Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 563/629/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 24.06.2019. Зареєстровано: 25.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 26.06.2019.

Номер судового провадження: 1-кп/563/1/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12015180000000033

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		справа № 563/629/15-к 
		 
		провадження № 1-кп/563/1/19
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		    21.06.2019 року                     м. Корець
		 
		   Корецький районний суд Рівненської області
		      в складі: головуючого судді ОСОБА_1 
		      при секретарі ОСОБА_2 
		      з участю прокурора ОСОБА_3 ,
		      захисника-адвоката ОСОБА_4 
		      розглянувши в приміщенні суду кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, одруженого, раніше не судимого
		      - обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.368, ч.2 ст.342, ч.2 ст.345 КК України, -
		                        встановив:
		 
		       Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_5 , будучи обраним відповідно рішення сесії Корецької районної ради від 16.11.2010 депутатом Корецької районної ради, маючи право у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» повноваження представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу, який зобов`язаний виражати і захищати інтереси відповідної територіальної громади та її частини виборців свого виборчого округу, виконувати їх доручення в межах своїх повноважень, наданих законом, брати активну участь у здійсненні місцевого самоврядування, у відповідності до п. 1 примітки до ст. 364 КК України являючись службовою особою, тобто постійно здійснюючи функції представника органу місцевого самоврядування, в порушення вимог ч. 1 ст. 6 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», використовуючи свої службові повноваження (депутатський мандат) та пов`язанні із цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе, висловив прохання надати та одержав неправомірну вигоду при наступних обставинах.
		       Так, 28.01.2015 року близько 13 год., ОСОБА_5 , перебуваючи поблизу приміщення ВДАІ з обслуговування міста Корець та Корецького району УМВС України в Рівненській області, за адресою м. Корець, вул. Київська, 37, використовуючи своє службове становище, як депутата Корецької районної ради, тобто представника органу місцевого самоврядування, висловив ОСОБА_6 прохання передати йому грошові кошти в сумі 2500 гривень за невжиття заходів щодо порушення перед Корецькою районною радою, а також керівниками правоохоронних та контролюючих органів області питання, що зачіпають інтереси виборців, та вимагати їх вирішення, а саме діяльності начальника ВДАІ з обслуговування міста Корець та Корецького району УМВС України в Рівненській області ОСОБА_6 , неналежного виконання ним своїх службових обов`язків та доцільності перебування останнього на посаді.    
		       Продовжуючи свої злочинні дії направлені на одержання неправомірної вигоди, 29.01.2015 року приблизно о 17 год., ОСОБА_5 перебуваючи поблизу поста ДПС ДАІ, який знаходиться поблизу м. Корець, на автодорозі Київ-Чоп, а саме у власному автомобілі марки "Рено-Меган, д.н.з. НОМЕР_1 , повторно, висловив прохання ОСОБА_6 передати йому грошові кошти в сумі 2500 грн. за невчинення вищевказаних дій. В цей час, ОСОБА_6 через відсутність у нього необхідної суми коштів передав, а ОСОБА_5 одержав грошові кошти в якості неправомірної вигоди в сумі 500 грн. та повідомив, що іншу частину коштів в сумі 2000 грн. він передасть на наступний день.
		       31.01.2015 року о 17 год. 41 хв. ОСОБА_5 , знаходячись по вул. Київській, поблизу будинку №46 в м. Корець Рівненської області, перебуваючи у власному автомобілі марки «Рено-Меган», д.н.з. НОМЕР_1 , діючи умисно,з корисливихмотивів,одержав від ОСОБА_6 решту неправомірноївигоди всумі 2000 грн.за невжиттязаходів щодопорушення передКорецькою районноюрадою, а такожкерівниками правоохороннихта контролюючихорганів областіпитання,що зачіпаютьінтереси виборців,та вимагатиїх вирішення,а самедіяльності начальника ВДАІ з обслуговування міста Корець та Корецького району УМВС України в Рівненській області ОСОБА_6 , неналежного виконання ним своїх службових обов`язків та доцільності перебування останнього на посаді.
		       Таким чином, ОСОБА_5 одержав від ОСОБА_6 неправомірну вигоду на загальну суму 2500 грн..
		       Крім того, 31.01.2015 року близько 18 год. ОСОБА_5 , знаходячись по вул. Київській, поблизу будинку №46 в м. Корець Рівненської області, перебуваючи у власному автомобілі марки «Рено-Меган», д.н.з. НОМЕР_1 та поблизу нього, учинив дії спрямовані на перешкоджання працівникам Управління служби безпеки України в Рівненській області виконання покладених на них службових обов`язків, тобто вчинив опір працівникам правоохоронного органу під час виконання ними службових обов`язків при наступних обставинах.
		       29.01.2015 року в Управління СБ України в Рівненській області ОСОБА_6 звернувся із заявою про вимагання у нього неправомірної вигоди депутатом Корецької районної ради ОСОБА_5 ..
		       30.01.2015 вказану заяву з матеріалами за підслідністю направлено в слідче управління УМВС України в Рівненській області. Цього ж дня, слідчим слідчого управління УМВС України в Рівненській області внесено відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12015180000000033, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
		       В ході проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, 30.01.2015 слідчим слідчого управління УМВС України в Рівненській області, а також прокурором надані доручення для проведення негласних слідчих (розшукових) дій працівникам Управління служби безпеки України в Рівненській області, які відповідно до ч. 2 ст. 41 КПК України під час виконання доручень слідчого, користуються повноваженнями слідчого.
		       31.01.2015 року близько 18 год. після одержання ОСОБА_5 неправомірної вигоди від ОСОБА_6 у вигляді грошових коштів в сумі 2000 гривень, на місце вказаної події прибули працівники Управління служби безпеки України в Рівненській області, а саме: старший оперуповноважений спецпідрозділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління служби безпеки України в Рівненській області ОСОБА_7 , уповноважений спецпідрозділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління служби безпеки України в Рівненській області ОСОБА_8 , старший оперуповноважений спецпідрозділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління служби безпеки України в Рівненській області ОСОБА_9 оперуповноважений спецпідрозділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління служби безпеки України в Рівненській області ОСОБА_10 , які виконували покладені на них службові обов`язки, щодо виконання доручення слідчого у відповідності до ч. 2 ст. 41 КПК України.
		       В цей час, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підійшли до автомобіля "Рено Меган" д.н.з. НОМЕР_1 зі сторони водія в якому перебував ОСОБА_5 , а ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з правого боку, зі сторони переднього пасажирського сидіння, при цьому двері транспортного засобу зі сторони переднього пасажирського сидіння були відчинені. В цей час, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 представились працівниками служби безпеки України, запропонувавши останньому вимкнути двигун свого транспортного засобу та покласти свої руки на кермо автомобіля. Такі ж дії вчинені працівниками служби безпеки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .. Однак, ОСОБА_5 , умисно, зазначених вказівок співробітників служби безпеки не виконував та одночасно з цим, намагався знищити на своєму тілі сліди, які могли бути використані як доказ факту одержання ним неправомірної вигоди. Крім того, з метою уникнення свого затримання працівниками служби безпеки, ОСОБА_5 намагався втекти з місця події на власному автомобілі, вижавши педаль зчеплення і ввімкнувши передачу на коробці передач для здійснення руху свого транспортного засобу.
		       При спробі оперуповноваженого служби безпеки ОСОБА_10 завадити розпочати рух вказаного транспортного засобу, шляхом вимкнення перемикача коробки передач, ОСОБА_5 активно, фізично протидіяв вказаному працівнику правоохоронного органу із застосуванням фізичної сили.
		       В подальшому, ОСОБА_5 у вказаний час та місці, перебуваючи на проїздній частині автодороги поблизу свого транспортного засобу, умисно, продовжував із застосуванням фізичної сили протистояти працівникам спецпідрозділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління служби безпеки України в Рівненській області ОСОБА_8 та ОСОБА_10 ..
		       З метою запобігти спробам ОСОБА_5 знищити докази та можливі сліди кримінального правопорушення, в тому числі на собі, втекти з місця події з метою припинення опору, працівниками спецпідрозділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління Служби безпеки України в Рівненській області, відповідно до ст. 26 Закону України «Про Службу безпеки України», п. 6 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про міліцію», застосовано щодо нього спеціальний засіб «Браслети ручні металеві».
