Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1340/5998/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:; податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість).
Надіслано для оприлюднення: 14.06.2019. Зареєстровано: 16.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 18.06.2019.

Результат оскарження 28.12.2020 Восьмий апеляційний адміністративний суд: скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову про задоволення позову
Номер судового провадження: П/1340/6467/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		справа №1340/5998/18
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05 червня 2019 року
		 
		Львівський окружний адміністративний суд у складі:
		Головуючого-судді Сподарик Н.І.,
		за участю секретаря судового засідання Карпи А.В.,
		представника позивача Самсонюк Т.Я., 
		представника відповідача Косовська І.В.,
		розглянувши у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Неллі» до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
		 
		В С Т А Н О В И В :
		На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства «Неллі» (Львівська обл., м.Стрий, вул.Сколівська, буд.18) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (54001, м.Миколаїв, вул.Лягіна, буд.6) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.08.2018 року №00071831407, №00071841407. 
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про безпідставність висновків податкового органу, яких він дійшов за результатами документальної виїзної позапланової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаєвідносинам з контрагентами- постачальниками ТОВ «ЛЕСЛИДЕР» (код ЄДРПОУ 39274986) за період жовтень 2015року, червень 2017 року, січень 2018 року,ТОВ «ВІКСАН ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 39437936) за листопад 2016 року, квітень та травень 2017 року, ТОВ «ЛОТАНІК» (код ЄДРПОУ 39540060) за липень, серпень, вересень, жовтень 2017 року та контрагентами-покупцями, яким у подальшому були реалізовані товари (послуги), придбані у вищенаведених контрагентів-постачальників, також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) або подальшої реалізації цих товарів (робіт, послуг), оскільки під час перевірки були надані всі документи у відповідності до вимог законодавства, оформлені належним чином, а операції, по яких сформовані податкові зобов`язання з податку на додану вартість, пов`язані з власною господарською діяльністю позивача. Крім цього, діяльність контрагентів у позивача не викликала сумнівів, керівниками надавались статутні та реєстраційні документи, які свідчили про те, що останній є добросовісним суб`єктом господарської діяльності. Протиправними, на думку позивача, слід вважати доводи контролюючого органу з посиланням на акт іншої податкової інспекції, оскільки в зазначеному акті не були безпосередньо господарські операції між позивачем та даним контрагентом, по яких формувався податковий кредит та валові витрати, а тому вказані документи жодним чином не є належними доказами підтвердження безтоварності господарських операцій позивача з його контрагентом. Також, підставою для прийняття оскаржених рішень став висновок податкового органу щодо відсутності факту настання реальних правових наслідків за господарськими операціями з ТОВ «ЛАТОНИК» на підставі укладеного договору купівлі-продажу №01/04 від 01.07.2017. Вказаний висновок відповідач мотивував тим, що у провадженні СВ Голосіївського УП ГУНП у м.Києві перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру судових розслідувань за №1201710008075 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.358, ч.5 ст.191 Кримінального Кодексу України. Слідством установлено, що ТОВ «ЛАТОНИК» з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягає у проведенні фінансово-господарських операцій по переведенню безготівкових коштів у готівку, формуванню дебіторської заборгованості, витрат та формування податкового кредиту для інших суб`єктів підприємницької діяльності без фактичного здійснення господарських операцій з продажу (придбання товарів), цінних паперів, виконання робіт, надання послуг. Позивач вважає, що вказаними слідством не встановлено протиправних дій ПП«Неллі», а чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання. Таким чином, позивач зазначає, що відповідач не довів неможливість здійснення господарських операцій, у зв`язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення прийнято неправомірно та підлягають скасуванню.
		Ухвалою суду від 13.12.2018 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.
		Ухвалою суду від 15.01.2019 задоволено клопотання представника відповідача та постановлено здійснювати судові засідання у справі за його участі в режимі відеоконференції.
		На заперечення позовних вимог від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Свої заперечення обґрунтовує тим, що господарські операції, які відображені позивачем з контрагентами ТОВ «ЛЕСЛИДЕР», ТОВ «ВІКСАН ІНВЕСТ», ТОВ «ЛОТАНІК» в досліджуваних документах, не мають достатнього доказовості, фактичного здійснення господарських операцій. Вважає, що така діяльність спрямована лише на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту. Також зазначив, що при перевірці позивачем не доведена реальність господарських операцій, не підтверджується реальність часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, виробничо-складських приміщень та іншого майна (технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності. Крім цього, зазначає, що укладені угоди з ТОВ «ЛЕСЛИДЕР», ТОВ «ВІКСАН ІНВЕСТ», ТОВ «ЛОТАНІК» є нікчемними правочинами та не створюють реальних наслідків, що свідчить про відсутність в даному випадку як бази, так і об`єкта оподаткування та про відсутність наміру створення правових наслідків, а також невідповідність дійсності відомостей, наданих позивачем, первинним документам та документам бухгалтерського обліку. Тому у ПП «Неллі» відсутні правові підстави для віднесення до складу податкового кредиту та валових витрат коштів по господарських операціях з вказаними контрагентами. Також зазначає, що висновки акту перевірки ПП «Неллі» зроблені на підставі відомостей акту перевірки його контрагентів та відсутності належним чином оформлених первинних документів. Просив в задоволенні позову відмовити повністю.
		У свою чергу, позивач подав відповідь на відзив від 19.02.2019 за вх.№5670, де зазначає, що фактичне виконання господарських зобов`язань позивачем підтверджується первинними документами, укладені правочини відповідають економічному змісту та діловій меті позивача, отримані блага використані позивачем у власній господарській діяльності, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі його активів. Також позивач покликається на те, що не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його покупцем правил оподаткування.
		Ухвалою суду від 05.03.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
		Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала з підстав, викладених в позовній заяві. Просила суд позов задовольнити повністю. 
