Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-1399/11/2670 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на прибуток підприємств.
Надіслано для оприлюднення: 18.06.2019. Зареєстровано: 20.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 20.06.2019.
Дата набрання законної сили: 18.06.2019
Номер судового провадження: К/9901/64153/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		18 червня 2019 року 
		Київ
		справа №2а-1399/11/2670
		 
		адміністративне провадження №К/9901/64153/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Олендера І.Я.,
		суддів: Гончарової І.А.,  Ханової  Р.Ф., 
		 
		розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нокк" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2018 (суддя Вєкуа Н.Г.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2018 (судді: Літвіна Н.М. (головуючий), Федотов І.В., Сорочко Є.О.) у справі №2а-1399/11/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нокк" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,
		У С Т А Н О В И В:
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Нокк" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.12.2010: 
		- №0011402310/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 1 269  556,00 грн, у тому числі: за основним платежем 858  271,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями  411  285,00 грн;
		- №0011392310/0, яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість (ПДВ) в розмірі 1 029  925,00 грн, у тому числі: за основним платежем 686  617,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 343 308 грн.
		2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення контролюючими органами прийнято безпідставно, оскільки висновки контролюючого органу про порушення Товариством вимог податкового законодавства є не обґрунтованими та базуються виключно на припущеннях, натомість у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентом та свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача. 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій 
		3. Справа розглядалась судами неодноразово.
		Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.04.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2012, у задоволенні позову відмовлено.
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.03.2016 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.04.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2012 з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		4. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2018, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
		5. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності тих обставин та відносин, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання робіт (надання послуг) та в сукупності підтверджують їх фактичне (реальне) виконання.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		6. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2018, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2018 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог Товариства в повному обсязі.
		7. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для визначення сум податкових зобов`язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 16.12.2010 №1084/23-10/23742909, оформлений за результатами проведеної невиїзної документальної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» за період з 01.01.2008 по 30.09.2010, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 858 270,83 грн та ПДВ на загальну суму 686 616,67 грн.
		Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції з контрагентом ТОВ «С.Дж.Груп» не спричинили настання реальних правових наслідків, з огляду на те, що такі операції, на думку контролюючого органу, фактично не відбувались та мають формальний характер, відсутність отримання товарів та послуг свідчить про укладення з метою заниження об`єкту оподаткування, несплати податків. За даними перевірки контрагента ТОВ «С.Дж.Р.Груп» останній не має фінансово-господарських можливостей для виконання робіт, за даними податкової звітності вбачається відсутність у трудових, виробничих, транспортних та торгівельних ресурсів, необхідних для виконання робіт, відсутні матеріали та сировина для здійснення діяльності, зазначений контрагент відсутній за своїм зареєстрованим місцезнаходженням, а договори з цим підприємством є нікчемними. За висновками податкового органу первинні та податкові документи за цими операціями підписані невідомими (не уповноваженими особами), що підтверджується показами особи, яка рахувалася директором та засновником зазначеного підприємства, про те, що він жодних документів по фінансово-господарській діяльності цього підприємства не підписував та не уповноважував інших осіб вчиняти такі дії, а відтак зазначені документи не мають правого значення, не можуть вважатися первинними документами.
		На підставі акту перевірки та вказаних висновків контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
		Судами встановлено, що позивач мав взаємовідносини з контрагентом ТОВ «С.Дж.Р.Груп» на підставі ряду договорів на розробку програмного забезпечення, зокрема № 01-09/08 від 01 вересня 2008 року, № 01-10/08 від 01 жовтня 2008 року, № 10-10/08 від 10 серпня 2008 року, № 01-11/08 від 03 листопада 2008 року, № 10-11/08 від 10 листопада 2008 року, № 01-12/08 від 01 грудня    2008 року, № 10-12/08 від 10 грудня 2008 року, № 05-01/09 від 05 січня 2009 року, № 02-02/09 від 02 лютого 2009 року, № 03-03/09 від 03 березня 2009 року, № 01-04/09 від 01 квітня 2009 року, № 05-05/09 від 05 травня 2009 року, №01-06/09 від 01 червня 2009 року, № 01-07/09/1 від 01 липня 2009 року, № 03-07/09 від 03 липня 2009 року, № 09-07-09/1 від 09 липня 2009 року, № 09-07-09/2 від 09 липня 2009 року, № 10-07/09/1 від 10 липня 2009 року, №10-07-09/2 від 10 липня 2009 року, №03-08-09/1 від 03 серпня 2009 року, №28-08/09 від 28 серпня 2009 року, №01-09/09 від 01 вересня 2009 року, №01-10/09 від 01 жовтня 2009 року, №02-11/09 від 02 листопада 2009 року, №01-12/09 від 01 грудня 2009 року, № 05-01/10 від 05 січня 2010 року (далі - договори на розробку програмного забезпечення), п.п.1.1 п.1 яких передбачено, що Замовник доручає, а Виконавець бере на себе організацію виконання робіт з розробки та впровадження програмного забезпечення «КЛІЄНТ_БАНК_04_1_EDITION».