		        Також,31.01.2015року близько18год. ОСОБА_5 , знаходячись повул. Київській, поблизу будинку №46 в м. Корець Рівненської області, під час викриття його неправомірних дій працівниками Управління Служби безпеки в Рівненській області, які виконували свої службові обов`язки на доручення слідчого у кримінальному провадженні 12015180000000033, перебуваючи у салоні власного автомобіля марки "Рено-Меган", д.н.з. НОМЕР_1 , в ході спроби оперуповноваженим спецпідрозділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління Служби безпеки України в Рівненській області ОСОБА_10 припинити дії щодо опору працівникам правоохоронних органів, умисно, ліктем своєї правої руки наніс удар у грудну клітку ОСОБА_10 внаслідок чого останній ударившись головою об праву середню стійку вказаного автомобіля, отримав тілесні ушкодження, у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забою м`яких тканин голови, які відносяться до легких із короткочасним розладом здоров`я.
		     У подальшому, вцей жечас тау ходізатримання працівникамиУправління службибезпеки України вРівненській областіпо даномукримінальному провадженню ОСОБА_5 ,останній перебуваючипоблизу автомобілямарки «Рено-Меган»,д.н.з. НОМЕР_1 ,умисно,завдав одинудар врайон лівоїчастини грудноїклітки оперуповноваженомуспецпідрозділу поборотьбі зкорупцією таорганізованою злочинністюУправління службибезпеки Українив Рівненськійобласті ОСОБА_8 ,внаслідок чогоостанній отримавтілесні ушкодження,у виглядізакритої черепно-мозковоїтравми,струсу головногомозку,закритої травмигрудної кліткизліва,множинних забоївта поверхневіосадження шкіри верхніх та нижніх кінцівок, які відносяться до легких із короткочасним розладом здоров`я.
		     Дії ОСОБА_5 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.1 ст.368 КК України, тобто одержання службовою особою неправомірної вигоди, а так само прохання надати таку вигоду для себе за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища; у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України, тобто опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків; у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.345 КК України, тобто умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.      
		      Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засідання показав, що пред"явлене обвинувачення вважає безпідставним. Пояснив, що ніяких коштів від ОСОБА_6 він не вимагав, а ОСОБА_6 сам знайшов його номер телефону та запропонував компенсувати витрати, які довелося понести в зв"язку з затриманням автомобіля його сина ОСОБА_11 через постанову про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_6 про яку їм із сином не було відомо. З ОСОБА_6 зустрічалися двічі з питань повернення коштів. Крім того, опору працівникам правоохоронних органів під час виконання ними службових обов"язків він не чинив та не завдавав їм при цьому тілесних ушкоджень. В той день коли проводилося затримання потерпілі по даній справі були без форменного одягу, раніше з ними він ніде не зустрічався, про те, що вони є працівниками СБУ йому відомо не було. Умислу нанесення тілесних ушкоджень цим особам він не мав. Справа проти нього сфабрикована.
		       Потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_8 в судовому засіданні показали, що 31.01.2015 року вони приймали участь, як працівники СБУ в затриманні ОСОБА_5 .. Коли розпочалося затримання вони, та інші працівники СБУ підбігли до автомобіля ОСОБА_5 .. ОСОБА_10 був біля передніх пасажирських дверей, а ОСОБА_8 біля дверей водія. ОСОБА_5 чинив опір, розмахував руками та намагався рушити з місця на авто. Перед початком затримання вони представилися працівниками СБУ та попросили ОСОБА_5 вийти з автомобіля, але він продовжував триматися руками за кермо і відмовлявся виходити з автомобіля. Коли ОСОБА_5 дістали з автомобіля, він продовжував чинити опір і йому одягли кайданки. Під час даної операції ОСОБА_5 неодноразово штовхався і при цьому потерпілі отримали тілесні ушкодження.
		       Свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що подію з ОСОБА_5 пам"ятає не досконало. Все, що відбувалося зафіксовано у протоколі. Кошти для спецоперації можуть бути з двох джерел, це спецфонд СБУ, або особисті кошти заявника. Яке було джерело походження коштів які передавались ОСОБА_5 він не пам"ятає.
		       Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що в січні 2015 року він був у складі групи затримання, якою керував ОСОБА_12 .. Він та інші працівники СБУ під"їхали на службовому автомобілі до автомобіля "Рено Меган". Він з ОСОБА_13 вибігли з лівих дверей до переднього правого пасажирського сидіння автомобіля ОСОБА_5 .. З даних дверей перед тим, вийшов чоловік у формі, а за ним "вилітали" грошові купюри номіналом по 100 грн.. ОСОБА_5 не хотів виходити з автомобіля і чинив опір. Через деякий час, співробітникам вдалося витягнути ОСОБА_5 з автомобіля і вони тримали його під руки. ОСОБА_5 пручався і на нього наділи кайданки. Після затримання ОСОБА_5 почалася слідча дія яку проводили ОСОБА_14 та ОСОБА_15 ..
		      Свідок ОСОБА_16 суду показав, що ОСОБА_17 був його начальником. Один раз він був свідком того, як ОСОБА_17 розмовляв з ОСОБА_5 щодо якихось грошей, які має заплатити ОСОБА_6 .. Коли вони закінчили розмову перепитав, що сталося на, що ОСОБА_17 відповів, що це не його справа. В день затримання ОСОБА_5 він самого затримання не бачив, а лише бачив скупчення людей біля транспортного засобу ОСОБА_5 "Рено меган". Свідок повідомив, що знає про ситуацію, коли ОСОБА_17 виніс постанову про притягнення сина ОСОБА_5 до адмінвідповідальності за ст.121 КУпАП. ОСОБА_18 був не згідний з даною постановою і оскаржив її до суду. Штраф по даній постанові сплачено не було і автомобіль сина ОСОБА_5 був арештований.
		       Свідок ОСОБА_19 суду показав, що працював інспектором Острозького відділу поліції і якось він знаходився у службовому кабінеті разом з колегою по роботі і до них прийшов ОСОБА_6 і говорив, що ОСОБА_5 вимагає заплатити йому гроші, за що він не знає і ОСОБА_6 не говорив.
		       Свідок ОСОБА_6 суду показав, що він у 2015 році працював у ВДАІ і що ОСОБА_5 погрожував йому, що він як депутат Корецької районної ради буде писати на нього звернення і скарги щодо доцільності перебування його на посаді, якщо він не сплатить йому 2500 грн.. З цього приводу свідок звернувся до СБУ, де писав заяву про вимагання коштів ОСОБА_5 .. Було вирішено провести операцію по передачі коштів ОСОБА_5 в розмірі 2000 грн., оскільки 500 грн він передав йому самостійно. В кінці січня 2015 року він зустрівся з ОСОБА_5 в автомобілі останнього і передав йому гроші в сумі 2000 грн.. ОСОБА_5 перерахував гроші, а він вийшов з авто.
		       Свідки ОСОБА_20 та ОСОБА_21 в судовому засіданні показали, що працівники СБУ попросили бути понятими. Самого затримання вони не бачили, а бачили як ОСОБА_5 вже затримали і він був у кайданках. Був огляд авто, все знімали на відеокамеру, бачили розкидані гроші. Гроші були купюрами по 100 грн, ці гроші просвічували пізніше і на них була позначка "хабар". Вони підписували протокол і зауважень ніяких не було. Також в кабінеті Корецького ВП вони були присутніми при особистому огляді речей ОСОБА_5 .. Ними було підписано бірки та протокол.
		       Свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні показав, що був понятим при огляді авто "Рено меган" чорного кольору в м.Рівне на території СБУ. Автомобіль був опечатаний. При огляді було виявлено гроші пневматичний пістолет, флешку. Гроші в сумі 500 грн. були під сидінням. Гроші просвічували, кожну купюру фотографували та переписували серійний номер. Свідок ставив свій підпис на бірках та в протоколі, зауважень не було.
		       Свідок ОСОБА_7 суду показав, що він проводив відеофіксацію затримання ОСОБА_5 .. Дана подія була в кінці січня 2015 року і він разом з групою співробітників СБУ прибули на вказане місце. Пам"ятає, що двері водія у автомобілі ОСОБА_5 відкривав ОСОБА_23 , а з боку переднього пасажирського сидіння був ОСОБА_24 .. Працівники говорили, щоб ОСОБА_5 вийшов з автомобіля, але він пручався та витирав руки об сидіння. Через деякий час ОСОБА_5 витягнули з авто та надягнули йому кайданки, оскільки він поводив себе агресивно. Далі продовжувався огляд автомобіля, який фіксувався на відеокамеру.
		       Свідок ОСОБА_25 в судовому засіданні пояснила, що у 2014-2015 році вона була головою Корецької районної ради, а ОСОБА_5 був депутатом районної ради шостого скликання. ОСОБА_5 говорив про недовіру ОСОБА_6 .. Чи писав він якісь запити чи звернення з цього приводу не відомо. Районною радою, ніяких дій щодо ОСОБА_6 не вчинялося і звернення щодо невідповідності ОСОБА_6 займаній посаді не надсилалося.
