Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1440/2461/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:.
Надіслано судом: 19.06.2019. Зареєстровано: 20.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 20.06.2019.
Дата набрання законної сили: 19.06.2019
Номер судового провадження: 854/2154/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   
		 
		П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		 
		___________________________________________________________________________________
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
		 
		19 червня 2019 р.м.ОдесаСправа № 1440/2461/18Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.
		П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		головуючого судді -Кравченка К.В.,судді -Джабурія О.В.,судді -Вербицької Н.В.
		розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу,-
		 
		В С Т А Н О В И В:
		В жовтні 2018 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (надалі - відповідач, ГУ ДФС), в якому просив:
		- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу №38458-17 від 19.06.2018 року;
		- визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу від 17.09.2018 року.
		В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що у відповідача не було підстав для винесення спірних податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, оскільки як на час винесення вказаних вимоги та рішення, так і на теперішній час, грошове зобов`язання не є узгодженим. Податкове повідомлення-рішення, на підставі якого винесено спірні вимогу та рішення, позивач оскаржив до суду і на даний час рішення суду не набрало законної сили.
		Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.01.2019 року позовні вимоги задоволено повністю.
		Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до ст.257 КАС України.
		Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, провадження у справі закрити.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		З матеріалів справи вбачається, що 30.03.2018 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №38458-17, відповідно до якого позивачу визначено податкове зобов`язання з транспортного податку за 2018 рік.
		19.06.2018 року відповідачем була сформована та направлена позивачу вимога №38458-17 про сплату податкового боргу з транспортного податку фізичних осіб в сумі 25000,00 грн..
		17.09.2018 року відповідачам прийнято рішення про опис майна у податкову заставу.
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на час прийняття спірних вимоги та рішення борг не був узгодженим.
		Колегія суддів погоджується з цим висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
		Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 11.06.2018 року позивач у справі №814/1420/18 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.03.2018 року №0042787-1301-1402.
		Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.08.2018 року по справі №814/1420/18 позивачу відмовлено у задоволенні позову.
		Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2019 року по справі №814/1420/18 апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.08.2018 року залишено без змін.
		Отже, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.08.2018 року набуло законної сили з 14.02.2019 року.
		Таким чином, на час винесення відповідачем спірних вимоги від 19.06.2018 року та рішення від 17.09.2018 року, та на час розгляду даної справи судом першої інстанції, грошове зобов`язання позивача було не узгодженим.
		Підпунктом пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
		Щодо податкової вимоги, то відповідно до пп.14.1.153 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
		Згідно п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення..
		Відповідно до п.3 Розділу II «Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 року №610, протягом періоду оскарження суми грошових зобов`язань, визначених контролюючим органом відповідно до Кодексу, податкова вимога з податку, що оскаржується, не надсилається.
		Щодо рішення про опис майна у податкову заставу, то пп.89.1.2 п.89.1 ст.89 Податкового кодексу України, визначено, що право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
		Отже, враховуючи наведені норми та обставини справи, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що ГУ ДФС протиправно прийняло спірну податкову вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу, оскільки на час їх прийняття податковий борг не був узгодженим, через оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення від 30.03.2018 року №0042787-1301-1402 та не набрання рішенням суду по справі №814/1420/18 законної сили.
		У відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі ГУ ДФС вказувала, що згідно інформації наявній у базі даних АІС «Податковий блог», станом на 04.12.2018 року спірна податкова вимога є відкликаною. Згідно інтегрованої картки платника, станом на 04.12.2018 року заборгованість по транспортному податку з фізичних осіб відсутня.
		На думку апелянта, така інформація у базі даних АІС «Податковий блог» є належним та допустимим доказом виправлення оскаржуваних порушень суб`єктом владних повноважень, а тому суд на підставі п.8 ч.1 ст.238 КАС України повинен закрити провадження у справі.
		Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такі пояснення апелянта є хибними, оскільки апелянт не надав доказів скасування спірної податкової вимоги та скасування спірного рішення про опис майна у податкову заставу.
		Також в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив заяву позивача про відшкодування витрат на правову допомогу, які складають 8400,00 грн., оскільки така вартість допомоги є завищеною та не обґрунтованою.
		Колегія суддів вважає такі твердження апелянта безпідставними, оскільки позивачем на підтвердження вказаних витрат на правову допомогу було надано всі необхідні документи, в тому числі і квитанцію про оплату правової допомоги на суму 8400,00 грн., а розмір понесених позивачем витрат на правову допомогу на думку колегії суддів не є таким, що має ознаки не співмірності зі складністю справи та з обсягом наданих адвокатом послуг та витраченим часом для надання таких послуг.
		Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. 
		За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
		12.04.2019 року до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, в якій останній просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу, які складають 2800,00 грн..
		На підтвердження вказаних витрат, позивачем суду були надані наступні документи: звіт про виконану роботу №3 від 09.04.2019 року; рахунок-фактура №3 від 09.04.2019 року; акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 09.04.2019 року.
		За правилами ст.134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. 
		Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Отже, враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що в задоволенні клопотання позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, слід відмовити, оскільки позивачем не було надано суду доказів, які підтверджують фактичне здійснення позивачем вказаних витрат на суму 2800,00 грн..
		Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
		Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.
		Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд, -
		П О С Т А Н О В И В:
		Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 січня 2019 року - без змін.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий суддя  Кравченко К.В.Судді    Джабурія О.В.    Вербицька Н. В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...