Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 369/1720/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження.
Надіслано для оприлюднення: 19.06.2019. Зареєстровано: 21.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 25.06.2019.

Номер судового провадження: 2-о/369/57/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                        
		Справа № 369/1720/19
		Провадження № 2-о/369/57/19
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		24.05.2019 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
		головуючої судді Пінкевич Н.С.,
		при секретарі Пилипець А.Б.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту недостовірної інформації та її спростування, -
		в с т а н о в и в :
		У лютому 2019 року заявник звернувся до суду із даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що в мережі Інтернет була розміщена стаття під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3, а також з посиланням на вказаний веб-сайт ІНФОРМАЦІЯ_4. При цьому була поширена інформація, що його стосується наступного змісту: «...ОСОБА_1 помогли ОСОБА_2 отобрать «БРСМ-Нафту» у бывшего партнера.», «... ОСОБА_1 помогли экс-министру знергетики ОСОБА_2 захватить все активи сети «БРСМ-Нафта», «...в Украине ОСОБА_2 к решению проблем привлек криминального авторитета по кличке «ОСОБА_5» ОСОБА_1 », «...ОСОБА_1 и россиянин ОСОБА_4 построили и реализовали план рейдерского захвата активов .», «...Они открыли эту фирму «Имбрем Аурум Лтд» и, якобы, я со своей женой зашли в эту фирму и внесли свое имущество. А потом не пришли на собрание учредителей, его провели без нас и потом оттуда викинули. Для этого они подделали доверенность итальянского нотариуса на некую гражданку Грузии ОСОБА_3 , которая получила право распоряжаться нашим имуществом.».
		Встановити осіб, які поширили таку інформацію (як власників веб-сайтів, так і авторів публікації), не виявилось можливим, незважаючи на адвокатські запити до відповідних установ.
		Вказав, що дана інформація розміщена в мережі Інтернет, стосується його особи безпосередньо, є недостовірною, негативною та порушує його права. Вказав, що він є публічною особою, веде активну громадську та публічну діяльність, але дана інформація порушує особисті немайнові права заявника на повагу до його честі, гідності, недоторканості його ділової репутації. Жодних неправомірних дій ним не вчинялось, а дана інформація носить також дискредиційний характер. 
		Просив суд встановити факт недостовірності інформації та спростувати інформацію, яка порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 на повагу до його гідності та честі, недоторканості його ділової репутації, що була поширена в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_5. о 01:48 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 в статті під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1», за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 наступного змісту: «...ОСОБА_1 помогли ОСОБА_2 отобрать «БРСМ-Нафту» у бывшего партнера.», «... ОСОБА_1 помогли экс-министру знергетики ОСОБА_2 захватить все активи сети «БРСМ-Нафта», «...в Украине ОСОБА_2 к решению проблем привлек криминального авторитета по кличке «ОСОБА_5» ОСОБА_1 », «...ОСОБА_1 и россиянин ОСОБА_4 построили и реализовали план рейдерского захвата активов .», «...Они открыли эту фирму «Имбрем Аурум Лтд» и, якобы, я со своей женой зашли в эту фирму и внесли свое имущество. А потом не пришли на собрание учредителей, его провели без нас и потом оттуда викинули. Для этого они подделали доверенность итальянского нотариуса на некую гражданку Грузии ОСОБА_3 , которая получила право распоряжаться нашим имуществом.»
		Встановити факт недостовірності інформації та спростувати інформацію, яка порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 на повагу до його гідності та честі, недоторканості його ділової репутації, що була поширена в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_5. о 11:54 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 в статті під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1», за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 наступного змісту: «...ОСОБА_1 помогли ОСОБА_2 отобрать «БРСМ-Нафту» у бывшего партнера.», «... ОСОБА_1 помогли экс-министру знергетики ОСОБА_2 захватить все активи сети «БРСМ-Нафта», «...в Украине ОСОБА_2 к решению проблем привлек криминального авторитета по кличке «ОСОБА_5» ОСОБА_1 », «...ОСОБА_1 и россиянин ОСОБА_4 построили и реализовали план рейдерского захвата активов .», «...Они открыли эту фирму «Имбрем Аурум Лтд» и, якобы, я со своей женой зашли в эту фирму и внесли свое имущество. А потом не пришли на собрание учредителей, его провели без нас и потом оттуда викинули. Для этого они подделали доверенность итальянского нотариуса на некую гражданку Грузии ОСОБА_3 , которая получила право распоряжаться нашим имуществом.»