		       Свідок ОСОБА_26 суду показав, що він є добрим знайомим ОСОБА_5 .. Якось ОСОБА_5 повідомив йому, що автомобіль його сина арештували. Постанова про адмінпорушення була винесена ОСОБА_6 і штраф по ній сплачено не було і тому автомобіль був арештований виконавчою службою. Про дану постанову сину ОСОБА_5 відомо не було і тому він не сплатив штраф. Пізніше дану постанову було оскаржено до суду. У кінці січня 2015 року йому зателефонував син ОСОБА_5 і повідомив, що його батька затримано працівниками поліції. Він одразу зателефонував адвокату ОСОБА_27 та розповів про ситуацію. З приводу грошових коштів, то ОСОБА_5 йому розповідав про те, що ОСОБА_6 хотів відшкодувати йому витрати по арешту автомобіля, який вони забирали з Київської області. Говорив, що ОСОБА_6 боявся, що ОСОБА_5 буде писати на нього скарги і він хоче відшкодувати йому понесені витрати в розмірі 2500 грн.. Свідок радив ОСОБА_5 не брати ніяких коштів від ОСОБА_6 , а одразу писати скаргу. ОСОБА_5 нічого не вимагав.
		       Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснив, що він є сином ОСОБА_5 .. В кінці січня 2015 року ОСОБА_5 було затримано працівниками правоохоронних органів, батька відпустили на наступний день. Перед цим ОСОБА_6 телефонував до нього та просив надати йому номер телефону його батька, що він і зробив.
		       Свідки ОСОБА_28 та ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснили, що вони є слідчими. Наприкінці січня 2015 року вони прибули в м.Корець для затримання ОСОБА_5 .. Після затримання, ОСОБА_5 роз"яснено права. Весь огляд місця події знімався на відеокамеру в присутності понятих. При огляді вилучили грошові купюри номіналом по 100 грн., які були на землі і в самому транспортному засобі. Після закінчення огляду ОСОБА_5 доставили до Корецького ВП. При складанні протоколу затримання, був присутній захисник ОСОБА_5 .. ОСОБА_5 скаржився на стан здоров"я і йому викликали швидку медичну допомогу. Тілесних пошкоджень на ОСОБА_5 не було, лише була подряпина на лобі, яку він отримав, коли падав на землю. Крім того, було оглянуто особисті речі ОСОБА_5 .. Після складання протоколу, його підписали учасники і поїхали до м.Рівне. Авто ОСОБА_5 також було доставлено до м.Рівне на територію СБУ. Через деякий час проводився обшук автомобіля ОСОБА_5 на території СБУ за ухвалою слідчого судді.
		       Свідок ОСОБА_27 в судовому засіданні показав, що 31.01.2015 року до нього позвонив ОСОБА_26 та повідомив, що ОСОБА_5 затримано і йому необхідна допомога захисника. Він зустрівся з ОСОБА_26 та сином ОСОБА_5 . Олександром. Всі разом вони пішли до Корецького ВП. Запитавши причину затримання ОСОБА_5 йому повідомили, що "за хабар", але ОСОБА_5 не є посадовою особою. ОСОБА_5 скаржився на погане самопочуття і ним була викликана медична допомога. На наступний день ближче до вечора ОСОБА_5 відпустили. Більше, як захисник, він участі у кримінальному провадженні не брав.
		       Свідок ОСОБА_29 в судовому засіданні показав, що до нього як до чергового лікаря Рівненської міської лікарні звертались працівники СБУ з приводу нанесення їм тілесних ушкоджень. Зробивши огляд ним були зроблені записи в амбулаторних картках. Тілесних ушкоджень у даних працівників він не виявив про, що відмітив у довідках, які дав працівникам СБУ.
		       Експерт ОСОБА_30 в судовому засідання показав, що проводив судово-медичну експертизу по медичних документах ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , а саме по амбулаторних картках. Дана експертиза проводилась на підставі постанови слідчого. Потерпілі особисто оглянуті не були, оскільки експертиза проводилась 13.02.2015 року, а подія була 31.01.2015 року. Висновки лікарів в нього сумніву не викликали.
		       Експерт ОСОБА_31 та експерт ОСОБА_32 в судовому засіданні підтвердили висновки проведених ними відповідно експертизи речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин та фоноскопічних експертиз.
		       Прокурором на підтвердження вини ОСОБА_5 подано наступні письмові докази:
		       - заява ОСОБА_6 від 29.01.2015 року та оптичний диск з записом розмови з ОСОБА_5 та копія грошових коштів(а.п. 6-8 т.1);
		       - роздруківка розмови ОСОБА_6 з ОСОБА_5 від 29.01.2015 року (а.п. 13-21 т.1);
		       - протокол виготовлення, вручення і використання зазделегідь ідентифікованих (помічених) засобів від 31.01.2015 року (а.п. 31-37 т.1);
		       - протокол огляду місця події від 31.01.2015 року (а.п. 38-42);
		       - протокол про результати контролю за вчинення злочину від 31.01.2015 року (а.п. 124-125 т.1)
		       - протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відеоконтролю особи від 01.02.2015 року (а.п. 126-128 т.1);
		       - протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з транспортним телекомунікаційних мереж від 19.02.2015 року (а.п. 129-133 т.1);
		       - протокол огляду речових доказів від 14.02.2015 року (а.п. 135-136 т.1);
		       - протокол обшуку від 10.02.2015 року (а.п. 144-146 т.1);
		       - протокол огляду предметів від 11.02.2015 року (а.п.171-190 т.1);
		       - протокол огляду предметів від 11.02.2015 року (а.п.192-195 т.1);
		       - протокол огляду речових доказів від 27.04.2015року (а.п.206-222 т.1);
		       - протокол одночасного допиту осіб від 28.04.2015 року (а.п. 26-29 т.2);
		       - висновок судової експертизи речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин № 102 від 23.04.2015 року (а.п. 90-98 т.2);
		    - висновок судової експертизи речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин № 152 від 21.04.2015 року (а.п. 105-111 т.2);
		       - протокол огляду предметів від 25.02.2015 року (а.п. 123-124 т.2);
		       - висновок судово медичної експертизи № 138 від 13.02.2015 року (а.п. 144-146 т.2);
		       - висновок судово медичної експертизи № 137 від 13.02.2015 року (а.п. 151-153 т.2);
		       - протокол отримання зразків для експертизи від 20.02.2015 року (а.п.167-169 т.2);
		       - протокол отримання зразків для експертизи від 04.03.2015 року (а.п.172-174 т.2);
		       - висновок № 858-859 криміналістичної експертизи відеозвукозапису від 24.03.2015 року ( а.п.181-186 т.2);
		       - висновок № 915-916 криміналістичної експертизи відеозвукозапису від 26.03.2015 року ( а.п.191-196 т.2);
		       - протокол тимчасового доступу до речей і документів 20.05.2015 року (а.п. 102-105 т.3);
		       - протокол огляду предмета 28.05.2015 року (а.п.106-111 т.3);
		       Крім того, під час судового розгляду прокурором подано клопотання, ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 31.01.2015 року про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії; ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 31.01.2015 року про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, доручення та постанову про проведення НСРД.
		       Судом також безпосередньо досліджено в судовому засіданні документи та речові докази.
		       Проаналізувавши вказані докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності суд прийшов до такого.
		       Частинами першою-другою та шостою ст. 22 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченим цим Кодексом.
		       Оцінюючи докази, необхідно керуватися принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у пункті 43 рішення ЄСПЛ від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». ЄСПЛ зазначив, що відповідно до його прецедентної практики під час оцінки доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Авшар проти Туреччини», п. 282). Критерій доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
		       Крім того, суд погоджується з підставами визнання доказів недопустимими, зазначеними в клопотанні захисника ОСОБА_4 щодо порушення органом досудового розслідування вимог кримінального процесуального закону при врученні ОСОБА_5 повідомлення про підозру.
		       За змістом ст. 276 КПК України процедура здійснення повідомлення про підозру включає в себе складання письмового повідомлення про підозру та відповідно його вручення підозрюваному уповноваженою особою.
		      Таким чином, у випадку коли у вчиненні злочину підозрюється особа, щодо якої згідно з приписами ст. 480 КПК України передбачено здійснення особливого порядку кримінального провадження, письмове повідомлення про підозру такій особі повинно бути вручене безпосередньо посадовими особами органів прокуратури, визначеними у пунктах 1 - 4 ч. 1 ст. 481 КПК України, і здійснення такої дії не може бути передоручене.
		      Відповідно до ст. 481 КПК України письмове повідомлення про підозру здійснюється:
		   1) адвокату, депутату місцевої ради, депутату Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільському, селищному, міському голові - Генеральним прокурором, його заступником, керівником регіональної прокуратури в межах його повноважень.
