Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 337/2822/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди; Спори про відшкодування шкоди завданої майну фізичних або юридичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: 05.06.2019. Зареєстровано: 06.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 10.06.2019.
Дата набрання законної сили: 11.09.2019
Результат оскарження 11.09.2019 Запорізький апеляційний суд: скасовано рішення повністю та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: 2/334/948/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Дата документу 23.05.2019 
		 
		Справа № 337/2822/18 
		Провадження № 2/334/948/19
		 
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 травня 2019 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі: 
		головуючого - судді Козлової Н.Ю.,
		при секретарі Манюхіні О.О.,
		розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «ОККО-СХІД» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 звернулася до Хортицького районного суду м.запоріжжя з позовом до ТОВ «ОККО-СХІД» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
		Ухвалою Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 02.07.2018 року матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ОККО-СХІД» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди були направлені до Ленінського районного суду м.Запоріжжя за підсудністю.
		28 серпня 2018 року, Ленінським районним судом м.Запоріжжя було відкрито провадження по даній справі в порядку загального позовного провадження.
		Як вбачається з позовної заяви, позивачка просила суд відшкодувати їй заподіяну матеріальну шкоду у розмірі 5141,20 гривень та 10 000 гривень моральної шкоди, а також стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 гривень.
		У судовому засіданні представник позивача доводив суду, що 08.05.2018 року приблизно о 08 год. 00 хв. ОСОБА_1 , приїхала на автомобілі КІА модель SPORTAGE д.н. НОМЕР_1 до АЗС №КГ41, що розташована в місті Запоріжжя по вулиці Зачиняєва будинок 15 з метою здійснити заправку автомобіля дизельним паливом. Дана АЗС належить Товариству з обмеженою відповідальністю "ОККО-СХІД".
		В цей час вона зупинила автомобіль біля колонки №6. Оператора АЗС біля колонки не було, пістолет від колонки вона самостійно не вставляла в автомобіль. Після цього вона направилася до касира АЗС та попросила її заправити автомобіль дизельним паливом «Pulls Diesel» на 30 літрів. Касир запитала її ще раз, однак вона їй знову повторила: «30 літрів «Pulls Diesel ».
		Після заправки вона отримала чек та побувши трохи на АЗС, пішла до автомобіля, сіла у нього та поїхала на роботу.
		Проїхавши приблизно 2 км., автомобіль почав рухатися ривками, двигун почав працювати з перебоями. Почувши, що автомобіль почав працювата несправно вона одразу зупинилася на Хортицькому шосе біля гіпермаркету «Нова лінія».
		Тоді вона подивилася у чек та побачила, що її заправили якимось паливом під назвою «ТМ Pulls А-95-Євро5-Е5». Після чого вона одразу подзвонила на гарячу лінію ТОВ «ООКО-СХІД» за номером 0-800-501-101 та повідомила, що її заправили замість дизельного палива «Pulls Diesel» паливом під назвою «ТМ Pulls А-95- Євро5-Е5» в результаті чого її автомобіль зламався, також вона попросила розібратися в ситуації.
		Крім того, вона також подзвонила в «102» та викликала патрульну поліцію, яка по приїзду зафіксувала, що її автомобіль стоїть в несправному стані на Хортицькому шосе біля гіпермаркету «Нова лінія» та його заправили замість дизельного палива бензином, що підтверджується відповіддю ГУНП в Запорізькій області від 08.06.2018 року №4зі/01/13-2018.
		Пізніше, вона написала заяву, в якій описала вищевказані події, та вручила її менеджеру АЗС №КГ41 Андріенко И.В. під розписку. 
		Після вищевказаних подій, позивачка викликала евакуатор, який доставив її автомобіль на авторизоване СТО.
		21.05.2018 року позивачкою було надіслано на адресу ТОВ «ОККО-СХІД» претензію в якій, вона просила перерахувати на мої реквізити суму матеріальної та моральної шкоди в розмірі 15 141,20 грн. Проте, нею було отримано відповідь від ТОВ «ОККО-СХІД», в якій підприємство зазначило, що її вимоги є безпідставними, тому відшкодовувати шкоду їй відмовляються, у зв`язку з чим, вона змушена звернутися до суду. 
		Представник позивача вважає, що права ОСОБА_1 як споживача порушено продажем на її користь бензину, замість дизельного палива, волевиявлення на що позивачка не висловлювала, що при цьому призвело до поломки автомобіля і проведення в результаті цього оплатних ремонтно- відновлювальних робіт. 
