Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 161/4715/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано судом: 11.06.2019. Зареєстровано: 12.06.2019. Оприлюднено: 13.06.2019.
Дата набрання законної сили: 11.06.2019
Номер судового провадження: 11-кп/802/150/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017030000000029

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		           
		Справа № 161/4715/17  Провадження №11-кп/802/150/19 Головуючий в 1 інстанції ОСОБА_1 Категорія: ч.2 ст. 286 КК УкраїниДоповідач : ОСОБА_2 
		 
		ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		11 червня 2019 року                                  місто Луцьк
		                   
		    Волинський апеляційний суд в складі:
		головуючого судді  ОСОБА_2 ,
		суддів  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		за участю секретаря  ОСОБА_5 ,
		прокурора  ОСОБА_6 ,
		захисників  ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
		обвинуваченого  ОСОБА_9 ,
		 
		   розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12016030000000033 за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 та обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 липня 2017 року щодо ОСОБА_9 ,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Даним вироком  ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с.Забужжя, Любомльського району, Волинської області, мешканець АДРЕСА_1 , приватний підприємець, з вищою освітою, одружений, українець, громадянин України, раніше не судимий,
		засуджений:
		- за ч.2 ст.286 КК України на 5 (п`ять) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
		На підставі статей 75, 76 КК України звільнено ОСОБА_9 від відбування призначеного основного покарання, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки:
		- не виїжджатиме за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
		- повідомлятиме уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
		- періодично з`являтиметься для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
		Зараховано обвинуваченому ОСОБА_9 в строк відбуття покарання строк перебування під вартою з 30.01.2017 по 25.05.2017.
		Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_9 до вступу вироку в законну силу залишено попередній - у вигляді особистого зобов`язання.
		Вироком вирішено питання про речові докази та судові витрати.
		 
