Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 140/1362/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; організації господарської діяльності, з них; державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Надіслано для оприлюднення: 04.06.2019. Зареєстровано: 04.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 05.06.2019.

Номер судового провадження: П/140/1391/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   
		 
		ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		УХВАЛА
		про закриття провадження у справі 
		 
		03 червня 2019 рокуЛуцькСправа № 140/1362/19 
		Волинський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого-судді Ксензюка А.Я., 
		розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волинської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача релігійна організація «Свято-Миколаївська релігійна громада Української Православної Церкви села Будятичі Іваничівського району» про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування розпорядження в частині,         
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 звернувся з позовом до Волинської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача релігійна організація «Свято-Миколаївська релігійна громада Української Православної Церкви села Будятичі Іваничівського району» про визнання протиправними дій щодо проведення реєстрації змін до Статуту Свято-Миколаївської релігійної громади Української Православної церкви у селі Будятичі Іваничівського району шляхом реєстрації Статуту Свято-Миколаївської релігійної громади «Української Православної Церкви у селі Будятичі Іваничівського району» у новій редакції; визнання протиправним та скасування розпорядження від 16 квітня 2019 року «Про реєстрацію статутів релігійних громад у новій редакції» в частині реєстрації статуту Свято-Миколаївської релігійної громади Української Православної Церкви у селі Будятичі Іваничівського району у новій редакції за новою назвою юридичної особи.
		В обґрунтування позову позивач зазначив, що він є настоятелем Свято-Миколаївської релігійної громади Української православної церкви у селі Будятичі Іваничівського району Волинської області, релігійна громада якого ніколи не приймала жодних рішень про затвердження статуту у новій редакції, про зміну назви релігійної громади, про перехід громади під протекторат Православної церкви України. Вказує, що рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін та доповнень до статуту не ухвалювалось загальними зборами релігійної громади, такі збори не скликались її членами, рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалювалось менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до її статуту. Також зазначає, що рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту не засвідчене підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення. Документи для державної реєстрації змін до статуту Свято-Миколаївської релігійної громади Української православної церкви у селі Будятичі Іваничівського району Волинської області не подавалися. Крім того, оскаржуване розпорядження прийняте з порушенням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
		Ухвалою від 25 квітня 2019 року прийнято вказану заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.1).
		Крім того, залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача релігійну організацію «Свято-Миколаївська релігійна громада Української Православної Церкви села Будятичі Іваничівського району» (45313, Волинська область, Іваничівський район, село Будятичі, провулок Північний, будинок 2-а).
		22 травня 2019 року представник відповідача подав до суду клопотання про закриття провадження у справі. В обґрунтування своєї позиції вказав, що 28 березня 2019 року за № 2960/55/1-19 до Волинської обласної державної адміністрації від уповноваженої особи надійшла заява про реєстрацію змін до Статуту шляхом реєстрації його в новій редакції у зв`язку з рішенням Свято-Миколаївської релігійної громади Православної церкви України села Будятичі Іваничівського району Волинської області увійти до складу Православної церкви України. Уповноваженою особою до заяви додано: Статут релігійної організації «Свято- Миколаївська релігійна громада Православної церкви України села Будятичі Іваничівського району Волинської області», який затверджений керуючим Володимир-Волинською єпархією Православної церкви України, протокол №02 від 17 березня 2019 року загальних зборів релігійної організації «Свято-Миколаївської релігійної громади Української православної церкви у селі Будятичі Іваничівського району Волинської області», список віруючих громадян, присутніх на загальних зборах щодо зміни підлеглості в канонічних та організаційних питаннях; засвідчену копію Статуту Свято-Миколаївської релігійної громади Української православної церкви у селі Будятичі Іваничівського району Волинської області, ухваленого парафіяльними зборами віруючих громадян 22 вересня 2017 року, (зареєстрований у новій редакції розпорядженням голови облдержадміністрації від 15 січня 2018 року №13); засвідчену копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо юридичної особи «Свято-Миколаївська релігійна громада Української православної церкви у селі Будятичі, Іваничівського району, Волинської області». У зв`язку з тим, що дані документи відповідають вимогам, передбаченим Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації», за наслідками розгляду заяви уповноваженого представника релігійної громади через зміну підлеглості та відповідно до статей 8, 14 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» головою обласної державної адміністрації видано розпорядження від 16 квітня 2019 року №214 «Про реєстрацію статутів релігійних громад у новій редакції», яким зареєстровано зміни до Статуту «Свято-Миколаївська релігійна громада Української православної церкви у селі Будятичі Іваничівського району Волинської області» в новій редакції за новою назвою релігійна організація «Свято-Миколаївська релігійна громада Православної церкви України села Будятичі Іваничівського району Волинської області». 
		Відповідач зазначає, що оскаржуване розпорядження голови обласної державної адміністрації від 16 квітня 2019 року №214 не є нормативно-правовим актом, оскільки не встановлює загальні правила однотипних відносин та вичерпує дію після його реалізації, на нього не поширюється дія Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
		З наведених підстав просив в задоволенні позовних вимог відмовити.
		В подальшому, 08 травня 2019 року позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, у якій відповідачем, окрім Волинської ОДА, зазначив Управління культури з питань релігій і національностей Волинської обласної державної адміністрації, просив зобов`язати державного реєстратора скасувати реєстраційний запис про внесення змін до установчих документів та скасувати реєстраційний запис про щодо зміни керівника релігійної організації «Свято-Миколаївська релігійна громада Православної церкви України села Будятичі Іваничівського району Волинської області» (а. с. 31-33).
		Ухвалою суду від 03 червня 2019 року заяву про збільшення розміру позовних вимог повернуто без розгляду.