		Представник відповідача в судовому засіданні в режимі відеоконференції проти задоволення позову заперечила з підстав, наведених у письмовому запереченні. Просила суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
		Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, судом встановлено
		Позивач ПП «Неллі» зареєстроване 04.01.1994 виконавчим комітетом Миколаївської міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію від 04.01.1994 №15221200000007761, код ЄДРПОУ 20869148, місцезнаходження: 54028, м.Миколаїв, вул. Новозаводська, 16/4, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
		Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 18.04.1994 за №00210835, станом на 31.07.2018 перебуває на обліку в ДПІ у Інгульському районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС.
		17.07.2018 відповідачем прийнято наказ №1511 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Неллі»», яким у відповідності до п.п.16.1.5., п.п. 16.1.7. п.16.1. ст. 16, п.п. 20.1.2. п. 20.1. ст. 20, п. 73.3. ст. 73, п.п. 78.1.1. п. 78.1. ст.78 Податкового кодексу України вирішено провести документальну позапланову виїзну перевірки ПП «Неллі» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаєвідносинам з контрагентами- постачальниками ТОВ «ЛЕСЛИДЕР» (код ЄДРПОУ 39274986) за період жовтень 2015року, червень 2017року, січень 2018року,ТОВ «ВІКСАН ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 39437936) за листопад 2016року, квітень та травень 2017року, ТОВ «ЛОТАНІК» (код ЄДРПОУ 39540060) за липень, серпень, вересень, жовтень 2017року та контрагентами-покупцями.
		Наказ від 17.07.2018 №1511 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Неллі»» вручено 18.07.2018 під розписку головному бухгалтеру ОСОБА_1 
		18.07.2018 ПП «Неллі» звернулося з листом за №100 (вх. Від 18.07.2018 №6159/10) до Головного управління ДФС у Миколаївській області з проханням щодо проведення вказаної перевірки у приміщенні ДПІ у зв`язку з відсутністю можливості розміщення перевіряючих та зобов`язалося надати всі необхідні первинні бухгалтерські документи в повному обсязі.
		Перевірку проведено у приміщенні Головного управління ДФС у Миколаївській області з відома директора ПП «Неллі» Головача А ОСОБА_2 та головного бухгалтера Волчан Р.В. на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.77, п.82.1. ст.82 Податкового кодексу України (далі  ПК України) та наказу від 17.07.2018 №1511 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Неллі»».
		У періоді, за який проводилася перевірка, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 05.06.2013 №200127270, виданого ДПІ у Інгульському районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС індивідуальний податковий номер платника НОМЕР_1 , зареєстрований платником ПДВ.
		У періоді, що перевірявся, ПП «Неллі» використовувало у своїй діяльності офісні, виробничі (цехові, складські, технічні) приміщення, а саме:
		-нежитловий об`єкт, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 1180,5мІ (свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 11.05.2013, індексний номер 3308153, видане реєстраційною службою Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області);
		-будівлі контори загальною площею140мІ, прохідна для охорони «ВОХР» загальною площею загальною площею 24,2мІ, які знаходять за адресою: м.Стрий, вул.Сколівська, 18.
		ПП «Неллі» (суборендар) укладено договір №01-11/14 від 01.11.2014 оренди нерухомого майна з (орендодавцем) ФОП ОСОБА_3 про передачу в тимчасове платне володіння і користування майнового комплексу, розташованого за адресою: м.Стрий, вул.Сколівська, 18.
		В ході проведення перевірки керівнику ПП «Неллі» надано запит від 18.07.2018 «Про надання документів та письмових пояснень». Станом на кінець перевірки не були надані документи у повному обсязі, у зв`язку з чим складено акт про ненадання документів №703/14-29-14-07/20869148 від 24.07.2018.
		За результатами перевірки контролюючим органом складено акт №1850/14-29-14-07/20869148 від 31.07.2018, у висновках якого зафіксовано порушення:
		- п.198.1, п.198.3, ст.198, п.200.1, п.п.200.2 ст.200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1456298,00грн.;
		- п.198.1, п.198.3, ст.198, п.200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 2427,00грн. за січень 2016року.
		Таких висновків відповідач дійшов, аналізуючи господарські відносини позивача з ТОВ «ЛЕСЛИДЕР», ТОВ «ВІКСАН ІНВЕСТ», ТОВ «ЛОТАНІК».
		На підставі акта перевірки №1850/14-29-14-07/20869148 від 31.07.2018 відповідач прийняв податкові повідомлення  рішення;
		- форми «В4» від 21.08.2016 №00071841407, яким встановлено порушення п.198.1, п.198.3, ст.198, п.200.4 ст.200 ПК України та відповідно ч.1 п.123.1 ст. 123 ПК України застосовано штрафні (фінансові) санкції, у зв`язку із чим завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 2427,00грн.;
		- форми «Р» від 21.08.2016 №00071831407, яким встановлено порушення п.198.1, п.198.3, ст.198, п.200.1, п.п.200.2 ст.200 ПК України та відповідно ч.1 п.123.1 ст. 123 ПК України застосовано штрафні (фінансові) санкції, у зв`язку із чим збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 1820372,50грн. (основний платіж  1456298,00грн., штрафні санкції  364074,50грн.).
		Позивач податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку не оскаржував.
		Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу про неправомірність включення до складу податкового кредиту та віднесення до валових витрат коштів по оплаті придбаних позивачем послуг з ТОВ «ЛЕСЛИДЕР», ТОВ «ВІКСАН ІНВЕСТ», ТОВ «ЛОТАНІК», витрати по яких здійснено без їх фактичного придбання у зв`язку з нікчемністю правочину, укладеного з вказаними контрагентами.
		Позивач не погодився з такими податковими повідомленнями-рішеннями звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання їх протиправними та скасування.