		У судовому засіданні представники заявника заяву підтримав. Просив задоволити подану заяву в повному обсязі. 
		Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в розгляді справи, вивчивши письмові докази по справі, суд вважає, що подану заяву слід задоволити частково, виходячи із наступного.
		Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
		Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.
		Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
		У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
		При розгляді справи судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 в мережі Інтернет на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 в статті, яка не містить автора, з назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 розміщено інформацію наступного змісту:
		« Россиянин ОСОБА_4 и ОСОБА_1 помогли экс-министру энергетики ОСОБА_2 захватить все активы сети «БРСМ-Нафта». ОСОБА_2 склонял к продаже заправок своего давнего партнера по бизнесу ОСОБА_6 , а когда получил отказ, компания была перерегистрирована при помощи «черных» схемам.
		ОСОБА_6 считает, что инициатором и организатором схемы «отжима» его бизнеса является россиянин ОСОБА_4 , о чем он сообщил в интервью Enkorr. «Когда ОСОБА_2 был единственным партнером, мы всегда находили понимание, и споров никаких не было. Когда он отдал свою долю или, скажем так, приобрел партнеров, стало все намного сложнее. Это фонд FreezeOil, то есть ОСОБА_7 и ОСОБА_4 », - говорит он. Кроме этого, по сообщению нашего источника, в Украине ОСОБА_2 к решению проблем привлек криминального авторитета по кличке «ОСОБА_5» ОСОБА_1 , а также его грузинскую помощницу ОСОБА_3 , ранее работавшую на сайте «Обозреватель». К слову, ОСОБА_1 является собственником этого Интернет-портала, а также президентом Федерации баскетбола Украины.
		Бизнесмен рассказывает, что утратил понимание со ОСОБА_2, после чего было решение разделить имущество поровну - и АЗС, и сопутствующие предприятия, и сопутствующее имущество. По соглашению, ОСОБА_6 брал в аренду заправки ОСОБА_2 . «У нас было, к примеру, 26 предприятий и было 126 заправок «БРСМ Нафта». Мы сделали разделительный баланс, то есть половину компаний взял он, половину - мы. Мы так рассчитывали, что если на одну компанию оформлено условно 15 заправок, то из них ему отходило больше половины, там 10 АЗС, тогда он берет это предприятие и нам переводит оставшиеся 5 станций, а мы с другого предприятия то же самое количество переводим ему», - объясняет бизнесмен.
		В течение последних 2-3 лет к нему поступали предложения о продаже сети россиянам. Однако, когда ОСОБА_6 ответил отказом, ОСОБА_1 и россиянин ОСОБА_4 построили и реализовали план рейдерского захвата активов. Правда , пока что де-юре.
		ОСОБА_6 подробно описывает происходящее: «Они открыли эту фирму « Имбрем Аурум Лтд » и, якобы, я со своей женой зашли в эту фирму и внесли свое имущество. А потом не пришли на собрание учредителей, его провели без нас и потом оттуда выкинули. Для этого они подделали доверенность итальянского нотариуса на некую гражданку Грузии ОСОБА_3 , которая получила право распоряжаться нашим имуществом. Впоследствии эта грузинка передоверила это на какого-то парня из города Шахтерск, который сейчас находится на неконтролируемой территории. Парень пошел к нотариусу, а этот «черный» нотариус провел сделку на основании передоверия. Более того, у нас все заправки были в ипотеке, их нельзя переоформить, это нонсенс! На сегодняшний день итальянский нотариус подал заявление в полицию о том, что незаконно от его имени была подделана и выдана доверенность».
