Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/940/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; За спожиті енергоносії.
Надіслано для оприлюднення: 01.07.2019. Зареєстровано: 01.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 02.07.2019.
Дата набрання законної сили: 23.07.2019
Номер судового провадження: 35ЗП

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		"20" червня 2019 р.м. Одеса  Справа № 916/940/19
		Господарський суд Одеської області у складі:
		Суддя Гут С.Ф.
		При секретарі судового засідання Борисовій Н.В.
		 
		За участю представників сторін:
		від позивача: Оляш О.Ю. - на підставі довіреності; 
		від відповідача: не з`явився.
		 
		розглянувши справу №916/940/19 за позовом Акціонерного товариства "Одесаобленерго" до відповідача Національного університету "Одеська юридична академія" про стягнення 423  552,47грн.,-
		 
		                                                 ВСТАНОВИВ:          
		 
		Акціонерне товариство "Одесаобленерго" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Національного університету "Одеська юридична академія" про стягнення 423 552,47грн.
		Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконання відповідачем зобов`язань за договором про постачання електричної енергії №279 від 16.03.2006р. 
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.04.2019р. провадження по справі №916/940/19 було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження. 
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.05.2019р. було закрито підготовче провадження у справі №916/940/19 із призначенням справи до судового розгляду по суті на 30.05.2019р. о 12:00 год.
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.05.2019р. було відкладено судове засідання на  "20" червня  2019 р. о 10:45 год.
		Відповідач  про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою, відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив. 
		Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
		В судовому засіданні 20.06.2019р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду, повний текст якого буде складено 01.07.2019р.
		Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
		16.03.2006р. між Відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" (нове найменування якого є Акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго")  (Постачальник) та Національним Університетом «Одеська юридична академія» (Споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії №279, умовами якого передбачено, що Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок останнього з приєднаною потужністю, величини якої на площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
		Згідно із п. 9.4. Договору, цей Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2006 р. Договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
		Відповідно до п. 2.2. Договору Постачальник зобов`язується постачати електричну енергію Споживачу в обсягах визначених договором умов, а останній зобов`язується дотримуватися режиму споживання електричної енергії, визначеного договором, щомісячно своєчасно здійснбвати оплату відпущеної йому електроенергії та виконувати інші умови договору.  
		Пунктами 2.3.1., 2.3.3. Договору встановлено обов`язки споживача виконувати умови цього Договору; оплачувати позивачу вартість електричної енергії згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показів засобі обліку електричної енергії".
		Відповідно до п. 1. Додатку № 2 "Графік зняття показів засобі обліку електричної енергії" до Договору, покази засобів обліку, відповідно до Додатку "Перелік об`єктів Споживача", фіксуються 15 числа кожного місяця.
		Пунктом 2 Додатку № 2 "Графік зняття показів засобі обліку електричної енергії" до Договору передбачено, що споживач зобов`язаний самостійно здійснити зняття показів розрахункових засобів обліку, оформити "Акт про обсяги спожитої електричної енергії" у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, і в перший день наступного розрахункового періоду надати нарочно постачальнику.
		Згідно із п. 3 Додатку № 5 "Порядок розрахунків" до Договору, обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат на ділянці мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності електромереж, визначається за "Актом про обсяги спожитої електроенергії" за показами розрахункових засобів обліку, знятих відповідно до графіка зняття показів. Розмір коштів, які має оплатити споживач за спожиту в розрахунковому періоді електричну енергію визначається на підставі поданого споживачем "Акта про обсяги спожитої електроенергії" як сума добутків рівнів тарифу відповідного класу, який діяв на кінець розрахункового періоду на обсяг спожитої в розрахунковому періоді електроенергії (п. 4 Додатку № 5 "Порядок розрахунків" до Договору).
		Так, за грудень 2018 р. Національним університетом "Одеська юридична академія" було спожито 361 653 кВт.год електричної енергії на суму 758  940,30 грн., що підтверджується актами про обсяг спожитої електричної енергії (копії додаються), а сплату за спожиту електричну енергію провів частково у розмірі 369  523,18 грн., з урахуванням чого заборгованість Національного університуту «Одеська юридична академія» станом а 22.12.2018р. складає 389  417,12 грн.  
		Відповідно до Додатку № 5 "Порядок розрахунків" до Договору, що є невід`ємною частиною договору, Додаткової угоди до договору, розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електроенергії приймається місяць з 15 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця. 
		Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 26  117,62грн.,  3% річних у розмірі 2  176,47грн. та інфляційні витрати у розмірі 5  841,26грн. 
		Посилаючись на вищенаведені обставини, Акціонерне товариство "Одесаобленерго" звернулось до суду з відповідним позовом за захистом свого порушеного права. 
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, надані ними в ході розгляду справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
		У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні  права вільно на власний розсуд.
		Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. 
		Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. 
		Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.
		Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу. 
		Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).
		За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		За приписами ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. 
		Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
		За правилами ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
		Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
		Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 Цивільного кодексу України). 
		Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. 
		Пунктом 2.1. Договору передбачено, що під час виконання умов цього Договору з питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов`язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією.
		Згідно зі ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
		До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
		Пунктом 1.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018 р. передбачено, що електрична енергія (активна) - енергія, що виробляється на об`єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу.
		Згідно п. 4.21 Правил оплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватись згідно із строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом.
		Відповідно до п. 5.2.1 Правил, електропостачальник має право на своєчасне та в повному отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів.
		Пунктом 5.5.5 Правил передбачено, що споживач електричної енергії зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
		Виходячи з наявних матеріалів справи господарським судом встановлено, що відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання за договором про постачання електричної енергії № 279 від 16.03.2006р., а саме не у повному обсязі та несвоєчасно сплатив  за спожиту активну електричну енергію, внаслідок чого станом на 22.12.2018р. залишився борг перед позивачем у розмірі 389  417,12грн. позові вимоги щодо стягнення якого підлягають задоволенню.
		Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача за Договором 3% річних у розмірі  2  176,47 грн. та інфляційні витрати у розмірі 5  841,26грн.
		Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості відповідача та несвоєчасне погашення заборгованості, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 2  176,47грн. та інфляційних витрат в сумі 5  841,26грн. підлягають судом задоволенню в повній мірі.
		Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 26  117,62 грн. - пені.
		Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. 
		Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання. Водночас вимогами  п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
		За правилами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
		Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
		Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань").
		Окрім того, аналогічний обов`язок щодо сплати окрім основного боргу суми нарахованої пені передбачено п. 4.17 Правил. 
		Пунктом 4.2.1. Договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3.-2.3.4. цього Договору (вартість електричної енергії, за перетікання реактивної електричної енергії), з порушенням термінів, визначених додатком "Порядок розрахунків", споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі 0,5%, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на той період, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
		Зі змісту п. 5 Додатку № 5 "Порядок розрахунків" до Договору вбачається, що у разі несвоєчасної оплати, обумовлених даним порядком платежів постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені.
		В зв`язку з порушенням відповідачем умов договору щодо оплати товару, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню за несвоєчасну оплату вартості спожитої активної електричної енергії.
		Отже, розглянувши здійснений позивачем розрахунок суми пені, господарський суд відзначає його правильність та обґрунтованість, у зв`язку з чим позовні вимоги Акціонерного товариства "Одесаобленерго" в частині стягнення з відповідача пені в сумі 26  117,62грн.  за порушення грошових зобов`язань щодо оплати вартості спожитої активної електричної енергії  підлягають задоволенню.
		Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
		Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. 
		Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
		Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано, в судові засідання відповідач не з`являвся хоча заздалегідь був повідомлений про дату час та місце судового засідання.
		Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні Акціонерного товариства "Одесаобленерго" є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню.
		Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача. 
		Керуючись ст.ст.13, 20 73, 74, 76, 86, 126, 129, 165, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1.Позов Акціонерного товариства "Одесаобленерго" до відповідача Національного університету "Одеська юридична академія" про стягнення 423  552,47грн. - задовольнити.
		2.  Стягнути з Національного університету "Одеська юридична академія" (65009, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 23, код ЄДРПОУ 20933314) на користь Акціонерного товариства "Одесаобленерго" (65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 28Б,  код ЄДРПОУ 00131713)  заборгованість за спожиту активну електричну енергію в розмірі 389 417 (триста вісімдесят дев`ять тисяч чотириста сімнадцять) грн., 12 коп., пеню в розмірі 26 117 (двадцять шість тисяч сто сімнадцять) грн. 62 коп, 3% річних в сумі 2 176 (дві тисячі сто сімдесят шість) грн. 47 коп., інфляційні втрати в розмірі 5  841 (п`ять тисяч вісімсот сорок одна) грн. 26 коп.  та судовий збір в сумі 6 353 (шість тисяч триста п`ятдесят три) грн. 29коп. 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України
		Повне рішення складено  01 липня 2019 р.
		 
		 
		Суддя                                                                                                     С.Ф. Гут

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...