Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/12616/17 : Окремі процесуальні питання; Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 21.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 24.06.2019.
Дата набрання законної сили: 12.06.2019
Номер судового провадження: 61-48975ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова 
		Іменем України                                       
		 
		12 червня 2019 року
		 
		м. Київ
		 
		справа № 640/12616/17
		 
		провадження № 61-48975св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		головуючого - Луспеника Д. Д.,
		 
		суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), 
		Хопти С. Ф., 
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 , 
		представник позивача -ОСОБА_2 ,
		відповідач - публічне акціонерне товариство «Скай Банк», 
		представники відповідача:Ричка Сергій Анатолійович, Захлібний Василь Іванович ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Скай Банк» на рішення Київського районного суду м. Харкова, у складі судді Ніколаєнко І. В., від 05 липня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду, у складі колегії суддів: 
		Яцини В. Б., Бурлака І. В., Кіся П. В., від 05 грудня 2018 року.
		 
		Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування 
		 
		У серпні 2014 року  ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до 
		публічного акціонерного товариства «Скай Банк», яке у подальшому змінило назву на акціонерне товариство «Скай Банк», (далі - ПАТ «Скай Банк», 
		АТ «Скай Банк», банк) про стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди нежитлових приміщень.
		 
		Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 31 березня 2016 року між ним та ПАТ «Регіон-Банк», правонаступником якого є ПАТ «Скай Банк», був укладений договір оренди нежитлових приміщень, відповідно до умов якого щомісячна сума орендної плати за червень 2016 року складає 
		400 тис. грн, починаючи з 01 липня 2016 року нарахування та сплата орендної плати за липень-грудень 2016 року здійснюється згідно додатку 
		№ 1 до договору оренди від 31 березня 2016 року, виходячи з суми орендної плати 479 950 грн щомісячно. 09 червня 2017 року договір оренди нежитлових приміщень від 31 березня 2017 року було розірвано за ініціативою орендаря. Позивач зазначав, що у порушення умов договору відповідачем не сплачено орендну плату за березень, квітень, травень 
		2017 року, а також з 01 червня 2017 року по 09 червня 2017 року. 
		 
		Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з 
		ПАТ «Скай Банк» на його користь заборгованість з орендної плати у розмірі 1 666 283,70 грн, з яких 1 579 190,25 грн - сума основного боргу, 
		78 137,45 грн - пеня за неналежне виконання умов договору, 8 956 грн - 
		3% річних за неналежне виконання умов договору. Також просив стягнути заборгованість за відшкодування страхового платежу у розмірі 98 679 грн.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 05 липня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ПАТ «Скай Банк» на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 
		1 666 283,70 грн, з яких: 1 579 190,25 грн - сума основного боргу, 
		78 137,45 грн - пеня за неналежне виконання умов договору, 8 956 грн - 
		3% річних за неналежне виконання умов договору. Стягнуто з ПАТ «Скай Банк» на користь ОСОБА_1 відшкодування страхового платежу у розмірі 98 679 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження наявності у орендаря заборгованості з орендної плати за договором оренди від 31 березня 2016 року за березень, квітень, травень 2017 року, а також з 01 червня 2017 року по 09 червня 
		2017 року. Наявність зазначеної заборгованості не спростована відповідачем. Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Крім того, відповідач порушив умови пункту 5.3 договору оренди нежитлових приміщень від 31 березня 2016 року та не відшкодував орендодавцю сплачену суму страхового платежу. 
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Харківського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано у частині стягнення страхового платежу у розмірі 98 679 грн та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову у цій частині. Зменшено розмір пені до 39 855,57 грн, а також розмір 3% річних - до 4 615,40 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідач не спростував наявність заборгованості з орендної плати за заявлений позивачем період. Акт прийому-передачі нежитлових приміщень був підписаний сторонами саме 09 червня 2017 року, а той факт, що представник позивача не з`явився для складення акту 01 червня 
		2017 року висновку про припинення договору 09 червня 2017 року не спростовує, оскільки сторони домовились про те, що припинення договору оформлюється актом прийому-передачі предмета оренди, якого раніше складено не було, у тому числі в односторонньому порядку. Суд не перевірив розрахунки позивача у частині суми й періоду нарахування пені та трьох процентів річних, передбачених статтею 625 ЦК України. Вимоги про відшкодування страхового платежу в сумі 98 679 грн є недоведеними, а тому апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у цій частині. 
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
		 
		У касаційній скарзі АТ «Скай Банк» просить скасувати оскаржені судові рішення у частині задоволення позовних вимог та направити справу у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що акт прийому-передачі нежитлових приміщень 
		не був підписаний 01 червня 2017 року у зв`язку з неявкою позивача або його представників, про що було складено відповідний акт (т. 1, 
		а. с. 164-167). Суди дійшли помилкового висновку про тотожність понять момент припинення строку дії договору оренди та момент фактичного повернення об`єкту оренди, не перевірили, що з 03 травня 2017 року банк прийняв в оренду нове приміщення, уклавши договір з новим орендодавцем (т. 1, а. с. 172-180). Суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням суду у справі № 638/11817/17 за позовом відповідача про визнання спірного договору оренди нежитлових приміщень недійсним.
		 