		Також, представник наполягав на відшкодуванні моральної шкоди, яка виразилась у сильних душевних стражданнях позивачки, внаслідок неналежної якості здійсненого працівниками АЗС обслуговування під час придбання позивачкою нафтопродуктів, необхідність витрачати час, зусилля та гроші на проведення ремонтних робіт автомобіля. 
		Враховуючи все вищевикладене, ОСОБА_1 оцінює розмір моральної шкоди в 10 000 грн.
		Крім того, представник позивача доводив, що між позивачкою  та адвокатом Балабко Андрієм Вікторовичем (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №4319 від 16.05.2012 року, видане Радою адвокатів Донецької області) було укладено договір про надання юридичної (правової) допомоги. Адвокат надав їй консультації, готував відповідну позовну заяву, готував повний пакет документів для звернення до суду, а також представляв її інтереси під час судового  розгляду справи. За ці юридичні послуги вона сплатила адвокату гонорар в розмірі 5000 гривень готівкою, тому судові витрати слід покласти також на відповідача.
		Представник відповідача в ході судового розгляду категорично заперечував проти позову, вважаючи його безпідставним, необґрунтованим, та таким, що не може бути задоволений, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами яке саме замовлення ним було здійснено, також не встановлено хто вставляв паливний пістолет у бак автомобіля. Більше того, не встановлено який саме автомобіль був заправлений о 08.05.2018 року о 8 год 15 хв. на АЗК ОККО №41 згідно фіскального чека № 2855 .
		Необґрунтованою вимогою відповідач вважає вимогу щодо відшкодування моральної шкоди, оскільки не доведено в чому полягала завдана моральна шкода. 
		Вислухавши пояснення  представника позивача, пояснення відповідача, дослідивши письмові докази по справі та всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, врахувавши предмет та підставу позову, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав:
		Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Суд, відповідно до ст. ст. 81, 13, ч.5 ст.263 ЦПК України розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
		Положення ст.4 ЦПК України, ст. 15 ЦК Україні, а також положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантують кожній особі право на захист її порушених, оспорюваних чи невизнаних прав а також охоронюваних законом інтересів судом.
		Під час розгляду цієї цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов`язків учасниками судового розгляду, у тому числі й в частині надання доказів на підтвердження позовних вимог. 
		У відповідності до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
		Згідно ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до ч.2 цієї статті особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		За змістом вказаної норми шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи у заподіянні шкоди (п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» №6 від 27.03.1992).
		Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення: Протиправної поведінки; шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювана та шкодою; вини.
		За відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність не настає.
		В ході судового розгляду, представник позивача намагався довести суду, що 08.05.2018 ОСОБА_1 заправлялася на АЗС «ОККО-Схід», що знаходиться за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Зачиняєва, 15 в автомобіль КІА модель Sportage д.н. НОМЕР_1 де їй було помилково залито інший вид пального, через що було пошкоджено її автомобіль і завдано матеріальної та моральної шкоди. Проте, не було надано жодного доказу неправомірної поведінки працівників заправки та доказів їх вини.
		Пунктом 1 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затвердженими Постановою КМ України №1442 від 20 грудня 1997 року визначено порядок приймання та роздрібної торгівлі бензином, дизельним паливом, скрапленим вуглеводневим газом, гасом, маслами, мастилами розфасованими нафтопродуктами, а також регламентуються вимоги стосовно дотримання прав споживачів щодо належної якості нафтопродуктів, безпеки для життя та здоров`я споживачів, навколишнього природного середовища і рівня торговельного обслуговування.
