Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 200/14541/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 18.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 18.06.2019.
Дата набрання законної сили: 16.05.2019
Номер судового провадження: 61-2599ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		16 травня 2019 року
		 
		м. Київ
		 
		справа № 200/14541/17
		 
		провадження № 61-2599св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Крата В. І., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 26  грудня 2018 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О., 
		 
		Описова частина
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернуся до суду з позовом до ОСОБА_3 про встановлення відсутності заборгованості зі сплати аліментів та зарахування сум у рахунок аліментів.
		 
		Вимоги обґрунтовував тим, що сторони є батьками дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання якого він згідно з рішенням Бабшукінського районного суду міста Дніпропетровська від 05 березня 2015  року сплачує аліменти на користь відповідача в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку.
		 
		Зазначав, що ОСОБА_2 подала до суду позов до нього про стягнення неустойки за несвоєчасність сплати аліментів, посилаючись на те, що він після відкриття виконавчого провадження жодного разу аліменти не сплачував.
		 
		Вважав вимоги відповідача необґрунтованими, оскільки у період із 22  листопада 2014 року до 01 вересня 2016 року він добровільно сплачував аліменти на сина на карткові банківські рахунки № НОМЕР_1 та №   НОМЕР_2 , що підтверджується відповідними квитанціями.
		 
		Про наявність заборгованості та виконавчого провадження дізнався лише 25  жовтня 2016 року.
		 
		У зв`язку з наведеним просив установити відсутність заборгованості зі сплати аліментів, визнати кошти перераховані ним на банківські карткові рахунки №  НОМЕР_1 та №  НОМЕР_2 , відкриті на ім`я ОСОБА_4 , за період із 22 листопада 2014 року до 01 вересня 2016 року на загальну суму 48 470 грн аліментами на сина.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 02  квітня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. 
		 
		Визнано кошти, перераховані ОСОБА_1 на банківські карткові рахунки №  НОМЕР_1 та №  НОМЕР_2 , відкриті на ім`я ОСОБА_4 , за період із 01 грудня 2014 року до 01 вересня 2016 року на загальну суму 35 300 грн, аліментами, що були сплачені ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_4 
		 
		В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Суд зробив висновок про те, що позивач належними та допустимими доказами довів факт сплати грошових коштів у розмірі 35 300 грн у якості аліментів безпосередньо на карткові банківські рахунки, відкриті на ім`я сина.
		 
		При цьому суд зазначив, що у наданих квитанціях у графі «призначення платежу» вказано «аліменти», що підтверджує заявлені вимоги.
		  
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 02  квітня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову.
		 
		Суд виходив із того, що з позивача на користь відповідача у примусовому порядку були стягнуті аліменти на сина. 
		 
		У межах відкритого виконавчого провадження з виконання рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 05 березня 2015  року ОСОБА_1 не сплатив жодного платежу, тому підстав для задоволення даного позову немає.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		 
		У лютому 2019 року до суду касаційної інстанції від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та направити справу на новий апеляційний розгляд.
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		Заявник посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права, зокрема, неналежне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, що є обов`язковою підставою для скасування оскарженого судового рішення.
		 
		Крім того, суд апеляційної інстанції не дав належної оцінки доказам - квитанціям про сплату аліментів, випискам по картковим рахункам сина, поясненням представника відповідача.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами 
		 
		Суди встановили, що з 05 липня 2001 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі та є батьками сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		 
		На підставі рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 05 березня 2015 року із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на сина стягуються аліменти в розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення ним повноліття, починаючи стягнення з 01 грудня 2014 року (справа № 200/21292/14-ц).
		 
		У зв`язку з наявністю заборгованості за аліментами ОСОБА_2 подала до суду позов до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (справа                                      № 200/21565/16).
		 
		У свою чергу ОСОБА_1 звертався до суду зі скаргою на неправомірні дії Індустріального ВДВС міста Дніпропетровська ГТУЮ у Дніпропетровській області щодо незарахування коштів у сумі 35 300 грн у рахунок сплати аліментів (справа №  200/224/17), у задоволенні якої ухвалою Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 09 червня 2017 року відмовлено.
		 
		На ім`я неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в АТ КБ «ПриватБанк» відкриті карткові рахунки «Юніор» - від 29 вересня 2014 року № НОМЕР_1 та від 12 вересня 2014 року №  НОМЕР_2 , на які в період із листопада 2014 року до вересня 2016 року включно ОСОБА_1 перераховував кошти з призначенням платежу «аліменти».
		 
		Вказані обставини стали підставою для подання даного позову.
		 
		Мотивувальна частина
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.
		 
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норми права
		 
		Відповідно до частин першої і другої статті 179 Сімейного кодексу України (далі - СК України) аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.
		 
		Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
		 
		Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. 
		 
		Статтею 181 СК України (в редакції, чинній на момент ухвалення рішення про стягнення аліментів) визначені способи виконання батьками обов`язку щодо утримання дитини.
		 
		Зокрема, згідно з частинами першою - третьою статті 181 СК України (в редакції, чинній на момент ухвалення рішення про стягнення аліментів) способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
		 
		За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
		 
		За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
		 
		Частиною першою статті 14 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення рішення про стягнення аліментів) судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
		 
		Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
		 
		Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі, зокрема, зазначається резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.
		 
		Статтею 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначений порядок примусового стягнення аліментів за рішенням суду.
		 
		За змістом вищевказаних норм саме на державного виконавця покладений обов`язок виконання судового рішення про стягнення аліментів.
		 
		Установивши, що позивач як боржник у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 05 березня 2015 року у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», не сплачує аліменти на користь відповідача на утримання неповнолітнього сина, а надані ним докази про добровільну сплату коштів на банківські рахунки, відкриті на ім`я дитини,  не свідчать про виконання ним обов`язку щодо виконання зазначеного судового рішення, суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позову.
		 
		Колегія відхиляє аргументи касаційної скарги про неповідомлення апеляційним судом ОСОБА_1 про розгляд справи, оскільки відповідно до зворотних повідомлень про вручення поштової кореспонденції він отримав повідомлення про розгляд справи особисто, у тому числі й на судове засідання, призначене на 26 грудня 2018 року (а. с.130, 138, 145).
		 
		Посилання в касаційній скарзі на неналежну оцінку судом апеляційної інстанції наданих квитанцій та пояснень представника відповідача зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог частини першої статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
		 
		Інші доводи касаційної скарги на законність та обґрунтованість постанови апеляційного суду не впливають.
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а оскарженого судового рішення без змін.
		 
		Керуючись статтями 400, 410, 416, 417, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:В. І. Журавель     Н. О. Антоненко     В. І. Крат

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...