		На виконання умов договорів на розробку програмного забезпечення ТОВ«С.ДЖ.Р.Груп» складено акти завершення робіт та виписано податкові накладні, які підписані безпосередньо директором та скріплені печаткою підприємства ТОВ«С.Дж.Р.Груп», копії яких також наявні в матеріалах справи.
		Розрахунки між ТОВ «С. Дж. Р. Груп»(код ЄДРПОУ 34981754) та позивачем за надані послуги проводились у безготівковій формі.
		Судами також встановлено, що згідно акту від 14 жовтня 2010 року № 823/23-10/34981754 про результати перевірки ТОВ «С.Дж.Р.Груп» за період з 01 серпня 2008 року по 31 травня 2010 року, проведеною Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва, встановлено, що підприємство відсутнє за зареєстрованим місцезнаходженням. Перевіркою також встановлено відсутність у зазначеного підприємства основних засобів, нарахування амортизаційних відрахувань, адміністративно-господарських можливостей для здійснення господарської діяльності, у т.ч. складські приміщення, автомобільний чи інший транспорту, кваліфікованих працівників у будівельній сфері, устаткування, виробниче обладнання, сировина, матеріали, які в сукупності є необхідними для провадження фінансово-господарської діяльності за заявленими цим підприємством видами діяльності, зокрема, у сфері будівництва.
		За результатами вказаної перевірки контрагента контролюючим органом зроблено висновок про не підтвердження наявності поставок товарів (робіт/послуг) від ТОВ «С.Дж.Р.Груп» підприємствам покупцям, за операціями з якими загальна сума податкового кредиту з ПДВ складає 685 625  926,00 грн за період з 01 серпня 2008 року по 31 травень 2010 року .
		Крім того, згідно акту перевірки позивача від 16.12.2010 № 1084/23-10/23742909, відповідно до податкового розрахунку комунального податку, поданого до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва за період з 01 вересня 2008 року по 30 квітня 2010 року кількісний склад працівників ТОВ «С. Дж. Р. Груп» за базовий податковий (звітний) період склав 1 особу; в ході аналізу податкової звітності відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Згідно поданих до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва декларацій з податку на прибуток податковий орган прийшов до висновку про відсутність основних засобів на підприємстві в зв`язку з відсутністю додатку К1 до декларацій з податку на прибуток. Також в деклараціях з податку на прибуток в рядку 7 «амортизаційні відрахування» відсутні будь-які нарахування.
		ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		9. У доводах касаційної скарги позивач вказує на порушення норм процесуального права, що полягає у необ`єктивній оцінці фактів порушення позивачем вимог податкового законодавства, посилається на невідповідність висновків судів першої та апеляційної інстанцій фактичним обставинам справи. Касаційна скарга є ідентичною апеляційним скаргам, інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені в позовній заяві, апеляційних скаргах та касаційній скарзі позивачем не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права скаржником не наведено. 
		В касаційній скарзі позивач фактично просить здійснити переоцінку встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи. 
		10. Контролюючим органом надано відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність висновків судів про відсутність реальних правових наслідків за спірними господарськими операціями з контрагентом ТОВ «С. Дж. Р. Груп» та просить залишити касаційну скаргу Товариства без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2018 залишити без змін.
		ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
		11. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
		11.1. Пункт 5.1 статті 5.
		Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
		11.2. Підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5.
		До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
		11.3. Підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5.
		Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
		12. Закон України «Про податок на додану вартість» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
		12.1. Пункт 1.7. статті 1.
		Податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
		12.2. Підпункт 7.4.1. пункту 7.4. статті 7. 
		Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:
		придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
		придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
		12.3. Підпункт 7.4.4 пункту 7.4 статті 7.
		Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв`язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. 
		12.4. Підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7.
		Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). 
		У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
		13. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»:
		13.1. Стаття  1.
		13.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. 
		13.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
		13.2. Частина 1 статті 9.
		Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. 
		13.3. Частина 2 статті 9.
		Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		14. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
		15. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. 
		16. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. 
		17. Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування витрат та податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.
		18. При цьому про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, у тому числі і наявність таких обставин: відсутність первинних документів обліку, відсутність економічної доцільності проведення відповідних господарських операцій, неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для проведення відповідних господарських операцій, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку, та інші обставини, які в сукупності можуть свідчити про вчинення операцій, що не мають на меті досягнення позитивного економічного ефекту, натомість мають на меті отримання неправомірної вигоди, у тому числі преференцій з боку держави, зокрема у вигляді податкового кредиту. 
		19. При цьому Суд зазначає, що кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.
		20. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.
		Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суму прибутку чи податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
		21. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням їх матеріальних, трудових ресурсів, часу, місця їх здійснення, що обумовлені договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
		22. Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема формування податкового кредиту з ПДВ. Крім того, прояв такої обачності й обережності при виборі постачальника послуг та вчинення будь - яких дій на предмет перевірки податкової «доброчесності» контрагента, зокрема за доступними електронними базами даних на сайті контролюючого органу (база платників ПДВ, база анульованих свідоцтв платників ПДВ, база недобросовісних платників ПДВ, база місць масової реєстрації платників податків, отримання завірених копій статутних та реєстраційних документів, копій паспорта особи, яка підписуватиме договір, довідку про кількість співробітників контрагента, тощо), перевірки загальнодоступної інформації щодо наявності кримінальних проваджень за участю контрагента, в подальшому свідчитимуть на користь висновку, що платником податків вжито належні та достатні дії щодо його обізнаності на предмет податкової «надійності» такого контрагента та вказуватимуть на правомірність формування податкового обліку за господарськими операціями з таким контрагентом.
		Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
		23. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
		24. Розв`язуючи спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій, враховуючи встановлені контролюючим органом під час проведення перевірки обставини щодо непідтвердження належним чином оформленими первинними документами та неможливості проведення операцій з придбання робіт (надання послуг) з розробки та впровадження програмного забезпечення з урахуванням трудових ресурсів наявних у контрагента, а відповідно і неправомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту за такими операціями, надав належну оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності з дотриманням норм статей 73-78, 90 Кодексу адміністративного судочинства України щодо оцінки доказів та дійшли обґрунтованого висновку про недостовірність задекларованих позивачем даних податкового обліку, що, відповідно, виключає право позивача формувати витрати податковий кредит з ПДВ за такими операціями.
		Під час проведення перевірки контрагента ТОВ «С. Дж. Р. Груп» було встановлено, зокрема, відсутність у нього необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних засобів, персоналу (згідно поданої звітності - 1 особа), виробничих активів, що свідчить про неможливість здійснення даним підприємством господарської діяльності згідно укладених договорів.
		Позивач в касаційній скарзі зазначає, що суди обмежились формальною оцінкою викладених в акті перевірки обставин щодо відсутності трудових та матеріальних ресурсів у контрагента без додаткового витребовування необхідних доказів, проте, Суд зазначає, що вказані висновки судами зроблено на підставі акту перевірки позивача, акту перевірки контрагента ТОВ «С. Дж. Р. Груп», податкового розрахунку комунального податку, поданого до ДПІ у Печерському районі м. Києва вказаним контрагентом за період з 01.09.2008 по 30.04.2010 року, згідно якого кількісний склад працівників останнього склав 1 особу, Декларацій з податку на прибуток в рядку 7 «амортизаційні відрахування» відсутні будь-які нарахування, натомість позивач не надав жодного обґрунтованого пояснення та доказу, який би спростовував таку інформацію.