		Вироком суду ОСОБА_9 визнаний винним і засуджений за те, що він 30 січня 2017 року, близько 20 години 20 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем марки «SUBARY TRIBECA B9», р.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись дорогою сполученням Доманове-Ковель-Чернівці-Тереблече, зі сторони м. Луцьк, Волинської області в напрямку на м. Ковель, Волинської області, поблизу будинку № 115, що по вул. Соборна, с. Княгининок, Луцького району, Волинської області, проявив безпечність, не уважно стежив за дорожньою обстановкою, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, перетнув суцільну лінію горизонтальної дорожньої розмітки 1.1, яку перетинати забороняється, виїхав на смугу зустрічного руху, далі на ліве по напрямку руху узбіччя, де допустив наїзд на пішохода ОСОБА_12 , яка рухалася по лівому узбіччі в напрямку на м. Ковель, Волинської області.
		В результаті дорожньо-транспортної пригоди, згідно з висновком експерта № 51 від 28.02.2017 Волинського обласного бюро судово-медичних експертиз, ОСОБА_12 , отримала тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми у вигляді забійної рани тім`яно-потиличної ділянки голови зліва, зламів кісток склепіння і основи черепа, забою головного мозку з крововиливами під його оболонки, забійної рани правої брови, садна обличчя справа, синця правого стегна, правої сідниці, тулуба справа по задньо-зовнішній поверхні, садна передньої поверхні правого стегна, крововиливів в ділянці коренів легень, крововиливів у воротах печінки, крововиливів у праву навколониркову клітковину, які за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя і в даному конкретному випадку спричинили смерть потерпілої.
		В прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали, стало порушення водієм ОСОБА_9 вимог п.2.3 б), п. 2.9 а), п.10.1, п. 11.2, розділу 34 Правил дорожнього руху. 
		В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичних обставин справи, кваліфікацію дій обвинуваченого, вважає вирок суду незаконним та необґрунтованим у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення і особі обвинуваченого, безпідставного та невмотивованого призначення покарання із застосуванням вимог ст.75 КК України. Зазначає, що судом при постановлені вироку та обрані виду і міри покарання ОСОБА_9 , не в повному обсязі враховано дані про особу обвинуваченого, характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, його тяжкі наслідки, що настали. Просить вирок суду першої інстанції скасувати та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
		У поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_9 не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікацію дій, вважає вирок суду незаконним у зв`язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину і особі обвинуваченого, безпідставного призначення надто суворого основного і додаткового покарання, а також - максимального іспитового строку, передбаченого ст.75 КК України. Посилається на те, що судом не в повній мірі враховано позитивні дані про його особу, його пом`якшуючих покарання обставин. Просить врахувати, що до кримінальної відповідальності він притягується вперше, вину у скоєному визнав повністю, щиро розкаявся, сприяв розкриттю злочину, за місцем проживання характеризується позитивно, повністю відшкодував потерпілим майнову та моральну шкоду, хворіє, є собою з інвалідністю 3 групи, на утриманні має батьків похилого віку, які проживають у Любомльському району Волинської області. Крім того, він займається підприємницької діяльністю, тому потребує керування автомобілем. 
		З урахуванням наведеного, обвинувачений ОСОБА_9 вважає, що вирок суду першої інстанції в частині призначеного йому покарання необхідно скасувати, зменшивши термін іспитового строку та виключивши додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами. 
		Заслухавши суддю-доповідача, який доповів суть вироку, пояснив ким і в якому обсязі він оскаржений, виклав доводи апеляційних скарг, обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисників, які апеляційну скаргу сторони захисту підтримали і просили її задовольнити, проти задоволення апеляційної скарги прокурора заперечили, прокурора, який апеляційну скаргу прокурора підтримав, проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого заперечив і просив ухвалити новий вирок та призначити більш суворе покарання, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає до задоволення, а апеляційна скарга прокурора  підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
		Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, а саме, в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами і в апеляційних скаргах не заперечується.
		Діям ОСОБА_9 дана правильна юридична оцінка, яка також ніким не оспорюється.
		Провадження розглянуто судом першої інстанції у відповідності з вимогами ч.3 ст.349 КПК України.
		Що ж стосується доводів апеляційної скарги прокурора про безпідставність звільнення ОСОБА_9 на підставі ст.ст.75, 76 КК України від відбування покарання, то вони є обґрунтованими і заслуговують на увагу.
		Відповідно до вимог ст.65 КК України, суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.
		Зі змісту ст.75 КК України вбачається, що якщо суд при призначенні покарання, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбуття покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбуття покарання з випробовуванням.
		При призначенні ОСОБА_9 покарання із застосуванням ст.75 КК України, суд першої інстанції, не в повному обсязі дотримався вказаних вимог закону, не врахував тяжкість скоєного злочину, дані про особу винного, інших обставин, які впливають на ступінь відповідальності.
		Як вбачається з вироку, судом встановлено обставини, які пом`якшують покарання ОСОБА_9 - щире каяття та добровільне відшкодування завданих збитків, а також встановлено обставину, що обтяжує покарання обвинуваченого - вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння, що не оспорюється в апеляційних скаргах. 
