Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/14535/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: 07.06.2019. Зареєстровано: 09.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 10.06.2019.

Номер судового провадження: 2/520/672/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		______________________________________________________________________________________________________________Справа № 520/14535/15-ц
		Провадження № 2/520/672/19
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		06.06.2019 року
		Київський районний суд м. Одеси в складі:
		головуючого  судді Куриленко О.М.,
		за участю секретаря  Баранової Ю.О., 
		представника відповідача ОСОБА_1 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Петрушенко Тетяна Анатоліївна, ОСОБА_4 про стягнення боргу,
		ВСТАНОВИВ:
		 
		26 жовтня 2015 року позивач звернувся до суду з позовом, який надалі уточнив,до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики від 19 жовтня 2012 року в розмірі 130тис. доларів США, інфляційних втрат у розмірі 98800 доларів США, та трьох відсотків річних за простроченнявиконання зобов`язання у розмірі8141,92 доларів США у гривневому еквіваленті за курсом Національного банку України (далі - НБУ) на день ухвалення рішення.
		На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що19 жовтня 2012 року між ним, як позикодавцем, та відповідачем, як позичальником, було укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Петрушенко Т. А., за умовами якоговін передав позичальнику 1 040 000 грн., що у грошовому еквіваленті зобов`язання за домовленістю сторін складало суму, рівну 130 тис. доларів США, а позичальник зобов`язався повернути йому таку ж суму грошових коштів до 19 жовтня 2013 року в іноземній валюті. Відповідач не виконав своїх зобов`язань за договором, борг не повернув.Враховуючи наведене, просив задовольнити позовні вимоги.
		Заочним рішення Київського районного суду міста Одеси від 11 грудня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошові кошти за договором позики від 19 жовтня 2012 року в сумі 130 тис. доларів США, що за курсом НБУ станом на 11 грудня 2015 року еквівалентно 3 037 881,47 грн., та три відсотки річних за користування грошовими коштами за період з 20 жовтня 2013 року по 20 листопада 2015 року в розмірі 8 141,92 доларів США, що за курсом НБУ станом на 11 грудня 2015 року еквівалентно 190 262,98 грн., що у загальному розмірі становить 3 228 144, 45 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 654грн. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення індексу інфляції у розмірі 98 800 доларів США у гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на день ухвалення рішення у справі відмовлено.
		Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2016 року в задоволені заяви відповідача ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2015 року було відмовлено.
		Не погоджуючись з вказаним заочним рішенням, представник ОСОБА_3  ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку та просив рішення суду скасувати, постановити нове рішення, яким у позові відмовити.
		Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 07 липня 2016 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3  ОСОБА_1 задоволено частково. Заочне рішення Київського районного суду міста Одеси від 11 грудня 2015 рокускасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошові кошти за договором позикивід 19 жовтня 2012 року у сумі 130 тис. доларів США, що складає на момент розгляду справи в еквіваленті до гривні 3 037 881 грн та три відсотки річних за користування грошовими коштами за період з 20 жовтня 2013 року по 20 листопада 2015 року в розмірі 8 141,92 доларів США, що за курсом НБУ станом на 11 грудня 2015 року еквівалентно 190 262,98 грн., що у загальному розмірі становить 3 228 144,45 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 654 грн. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення індексу інфляції у розмірі 98 800 доларів США у гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на день ухвалення рішення у справі відмовлено.
		У серпні 2016 року ОСОБА_3 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати заочне рішення Київського районного суду міста Одеси від 11 грудня 2015 року та рішення Апеляційного суду Оденської області від 07 липня 2016 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Заочне рішення Київського районного суду міста Одеси від 11 грудня 2015 року та рішення Апеляційного суду Оденської області від 07 липня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Ухвалою судді від 26.07.2018 року справу було прийнято до провадження та призначено підготовче засідання.
		Не погоджуючись з вказаною ухвалою судді, представник ОСОБА_3  ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку та просив скасувати ухвалу судді від 26.07.2018 року.
		Ухвалою судді апеляційного суду Одеської області від 24.09.2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3  ОСОБА_1 було повернуто без розгляду.
		Матеріали справи повернуті до суду 17.10.2018 року.
		Ухвалою судді від 18.10.2018 року справу було прийнято до провадження та призначено підготовче засідання.