		Крім того, 22 травня 2019 року до суду надійшло клопотання від представника відповідача про закриття провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства), однак до вказаного клопотання не надано документів, що підтверджують надіслання його копії іншим учасникам справи.
		Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
		Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі з огляду на таке.  
		Судом встановлено, що 24 грудня 1991 року проведено державну реєстрацію релігійної організації «Свято-Миколаївська релігійна громада Української православної церкви у селі Будятичі Іваничівського району Волинської області» із місцезнаходженням у селі Будятичі Іваничівського району Волинської області, у зв`язку із чим вона набула статусу юридичної особи, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців. 
		На підставі підпункту 1 пункту 1 розпорядження голови Волинської обласної державної адміністрації від 16 квітня 2019 року №214 «Про реєстрацію статутів релігійних громад у новій редакції», яким зареєстровано зміни до статуту «Свято-Миколаївської релігійної громади Української православної церкви у селі Будятичі Іваничівського району Волинської області» у новій редакції за новою назвою релігійна організація «Свято-Миколаївська релігійна громада Православної церки України села Будятичі Іваничівського району Волинської області». 
		Як слідує з позовної заяви, розпорядження відповідача від 16 квітня 2019 року №214 оскаржується з підстав порушення особами, які подали заяву про реєстрацію статуту, положень закону в частині дотримання порядку та способу реєстрації таких змін. Ці обставини належать до внутрішньої діяльності юридичної особи. Позивач пов`язує проведену реєстрацію статуту власне із незаконними діями осіб, які подали відповідну заяву та документи відповідачеві. 
		Отже, предметом спору за даним адміністративним позовом є правомірність рішення органу виконавчої влади - Волинської обласної державної адміністрації щодо реєстрації статуту релігійної громади у новій редакції, зміни керівника і найменування цієї релігійної громади. При цьому фактичною підставою звернення до суду стали не стільки протиправні дії відповідача щодо реєстрації статуту, як дії осіб, які прийняли рішення про зміну підлеглості релігійної громади, подали відповідну заяву та документи відповідачеві.
		Суд звертає увагу, що судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне між собою.
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
		Відповідно до частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
		Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
		При цьому Кодекс адміністративного судочинства України регламентує порядок розгляду не усіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. При визначенні юрисдикції справи необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб`єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин.
		Водночас, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
		До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.
		Окрім того, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. 
		Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду» але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».
		У контексті наведеного необхідно зауважити, що даний спір не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване розпорядження, хоч і мав владні-управлінські повноваження щодо позивача (в частині зареєструвати або відмовити у реєстрації статуту релігійної громади у новій редакції), проте здійснена реєстрація обумовлена наданими для такої реєстрації документами. В свою чергу, позивач власне і доводить відсутність повноважень в особи, яка подала заяву та документи для внесення змін до статуту, та відсутність у неї необхідного пакету документів для реєстрації нової редакції статуту, оспорює повноваження приймати рішення про зміну статуту.
		Отже, наданню правової оцінки підпункту 4 пункту 1 розпорядження голови Волинської обласної державної адміністрації від 16 квітня 2019 року №214 «Про реєстрацію статутів релігійних громад у новій редакції» передує встановлення та доказування у даному спорі обставин, які є внутрішньою діяльністю релігійної організації.
		Разом з тим, оскаржуване розпорядження зачіпає не лише права та інтереси позивача, а й усіх членів релігійної громади.
		Відтак, в даному випадку спір виник саме між керівником (членом) Свято-Миколаївської релігійної громади Української православної церкви у селі Будятичі Іваничівського району Волинської області та релігійною громадою, яка вирішила змінити підпорядкування, подавши заяву про реєстрацію змін. 
		Необхідно також звернути увагу і на те, що приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
		Отже, як установлено, спірні правовідносини стосуються прав та інтересів учасників релігійної громади на канонічне підпорядкування, а позовні вимоги у зазначеній справі спрямовані на захист цивільного права позивача. З огляду на суб`єктний склад учасників спору він має вирішуватися за правилами господарського судочинства.
		Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі №806/3462/14 та враховується при вирішенні цієї справи в силу приписів частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. 
		Враховуючи вищевикладене, провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1  до Волинської обласної державної адміністрації про визнання протиправним дій, визнання протиправним та скасування розпорядження в частині необхідно закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Згідно із частиною першою статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
		Відповідно до частини другої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
		Як передбачено частинами першою, другою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
		За приписами пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
		Відтак, оскільки провадження у цій справі закрито з інших підстав, ніж у зв`язку з відмовою позивача від позову, а саме на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, тому позивачу необхідно повернути з бюджету судовий збір в сумі 1 536 грн 80 коп., сплачений згідно з квитанцією від 22 квітня 2019 року №0.0.1334134687.1.
		Керуючись статтями 143, пунктом 1 частини першої, частиною другою статті 238, статтями 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд    
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Волинської обласної державної адміністрації (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача релігійна організація «Свято-Миколаївська релігійна громада Української Православної Церкви села Будятичі Іваничівського району» (45313, Волинська область, Іваничівський район, село Будятичі, провулок Північний, будинок 2-а) про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування розпорядження в частині закрити.
		Повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. 
		Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір в сумі 1 536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок, сплачений згідно з квитанцією від 22 квітня 2019 року №0.0.1334134687.1.
		Копію ухвали направити учасникам справи.
		Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею. 
		Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
		 
		Суддя                                                                                                 А.Я. Ксензюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...