		Відповідно до п.34 Правил, заправка автомобілів та інших транспортних засобів населенню провадиться оператором АЗС через паливо-, мастило- та газороздавальні колонки. Дозволяється також відпускати нафтопродукти (крім скрапленого вуглеводневого газу) в тару споживача (металеві каністри). Заправка автотранспортних засобів провадиться за допомогою оператора АЗС або водієм самостійно під наглядом оператора (п.35 Правил).
		Таким чином, Позивач міг самостійно заправити свій автомобіль, так як ним не було доведено, що заправку здійснював саме працівник Відповідача.
		Слід вказати, що відповідно до п.12 Правил, усі працівники АЗС та спеціалізованих магазинів повинні виконувати умови утримання території АЗС і приміщень магазинів у належному санітарному стані, дотримуватися правил пожежної та екологічної безпеки, правил користування засобами вимірювальної техніки, вимог нормативно-правових актів до охорони праці, продажу нафтопродуктів, супутніх товарів, а також торговельного обслуговування споживачів. Відтак, оператор АЗС не зобов`язаний знати технічні характеристики автомобіля.
		Відомості про роздрібні ціни, марки та види нафтопродуктів, що продаються на АЗС, повинні бути зазначені на інформаційному табло, яке встановлюється на в`їзді та біля оператора АЗС (п.8 Правил).
		Відповідно до п.37 Правил, паливо-, масло- та газороздавальні колонки на АЗС установлюються таким чином, щоб споживач міг безпосередньо спостерігати за даними показувального пристрою колонки під час видачі замовленого ним об`єму нафтопродукту. Дані показувального пристрою колонки зберігаються протягом усього часу проведення розрахунку із споживачем.
		Відтак, Позивач мав змогу і повинен був бачити який саме нафтопродукт, в якому обсязі і за яку ціну йому було відпущено.
		Позивачем до позовної заяви було додано копію фіскального чеку від 08.05.2018 року, який підтверджує, що на АЗС «ОККО» було придбано Бензин ТМ Pulls А-95-Свро5-Е5» на суму 974,70 грн.
		Відповідно до п.10 Правил, розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з нафтопродуктами споживачеві в обов`язковому порядку видається розрахунковий документ за установленою формою на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
		Вказаний фіскальний чек від 08.05.2018 лише спростовує доводи Позивача про те, що він замовив та придбав пальне марки Pulls Diesel.
		Також, зі змісту чеку від 08.05.2018   не випливає, що саме Автомобіль, КІА модель Sportage д.н.  НОМЕР_1 було заправлено Бензином ТМ Pulls А-95-Євро5-Е5» на суму 974,70 грн. З відповідного чеку не випливає чи бензин було використано для заправки баку автомобіля чи заповнення металевої каністри, тощо, тобто, яким чином було використано придбане пальне. Вказані обставини не підтверджуються жодним належним доказом (відеофікасацією, показаннями свідків та ін.)
		Таким чином, фіскальним чеком на придбання пального від 08.05.2018 не підтверджуються доводи Позивача в тій частині, щонею при придбанні на АЗС Відповідача замовлялося саме дизельне паливо Pulls Diesel, а не бензин ТМ Pulls А-95-Євро5-Е5, а також те, що придбане у Відповідача паливо було залито саме в паливний бак Автомобіля марки КІА модель Sportage д.н. НОМЕР_1 .
		Позивач стверджує, що внаслідок пошкодження автомобіля, в сервісному центрі CAR SERVICE (ТОВ «ТЕХНОЦЕНТР НАВІГАТОР») було проведено діагностику та ремонтні роботи автомобіля із заміною запчастин на загальну суму 3 516,50 грн. Вказані витрати підтверджуються Наряд-заказом на роботи № 73561 та Актом виконаних робіт №73561 від 14.05.2018 року оформлених одним документом за відсутності підпису касира, будь-яких штампів чи печаток.
		Даний документ не брався судом до уваги, оскільки це не є висновок експерта та не має юридичного значення в розумінні підстав для відшкодовування шкоди. 
		Крім того, не надано суду доказів на підтвердження того, що дійсно в баку автомобіля знаходилося придбане на АЗС ТзОВ «ОККО-СХІД» згідно чеку Бензин ТМ Pulls А-95-Євро5-Е5, зокрема: акт, висновок експерта або будь який інший документ, в якому було б встановлено дійсний факт злиття пального, його кількість, марка тощо, а також доказів відібрання проб злитого палива представниками сервісного центру та направлення їх до відповідної експертної установи з метою його ідентифікації.
		У наданому позивачем наряді - замовленні №73561 будь-яких даних щодо проведення робіт по злиттю палива не міститься, а лише наведено перелік робіт по прочистці паливної системи та заміни певного переліку запчастин.
		Належним доказом, з урахуванням всіх обставин справи міг бути виключно висновок чи акт технічної експертизи, наданий незалежною акредитованою експертною установою. 