		Разом з тим, суд першої інстанції не навів у вироку переконливих доводів про необхідність та можливість звільнення обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням, оскільки даний злочин хоча і необережний, однак тяжкий, вчинений в стані алкогольного сп`яніння, внаслідок якого наступили тяжкі та незворотні наслідки у вигляді смерті людини.
		Крім того, приписами ч.2 ст.439 КПК України передбачено, що вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді. 
		У постанові Верховного Суду від 06.11.2018 щодо ОСОБА_9 суд касаційної інстанції прийшов до висновку про безпідставність застосування у даному кримінальному провадженні положень ст.75 КК України.
		За таких обставин, вирок суду в частині призначення покарання та звільнення від його відбуття на підставі ст.ст.75, 76 КК України не можна визнати законним та обґрунтованим, а тому апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.
		Таким чином, апеляційний суд вважає за необхідне вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання та звільнення від його відбуття скасувати у зв`язку з неправильним застосуванням кримінального закону та із невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого і ухвалити новий вирок.
		Згідно з пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватись вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
		Призначаючи ОСОБА_9 покарання, апеляційний суд відповідно до вимог ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії тяжких і характеризується необережною формою вини, наявність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, інші обставини, які впливають на ступінь відповідальності, в тому числі, важкі наслідки злочину у вигляді смерті людини.
		Так, до обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, суд відносить щире каяття, добровільне відшкодування завданих збитків, а до обставин, які обтяжують покарання  вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.
		Крім того, апеляційний суд враховує позицію представника потерпілої сторони про призначення обвинуваченому покарання, не пов`язаного із позбавленням волі. 
		Між тим, апеляційний суд враховує, що така позиція представника потерпілої сторони у судових засіданнях місцевого та апеляційного судів не є обов`язковою для суду, натомість ураховується в сукупності з обставинами, передбаченими ст.65 КК України, і не має над ними юридичної переваги.
		Разом з тим, крім цього, апеляційний суд також враховує й інші обставини, в тому числі, дані про особу ОСОБА_9 , який вперше притягується до кримінальної відповідальності, визнав свою вину та щиро розкаявся у скоєному, активно сприяв розкриттю злочину, позитивно характеризується за місцем проживання, є особою пенсійного віку та особою з інвалідністю III групи, хворіє, займається суспільно корисною діяльністю, повністю відшкодував завдані злочином збитки потерпілим.
		Із урахуванням наведених обставин в їх сукупності, а також приписів ч.2 ст.439 КПК України, апеляційний суд приходить до висновку про призначення ОСОБА_9 покарання, передбаченого санкцією ч.2 ст.286 КК України, у виді позбавлення волі з додатковим покаранням у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, з огляду на вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.
		На думку апеляційного суду, саме таке покарання, яке необхідно відбувати реально, відповідатиме вимогам ст.ст.50, 65 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_9 та попередження вчинення нових злочинів, як самим обвинуваченим, так і іншими особами.
		Крім того, призначене покарання, на думку апеляційного суду, відповідатиме принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, а також не є надто суворим чи м`яким. 
		Згідно Правового висновку щодо застосування норми права, передбаченої ч.5 ст.72 КК України, викладеного у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2018 у справі №663/537/17, якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув`язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом № 2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч.5ст.72 КК Українив редакціїЗакону № 838-VIII. 
		З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_9 вчинив злочин до 20.06.2017 і був затриманий 30.01.2017, а тому в даному випадку підлягає застосуванню ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону № 838-VIII (пряма дія Закону № 838-VIII). 
		Враховуючи наведені обставини, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність зарахувати обвинуваченому  ОСОБА_9 у строк відбуття покарання термін попереднього ув`язнення з 30 січня 2017 року по 25 травня 2018 року включно із розрахунку  один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		За таких обставин апеляційну скаргу обвинуваченого слід залишити без задоволення, а апеляційну скаргу прокурора  задовольнити частково.
		На підставі наведеного і керуючись статтями 404, 405, 407, 420 КПК України, Волинський апеляційний суд, 
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_9  залишити без задоволення.
		Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10  задовольнити частково.
		Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 липня 2017 року щодо ОСОБА_9 в частині призначеного покарання  скасувати.
		Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_9 за ч.2 ст.286 КК України призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
		Строк відбуття покарання ОСОБА_9 слід рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
		На підставі ч.5 ст.72 КК України (в редакції від 26.11.2015) зарахувати ОСОБА_9 в строк відбуття покарання термін його попереднього ув`язнення з 30.01.2017 по 25.05.2017 включно із розрахунку  один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		В решті вирок суду першої інстанції - залишити без змін.
		Вирок може бути оскаржений шляхом подачі касаційної скарги до Кримінального касаційного суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення його апеляційним судом.
		 
		 
		 
		Головуючий:    
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...