		Судові рішення у частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржуються, а тому касаційному перегляду не підлягають у силу 
		статті 400 ЦПК України.
		 
		До Верховного Суду 12 червня 2019 року надійшли письмові пояснення 
		АТ «Скай Банк» до касаційної скарги, в яких заявник підтримав доводи касаційної скарги, просив її задовольнити, судові рішення у частині задоволення позовних вимог та направити справу у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу 
		 
		У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить залишити касаційну скаргу АТ «Скай Банк» без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість. Вказав, що доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
		 
		28 лютого 2019 року справу передано судді-доповідачу.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. У задоволенні клопотання АТ «Скай Банк» про зупинення провадження у справі відмовлено.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Згідно договору про поділ спільного майна подружжя від 25 квітня 
		2016 року у особисту приватну власність ОСОБА_1 перейшла 1/2 частка у праві спільної часткової власності на нежитлову будівлю літ. «А-2», що розташована у АДРЕСА_1 . Відповідно до пункту 3.2 договору 1/2 частина зазначеної будівлі перейшла у особисту приватну власність ОСОБА_6 
		 
		Відповідно до пункту 1.1 договору позички нежитлового приміщення 
		від 25 квітня 2016 року ОСОБА_6 передала у виключне строкове безоплатне користування ОСОБА_1 1/2 частину нежитлової будівлі 
		літ. «А-2», що розташована у АДРЕСА_1 .
		 
		31 березня 2016 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Регіон-Банк», правонаступником якого є ПАТ «Скай Банк», був укладений договір оренди нежитлових приміщень, загальною площею 2 442,7 кв. м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та належать ОСОБА_1 на праві приватної власності згідно із свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 29 березня 2013 року.
		 
		Пунктом 8.4 договору оренди нежитлових приміщень від 31 березня 
		2016 року встановлено, що перехід права власності на приміщення до інших осіб не є підставою для зміни умов або припинення дії цього договору.
		 
		Відповідно до пункту 1.1 договору оренди нежитлових приміщень 
		від 31 березня 2016 року орендодавець передає орендарю у тимчасове платне користування (оперативну оренду) частину нерухомого майна: усі приміщення підвалу загальною площею 392,8 кв. м, усі приміщення першого поверху (за виключенням приміщення № 30 площею 47,7 кв. м ; № 30-а площею 8,5 кв.м; №31-а, «хол», площею 40,0 кв. м) загальною площею 
		342,1 кв. м; усі приміщення другого поверху загальною площею 460,3 кв. м; приміщення мансарди № 62 «основне» площею 28,6 кв. м; № VII «сходова клітина» площею 8,8 кв. м, загальною площею усіх приміщень - 1 232,6 кв. м у нежитловій будівлі літ. «А-2» за адресою: АДРЕСА_1.
		 
		Згідно з пунктом 1.4 договору оренди нежитлових приміщень від 31 березня 
		2016 року термін дії цього договору починається з дати його підписання сторонами, фактичне користування приміщеннями починається з 07 лютого 2016 року та діє до 01 січня 2019 року.
		 
		Відповідно до пункту 6.1 договору оренди нежитлових приміщень 
		від 31 березня 2016 року з урахуванням договору про внесення змін 
		від 07 червня 2016 року, щомісячна сума орендної плати за договором за червень 2016 року складає 400 тис. грн, починаючи з 01 липня 2016 року нарахування та сплата орендної плати за липень-грудень 2016 року здійснюється згідно додатку № 1 до договору від 31 березня 2016 року. У подальшому нарахування та сплата орендної плати відбувається виходячи з суми орендної плати 479 950 грн щомісячно.
		 
		З наданих суду меморіальних ордерів слідує, що відповідачем була здійснена оплата за договором оренди від 31 березня 2016 року за наступні місяці: лютий-березень 2016 року; квітень 2016 року, травень 2016 року, червень 2016 року, серпень 2016 року, липень 2016 року, вересень 
		2016 року, жовтень 2016 року, листопад 2016 року, грудень 2016 року, січень 2017 року, лютий 2017 року (т. 2, а. с. 71-82).
		 
