Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 817/1555/16 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; цивільного захисту.
Надіслано судом: 05.06.2019. Зареєстровано: 06.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 06.06.2019.
Дата набрання законної сили: 05.06.2019
Номер судового провадження: К/9901/21769/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		05 червня 2019 року 
		Київ
		справа №817/1555/16
		провадження №К/9901/21769/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Смоковича М. І.,
		суддів: Губської О. А., Калашнікової О. В.,
		розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 817/1555/16
		за позовом публічного акціонерного товариства «РІВНЕАЗОТ» до Управління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови, провадження в якій відкрито
		за касаційною скаргою управління Держпраці у Рівненській області на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду прийняту 28 лютого 2017 року, у складі колегії суддів: головуючого судді - Майора Г.І., суддів: Бучик А.Ю., Шевчук С.М.,
		І. Суть спору:
		1. У жовтні 2016 року публічне акціонерне товариство «РІВНЕАЗОТ» (далі - ПАТ «РІВНЕАЗОТ», позивач) звернулось до суду з позовом до управління Держпраці у Рівненській області (далі -Держпраці у Рівненській області, відповідач), у якому просило:
		1.1.  визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 20 вересня 2016 року № 000059 про накладення штрафу в сумі 1450,00 гривень.
		2. Позов обґрунтовано безпідставністю накладення на позивача штрафу, оскільки підприємство не порушувало вимоги частини другої статті 49-4 Кодексу законів про працю України  (далі - КЗпП України)  та частин першої і другої статті 115 КЗпП України. 
		2.1. Частина друга  статті 49-4 КЗпП України  - передбачає, що ліквідація, реорганізація підприємств, зміна форм власності або часткове зупинення виробництва, що тягнуть за собою скорочення чисельності або штату працівників, погіршення умов праці можуть здійснюватися після завчасного надання професійним спілкам інформації з цього питання. Поняття «завчасно» не визначено законодавством, тому, на думку позивача, повідомлення профспілок за два місяці до скорочення про вивільнення працівників підприємства не може вважатися порушенням. Позивач вважає, що порушення підприємством продовж березня-червня 2016 року строків виплати заробітної плати обумовлене об`єктивними факторами, а також кризовими явищами в економіці держави. Просить суд позов задовольнити і скасувати постанову про накладення штрафу.
		3. Відповідач позов не визнав з тих підстав, що Управлінням Держпраці у Рівненській області проведена позапланову перевірку позивача з питань дотримання законодавства про працю, якою встановлене порушення позивачем частини другої статті  49-4, частини 1 статті  115, частини 2 статті  252 КЗпП України. В зв`язку цим, уповноваженою особою відповідача прийнята постанова про накладення штрафу. Вважає, що позов задоволенню не підлягає.
		ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи 
		4.      Управління Держпраці у Рівненській області у зв`язку з отриманим на Урядову гарячу лінію звернення від первинної профспілки працівників ПАТ «Рівнеазот» - «Хімік Рівненщини» про несвоєчасну виплату заробітної плати та скорочення працівників, на підставі наказу №489 від 22 серпня 2016 року та направлення на перевірку №531-Н/01-26 від 22 серпня 2016  року  у період з 23 серпня 2016 року по 02 вересня 2016 року провело позапланову перевірку ПАТ «РІВНЕАЗОТ» з питань додержання суб`єктом господарювання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне страхування.
		5. За результатами перевірки відповідач склав акт перевірки додержання суб`єктом господарювання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 14А/04-16 від 02 вересня 2016 року.
		6. Перевіркою встановлено порушення позивачем частини другої  статті 49-4 КЗпП України, а саме надання власником    професійним спілкам інформації про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, строки проведення звільнень з порушенням строків про їх інформування.
		7. Згідно акта перевірки, інформацію про вивільнення працівників підприємства у зв`язку зі скороченням штату в порядку частини другої статті 49-4 КЗпП України, надано Голові первинної профспілкової організації працівників ПАТ «РІВНЕАЗОТ» та голові первинної профспілки працівників ПАТ «РІВНЕАЗОТ» «Хімік Рівненщини» одночасно з ознайомленням працівників підприємства про скорочення відповідно до наказу від 03 червня 2016 року №486 терміном, що менше трьох місяців до початку скорочення.
