суду від 17 січня 2019 року апеляційні скарги Закарпатського НДЕКЦ МВС України та Державного НДЕКЦ МВС України задоволено.
		 
		Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 17 квітня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що позивачем пропущено строк, встановлений статтею 233 КЗпП України при зверненні до суду з позовом про поновлення на роботі.
		 
		Короткий зміст вимог та доводів наведених у касаційній скарзі:
		 
		13 березня 2019 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Закарпатського апеляційного суду від 17 січня 2019 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга обґрунтована тим, що вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції не врахував положення статті 38 КЗпП України, пункт 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» та правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 31 жовтня 2012 року. Не перевірив і належним чином не з`ясував, чи були підстави для звільнення позивача за статтею 38 КЗпП України (з урахуванням поданої заяви), а також причини, які спонукали заявника до звільнення за статтею 38 КЗпП України у день подачі заяви.
		 
		Доводи інших учасників справи:
		 
		08 травня 2019 року Закарпатський НДЕКЦ МВС України через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Закарпатського апеляційного суду від 17 січня 2019 року залишити без змін.
		 
		10 травня 2019 року Державний НДЕКЦ МВС України подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Закарпатського апеляційного суду від 17 січня 
		2019 року залишити без змін.
		 
		Рух касаційної скарги та матеріалів справи:
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2019 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Закарпатського апеляційного суду від 17 січня 2019 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.
		 
		10 травня 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
		 
		13 травня 2019 року матеріали цивільної справи передано судді-доповідачу.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ: 
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзивах на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
		 
		Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Короткий зміст встановлених фактичних обставин справи:
		 
		Наказом від 17 лютого 2017 року № 8-ЕС о/с ОСОБА_1, на підставі статті 32 КЗпП України було переведено на посаду заступника директора Закарпатського НДЕКЦ МВС України - завідувача відділу криміналістичних видів досліджень на підставі його заяви від 01 лютого 2017 року.
		 
		06 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернувся через Закарпатський НДЕКЦ МВС України до директора ДНДЕКЦ МВС Федотова О. А. із заявою про звільнення з посади за власним бажанням з 06 вересня 2017, яка зареєстрована за вх. № 19/107-6411 від 06 вересня 2017 року.
		 
		ОСОБА_1 перебував на посаді заступника директора Закарпатського НДЕКЦ МВС України, а тому, відповідно до пункту 8 Положення по Закарпатський НДЕКЦ МВС України, затвердженого наказом МВС України 
		№ 77 від 31 січня 2017 року, він підлягав призначенню/звільненню з посади керівником експертної служби МВС України за поданням Директора НДЕКЦ.
		 
		06 вересня 2017 року за вих. № 19/107-6421 т.в.о. директора НДЕКЦ скерував до керівника експертної служби МВС України подання щодо звільнення ОСОБА_1 з роботи за статтею 38 КЗпП України (за власним бажанням) з 06 вересня 2017 року.
		 
		Як зазначено у поданні з пояснень ОСОБА_1 , основним мотивом такого рішення є його сімейні обставини. В ході проведених бесід із керівництвом НДЕКЦ ОСОБА_1 підтвердив своє небажання на даний час продовжувати роботу через зазначену вище причину. 
		 
		Наказом експертної служби МВС України від 08 вересня 2017 року № 83ЕС о/с позивача було звільнено з роботи за статтею 38 КЗпП України на підставі його заяви.
		 
		08 вересня 2017 року позивач отримав трудову книжку НОМЕР_1 . З ним проведено повний розрахунок. З 09 вересня 2017 року позивач на роботу не вийшов.
		 
		Наказом від 15 вересня 2007 року № 85ВС о/с переведено, звільнивши з раніше займаної посади відповідно до статті 32 КЗпП України, ОСОБА_5 на посаду, з якої був звільнений ОСОБА_1 
		 
		19 вересня 2017 року ОСОБА_1 направив директору ДНДЕКЦ МВС України заяву, у якій зазначив, що хотів би скористатись своїм правом на відкликання попередньої заяви від 06 вересня 2017 року, вказуючи, що останнім передбачуваним робочим днем попереджувального строку є 19 вересня 
		2017 року. Така заява зареєстрована ДНДЕКЦ за № 92 від 19 жовтня 
		2017 року. Листом від 01 листопада 2017 року ОСОБА_1 повідомлено, що його звільнено, за його заявою, 08 вересня 2017. Заява від 19 вересня 
		2017 надійшла після звільнення. Позивач стверджує, що такого листа отримав 09 листопада 2017 року. 
		 
		Норми права, які підлягають застосуванню:
		 
		Статтею 43 Конституції Українивизначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
		 
		Статтею 36 КЗпП України визначено підстави припинення трудового договору, пунктом 4 якої передбачено, що підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39).
		 
		Відповідно до статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
		 
		Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
		 
		За змістом статті 38 КЗпП України сторони трудового договору вправі домовитися про будь-який строк звільнення після подання працівником заяви про це в межах двотижневого строку. За наявності домовленості працівника можна звільнити навіть у день подачі заяви про звільнення.
		 
		Таким чином, слід дійти висновку про те, що роботодавець, при звільненні за статтею 38 КЗпП України, вправі звільнити працівника з займаної посади на його прохання раніше двотижневого строку, без зазначення причин, але з зазначенням дати звільнення.
		 
		Апеляційний суд встановив, що трудову книжку позивачем було отримано 
		08 вересня 2017 року. Відповідь на свою заяву від 19 вересня 2017 року про відкликання заяви про звільнення позивач отримав 09 листопада 2017 року, позивач жодним чином не обґрунтовує причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом - позовна заява надійшла до суду 23 січня 2018 року. Тому висновок суду апеляційної інстанції про пропуск позивачем строків звернення до суду, встановлених частиною першою статі 233 КЗпП України є правильним.
		 
		Щодо доводів касаційної скарги:
		 
		Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до оцінки доказів, що відповідно до правил статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції, 
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). 
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову Закарпатського апеляційного суду від 17 січня 
		2019 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Постанову Закарпатського апеляційного суду від 17 січня 2019 рокузалишити без змін. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                                            В. П. Курило
		 
		 
		В. М. Коротун
		 
		 
		М. Є. Червинська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...