		Однак, 13 листопада 2018 року представник ОСОБА_3  ОСОБА_1 , не погоджуючись з вказаною ухвалою судді, знову оскаржив її в апеляційному порядку. 
		Ухвалою судді апеляційного суду Одеської області від 05.12.2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3  ОСОБА_1 було повернуто без розгляду.
		Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 14.01.2018 року справу прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання.
		В ході судового засідання, яке відбулось 11.02.2019 року, представник позивача ОСОБА_2  ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотанням, в якому просив залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_4 , вказуючи на те, що майбутнє рішення суду може вплинути на її права.
		Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, від його представника ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання, в якому він просить зупинити розгляд справи до розгляду касаційної скарги на ухвалу суду, що перешкоджає подальшому розгляду Верховним Судом.
		Ухвалою судувід 11лютого 2019року клопотанняпредставника позивача ОСОБА_2  ОСОБА_5  було задоволено, залучено ОСОБА_4 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, до участі у справі. У задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_3  ОСОБА_1 про зупинення провадження по справі  відмовлено.
		01 березня 2019 року до канцелярії суду надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_3  ОСОБА_1 , в якому він просить: витребувати у позивача ОСОБА_2 . інформацію та документи, на підставі яких ним набуто у власність нерухоме майно за іпотечними договорами від 19.10.2012 року, зареєстрованими в реєстрі за №2268 2266. Витребувати у позивача ОСОБА_2 інформацію та документи, на підставі яких ним набуто у власність рухоме майно (автомобіль) за договором застави від 19.10.2012 року, зареєстрованими в реєстрі за №2264. Витребувати у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Перушенко Тетяни Анатоліївни інформацію про видані ОСОБА_4 довіреності на ім`я ОСОБА_2 чи ОСОБА_6 . зокрема, щодо права володіння та розпорядження автомобілем марки «LEXUS», зазначеним у договорі застави від 19.10.2012 року. Витребувати у державного реєстратора Ладижинської міської ради Бондарчука В.1. копії документів з реєстраційних справ, за якими ОСОБА_2 було переоформлено право власності на об`єкти нерухомого майна, належні ОСОБА_4 та ОСОБА_7 
		Ухвалою суду від 22.03.2019 року у задоволенні даного клопотання було відмовлено.
		Окрім того, 18 березня 2019 року позивач надав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з ОСОБА_3 (ІНН НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (ІНН НОМЕР_2 ) грошові кошти за договором позики від 19 жовтня 2019 року в сумі 43469, 81 дол. США; три відсотки річних за прострочення виконання зобов`язання з 20.10.2013 по 02.10.2018 у розмірі 19318 дол. США; три відсотки річних за прострочення виконання зобов`язання з 17.10.2018 по 13.03.2019 у розмірі 525 дол. США, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3654 гривень. 
		В подальшому ухвалою суду від 23 квітня 2019 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
		Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.
		Позивач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, в матеріалах справи міститься заява його представника ОСОБА_5 про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
		Представник відповідача ОСОБА_3  ОСОБА_1 ,який єтакож представникомтретьої особи ОСОБА_4 , у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, вказуючи на його необґрунтованість, безпідставність та недоведеність. 
		Третя особа приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Петрушенко Тетяна Анатоліївна у судове засідання не з`явилась, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, 11.02.2019 року звернулась до суду з заявою про розгляд справи у її відсутність. 
		Суд, вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
		Як встановлено у судовому засіданні, 19 жовтня 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір позики, який було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Петрушенко Т.А, який було зареєстровано в реєстрі за № 2262.
		Відповідно до п. 1.1 даного Договору ОСОБА_8  ОСОБА_9 передав у власність « ОСОБА_10 » - ОСОБА_3 , грошові кошти у розмірі 1040000 гривень, що в грошовому еквіваленті зобов`язання, згідно ст. 524 Цивільного кодексу України за домовленістю сторін, складає суму рівну 130000 доларів США, «Позичальник» зобов`язується повернути «Позикодавцю» таку ж суму грошових коштів, в порядку і строки, передбачені цим договором.
		Пунктом 1.3 передбачено, що зазначену в договорі позику «Позичальник» зобов`язується повернути «Позикодавцю» в термін до 19.10.2013 року, в іноземній валюті.
		Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, якій посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. На підтвердження зобов`язань відповідача позивачем була надана боргова розписка.
		Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч. 2 ст. 1047 ЦК України).
		Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, якій посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. На підтвердження зобов`язань відповідача позивачем була надана боргова розписка, оригінал якої був оглянутий у судовому засіданні.
		Згідно зі ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок . 
		З метою забезпечення повного і своєчасного виконання боргових зобов`язань за Договором позики, 19.10.2012 року між ОСОБА_4 , яка є майновим поручителем ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений Іпотечний договір, згідно якого було передано в іпотеку нерухоме майно, а саме, нежитлові вбудовані приміщення, загальною площею  160,2 кв.м. на І поверсі двоповерхової прибудови до шестиповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
		Вказаний іпотечний договір було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Петрушенко Т.А, який було зареєстровано в реєстрі за № 2266.
		Крім того, 19.10.2012 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Петрушенко Т.А. було посвідчено Іпотечний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_7 , який є майновим поручителем ОСОБА_3 передав ОСОБА_2 в іпотеку, нерухоме майно, а саме: житловий будинок АДРЕСА_2 , та земельну ділянку, площею 0, 2500 гектарів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
		Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
		Згідно з ч. 1 ст. 585 ЦК України одним із видів застави є іпотека - застава нерухомого майна.
		Відповідно до ч.3ст. 1 ЗУ «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
		Відповідно до ст. 7, п. 1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.
		У разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
		Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя.
		Звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджує те, що 02.10.2018 року на підставі іпотечного договору за № 2266 від 19.10.2012 року він зареєстрував за собою право власності на нежитлові приміщення, площею (кв.м): 160.2кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , номер запису про право власності 28465823.
		Згідно висновку про вартість майна, наданого ТОВ «АДВАЙС СЕРВІС», сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 282/ НОМЕР_3 , ринкова вартість нежитлових приміщень, загальною площею 160.2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . станом на 09.10.2019 складає 900 000 (дев`ятсот тисяч гривень), тобто 32 039 (тридцять дві тисячі тридцять дев`ять) доларів США 87 центів (курс долара США на дату оцінки: 28 гривень 09 копійок за 1 долар США).
		Згодом, 16.10.2018 року на підставі іпотечного договору, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Перушенко Т.А. зареєстрований в реєстрі за №2268 він зареєстрував право власності на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_4 , загальною площею 0,25 га, та житловий будинок АДРЕСА_2 323.7 АДРЕСА_4 за АДРЕСА_5 АДРЕСА_2 Набережна.
		Згідно висновку про вартість майна, наданого ТОВ «АДВАЙС СЕРВІС», ліцензія № 191243, ринкова вартість вказаної земельної ділянки, складає 30 6675 (триста шість тисяч шістсот сімдесят п`ять) гривень, тобто 10 952 (десять тисяч дев`ятсот п`ятдесят два) долара США 68 центів (курс долара США на дату оцінки: 28 гривень 00 копійок за 1 долар США), а ринкова вартість житлового будинку складає 1 219 054 (один мільйон двісті дев`ятнадцять тисяч п`ятдесят чотири) гривень, тобто 43537 (сорок три тисячі п`ятсот тридцять сім) доларів США 64 цента (курс долара США на дату оцінки: 28 гривень 00 копійок за 1 долар США).
		Таким чином, зазначає, що станом на 17.10.2018р. борг відповідача перед ним складає 43 469 (сорок три тисячі чотириста шістдесят дев`ять) доларів США 81 цент. (130 000 - 32 039,87- 10952,68 - 43 537,64 - 43 469,81), які і просить стягнути, а також 3 % річних за прострочення виконання зобов`язання. 
		Однак, суд не погоджується з даними твердженнями позивача, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, з огляду на наступне.