		8. Перевіркою встановлено порушення ПАТ «РІВНЕАЗОТ» частини першої та другої статті 115 КЗпП України, частини першої статті 24 Закону України «Про оплату праці»  щодо строків виплати заробітної плати. В зв`язку з тим, що при проведенні перевірки позивача встановлено порушення ним частини другої  статті 49-4 КЗпП України, частини першої та другої  статті 115 КЗпП України, начальник Управління Держпраці у Рівненській області прийняв постанову № 000059 від 20 вересня 2016 року, відповідно до якої на підставі абзацу 6 частини другої статті 265 КЗпП України на позивача накладено штраф в сумі 1450 гривень.
		9. Управління Держпраці у Рівненській області в Акті перевірки №14А/04-16    вказало, що власник або уповноважений ним орган підприємтва надав професійним спілкам інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, строки проведення звільнень з порушенням строків про їх інформування, пізніше трьох місяців.
		ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
		10.  Рівненський окружний адміністративний суд постановою від 31 жовтня 2016 року відмовив в задоволенні позовних вимог. 
		11.    Житомирський апеляційний адміністративний суд постановою від 28 лютого 2017 року скасував рішення суду першої інстанції та задовольнив позовні вимоги.
		11.1. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з того, що Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»  є частиною законодавства про профспілки, однак не належить до законодавства про працю, а тому за порушення його положень юридична особа не може бути притягнута до відповідальності на підставі  статті 265 Кодексу законів про працю України. 
		11.2. Відповідач приймаючи оскаржувану постанову застосував до ПАТ «РІВНЕАЗОТ» фінансову санкцію у розмірі 1450,00 гривень за порушення вимог частини першої  статті 115 КЗпП України, на підставі абзацу 6 частини другої статті 265  КЗпП України. Однак такий підхід до застосування положень  статті 265 КЗпП України  є протиправним, оскільки відповідальність за порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, передбачена абзацом 3 частини другої  статті 265 КЗпП України, при цьому чітко визначено, що таке порушення встановлених строків виплати заробітної плати повинно бути більш як за один місяць.
		IV. Провадження в суді касаційної інстанції 
		12. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права.
		13.  Як і під час судового розгляду в судах першої й апеляційної інстанцій, у касаційній скарзі відповідач наполягає на тому, що проведеною перевіркою позивача з питань дотримання законодавства про працю, встановлене порушення позивачем частини другої статті  49-4, частини першої статті  115, частини другої статті  252 КЗпП України. В зв`язку цим, уповноваженою особою відповідача прийнята постанова про накладення штрафу. Просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити без змін постанову суду першої інстанції.
		14.  Позивач подав заперечення на касаційну скаргу, в якому наполягає на безпідставності оскаржуваної постанови та просить у задоволенні касаційної скарги відмовити і залишити оскаржуване судове рішення без змін.
		15.   З матеріалів справи убачається, що на момент розгляду справи судом першої інстанції у ПАТ «РІВНЕАЗОТ» була відсутня заборгованість по виплаті заробітної плати.
		V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
		16.  Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		17.    Згідно  статті 4 КЗпП України  законодавство про працю складається з  Кодексу законів про працю України  та інших актів законодавства, прийнятих відповідно до нього.
		18.   Частиною другої  статті 49-4 КЗпП України  передбачено, що ліквідація, реорганізація підприємств, зміна форм власності або часткове зупинення виробництва, що тягнуть за собою скорочення чисельності або штату працівників, погіршення умов праці, можуть здійснюватися тільки після завчасного надання професійним спілкам інформації з цього питання, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення. Власник або уповноважений ним орган не пізніше трьох місяців з часу прийняття рішення проводить консультації з професійними спілками про заходи щодо запобігання звільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення.
		19.    Частиною третьою  статті 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»  визначено, що у разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв`язку з ліквідацією, організацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням і зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.
		20.   Стаття 3 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»  встановлює, що дія цього  Закону  поширюється на діяльність профспілок, їх організацій, об`єднань профспілок, профспілкових органів і на профспілкових представників у межах їх повноважень, на роботодавців, їх об`єднання, а також на державні органи та органи місцевого самоврядування.
		21.    Загальні підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця передбачено у частині першій  статті 40 Кодексу законів про працю України. До них належать, зокрема, зміни в організації виробництва та праці, серед них ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 частини першої  статті 40 КЗпП).
