Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 639/9339/16-ц : Окремі процесуальні питання; Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 09.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 11.06.2019.
Дата набрання законної сили: 27.02.2019
Номер судового провадження: 61-513ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		27 лютого 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 639/9339/16-ц
		 
		провадження № 61-513св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - судді Стрільчука В. А., 
		суддів: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Кузнєцова В. О., Погрібного С. О., Ступак О. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач за первісним позовом - ОСОБА_1 ,
		відповідач за первісним позовом - ОСОБА_2 ,
		 
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану її представником ОСОБА_3 , на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 10 липня 2017 року, ухвалене у складі судді Єрмоленко В. Б., та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 13 грудня 2017 року, постановлену колегією у складі суддів: Кружиліної О. І., Кіся П. В., Хорошевського О. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У грудні 2016 року  ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором про завдаток.
		 
		 
		 
		В обґрунтування позову посилався на те, що за договором про завдаток від 21 квітня 2016 року відповідач отримала 60 000 доларів США та зобов`язалася забезпечити укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .
		 
		Згідно з пунктом 3 вказаного договору у випадку безпідставної відмови від виконання своїх зобов`язань до 31 жовтня 2016 року, ОСОБА_2 повинна повернути подвійну суму передоплати.
		 
		Вказував, що ОСОБА_4 не уклала із ним договір купівлі-продажу, від зустрічей ухиляється, суму боргу у подвійному розмірі не повернула, що є підставою для стягнення з ОСОБА_4 на його користь суми боргу за договором завдатку у розмірі 120 000 доларів США.
		 
		У квітні 2017 року ОСОБА_2 звернулась із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання договору про завдаток таким, що не укладався.
		 
		В обґрунтування зустрічного позову вказувала, що договір про завдаток нотаріально не посвідчений, тому не породжує для сторін прав та обов`язків.
		 
		Зазначила, що сторони понад 18 років були партнерами по бізнесу і весною 2016 року у зв`язку із необхідністю проведення ремонту у належній їй квартирі АДРЕСА_1 , в якій здійснювалася підприємницька діяльність сторін, вона надала ОСОБА_1 чотири аркуші паперу з її підписами.
		 
		У травні 2016 року між ними виник конфлікт і у подальшому з`явились різні договори та протоколи товариств, у яких вони були засновниками, з її підписами, серед яких і договір про завдаток.
		 
		Вважала, що наданий ОСОБА_1 договір є підробленим та таким, що за своєю правовою природою не є договором завдатку, а попереднім договором; будь-яких грошей за цим договором вона не отримувала.
		 
		Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та  мотиви їх прийняття
		 
		Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 10 липня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
		 
		Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором про завдаток від 21 квітня 2016 року в розмірі 60 000 доларів США, що еквівалентно 1 561 380 грн.
		 
		Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		 
		У задоволенні іншої частини первісного позову та у задоволенні зустрічного позову відмовлено.
		 
		Частково задовольняючи первісний позов, суд першої інстанції виходив з того, що договір купівлі-продажу квартири, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, сторонами не укладено, тому передана позивачем відповідачу грошова сума у розмірі 60 000 доларів США є авансом, який підлягає поверненню позивачу за первісним позовом.
		 
		Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з його недоведеності.
		 
		Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 13 грудня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - Розумної О. О. відхилено, рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 10 липня 2017 року залишено без змін з посиланням на відповідність його висновків обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала 
		 
		У грудні 2017 року представник ОСОБА_2 - адвокат Розумна О. О. подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 10 липня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 13 грудня 2017 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій безпідставно відмовили у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 . про призначення у справі комплексної судової технічної та почеркознавчої експертизи договору про завдаток, у зв`язку з чим порушили право ОСОБА_2 на справедливий та неупереджений судовий розгляд і позбавили можливості довести обставини, на які вона посилається.
		 
		Зазначила, що апеляційним судом Харківської області не враховано висновок судово-почеркознавчої експертизи № 5567/17446 від 25 вересня 2017 року, проведеної в рамках кримінального провадження № 12016220480005353, згідно якого підпис у договорі про завдаток від 21 квітня 2016 року, розташований у рядку «Завдаткодержатель», виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою.
		 
		Вказувала, що у ОСОБА_1 є два оригінали договору про завдаток від 21 квітня 2016 року, що суперечить змісту цього договору, і експертні дослідження за зверненнями представника ОСОБА_1 . проведенні за різними примірниками договорів про завдаток, на що суди уваги не звернули. Договір, укладений сторонами не є договором завдатку, є неукладеним  та не породжує для сторін будь-які права та обов`язки. 
		 
		Позиції інших учасників справи
		 
		Відзиву на касаційну скаргу від ОСОБА_1 до Верховного Суду не надходило.
		 
		Провадження у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та ухвалою цього ж суду від 7 лютого 2019 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій 
		 
		Судами встановлено, що 21 квітня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір, відповідно до умов якого сторони дійшли згоди, що для забезпечення укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 передбачена 100% передоплата у розмірі 60 000 доларів США, що за курсом обміну на день укладення договору становить 1 500 000 грн, яка має статус завдатку. Зазначена сума отримана ОСОБА_2 до підписання договору.
		 
		З висновку експертного дослідження Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № 2 від 5 грудня 2016 року суди встановили, що підпис і рукописний запис «ОСОБА_2» у договорі завдатку від 21 квітня 2016 року у графі «Заставодержатель» виконаний ОСОБА_2 
		 
		Судами встановлено, що відповідно до висновку експертного технічного дослідження документів від 28 лютого 2017 року Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса встановити послідовність виконання друкованих текстів та підписів від імені ОСОБА_2 і рукописних записів « ОСОБА_2» у наданих на дослідження документах, у тому числі у договорі про завдаток від 21 квітня 2016 року щодо отримання ОСОБА_2 60 000 доларів США у якості завдатку за квартиру АДРЕСА_1 , не виявляється можливим.
		 
		Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Згідно статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. За вимогами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		 
		Завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредитові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом (статтею 570 ЦК України).
		 
		Згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
		 
		Ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, і одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов`язання.
		 
		Таким чином, внесення завдатку як способу виконання зобов`язання може мати місце в разі наявності зобов`язання, яке повинно було виникати на підставі договору.
		 
		За таких обставин суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що сума, названа у договорі від 21 квітня 2016 року завдатком, фактично таким не є, оскільки сторонами не дотримано умов, визначених статтею 570 ЦК України, а саме - не укладено договору купівлі-продажу. Волевиявлення сторін щодо надання договору від 21 квітня 2016 року сили попереднього договору дослідженням змісту цього договору суди не встановили.
		 
		Доводи касаційної скарги щодо безпідставного відхилення клопотання про призначення у справі комплексної судової технічної та почеркознавчої експертизи договору про завдаток відхиляються касаційним судом.
		 
		Відмовляючи у задоволенні клопотання про призначення судової технічної експертизи, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, вважав, що наданий позивачем оригінал договору про завдаток містить відбиток експертної установи і був предметом технічного експертного дослідження документів, за результатами якого складено висновок експертного технічного дослідження документів № 14162 від 28 лютого 2017 року. Згідно з вказаним висновком встановити послідовність виконання друкованих текстів та підписів від імені ОСОБА_2 і рукописних записів « ОСОБА_2», в тому числі і у договорі про завдаток від 21 квітня 2016 року, неможливо. За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що підстав для проведення судово-технічного дослідження договору завдатку немає і доводи касаційної скарги цього висновку не спростовують.
		 
		У суді першої інстанції відповідач за первісним позовом та її представник клопотань про призначення почеркознавчої експертизи не заявляли і після відхилення клопотання про допит у судовому засіданні експерта Хлівняка О. М. , про можливість закінчення з?ясування обставин справи не заперечували. 
		 
		Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що обґрунтування зустрічного позову зводилися до передачі ОСОБА_1 чистих аркушів з підписами ОСОБА_2 і належність підпису на договорі про завдаток саме їй ОСОБА_2 не оспорювала. 
		 
		На стадії апеляційного перегляду справи представником 
		ОСОБА_2 - Розумною О. О. заявлено клопотання про призначення у справі, у тому числі, почеркознавчої експертизи договору про завдаток.
		 
		Частиною другою статті 303 ЦПК України в редакції Кодексу, чинній на час апеляційного перегляду справи визначено, що апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
		 
		Висновок експерта у розумінні частини другої статті 57 ЦПК України в тій же редакції Кодексу є доказом, у зв`язку з чим клопотання про призначення експертизи повинно бути заявлено стороною у суді першої інстанції. Звертаючись із вказаним клопотанням на стадії апеляційного перегляду справи, представник ОСОБА_2 не обґрунтовувала неможливість звернення із ним до суду першої інстанції, не зазначала про поважність причин неподання такого клопотання, тому підстав для призначення експертизи на цій стадії апеляційний суд підставно не вбачав.
		 
		За таких обставин доводи касаційної скарги щодо відхилення клопотання про призначення почеркознавчої експертизи є безпідставними.
		 
		Доводи касаційної скарги щодо неврахування апеляційним судом висновку судово-почеркознавчої експертизи № 5567/17446 від 25 вересня 2017 року, проведеної в рамках кримінального провадження № 12016220480005353, не є підставою для скасування судових рішень.
		 
		Відповідно до частини першої статті 303 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час перегляду справи апеляційним судом, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість  рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. 
		 
		Доводами поданої представником ОСОБА_2 - Розумною О. О. апеляційної скарги незаконність рішення суду першої інстанції вказаним висновкам судово-почеркознавчої експертизи не обґрунтована. 
		 
		Та обставина, що ОСОБА_2 та її представник цим доказом позовні вимоги не заперечували і подали копію висновку № 5567/1746 від 25 травня 2017 року до апеляційного суду, не обґрунтувавши процесуальну можливість та необхідність його дослідження апеляційний судом, зумовили ненадання апеляційним судом оцінки вказаному доказу у рішенні суду першої інстанції та в ухвалі апеляційної інстанції, що відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства. 
		 
		Посилання заявника у касаційній скарзі на проведення судово-почеркознавчого експертного дослідження від 5 грудня 2016 року та експертного технічного дослідження документів від 28 лютого 2017 року за різними примірниками договорів про завдаток є безпідставними, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження цих обставин.
		 
		Інші доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлення на їх підставі нових обставин, що відповідно до статті 400 ЦПК України не відноситься до повноважень касаційного суду під час касаційного перегляду справи.
		 
		Порушень норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, касаційним судом не встановлено.
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. 
		 
		Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. 
		 
		Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
		 
		За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування судових рішень, оскільки суди попередніх інстанцій, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення із правильним застосуванням норм матеріального права і без порушення процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України, є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень без змін.
		 
		Щодо судових витрат 
		 
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		 
		Оскільки суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		 
		Керуючись статтями 409, 410, 416, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану її представником - адвокатом Розумною Оксаною Олександрівною, залишити без задоволення.
		 
		Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 10 липня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 13 грудня 2017 року залишити без змін.
		 
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		ГоловуючийВ. А. Стрільчук  Судді:  С. О. Карпенко   В. О. Кузнєцов   С. О. Погрібний   О. В. Ступак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...