		Крім того, під час неодноразового розгляду справи судами позивачем не було надано будь-якого листування з контрагентом, доказів обміну комерційними пропозиціями з приводу укладання наведених вище договорів, представник позивача також не зміг пояснити, яким чином укладались наведені вище угоди, яким чином виконувались ці роботи та як саме контролювалися позивачем, як не було надано і будь - яких доказів з приводу необхідності та доцільності щомісячного придбання робіт з розробки та впровадження відповідного програмного забезпечення, а також позитивного результату (впливу, ефекту) від впровадження та застосування такого програмного забезпечення.
		Судами також встановлено, що позивачем також не було здійснено будь - яких дій чи надано і будь - яких доказів, які б свідчили про виявлену ним належну обачність й обережність при виборі постачальника послуг, що в сукупності з встановленими обставинами справи та з урахуванням характеру спірних правовідносин, які склались у цій справі, також свідчить про обґрунтованість тверджень контролюючого органу про безпідставність формування податкового обліку позивача за господарськими операціями з ТОВ «С. Дж. Р. Груп».
		Колегія суддів також зазначає, що розробка програмного забезпечення потребує певного виду устаткування, кваліфікованих працівників у відповідній сфері та є специфічним видом діяльності, що відноситься до розділу 62 «Комп`ютерне програмування, консультування та пов`язана з ними діяльність» за КВЕД-2010, проте як вбачається з наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (т.1 а.с. 290) основними видами діяльності ТОВ «С. Дж. Р. Груп» є будівництво, будівельні роботи та оптова торгівля будівельними матеріалами (розділи 45, 51, 74 за КВЕД-2010), тобто відсутні види діяльності, що пов`язані з програмуванням, консультуванням з цих питань, що також свідчить на користь висновку про неможливість проведення ТОВ «С. Дж. Р. Груп» робіт з розробки програмного забезпечення.
		Не було позивачем спростовано і тверджень контролюючого органу відносно того, що у контрагента протягом періоду в якому здійснювались роботи з розробки програмного забезпечення у штаті була наявна лише 1 особа (згідно звітності поданої ТОВ «С. Дж. Р. Груп»), що також ставить під сумнів виконання відповідних специфічних робіт. 
		Посилання позивача в касаційній скарзі, що постанова Печерського районного суду м. Києва від 07.12.2011 у кримінальній справі № 1-п-32/11 відносно директора ТОВ «С. Дж. Р. Груп» та протокол допиту свідка (директора ТОВ «С. Дж. Р. Груп») від 18.08.2010, які на думку позивача і були підставою для відмови у задоволенні його позову, не мають значення для вирішення справи, оскільки факти встановлені у постанові у кримінальній справі № 1-п-32/11 не мають жодного відношення до правовідносин ТОВ «С. Дж. Р. Груп» з позивачем, а протокол допиту свідка не є належним засобом доказування, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки судові рішення фактично вмотивовано не наявністю вказаних постанови в кримінальній справі та протоколу допиту свідка, а дослідженими обставинами справи щодо реальності вчинення спірних правовідносин, зокрема, можливості вчинення таких операцій, наявності матеріальних, трудових ресурсів та їх достатності з урахуванням специфіки господарських операцій, доцільності придбання таких послуг, тощо.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		25. Судами попередніх інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, досліджено господарські операції позивача з вищезазначеним контрагентом, за якими Товариством було сформовано витрати та податковий кредит, та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених Товариством як в позовній заяві так і апеляційних скаргах, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в касаційній скарзі (аналогічні тим, що були зазначені в позові та апеляційних скаргах) щодо цього не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.
		26. Враховуючи встановлені обставини справи, а також правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що позивачем з огляду на приписи процесуального закону не підтверджено належними та допустимими доказами свої заперечення проти наданих контролюючим органом та зібраних судом на підставі ст.  11 Кодексу адміністративного судочинства України (ст. 9 - у редакції після 15.12.2017) доказів щодо неправомірного включено до складу витрат та податкового кредиту операції з придбання робіт (послуг) у контрагента ТОВ «С. Дж. Р. Груп», які не спричинили настання реальних правових наслідків.
		26. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулює спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нокк" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2018 слід залишити без задоволення.
		27. Відповідно до п. 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
		28. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нокк" залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2018 у справі № 2а-1399/11/2670 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		І.Я.Олендер
		І.А. Гончарова 
		 Р.Ф. Ханова ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...