Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 438/30/16 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 01.07.2019. Зареєстровано: 02.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 03.07.2019.
Дата набрання законної сили: 25.06.2019
Номер судового провадження: 11-кп/811/232/18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42015140000000219

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 438/30/16             Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 
		Провадження № 11-кп/811/232/18     Доповідач: ОСОБА_2 
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		25 червня 2019 року у м.Львові.
		Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду в складі:
		під головуванням судді ОСОБА_2 , 
		суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
		розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 серпня 2018 року відносно ОСОБА_7 
		з участю прокурора ОСОБА_8 , 
		захисника ОСОБА_6 ,
		    обвинуваченого ОСОБА_7 , 
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		 
		Вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20.08.2018 року засуджено ОСОБА_7 за ч.3 ст.368 КК України та призначено покарання у виді п`яти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних або комунальних підприємствах, установах, організаціях, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків строком на 2 роки, з конфіскацією майна.
		Вирішено питання про речові докази та судові витрати у кримінальному провадженні.
		Згідно з вироком суду,  ОСОБА_7 працюючи у відповідності до наказу т.в.о. начальника ГУ НП у Львівській області № 1 о\с від 07.11.2015 року на посаді старшого слідчого Бориславського відділення поліції Дрогобицького відділу поліції Головного правління Національної поліції у Львівській області (надалі Бориславського ВП), будучи згідно п. 2 примітки дост. 368 КК Українислужбовою особою, яка займає відповідальне становище, маючи спеціальне звання капітана поліції, здійснюючи функції представника влади, будучи працівником правоохоронного органу, в обов`язки якого входить проведення досудового розслідування у кримінальних провадженнях, будучи зобов`язаним відповідно доЗакону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015забезпечувати дотримання заяв і свобод людини, гарантованихКонституцієюта законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяти їх реалізації; діяти виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; здійснювати свою діяльність в тісній співпраці та взаємодії з населенням, територіальними громадами та громадськими об`єднаннями на засадах партнерства, діючи умисно, з корисливих мотивів, використовуючи владу та службове становище всупереч інтересам служби, з метою власного незаконного збагачення, впродовж 10-12 листопада 2015 року вимагав та отримав у ОСОБА_9 неправомірну вигоду в розмірі 3000 гривень за не притягнення до кримінальної відповідальності сина останньої  ОСОБА_10 , 1998 року народження, та за закриття кримінального провадження.
		Так, 03.11.2015 року в Бориславський МВ ГУ МВС України у Львівській області по телефону "102" надійшло повідомлення від ОСОБА_11 про те, що цього ж дня невідома особа у ТКС "Барвінок", що по вул. Коваліва, 52 (г) у м. Бориславі Львівської області, таємно викрала її грошові кошти у сумі 100 гривень.
		Заяву ОСОБА_11 зареєстровано у журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Бориславського МВ ГУ МВС України у Львівській області за № 2714 від 03.11.2015. Розгляд заяви ОСОБА_11 доручено старшому слідчому СВ Бориславського МВ ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_7 ..
		03.11.2015 року старшим слідчим СВ Бориславського МВ ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_7 , за результатами розгляду заяви ОСОБА_11 , внесено відомості про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015140100000719 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 185 КК України.
		У подальшому, старший слідчий СВ Бориславського ВП ОСОБА_7 викликав у приміщення Бориславського ВП на 10.11.2015 року ОСОБА_10 , 1998 року народження, стосовно якого здобуто відомості про те, що викрадення грошових коштів у ТКС "Барвінок" вчинив саме він, а також матір ОСОБА_10  ОСОБА_9 
		10.11.2015 року, приблизно об 11.00 год., у приміщенні службового кабінету № 9 Бориславського ВП, що за адресою: Львівська область, м. Борислав, вул. Володимира Великого, 30, старший слідчий СВ Бориславського ВП ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_9 про те, що її син ОСОБА_10 підлягає притягненню до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.185 КК України, а відтак, після розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні судом, у сина з`явиться судимість, яка негативно впливатиме на подальше життя останнього, та умисно протиправно висловив їй вимогу про необхідність передачі йому неправомірної вигоди у розмірі 3000 гривень за не притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_10 та закриття кримінального провадження.
		В свою чергу, ОСОБА_9 , будучи поставленою в умови, за яких відмова від передачі неправомірної вигоди ОСОБА_7 могла призвести до притягнення її сина до кримінальної відповідальності, була змушена погодитись на такі незаконні вимоги ОСОБА_7 .