		Дійсно з матеріалів справи вбачається, що 02.10.2018 року на підставі заяви ОСОБА_2 . державним реєстратором Ладижинської міської ради Бондарчуком В.І. було зареєстроване за ОСОБА_2 право власності на нерухоме майно, належне ОСОБА_4 , а саме: нежитлове приміщення, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею (кв.м): 160.2, яке складається з торгового залу площею 21,4 кв.м., коридору площею 4,6 кв.м., виробничого приміщення площею 15,7 кв.м., щитової площею 0,9 кв.м., виробничого приміщення площею 45,4 кв.м., складу площею 6,7 кв.м., туалету площею 3,5 кв.м., санвузла площею 7,5 кв.м., виробничого приміщення площею 41,6 кв.м., кабінету площею 12,9 кв.м. і знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
		Підставою для реєстрації права власності стало застереження у пункті 6.5.1 іпотечного договору від 19.10.2012 року щодо набуття "Іпотекодержателем" права власності на "Предмет Іпотеки".
		Також, 19.10.2018 року за заявою ОСОБА_2 державним реєстратором Ладижинської міської ради Бондарчуком В.І. було зареєстроване за ОСОБА_2 право власності на нерухоме майно, належне ОСОБА_7 , а саме: житловий будинок в АДРЕСА_2 загальною площею (кв.м): 323.7, житлова площа (кв.м): 94, та земельну ділянку кадастровий номер: НОМЕР_4 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею: 0.25 га.
		Підставою для реєстрації права власності стало застереження у пункті 6.5.1 іпотечного договору від 19.10.2012 року щодо набуття "Іпотекодержателем" права власності на "Предмет Іпотеки".
		Згідно звіту №31/19 про незалежну оцінку ринкової вартості нежитлових вбудованих приміщень магазину, розташованих в АДРЕСА_3 , ринкова вартість цих приміщень становить 2 347 800 (Два мільйони триста сорок сім тисяч вісімсот) гривень, що за офіційним курсом на момент укладення договору іпотеки становить 86 955,55 доларів США та відповідає його первинній оцінці.
		А відповідно дозвіту №30/19про незалежнуоцінку ринковоївартості житловогобудинку згосподарськими спорудами,розташованого в АДРЕСА_2 ,його ринковавартість становить1928863,00(Одинмільйон дев`ятсотдвадцять вісімтисяч вісімсотшістдесят три)гривень,,що за офіційним курсом на момент укладення договору іпотеки становить 68 887,96 доларів США та відповідає його первинній оцінці.
		Відповідно дозвіту проекспертну грошовуоцінку земельноїділянки,кадастровий номер НОМЕР_4 для будівництвата обслуговуванняжитлового будинку,господарських будівельі споруд,площею 0,2500Га,експертна грошоваоцінка становить121003,00(Стодвадцять однатисяча три)гривень,що за офіційним курсом на момент укладення договору іпотеки становить 4 481,60 доларів США та відповідає його первинній оцінці.
		Тобто з поданих стороною відповідача документів можливо встановити, що всього в рахунок погашення зобов`язань ОСОБА_3 за договором позики від 19 жовтня 2012 року на суму 1 040 000, 00 грн. позивач ОСОБА_2 отримав у власність в позасудовому порядку від майнових поручителів рухоме і нерухоме майно на загальну суму 193 274,41 доларів США, що значно більше суми наданих у позику коштів.
		Частиною 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
		Статтею 7 Закону України "Про іпотеку" передбачено право іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.
		За приписами ст. 17 Закону України "Про іпотеку", іпотека припиняється у разі: набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки.
		Відповідно до ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог і потеко держателя.
		Згідно ч. ч. 1, 3, 4 ст. 36 Закону України "Про іпотеку", сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати, зокрема, передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.
		Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.
		Враховуючи зазначені вище обставини та норми чинного законодавства суд вважає, що Позивач, отримавши шляхом позасудового врегулювання у власність предмет іпотеки, втратив право вимоги до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за основним зобов`язанням.
		Таким чином, у задоволенні вимог позивача в частині стягнення 43 469, 81 дол. США слід відмовити через їх безпідставність, а як наслідок не підлягають задоволенню вимоги про стягнення з відповідача трьох відсотків річних за прострочення виконання зобов`язання з 20.10.2013 по 02.10.2018 у розмірі 19318 дол. США та трьох відсотків річних за прострочення виконання зобов`язання з 17.10.2018 по 13.03.2019 у розмірі 525 дол. США, оскільки дані вимоги є похідними.