		Суд при вирішенні спору по суті виходить з наступного.
		Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі  Податковий кодекс України).
		Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
		Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
		За приписами пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
		Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
		Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
		а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
		б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
		в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
		г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
		Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
		Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
		Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
		За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
		У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
		Статтею 200 Податкового кодексу України визначається, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
		При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
		Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.
		При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
		а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1 .3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
		б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1 .3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
		в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
		У відповідності до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
		Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
		Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції.
		Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції та установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
		Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.
		Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.
		Судам необхідно враховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.
		Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).
		Крім того, необхідно зазначити, що згідно з правової позиції Верховного Суду України, викладеній в Постанові від 26.09.2006 правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
		Відповідно до Листа від 02.06.2011 №742/11/13-11 встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з`ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.
		Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на врахування витрат, понесених у зв`язку із здійсненням цих господарських операцій при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток та сум податку на додану вартість при визначенні об`єкта оподаткування податком на додану вартість; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.
		Також, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.
		Доводи ж податкового органу про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на віднесення певних витрат до складу валових витрат з податку на прибуток чи віднесення до складу податкового кредиту певних сум податку на додану вартість.
		При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
		За змістом статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
		Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
		Відповідно до абз. 2 п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 №168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.
		Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
		Так, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. 
		Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
		З врахуванням вказаної позиції суд досліджує обставини щодо реальності господарських операцій позивача з контрагентами - ТОВ «ЛЕСЛИДЕР», ТОВ «ВІКСАН ІНВЕСТ», ТОВ «ЛОТАНІК».
		В ході судового розгляду встановлено, що між ПП «НЕЛЛІ» (Покупець) та ТОВ «ЛЕСЛИДЕР» (Постачальник, Продавець), укладено договора, а саме:
		-договір поставки від 20.08.2014 №2008, згідно якого Постачальник зобов`язався на умовах, передбачених договором, поставляти товар і послуги (виконані роботи) в асортименті Покупцеві, а Покупець зобов`язався приймати і оплачувать товар і послуги (виконані роботи);
		-договір купівлі - продажу від 03.01.2017 №0301/17, згідно якого Продавець зобов`язується на умовах договору поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його.
		Договори підписані сторонами та скріплені печатками, відповідно до вимог ст.ст.203, 204, 207, 208, 655, 656 Цивільного кодексу України з дотриманням усіх істотних умов. 
		На підтвердження виконання вказаних договорів позивач надав видаткові накладні, податкові накладні, які виписані ТОВ «ЛЕСЛИДЕР» на адресу ПП «НЕЛЛІ» за період з 28.10.2015 (жовтень), з 18.11.2015 (листопад), з 30.12.2015 (грудень 2015 року), з 05.01.2016 (січень), з 08.02.2016 (лютий), з 09.03.2016 (березень), з 07.04.2016 (квітень), з 18.05.2016 (травень), з 10.06.2016 (червень), з 11.07.2016 (липень), з 10.08.2016 (серпень), з 07.09.2016 (вересень); з 07.10.2016 (жовтень), з 17.11.2016 (листопад), з 07.12.2016 (грудень 2016 року); з 05.01.2017 (січень), з 03.02.2017 (лютий), з 06.03.2017 (березень), з 07.04.2017 (квітень), з 05.05.2017 (травень), з 05.06.2017 (червень 2017 року), з 16.01.2018 (січень 2018 року).
		Дослідивши вказані накладні суд зазначає, що у видаткових накладних, отриманих від ТОВ «ЛЕСЛИДЕР» за період жовтень, листопад, грудень 2015 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2016 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2017 року, січень 2018 року, з боку як ПП «НЕЛЛІ» так і ТОВ «ЛЕСЛИДЕР» не зазначено посадову особу, відповідальну за здійснення господарських операцій і правильність оформлення первинних документів, проставлено лише підписи, що не дає змоги ідентифікувати учасників господарської операції.
		Крім того, до матеріалів справи представником позивача було долучено товарно-транспортні накладні форми №1-ТН за жовтень, листопад, грудень 2015 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2016 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2017 року, січень 2018 року.
		Дослідивши вказані товарно-транспортні накладні, а саме за жовтень 2015 року, суд зазначає наступне.
		Згідно з долученої до матеріалів справи позивачем податкової накладної та видаткової накладної від 25.01.2016 №3 про купівлю відходів від деревообробки вбачається, що перевезення самого товару відбулось починаючи з 01.10.2015 (ТТН від 01.10.2015 №4/10/1, від 01.10.2015 №2/10/1, від 02.10.2015 №4/104, від 05.10.2015 №1/10/3, від 05.10.2015 №2/10/4, від 06.10.2015 №3/10/4, від 07.10.2015 №4/10/9, від 08.10.2015 №4/10/11, від 09.10.2015 №3/10/10, від 12.10.2015 №2/10/8, від 13.10.2015 №4/10/17, від 15.10.2015 №1/10/14, від 16.10.2015 №1/10/16, від 19.10.2015 №3/10/22, від 21.10.2015 №2/10/14, від 22.10.2015 №2/10/15, від 23.10.2015 №1/10/21, від 24.10.2015 №1/10/22, від 26.10.2015 №1/10/24), коли фактично товар ще не було придбано Позивачем, оскільки вказаний товар придбавався згідно товарно-транспортних накладних.
		Крім того, згідно з наданими ТТН нібито перевезено 1650м3 ТМЦ, що є меншим, ніж нібито придбано (зазначено у податкових та видаткових накладних).
		Дослідивши вказані товарно-транспортні накладні, а саме за листопад 2015 року, суд зазначає наступне.