		       За ч.1 ст.276 КПК, повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому ст.278 цього кодексу. Частина 1 ст.278 КПК визначає суб`єктами, що повноважні повідомляти про підозру, слідчого та прокурора.
		       Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу.
		       Отже, вживається термін «прокурор», перелік процесуальних повноважень якого надано саме у ст.36 КПК, яка пов`язує право на повідомлення про підозру особі лише з процесуальним керівництвом.
		       Здійснення повідомлення про підозру депутату місцевої ради виключно Генеральним прокурором, його заступником, керівником регіональної прокуратури є похідним повноваженням від первинного права, що випливає з процесуального керівництва. Обмеження переліку процесуальних керівників у кримінальному провадженні, що мають право повідомляти про підозру депутатам місцевої ради, зумовлене особливим статусом останніх.
		       Таким чином, системний аналіз п.15 ч.1 ст.3, ст.36, ч.1 ст.276 та п.3 ч.1 ст.481 КПК свідчить про те, що процесуальну дію у вигляді повідомлення про підозру депутату місцевої ради може вчинити лише прокурор- процесуальний керівник, котрим має бути не будь-який прокурор, визначений у п.15 ч.1 ст.3 КПК, а тільки Генеральний прокурор, його заступник, керівник регіональної прокуратури в межах його повноважень.
		       Отже, повідомити про підозру депутату місцевої ради може лише Генеральний прокурор, його заступник чи керівник регіональної прокуратури які є процесуальними керівниками в конкретному кримінальному провадженні від самого його початку. Якщо створено групу процесуальних керівників, то відповідно до ч.6 ст.36 КПК вони обов`язково мають бути в ній старшими.
		       Згідно із ч.4 ст.22, абз.1 ч.1 ст.277, ч.1 ст.278 КПК України Генеральний прокурор, його заступник чи керівник регіональної прокуратури не можуть доручити вручення повідомлення про підозру депутату місцевої ради слідчому через те, що слідчий має право вручати складене виключно ним самим і погоджене з прокурором повідомлення про підозру.
		       Повідомлення про підозру депутату місцевої ради ОСОБА_5 у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України 06.02.2015 року підписано прокурором Рівненської області ОСОБА_33 (а.п.226-229 т.2), 06.02.2015 р. прокурором який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні ОСОБА_34 надано доручення начальнику відділення розслідування злочинів у сфері службової діяльності слідчого управління УМВС України в Рівненській області ОСОБА_28 невідкладно вручити ОСОБА_5 повідомлення про підозру за ч. 2 ст. 342 КК України.(а.п. 222 т. 2). Зазначене повідомлення про підозру було вручене ОСОБА_5 10.02.2015 р. працівниками відділу БКОЗ Управління Служби безпеки України в Рівненській області.(а.п. 225 т.2).
		       Повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру від 08.05.2015 р. ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 368 , ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України винесено виконувачем обов"язків прокурора Рівненської області ОСОБА_35 ( а.п.127-132 т. 3). Прокурором який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні ОСОБА_36 надано доручення начальнику відділення розслідування злочинів у сфері службової діяльності слідчого управління УМВС України в Рівненській області ОСОБА_28 невідкладно вручити ОСОБА_5 повідомлення про підозру за ч. 1 ст. 368, ч. 2 ст. 342, ч.2 ст. 345 КК України. (а.п.133 т. 3).
		       Враховуючи наведене, на думку суду ОСОБА_5 не набув статусу підозрюваного у даному кримінальному провадженні, всупереч вимогам національного кримінального процесуального законодавства. Так як, підозрою є обґрунтоване припущення слідчого та/або прокурора про вчинення особою кримінального правопорушення. Праву підозрюваного «знати, у вчинені якого кримінального правопорушення його підозрюють» (пункт 1 частини третьої статті 42 КПК) кореспондує обов`язок сторони обвинувачення довести це до його відома, повідомити про наявність підозри та роз`яснити її зміст.
		       Повідомлення про підозру  один з найважливіших етапів стадії досудового розслідування, що становить систему процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора, спрямованих на формування законної і обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка стала підозрюваним, можливості захищатись усіма дозволеними законом засобами і способами.
		       Цим актом у кримінальному провадженні вперше формулюється та обґрунтовується підозра конкретної особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		       Викладена у письмовому повідомленні підозра є підґрунтям для виникнення системи кримінально-процесуальних відносин та реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні, і у такий спосіб з`являються можливості для підозрюваного впливати на наступне формулювання обвинувачення.
		       Сформульована підозра встановлює межі, в рамках яких слідчий зможе найефективніше закінчити розслідування, а підозрюваний, його захисник та законний представник одержують можливість цілеспрямованіше реалізовувати функцію захисту. З моменту повідомлення особі про підозру слідчий, прокурор набувають щодо підозрюваного додаткових владних повноважень, а особа, яка отримала статус підозрюваного, набуває процесуальних прав та обов`язків, визначених статтею 42 КПК.
		       Загальний порядок повідомлення про підозру передбачений главою 22 КПК України, яка має назву «Повідомлення про підозру» та складається з таких статей: «Випадки повідомлення про підозру» (стаття 276); «Зміст письмового повідомлення про підозру» (стаття 277); «Вручення письмового повідомлення про підозру» (стаття 278). Отже, саме така побудова глави дає підстави зробити висновок, що законодавець пов`язує процесуальну діяльність із повідомлення про підозру з сукупністю процесуальних дій слідчого та/або прокурора, зміст яких полягає у встановленні юридичних і фактичних підстав для повідомлення про підозру (стаття 276 КПК), складанні письмового процесуального документа (повідомлення про підозру) (стаття 277 КПК) та його врученні особі (стаття 278 КПК).
		   Слід зазначити, що наведені статті не вичерпують зміст діяльності під час повідомлення особі про підозру, бо системне тлумачення норм КПК вказує також на те, що, крім названих дій, під час процесуальної діяльності, пов`язаної зі здійсненням повідомлення про підозру, слідчий та/або прокурор зобов`язані встановити точне місцезнаходження особи і саму особу, якій має бути вручено повідомлення про підозру; роз`яснити права підозрюваному, що є невід`ємним обов`язковим етапом процедури повідомлення про підозру. Причому на прохання підозрюваного після повідомлення про його права слідчий, прокурор зобов`язані детально роз`яснити кожне із вказаних прав (частини друга, третя статті 276 КПК).
		       Варто зауважити, що право знати та розуміти, в чому особа підозрюється (обвинувачується), є одним із складових елементів визначеного в статті 6 Конвенції права на справедливий суд. Так, стаття 6 § 3 a) вказує на необхідність особливо ретельно повідомляти «обвинувачення» зацікавленій особі. Обвинувальний акт відіграє вирішальну роль у кримінальному переслідуванні: починаючи від його пред`явлення особа, проти якої порушено кримінальну справу, є офіційно повідомленою про юридичну і фактологічну базу сформульованих проти неї обвинувачень (Kamasinski (Камазінскі) проти Австрії, § 79; Pelissier і Sassi (Пеліс`є і Сассі) проти Франції [ВП], § 51). Стаття 6 § 3 a) Конвенції визнає за обвинуваченим право бути поінформованим не лише про «причину» обвинувачення, тобто про матеріальні факти, висунені проти нього і на яких ґрунтується обвинувачення, але й про «характер» обвинувачення, тобто про юридичну кваліфікацію цих фактів (Mattoccia (Маточча) проти Італії, § 59; Penev (Пенєв) проти Болгарії, §§ 33 і 42). Обов`язок повідомити обвинуваченого повністю покладається на сторону обвинувачення, і він не може бути дотриманий у пасивний спосіб, створюючи інформацію і не повідомляючи про це сторону захисту (Mattoccia (Маточча) проти Італії, § 65).
		   Отже, з огляду на результати аналізу правових норм КПК, слід розмежовувати: а) підозру як припущення про вчинення особою кримінально караного діяння; б) письмове повідомлення про підозру як процесуальне рішення; в) повідомлення про підозру як комплекс процесуальних дій, який включає в себе складання та вручення повідомлення про підозру, роз`яснення процесуальних прав підозрюваного, суті підозри, внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
		   Законодавець на нормативному рівні щодо процесуального порядку повідомлення про підозру вживає терміни «складання», «вручення» та «здійснення» повідомлення про підозру.
		   Письмове повідомлення про підозру не може набути в процесуальному аспекті якості дійсності, реальності тільки внаслідок створення, складання та погодження його певними уповноваженими суб`єктами кримінального процесу. Сам факт складання письмового тексту повідомлення про підозру без його безпосереднього вручення відповідною особою не може бути розцінений як виконання нею усього комплексу дій, що охоплюють поняття «здійснити повідомлення про підозру».