		ОСОБА_6 уверен в том, что физически отобрать имущество ОСОБА_1 и ОСОБА_4 будет сложно. «Заправки «БРСМ Нафта» не в лесу находятся, у нас более 100 объектов в городах и на центральных улицах», - говорит бизнесмен».
		Також ІНФОРМАЦІЯ_5 в мережі Інтернет на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 в статті, в якій не вказано автора, з назвою «СМИ: ІНФОРМАЦІЯ_1» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 розміщено інформацію наступного змісту: « Россиянин ОСОБА_4 и ОСОБА_1 помогли экс-министру энергетики ОСОБА_2 захватить все активы сети «БРСМ-Нафта». ОСОБА_2 склонял к продаже заправок своего давнего партнера по бизнесу ОСОБА_6 , а когда получил отказ, компания была перерегистрирована при помощи «черных» схемам, утверждает Интернет-издание Аргументум.
		ОСОБА_6 считает, что инициатором и организатором схемы «отжима» его бизнеса является россиянин ОСОБА_4 , о чем он сообщил в интервью Enkorr.
		«Когда ОСОБА_2 был единственным партнером, мы всегда находили понимание, и споров никаких не было. Когда он отдал свою долю или, скажем так, приобрел партнеров, стало все намного сложнее. Это фонд FreezeOil, то есть ОСОБА_7 и ОСОБА_4 », - говорит он.
		Кроме этого, по сообщению источника издания, в Украине ОСОБА_2 к решению проблем привлек криминального авторитета по кличке «ОСОБА_5» ОСОБА_1 , а также его грузинскую помощницу ОСОБА_3 , ранее работавшую на сайте «Обозреватель». К слову, ОСОБА_1 является собственником этого Интернет-портала, а также президентом Федерации баскетбола Украины.
		Бизнесмен рассказывает, что утратил понимание со ОСОБА_2, после чего было решение разделить имущество поровну - и АЗС, и сопутствующие предприятия, и сопутствующее имущество. По соглашению, ОСОБА_6 брал в аренду заправки ОСОБА_2 . «У нас было, к примеру, 26 предприятий и было 126 заправок «БРСМ Нафта». Мы сделали разделительный баланс, то есть половину компаний взял он, половину - мы. Мы так рассчитывали, что если на одну компанию оформлено условно 15 заправок, то из них ему отходило больше половины, там 10 АЗС, тогда он берет это предприятие и нам переводит оставшиеся 5 станций, а мы с другого предприятия то же самое количество переводим ему», - объясняет бизнесмен.
		В течение последних 2-3 лет к нему поступали предложения о продаже сети россиянам. Однако, когда ОСОБА_6 ответил отказом, ОСОБА_1 и россиянин ОСОБА_4 построили и реализовали план рейдерского захвата активов. Правда , пока что де-юре.
		ОСОБА_6 подробно описывает происходящее: «Они открыли эту фирму «Имбрем Аурум Лтд » и, якобы, я со своей женой зашли в эту фирму и внесли свое имущество. А потом не пришли на собрание учредителей, его провели без нас и потом оттуда выкинули. Для этого они подделали доверенность итальянского нотариуса на некую гражданку Грузии ОСОБА_3 , которая получила право распоряжаться нашим имуществом. Впоследствии эта грузинка передоверила это на какого-то парня из города Шахтерск, который сейчас находится на неконтролируемой территории. Парень пошел к нотариусу, а этот «черный» нотариус провел сделку на основании передоверия. Более того, у нас все заправки были в ипотеке, их нельзя переоформить, это нонсенс! На сегодняшний день итальянский нотариус подал заявление в полицию о том, что незаконно от его имени была подделана и выдана доверенность».
		ОСОБА_6 уверен в том, что физически отобрать имущество ОСОБА_1 и ОСОБА_4 будет сложно. «Заправки «БРСМ Нафта» не в лесу находятся, у нас более 100 объектов в городах и на центральных улицах», - говорит бизнесмен, сообщает Аргументум .».