		Згідно з податкових та видаткових накладних від 18.11.2015 №1, від 27.11.2015 №3, від 30.11.2015 №4 про купівлю відходів від деревообробки у сумі 1680,95 м3 вбачається, що перевезення самого товару (відходів від деревообробки) відбулось починаючи з 02.11.2015, коли фактично товар ще не було придбано Позивачем, оскільки виписані видаткові накладні не датовані датами товарно-транспортних накладних, а договором передбачено перехід права власності на підставі видаткових накладних.
		Також суд зазначає, що згідно з долучених до матеріалів справи представником позивача ТТН перевезено 1730 м3 ТМЦ, що є більшим, ніж придбано.
		Дослідивши вказані товарно-транспортні накладні, а саме за грудень 2015 року, січень 2016року, лютий 2016 року, березень 2016 року, квітень 2016 року, травень 2016 року, червень 2016 року, липень 2016 року, серпень 2016 року, вересень 2016 року, жовтень 2016 року, листопад 2016 року, грудень 2016 року, січень 2017 року, лютий 2017 року, березень 2017 року, квітень 2017 року, травень 2017 року, червень 2017 року, січень 2018 року, суд зазначає наступне.
		Згідно з податкових та видаткових накладних від 30.12.2015 №9 про купівлю відходів від деревообробки у сумі 1750 м3. та від 05.01.2016 №1, від 25.01.2016 №3 про купівлю відходів від деревообробки у сумі 1350 м3, від 08.02.2016 №1, від 20.02.2016 №2, від 29.02.2016 №3 про купівлю відходів від деревообробки у сумі 1641,50 м3, від 09.03.2016 №1, від 18.03.2016 №2, від 29.03.2016 №3, від 30.03.2016 №4 про купівлю відходів від деревообробки у сумі 1522,75 м3, від 07.04.2016 №1, від 19.04.2016 №3, від 27.04.2016 №4, від 29.04.2016 №5 про купівлю відходів від деревообробки у сумі 1670 м3, від 18.05.2016 №1, від 30.05.2016 №3, від 31.05.2016 №5 про купівлю відходів від деревообробки у сумі 1444,45 м3, від 10.06.2016 №1, від 24.06.2016 №8, від 30.06.2016 №12 про купівлю відходів від деревообробки у сумі 1562 м3, від - 11.07.2016 №1, від 15.07.2016 №4, від 20.07.2016 №5, від 29.07.2016 №10 про купівлю відходів від деревообробки у сумі 1825 м3, від 10.08.2016 №1, від 12.08.2016 №2, від 19.08.2016 №3, від 26.08.2016 №4, №5, від 29.08.2016 №5, №9, від 29.08.2016 №6, №10, від 30.08.2016 №7, №11 про купівлю відходів від деревообробки у сумі 2908 м3, від 07.09.2016 №1, від 27.09.2016 №2, №5, від 30.09.2016 №3, №12 про купівлю відходів від деревообробки у сумі 2361 м3,від 07.10.2016 №1, від 17.10.2016 №2, від 27.10.2016 №3, від 31.10.2016 №4, №5 про купівлю відходів від деревообробки у сумі 1852 м3, від 17.11.2016№1, від 19.11.2016 №2, від 30.11.2016 №3 про купівлю відходів від деревообробки у сумі 1000 м3, від 07.12.2016 №1, від 12.12.2016 №2 про купівлю відходів від деревообробки у сумі 605 м3, від 05.01.2017 №1, від 13.01.2017 №2 про купівлю відходів від деревообробки у сумі 927,6 м3, від 03.02.2017 №1, від 13.02.2017 №2, від 27.02.2017 №3 про купівлю відходів від деревообробки у сумі 1420 м3, від 06.03.2017 №1, від 16.03.2017 №2, від 20.03.2017 №3, від 31.03.2017 №4 про купівлю відходів від деревообробки у сумі 1524 м3, від 07.04.2017 №1, від 24.04.2017 №2 про купівлю відходів від деревообробки у сумі 490 м3, від 05.05.2017 №1, від 15.05.2017 №2, від 23.05.2017 №3, від 23.05.2017 №4, 30.05.2017 №5 про купівлю відходів від деревообробки у сумі 1636 м3, від 05.06.2017 №1, №2, від 07.06.2017 №2, №1, від 09.06.2017 №3, від 26.06.2017 №4, №5 про купівлю відходів від деревообробки у сумі 1554 м3, від 16.01.2018 №1, від 31.01.2018 №2, від 31.01.2018 №3 про купівлю відходів від деревообробки у сумі 957 м3 вбачається, що перевезення самого товару відбулось, коли фактично товар ще не було придбано самим позивачем.
		Зазначене свідчить про нереальність господарської операції між позивачем та контрагентом-постачальником ТОВ «ЛЕСЛИДЕР», оскільки в даній правовій позиції первинним документом має виступати саме видаткова та податкова накладні, які не можуть бути складені пізніше, ніж факт поставки товару або оплати за товар.
		Крім цього, в період жовтень 2015 року - червень 2017 року, січень 2018 року, згідно із ТТН нібито перевезено 33 569,6 м3 ТМЦ, що є більшим, ніж нібито придбано (зазначено у податкових та видаткових накладних - 33 348,35 м3 ТМЦ). Тобто ТМЦ згідно із наданими ТТН перевезено на 221,25 м3 більше, ніж нібито придбано.
		Також ТТН оформлені з порушенням встановленого порядку, а саме: відсутня конкретна адреса пункту навантаження та пункту розвантаження, що не дає можливості встановити приналежність пункту (об`єкту) навантаження до конкретної юридичної особи та дослідити рух ТМЦ та сам факт перевезення; відсутні номери посвідчень водіїв, відсутні довіреності на отримання матеріалів, не вказано саме з якого місця і з якого складу і як здійснюється навантажування товару, оскільки зазначено лиш назву міста і селища, а місцепоходження дров`яних відходів невідоме.