		У подальшому, 12.11.2015 року приблизно о 10.30 год. ОСОБА_9 , перебуваючи у приміщенні службового кабінету № 9 Бориславського ВП, що за адресою: Львівська область, м. Борислав, вул. Володимира Великого, 30, будучи попередньо запевненою ОСОБА_7 у наявності достатніх підстав для притягнення до кримінальної відповідальності її сина ОСОБА_9 за вчинення крадіжки, розуміючи, внаслідок дій ОСОБА_7 , які проявилися у породженні в ОСОБА_10 , шляхом переконань, рішучості до передачі неправомірної вигоди за не притягнення ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності, що без передачі неправомірної вигоди в розмірі 3000 гривень не буде прийнято рішення про закриття кримінального провадження, і за умови відмови від передачі ОСОБА_7 грошових коштів в сумі 3000 гривень, ОСОБА_9 може бути притягнутий до передбаченої законом відповідальності за вчинення крадіжки, виконуючи умисну незаконну вказівку ОСОБА_7 та під його наглядом, поклала у наданий їй ОСОБА_7 та належний йому блокнот з обкладинкою коричневого кольору, грошові кошти у сумі 3000 гривень, купюрами номіналом по 200 гривень в кількості 15 штук, та залишила блокнот на робочому столі ОСОБА_7 .
		У подальшому, 12.11.2015 року, у ході проведення обшуку приміщення Бориславського ВП на підставі ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 11.11.2015 року, грошові кошти у сумі 3000 гривень, умисно протиправно отримані в якості неправомірної вигоди ОСОБА_7 від ОСОБА_10 , з блокноту з обкладинкою коричневого кольору, були вилучені.
		Таким чином, ОСОБА_7 своїми умисними протиправними діями, які виразились в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вчинення чи не вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, що поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, вчинив злочин, передбачений ч. 3ст. 368 КК України(в редакції Закону України від 14.10.2014 року).
		На даний вирок захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, у якій просить вирок суду скасувати та закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.
		У своїх доводах на підтвердження апеляційних вимог захисник покликається на те, що судом першої інстанції та органом досудового розслідування в кримінальному провадженні відносно ОСОБА_7 було порушено вимоги ч.ч.1, 2, 12 ст.290 КПК України, оскільки стороні захисту органом досудового розслідування не були відкриті матеріали негласних слідчих розшукових дій в кримінальному провадженні, та докази, отримані внаслідок проведення НСРД були покладені в основу вини ОСОБА_7 , проте за таких обставин суд не вправі визнавати такі докази як допустимі у кримінальному провадженні.
		Крім цього, сторона захисту вважає, що в діях ОСОБА_7 відсутній склад кримінального правопорушення, передбачений ч.3 ст.368 КК України як отримання неправомірної вигоди працівником правоохоронного органу, через причину відсутності в діях ОСОБА_9 кримінально караної крадіжки за відсутності необхідної суми викраденого.
		В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції захисник та обвинувачений підтримали подану апеляційну скаргу, та навели аналогічні мотиви, викладені в апеляційній скарзі.
		Прокурор заперечив подану захисником апеляційну скаргу, вважає вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим. 
		Колегія суддів, заслухавши доповідача про обставини справи, зміст апеляційної скарги та заперечення на неї, пояснення прокурора, захисника, обвинуваченого, вивчивши матеріали провадження, дослідивши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
		Згідно з ч.1 ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
		Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
		Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Виходячи зі змісту цієї норми закону, суд першої інстанції зобов`язаний розглянути справу відповідно до вимог КПК України та ухвалити законний, обґрунтований і вмотивований вирок.
		Проте, суд першої інстанції такі вимоги кримінального процесуального закону не виконав, допустивши істотні порушення кримінального процесуального закону, які не можуть бути усунуті при апеляційному розгляді справи.
		Так, згідно з п.3 ч.1 ст.409 КПК України однією із підстав для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
		Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		За змістом ч.1 ст.87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов. 
		Так, суд першої інстанції не дотримався вимог ст.87 КПК України, не з`ясував належним чином правові підстави та порядок застосування заходів, які тимчасово обмежували конституційні права і свободи ОСОБА_7 , що становило основний критерій допустимості їх результатів як джерела доказів, та призвело до обмеження права обвинувачених на справедливий судовий розгляд, зокрема у частині перевірки законності джерел отримання доказів, якими обґрунтовано обвинувачення.
		Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 12рп/2011 від 20 жовтня 2011 року (справа № 1?31/2011) положення статті 62 Конституції України спрямовані на забезпечення прав і свобод людини і громадянина, а саме: обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, тобто обвинувачення у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на фактичних даних, одержаних у результаті оперативно ? розшукової діяльності уповноваженою на те особою без дотримання конституційних положень або з порушенням порядку, встановленого законом, а також одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України № 2135?XII від 18 лютого 1992 року «Про оперативно-розшукову діяльність» (далі ? Закон № 2135?XII), особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності.