		Також в Постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 204/7148/16-ц колегією суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду було прийнято правову позицію, згідно якої Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
		Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними
		Отже, положення статті 36 Закону України «Про іпотеку» передбачають таку підставу припинення зобов`язання, як позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки з метою забезпечення вимог кредитора - іпотекодержателя. У разі завершення такого позасудового врегулювання, тобто звернення стягнення на предмет іпотеки у способи, визначені статтею 37 Закону України «Про іпотеку», зобов`язання припиняється, оскільки за положеннями Закону усі наступні вимоги є недійсними.
		Ухвалюючи рішення суд зазначає, що сторона позивача у судове засідання не з`явилась, доводів відповідача не спростовувала, з клопотаннями про витребування, забезпечення доказів в тому числі призначення судової оціночної експертизи до суду не звертався, у зв`язку з чим, враховуючи диспозитивність процесу, справа розглядається за наявними у ній документами.
		Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Предмет позову - це певна матеріально - правова вимога позивача до відповідача, яка кореспондує зі способами захисту права, визначеними зокрема,ст. 16 Цивільного кодексу України. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.
		Реалізуючи передбаченест. 64 Конституції Україниправо на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
		Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
		Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Ст. 15 ЦК Українипередбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК Україницивільне судочинствоздійснюється назасадах змагальностісторін.  Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом .Кожна сторонаповинна довестиобставини,які маютьзначення длясправи іна яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом.  Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
		У відповідностідо ч.ч.1-3ст.13ЦПК Українисуд розглядаєсправи неінакше якза зверненнямособи,поданим відповіднодо цьогоКодексу,в межахзаявлених неювимог іна підставідоказів,поданих учасникамисправи абовитребуваних судому передбаченихцим Кодексомвипадках.  Збираннядоказів уцивільних справахне єобов`язком суду,крім випадків,встановлених цимКодексом.Суд маєправо збиратидокази,що стосуютьсяпредмета спору,з власноїініціативи лишеу випадках,коли ценеобхідно длязахисту малолітніхчи неповнолітніхосіб абоосіб,які визнанісудом недієздатнимичи дієздатністьяких обмежена,а такожв іншихвипадках,передбачених цимКодексом.  Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
		Відповідно дост..76ЦПК України доказамиє будь-якідані,на підставіяких судвстановлює наявністьабо відсутністьобставин (фактів),що обґрунтовуютьвимоги ізаперечення учасниківсправи,та іншихобставин,які маютьзначення длявирішення справи.  Ці дані встановлюються такими засобами :письмовими,речовими іелектронними доказами;  висновкамиекспертів;  показаннями свідків.
		Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування .Предметом доказуванняє обставини,що підтверджуютьзаявлені вимогичи запереченняабо маютьінше значеннядля розглядусправи іпідлягають встановленнюпри ухваленнісудового рішення.  Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
		Згідно ст..80ЦПК Українидостатніми єдокази,які усвоїй сукупностідають змогудійти висновкупро наявністьабо відсутністьобставин справи,які входятьдо предметадоказування.  Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до п. 27Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі»під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
		Відповідно доч. 1 ст. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Згідно зіч. 1 ст. 3 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Відповідно до ст.263 ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим.  Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права.  Судоверішення маєвідповідати завданнюцивільного судочинства,визначеному цимКодексом.  Привиборі ізастосуванні нормиправа доспірних правовідносинсуд враховуєвисновки щодозастосування відповіднихнорм права,викладені впостановах ВерховногоСуду  Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.
		Зважаючи на викладене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, не знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
		Враховуючи, що суд дійшов обґрунтованих висновків, щодо відмови у задоволенні позовних вимог, то з урахуванням положеньстатті 141 Цивільного процесуального кодексу України, відшкодування судових витрат, у разі відмови у позові не підлягають.
		Керуючись ст.ст.36-38Закону України«Про іпотеку»,ст..ст. 15, 16, 509, 611, 625, 1046, 1047, ЦК України 3,4-7,11-13,17-18, 141,211,223,263-265,430,274,268,352,354 ЦПК України, суд,
		В И Р І Ш И В :
		 
		У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Петрушенко Тетяна Анатоліївна, ОСОБА_4 про стягнення боргу  відмовити в повному обсязі. 
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШПерехідних Положень ЦПК Українив новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, зокрема до Київського районного суду м. Одеси.
		 
		Суддя                               Куриленко О. М.
		 
		Повний текст рішення складено 07 червня 2019 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...