Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 743/1285/18 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано судом: 01.07.2019. Зареєстровано: 02.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 03.07.2019.
Дата набрання законної сили: 24.06.2019
Номер судового провадження: 11-кп/4823/511/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42017270000000258

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 743/1285/18 Головуючий у І інстанції  ОСОБА_1  Провадження № 11-кп/4823/511/19  Категорія -  Доповідач         ОСОБА_2  
		 
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		24 червня 2019 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Чернігівського апеляційного суду в складі:
		 
		Головуючого-суддіОСОБА_2  
		суддів  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		при секретарі  ОСОБА_5 ,
		 
		 З участю учасників судового провадження: 
		 
		прокурора  ОСОБА_6 ,
		обвинуваченого - ОСОБА_7 , 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017270000000258, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 5 квітня 2019 року щодо
		 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Клембівка, Ямпільський район, Вінницька область, з повною вищою освітою, одруженого, військовозобов`язаного, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , маючого на утриманні одну малолітню дитину, раніше не судимого, 
		 
		який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
		 
		 В С Т А Н О В И Л А:
		 
		 
		Вироком Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 5 квітня 2019 року ОСОБА_7 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 2 роки.
		 
		На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 роки.
		 
		Згідно ст. 76 КК України на ОСОБА_7 покладені обов`язки: - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; - повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
		 
		Стягнуто зі ОСОБА_7 на користь Комунального лікувально-профілактичного закладу «Чернігівська обласна лікарня» в якості відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_8 - 6838 грн. 53 коп.
		 
		Стягнуто зі ОСОБА_7 на користь Комунального закладу «Ріпкинська центральна районна лікарня» в якості відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_8 - 401 грн. 13 коп.
		 
		Стягнуто зі ОСОБА_7 в дохід держави процесуальні витрати в розмірі 8566 грн. 00 коп.
		 
		Питання речових доказів вирішено у відповідності до вимог ст. 100 КПК України. 
		 
		В поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 , не оспорюючи кваліфікацію дій та доведеність його вини, просить змінити вирок суду та призначити йому покарання без позбавлення права керування транспортними засобами. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що застосування судом першої інстанції додаткового покарання у виді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів, на думку апелянта, є неаргументованим, несправедливим та таким, що не враховує дані про його особу, яким не дано належної оцінки. Зокрема, ОСОБА_7 наголошує, що посада водія є єдиним джерелом доходу для нього та його родини, а за дев`ятирічний стаж керування транспортними засобами ним не здійснювалися будь-які адміністративні чи кримінальні правопорушення і ймовірність протиправного зловживання ним правом керування транспортними засобами є об`єктивно низькою. Також апелянт вказує, що обіймаючи посаду водія в органах внутрішніх справ на момент ДТП і на час розгляду справи судом ним не було допущено жодних порушень закону або зловживань і перебуваючи на посаді поліцейського-водія, він, в силу положень ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про Національну поліцію» зобов`язаний, серед іншого, професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до нормативно-правових актів, посадових обов`язків, наказів керівництва. Крім того зазначає, що знаходження на його утриманні малолітньої дитини не лише характеризує його особу, а і є обставиною, яка пом`якшує покарання у розумінні ст. 66 КК України.
		 
		Суд першої інстанції встановив, що 30 вересня 2017 року близько 05 години 20 хвилин ОСОБА_7 , займаючи посаду поліцейського-водія взводу № 2 роти охорони об`єктів та публічної безпеки батальйону з фізичної безпеки Управління поліції охорони в Одеській області, керуючи автомобілем «VOLKSWAGEN POLO», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить Управлінню поліції охорони в Одеській області, на 212 км.+150 м. автодороги «Київ-Чернігів-Нові Яриловичі», на території Ріпкинського району Чернігівської області, рухаючись в напрямку пункту пропуску «Нові Яриловичі», в порушення п.п.10.1; 11.3; 12.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ № 1306 від 10.10.2001 року, не переконавшись у безпечності руху під час керування транспортним засобом, неправильно оцінивши дорожню обстановку, в темну пору доби проявив неуважність, виїхав на зустрічну смугу руху, де здійснив зіткнення з автомобілем «ОРEL VFCTRA», реєстраційний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_8 , який рухався у зустрічному напрямку, внаслідок чого пасажиру автомобіля марки «VOLKSWAGEN РОLО», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_9 та водію автомобіля «ОРEL VFCTRA», реєстраційний знак НОМЕР_3 -3 ОСОБА_8 , було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження.
		 
		Заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 , який підтримав подану апеляційну скаргу, думку прокурора щодо необхідності залишення вироку без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступного висновку.
		 