		Представником позивача не надано будь - яких документів, в яких була б зазначена адреса зберігання ТМЦ (склад, пункт навантаження, тощо).
		Перевіркою також встановлено, що основним постачальником ТОВ «ЛЕСЛИДЕР» відходів від деревообробки є ТОВ «ВІКСАН ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 39437936).
		ТОВ «ВІКСАН-ІНВЕСТ» реалізує продукцію відмінну від придбаної (невідомого походження) та надає послуги при відсутності трудових ресурсів, транспортних засобів, складських приміщень, відповідного устаткування, відсутності основних фондів (власних чи орендованих).
		Однак судом не встановлено законного джерела ТМЦ, документально оформлених ТОВ «ВІКСАН-ІНВЕСТ» в адресу ТОВ «ЛЕСЛИДЕР», та в подальшому в адресу ПП «НЕЛЛІ» в жовтні, листопаді, грудні 2015 року, січні, лютому, березні, квітні, травні, червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2016 року, січні, лютому, березні, квітні, травні, червні 2017 року, січні 2018 року, що свідчить про порушення податкового законодавства та залучення суб`єкта до схеми формування штучного податкового кредиту для покупців. 
		Представником позивача не було надано суду паспортів якості, сертифікати відповідності, інші документи щодо перевірки якості придбаного товару ПП «НЕЛЛІ» від ТОВ «ЛЕСЛИДЕР» в жовтні, листопаді, грудні 2015 року, січні, лютому, березні, квітні, травні, червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2016 року, січні, лютому, березні, квітні, травні, червні 2017 року, січні 2018 року, як зазначено в п. 2.3 Договору поставки від 20.08.2014 №2008, в зв`язку з чим не можливо визначити якість та походження товару; фінансово-господарських документів, що підтверджують сплату грошових коштів, тому не можливо встановити наявність взаєморозрахунків між ПП «НЕЛЛИ» та ТОВ «ЛЕСЛИДЕР», виписки банку; оборотно-сальдові відомості по рах. 30 «Каса», 31 «Поточні рахунки в національній валюті», тому не можливо підтвердити правомірність відображення кредиторської/дебіторської заборгованості в перевіряємому періоді та документів в яких було б вказано адресу зберігання товару ТОВ «ЛЕСЛИДЕР» до моменту транспортування (згідно з п.5.2. договору поставки від 20.08.2014 №2008). Окрім того, ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 (особа, віком від 60 до 80 років) одночасно є засновником, директором, бухгалтером 22 суб`єктів господарювання, які розташовані в різних регіонах країни. Тобто, ОСОБА_4 фізично не спроможній щоденно виконувати організаційно - розпорядчі функції одночасно по керівництву 22 підприємств в Києві, Львові та Миколаєві.
		Щодо взаємовідносин підприємства ПП «НЕЛЛІ» з контрагентом-постачальником ТОВ «ВІСКАН ІНВЕСТ», суд зазначає наступне.
		Між ПП «НЕЛЛІ» (Покупець) та ТОВ «ВІСКАН ІНВЕСТ» (Постачальник, Продавець), укладено договір купівлі - продажу від 01.11.2016 року №11/16, згідно якого Продавець зобов`язується на умовах Даного Договору поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його.
		Договір підписаний сторонами та скріплені печатками, відповідно до вимог ст.ст.203, 204, 207, 208, 655, 656 Цивільного кодексу України з дотриманням усіх істотних умов. 
		На підтвердження виконання вказаного договору позивач надав видаткові накладні, податкові накладні та товарно-транспортні накладні форми №1-ТН за листопад 2016 року, квітень, травень 2017 року.
		Згідно з долучених до матеріалів справи позивачем податкових та видаткових накладних від 11.11.2016 №1, №2, від 15.11.2016 №2, №3 про купівлю відходів від деревообробки у сумі 906 м3, від 14.04.2017 №2, від 24.04.2017 №3 про купівлю відходів від деревообробки у сумі 680 м3, від 30.05.2017 №1, №6 про купівлю відходів від деревообробки у сумі 200 м3 вбачається, що перевезення самого товару відбулося, коли фактично товар ще не було придбано самим позивачем.
		Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, в даному випадку, дата отримання платником податку товарів.
		Зазначене свідчить про нереальність господарської операції між Позивачем та контрагентом-постачальником ТОВ «ВІСКАН ІНВЕСТ», оскільки в даній правовій позиції первинним документом має виступати саме видаткова та податкова накладні, які не можуть бути складені пізніше, ніж факт поставки товару.
		Судом також встановлено, що у видаткових накладних, отриманих від ТОВ «ВІКСАН ІНВЕСТ» за період листопад 2016 року, квітень, травень 2017 року, з боку як ПП «НЕЛЛІ» так і ТОВ «ВІКСАН ІНВЕСТ» не зазначено посадову особу, відповідальну за здійснення господарських операцій і правильність оформлення первинних документів, проставлено лише підписи, що не дає змоги ідентифікувати учасників господарської операції. Тобто, зазначені документи не є первинними документами, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції та рух активів відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (із змінами та доповненнями), затвердженого наказом МФУ від 24.05.1995 №88.
		Також, товарно-транспортні накладні, оформлені з порушенням встановленого порядку, а саме: відсутня конкретна адреса пункту навантаження та пункту розвантаження, що не дає можливості встановити приналежність пункту (об`єкту) навантаження до конкретної юридичної особи та дослідити рух ТМЦ та сам факт перевезення; відсутні номери посвідчень водіїв, відсутні довіреності на отримання матеріалів.