		Відповідно до ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
		У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
		Відповідно до роз`яснень, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судовий захист гідності, честі та ділової репутації внаслідок поширення про особу недостовірної інформації не виключається і в разі, якщо особа, яка поширила таку інформацію, невідома (наприклад, при направленні анонімних або псевдонімних листів чи звернень, смерті фізичної особи чи ліквідації юридичної особи, поширення інформації в мережі Інтернет особою, яку неможливо ідентифікувати, тощо). У такому випадку суд вправі за заявою заінтересованої особи встановити факт неправдивості цієї інформації та спростувати її в порядку окремого провадження. Така заява розглядається за правилами, визначеними розділом IV ЦПК. 
		З огляду на те, що публікації були розміщені на веб-сайтах без посилання на автора такої публікації, встановити прізвище, ім`я та по-батькові автора є неможливим.
		В той же час, в Україні на сьогоднішній день зберігання та надання за запитом відомостей про власників веб-сайтів, фіксацію та дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет, а також здійснення інших функцій адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адрес українського сегмента мережі Інтернет, здійснюють акредитовані центри Об`єднанням підприємств «Український мережевий інформаційний центр» відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 липня 2003 року № 447-р «Про адміністрування домену «.UА» та ст. 56 Закону України «Про телекомунікації».
		На підтвердження вжитих заходів для встановлення авторів та власників веб-сайтів, в інтересах заявника були направлені адвокатські запити до Департаменту «Центр компетенції» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес», акредитація якого підтверджується Свідоцтвом про акредитацію, виданим ОП «УМІЦ» від 22.11.2017 р.
		Як вбачається з довідки з відомостями про власника веб-сайту або інформацією про його встановлення від 18.01.2019 р. № 17/2019-Д-ЦК, виданої Центром Компетенції УЦПНА , відомості про власників веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_2 в українському сегменті мережі Інтернет встановити неможливо.
		Як вбачається з довідки з відомостями про власника веб-сайту або інформацією про його встановлення від 18.01.2019 р. № 15/2019-Д-ЦК, виданої Центром Компетенції УЦПНА , відомості про власників веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_2 в українському сегменті мережі Інтернет встановити неможливо.
		Крім того, в даних довідках також зазначено, що згідно із Законом України «Про авторське право і суміжні права»: власником веб-сайту є особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу (ст. 1); власники веб-сайтів та постачальники послуг хостингу, крім фізичних осіб, які є суб`єктами господарювання, зобов`язані розміщувати у вільному доступі на власних веб-сайтах та (або) в публічних базах даних записів про доменні імена (\?НОІ8) таку достовірну інформацію про себе: а) повне ім`я або найменування власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу; б) повну адресу місця проживання або місцезнаходження власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу; в) контактну інформацію власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу, у тому числі адресу електронної пошти, номер телефону, за якими з ними можливо оперативно зв`язатися. Фізичні особи, які не є суб`єктами господарювання, розміщують у вільному доступі на веб-сайтах, власниками яких вони є, або в публічних базах даних записів про доменні імена (\?НОІ8) контактну інформацію власника веб-сайту, передбачену пунктом "в" цієї частини (ч. 11 ст. 52-1). Реєстрація доменних імен та замовлення послуг хостингу здійснюється в онлайн-режимі. При цьому, реєстрант доменного імені та отримувач послуг хостингу під особисту відповідальність зазначає свої дані без їх додаткової перевірки реєстратором та хостинг-провайдером.
		При цьому заявник просить захистити свої порушені права на території України, на яку поширюється юрисдикція українських судів, а власника веб-сайту в українському сегменті мережі Інтернет встановити неможливо. Докази протилежного матеріали справи не містять. На підставі наведеного та з урахуванням роз`яснень Верховного Суду України, суд приходить до висновку, що дана заява може бути розглянута в окремому провадженні. 
		Відповідно до ч.ч.1-2 ст.30 ЗУ «Про інформацію», ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		У відповідності до ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		Відповідно до абзацу 1 п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» №1 від 27.02.2009 року, при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певно фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Таким чином, для задоволення вимог позивача потрібно довести не лише факт поширення інформації та те, що поширена інформація стосується позивача, а й те, що поширена інформація є недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права позивача. 