		   Відповідно до статті 277 КПК письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором і має містити, крім іншого, прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення, та підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
		   Проаналізувавши зміст цієї статті, можна зайвий раз переконатися у системному характері дій з повідомлення про підозру. Посада прокурора, який здійснює повідомлення, повинна бути зазначена у цьому процесуальному документі. Той прокурор, який склав повідомлення або його погодив, повинен довести процедуру повідомлення до логічного завершення  сповістити про своє обґрунтоване припущення про вчинення кримінального правопорушення певну особу.
		   Повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 КПК. Отже, у КПК закріплений єдиний процесуальний порядок повідомлення про підозру будь-якій особі, проте існує категорія осіб, щодо яких процесуальна форма їх повідомлення про підозру ускладнюється, тобто запроваджуються додаткові, порівняно із главою 22 КПК, гарантії, що надаються державою.
		    Правова природа таких гарантій полягає в тому, що вони не можуть розглядатися як особисті привілеї, а навпаки  мають публічно-правове призначення та служать засобом захисту від необґрунтованого притягнення до кримінальної відповідальності, політичної репресії, примусового усунення від виконання своїх посадових або професійних обов`язків.
		   Що стосується можливості надання прокурором вищого рівня доручення слідчому або іншому прокурору вручити депутату місцевої влади про підозру, то суд вважає за необхідне зазначити таке.
		   Частина друга статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		    Згідно з частиною другою статті 36 КПК прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшуковик) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках  особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному КПК. Проте в цій статті унормовується процесуальне становище прокурора  процесуального керівника досудовим розслідуванням.
		    Крім того, слідчий, який діє за дорученням прокурора, має діяти в кримінальному провадженні в межах своєї компетенції, тобто він має виконувати доручення прокурора  процесуального керівника, якщо ці доручення охоплюються колом його посадових обов`язків.
		    З огляду на це можна стверджувати, що правомочність прокурора щодо надання відповідних доручень на проведення процесуальних дій слідчому обмежується компетенцією самого слідчого.
		    Здійснення повідомлення про підозру особам, вказаним у главі 37 КПК (у тому числі й депутату місцевої ради), не входить до кола повноважень слідчого або іншого прокурора, а, отже, не може бути їм доручене в порядку пункту 4 частини другої статті 36 КПК.
		   Крім того, ураховуючи важливість акту повідомлення особі про підозру, а також беручи до уваги правило вирішення конкуренції загальної (пункту 4 частини другої статті 36 КПК) та спеціальної норм (пункт 1 частини першої статті 481 КПК), Генеральний прокурор, його заступник, керівник регіональної прокуратури не вправі давати доручення про здійснення письмового повідомлення про підозру депутату місцевої ради та іншим зазначеним особам. Це виняткове повноваження Генерального прокурора, його заступника, керівник регіональної прокуратури.
		   Вищезазначені норми права є імперативними й абсолютно визначеними. Вони чітко і категорично вказують поведінку суб`єктів суспільних відносин і не підлягають розширеному тлумаченню. Таке врегулювання не залишає особі, яка застосовує ці норми, можливостей для розсуду, а їх неправильне тлумачення призводить до того, що письмове повідомлення про підозру депутату місцевої ради у вчиненні кримінального правопорушення здійснюється суб`єктами, які не передбачені статтею 481 КПК.
		   Через недотримання стороною обвинувачення вимог статті 481 КПК повідомлення про підозру ОСОБА_5 було здійснено неповноважною особою.
		    Водночас, здійснення повідомлення про підозру неналежним суб`єктом має правові наслідки  така особа не вважається притягнутою до кримінальної відповідальності. На це вказує й практика Європейського суду з прав людини. Зокрема, у пункті 46 рішення від 27 лютого 1980 року № 6903/75 у справі Девеер проти Бельгії (Deweer V. Belgium) зазначається, що «для цілей частини першої статті 6 Конвенції «звинувачення» (charge) може бути визначене як офіційне повідомлення, надане індивіду компетентним суб`єктом про те, що така особа підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення».
		   Також, захисником обвинуваченого ОСОБА_5 адвокатом ОСОБА_4 подано до суду клопотання про визнання доказів недопустимими, а саме, відповідно до положень ч. 12 ст. 290 КПК України суд не має права допустити відомості, що містяться в протоколах НСРД, як докази, оскільки вони не були відкриті стороні захисту стороною обвинувачення.
		   При вирішенні даного клопотання суд виходить з такого:
		   Відповідно до ч. 2 ст. 290 КПК прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання.
		   Таким чином, законодавець встановив процедуру, яка забезпечує реалізацію права на справедливий суд у його процесуальному аспекті, тобто надає можливість сторонам майбутнього судового розгляду ознайомитися із доказами кожної із них і підготувати правову позицію, що буде ними обстоюватись у змагальній процедурі судового розгляду.
		   На необхідність дотримання законної процедури, принципу рівності сторін та права обвинуваченої особи на захист під час кримінального провадження неодноразово у своїх рішеннях наголошував Європейський суд з прав людини.
		       Зокрема, суд зазначав, що кримінальне провадження, у тому числі складові такого провадження, які стосуються процедури, мають бути засновані на принципі змагальності, і має бути забезпечена процесуальна рівність сторін обвинувачення і захисту. Право на судовий розгляд за принципом змагальності означає, що сторонам обвинувачення і захисту має бути надана можливість ознайомитися із зауваженнями та доказами, наданими іншою стороною, і відповісти на них (справа «Джеват Сойсал проти Туреччини», заява № 17362/03, рішення від 23 вересня 2014 року, остаточне рішення від 23 грудня 2014 року); згідно з принципом рівності сторін змагального процесу як однієї зі складових розширеної концепції справедливого суду кожній стороні повинно бути надано розумну можливість представити свої аргументи на умовах, які не ставлять її у гірше становище порівняно з опонентом. Заявникові було важливо мати доступ до матеріалів своєї справи і отримати копію документів, які в ній містилися, для того щоб мати змогу оскаржити офіційний протокол стосовно його дій. Не маючи такого доступу, заявник не зміг підготувати адекватний захист і скористатися принципом рівності сторін змагального процесу всупереч вимогам п. 1 ст. 6 Конвенції з прав людини у поєднанні з п. 3 ст. 6 (справа «Фуше проти Франції», заява № 22209, рішення від 18 березня 1997 року); той факт, що заявникові та його захисникам не був наданий відповідний доступ до документів (…), призвів до посилення труднощів у підготовці його захисту (справа «Моісєєв проти Росії», заява № 62936/00, рішення від 09 жовтня 2008 року);
		       Для доведення допустимості результатів НСРД мають бути відкриті не тільки результати цих дій, а й документи, які стали правовою підставою їх проведення (клопотання слідчого, прокурора, їх постанови, доручення, ухвала слідчого судді), оскільки змістом цих документів сторони можуть перевірити дотримання вимог кримінального процесуального закону стосовно негласних слідчих (розшукових) дій.
		       Документи, які стали правовою підставою проведення НСРД (зокрема, не розсекречені на момент звернення до суду з обвинувальним актом), не можуть вважатися додатковими матеріалами до результатів проведених негласних слідчих (розшукових) дій, отриманими до або під час судового розгляду, оскільки є їх частиною.
		       Ці процесуальні рішення виступають правовою підставою проведення НСРД, з огляду на їх функціональне призначення щодо підтвердження допустимості доказової інформації, отриманої за результатами проведення таких дій, і повинні перевірятися та враховуватися судом під час оцінки доказів.
		       Враховуючи, що НСРД проводяться під час досудового розслідування за ініціативою сторони обвинувачення, ця сторона має їх у своєму розпорядженні, зокрема прокурор  процесуальний керівник цього розслідування. Згідно з ч. 2 ст. 36 КПК прокурор має повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються досудового розслідування.
		       Що стосується процесуальних документів, які мають гриф секретності, то за змістом статей 85, 92, 290 КПК прокурор  процесуальний керівник зобов`язаний під час досудового розслідування заздалегідь ініціювати процедуру їх розсекречення одночасно з результатами НСРД і забезпечити відкриття цих документів на етапі закінчення досудового розслідування.
		       Як вбачається з Висновку Великої Палати Верховного Суду про застосування норми права в порядку ч. 4 ст. 442 КПК викладеному в Постанові від 16 січня 2019 року по справі № 751/7557/15-к:
		За наявності відповідного клопотання процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД (ухвали, постанови, клопотання) і яких не було відкрито стороні захисту в порядку, передбаченому ст. 290 КПК, оскільки їх тоді не було у розпорядженні сторони обвинувачення (процесуальні документи не було розсекречено на момент відкриття стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження), можуть бути відкриті іншій стороні, але суд не має допустити відомості, що містяться в цих матеріалах кримінального провадження, як докази.