		Крім цього, за результатами аналітичного пошуку транспортних засобів Національної автоматизованої інформаційної системи МВС України (НАІС) встановлено: реєстрація транспортних засобів: автомобіля МАЗ BE 59-17 АВ та причепа НОМЕР_3 90 НОМЕР_4 відсутня; власником автомобіля КАМАЗ BE 49 58 АВ є ТОВ «УКРЛІСАВТОТРАНС» (код ЄДРПОУ 31612923). Слід зазначити, відповідно форми №20-ОПП у ТОВ «УКРЛІСАВТОТРАНС» відсутні об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, через які проводиться діяльність. Свідоцтво платника податку на додану вартість анульоване 20.05.2011. Реєстрація податкових накладних в ЄРПН відсутня, в зв`язку з чим не можливо встановити надання транспортних послуг та придбання послуг з експлуатації транспортних засобів у сторонніх організацій.
		Господарські договори (угоди), укладені з ТОВ «УКРЛІСАВТОТРАНС», акти виконаних робіт, заявки на перевезення матеріалів (або інші документи які розкривають суть виконаних операцій) до перевірки не надано, що надані до перевірки ТТН не можуть слугувати підтверджуючими документами, згідно яких нібито здійснювалось перевезення Товару.
		Слід зазначити, що ТОВ «ВІКСАН-ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 39437936) є одночасно контрагентом - постачальником та контрагентом - покупцем ТОВ «ЛЕСЛИДЕР» (код ЄДРПОУ 39274986), а їх засновник одне і теж підприємство ІНОЗЕМНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ІНФОЛАЙН» (код ЄДРПОУ 35679033). Вид діяльності ТОВ «ВІКСАН-ІНВЕСТ» - транспортне оброблення вантажів, отже, не спеціалізується (інше направлення діяльності) на виконанні зазначеної господарської операції - ТМЦ (відходи від деревообробки).
		ТОВ «ВІКСАН-ІНВЕСТ» не є суб`єктом економічної діяльності з виконання операцій з постачання Товару, який зазначено у видаткових та податкових накладних, та функціонує лише для формування необґрунтованої податкової вигоди у «покупців».
		В ході аналізу зареєстрованих в ЄРПН на адресу платника податків ТОВ «ВІКСАН ІНВЕСТ» з наступною номенклатурою товарів (робіт, послуг): бензин автомобільний, паливо дизельне, засоби гігієни, покривала постільні, напої безалкогольні в асортименті, - газ вуглеводний.
		В свою чергу, згідно ЄРПН встановлено реєстрацію податкових накладних в адресу контрагентів покупців з номенклатурою: відходи від деревообробки, комп`ютерне обладнання, арматуру, сталь, замки, засувки та інше.
		ТОВ «ВІКСАН-ІНВЕСТ» реалізує продукцію відмінну від придбаної (невідомого походження) та надає послуги при відсутності трудових ресурсів, транспортних засобів, складських приміщень, відповідного устаткування, відсутності основних фондів (власних чи орендованих). Виходячи з вищевикладеного, ТОВ «ВІКСАН-ІНВЕСТ» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту.
		З огляду на вказане, суд дійшов висновку про відсутність факту реального здійснення оформлених ТОВ «ВІКСАН-ІНВЕСТ» операцій з придбання товарів/послуг та їх реалізації на адресу покупця, так як проведенні транзитні фінансові потоки, спрямовані на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов`язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.
		Представником позивача не було надано суду, а саме: рахунків - фактур, як передбачено в Договорі купівлі - продажу п. 2.3 «Асортимент, кількість, ціна одиниці товару і загальна сума визначаються Постачальником і Покупцем і містяться в погодженому рахунку- фактурі»; будь - які документи щодо перевірки якості документально оформленого товару ПП «НЕЛЛІ» від ТОВ "ВІКСАН ІНВЕСТ в листопаді 2016 року, квітні, травні 2017 року (п 2.5 Договору купівлі - продажу від 01.11.2016 року №11/16), в зв`язку з чим не можливо визначити якість товару та його походження; документів, в яких було б вказано адресу за якою відбувається поставка, як зазначено в п 5.2. договору купівлі - продажу від 01.11.2016 року №11/16; фінансово-господарські документи, що підтверджують сплату грошових коштів, тому не можливо встановити наявність взаєморозрахунків між ПП «НЕЛЛИ» та ТОВ «ВІКСАН ІНВЕСТ», виписки банку; оборотно-сальдові відомості по рах. 30 «Каса», 31 «Поточні рахунки в національній валюті», тому не можливо підтвердити правомірність відображення кредиторської/дебіторської заборгованості в перевіряємому періоді.
		Щодо взаємовідносин підприємства ПП «НЕЛЛІ» з контрагентом-постачальником ТОВ «ЛАКТОНІК», то суд зазачає наступне.
		Між ПП «НЕЛЛІ» (Покупець) та ТОВ «ЛАКТОНІК» (Продавець), укладений договір купівлі - продажу від 01.07.2017 №01/04, згідно якого Продавець зобов`язується на умовах Даного Договору поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його.
		Договір підписаний сторонами та скріплені печатками, відповідно до вимог ст.ст.203, 204, 207, 208, 655, 656 Цивільного кодексу України з дотриманням усіх істотних умов. 
		На підтвердження виконання вказаного договору позивач надав видаткові накладні, податкові накладні та товарно-транспортні накладні форми форми №1-ТН за липень, серпень, вересень, жовтень 2017 року.
		Згідно з долучених до матеріалів справи позивачем податкових та видаткових накладних від 03.07.2017 №ВН-0000001, №18, від 21.07.2017 №ВН-0000002, №97, від 31.07.2017 №ВН- 0000003, №138 про купівлю відходів від деревообробки у сумі 1105 м3, від 01.08.2017 №ВН-0000005, №62, від 10.08.2017 №ВН-0000006, №33, від 16.08.2017 №ВН- 0000007, №81 про купівлю відходів від деревообробки у сумі 1869,39 м3, від 01.09.2017 №ВН-0000001, №40, від 11.09.2017 №ВН-0000002, №99, від 25.09.2017 №ВН- 0000003, №105, від 30.09.2017 №ВН-0000004, №195 про купівлю відходів від деревообробки у сумі 1800 м3, від 02.10.2017 №ВН-0000001, №58, від 10.10.2017 №ВН-0000002, №59, від 31.10.2017 №ВН- 0000003, №99 про купівлю відходів від деревообробки у сумі 1300 м3 вбачається, що перевезення самого товару відбулося, коли фактично товар ще не було придбано самим позивачем.