		На тому, що оціночні судження не можуть бути спростовані, наголосив також Верховний Суд України, відповідно до статті 277 ЦК, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (абзац 3 п. 19 Постанови).
		Твердження про те, що у статтях вислови «ІНФОРМАЦІЯ_1», «...ОСОБА_1 помогли ОСОБА_2 отобрать «БРСМ-Нафту» у бывшего партнера.», «... ОСОБА_1 помогли экс-министру знергетики ОСОБА_2 захватить все активи сети «БРСМ-Нафта», «...в Украине ОСОБА_2 к решению проблем привлек криминального авторитета по кличке «ОСОБА_5» ОСОБА_1 », «...Они открыли эту фирму «Имбрем Аурум Лтд» и, якобы, я со своей женой зашли в эту фирму и внесли свое имущество. А потом не пришли на собрание учредителей, его провели без нас и потом оттуда викинули. Для этого они подделали доверенность итальянского нотариуса на некую гражданку Грузии ОСОБА_3 , которая получила право распоряжаться нашим имуществом.» - поширено недостовірні дані, які порушують особисте немайнове право заявника, тобто, право на недоторканість ділової репутації є власною оцінкою автора, яка ґрунтується на його особистих трактуваннях матеріалів та документів, які були надані ним. Така оцінка не може бути ані доведена, ані спростована, оскільки є вираженням суб`єктивної думки відповідача. Крім того, у більшості висловів взагалі відсутнє посилання на ОСОБА_1 , не містить будь-яких конкретних тверджень щодо неправомірних дій заявника, за яке б була передбачена кримінальна відповідальність.
		Закон про внесення змін скасував презумпцію недостовірності негативної інформації, поширеної про особу. В той же час, законодавець змінив підхід, за яким тягар доведення достовірності поширеної інформації, було покладено на особу, яка здійснила таке поширення. З моменту вступу закону про внесення змін в силу обов`язок доводити достовірність (недостовірність) поширеної інформації покладається як на особу, яка поширила інформацію, так і на особу, якої стосується поширена інформація. Доказів на спростування заявник суду не надав, не заявив клопотань про їх витребування у разі складнощів в їх отриманні.
		У відповідності ст. 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
		Поширюючи статтю під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» особа реалізовувала своє конституційне право на вільне вираження поглядів, а тому задоволення заяви буде порушенням прав осіб, гарантованих Основним законом.
		Згідно з частинами першою, другою статті 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Цим конституційним положенням відповідають приписи Цивільного кодексу України, якими встановлено, що фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію (абзац перший частини першої статті 302). Таке конституційне та законодавче регулювання права особи вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію узгоджується із Міжнародним пактом про громадянські і політичні права 1966 року, яким визначено, що кожна людина має право на вільне вираження свого погляду; це право включає свободу шукати, одержувати і поширювати будь-яку інформацію та ідеї, незалежно від державних кордонів, усно, письмово чи за допомогою друку або художніх форм вираження чи іншими способами на свій вибір (пункт 2 статті 19). Однією з гарантій реалізації конституційних прав на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації є законодавче закріплення права кожного на доступ до інформації, яке згідно зі статтею 5 Закону №2939 забезпечується систематичним та оперативним оприлюдненням інформації в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет, на інформаційних стендах та будь-яким іншим способом, а також шляхом надання інформації на запити. Разом з тим відповідно до частини третьої статті 34 Конституції України здійснення прав на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя. Таке конституційне обмеження прав особи збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію узгоджується з положеннями пункту 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, в яких зазначено, що при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві. Таким чином, Конституцією України визначено вичерпний перелік підстав, за наявності яких законами України може передбачатися обмеження прав особи на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації, оскільки реалізація цих прав не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб (абзац другий статті 5 Закону №2657), у тому числі й конституційне право особи на невтручання в її особисте і сімейне життя, встановлене частиною першою статті 32 Основного Закону України. 
		На думку суду, вищевказана інформація, яку просить спростувати заявник, є результатом критичної оцінки фактів, які передували розповсюдженню спірної інформації та є оціночними судженнями автора, вираженням їх суб`єктивної думки, яка не є предметом судового захисту. Також суду не подано належних та допустимих доказів того, що поширенням суб`єктивної думки заявнику було заподіяно шкоду діловій репутації та мало негативні наслідки.
