Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 643/16210/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 02.07.2019.
Дата набрання законної сили: 27.06.2019
Номер судового провадження: 61-8399ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		27 червня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 643/16210/17
		 
		провадження № 61-8399св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., 
		Коротенка Є. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		треті особи: служба у справах дітей Харківської райдержадміністрації Харківської області, Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Коссе Євгенія Костянтиновича на рішення Харківського районного суду Харківської області від 16 листопада 2018 року у складі судді Панас Н. Л. та постанову Харківського апеляційного суду від 19 березня 2019 рокуу складі колегії суддів: Маміної О. В., Кругової С. С. Пилипчук Н. П.,
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог:
		 
		У грудні 2017 року  ОСОБА_1 звернувся до суд уз позовом до ОСОБА_2 , треті особи: служба у справах дітей Харківської райдержадміністрації Харківської області, про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 перебував з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний рішенням Харківського районного суду Харківської області від 13 жовтня 2015 року. 
		 
		За час перебування у шлюбі, у сторін, ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився син - ОСОБА_1 .
		 
		Після розірвання шлюбу відповідач створює штучні перешкоди в його спілкуванні з сином, на теперішній час відповідач фактично ізолює сина від нього.
		 
		15 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до служби у справах дітей Харківської райдержадміністрації Харківської області з заявою про визначення порядку його спілкування з дитиною, але відповідач ухиляється і від спілкування з представниками служби у справах дітей. 
		 
		27 жовтня 2017 року позивач повторно звернувся до служби у справах з питання спілкування з сином, але позитивних наслідків це звернення не принесло. 
		 
		ОСОБА_1 просив зобов`язати ОСОБА_2 не перешкоджати йому брати участь в спілкуванні та вихованні сина - ОСОБА_3 , визначити наступний порядок його участі у вихованні сина: - побачення з 
		12 год. 30 хв. п`ятниці до 18 год. 00 хв неділі; - надати можливість в часи побачень особисто забирати сина зі школи (дома); - у разі коли святкові дні припадають на дні його спілкування з сином, проводити такі дні з дитиною; 
		- спільний відпочинок у першій половині літніх канікул з сином; - необмежене спілкування з сином засобами телефонного, поштового, електронного та іншого зв`язку, які не передбачають безпосереднього фізичного спілкування батька з сином. Зобов`язати відповідача за добу до зустрічі з сином повідомляти його про фактичне місце перебування сина та про зміни, які можуть перешкоджати спілкуванню з дитиною.
		 
		Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 03 серпня 
		2018 року до участі у справі, у якості третьої особи, залучено службу у справах дітей по Московському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
		 
		Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 16 листопада 2018 року позовні вимоги задоволено частково.
		 
		Зобов`язано ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 у здійсненні виховання та спілкуванні з ОСОБА_1 .
		 
		Встановлено наступний порядок участі ОСОБА_1 у вихованні сина - ОСОБА_1 :
		 
		 - необмежене спілкування з дитиною засобами телефонного, поштового, електронного та іншого зв`язку;
		 
		 - особисті побачення з дитиною: перша та третя субота місяця з 15 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв;
		 
		 - друга та четверта неділі місяця з 09 год. 00 хв. до 14 год. 00 хв.;
		 
		- щопонеділка та щосереди з 17 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв;
		 
		- два тижні літніх канікул.
		 
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особистої прихильності дитини до кожного з батьків, віку дитини, стану її здоров`я та інших обставини, що мають істотне значення. Вважав висновок Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради щодо участі батька у вихованні дитини обґрунтованим, тому встановив порядок участі батька у вихованні сина у відповідності до зазначеного висновку.
		 
		Постановою Харківського апеляційного суду від 19 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
		 
		Рішення Харківського районного суду Харківської області від 16 листопада 2018 року залишено без змін.
		 
		Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
		 
		Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
		 
		18 квітня 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Коссе Є. К. через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Харківського районного суду Харківської області від 16 листопада 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 19 березня 2019 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги численні скарги позивача до Департаменту служб у справах дітей стосовно створення штучних перешкод позивачу здійснювати зустрічі з сином, що в свою чергу спричинило порушення засад повного та всебічного з`ясування обставин та надання оцінки обставинам, на які посилались сторони в апеляційній скарзі.
		 
