У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
|
Макаренка М.М.
|
суддів
|
Колесника М.А., Селівона О.Ф.
|
та прокурора
|
Вергізової Л.А.
|
|
|
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 8 червня 2006 року матеріали справи за касаційним
поданням заступника прокурора м. Києва на постанову Печерського районного суду
м. Києва від 7 вересня 2005 року.
Цією постановою
ОСОБА_1,
2 листопада
1962 року народження,
немаючу
судимості,
обвинувачену у вчинені
злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190 та ч. 3 ст. 357 КК України, звільнено від
кримінальної відповідальності на підставі п. “в” ст. 1 Закону України “Про
амністію” від 31 травня 2005 року, а зазначену кримінальну справу провадженням закрито.
Постановлено стягнути з
ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 500грн., ОСОБА_3 2245грн. 40коп. на відшкодуванням
матеріальної шкоди.
В апеляційному порядку
зазначена постанова не оскаржувалася.
Органами досудового
слідства ОСОБА_1 обвинувачувалася у тому, що вона восени 2002 року у
невстановлений слідством час у приміщенні Печерського районного управління
освіти м. Києва по вул. Інститутській, 24/7 завірила ОСОБА_2 у тому, що вона,
як працівник райдержадміністрації Печерського району м. Києва має можливість
прискорити надання її сім”ї однокімнатної квартири, для чого їй необхідно
500грн. для офіційного внеску на рахунок райдержадміністрації. 29 грудня 2002
року близько 20-ї години 30 хвилин ОСОБА_1 у квартиріАДРЕСА_1 отримала від
чоловіка ОСОБА_2 500грн., після чого, заволодівши шляхом обману грошима, свої
зобов”язання не виконала, гроші не повернула, а витратила їх на власні потреби.
В кінці жовтня 2003 року
по вул. Інститутській, 24/7 в м. Києві ОСОБА_1 завірила ОСОБА_3у тому, що вона
може організувати її виїзд на роботу в Італію. Ввівши ОСОБА_3в оману, не маючи
реальної можливості виконати обіцянку, ОСОБА_1 шляхом обману заволоділа
закордонним паспортом на ім”я ОСОБА_3 та її грошима у сумі 1200грн.
В середині грудня 2003
року ОСОБА_1, ввівши в оману ОСОБА_3, повідомила, що для її виїзду за кордон
треба заплатити ще 160 євро, які потерпіла і передала ОСОБА_1 біля входу в метро станції “Дружби Народів” у
м. Києві.
Таким чином, ОСОБА_1 шляхом обману заволоділа грошима ОСОБА_3 на загальну
суму 2245, 40грн.
На початку березня 2004
року у невстановлений слідством час по вул. Інститутській, 24/7 у м. Києві ОСОБА_1 запропонувала ОСОБА_4 відправити його
сина на відпочинок до Іспанії. При цьому ОСОБА_1 повідомила, що сама поїздка
коштує 250 доларів США та окремо необхідно буде доплатити за оформлення
документів. ОСОБА_4розповів про таку можливість ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які з метою
оздоровлення своїх дітей зібрали гроші та передали їх ОСОБА_4 для подальшої
передачі ОСОБА_1
Ввівши ОСОБА_4 та інших в
оману, не маючи реальної можливості виконати обіцянку, ОСОБА_1 шляхом обману
заволоділа грошима ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, отримавши від ОСОБА_4 10
березня 2004 року на тролейбусній зупинці по АДРЕСА_2 750 доларів США.
16 червня 2004 року
ОСОБА_1, знаходячись біля нотаріальної контори по АДРЕСА_3, завіривши, що
необхідно докласти додаткові гроші для оформлення виїздних документів, отримала
від ОСОБА_5 25грн., від ОСОБА_6 145грн. та від ОСОБА_4 25грн. Заволодівши таким
чином шляхом обману грошима потерпілих, ОСОБА_1 свої зобов”язання не виконала,
а гроші витратила на власні потреби.
У касаційному поданні
заступник прокурора м. Києва просить постанову районного суду в частині
задоволення цивільних позовів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скасувати, а позови залишити
без розгляду.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України,
міркування прокурора, яка підтримала
касаційне подання, обговоривши його доводи та перевіривши кримінальну справу,
колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з таких
підстав.
Відповідно до вимог ст. 328 КПК України розв”язання
заявленого по справі цивільного позову передбачено лише у разі постановлення
судом вироку. У разі закриття кримінальної справи з передбачених законом
підстав цивільний позов не розглядається. В цьому випадку, згідно з ч. 4 ст. 28
КПК України, позивач має право пред”явити його в порядку цивільного
судочинства.
У зв”язку з цим постанова районного суду в частині
розв”язання цивільних позовів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягає скасуванню, а
цивільні позови - залишенню без розгляду.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 395, 396 КПК
України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
касаційне подання заступника прокурора м. Києва
задовольнити.
Постанову Печерського районного суду м. Києва від 7
вересня 2005 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 500грн. та
ОСОБА_3 2245грн. 40 коп. скасувати.
Цивільні позови залишити без розгляду.
С у д д і :
Макаренко М.М. Колесник
М.А.
Селівон О.Ф.