Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/1931/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Захисту права власності; витребування майна із чужого незаконного володіння.
Надіслано для оприлюднення: 26.06.2019. Зареєстровано: 26.06.2019. Забезпечено надання загального доступу: 27.06.2019.
Дата набрання законної сили: 13.06.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"13" червня 2019 р. Справа №914/1931/18
		 
		м. Львів
		 
		Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
		головуючого (судді-доповідача): Матущака О.І.
		суддів:Мирутенка О.Л.
		Якімець Г.Г.
		 
		за участю представників сторін від:
		прокуратури: Рогожнікова Н.Б.;
		позивача: Мельник А.І.;
		відповідача: Цигинко В.Р.
		 
		розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Коміна, м. Київ 
		 
		на рішення Господарського суду Львівської області від 04.02.2019 (суддя М.М. Синчук, повний текст рішення складено 07.02.2019)
		 
		за позовом Заступника керівника Львівської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Львівської обласної ради, м. Львів
		 
		до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Коміна, м. Київ
		 
		проскасування державної реєстрації права власності та витребування майна
		 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Суть спору.
		Заступником керівника Львівської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Львівської обласної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коміна» подано позов про скасування державної реєстрації права власності та витребування майна.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, первинну державну реєстрацію об`єкта нерухомого майна по АДРЕСА_1 Січових Стрільців, 3 у м. Львові пл. 157, 9 кв.м 26.08.2016 здійснено приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Щуром О.І. за Тютюнником П.І. на підставі розпорядження Галицької районної державної адміністрації №237 від 04.04.1996, яке відповідно до інформації, наданої адміністрацією  у них відсутнє. А тому, з огляду на те, що ТОВ «Коміна» право власності на об`єкт нерухомого майна не набуло, оскільки згадане вище розпорядження адміністрації, яке стало підставою для здійснення первинної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, не видавалось взагалі, а Львівською обласною радою як дійсним власником майна не прийнято жодного рішення про відчуження такого майна, то спірне майно необхідно вважати таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. 
		Підставою для представництва інтересів держави в особі Львівської обласної ради, шляхом подання позову, стало неправомірне вибуття зі спільної власності об`єкта права комунальної власності, що у свою чергу призвело до заподіяння шкоди інтересам держави, при тому, що Львівською обласною радою, як уповноваженим органом, своєчасно не забезпечено збереження вказаного майна та не вжито достатніх заходів, в тому числі представницького характеру, щодо запобігання вибуття згаданого приміщення з комунальної власності, а також не вжито заходів щодо витребування його з чужого незаконного володіння і повернення у спільну комунальну власність. 
		Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.02.2019 позов задоволено повністю. Скасовано державну реєстрацію права власності ТОВ «Коміна» на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення загальною площею 157,9 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Січових Стрільців, буд.3, здійснену державним реєстратором Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області із закриттям відповідного розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Вказаним рішенням ухвалено витребувати у ТОВ «Коміна» на користь Львівської обласної ради нежитлове приміщення загальною площею 157,9 кв. м. по вул. Січових Стрільців, 3 у м. Львові (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1010250846101). Стягнуто з ТОВ «Коміна» на користь прокуратури Львівської області 56 977,00 грн судового збору.
		Рішення суду мотивоване тим, що державна реєстрація права власності на спірне майно за ТОВ «Коміна» проведена з порушенням вимог ст.27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, оскільки розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 04.04.1996 №237 не видавалось взагалі. Окрім цього, матеріалами справи підтверджується реєстрація за позивачем права власності на будинок за адресою м. Львів, вул. Січових Стрільців, 3, а отже, спірне майно вибуло з володіння позивача поза його волею неправомірно.
		Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи. 
		Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю. У своїй апеляційній скарзі скаржник зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, скаржник стверджує, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Апелянт вказує, що представництво інтересів позивача у суді згідно довіреності здійснює начальник юридичного відділу Львівської обласної ради, відповідно позивач самостійно захищає та має змогу захистити свої інтереси, що виключає підставу для участі прокурора у даній справі. Жодних доказів бездіяльності позивача, що давало б підставу прокурору звернутися до суду з даним позовом, прокурором не подано. Окрім цього відповідач звертає увагу на те, що всупереч ч.4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» до матеріалів справи не надано доказів повідомлення Львівської обласної ради про подання до ТОВ «Коміна» позову про скасування державної реєстрації права власності та витребування з чужого незаконного володіння спірного нежитлового приміщення. 
		Апелянт також зазначає, що відсутність згаданого розпорядження у архівних документах районної адміністрації не може свідчити про його недійсність. Апелянт, покликаючись на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України», зазначає, що за законність дій органу влади, які породили виникнення у фізичної особи майнових прав не може відповідати зазначена особа, відповідно, встановлення невідповідності закону таких дій не може мати наслідком позбавлення фізичної особи отриманого раніше права. Так, право власності у ОСОБА_1 виникло на підставі рішення органу місцевого самоврядування, доказів скасування якого позивачем не надано. А тому, право власності останнім набуто правомірно, відтак у ОСОБА_1 були законні права на розпорядження таким майном. 