		ОСОБА_1 бажає більше часу проводити разом із сином, приймати участь у його вихованні. Разом з тим, оскаржуваним рішенням суд позбавив його права на спілкування з дитиною в достатньому часі, позбавив сина права на спілкування з батьком. Вважає, що висновок Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради є неналежним доказом, оскільки є необґрунтованим.
		 
		Доводи інших учасників справи:
		 
		13 червня 2019 року представник ОСОБА_2 - адвокат Гулієв І. М. через засоби поштового зв`язку подав до Верховного суду відзив, у якому просить касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Клссе Є. К. залишити без задоволення, а рішення Харківського районного суду Харківської області від 16 листопада 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 19 березня 2019 року залишити без змін.
		 
		Рух касаційної скарги:
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Харківського районного суду Харківської області.
		 
		У травні 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
		 
		03 червня 2019 року матеріали цивільної справи передано судді-доповідачу.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ: 
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
		 
		Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд:
		 
		У справі, яка переглядається, судами встановлено, що з 20 серпня 2005 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Харківського районного суду Харківської області від 30 вересня 2015 року.
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син - ОСОБА_1 , який зареєстрований разом з матір`ю.
		 
		Судовим наказом, виданим 19 квітня 2018 року Харківським районним судом Харківської області, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_1 у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходів батька щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11 квітня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.
		 
		Висновком Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради 
		№ 609 від 18 вересня 2018 року, визнано за доцільне встановити наступний порядок участі ОСОБА_1 у вихованні сина, визначивши наступний час їх особистого спілкування:
		 
		- перша та третя субота місяця, з 09 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв.;
		 
		- друга та четверта неділі місяця, з 13 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв.; 
		 
		- щопонеділка та щосереди, з 17 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв.; 
		 
		- два тижні літніх канікул.
		 
		Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		 
		Згідно з частиною другою статті 1 Європейської конвенції про здійснення прав дітей предметом цієї Конвенції є - у найвищих інтересах дітей - підтримка їхніх прав, надання дітям процесуальних прав та сприяння здійсненню ними цих прав шляхом забезпечення становища, при якому діти особисто або через інших осіб чи органи поінформовані та допущені до участі в розгляді судовим органом справ, що їх стосуються. 
		 
		Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року 
		№ 789-ХІІ (далі - Конвенція про права дитини), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
		 
		Конвенцією про права дитини закріплено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
		 
		Частиною третьою статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що дитина, яка розлучається з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
		 
		Згідно зі статтею 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. 
		 
		Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (частини перша, друга статті 155 СК України).
		 
		Частинами другою третьою статті 157 СК України передбачено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
		 
		Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
		 
		Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про охорону дитинства» кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності.
		 
		Згідно з частинами першою-третьою статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.
		 
		Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, врахувавши зазначені норми права, а також вік дитини, прихильність його до кожного із батьків, необхідність його духовного і фізичного розвитку, дійшов обґрунтованого висновку, що визначений спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з сином є достатнім для відновлення порушеного права і відповідає інтересам дитини. Цей порядок забезпечує можливість батька повноцінно брати участь у вихованні сина.
		 
		Як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції при вирішенні спору виходили із якнайкращого забезпечення інтересів дитини. 
		 
		Щодо доводів касаційної скарги:
		 
		Посилання заявника щодо недостатнього часу спілкування батька з сином безпідставні, так як суд визначив порядок спілкування батька з сином, виходячи з фактичних обставин справи та інтересів дитини. Визначення порядку участі батька у вихованні дитини у спосіб, про який просить позивач, тобто всі передвихідні та вихідні дні, є неприйнятним, оскільки порушуються права дитини на спілкування з матір`ю у вільний від занять у школі час.
		 
		Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, якими у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до не правильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). 
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського районного суду Харківської області 
		від 16 листопада 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду
		від 19 березня 2019 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Коссе Євгенія Костянтиновича залишити без задоволення.
		 
		Рішення Харківського районного суду Харківської області від 16 листопада 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 19 березня 
		2019 року залишити без змін. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                            В. П. Курило
		 
		 
		А. Ю. Зайцев
		 
		 
		Є. В. Коротенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...