		       Крім того, виходячи з практики ЄСПЛ, викладеної в рішеннях у справі "Балицький проти України" від 3.11.2011 року, заява №12793/03, "Тейшейра де Кастро проти Португалії", від 9.06.1998 p., "Шабельник проти України", від 19.02.2009 p., заява № 16404/03 якими встановлено різновид доктрини "плодів отруєного дерева" коли визнаються недопустимими не лише докази які безпосередньо отримані внаслідок порушення, а також і докази, які б не були отримані, якби не були отримані перші, суд вважає, що допустимі самі по собі докази в даному кримінальному провадженні отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими.
		       Отже, протоколи негласних слідчих дій по даному кримінальному провадженні:
		       - протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 31.01.2015 р.(а.п.124-125 т. 1);
		       - протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відеоконтроль особи з додатком від 01.02.2015 р. (а.п. 126-128 т.1);
		       - протокол за результатами проведення негласної слідчої(розшукової)дії зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж з додатком від 19.02.2015 р.( а.п. 129-133 т.1);
		       - протокол виготовлення, вручення і використання заздалегідь ідентифікованих(помічених) засобів з додатками від 31.01.2015 р.(а.п. 31-37 т.1) , суд визнає недопустимими доказами, оскільки, клопотання пропроведення негласнихслідчих(розшукових)дій від30січня 2015року,ухвала пронадання дозволуна проведеннянегласної слідчої(розшукової)дії -аудіо-,відеоконтроль особи ОСОБА_5 від 31.01.2015р.,ухвала пронадання дозволуна проведеннянегласної слідчої(розшукової)дії -зняття інформаціїз транспортнихтелекомунікаційних мережвід 31.01.2015р.,доручення напроведення слідчихрозшукових дійвід 31.01.2015р.постанова пропроведення негласноїслідчої(розшукової)дії -контроль завчиненням злочинувід 31.01.2015р.,доручення оперативномупідрозділу напроведення негласноїслідчої(розшукової)дії від31.01.2015р.долучено доматеріалів кримінальногопровадження,без відкриттяіншій сторонінавіть підчас судовогорозгляду справив суді,що підтверджуєтьсяданими журналусудового засіданнявід 24 травня 2017 року.  
		          Відповідно до положення ч.12 ст. 290 КПК України суд не має права допустити відомості, що містяться в даних матеріалах, як доказ.
		       Суд погоджується зі стороною захисту щодо того, що слідчі ОСОБА_28 та ОСОБА_15 не були в порядку п.1 ч.2 статті 39 КПК України, визначені керівником органу досудового розслідування здійснювати досудове розслідування по даному кримінальному провадженні. Також, прокурора - процесуального керівника не було визначено у передбаченому законом порядку.
		       Відповідно до ч.1 статті 37 КПК України прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування.
		   Як вбачається з ч.2 статті 10 Закону України "Про прокуратуру" регіональну прокуратуру очолює керівник регіональної прокуратури - прокурор області, Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя, який має першого заступника та чотирьох заступників.
		   Як видно з ч.3 ст. 11 Закону України "Про прокуратуру" у разі відсутності керівника регіональної прокуратури його повноваження здійснює перший заступник керівника регіональної прокуратури, а в разі його відсутності - один із заступників керівника регіональної прокуратури.    
		   В матеріалах кримінального провадження відсутні докази, того, що на час винесення заступником прокурора області ОСОБА_37 постанови про призначення прокурора та групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурора в даному кримінальному провадженні, був відсутній прокурор області та його перший заступник, також відсутні докази щодо того, що прокурор ОСОБА_38 був призначений в порядку ч.1 ст.37 КПК України прокурором, який здійснюватиме повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12015180140000032 від 01.02.2015 р. і відповідно винесена ним постанова від 02.02.2015 р. про об"єднання матеріалів досудового розслідування є незаконною (а.п.59 том 1).
		   Як вбачається з Наказу МВС № 686 від 09.08.2012 р. "Про організацію діяльності органів досудового розслідування МВС України" ,чинного на час проведення досудового розслідування по даному кримінальному провадженні, затверджено "Положення про органи досудового розслідування МВС України" відповідно до п.1.5 якого, органи досудового розслідування у головних управліннях, Управліннях МВС України, в Автономній республіці Крим,областях очолюють перші заступники начальників ГУМВС, УМВС України - начальники слідчих Управлінь (відділів).
		   Як видно з п.4.3 Типового положення про слідче управління (відділ) головного управління, управління МВС України в Автономній Республіці Крим,областях, містах Києві та Севастополі, на транспорті, (що було чинне на час проведення досудового розслідування), перший заступник начальника ГУМВС,УМВС - начальник слідчого управління (відділу) у разі відсутності начальника ГУМВС, УМВС за його дорученням виконує його обов`язки.
		   Відповідно п.4.4 Типового положення, на період тимчасової відсутності першого заступника начальника ГУМВС, УМВС - начальника слідчого управління (відділу) обов`язки начальника слідчого управління (відділу) виконує заступник начальника слідчого управління (відділу).
		   Кримінальне провадження не містить доказів того, що заступник начальника слідчого управління УМВС України в Рівненській області ОСОБА_39 станом на 30.01.2015 р. виконував обов`язки начальника слідчого управління і відповідно мав повноваження в порядку п.1 ч.1 статті 39 КПК України визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування даного кримінального провадження.
		   Відповідно до письмового доручення заступника начальника слідчого управління УМВС України в Рівненській області ОСОБА_40 від 30.01.2015 р. він доручає слідчому ОСОБА_28 проводити досудове розслідування в у кримінальному провадженні № 12015180000000033 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України (а.п.9 т.1).
		   Відповідно до постанови заступника начальника слідчого управління УМВС України в Рівненській області ОСОБА_40 від 30.01.2015 р. створено групу слідчих по кримінальному провадженні № 12015180000000033 в скаладі ОСОБА_28 та ОСОБА_15 (а.п. 43-44 т.1).
		       Досудове розслідування даного кримінального провадження було проведено неповноважними особами, з порушення вимог ч.1 ст.218, ч.1 ст.217 КПК України, що має наслідком визнання всіх доказів, зібраних стороною обвинувачення, недопустимими доказами.
		   Крім того, повідомлення заступника прокурора Рівненської області про призначення прокурора у кримінальному провадженні № 12015180000000033 від 30.01.2015 p., адресоване на ім"я т.в.о.начальника слідчого управління УМВС України в Рівненській області ОСОБА_41 (а.п. 26 т.1).
		    Згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину (а.п. 204-207 т. 2) фактичне затримання обвинуваченого ОСОБА_5 в розумінні ст.ст. 207-209 КПК України відбулось о 18 год. 31 січня 2015 року, а слідча дія - огляд місця події тривала до 18 год. 38 хв. 31 січня 2015 року що вбачається з протоколу огляду місця події від 31.01.2015 р. ( а.п. 38-42 т.1).
		       Тобто, з даного моменту ОСОБА_5 вже мав статус затриманої особи, про що зазначено і в самому протоколі, та згідно вимог КПК - право на адвоката та на спілкуванням з ним до початку слідчої дії, перевірки законності та обґрунтованості затримання. Однак, всупереч вимогам ст.42 КПК України слідчим не забезпечено затриманому в ході даної слідчої дії та під час затримання право на захист. З матеріалів кримінального провадження вбачається те, що захисник для ОСОБА_5 був залучений лише після завершення слідчої дії.
		       Відповідно до ч. 4 ст. 208 КПК України уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз`яснити право мати захисника та інші права.
		       У протоколі огляду місця події не зафіксована позиція затриманого щодо захисника (відмова від захисника чи наполягання на необхідності його залучення до цієї слідчої (розшукової) дії тощо.
		       Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 13 КПК України не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим судовим рішенням, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
		       Частина 2 ст. 233 КПК України розуміє під іншим володінням особи транспортні засоби.
		       Відповідно до ч. 1 ст. 233 КПК України ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.
		       Згідно ч. 3 ст. 233 КПК України слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді.
		       За загальним правилом, встановленим у ч. 2 ст. 234 та ч. 2 ст. 237 КПК України, огляд та обшук житла чи іншого володіння особи здійснюється на підставі ухвали слідчого судді. У винятковому випадку, передбаченому ч. 3 ст. 233 КПК України слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, однак у такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій (постфактум) звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді.    Докази, встановлені внаслідок огляду та обшуку, проведених з порушенням зазначених правил, а також, якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, є недопустимими (постанова Верховного суду від 23.05.2018 року, справа № 159/451/16-к).