		З вказаного рішення Конституційного Суду України, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина у кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
		Відповідно до ч.2 ст. 290 КПК прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь?які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання. Сторони кримінального провадження зобов`язані здійснювати відкриття одна одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду. Якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази ( ч.ч.11, 12 ст.290 КПК).
		З вищенаведених положень вбачається, що невідкриття матеріалів сторонами в порядку цієї статті є окремою підставою для визнання таких матеріалів недопустимими як докази. При цьому, відкриттю, окрім протоколів, у яких зафіксовано хід та результати проведення певних дій, в обов`язковому порядку підлягають і матеріали, які є правовою підставою проведення таких дій (ухвали, постанови, клопотання), що забезпечить можливість перевірки стороною захисту та судом допустимості результатів таких дій як доказів.
		Судовою палатою у кримінальних справах Верховного Суду України та Великою Палатою Верховного Суду були сформульовані висновки щодо застосування норм права, передбаченихст. 290 КПК.
		Зокрема,у пункті 13 постановиВерховного Суду України від 16 березня 2017 року в провадженні № 5-364кс16 зазначено, що «невідкриття матеріалів сторонами одна одній в порядкустатті 290 КПКпісля закінчення досудового розслідування, а також додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду, є підставою для визнання судом відомостей, що містяться в них, недопустимими як докази».
		А за висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеному у пункті 63 постанови від 16 січня 2019 року в провадженні № 13-37кс18: «за наявності відповідного клопотання процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД (ухвали, постанови, клопотання) і яких не було відкрито стороні захисту в порядку, передбаченому ст. 290 КПК, оскільки їх тоді не було у розпорядженні сторони обвинувачення (процесуальні документи не було розсекречено на момент відкриття стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження), можуть бути відкриті іншій стороні, але суд не має допустити відомості, що містяться в цих матеріалах кримінального провадження, як докази».
		Під час апеляційного розгляду встановлено, що матеріали про проведення негласних слідчих (розшукових) заходів щодо обвинуваченого ОСОБА_7 були відкриті стороною обвинувачення лише клопотанням від 09.02.2018 року під час судового розгляду в суді першої інстанції (а.с.215), даний факт не заперечується і прокурором.
		Отже, покликання місцевого суду на клопотання пронадання дозволуна проведеннянегласних слідчих(розшукових)дій від11.11.2015року,постанову прокурорапро проведенняконтролю завчиненням злочинувід 11.11.2015року,доручення пропроведення негласнихслідчих (розшукових)дій від11.11.2015року,постанову проприпинення негласнихслідчих (розшукових)дій від12.11.2015року,постанову пророзсекречення матеріалівпроведення негласнихслідчих (розшукових)дій від18.11.2015року,клопотання пророзсекречення матеріальнихносіїв інформаціївід 18.11.2015року,ухвалу слідчогосудді Апеляційногосуду Львівськоїобласті пронадання дозволуна проведеннянегласних слідчих(розшукових)дій від11.11.2015року (а.с.216-228),та вподальшому нависновок №4316криміналістичної експертизиречовин хімічнихвиробництв таспеціальних хімічнихречовин заматеріалами кримінальногопровадження №42015140000000219від 27.11.2015року (а.с.212-214),- як на доказ вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому діянні суперечить зазначеним вище вимогам закону, а тому колегією суддів ці докази визнаюся недопустимими.
		Крім того, обвинувачення ґрунтується на результатах негласних слідчих (розшукових) дій, що зафіксовані у протоколі за результатами проведення НСРД від 14.11.2015 року із стенограмою фрагменту передачі грошових коштів (а.с.192-197).
		Згідно вказаного протоколу контроль за вчиненням злочину у формі здійснення НСРД, а саме:  аудіо, - відео контролю, - проводився 12.11.2015 року у період часу з 10 год. 17 хв. до 10 год. 23 хв. в службовому приміщенні Бориславського відділення поліції, де було зафіксовано факт передачі ОСОБА_9 грошових коштів слідчому ОСОБА_7 ..
		Контроль за вчиненням злочину проводився на підставі постанови прокурора від 11.11.2015 року (а.с.218-220). За змістом постанови прокурора контроль за вчиненням злочину мав проводитися у формі спеціального слідчого експерименту з використанням конфіденційного співробітництва із ОСОБА_9 та заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів з використанням аудіо- та відеозапису, фотографування та інших заходів з застосуванням спеціальних технічних засобів для спостереження у строк листопада-грудня 2015 року.