		Зазначене свідчить про нереальність господарської операції між позивачем та контрагентом-постачальником ТОВ «ЛАКТОНІК», оскільки в даній правовій позиції первинним документом має виступати саме видаткова та податкова накладні, які не можуть бути складені пізніше, ніж факт поставки товару.
		Судом також встановлено, що у видаткових накладних, отриманих від ТОВ «ЛАТОНІК» за період липень, серпень, вересень, жовтень 2017 року, з боку як ПП «НЕЛЛІ» так і ТОВ «ЛАТОНІК» не зазначено посадову особу, відповідальну за здійснення господарських операцій і правильність оформлення первинних документів, проставлено лише підписи, що не дає змоги ідентифікувати учасників господарської операції.
		Тобто, зазначені документи не є первинними документами, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції та рух активів відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом МФУ від 24.05.1995 №88.
		Також, товарно-транспортні накладні, оформлені з порушенням встановленого порядку, а саме: відсутня конкретна адреса пункту навантаження та пункту розвантаження, що не дає можливості встановити приналежність пункту (об`єкту) навантаження до конкретної юридичної особи та дослідити рух ТМЦ та сам факт перевезення; відсутні номери посвідчень водіїв, відсутні довіреності на отримання матеріалів.
		За результатами аналітичного пошуку транспортних засобів Національної автоматизованої інформаційної системи МВС України (НАІС) встановлено: реєстрація транспортних засобів: автомобіля МАЗ BE 59-17 АВ та причепа 066 90 В А відсутня; власником автомобіля КАМАЗ BE 49 58 АВ є ТОВ «УКРЛІСАВТОТРАНС» (код ЄДРПОУ 31612923). Суд зазначає, що відповідно форми №20-ОПП у ТОВ «УКРЛІСАВТОТРАНС» відсутні об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, через які проводиться діяльність. Свідоцтво платника податку на додану вартість анульоване 20.05.2011. Реєстрація податкових накладних в ЄРПН відсутня, в зв`язку з чим не можливо встановити надання транспортних послуг.
		В ході аналізу зареєстрованих в ЄРПН встановлено реєстрацію податкових накладних на адресу платника податків ТОВ «ЛАТОНІК» з наступною номенклатурою товарів (робіт, послуг): арматура світлодіодна, релле, пускач, конденсатор, трансформатор, пристрій для чищення труб, фільтри повітряні, засоби гігієни та косметика, бітум, дрова, щебінь, запчастини для машин, овочі, сухофрукти, яйця, фарш індичий, риба заморожена, іграшки, морозиво, тканину, тощо.
		В свою чергу, згідно ЄРПН встановлено реєстрацію податкових накладних в адресу контрагентів покупців з номенклатурою: піддон дерев`яний, тент, ремонт дисків, відновлення дисків, вивіски, дрова, бітум, циліндр, муфта, купюроприймач, автоматичний вимикач, рекламні послуги, монтаж ємностей, паяльники, набори для паяня, ремонтні роботи автомобіля, ремонтно-будівельні роботи, інформаційні послуги, послуги з виготовлення та монтаж рекламних конструкцій та інше.
		ТОВ «ЛАТОНІК» реалізує продукцію відмінну від придбаної (невідомого походження) та надає послуги при відсутності трудових ресурсів, транспортних засобів, складських приміщень, відповідного устаткування, відсутності основних фондів (власних чи орендованих). Виходячи з вищенаведеного, ТОВ «ЛАТОНІК» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту.
		Дослідивши матеріали справи, судом не встановлено законного джерела ТМЦ, документально оформлених ТОВ «ЛАТОНІК» в адресу ПП «НЕЛЛІ» в липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді 2017 року, що свідчить про порушення податкового законодавства та залучення суб`єкта до схеми формування штучного податкового кредиту для покупців. 
		Представником позивача не було надано суду, а саме: рахунків - фактур, як передбачено п. 2.3 «Асортимент, кількість, ціна одиниці товару і загальна сума визначаються Постачальником і Покупцем і містяться в погодженому рахунку- фактурі» Договору купівлі - продажу; документів щодо перевірки якості документально оформленого товару ПП «НЕЛЛІ» від ТОВ «ЛАКТОНІК» в липні, серпні, вересні, жовтні 2017 року (п 2.5 Договору купівлі - продажу), в зв`язку з чим не можливо визначити якість товару та його походження; документів, в яких було б вказано адресу за якою відбувається поставка, як зазначено в п 5.2. договору купівлі - продажу від 01.07.2017 року №01/04, а також документів, в яких було б вказано адресу зберігання товару ТОВ «ЛАКТОНІК» до моменту транспортування; фінансово-господарських документів, що підтверджують сплату грошових коштів, тому не можливо встановити наявність взаєморозрахунків між ПП «НЕЛЛИ» та ТОВ "ВІКСАН ІНВЕСТ", виписки банку; оборотно-сальдові відомості по рах. 30 «Каса», 31 «Поточні рахунки в національній валюті», тому не можливо підтвердити правомірність відображення кредиторської/дебіторської заборгованості в перевіряємому періоді.
		Судом також береться до уваги те, що ТОВ «ЛАТОНІК» внесено до баз даних ДФС України як суб`єкта фіктивного підприємництва. Ознака фіктивності «зареєстровано (перереєстровано) у органах держреєстрації фізичною особою з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність.