		       У протоколі огляду місця події від 31.01.2015 р. вказано, що проведений огляд автомобіля марки "Renault Megane", державний номерний знак НОМЕР_1 , який перебуває у власності ОСОБА_5 .. Під час огляду з автомобіля вилучено грошові кошти в сумі 1500 грн. та інші речі. Добровільної згоди на огляд автомобіля ОСОБА_5 не давав.
		       Проведення огляду цього автомобіля суперечить вимогам ст. 233 КПК України.
		       За таких обставин, після проведення огляду транспортного засобу, який відноситься до іншого володіння особи, слідчий мав виконати приписи ч. 3 ст. 233 КПК України, однак цього не зроблено.
		       Як наслідок, докази, отриманні під час огляду іншого володіння особи без дозволу слідчого судді, є недопустимими.
		       Суд , аналізуючи отриманні докази, приходить до висновку про порушення права на захист обвинуваченого ОСОБА_5 , а також незаконне проведення огляду транспортного засобу при проведенні огляду місця події 31.01.2015 року, що тягне за собою визнання недопустимими як доказів всіх фактичних даних, отриманих під час проведення цієї процесуальної дії, а також фактичних даних, джерелом яких є похідні від протоколу огляду місця події процесуальні документи: протокол огляду речових доказів від 27.04.2015 року (а.п.206-222 т.1), висновок судової експертизи речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин № 102 від 23.04.2015 року (а.п.90-98 т.2), оптичний диск, який знаходиться на а.п. 42 т.1 із записом огляду місця події є недопустимим доказом.
		       Також захисником обвинуваченого адвокатом ОСОБА_4 подано до суду клопотання про визнання недопустимими доказів, а саме заяви ОСОБА_6 (а.п. 6 т. 1), роздруківки розмови ОСОБА_6 з ОСОБА_5 (т.1 а.п. 13-21), компакт диска "Verbatim" як додаток до заяви ОСОБА_6 від 29.01.2015 року (т.1 а.п.6). В обгрунтування заявленого клопотання захисник посилається на те, що роздруківка розмови та компакт диск на якому вона зафіксована здобуті до внесення відомостей в ЄРДР, що є порушенням ст. 214 КПК України. Вказані докази суд вважає недопустимими на підставі рішення КСУ від 20.10.2011 року № 12-рп/2011 за яким обвинувачення у вчиненні злочину не може грунтуватися на фактичних даних одержаних шляхом цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України "Про оперативно - розшукову діяльність" особою не уповноваженою на здійснення такої діяльності. Конституційний Суд України наголосив, що визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина у кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
		       Як вбачається з витягу з кримінального провадження № 12015180000000033 відомості до ЄРДР за ч. 3 ст. 368 КК України по даному кримінальному провадженні внесено 30.01.2015 року (а.п. 1 т. 1);
		Роздруківка розмови ОСОБА_6 з ОСОБА_5 виготовлена працівником СБУ ОСОБА_42 29.01.2015 р.
		Відповідно до заяви ОСОБА_6 до Управління СБУ України в Рівненській області розмова між ним та ОСОБА_5 , яка передувала поданню заяви до правоохоронних органів відбулася 29.01.2015 року.
		       За змістом ч.3 ст.214, ч.1 ст.246 КПК України здійснення досудового розслідування, в тому числі проведення негласних слідчих (розшукових) дій до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань не допускається.
		       Згідно з ч.1 ст.258 КПК України ніхто не може зазнавати втручання у приватне спілкування без ухвали слідчого судді.
		       У відповідності з положеннями п.3 ч.4 ст.258 КПК України відеоконтроль особи, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж є різновидами втручання в приватне спілкування.
		       Запис розмови здійснювався не уповноваженою особою  ОСОБА_6 , що також є недопустимим.
		       Компакт диск "Verbatim" як додаток до заяви ОСОБА_6 від 29.01.2015 року, оскільки він є похідним від змісту аудиозапису розмови осіб, а тому є «плодами отруйного дерева», так як інформація отримана внаслідок істотного порушення кримінального процесуального закону, також є недопустимим доказом.
		       Суд вважає, що заява про вчинений злочин ОСОБА_6 не може бути належним доказом винуватості ОСОБА_5 з огляду на те, що вона виготовлена друкарським способом, включаючи дату, що викликає сумнів у тому, що вона складена ОСОБА_6 .. Крім того, дана заява прийнята з порушенням п. 2.1, 2.3 Інструкції "Про порядок приймання, реєстрації та розгляду в Службі безпеки України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення".
		       Рапорт старшого оперуповноваженого спецпідрозділу БКОЗ Управління СБУ в Рівненській області ОСОБА_43 ( а.п. 5 т. 1) суд також вважає недопустимим доказом, оскільки він складений виключно на підставі заяви ОСОБА_6 .. До такого висновку суд приходить з врахуванням доктрини "плодів отруєного дерева".
		       Виходячи з практики ЄСПЛ, викладеної в рішеннях у справі "Балицький проти України" від 3.11.2011 року, заява №12793/03, "Тейшейра де Кастро проти Португалії", від 9.06.1998 p., "Шабельник проти України", від 19.02.2009 p., заява № 16404/03 якими встановлено різновид доктрини "плодів отруєного дерева" коли визнаються недопустимими не лише докази які безпосередньо отримані внаслідок порушення, а також і докази, які б не були отримані, якби не були отримані перші, суд вважає, що допустимі самі по собі докази в даному кримінальному провадженні отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими.
		        Як вбачається з протоколу обшуку автомобіля з додатками під час проведення слідчої дії було вилучено речі, що не вказані в ухвалі слідчого судді Рівненського міського суду (а.п.143-146 том 1)..
		       Висновки судової фізико- хімічної експертизи за № 102 від 23.04.2015 р. та судової фізико-хімічної експертизи за № 152 від 21.04.2015 р. суд визнає недопустимими доказами так, як всі об`єкти дослідження були отримані в результаті слідчих дій та НСРД, які є недопустимими доказами. (а.п. 90-98 т.2, а.п 105-111 т.2).
		       Суд вважає за можливе погодитися з клопотанням захисника про визнання недопустимими доказами висновків експертів за результатами проведення криміналістичної експертизи відеозвукозапису № 858/859 від 24.03.2015 ( а.п. 181- 186 т.2 ) та № 915/916 від 26.03.2015 року ( а.п. 191-196 т. 2). Оскільки, об"єктом дослідження були відомості, що містяться в протоколах НСРД з додатками, а саме протоколі за результатами проведення негласної слідчої(розшукової) дії - аудіо -, відео контролю особи від 01 лютого 2015 року та протоколі за результатами проведення негласної слідчої(розшукової) дії - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 19 лютого 2015 року - відповідно і враховуючи доктрину "плодів отруєного дерева" висновки експертів є недопустимими доказами.
		        Висновки судово-медичних експертиз № 138 від 13.02.2015 р. та № 137 14.02.2015 р. суд визнає недопустимими доказами, оскільки експертизи проведені з порушенням інструкції, джерело походження медичних карток, на підставі яких були проведені дані експертизи є невідомим (а.п. 144-146, а.п. 151 -153 т.2).
		   Інших доказів суду не надавалося.
		       Отже, повідомлення про підозру за всіма статтями за якими обвинувачується ОСОБА_5 вручено неуповноваженою особою, що ставить під сумнів набуття ОСОБА_5 статусу підозрюваного по даному кримінальному провадженні. Щодо обвинувачення Коробки за ч.1 ст.368 КК України докази обвинувачення, що здобуті в результаті НСРД судом визнані недопустимими, також недопустимими визнано похідні від них докази. 
		       Щодо обвинувачення по ч.2 ст.342 КК України, то прокурором в кримінальному провадженні не подано доказів, що працівники управління СБУ в Рівненській області виконували свої службові обов"язки на підставі доручення слідчого в кримінальному провадженні № 12015180000000033, оскільки таких доручень в матеріалах справи немає, а саме немає доручення слідчого на затримання та не доведено факту опору працівникам СБУ.
		       Як вбачається з доручення про проведення слідчих (розшукових дій) (негласних слідчих (розшукових дій) слідчого ОСОБА_28 на ім"я заступника начальника відділу БКОЗ Управління СБУ України в Рівненській області ОСОБА_44 дане доручення надане на проведення слідчих (розшукових дій) та НСРД.
		       Відповідно до п.5., 5.1, 5.2. Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами внутрішніх справ у попередженні, виявленні та розслідуванні кримінальних правопорушень ,яка була чинною станом на 30.01.2015 року ,оперативне супроводження досудового розслідування забезпечується з моменту створення СОГ і до ухвалення судом вироку або постановлення ухвали, які набрали законної сили, а також у разі закриття кримінального провадження.