		22.    Вивільнення працівників провадиться в порядку, встановленому  статтею 49-2 КЗпП. Про наступне вивільнення працівника персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
		23.    Частина третя  статті 49-2 КЗпП  та п. 5  статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.91 р. № 803-ХІІ  (далі - Закон № 803) зобов`язують роботодавця водночас із попередженням працівника про наступне вивільнення повідомляти про це і державну службу зайнятості за місцем його реєстрації як платника страхових внесків із зазначенням професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці працівника, якого заплановано вивільнити. Звітність про заплановане вивільнення працівників подається до державної служби зайнятості за формою № 4-ПН (план), затвердженою  наказом Мінпраці від 19 грудня 2005 року № 420.
		24.   Розірвання трудового договору з працівником - членом первинної профспілкової організації з підстав, передбачених п. 1 частини першої  статті 40 КЗпП  (крім випадку ліквідації підприємства), відповідно до частини першої  статті 43 цього Кодексу  може провадитися лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), членом якої є цей працівник.
		25.   Порядок надання згоди на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця установлено  статтею 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15.09.99 р. № 1045- XIV    і  статтею 43 КЗпП.
		26.    Роботодавець має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).
		27.   Згідно з частиною п`ятою  статті 97 КЗпП України  та частиною третьою  статті 15 Закону України «Про оплату праці»  оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.
		28.   Статтею 115 КЗпП України  передбачені строки виплати заробітної плати, а саме: заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим    колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцять календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
		29.    Відповідно до частини першої  статті 24 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року    заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцять календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
		30.  Нормами  статті 265 КЗпП України  встановлено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно із чинним законодавством.
		31.  Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема, в разі:
		- порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої  законом  на момент виявлення порушення.
		- порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абз. 2-5 - частини другої цієї статті - у розмірі мінімальної заробітної плати.
		32.  Абзацом 6 частини другої  статті 265 КЗпП України  встановлено відповідальність за порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абз. 2-5 - частини другої цієї статті, тобто оскільки абзацом 3 вже передбачено відповідальність за порушення положень  статті 115 КЗпП України, то таке порушення не може бути віднесено до інших порушень трудового законодавства.
		33.      Відповідно до положень частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України  (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
		34.     У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією  та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з утриманням принципу рівності перед  законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення дія; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		35.   При цьому, суть принципу пропорційності полягає в тому, що при прийнятті рішень цей суб`єкт владних повноважень має діяти з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дії).
		36.    Дотримання принципу пропорційності особливо важливе при прийняті рішень або вжитті заходів, які матимуть вплив на права, свободи та інтереси особи. Метою дотримання цього принципу, досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб`єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи. Принцип пропорційності, зокрема, передбачає, що:
		1) здійснення повноважень, як правило, не має спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідали б цілям, яких заплановано досягти;
		2) якщо рішення або дія можуть обмежити права, свободи чи інтереси осіб, то такі обмеження лають бути виправдані необхідністю досягнення важливіших цілей;
		3) несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи внаслідок рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути значно меншими від тієї шкоди, яка могла б настати за відсутності такого рішення чи дії;
		4) для досягнення суспільно-корисних цілей необхідно обирати найменш «шкідливі» засоби.
		37.     Таким чином, принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.
		38.     Відповідно до  статті 19 Конституції України  органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією  та законами України.
		39.   Згідно зі статтею 3 чинної редакції КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		40.    Частиною першою статті 341 вказаного Кодексу обумовлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		41.     Приписами підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» цього ж Кодексу обумовлено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		VI. Позиція Верховного Суду
		42.    Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.
		43.      Як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, акт перевірки від 02 вересня 2016 року 14А/04-16 не містить вказівок щодо не проведення консультацій з професійними спілками, тобто перевіркою не встановлено порушення вказаних положень.
		44.    Частина друга  статті 49-4 КЗпП України    не визначає конкретних строків надання професійним спілкам інформації з приводу ліквідації, реорганізації підприємств, зміни форм власності або часткового зупинення виробництва, що тягнуть за собою скорочення чисельності або штату працівників. Вказана стаття визначає, що відповідні заходи (ліквідація, реорганізація підприємств, зміна форм власності або часткове зупинення виробництва) можуть здійснюватися тільки після завчасного надання професійним спілкам інформації з цього    питання.