		Щодо вислову «...ОСОБА_1 и россиянин ОСОБА_4 построили и реализовали план рейдерского захвата активов» слід вказати наступне.
		Відповідно до ст. 200 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про інформацію», інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
		Статтями 3, 28, 68 Конституції України визначено, що честь і гідність людини є найвищою соціальною цінністю та передбачає, що кожен має право на повагу до його гідності та ніхто не може бути підданий такому поводженню, що принижує його гідність.
		Відповідно до статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань.
		Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
		Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
		Ураховуючи викладене та беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу з іншого боку.
		Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сімї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		За положеннями ст. 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканість своєї ділової репутації, а також право на звернення до суду з позовом про захист її гідності, честі та ділової репутації.
		Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 року № 1 роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Згідно зі ст. 1 Закону України «Про інформацію» під інформацією слід розуміти будь - які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
		Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		Згідно з п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
		Європейський суд з прав людини, практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейський суд з прав людини» є джерелом права в Україні, неодноразово наголошував, зокрема у рішенні від 28 березня 2013 року у справі «Нова газета» та Бородянський проти Росії», що втручання в свободу вираження власних думок та поглядів порушує свободу висловлення думки в трьох випадках: якщо воно здійснено не на підставі закону, якщо воно не переслідує допустимої мети або якщо воно порушує баланс між метою, заради якої здійснено втручання, і свободою вираження думки.
		Європейський суд з прав людини також підтвердив, що правдивість оціночних суджень не припускає можливості доказування, і оціночні судження дійсно слід відрізняти від фактів, існування яких може бути підтверджене, та виділив три можливі варіанти фундаменту, на якому можна побудувати свою оцінку: факти, що вважаються загальновідомими; підтвердження висловлювання яким-небудь джерелом; посилання на незалежне дослідження.
		Таким чином, фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність, як особистих немайнових прав.
		Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно - стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		Відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Суду слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що ж стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати, і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1986 року у справі «Лінгенс проти Австрії»).
		Як убачається з дослідженого судом тексту статті автор розповідає та стверджує про розроблення та реалізацію ОСОБА_1 плану рейдерського захоплення активів де-юре, автор не ставить під сумнів дану інформацію. Оскільки зазначене твердження містить негативну інформацію з елементами образи, зокрема факти причетності заявника до вчинення кримінальних правопорушень, однак такі факти не відповідають дійсності з огляду на відсутність вироку суду, який набрав законної сили щодо вказаних дій із встановленням вини заявника у їх вчиненні, тому зазначені відповідачем відомості не є оціночними судженнями, а є недостовірною інформацією, яка не відповідає дійсності, та є фактичним звинуваченням, що порушує презумпцію невинуватості за відсутності доказів доведеності вини позивача у порядку, передбаченому законом, тому оскаржувана інформація підлягає спростуванню. 
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
		За таких обставин суд вважає, що ця поширена інформація яка не відповідає дійсності та ганьбить честь і гідність заявника, та підлягає спростуванню тим же способом, яким вона була поширена.
		Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
		На підставі ст. ст. 3, 8, 22, 28, 32, 34, 36, 55 Конституції України, ст. ст. 3, 15, 16, 23, 269, 271-273, 275-278, 280, 297, 299 ЦК України, ст. ст. 46, 48, 49 Закону України «Про інформацію», керуючись ст.ст.12, 81, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, - 
		в и р і ш и в :
		Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту недостовірної інформації та її спростування задоволити частково.
		Встановити факт недостовірності інформації та спростувати інформацію, яка порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 , що була поширена в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_5. о 01:48 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 в статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1», за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_5. о 11:54 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 в статті під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1», за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 наступного змісту: «...ОСОБА_1 и россиянин ОСОБА_4 построили и реализовали план рейдерского захвата активов.».
		У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скаргу на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повний текст виготовлено 29 травня 2019 року.
		 
		Суддя                                                                Н.С. Пінкевич

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...