		       Відповідно до п.6, 6.2, 6.3 Інструкції не допускається надання слідчим неконкретизованих доручень оперативному підрозділу (співробітнику оперативного підрозділу - члену СОГ) та без встановленого строку їх виконання. Співробітники оперативних підрозділів не мають права здійснювати процесуальні дії в кримінальному провадженні за власною ініціативою або звертатися з клопотанням до слідчого судді чи прокурора.
		       Обов"язок подання доказів щодо наявності доручень та того, що працівники СБУ виконували свої пояснення в межах закону покладається на сторону обвинувачення.
		       Відповідно до п.7 ч.1 ст.25 ЗУ "Про Службу безпеки України" Службі безпеки України, її органам і співробітникам для виконання покладених на них обов`язків надається право: виключно при безпосередньому припиненні злочинів, розслідування яких віднесено законодавством до компетенції Служби безпеки України, переслідуванні осіб, що підозрюються у їх вчиненні, заходити в жилі, службові, виробничі та інші приміщення, на території і земельні ділянки та оглядати їх в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.
		       Дане кримінальне провадження не відноситься законодавством до компетенції СБУ.
		        Також, прокурором в кримінальному провадженні не подано доказів щодо законності передачі кримінального провадження зареєстрованого за № 12015180140000032 за ч.2 ст. 342 КК України за фактом опору ОСОБА_5 (а.п.51 т.1) працівникам правоохоронних органів, з Корецького РВ УМВС до слідчого управління УМВС України в Рівненській області.
		       Дане кримінальне провадження об"єднане з кримінальним провадженням № 12015180000000033 02.02 2015 року постановою прокурора ОСОБА_45 (а.п. 59-60 т.1).
		       Також, в кримінальному провадженні відсутня постанова про зміну підслідності по кримінальному провадженні зареєстрованому за ч.2 ст.342 КК України.
		       Щодо обвинувачення за ч.2 ст.345 КК України стороною обвинувачення, також, не подано доказів, що працівникиуправління СБУ в Рівненськійобласті виконувалисвої службовіобов"язкина підставідоручення слідчогов кримінальномупровадженні №12015180000000033, та щодо обставин умисного нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 працівникам СБУ ОСОБА_46 та ОСОБА_8 , з дослідженого судом відеозапису ОСОБА_5 говорив: "хто ви такі, що ви робите?", оскільки працівники СБУ були у цивільному одязі та ОСОБА_5 не був раніше з ними знайомий.
		       Висновки судово-медичних експертиз складено із порушенням Інструкції про проведення судово-медичної експертизи № 6 від 17.01.1995 року.В кримінальному провадженні немає доказів законності надання матеріалів слідчим експерту, тобто відсутня вимога слідчого про надання йому даних документів.     Слідчі експерименти з потерпілими ОСОБА_10 та ОСОБА_8 під час досудового розслідування не проводилися.
		       Частиною 1 статті 84 КПК України встановлено, що доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають, доказуванню.
		       Відповідно до ст.62 Конституції України та ст.17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		   Стаття 86 КПК встановлює, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		          А згідно зі ст. 85 КПК належними також є докази, які прямо чи непрямо підтверджують достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		       Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
		        Оцінюючи досліджені по справі докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності і достатності, суд приходить до переконання, що стороною обвинувачення у законний спосіб не подано доказів, що в діянні обвинуваченого ОСОБА_5 є склад кримінальних правопорушень , передбачених ч.1 ст. 368, ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України, подані прокурором докази суд визнає недопустимими, всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані.Отже, ОСОБА_5 слід визнати невинуватим та виправдати з цих підстав.
		    У зв`язку з виправданням, на підставі ч. 4 ст. 174 КПК України підлягає скасуванню арешт, накладений в ході досудового розслідування на майно обвинуваченого.
		      Долю речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
		       За правилами ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення (п. 3 ч. 1), обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення (ч. 3).
		       Згідно з ч. 7 ст. 284 КПК України, якщо обставина, передбачена пунктом 2 частини першої цієї статті (встановлена відсутність у діянні складу кримінального правопорушення), виявляється під час судового розгляду, суд зобов`язаний ухвалити виправдувальний вирок.
		       Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди та цивільний позов ОСОБА_10 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди слід залишити без розгляду.
		       Відповідно до ст. 15 Закону України «Про судову експертизу», ст. 124 КПК України витрати по проведенні експертиз за даним кримінальним провадженням віднести на рахунок держави.
		       На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 371, 373, 374 КПК України, суд-
		 
		                                   ухвалив:
		 
		     ОСОБА_5 визнати невинуватим та виправдати у зв"язку з відсутністю в його діянні складу кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 368, ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 Кримінального кодексу України.
		   Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди- залишити без розгляду.
		       Цивільний позов ОСОБА_10 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - залишити без розгляду.
		      Витрати на залучення експертів в кримінальному провадженні віднести на рахунок держави.
		       Зняти арешт накладений ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 11.02.2015 року на грошові кошти в сумі 26 грн., автомобіль марки "Renault Megane" д.н.к. НОМЕР_1 , мобільний телефон марки "Samsung" IMEI: НОМЕР_2 з сім-картою оператора "Київстар" та картою пам"яті на 4 Gb, мобільний телефон марки "Samsung" IMEI: НОМЕР_3 ; НОМЕР_4 з сім-картою операторів "Київстар" та "Лайф", що знаходяться в кімнаті зберігання речових доказів ГУНП України в Рівненській області.
		       Зняти арешт накладений ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 13.02.2015 року на грошові кошти ОСОБА_5 - 1100 доларів США та 220 грн.  
		       Речові докази по кримінальному провадженні, а саме:
		       - автомобіль марки "Renault Megane" д.н.к. НОМЕР_1 , який передано ОСОБА_5 залишити йому ж;
		   - грошові кошти в сумі 26 грн., грошові кошти в сумі 1100 доларів США та 220 грн., два мобільні телефони марки "Samsung" з сім-картами, наявних у них, що належать ОСОБА_5 , що знаходяться в ГУНП України в Рівненській області - повернути ОСОБА_5 
		       - копія протоколу про адміністративне правопорушення від 13.09.2014 року № 057961; виписка № 227 медичного освідчення на предмет сп"яніння; постанова в справі про адміністративне правопорушення № 301642 від 14.11.2013 року про притягнення ОСОБА_11 до адмінвідповідальності; повістка про виклик до Корецького районного суду ОСОБА_11 ; постанова Корецького районного суду про скасування постанови про притягнення ОСОБА_11 до адмінвідповідальності, винесену начальником ВДАІ Корецького РВ УМВС України в Рівненській області - залишити при справі;
		       - предмет схожий на електрошокер-фонарик марки "Bailong", чорного кольору із батарейкою "chaonai" 3200 mAh 3.7, який зберігається в кімнаті зберігання речових доказів ГУНП України в Рівненській області - повернути ОСОБА_5 
		       - флеш-карта пам"яті з відео реєстратора автомобіля належного ОСОБА_5 , яка передана ОСОБА_5 залишити йому ж;
		       - грошову купюру номіналом 50 грн. РД 7983259, яка знаходиться в ГУНП України в Рівненській області повернути ОСОБА_5 ;
		       - газобалонний пневматичний пістолет моделі "MP-545K", серійний номер пістолету НОМЕР_5 , який зберігається в кімнаті зберігання зброї ГУНП України в Рівненській області- повернути ОСОБА_5 ,
		       - грошові кошти в сумі 2000 грн., що знаходяться на зберіганні в Корецькому районному суді Рівненської області повернути ОСОБА_6 ;
		       - контрольний зріз бинта; змиви з двох рук ОСОБА_5 ; зразки спеціального люмінісцентного барвнику (препарату) "Промінь-1" до протоколу вручення зазделегідь ідентифікованих (помічених) засобів від 31.01.2015 року; зразки фломастера для нанесення невидимого (люмінісцентного) маркування до протоколу вручення заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів від 31.01.2015 року; шість пакетів з одноразовими медичними рукавицями, які використовувались особою, що проводить огляд під час огляду місця події від 31.01.2015 року; контрольний зріз бинта; змиви з керма, перемикачів, сигналів повороту панелі; змиви з ручок дверей, коробки передач автомобіля марки "Renault Megane" д.н.к. НОМЕР_1 ; дві пари одноразових медичних латексних рукавиць, вилучені під час обшуку вказаного автомобіля, які зберігається в Корецькому районному суді Рівненської області - знищити;
		       Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		       Вирок може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду через Корецький районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		 
		 
		 
		       Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...