		45.   Професійні спілки мають право вносити пропозиції відповідним органам про перенесення строків або тимчасове припинення чи відміну заходів, пов`язаних з вивільненням працівників.
		46.    Оскільки термін «завчасно» не має чіткого визначення часових меж, тому в даному випадку апеляційним судом вірно зазначено, що ПАТ «РІВНЕАЗОТ» належно виконало свої обов`язки визначені частиною другою  статті 49-4 КЗпП України. Зокрема, як вказано в Акті перевірки інформацію про вивільнення працівників підприємства у зв`язку зі скороченням штату надано профспілковим організаціям одночасно з ознайомленням працівників підприємства про скорочення, тобто не пізніше ніж за два місяці до скорочення.
		47.  Також судом апеляційної інстанції обґрунтовано спростований висновок суду першої інстанції, щодо обов`язку  позивача не пізніше як за три місяці надати професійним спілкам інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, строки введення звільнень з посиланням на  Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», оскільки Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»  є спеціальним законом, що визначає особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок і не належить до законодавства про працю.
		48.  частина друга статті 49-4 КЗпП України, про порушення якої вказано в    оскаржуваній постанові, визначає, що ліквідація, реорганізація підприємств, зміна форм власності або часткове зупинення виробництва, що тягнуть за собою скорочення чисельності або штату працівників, погіршення умов праці, можуть здійснюватися тільки після завчасного наданні професійним спілкам інформації з цього питання, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення    звільнення.
		49.  Таким чином, виходячи з положень вказаної статті роботодавець зобов`язаний інформувати профспілкові органи саме про зупинення діючого виробництва, що тягнуть за собою скороченні чисельності або штату працівників.
		50.   Управлінням Держпраці у Рівненській області при прийнятті оскаржуваної постанови про складення штрафу № 000059 від 20 вересня 2016 року не було враховано ту обставину, що безпосереднє виробництво адипінової кислоти зупинена на ПАТ «РІВНЕАЗОТ»    протягом досить тривалого часу і вказані обставини були відомі представникам профспілкових органів.
		51.   Отже наказом від 03 червня 2016 року № 483 ПАТ «РІВНЕАЗОТ», ознайомлюючи працівників підприємства про скорочення, лише повідомляло профспілкові органи про факти майбутнього вимушеного вивільнення працівників, оскільки безпосередня зупинка виробництва цехів у яких вони працювали відбулася вже досить давно, а тому твердження управління Держпраці у Рівненській області про порушення товариством вимог частини другої  статті 49-4 КЗпП України  є безпідставними.
		52.    За наведених обставин колегія суддів вважає вірним висновок апеляційного суду про відсутність порушень позивачем строку інформування профспілки про звільнення працівників та про протиправність оскаржуваної    постанови про накладення штрафу.
		53.     Апеляційним судом було встановлено, що упродовж березня-червня 2016 року позивачем було допущене відхилення від встановлених строків виплати заробітної плати. Водночас, такі зміни встановлених строк обумовлені об`єктивними факторами. У травні 2016 року ПАТ «РІВНЕАЗОТ» було вимушене повністю зупинити виробництво, що в свою чергу призвело до ще більшого погіршення фінансового становища підприємства. При цьому на момент розгляду справи судом першої інстанції    у ПАТ «РІВНЕАЗОТ» була відсутня заборгованість по виплаті заробітної плати.
		54. Приймаючи оскаржувану постанову територіальний орган Держпраці, як підставу для накладенні штрафу, вказав абзац 6 частини 2  статті 265 Кодексу законів про працю України.
		55.  Однак такий підхід до застосування положень  статті 265 КЗпП України  є протиправним, оскільки відповідальність за порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, передбачена абзацом 3 частини другої  статті 265 КЗпП України, при цьому чітко визначено, що таке порушення встановлених строків виплати заробітної плати повинно бути більш як за один місяць.
		56.   Відтак, відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності на підставі статті 265 КЗпП.
		57.  За такого правового регулювання та обставин справи суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
		58.  Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржуване судове рішення ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суд під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. 
		59.   Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
		VII. Судові витрати
		60. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1.           Касаційну скаргу управління Держпраці у Рівненській області залишити без задоволення.
		2.           Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року у справі № 817/1555/16 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. 
		Головуючий                                                                                          М. І. Смокович 
		Судді                                                                                                    О. А. Губська 
		                                                                                                                        О. В. Калашнікова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...