		Прокуратурою подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Свої заперечення обґрунтовує тим, що відповідно до статті 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функції представництва інтересів держави в судах у випадках визначених законом. Право на звернення прокурора або його заступника до господарського суду в інтересах держави передбачено ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 Господарського процесуального кодексу України. Так, підставою для представництва інтересів держави в особі Львівської обласної ради, шляхом подання позову, стало неправомірне вибуття зі спільної власності об`єкта права комунальної власності, що у свою чергу призвело до заподіяння шкоди інтересам держави, при тому, що Львівською обласною радою, як уповноваженим органом, своєчасно не забезпечено збереження вказаного майна та не вжито достатніх заходів, в тому числі представницького характеру, щодо запобігання вибуття згаданого приміщення з комунальної власності, а також не вжито заходів щодо витребування його з чужого незаконного володіння і повернення у спільну комунальну власність. Прокурор також зазначає, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, який погоджується із правом прокурора на звернення до суду в інтересах держави. Так, у справі «Менчинська проти Росії» (№42454/02, 15.01.2009) суд відзначив, що сторонами цивільного провадження є позивач та відповідач, яким надаються рівні права, зокрема право на юридичну допомогу. Підтримка, яка надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян або коли потрібно захистити інтереси держави.
		Крім того, прокурор у відзиві наголошує на відсутності розпорядження Галицької районної державної адміністрації №237 від 04.04.1996, на підставі якого було зареєстровано право власності на спірне майно за Тютюнником ОСОБА_2 . 
		Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити без змін рішення суду першої інстанції, з огляду на те, що державний реєстратор (нотаріус) не мав права реєструвати відчуження права комунальної власності на підставі неіснуючого рішення органу влади. Позивач також зазначає, що прокурор належним чином обґрунтував необхідність захисту інтересів держави в особі Львівської обласної ради, оскільки існувала реальна загроза втрати майна спільної власності територіальних громад Львівської області. 
		Відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності.
		Інших клопотань, заяв в порядку ст.207 ГПК України сторонами заявлено не було.
		Фактичні обставини справи.
		Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, згідно із витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно №6958482 від 08.04.2005, виданого обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» право власності на будинок в цілому по АДРЕСА_2 зареєстровано за Львівською обласною радою на підставі ухвали Львівської обласної ради народних депутатів №236 від 04.06.1992.
		07.09.2018 державним реєстратором Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області прийнято рішення про державну реєстрацію права власності та на підставі протоколу загальних зборів №1/170818 від 17.08.2018 та акту приймання-передачі нерухомого майна від 17.08.2018 зареєстровано за ТОВ «Коміна» право власності на об`єкт нерухомого майна нежитлові приміщення загальною площею 157,9 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Січових Стрільців, будинок 3, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1010250846101.
		Львівською місцевою прокуратурою №1 встановлено, що згідно з відомостями, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, первинну державну реєстрацію об`єкта нерухомого майна по вул. Січових Стрільців, 3 у м. Львові пл. 157,9 кв. м. 26.08.2016 здійснено приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Щуром О.І. за Тютюнником П.І. на підставі розпорядження Галицької районної державної адміністрації №237 від 04.04.1996.
		Однак, згідно з інформацією Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, згадане розпорядження в архівних матеріалах адміністрації відсутнє. Водночас, в районній адміністрації зареєстроване розпорядження голови районної адміністрації №237 від 11.03.1996 «Про підготовку і проведення призову громадян 1969-1978 років народження на строкову військову службу весною 1996 року». Тобто, розпорядження адміністрації №237 існує, проте дата і назва такого є іншими. 
		Відповідно до інформації управління майном спільної власності Львівської обласної ради, Львівською обласною радою не приймалося жодного рішення про відчуження Тютюннику П.І. нежитлових приміщень загальною площею 157,9 кв. м. по вул. Січових Стрільців, 3 у м. Львові.
		Як підтверджується матеріалами справи, відповідно до відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Тютюнником П.І. на підставі договору від 05.09.2016 відчужено спірні приміщення ОСОБА_3 , який в подальшому 22.09.2016 вніс такі до статутного капіталу ТОВ «ФМС Торг».
		22.09.2016 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пшеничною О.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та зареєстровано право спільної часткової власності за ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на спірний об`єкт нерухомого майна та які в подальшому на підставі протоколу загальних зборів №1/170818 від 17.08.2018 та акту приймання-передачі нерухомого майна від 17.08.2018 передали до статутного капіталу ТОВ «Коміна», яке на даний час і є власником спірних приміщень по вул. Січових Стрільців, 3 у м. Львові.
		Оцінка суду. 
		Предметом судового розгляду у даній справі є позовні вимоги прокурора про скасування державної реєстрації права власності та витребування майна.
		При зверненні з позовом до суду в обґрунтування необхідності самостійного захисту інтересів держави прокурор вказав на те, що Львівською обласною радою, як уповноваженим органом, своєчасно не забезпечено збереження вказаного майна та не вжито достатніх заходів щодо запобігання вибуття спірного майна з комунальної власності, що, на думку прокурора, свідчить про неналежний захист цим органом інтересів держави.
		Необхідно зазначити, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
		Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф.В. проти Франції» від 31.03.2005).
		Пункт третій частини першої статті 131-1 Конституції України передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках. Тому необхідно з`ясувати, що мається на увазі під «виключним випадком» і чи є таким випадком обставини у конкретній справі.
		Насамперед, випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави». «Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
		У рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.
		Аналіз ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох «виключних» випадках:
		1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
		2) у разі відсутності такого органу.
		Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
		У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
		«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
		«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
		«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
		При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
		Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
		Більше того, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі ст. 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо).
		У даній справі апеляційним судом не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання Львівською обласною радою, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів спільної власності територіальних громад Львівської області. Сама по собі обставина не звернення позивача з позовом протягом певного періоду без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави. 
		Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що прокурором в обгрунтування представництва зазначено лише те, що Львівською обласною радою, як уповноваженим органом, своєчасно не забезпечено збереження вказаного майна та не вжито достатніх заходів. Водночас прокурором не подано, а судом не встановлено обставини, за яких можна було б достеменно встановити неналежне виконання своїх повноважень відповідними посадовими особами позивача, як-от: застосування дисциплінарних стягнень притягнення до відповідальності за невиконання службових обовязківчи звільнення таких осіб з державної служби за невиконання службових обов`язків. 
		Зазначене вище узгоджується з усталеними правовими висновками Верховного Суду, зокрема в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, а також у постановах Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №927/246/18, від 23.10.2018 у справі № 926/03/18, від 23.09.2018 у справі № 924/1237/17.
		Одночасно необхідно зазначити, що обставини дотримання прокурором встановленої ч.ч. 3, 4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» процедури, яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом не залежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до приписів статей 53, 174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган держави (за його наявності), виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутись до суду з метою захисту інтересів держави.
		Суд апеляційної інстанції також зазначає, що покликання прокурора на практику Європейського Суду з права людини щодо виправдання представлення інтересів однієї із сторін прокурором у разі, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян або коли потрібно захистити інтереси держави, не спростовують обов`язку прокурора довести суду у чому полягає неможливість уповноваженого органу самостійно захищати своє порушене чи оспорюване право. Більше того, у даному випадку уповноваженим органом є Львівська обласна рада у структурі якої є юридичний відділ, який має можливість самостійно здійснювати захист права власності позивача.
		За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність у даному випадку законних підстав для представництва інтересів держави, що свідчить про заявлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності та є підставою для залишення позову без розгляду відповідно до п. 1 ч. 1 ст.226 ГПК України.
		Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність процесуальної дієздатності прокурора та залишення позову без розгляду, заява відповідача про застосування позовної давності залишається без розгляду. 
		Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Відповідно до ч.1 ст. 278 ГПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених ст.ст. 226 та 231 цього Кодексу.
		З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позов прокурора  залишенню без розгляду.
		Судові витрати.
		Відповідно до ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про стягнення судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 42 732, 75 грн з прокуратури на користь відповідача, що складає половину суми сплаченого судового збору апелянтом за розгляд апеляційної скарги. 
		Керуючись ст. ст. 11, 13, 74, 129, 226, 270, 275, 278, 281- 284 ГПК України, 
		Західний апеляційний господарський суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Коміна», м. Київ задовольнити частково.
		2. Рішення Господарського суду Львівської області від 04.02.2019 у справі №914/1931/18 скасувати. Позов Заступника керівника Львівської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Львівської обласної ради  залишити без розгляду.
		3. Стягнути з Прокуратури Львівської області (79004 м. Львів, 79000, м. Львів, просп. Шевченка, 17-19 код ЄДРПОУ 02910031) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коміна» (02093 м. Київ, вул.Бориспільська, 11 а, код ЄДРПОУ 40986268) 42 732, 75 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
		 
		Доручити Господарському суду Львівської області видати наказ на виконання даної постанови. 
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Касаційна скарга подається безпосередньо або через Західний апеляційний господарський суд до Верховного Суду (п.17.5 Перехідних положень ГПК України).
		 
		Справу повернути до місцевого господарського суду.
		 
		У зв`язку з перебуванням у відрядженні судді Мирутенка О.Л. з 17.06.2019 по 21.06.2019, повний текст постанови підписано 24.06.2019.
		 
		 
		Головуючий (суддя-доповідач) О.І. Матущак
		 
		СуддіО.Л. Мирутенко
		 
		Г.Г. Якімець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...