		Відповідно Єдиного реєстру судових рішень, в провадженні СВ Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві перебуває кримінальне провадження, внесене 31.08.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017100010008075 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.358, ч.5ст.191 КК України. Слідством встановлено, що групою осіб, було створено та придбано низку суб`єктів підприємницької діяльності що мають ознаки «фіктивності», у т.ч. ТОВ «ЛАТОНІК», з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягає у проведенні фінансово- господарських операцій по переведенню безготівкових коштів у готівку, формуванню дебіторської заборгованості, витрат та податкового кредиту для інших суб`єктів підприємницької діяльності без фактичного здійснення господарських операцій з продажу (придбання) товарів, цінних паперів, виконання робіт, надання послуг.
		Крім того, ОУ ДПІ у Печерському районі м.Києва в ході досудового розслідування, внесеного до реєстру досудових розслідувань за №32016100060000134 від 08.11.2016 року, допитано керівника підприємства ТОВ «ЛАТОНІК» (код 39540060) громадянина ОСОБА_5 .
		В ході допиту встановлено, що ОСОБА_5 підприємство ТОВ «ЛАТОНІК» не відоме, уставні документи, податкову звітність та податкові накладні особисто не підписував. Чим займається підприємство і де веде свою господарську діяльність не відомо. Отже, за результатами проведеного аналізу та здійснених заходів не можливо підтвердити факт реального здійснення господарських операції між ПП «НЕЛЛІ» із контрагентами-постачальниками (ТОВ «ЛЕСЛИДЕР», ТОВ «ВІСКАН ІНВЕСТ», ТОВ «ЛАКТОНІК»).
		Так, у постанові від 16.01.2018 у справі № К/9901/1478/18 (2а-7075/12/2670) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду висловив правову позицію, яка полягає у тому, що статус фіктивного нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.
		У постанові від 06.03.2018 у справі № 804/5444/16 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду висловив правову позицію, яка полягає у тому, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
		Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Згідно з ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Відповідно до ч. 1 ст. 205 КК України фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.
		За змістом цієї норми злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб`єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства виключно з метою здійснення злочинної діяльності.
		Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 20.01.2016 у справі за позовом ПАТ «МТС Україна» до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
		Сам факт наявності у позивача податкових чи-то видаткових накладних, виписаних від імені контрагента, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.
		При вирішенні спору суд також враховує інші аргументи позивача, зазначені як підстави заявлених позовних вимог, однак зауважує, що ці аргументи, зважаючи на встановлені судом обставини справи, які підтверджені наявними доказами, не спростовують висновки відповідача, які зазначені в акті перевірки.
		Суд дійшов наступних висновків: 
		Щодо виконання укладених договорів із контрагентами позивачем не підтверджено факт дотримання умов договору, що вказує на відсутність фактичного здійснення господарських операцій по згаданих вище договорах. Зокрема не дотримано умов щодо оформлення замовлень на товар, відсутні рахунки фактури на оплату, факт оплати за товар не був предметом перевірки, оскільки докази оплати не надавалися під час проведення документальної перевірки.
		Крім того, як вбачається із акту перевірки по контрагентах позивача на кінець кожного місяця 201502018р. наявна кредиторська заборгованість.
		За відсутності доказів оплати за товар, не доведено правомірність віднесення сум до податкового кредиту, оскільки не підтверджену дату тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку чи дата отримання платником податку товарів, як того вимагає п.198.2 ст.198 ПК України.
		Відповідно до п.201.4 ст.201 ПК України передбачає право виписки податкової накладної в разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер, то покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом періоду, за який складається така податкова накладна, протягом такого місяця. І 
		У разі якщо станом на дату складення зазначених податкових накладних сума коштів, що надійшла на поточний рахунок продавця як оплата (передоплата) за товари/послуги, перевищує вартість поставлених товарів/послуг протягом місяця, таке перевищення вважається попередньою оплатою (авансом), на суму якої складається податкова накладна у загальному порядку не пізніше останнього дня такого місяця. В даному випадку факту оплати за товар встановити неможливо, оскільки по рахунку значиться заборгованість.
		За огляду на викладене суд дійшов висновку, що в даному випадку мала б складатися податкова накладна на суму авансу, так і податкова накладна на поставку товару, однак дане підтверджено матеріалами справи.
		За таких обставин, первинні документи, видані позивачу його контрагентами складені не по факту здійснення господарської діяльності, підписані особами, які не підтверджували та не мали наміру підтверджувати факт здійснення господарських операцій, відтак не можуть вважатись належно оформленими та підписаними звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.
		Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про відсутність реального характеру господарських відносин між ПП «НЕЛЛІ» та ТОВ «ЛЕСЛИДЕР», ТОВ «ВІКСАН ІНВЕСТ», ТОВ «ЛОТАНІК», а відтак висновки контролюючого органу є правомірними та відповідають дійсним обставинам справи.
		Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 9 КАС України).
		Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимог и та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції». Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».
		Відповідач по справі, як суб`єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування наявності в діях позивача ознак неправомірності, а відтак і правомірності вчинених ним дій та прийнятих оскаржених рішень.
		Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
		Щодо судового збору, то такий на підставі ст.139 КАС України покладається на позивача.
		 
		Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		ВИРІШИВ :
		 
		У задоволені позовної заяви Приватного підприємства «Неллі» (Львівська обл., м. Стрий, вул. Сколівська, буд.18) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна, буд.6) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.08.2018 року №00071831407, №00071841407 відмовити повністю.
		Судові витрати стягненню не підлягають.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
		Відповідно до пп.15.5 п.15 Розділу VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
		 
		 
		Суддя Сподарик Н.І.
		 
		Повний текст рішення складено та підписано 14 червня 2019 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...