		При цьому, в постанові прокурора зазначено про використання заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів - грошей, однак не зазначено конкретно суму грошових коштів, що мали використовуватися як предмет неправомірної вигоди та не вказано джерело фінансового забезпечення цієї слідчої дії.
		Також, вказаний контроль за вчиненням злочину щодо ОСОБА_7 мав проводитись в об`ємі, який визначений у відповідній ухвалі слідчого судді Апеляційного суду Львівської області від 11.11.2015 року (а.с.228).
		Водночас, обов`язок сторони кримінального провадження відкрити всі матеріали, отримані до судового розгляду, імперативно закріплений в ч.11 ст.290 КПК України.
		Також, врішенні від 11.12.2008 року у справі «Мирилашвілі проти Росії» ЄСПЛ наголошено, що у змагальному процесі повинні розглядатися не лише докази, які безпосередньо стосуються фактів справи, а й інші докази, які можуть стосуватися допустимості, достовірності та повноти останніх.
		Отже прокурор, маючи намір використати результати НСРД як доказ винуватості, зобов`язаний був вжити заходів щодо відкриття стороні захисту усіх матеріалів, в тому числі і тих, що були правовою підставою проведення НСРД, оскільки вони є невід`ємною складовою цих негласних заходів.
		Водночас, суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.
		Тобто, під час контролю за вчиненням злочину стосовно ОСОБА_7 проводились негласні слідчі (розшукові) дії на підставі ухвали слідчого судді апеляційного суду від 11.11.2015 року та постанови прокурора від 11.11.2015 року, які не були відкриті стороні захисту в порядку ст.290 КПК України під час закінчення досудового розслідування, а тому відомості у протоколі, що ґрунтуються на результатах цих НСРД, зокрема аудіо-, відеоконтролю, спостереження за особою, колегією суддів визнаються недопустимими доказами відповідно до ч.12 ст.290 КПК України.
		Беручи до уваги, що вище вказані матеріали про проведення негласного розшукового заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_7 були по суті відкриті стороною обвинувачення лише під час судового розгляду (судового слідства) в суді першої інстанції, а тому, на думку колегії суддів, судом першої інстанції такі були необґрунтовано визнано допустимими доказами та покладено в основу обвинувального вироку.
		Враховуючи, що вище вказані первинні докази, якими безпосередньо зафіксовано факт передачі неправомірної вигоди, визнаються недопустимими доказами, і таке тягне визнання недопустимими інших доказів у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_7 , оскільки усі інші докази є похідними, і відповідно також не можуть бути прийняті до уваги.
		Окрім того, стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом , оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
		Так, щодо наявності у справі інших зазначених у вироку доказів, то апеляційний суд вважає за необхідне вказати, що суд першої інстанції у вироку обмежився лише перерахуванням виготовлених органом досудового розслідування процесуальних документів (протоколів (огляду, обшуку, затримання), постанов про призначення експертиз і висновку експертизи) (а.с.250), та без проведення будь-якого аналізу, без викладення мотивів та без оцінки вказаних документів як доказів (що ж ці документи доводять або спростовують), поклав ці процесуальні документи у якості доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину,- що, на думку колегії суддів, за відсутності належної та обґрунтованої мотивації є незаконним. 
		Таким чином, під час апеляційного розгляду не встановлено достатніх, належних та допустимих доказів для доведення винуватості ОСОБА_7 поза розумним сумнівом, оскількисамих лише показань ОСОБА_9 , що ОСОБА_7 вимагав у неї неправомірну вигоду, недостатньо для спростування доводів сторони захисту про непричетність ОСОБА_7 до злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.
		Відповідно до ст.417 КПК України суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбаченістаттею 284цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
		Так, за змістом п.3 ч.1 ст.284 КПК Україникримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.
		Оскільки захисником в апеляційній скарзі ставилось питання про закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України за відсутню в діях ОСОБА_7 складу злочину, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
		Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування вироку Дрогобицького міськрайонногосуду Львівськоїобласті від20серпня 2018року відносно ОСОБА_7 та закриття кримінального провадження у зв`язку з тим, що не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_7 в суді і вичерпані можливості їх отримання.
		На підставі наведеного та керуючись ст.ст.376,405,407,419,426 КПК України, колегія суддів
		 
		У Х В А Л И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 задоволити частково.
		Вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 серпня 2018 року відносно ОСОБА_7 скасувати, а кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 за ознаками кримінального правопорушення за ч.3 ст.368 КК України закрити на підставі п.3 ч.1 ст.284 КК України у зв`язку з тим, що не встановлено достатніх доказів для доведення його винуватості в суді і вичерпані можливості їх отримання.
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції на протязі трьох місяців з моменту проголошення ухвали суду апеляційної інстанції.
		 
		Головуючий: 
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...