		Листом від 30 березня 2017 року банк повідомив ОСОБА_1 про припинення (розірвання) договору оренди з 01 червня 2017 року, у відповідь на який представник орендодавця запропонував створити спільну комісію.
		 
		09 червня 2017 року договір оренди нежитлових приміщень від 31 березня 2016 року було розірвано за ініціативою орендаря, нежитлові приміщення передано орендодавцю на підставі акту прийому-передачі приміщення, підписаного сторонами.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		 
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
		 
		Згідно із частиною першою статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
		 
		Згідно з частиною першою статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
		 
		Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору або вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		 
		Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
		 
		Згідно з вимогами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		 
		У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
		 
		Частиною третьою статті 653 ЦК України встановлено, що в разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
		 
		За правиламистатті 793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається в письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню в разі, якщо його укладено строком на три і більше років.
		 
		Відповідно до статті 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
		 
		Тобто законодавець передбачив загальне правило, за яким визначається як початок, так і припинення договірних правовідносин з оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини).
		 
		Фактом початку та відповідно припинення правовідносин є підписання акта приймання-передачі нерухомого майна як від орендаря до орендодавця, так і від орендодавця до орендаря.
		 
		Сторони можуть установити й інший момент відліку строку, однак цю обставину вони повинні узгодити та викласти у договорі оренди.
		 
		Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного суду від 16 травня 2018 року у справі № 127/14633/16-ц (провадження № 14-93цс18).
		 
		За змістом пункту 8.5 договору оренди від 31 березня 2016 року договір може бути розірваний достроково за згодою сторін або, якщо орендар за два місяці повідомить про це письмово орендаря. 
		 
		Пунктами 2.1, 2.4 договору оренди від 31 березня 2016 року передбачено, що фактична передача приміщення оформлюється актом приймання-передачі, підписаним сторонами. По закінченню терміну дії цього договору або у випадку розірвання чи визнання його недійсним за рішенням суду орендар повертає орендодавцю приміщення. Повернення приміщення здійснюється за актом приймання-передачі.
		 
		Встановивши повно та всебічно фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам, перевіривши умови укладеного між сторонами договору, суд першої інстанції, з яким у відповідній частині погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач не спростував наявності заборгованості з орендної плати за березень-травень 2017 року, а також з 01 червня по 09 червня 2017 року, оскільки договір оренди від 31 березня 2016 року припинив свою дію з моменту фактичної передачі нежитлового приміщення орендодавцю у день підписання сторонами акту прийому-передачі, що передбачено положеннями ЦК України та умовами договору. До дня передачі приміщення орендар фактично здійснював користування орендованими майном, а тому несе обов`язок зі сплати орендної плати. Умови договору не містять інших положень про визначення моменту припинення договору та відповідно нарахування й сплати орендної плати.
		 
		Судами не встановлено недобросовісності у діях чи бездіяльності орендодавця та його представника при прийнятті об`єкту оренди від орендаря.
		 
		Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду у частині визначення розміру пені та трьох процентів річних, оскільки розрахунки зроблені судом апеляційної інстанції відповідно до норм ЦК України та умов договору оренди від 31 березня 2016 року.
		 
		Обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні клопотання АТ «Скай Банк» про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі № 638/11817/17 за позовом АТ «Скай Банк» до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди від 31 березня 2016 року, оскільки судами не встановлено об`єктивної неможливості розгляду цієї справи.
		 
		Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. Підстави для скасування оскаржених судових рішень відсутні.
		 
		Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції у незміненій під час апеляційного перегляду частині та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
		 
		Керуючись статтями 400, 402, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу акціонерного товариства «Скай Банк» залишити без задоволення.
		 
		Рішення Київського районного суду м. Харкова від 05 липня 2018 року у незміненій за результатами апеляційного перегляду частині та постанову Харківського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року залишити без змін.
		 
		Поновити виконання рішення Київського районного суду м. Харкова 
		від 05 липня 2018 року у незміненій за результатами апеляційного перегляду частині та постанови Харківського апеляційного суду 
		від 05 грудня 2018 року
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                          Д. Д. Луспеник
		 
		Судді:                                                                                                     О. В. Білоконь
		 
		                                                                                                                  Б. І. Гулько
		 
		        Є. В. Синельников
		 
		        С. Ф. Хопта

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...