		Таким чином, Позивачем не доведено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення та не доведено причинно-наслідкового зв`язку між діями Відповідача та шкодою завданою Позивачу. Тобто не встановлено вину Відповідача.
		Твердження позивача, що були порушені його права як споживача з підстав, визначених Законом України «Про захист прав споживачів», на думку суду є хибним, оскільки Позивачем оспорюється не неналежна якість придбаного на АЗС товару, а дії працівників АЗС з приводу помилкового залиття у бак автомобіля іншого пального, що призвело до виходу з ладу паливної системи автомобіля. Враховуючи вищевказані положення законодавства про захист прав споживачів та заявлені вимоги в частині обґрунтування наявності правових підстав для відшкодування завданої матеріальної шкоди ТОВ «ОККО-СХІД», в даному випадку до спірних правовідносин сторін норми Закону України «Про захист прав споживачів» не повинні застосовуватись.
		Щодо відшкодування моральної шкоди. 
		Відповідно до п.З Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
		Згідно п.4 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
		Однак, в ході судового розгляду представником позивача не наведено жодних критеріїв, принципів, міркувань чому вимагається сплата саме 10 000,00 грн, а не будь-якої іншої суми.
		Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. 
		Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п.5 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995).
		Згідно ч.І ст. 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч.2 цієї статті. Тобто наявність вини є необхідною складовою для розгляду питання щодо відшкодування моральної шкоди.
		Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини (п.5 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995).
		Наведені Позивачем в обґрунтування висновків про відшкодування моральної шкоди правові підстави, передбачені ст.ст. 23, 1167 ЦК України, які регулюють позадоговірні (деліктні) відносини та норми Закону України «Про захист прав споживачів», які стосуються отримання послуг, продукції неналежної якості після купівлі товару (бензину) є різними за правовим регулюванням відносин.
		Стаття 711 ЦК України та п.5 ч.І ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди лише у випадках, коли така заподіяна небезпечною для життя і здоров`я людей продукцією.
		Посилання Позивачем на норми Закону України «Про захист прав споживачів», як на підставу задоволення вимоги про відшкодування моральної шкоди, є помилковим, оскільки такі зобов`язують (виробника, виконавця) передати споживачеві продукцію належної якості, надати інформацію про цю продукцію, та право споживача вимагати серед іншого усунення недоліків товару, відшкодування витрат на усунення недоліків товару, а не встановлюють підстави для задоволення вимог про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дій працівників АЗС, та не пов`язано з відпуском ними споживачеві продукції належної якості, оскільки Позивач не довів отримання ним у Відповідача продукту неналежної якості.
		Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Аналізуючи зазначене, позовні вимоги про стягнення з Відповідача матеріальної та моральної шкоди не підлягають задоволенню через відсутність складу цивільно-правового правопорушення. Так як Відповідач не здійснював протиправної поведінки щодо Позивача, понесені ним витрати не є майновою шкодою в розумінні ст. 1166 ЦК України, тому вона не може бути відшкодована, вина та причинно-наслідковий зв`язок відсутні.
		До вказаного висновку суд прийшов, виходячи не тільки із вимог національного законодавства України, а і з висновків Європейського Суду з прав людини.
		Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.
		 
		Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 133, 141, 223, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України ст.. 15,16, 23, 1166,1167 ЦК України, суд
		 
		ВИРІШИВ :
		 
		У задоволенні заяви ОСОБА_1 до ТОВ «ОККО-СХІД» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити у повному обсязі.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м.Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.   
		Повний текст рішення виготовлено 29 травня 2019 року.
		 
		 
		 
		       Суддя:                                                                                Козлова Н. Ю.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...