		У відповідності з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		 
		Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, за обставин, встановлених місцевим судом і викладених у вироку, обґрунтований наявними в матеріалах провадження доказами, які досліджені і перевірені в судовому засіданні та об`єктивно оцінені у вироку, ніким із учасників судового провадження не оспорюється, тому в цій частині вирок не перевіряється. 
		 
		За правильно встановлених у справі фактичних обставин, суд першої інстанції вірно кваліфікував дії ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло тяжкі тілесні ушкодження.
		Відповідно до вимог ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		 
		Як вбачається з вироку, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції у відповідності до ст.65 КК України врахував характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, позитивно характеризувався за місцем проходження служби, дисциплінарних стягнень не мав, одружений, має на утриманні одну малолітню дитину, досудову доповіді з якої вбачається, що органом пробації визначено низьку ймовірність вчинення ОСОБА_7 повторного злочину, а його виправлення без позбавлення чи обмеження волі на певний строк є можливим, так як особа обвинуваченого не становить високої небезпеки для суспільства, наявність обставини, що пом`якшує покарання обвинуваченого - добровільне відшкодування завданого збитку, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого.
		 
		Тобто, вирішуючи питання про те, яка саме міра покарання повинна бути призначена обвинуваченому і чи повинен він її відбувати реально, суд першої інстанції, у відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України врахував всі ті обставини, які повинні бути враховані ним при вирішенні цього питання і прийшов до обґрунтованого висновку про призначення ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України із звільненням його від відбування покарання з іспитовим строком, що, на думку суду, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
		 
		Разом з тим, доводи обвинуваченого ОСОБА_7 про невідповідність призначеного йому судом першої інстанції додаткового покарання, зокрема, у виді позбавлення прав керування транспортними засобами, заслуговують на увагу.
		 
		 
		 
		Відповідно до п.20, 21 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року зі змінами, «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за ст. 286 КК України суди мають ураховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію транспортних засобів, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання та особу винного. 
		У кожному випадку призначення покарання за ст.286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.
		 
		Санкція ч.2 ст.286 КК України передбачає лише можливість застосування щодо винної особи додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на відповідний строк.
		 
		Питання про доцільність призначення факультативного додаткового покарання, а у даному випадку - позбавлення ОСОБА_7 права керувати транспортними засобами, вирішується за розсудом суду з урахуванням конкретних обставин справи, даних про особу винного. 
		 
		Колегія суддів вважає, що при визначенні можливості застосування додаткового покарання, передбаченого санкцією ч.2 ст.286 КК України, судом першої інстанції недостатньо враховано, що обвинувачений раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, наявність обставини, що пом`якшує його покарання, та відсутність обтяжуючих покарання обставин, позицію потерпілих, які претензій у зв`язку з повним відшкодуванням ОСОБА_7 завданих матеріальних та моральних збитків.
		 
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_7 значну частину трудового стажу офіційно працював на посаді водія.
		 
		Крім того, в судовому засіданні апеляційного суду обвинувачений заявив про наміри влаштуватися водієм-охоронцем до приватної структури, однак цьому може завадити рішення суду про позбавлення його права керувати транспортними засобами.
		 
		Таким чином, на думку колегії суддів, позбавлення ОСОБА_7 права керування транспортними засобами не призведе до запобігання в подальшому вчинення ним нових правопорушень, але можливо призведе до погіршення фінансового стану його сім`ї, оскільки він не просто залишиться без роботи, а і без засобів до існування, оскільки на його утриманні знаходиться малолітня дитина, а єдиним джерелом доходу ОСОБА_7 являється робота на посаді водія.
		 
		З урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, позитивних даних про особу обвинуваченого, обставини, яка пом`якшує покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, думку потерпілих, враховуючи, що робота водія є єдиним джерелом доходу для нього тривалий час, колегія суддів вважає можливим не застосовувати до обвинуваченого ОСОБА_7 додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
		 
		Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 408 КПК України суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі пом`якшення призначеного покарання.
		 
		Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_7 підлягає задоволенню, а вирок суду в частині призначення покарання зміні.
		 
		Керуючись ст. ст. 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -  
		 
		У Х В А Л И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7  задовольнити.
		 
		Вирок Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 5 квітня 2019 року щодо ОСОБА_7  змінити в частині призначення додаткової міри покарання.
		 
		Вважати ОСОБА_7 засудженим до 4 (чотирьох) років позбавлення волі без позбавлення прав керування транспортними засобами.
		 
		На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання, якщо він протягом двох років не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього, у відповідності до ст.76 КК України, обов`язки:
		 
		- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
		 
		- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
		 
		- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
		 
		Згідно ч.4 ст.532 КПК України дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
		 
		Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.426 КПК України протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.  
		 
		СУДДІ:
		 
		ОСОБА_2  ОСОБА_3  ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...